Зміст:

1 Нольпаза ® (Nolpaza) Лекарственные препараты
2 Нольпаза: інструкція із застосування, аналоги, нольпаза або омез – що краще
3 НОЛЬПАЗА ® Лікарські препарати

Нольпаза ® (Nolpaza) Лекарственные препараты

фармакодинамика. Пантопразол — замещенный бензимидазол, блокирующий секрецию соляной кислоты в желудке путем специфического влияния на протонный насос париетальных клеток.
Пантопразол трансформируется в активную форму в кислой среде париетальных клеток, где он блокирует фермент H + /K + АТФазу, а именно конечный этап гидрофильной секреции соляной кислоты в желудке. Угнетение является дозозависимым и влияет на базальную и стимулированную секрецию желудочного сока.
Лечение пантопразолом, как и другими ингибиторами протонного насоса и ингибиторами H₂-рецепторов, вызывает снижение кислотности желудка и пропорциональное повышение выделения гастрина. Повышение уровня гастрина имеет обратимый характер. Поскольку пантопразол связывается с ферментами, которые отдалены от клеточных рецепторов, он влияет на секрецию соляной кислоты независимо от стимуляции другими веществами (ацетилхолином, гистамином, гастрином). Эффективность препарата одинакова при пероральном применении или в/в введении.
При применении пантопразола повышается уровень гастрина натощак. При непродолжительном применении он в большинстве случаев не превышает верхнюю границу нормы. При длительном лечении уровень гастрина в большинстве случаев повышается в 2 раза. Чрезмерное его увеличение, однако, возникает лишь в редких случаях. Как следствие, в небольшом количестве случаев при длительном лечении отмечается слабое или умеренное увеличение количества энтерохромаффинноподобных клеток (ECL-клеток) желудка (аденоматоидная гиперплазия). Тем не менее, согласно проведенным на данный момент исследованиями, образование клеток — предшественников нейроэндокринных опухолей желудка, которые выявлены в экспериментах на животных, у людей не отмечено. Но при длительном (более 1 года) лечении нельзя исключить влияние пантопразола на эндокринные параметры щитовидной железы.
Фармакокинетика . Пантопразол быстро всасывается, C_max в плазме крови достигается даже после приема одной дозы 20 или 40 мг. В среднем C_max в плазме крови 1–1,5 мкг/мл — для дозы 20 мг и 2–3 мкг/мл — для дозы 40 мг достигается на протяжении 2–2,5 ч после приема и остается постоянной также после многократного введения. Объем распределения составляет около 0,15 л/кг массы тела, а клиренс — 0,1 л/ч/кг. Прием пищи не влияет на биодоступность (AUC или C_max), но повышает нестабильность времени задержки.
T_½ составляет около 1 ч. В нескольких случаях T_½ увеличивался. Благодаря специфическому связыванию пантопразола с протонным насосом париетальных клеток, T_½ не сопряжен с большей продолжительностью действия.
Фармакокинетика не изменяется после однократного или многократного приема. В диапазоне доз 10–80 мг кинетика пантопразола в плазме крови является линейной как после перорального, так и после в/в введения.
Связывание пантопразола с белками плазмы крови составляет около 98%. Препарат почти полностью метаболизируется в печени. Основной путь выведения около 80% метаболитов пантопразола — через почки, остальное — с калом. Основной метаболит как в плазме крови, так и в моче — дисметилпантопразол в соединении с сульфатом. T_½ основного метаболита (около 1,5 ч) не намного длиннее, чем пантопразола.
Биодоступность. После перорального приема пантопразол абсорбируется полностью. Абсолютная биодоступность при пероральном приеме составляет около 77%. Употребление пищи не оказывает влияния на значение показателя AUC, C_max в плазме крови и биодоступность; изменяется только начало действия.
Характеристика особых групп пациентов . Для пациентов с нарушением функции почек (включая находящихся на гемодиализе) нет необходимости в снижении дозы. Как и у здоровых людей, T_½ пантопразола у них короткий. Только очень небольшое количество пантопразола может быть диализовано. Несмотря на то что T_½ основного метаболита несколько увеличивается (2–3 ч), он быстро выводится и не кумулируется.
У пациентов с циррозом печени (класс A и B по классификации Чайлд-Пью) T_½ увеличивается до 7–9 ч и в соответствии с этим в 5–7 раз увеличиваются значения AUC, C_max пантопразола в плазме крови повышается в 1,5 раза по сравнению со здоровыми людьми.
Незначительное увеличение AUC и C_max пантопразола в плазме крови у добровольцев пожилого возраста по сравнению с молодыми также не является клинически значимым.
Дети . После однократного приема дозы 20 или 40 мг пантопразола перорально AUC и C_max у детей в возрасте 5–16 лет находились в пределах соответствующих значений у взрослых. После однократного введения пантопразола в дозе 0,8 или 1,6 мг/кг массы тела детям в возрасте 2–16 лет не отмечено значимой связи между клиренсом пантопразола и возрастом или массой тела. AUC и объем распределения соответствовали данными, полученным при исследованиях на взрослых.

Показания Нольпаза

Нольпаза, таблетки 20 мг
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет

Симптоматическое лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни;
длительное лечение и профилактика рецидива рефлюкс-эзофагита.

профилактика язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, вызванной применением НПВП у пациентов группы риска, которые должны применять НПВП длительное время.

Нольпаза, таблетки 40 мг
Взрослые и дети в возрасте от 12 лет :
рефлюкс-эзофагит.
Взрослые :

эрадикация Helicobacter pylori ( H. рylori ) у пациентов с H. рylori -ассоциированной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки в сочетании с соответствующими антибиотиками;
язва двенадцатиперстной кишки;
язва желудка;
синдром Золлингера — Эллисона и другие гиперсекреторные патологические состояния.

рефлюкс-эзофагит;
язвы желудка и двенадцатиперстной кишки;
синдром Золлингера — Эллисона и патологические состояния гиперсекреции.

Нольпаза контрол: лечение ГЭРБ и ее симптомов (таких как изжога, регургитация) у взрослых.

Применение Нольпаза

Нольпаза, таблетки 20 мг
Симтоматическое лечение ГЭРБ . Рекомендуемая доза для взрослых и детей в возрасте старше 12 лет составляет 1 таблетку препарата Нольпаза 20 мг/сут. Симптомы, как правило, исчезают через 2–4 нед лечения. Для лечения ассоциированного эзофагита, как правило, необходимо 4 нед. Если этого срока недостаточно, лечение продолжают в течение следующих 4 нед. После исчезновения симптомов их рецидивы можно контролировать, применяя 20 мг/сут в зависимости от необходимости.
Продолжительное лечение и профилактика рецидива рефлюкс-эзофагита . Рекомендуемая доза составляет 1 таблетку препарата Нольпаза 20 мг/сут. При ожидаемом обострении возможно повышение дозы до 40 мг/сут, в таком случае рекомендуется применение таблеток Нольпаза 40 мг. После устранения рецидива дозу снова можно снизить до 20 мг пантопразола в сутки.
Профилактика язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, вызванных приемом неселективных НПВП у пациентов группы риска, которым необходим прием НПВП длительное время . Рекомендованная доза составляет 1 таблетку препарата Нольпаза 20 мг/сут. У пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью ежедневная доза не должна превышать 20 мг пантопразола. Нет необходимости в снижении дозы у пациентов пожилого возраста и больных с нарушенной функцией почек.
Нольпаза, таблетки 40 мг . Таблетки следует принимать за 1 ч до еды целиком, не разжевывая и не измельчая, запивая водой.
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет
Лечение рефлюкс-эзофагита . Рекомендованная доза препарата Нольпаза 40 мг для взрослых составляет 1 таблетку в сутки. В отдельных случаях доза может быть повышена до 2 таблеток в сутки, особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов для лечения рефлюкс-эзофагит. Как правило, необходим 4-недельный курс лечения. Если этого недостаточно, то следует продолжить прием препарата в течение последующих 4 нед.
Взрослые
Эрадикация Helicobacter pylori в комбинации с двумя антибиотиками . У пациентов с язвой желудка и двенадцатиперстной кишки и с положительным результатом на H. pylori необходимо достичь эрадикации микроорганизма с помощью комбинированной терапии. Следует учитывать локальные данные по бактериальной резистентности и национальные рекомендации по использованию и назначению соответствующих антибактериальных средств. В зависимости от чувствительности, для эрадикации H. pylori у взрослых могут быть назначены такие терапевтические комбинации:
(a) 1 таблетка Нольпазы 40 мг 2 раза в сутки
+ 1000 мг амоксициллина 2 раза в сутки
+ 500 мг кларитромицина 2 раза в сутки;
(b) 1 таблетка Нольпазы 40 мг 2 раза в сутки
+ 400–500 мг метронидазола (500 мг тинидазола) 2 раза в сутки
+ 500 мг кларитромицина 2 раза в сутки;
(c) 1 таблетка Нольпазы 40 мг 2 раза в сутки
+ 1000 мг амоксициллина 2 раза в сутки
+ 400–500 мг метронидазола (500 мг тинидазола) 2 раза в сутки.
При применении комбинированной терапии для эрадикации H. pylori вторую таблетку препарата Нольпаза 40 мг следует принимать вечером за 1 ч до еды. Срок лечения составляет 7 дней и может быть продлен еще на 7 дней с общей продолжительностью лечения не более 2 нед. Если для обеспечения заживления язвы показано дальнейшее лечение пантопразолом, следует рассмотреть рекомендации по дозировке при язве желудка и двенадцатиперстной кишки. Если комбинированная терапия не показана, например у пациентов с отрицательным результатом на H. рylori , для монотерапии препарат Нольпаза 40 мг применяют в нижеуказанных дозах.
Лечение язвы желудка. 1 таблетка Нольпаза 40 мг/сут. В отдельных случаях дозу можно удвоить (2 таблетки препарата Нольпаза 40 мг/сут), особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов.
Для лечения язвы желудка, как правило, требуется 4 нед. Если этого недостаточно, заживление язвы можно ожидать в течение следующих 4 нед.
Лечение язвы двенадцатиперстной кишки. 1 таблетка Нольпаза 40 мг/сут. В отдельных случаях дозу можно удвоить (2 таблетки препарата Нольпаза ® 40 мг/сут), особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов.
Для лечения язвы двенадцатиперстной кишки, как правило, требуется 2 нед. Если этого недостаточно, заживление язвы можно ожидать в течение следующих 2 нед.
Лечение синдрома Золлингера — Эллисона и других гиперсекреторных патологических состояний. Для длительного лечения синдрома Золлингера — Эллисона и других патологических гиперсекреторных состояний начальная суточная доза составляет 80 мг (2 таблетки препарата Нольпаза 40 мг). При необходимости после этого дозу можно титровать, повышая или снижая в зависимости от показателей кислотности желудочного сока. Дозу, превышающую 80 мг/сут, необходимо разделить на 2 приема. Возможно временное повышение дозы свыше 160 мг пантопразола, но продолжительность применения должна ограничиваться только периодом, необходимым для адекватного контроля кислотности.
Продолжительность лечения синдрома Золлингера — Эллисона и других патологических состояний не ограничена и зависит от клинической необходимости.
Пациенты с нарушением функции печени. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени не следует превышать суточную дозу 20 мг (1 таблетка Нольпаза 20 мг). Не следует применять препарат Нольпаза для эрадикации H. рylori в комбинированной терапии у пациентов с нарушенной функцией печени средней и тяжелой степени, поскольку в настоящее время нет данных об эффективности и безопасности такого применения для этой категории пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек. Для пациентов с нарушенной функцией почек коррекции дозы не требуется. Не следует применять препарат Нольпаза для эрадикации H. рylori в комбинированной терапии пациентов по нарушенной функцией почек, поскольку в настоящее время нет данных об эффективности и безопасности такого применения для данной категории пациентов.
Пациентам пожилого возраста не требуется коррекции дозы.
Нольпаза, инъекции . Препарат применяют у взрослых по назначению и под непосредственным наблюдением врача.
В/в применение препарата рекомендуется только в случае невозможности перорального применения. Есть данные по продолжительности в/в лечения до 7 дней. Поэтому при клинической возможности осуществляется переход с в/в введения Нольпазы на пероральный.
Рефлюкс-эзофагит, язва двенадцатиперстной кишки, язва желудка. Рекомендуемая доза составляет 40 мг пантопразола (1 флакон) в сутки в/в.
Лечение синдрома Золлингера — Эллисона и других гиперсекреторных патологических состояний. Для длительного лечения синдрома Золлингера — Эллисона и других гиперсекреторных патологических состояний рекомендуемая доза Нольпаза составляет 80 мг/сут. При необходимости дозу можно титровать, повышая или снижая в зависимости от показателей секреции кислоты в желудке. Дозы, превышающие 80 мг/сут, необходимо разделить на 2 введения. Возможно временное повышение дозы пантопразола более 160 мг, но продолжительность применения должна ограничиваться только периодом, который необходим для адекватного контроля секреции кислоты.
В случае если необходимо быстрое снижение кислотности, для большинства пациентов достаточно начальной дозы 80 мг 2 раза в сутки для достижения желаемого уровня ( Подготовка к применению . Порошок растворяют в 10 мл 0,9% р-ра хлорида натрия, добавляется во флакон. Р-р можно вводить непосредственно или после смешивания с 100 мл 0,9% р-ра хлорида натрия или 5% р-ра глюкозы в пластиковых или стеклянных флаконах.
После разведения химическая и физическая стабильность препарата сохраняется в течение 12 ч при температуре 25 °C. С микробиологической точки зрения разведенный препарат необходимо использовать немедленно.
Нольпазу нельзя готовить или смешивать с другими растворителями, кроме указанных выше.
Введение препарата необходимо проводить в течение 2–15 мин.
Флакон предназначен только для однократного использования. Перед применением необходимо визуально проверить флаконы с препаратом (в частности на изменение цвета, наличие осадка).
Разбавленный р-р должен иметь прозрачный желтоватый цвет.
Печеночная недостаточность . Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени не следует превышать суточную дозу 20 мг (½ флакона препарата Нольпаза, лиофилизат для приготовления р-ра для инъекций, 40 мг).
Почечная недостаточность . Пациентам с нарушениями функции почек не требуется коррекции дозы.
Пациентам пожилого возраста не требуется коррекции дозы.
Нольпаза контрол
Дозирование . Рекомендуемая доза составляет 20 мг пантопразола (1 таблетка) 1 раз в сутки.
Для купирования симптомов может быть необходим прием таблеток в течение 2–3 дней. После того, как симптомы исчезнут, лечение следует прекратить. Продолжительность лечения не должна превышать 4 нед без дополнительного медицинского обследования (после консультации с врачом).
Если уменьшения выраженности симптомов не отмечено после 2 нед непрерывного лечения, больному следует обратиться к врачу.
Характеристика особых групп пациентов . Пациентам пожилого возраста или пациентам с нарушением функции почек или печени коррекции дозы не требуется.
Способ введения . Таблетки, покрытые кишечно-растворимой оболочкой, Нольпаза контрол по 20 мг следует глотать целиком, не разжевывая и не разламывая, запивая небольшим количеством жидкости перед едой.

Противопоказания

повышенная чувствительность к пантопразолу, производным бензимидазола или любому другому веществу, входящему в состав препарата. Пантопразол, как и другие ингибиторы протонной помпы, противопоказано применять с атазанавиром.

Побочные эффекты

возникновение побочных реакций отмечают у около 5% пациентов. Наиболее частые побочные реакции — диарея и головная боль (около 1%).
Нежелательные эффекты по частоте возникновения классифицируют по таким категориям: очень часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 и Со стороны крови и лимфатической системы : редко — агранулоцитоз; очень редко — лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения.
Со стороны иммунной системы : редко — реакции гиперчувствительности (включая анафилактические реакции, анафилактический шок).
Метаболизм и нарушения обмена веществ : редко — гиперлипидемия и повышение уровня липидов (ТГ, ХС), изменение массы тела; неизвестно — гипонатриемия, гипомагниемия (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), гипокальциемия 1 , гипокалиемия.
Психические расстройства : нечасто — расстройства сна; редко — депрессия (в том числе обострения); очень редко — дезориентация (в том числе обострения); неизвестно — галлюцинация, спутанность сознания (особенно у пациентов со склонностью к данным расстройствам, а также обострение этих симптомов в случае их наличия в анамнезе).
Со стороны нервной системы : нечасто — головная боль, головокружение; редко — нарушения вкуса; неизвестно — парестезии.
Со стороны органа зрения : редко — нарушение зрения/затуманивание зрения.
Со стороны пищеварительного тракта : нечасто — диарея, тошнота, рвота, вздутие живота, запор, сухость во рту, боль в животе и дискомфорт.
Со стороны гепатобилиарной системы : нечасто — повышение уровня печеночных ферментов (трансаминаз, γ-глутамилтрансферазы); редко — повышение уровня билирубина; неизвестно — поражение гепатоцитов, желтуха, гепатоцеллюлярная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей : нечасто — кожная сыпь, экзантема, зуд; редко — крапивница, ангионевротический отек; неизвестно — синдром Стивенса — Джонсона, синдром Лайелла, мультиформная эритема, фотосенсибилизация.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани : нечасто — переломы бедра, запястья, позвоночника (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ); редко — артралгия, миалгия; неизвестно — спазм мышц 2 .
Со стороны почек и мочевыделительной системы : неизвестно — интерстициальный нефрит (с возможным развитием почечной недостаточности).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез : редко — гинекомастия.
Общие нарушения : нечасто — астения, усталость, недомогание; редко — повышение температуры тела, периферические отеки.
1 Гипокальциемия одновременно с гипомагниемией.
2 Спазм мышц как следствие нарушения баланса электролитов.

Особые указания

пациенты с нарушением функции печени . При тяжелых нарушениях функции печени во время лечения, особенно при длительном применении, необходим регулярный контроль за уровнем печеночных ферментов. В случае повышения уровня печеночных ферментов лечение необходимо прекратить.
Одновременный прием атазанавира . Одновременный прием атазанавира с ингибиторами протонной помпы не рекомендуется. Если комбинация атазанавира с ингибиторами протонной помпы неизбежна, следует проводить тщательный клинический мониторинг (например измерять вирусную нагрузку) в сочетании с повышением дозы атазанавира до 400 мг с применением 100 мг ритонавира. Дозу пантопразола 20 мг/сут не следует превышать.
Влияние на адсорбцию витамина В ₁₂. У пациентов с синдромом Золлингера — Эллисона и другими гиперсекреторными состояниями, требующими длительного лечения, пантопразол, как и другие препараты, блокирующие выделение желудочного сока, может уменьшать всасывание витамина B₁₂ (цианокобаламин) в связи с возникновением гипо- или ахлоргидрии. Это следует учитывать у пациентов со сниженной массой тела или наличием факторов риска снижения усвоения витамина B₁₂ (цианокобаламин) особенно при длительном лечении или наличии соответствующих клинических симптомов.
Длительное лечение. При продолжительности лечения более 1 года пациент должен находиться под постоянным наблюдением.
При наличии тревожных симптомов . Перед лечением следует исключить злокачественные заболевания пищевода или желудка, поскольку лечение пантопразолом может маскировать симптомы злокачественного заболевания и таким образом препятствовать установлению правильного диагноза.
Гипомагниемия . Отмечали случаи тяжелой гипомагниемии у пациентов, получавших ингибиторы протонной помпы, такие как пантопразол, в течение не менее 3 мес, и в большинстве случаев в течение 1 года. Могут возникнуть и сначала незаметно развиваться следующие серьезные клинические проявления гипомагниемии: усталость, тетания, делирий, судороги, головокружение и желудочковая аритмия. В случае гипомагниемии в большинстве случаев состояние пациентов улучшалось после заместительной корректирующей терапии препаратами магния и прекращения приема ингибиторов протонной помпы.
Пациентам, которым требуется длительная терапия, или пациентам, которые принимают ингибиторы протонной помпы одновременно с дигоксином или препаратами, которые могут вызвать гипомагниемию (например диуретики), следует определять уровень магния перед началом лечения ингибиторами протонной помпы и периодически во время лечения.
Переломы костей . Длительное лечение (более 1 года) высокими дозами ингибиторов протонной помпы может несколько повысить риск перелома бедра, запястья и позвоночника, преимущественно у лиц пожилого возраста или при наличии других факторов риска. Контролируемые исследования указывают на то, что применение ингибиторов протонной помпы может повысить общий риск переломов на 10–40%. Некоторые из них могут быть обусловлены другими факторами риска. Пациенты с риском развития остеопороза должны получать лечение в соответствии с действующими клиническими рекомендациями и употреблять достаточное количество витамина D и кальция.
Желудочно-кишечные инфекции, вызванные бактериями . Пантопразол, как и другие ингибиторы протонной помпы, может увеличивать количество бактерий, которые обычно присутствуют в верхних отделах ЖКТ. Лечение препаратом может несколько повысить риск возникновения желудочно-кишечных инфекций, вызванных такими бактериями, как Salmonella и Campylobacter .
Информация о вспомогательных веществ . Препарат Нольпаза содержит сорбит. Пациентам с редкими наследственными заболеваниями непереносимости фруктозы не следует применять препарат.
Применение в период беременности или кормления грудью . Опыт применения препарата в период беременности ограничен. В исследованиях репродуктивной функции на животных отмечена незначительная эмбриотоксичность в дозах >5 мг/кг массы тела. Потенциальный риск для человека неизвестен. Препарат применяют в период беременности только в случае крайней необходимости.
Получены данные по экскреции пантопразола с грудным молоком. Решение о применении препарата в период кормления грудью следует принимать после тщательной оценки польза/риск.
Дети . Опыт применения препарата у детей ограничен, поэтому пантопразол, не рекомендуется применять у пациентов этой возрастной категории.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами . В случае возникновения побочных реакций, таких как головокружение и нарушение зрения, следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы с потенциально опасными механизмами.

Взаимодействия

влияние пантопразола на всасывание других лекарственных средств . Пантопразол может уменьшить всасывание лекарственных препаратов, биодоступность которых зависит от pH желудочного сока, например некоторых азолов, противогрибковых препаратов, таких как кетоконазол, итраконазол, позаконазол и других лекарственных средств, таких как эрлотиниб.
Препараты для лечения ВИЧ (атазанавир) . Сочетанный прием атазанавира и других препаратов для лечения ВИЧ, адсорбция которых зависит от pH, с ингибиторами протонной помпы может привести к значительному снижению биодоступности последних и влиять на их эффективность. Поэтому одновременное назначение ингибиторов протонной помпы с атазанавиром не рекомендуется.
Кумариновые антикоагулянты (варфарин или фенпрокумон) . Несмотря на отсутствие взаимодействия при одновременном применении с фенпрокумоном или варфарином, при проведении клинических исследований зарегистрированы единичные случаи изменения международного нормализованного отношения (МНО) в постмаркетинговый период. Таким образом, пациентам, применяющим антикоагулянты кумаринового (например фенпрокумон или варфарин) ряда, рекомендуется проводить контроль протромбинового времени или МНО после начала, окончания или при нерегулярном приеме пантопразола.
Метотрексат . Сообщалось, что одновременное применение высоких доз метотрексата (например 300 мг) и ингибиторов протонной помпы повышает уровень метотрексата в крови у некоторых пациентов. Пациентам, принимающим высокие дозы метотрексата, например больным раком или псориазом, рекомендуется временно прекратить лечение пантопразолом.
Исследование других взаимодействий . Пантопразол в значительной степени метаболизируется в печени системой цитохрома P450. Основной путь метаболизма — деметилирование с помощью CYP 2C19 и других метаболических путей, в том числе окисления ферментом CYP 3A4.
Исследования с лекарственными средствами, которые также метаболизируются с помощью этих путей, такими как карбамазепин, диазепам, глибенкламид, нифедипин, фенпрокумон и оральными контрацептивами, содержащими левоноргестрел и этинилэстрадиол, не выявили клинически значимых взаимодействий.
Результаты исследований возможных взаимодействий указывают, что пантопразол не влияет на метаболизм активных веществ, метаболизирующихся с помощью CYP 1A2 (таких как кофеин и теофиллин), CYP 2C9 (например пироксикам, диклофенак, напроксен), CYP 2D6 (например метопролол), CYP 2E1 (например этанол) и не влияет на p-гликопротеин, обеспечивающий всасывание дигоксина.
Не выявлено взаимодействия с одновременно назначаемыми антацидами.
Проведены специальные исследования взаимодействия пантопразола с определенными антибиотиками (кларитромицин, метронидазол, амоксициллин), при одновременном применении клинически значимых взаимодействий между этими препаратами не выявили.
Несовместимость . Препарат Нольпаза, инъекции, не следует смешивать с другими лекарственными средствами, кроме тех, которые указаны в разделе ПРИМЕНЕНИЕ ( Способ введения ).

Передозировка

сообщений о передозировке нет. В/в вводились дозы до 240 мг более 2 мин, переносимость была хорошей. Пантопразол экстенсивно связывается с белками и полностью не выводится с помощью диализа.
В случае передозировки с клиническими проявлениями интоксикации рекомендуется симптоматическое и поддерживающее лечение.

Условия хранения

Нольпаза, таблетки, и Нольпаза контрол: при температуре не выше 30 °C в оригинальной упаковке для защиты от влаги. Нольпаза, лиофилизат для р-ра для инъекций: в оригинальной упаковке для защиты от света при температуре не выше 25 °C. После разведения химическая и физическая стабильность сохраняется в течение 12 ч при температуре 25 °C. С микробиологической точки зрения препарат следует принять немедленно.

Нольпаза: інструкція із застосування, аналоги, нольпаза або омез – що краще

Той, хто відчув на собі всі “принади” гастриту або виразки шлунка, напевно знає про такі препарати як Нольпаза або Омез. Якщо вибирати між ними, то який із них кращий? У чому їх схожість і чим вони відрізняються? Спробуймо розібратися разом.

Нольпаза та Омез: спільність та відмінності

Буває так, що при тому самому діагнозі пацієнту призначають або Нольпазу або Омез. Давайте розглянемо, що спільного у цих лікарських засобів.

Почнемо з того, що обидва препарати відносяться до однієї фармакологічної групи — «засоби для лікування виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби». Відповідно до АТХ-класифікації мають код А02ВС – Інгібітори «протонної помпи».

Тобто ці препарат призначені для лікування, а також для профілактики рецидивів:

гастриту;
виразковій хворобі (у всіх її проявах);
гастоезофагеальної рефлюксної хвороби;
ерозивних уражень слизових шлунка та дванадцятипалої кишки; ерадикації (знищення) Helicobacter pylori (разом з антибіотиками);
«прикриття» ЖТК при тривалому прийомі НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби);
ульцерогенної аденоми підшлункової залози (синдром Золлінгера-Еллісона).

Основна фармакологічна дія – це зниження рівня соляної кислоти у шлунку. Діючі речовини, що знаходяться в цих препаратах, впливають на фермент Н+К+-АТФ-азу – так званий кислотний насос. За рахунок зниження кислотності шлункового соку настає терапевтичний ефект, тому що кислота перестає дратувати слизові оболонки ШКТ.

Нольпаза та Омез схожі не лише за показаннями, а й за способом застосування. Оскільки кількості діючих речовин в обох препаратах однаково, приймають їх із розрахунку добової дози 40 мг. за півгодини до їди. Курс лікування залежить від виду та ступеня захворювання.

Дуже важливо, що ні Нольпаза, ні Омез не впливають на моторику шлунково-кишкового тракту.

Але, незважаючи на таку схожість, препарати мають свої відмінності. Найголовнішим є відмінність по основному діючої речовини. Активний компонент Нольпази – пантопразол, а Омеза – омепразол. Також вони мають різних виробників – Омез виготовляється у Словенії, а Нольпаза в Індії.

Омез працює більш агресивно і різко, тому можуть частіше виникати побічні ефекти. А Нольпаза, впливаючи делікатно на шлунок, нівелює небажані наслідки.

Пантопрозол у складі Нольпази можна приймати тривалий період, на відміну від Омезу, який призначають у період загострення хвороби і не на такий термін.

Нольпаза виявляє найкращий ефект при прийомі її як засіб для профілактики рецидивів або на останній стадії хвороби, в період одужання.

Омез – препарат швидкої дії. Вже через півгодини після прийому пацієнт почувається краще, у нього проходить печія, зменшуються хворобливі відчуття.

Важливим аспектом є ще те, що Нольпазу дозволено (в особливих випадках та під наглядом лікаря) приймати жінкам у період вагітності та годування груддю. Омез же суворо протипоказаний за таких обставин! Багато пацієнтів, стикаючись з вибором Нольпаза або Омез, що краще, віддають перевагу все ж таки Омезу через його вартість. Нольпаза більш дорогий препарат.

Роблячи свій вибір на користь одного або іншого препарату, слід керуватися приписами лікаря та характером захворювання.

Побічні дії та протипоказання обох препаратів

Найчастіше обидва препарати переносяться хворими досить добре. Але іноді, у деяких випадках, можливі побічні ефекти. Їх можна розділити за такими критеріями (реакціями організму):

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, болючість у животі, колікоподібні напади, здуття, пронос чи запор, втрата смаку та апетиту.
Реакції зі стогони печінки: можливий розвиток хвороби Госпелу (жовтухи), гепатоцелюлярна недостатність.

Реакції з боку нервової системи:

розлад сну,
головні болі,
галюцинації,
запаморочення,
парестезія,
часткова втрата зору,
стани депресії.

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, набряки, бронхоспазму і навіть анафілактичний шок. Крім того, може спостерігатися біль у м’язах, підвищення температури тіла, крихкість кісток, стоматит.

Можлива гіперчутливість до ультрафіолетових променів (фотосенсибілізація), зниження імунітету

Крім побічних ефектів, Нольпаза та Омез, мають схожі протипоказання до застосування:

індивідуальна непереносимість діючих речовин обох препаратів;
захворювання печінки та нирок;
наявність гіповітамінозу В12;
диспепсії невротичного походження;
шлунково-кишкова кровотеча;
діти та люди похилого віку.

Надмірно тривалий прийом даних препаратів, може збільшити кількість бактерій у ШКТ та розвиток інфекцій, зокрема спричинених Salmonella та Campylobacter.

Щоб уникнути негативних наслідків після прийому даних препаратів, чітко дотримуйтесь дозування та розпорядження вашого лікаря. У жодному разі не займайтеся самолікуванням.

Нольпаза або Омез: відгуки лікарів та пацієнтів

Тепер ми знаємо характерні риси цих ліків. Але що про них думають спеціалісти та самі пацієнти. Поодинокі за дією препарати Нольпаза, Омез відгуки мають різні.

Більшість лікарів віддає перевагу Нольпазе, вважаючи його препаратом нового покоління, який непогано зарекомендував себе.

Ще одним плюсом на користь Нольпази, як зазначають фахівці, це виробництво препарату за суворими європейськими стандартами, що значною мірою впливає на якість ліків.

Також, за спостереженнями лікарів, вживання пантопразолу легше переноситься хворими при тривалому курсі лікування.

Нольпаза або Омез, що краще, відгуки пацієнтів відрізняються від думки професіоналів. Хоч вони в основі своїй суб’єктивні (допомогло, не допомогло), але багато хто вибирає «старий», перевірений Омез.

Насамперед це обумовлено його швидкодією та миттєвим результатом. До того ж, багато пацієнтів відзначають його тривалу дію, іноді до 24 годин, покращення стану вже на другий третій день прийому.

Важливим фактором при виборі Омезу, у багатьох є його ціна, тому що він дешевший у порівнянні з препаратом, який виробляється в Європі.

Щодо Нольпази, відгуки зустрічаються набагато рідше. Багато пацієнтів також відзначають позитивний терапевтичний ефект від застосування даного препарату, не спостерігаючи при цьому побічних явищ. Але, на жаль чи ні, Нольпаза не має такої популярності серед звичайних людей як Омез.

Як бачимо, обидва препарати мають право бути. І який із них кращий, кожен вибирає для себе індивідуально.

Сучасні аналоги препаратів

Існує безліч препаратів інгібіторів ПП (протонної помпи), які діють так само як Нольпаза або Омез. Розрізняють їх за діючою речовиною.

Для початку давайте зупинимося на прямих аналогах ліків, що розглядаються нами.

Нольпаза (пантопразол) може бути замінна на такі препарати як:

Контроль
Панзол
Зованта
Пантекс
Помпазол
Проксіум
Ультера та ін.

Омез (омепразол) також багатий на аналоги. Найбільш популярні серед них:

Гасек
Лорсек
Лосек
Омеп
Омепразол
Опразол
Ультоп та ін.

Крім безпосередніх аналогів є й інші ІПП.

Непогано зарекомендували себе препарати з езомепразолом:

За фармакологічними властивостями ці препарати схожі з Нольпазою та Омезом. Відмінною рисою є те, що їхнє застосування можливе дітям починаючи з 12-річного віку. Перелічені препарати в основному виробляються за кордоном, тому мають більш високу вартість.

Наступна група препаратів ІПП містить рабепразол:

Велоз
Зульбекс
Парієт
Рабілок
Рибімак
Разол та ін.

По дії вони більше схожі з Омезом. Ефект від застосування настає вже через годину після прийому та триває, за деякими даними, до 48 годин. Після закінчення курсу лікування секреторна активність у шлунку нормалізується протягом трьох днів.

Ще одна речовина-аналог лансопразол входить до складу наступних препаратів:

Це так само препарати, що знижують кислотність у шлунку. Відрізняється кількістю діючої речовини. Кожна таблетка/капсула містить 30 мг. лансопразолу.

Останнім у групі ІПП йде декслансопразол, представник:
Фармакологічна дія цієї речовини спрямована, на відміну від інших, на лікування виключно всіх стадій ерозійного езофагіту (запалення слизової оболонки стравоходу) та позбавлення від печії.
Функцією зниження соляної кислоти в шлунку мають не тільки речовини інгібітори протонної помпи, а й блокатори Н2-гістамінових рецепторів.
Це:

Але вони малоефективні в порівнянні з ІПП, мають багато побічних явищ і тривалий період прийому. підкаже, що вам краще.

Чим відрізняється нульпаза від омепразолу

У наші дні достаток шкідливих звичок, фаст-фуду, погана екологія та малорухливий спосіб життя ведуть до того, що проблеми із травленням стали чимось звичайним. Медицина не стоїть на місці, фармакологічна промисловість безперервно розробляє та випускає на ринок дедалі нові препарати для лікування цих проблем.

Інгібітори протонної помпи (наприклад, «Омепразол» або «Нольпаза») є досить широким класом ліків, за допомогою яких лікують виразкову хворобу. Чи є різниця між цими двома аналогами і чи суттєва вона? Постараємося розібратися у цьому питанні у статті нижче.

«Омепразол»: коротка інформація про препарат

Перед тим як перейти до порівняння препаратів, розглянемо детальніше, як діє кожен із них.

Омепразол є активною діючою речовиною, на основі якої випускається однойменний лікарський засіб, а також численні аналоги.

Дія омепразолу відбувається за двома напрямками: насамперед він пригнічує вироблення соляної кислоти на рівні клітин, а в другу, що нейтралізує впливає на кисле середовище шлунка. Разом це створює позитивні умови для процесу регенерації пошкодженої та ерозованої слизової оболонки.

Показаннями до призначення препарату є:

виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
рефлюксна хвороба (рефлюкс-езофагіт, ГЕРХ);
диспепсія на тлі підвищеної кислотності;
синдром Золлінгера-Еллісона.

Дія препарату починається через півгодини-годину після прийому та триває приблизно добу. Омепразол має властивість накопичуватися в організмі, тому після закінчення курсу лікування він продовжує діяти ще кілька днів.

У процесі виведення з організму створюється додаткове навантаження на печінку. Тому рекомендовано приймати Омепразол з обережністю тим, у кого в анамнезі значаться захворювання печінки.

До протипоказань до прийому входять:

надчутливість до речовин, що входять до складу ліків;
вік до вісімнадцяти років (у період 4-18 років може бути призначений за життєвими показаннями);
вагітність та годування груддю (у деяких випадках може бути прийняте рішення про прийом препарату вагітною, проте таке рішення має бути добре обдумане);

«Нольпаза»: коротка інформація про препарат

Незважаючи на те, що цей засіб також належить до групи інгібіторів протонного насоса, як і Омепразол, в основі його лежить інше з’єднання – пантопразол. При цьому механізм дії тут ідентичний роботі Омепразолу, Нольпаза скорочує виробництво кислоти і знижує рівень кислотності в шлунку.

«Нольпазу» застосовують для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіту та синдрому Золлінгера-Еллісона. Дозу лікар повинен підбирати індивідуально під кожного пацієнта, але в середньому дорослій людині потрібно 40 мг пантопразолу на добу. Максимум, який може бути призначений – 80 мг на добу.

Відмінності між Нольпазою та Омепразолом

Щоб зрозуміти, у чому полягає різниця між препаратами, а в чому вони взаємозамінні, розглянемо їх з погляду основних характеристик:

Ціна та виробник

“Нольпаза” виробляється на заводі компанії “КРКА” в Словенії, вартість упаковки становить приблизно 200-600 гривень , залежно від дозування та кількості таблеток у пачці. “Омепразол” виробляється в України, Сербії та Ізраїлі, його ціна коливається в межах 30-150 гривень .

Активна діюча речовина

Як показали дослідження, інтенсивність актисекреторного ефекту інгібітору протонного насоса омепразолу перевищує аналогічний показник пантопразолу. Час досягнення максимального ефекту у пантопразолу практично втричі більший, ніж у омепразолу.

Форма випуску

“Омепразол” випускається в єдиному вигляді – капсул, покритих желатином. “Нольпаза” випускається у формі таблеток, покритих оболонкою.

Через скільки з’являється ефект від прийому препарату

Дія «Омепразолу» починається, залежно від особливостей організму, десь за півгодини-годину після прийому. “Нольпазе” для того, щоб досягти максимуму концентрації в плазмі крові необхідно близько двох годин.

Протипоказання

Список протипоказань для призначення «Омепразолу» не дуже широкий і включає інтолерантність до компонентів препарату, дитячий вік, вагітність і період годування груддю (лікування можливо, але необхідно перевести малюка на суміш). Протипоказаннями до прийому «Нольпази» є:

непереносимість компонентів препарату;
вік молодше 18 років;
диспепсія (невротичний генез);
злоякісні утворення у шлунково-кишковому тракті;
одноразовий прийом із препаратом «Атазанавір».

Взаємодія з іншими препаратами

Як показує історія спостережень за хворими, які лікувалися «Омепразолом», тривалий прийом 20 мг на добу не суттєво впливав на більшість лікарських речовин.

Проте, небажано приймати препарат одночасно з тими засобами, всмоктування яких залежить від значення рН. І тут «Омепразол» знизить їх ефективність. Абсолютно аналогічною дією має «Нольпаза». Його можна без жодного ризику приймати одночасно з такими препаратами:

Серцево-судинні препарати («Дігоксин», «Ніфедипін», «Метопролол»);
Антибіотики для лікування травної системи (“Амоксицилін”, “кларитроміцин”);
Пероральні контрацептиви;
Нестероїдні протизапальні засоби;
Препарати для лікування ендокринної системи, («Глібенкламід», «Левотироксин натрію»);
Анксіолітики («Діазепам»);
Протиеліптичні препарати («Карбамазепін» та «Фенітоїн»);
Імунодепресанти («Циклоспорин», «Такролімус»).

Побічні ефекти

Список можливих побічних дій виглядає досить переконливо, проте практично всі вони зустрічалися в поодиноких випадках, у тяжко хворих, на фоні прийому сильнодіючих препаратів.

Порівняно часто зустрічаються розлади з боку травної системи (стул, нудота, біль, газоутворення). Набагато рідше можна спостерігати такі реакції як порушення сну, вертиго, “дзвін у вухах”, набряки кінцівок, алергічні шкірні висипання.

Щодо «Нольпази», то приблизно в десяти відсотках призначень препарату спостерігаються головні болі, біль у животі, запор, діарея, гази. Набагато рідше приблизно у кожного сотого пацієнта зустрічалися:

підвищена сонливість;
безсоння;
помутніння зору;
запаморочення;
алергічні шкірні реакції;
слабкість;

Передозування

Випадки передозування «Омепразолом» спостерігалися досить рідко, з наступними симптомами: сплутана свідомість, помутніння зору, сухість у роті, головний біль, нудота, аритмія. В інструкції із застосування «Нольпази» зазначено, що випадків передозування у людини виявлено не було. Однак, в обох випадках рекомендовано симптоматичне лікування, оскільки гемодіаліз не є ефективним.

Завершуючи все сказане вище, можна відзначити, що різниця між двома препаратами хоч і існує, але не дуже істотна. “Омепразол” і “Нольпаза” досить сильно розрізняються за ціною, а також відрізняються діючою речовиною у складі. При цьому механізм їхньої роботи в організмі абсолютно ідентичний.

«Омепразол» був випущений на ринок значно раніше, його вплив на організм вивчено значно краще. При цьому випадків передозування «Нольпазою» не було зафіксовано, побічні ефекти від його прийому також зустрічаються рідше.

Омез або Нольпаза: що краще, думка експерта

Люди, які мають в анамнезі хронічний панкреатит, виразкові ураження шлунка або всієї системи шлунково-кишкового тракту, гастрит будь-якої форми – знають про існування таких лікарських препаратів, як Омез чи Нольпаза.

Два медикаменти з’являються інгібіторами протонної помпи, відносяться до однієї фармакологічної групи. Рекомендуються для профілактики та терапії простої або складної форми гастриту, ерозивних та виразкових уражень ШКТ, синдрому Золлінгера-Еллісона та ін. патологічних процесів в організмі.

Механізм впливу двох антибіотиків обумовлений зниженням концентрації соляної кислоти, яка дратівливим чином впливає на поверхню слизових оболонок, що перешкоджає одужанню хворого.

Кошти мають як певні подібності, що стосуються показань до застосування, а й певні відмінності. Давайте розберемося, що краще: Нольпаза чи Омез? Для цього детальніше розглянемо препарати, а потім порівняємо їх.

Загальна характеристика препарату

В одну таблетку медикаменту Нольпаза входить діюча речовина дозування 20 мг – пантопразол натрію. Як допоміжні компоненти в анотації вказують манітол, кальцію стеарат, безводний карбонат, карбонат натрію. Ліки випускаються в дозі 20 і 40 мг, відповідно, в останньому буде активного компонента 40 мг на одну таблетку.

Лікарський засіб є інгібітором протонної помпи, основна речовина – похідне бензімідазолу.
Коли воно потрапляє у середу з підвищеною кислотністю, то перетворюється на активну форму, блокує останній етап гідрофільного продукування соляної кислоти у шлунку.
Використання медикаментозного препарату значно збільшує вироблення гастрину, проте це явище носить оборотний характер.

Призначають для лікування пептичних виразок шлунка, 12-палої кишки. Для терапії патологічних станів, що призводять до гіперсекреції. Доцільно застосовувати при гастроезофагеальному рефлюксному захворюванні. Рекомендують як захист шлунка пацієнтам, які тривалий час приймають протизапальні медикаменти нестероїдної групи.

органічна непереносимість компонентів ліків;
Нольпазу в дозі 40 мг не можна приймати одночасно з антибактеріальними медикаментами пацієнтам, у яких в анамнезі тяжкі патології нирок та печінки;
Невротичні диспепсичні явища.

Обережно приймають люди, які мають порушення функціональності печінки. Якщо препарат використовується протягом тривалого часу, обов’язково контролюють рівень ферментів печінки.

Таблетки потрібно приймати внутрішньо, ковтають повністю, запивають великою кількістю води, прийом здійснюється до їди. Якщо в день треба прийняти одну таблетку, краще це робити вранці.

В інструкції наголошується, що алкоголь не впливає на ефективність ліків, тому препарат із ним сумісний. Проте Нольпаза призначається для терапії таких захворювань, у яких прийом спиртних напоїв категорично заборонено.

Думка доктора М’ясникова щодо лікування підвищеного холестерину

У процесі лікування можуть розвинутись негативні явища:

Порушення роботи травного тракту, пронос, підвищене газоутворення, нудота, збільшення концентрації печінкових ферментів. Рідко – жовтяниця, що супроводжується недостатністю печінки.
Розлад діяльності центральної нервової системи – мігрень, запаморочення, пригнічений настрій, емоційна нестабільність, погіршення зорового сприйняття.
Набряклість. При непереносимості розвиваються алергічні реакції – висипання, гіперемія, кропив’янка, свербіж. Дуже рідко виникає ангіоневротичний набряк.
Збільшення температури тіла, м’язові та суглобові болі (рідко).

Даних щодо передозування препаратом не зареєстровано. У більшості випадків переносимість хороша навіть у підвищених дозах.

Аналогами є ліки Омез, Омепразол, Ультоп, Пантаз.

Анотація ліки Омез

Нольпаза чи Омез, що краще? Перш ніж відповісти на це питання, розглянемо другий препарат, а потім з’ясуємо, чим вони відрізнятимуться. Активний компонент – омепразол, як додаткові складові – стерильна вода, сахароза, фосфат натрію.

Противиразковий медикамент відноситься до інгібіторів протонної помпи. Різниці між фармакологічними групами з Нольпазою немає. Терапевтичний ефект препарату також аналогічний.

Однак якщо порівнювати два ліки, то Омез має більший перелік показань до застосування. Засіб доцільно призначати у таких ситуаціях:

Для лікування пептичної виразки 12-палої кишки та шлунка;
Ерозивно-виразкова форма езофагіту;
Виразкові ураження, що обумовлені застосуванням нестероїдних протизапальних пігулок;
Виразкові хвороби, що базуються на стресі;
Виразки, що мають властивість рецидивувати;
Синдром Золлінгера-Еллісона;
Хронічний чи гострий панкреатит.

печінкової недостатності. І тут дозування визначається після ретельної діагностики.

Омез можна поєднувати з знеболюючими препаратами, наприклад, Диклофенак. Таблетки Омезу приймають повністю, не подрібнюють. Дозування на добу 20-40 мг залежно від захворювання. У середньому прийом здійснюється протягом 2 тижнів.

Метеоризм, нудота, порушення смакового сприйняття, хворобливі відчуття у сфері живота.
Лейкопенія, тромбоцитопенія.
Головний біль, депресивний синдром.
Артралгія, міалгія.
Алергічні реакції (гарячковий стан, бронхоспазму).
Загальне нездужання, погіршення зорового сприйняття, посилення потовиділення.

При передозуванні погіршується зір, спостерігається сухість у ротовій порожнині, порушення сну, біль голови, тахікардія. За такої клініки проводиться симптоматичне лікування.

Що краще: Нольпаза чи Омез?

Розглянувши два препарати, проаналізувавши відгуки лікарів та думки пацієнтів, можна прояснити різницю та подібність двох ліків. Поодинокі за терапевтичним впливом медикаменти мають різні відгуки, діючі речовини.

Переважна більшість медичних фахівців вважає, що Нольпаза – це ліки нового покоління, яке добре справляється з поставним завданням.

Ще одна перевага – це європейська якість, що значно впливає на лікувальний результат.

Також лікарі зазначають, що збільшення дозування ніяк не відбивається на стані пацієнтів, навіть якщо курс терапії є вкрай тривалим.

З іншого боку, Омез – це старий і перевірений засіб, але не українського виробництва, воно випускається в Індії. Можливо, багато лікарів рекомендують цей препарат, оскільки до нього звикли. Точно відповісти на це питання неможливо.

Якщо порівнювати вартість за ціною, то Омез – це більш дешевий засіб, що є безперечною перевагою для пацієнтів, яким потрібно приймати ліки тривалий час. Приблизна вартість медикаментів:

10 капсул Омеза – 50-60 гривень, 30 штук – 150 гривень;
14 таблеток Нольпази по 20 мг – 140 гривень, а по 40 мг – 230 гривень.

Безумовно, різниця в ціні невелика, проте якщо приймати одну або кілька таблеток щодня, на гаманці позначається.

Щодо Омезу, на цей препарат відгуки зустрічаються набагато частіше. Пацієнти відзначають його пролонговану дію – аж до 24 годин, покращення самопочуття вже на другий день застосування.

Думка хворих про Нольпаз відрізняється. Одні кажуть, що засіб добре переноситься, жодних негативних явищ не було, іншим пацієнтам препарат не підійшов: на тлі малого лікувального результату розвинулися побічні ефекти.

Як показало порівняння, два ліки мають право бути. Який препарат використовувати при лікуванні підшлункової залози, вирішує лікар з урахуванням особливостей клініки хворого, захворювання та ін.

Про препарат Омез та його аналоги розказано у відео в цій статті.

Вкажіть Ваш цукор або виберіть підлогу для отримання рекомендацій Іде пошукНе знайденоПоказати Іде пошукНе знайденоПоказати

Нольпаза, Омепразол або Омез: інструкція із застосування.

При панкреатиті, виразці та інших захворюваннях ШКТ найчастіше призначається Нольпаза чи Омез. Ліки належать до аналогічної фармакологічної групи. Препарати знижують кількість соляної кислоти у шлунку. Щоб зрозуміти, що краще за Нольпаза або Омез, необхідно ознайомитися з інструкцією до препаратів і порівняти їх.

Препарат виробляється у формі таблеток та ліофілізату, на основі якого готують розчин для внутрішньовенного введення. Пігулки містять пантопразол. Другорядні компоненти – сіль кальцію, манітол, Е 420, кальцинована сода.

Овальні опуклі пігулки з плівковою оболонкою по 20 та 40 мг поміщені у блістери по 14 штук у кожному. У пачці з картону знаходиться 1, 2 або 4 блістери.

Інша форма випуску Нольпази – ліофілізат. У 1 флаконі є 45.1 мг пантопразолу. Додатковий склад – гідроксид натрію, цитрат натрію, манітол.

Ліофілізат для внутрішньовенно поміщений у скляні флакони по 40 мг, об’ємом 15 мл. Одна ємність знаходиться в пачці з картону, яка поміщена у піддони із ПВХ (5 штук).

Виробник Нольпази – КРКА, Словенія. Ціна – від 136 до 475 гривень.

Нольпаза призначається при хворобах травлення, включаючи рефлюкс та езофагіт. Також ліки застосовується при виразковій пептичній виразці, гіперсекреції, гастриномі та захворюваннях, викликаних присутністю в ШКТ хелікобактер пилори.

Невротична диспепсія
Непереносимість пантопразолу
Неповнолітній вік
Непереносимість фруктози.

Вкрай обережно Нольпаза застосовується при недостатності вітаміну В, ниркових захворюваннях, лактації та вагітності.

При легкому ступені хвороб ШКТ приймають по 1 таблетці (20 мг) на добу. При середній та тяжкій формі захворювання використовують по 1-2 пігулки (40 мг) на день. Час терапії – 1-2 місяці.

Ліофілізат вводять внутрішньовенно протягом 2-15 хвилин. Терапія може тривати до 7 днів.

Добова доза, що рекомендується, – 40 мг. При тяжких станах дозування збільшується до 80 мг на добу.

Нольпаза має гарну переносимість. Іноді можливе виникнення побічних явищ щодо ШКТ. Це здуття живота, гастралгія, розлад стільця, нудота.

Інші негативні реакції – кропив’яна лихоманка, жовтяниця, ниркова недостатність, набряк Квінке, м’язовий біль, еритема, нефрит. Також можливий розвиток синдрому Лейелла, шкірні висипи, зорові розлади, вертиго, емоційна лабільність та інше.

Омез

В 1 капселі знаходиться 20 та 40 мг омепразолу. Допоміжний склад:

Гіпромелоза
Маннітол
Сукроза
Молочний цукор
Гідрофосфат натрію
SLS.

Ліофілізат містить 40 мг омепразолу. Другорядні компоненти – динатрія едетат, каустична сода.

Виробник Омеза – Д-р Редді`с, Індія. Ціна – від 80 до 264 гривень.

Препарат призначається при виразці, рефлюкс-езофагіті, гіперсекреторних симптомах, НПЗП-гастропатії. Також Омез застосовується при наявності в ШКТ Helicobacter pylori і для попередження аспірації кислого секрету в респіраторні органи при анестезії.

Дитячий вік
Захворювання печінки чи нирок
Вагітність
Непереносимість омепразолу
Лактація.

При загостренні виразки приймають по 1 (20 мг) капсулі щодня. У тяжких випадках на добу п’ють по 40 мг омепразолу. Тривалість терапії – від 2 до 8 тижнів.

При гастриномі дозування становить від 60 мг до 120 мг на день. Для профілактики хвороб ШКТ використовують 10 мг на добу. При хелікобактері пілорі Омез вводять у комплексне лікування.

Ліофілізат застосовують при рефлюксі та виразці. Ліки вводять краплинно в дозі 40 мг на добу. При гострій гастриномі дозування дорівнює 60 мг. Далі призначається підтримуюча доза у кількості 20-120 мг.

Лихоманка
Дискомфорт у животі
Вертіго
Набряклість
Розлад сну
Гіпергідроз
Ерітема
Головний біль
Артралгія
Порушення
Міалгія
Ксеростомія
Запор
Стоматит
Депресія
Діарея
Слабкість м’язів та інше.

Омепразол

10 капсул поміщені в блістери, які упаковані в пачки з картону.

Ціна гроші – від 24 до 52 гривень. Виробник – Тева, Ізраїль/Зентіва а.с. Чехія/Плива, Хорватія/Вектор-Медика, Україна та інше.

Омепразол застосовують при гастрономі, виразці, інфікуванні ШКТ Helicobacter pylori, рефлюкс-езофагіті, захворюваннях шлунка, викликаних використанням НПЗЗ,

На день приймають по 1-2 капсули (20 мг). Лікувальний курс триває 1-2 місяці. Щоб запобігти розвитку виразки, препарат п’ють близько півроку.

При аденомі підшлункову дозу збільшують до 60-120 мг на добу.
Ліофілізат вводять внутрішньовенно у кількості 40-60 мг на день.
Можливі побічні реакції Омепразолу:

Зорові розлади
Гепатит
Набряклість
Гіпергідроз
Нудота
Міалгія
Метеоризм
Лейкопенія
Вертіго
Бронхоспазм
Кропивна лихоманка
Печінкова дисфункція
Енцефалопатія та інше.

Що краще? Порівняння

Щоб зрозуміти, який препарат кращий за Нольпаза або Омепразол, треба порівняти обидва ліки. Препарати належать до однакової фармакологічної групи. Засоби надають противиразкову дію та інгібують протонний насос.

Подібною дією має препарат Разо, що містить рабепразол, інструкція із застосування якого повідомляє, що ліки випускається у вигляді таблеток з кишковорозчинною оболонкою.

Кошти мають аналогічні показання, але відрізняються за діючою речовиною. Нольпаза містить пантопразол, а Омез – омепразол.

Препарати випускаються різними фірмами. Нольпаза виробляється у Словенії, а Омез – Індії.

Кошти випускаються у однаковій лікарської формі. Це ліофілізат та капсули.

Способи застосування ліків майже однакові. Нольпаза або Омез приймаються по 1-2 таблетки щодня, що містять 10-40 г базового компонента.

Омепразол має менше протипоказань. А кількість побічних ефектів у ліків приблизно однакова.

Щодо ціни, то Омез коштує від 50 до 150 гривень. Вартість капсул Нольпаза – 140-230 гривень.

Відповідаючи на питання, що краще за Омепразол або Нольпаза, гастроентерологи відзначають, що останній засіб більш м’який і дієвий, а Омез має агресивний ефект. Але при виразці та гастриті лікарі рекомендують застосовувати Омепразол, який швидко усуває диспепсичні прояви.

Відгуки пацієнтів поділяються. Незважаючи на те, що Нольпазу багато хто вважає дієвими ліками, вони вибирають Омез, оскільки курс лікування цим препаратом коштує дешевше.

У чому різниця між омепразолом та нольпазою?

Небагато фізіології. Як відомо, кислотність шлунка регулюється системою протонної помпи. У нормі вона забезпечує проникнення у клітини іонів водню, чим посилюється вироблення соляної кислоти. Але при порушенні захисних бар’єрів шлунка або 12-палої кишки кислота руйнує стінку цих органів, незалежно від надходження їжі, чим погіршується стан пацієнта.

З метою блокування секреції соляної кислоти були розроблені інгібітори протонної помпи, до яких відносяться Омепразол і Нольпаза. Діючою речовиною останнього препарату є пантопразол.

Схожі ліки

Омепразол і пантопразол входять до складу багатьох препаратів для лікування запальних захворювань шлунка та 12-палої кишки. У складі багатьох коштів вони утримуються як основні діючі компоненти.

Але є й інші ліки групи інгібіторів протонної помпи з іншими активними компонентами. Однак це не змінює точки застосування препаратів і кінцевого результату лікування.

Такі ліки називають аналогами.

До аналогів Омепразолу та Нольпази відносяться:

Омез;
Гастрозол;
Ультоп;
Парієт;
Лосек;
Оцід;
Сопрал;
Омекапс;
Хеліцид;
вулкозол;
Омефез та ін.

Поєднання з іншими лікарськими засобами

Для лікування захворювань, спричинених бактерією Helicobacter pylori, розроблено дві спеціальні схеми лікування. Вони звуться «Ірридикаційних схем лікування» відповідно гастриту чи виразковій хворобі. Перша схема поєднує застосування інгібіторів протонної помпи і двох антибіотиків з різних груп – макроліда і пеніциліну широкого спектру дії.

При неефективності першої схеми використовується друга – похідні нітроімідазолу (препарати для лікування протозойних інфекцій та амебіазу), тетрациклін, препарати на підставі вісмуту.

Дані досліджень

У ході численних експериментів намагалися відповісти на запитання: “Яка різниця між Нольпазою та Омепразолом?”

Результати показали, що Омепразол ефективніший при захворюваннях з високою продукцією шлункової кислоти , але має меншу біологічну доступність, тобто. гірше засвоюється організмом.

Аналіз результатів застосування Пантопразолу показав, що препарат має кращу біологічну доступність. Але водночас, слабше впливає секреторну активність парієтальних клітин шлунка. З цього виходить, що його клінічний ефект слабший.

Препарати, які приймають разом із Нольпазою

Враховуючи відмінності препаратів Нольпазу та Омепразолу, рекомендується приймати разом з Нольпазою Клопідогрель або Циталопрам. Ці засоби посилюють ефективність пантопразол, що входить до складу Нольпази, чим забезпечується найкращий ефект від лікування.

Так що ж краще Омепразол чи Нольпаза

Якщо проводити порівняння Омепразолу та Нольпази на підставі даних медичних спостережень та експериментів, можна сказати, що у певних ситуаціях, наприклад, гастриті з нормальною секрецією соляної кислоти, краще приймати Нольпазу, а в інших ситуаціях – Омепразол . Точну відповідь можна отримати тільки від фахівця в галузі гастроентерології і те, чи не для кожного пацієнта вона звучатиме однаково.

Враховуючи реалії сьогодення, велику роль у виборі препарату для лікування захворювання грає його ціна. У цьому плані більш доступним для пацієнтів є омепразол.

Який висновок

Найчастіше добре зарекомендував себе Омепразол. Але у низці ситуацій широко застосовується Нольпаза, особливо коли прийом Омепразолу з тих чи інших причин протипоказаний.

Серйозним аргументом на користь Нольпази є непереносимість Омепразолу серед населення, що зростає в усьому світі, коли в результаті його прийому спостерігають значні побічні ефекти.

Одне можна сказати точно: немає сенсу пити разом Нольпазу та Омепразол. Оскільки одночасне застосування препаратів, що мають схожий механізм дії, може викликати у пацієнта небажані реакції.

Джерела:

Відаль : https://www.vidal.ru/drugs/omeprazol__3120 ГРЛС : https://grls.rosminzdrav.ru/Grls_View_v2.aspx?routingGuid=83097c54-4fcd-4122-b96d-1b90b38d

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Що краще приймати – Нольпазу чи Омез

Люди, які мають хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту протягом життя застосовують багато медикаментів.

Більшість препаратів проти виразки та гастриту мають аналогічну дію, і призначаються при однакових показаннях. Ефективним засобом лікування захворювань шлунка є інгібітор протонної помпи.

У більшості виникає питання про терапію недуги – що краще, Нольпаза чи Омез?

Обидва лікарські засоби користуються популярністю серед споживачів та медиків. За відсутності одного з медикаментів в аптеці, фармацевти часто пропонують поміняти його на аналогічний. У чому різниця між двома ліками, і який із них найефективніший, розглянемо у статті.

У чому ліки схожі

Якщо людина страждає від хронічної форми захворювання, пов’язаного із шлунково-кишковим трактом, відвідування лікаря-гастроентеролога вважається буденною справою. Можливо, що при тому самому діагнозі лікар постійно призначає різні медикаменти. Спочатку до терапії входить препарат Омез, трохи пізніше – Нольпаза.

Для початку варто відзначити, що обидва ліки відносяться до однієї і тієї ж медикаментозної групи, внаслідок чого мають однакові показання до використання. Розглянемо, при яких патологічних процесах ШКТ призначаються Омез та Нольпаза:

Наявність запалення слизової оболонки органу різної етіології.
Гастродуоденіт із підвищеною кислотністю шлунка.
Виникнення виразок на органі (у тому числі якщо захворювання спровоковане бактеріями).
Скарги пацієнта на хронічну печію.

Препарати діють на організм наступним чином: активні компоненти Омезу або Нольпази при попаданні в шлунок утворюють бар’єр, який захищає орган від шкідливого впливу. До того ж ліки сприяють нормалізації рівня кислотності органу.

Ще одна схожість полягає у зручності застосування. У складі обох засобів є однакова кількість компонента, що діє. Омез та Нольпазу п’ють уранці перед трапезою.

Діюча речовина працює протягом дня, тому понад один раз на добу пити засіб марно.

Відмінності препаратів

Омез та Нольпаза відрізняються діючими речовинами. Активним компонентом першого є омепразол, а другого — пантопразол. Також вони відрізняються у виробництві. Препарат на основі омепразолу розроблений у Словенії, а ліки на основі пантопразолу – в Індії.

Різниця є у впливі обох засобів на шлунок. Омез — досить старий медикамент, він діє слизову оболонку шлунка і орган загалом занадто агресивно, тобто за первинному прийомі можуть виникнути побічні явища.

Що стосується Нольпази, то це інгібітор протонної помпи нового покоління. Він діє дбайливіше на шлунок і весь організм, побічних ефектів практично не виникає.

Який медикамент ефективніший

Це питання хвилює багатьох, тому що кожен пацієнт хоче якнайшвидше позбутися захворювання або домогтися тривалої ремісії. Порівняємо деякі характеристики:

Обидва ліки по-своєму хороші. Наприклад, Омез може за короткий термін позбавити сильної печії або знизити інтенсивність больових відчуттів. Повністю усунути біль і нормалізувати слизову оболонку шлунка можна протягом декількох днів щоденного прийому. Нольпаза, у свою чергу, здебільшого використовується як профілактика і для лікування шлунка не ускладненої етіології, тобто якщо йдеться про звичайний гастрит, а не про серйозні захворювання, такі як виразка шлунка.
Істотна перевага Нольпази – можливість терапії навіть під час виношування дитини. Засіб на основі омепразолу вживати у такому разі категорично не рекомендується.
Позитивною стороною Омеза, на відміну Нольпази, є низька вартість. Середня ціна першого – 170 гривень. Ціна Нольпази становить 390 гривень. Залежно від регіону показник варіюється.

Самостійно неможливо вибрати один із двох препаратів. Тільки гастроентеролог призначає дієвий засіб у кожному окремому випадку.

Попередження

Практично всі ліки, що відносяться до інгібіторів протонної помпи, мають однакові протипоказання до використання. Розглянемо докладніше, у яких випадках не можна приймати Омез та Нольпазу:

При зниженій кислотній секреції шлунка.
За наявності супутніх хронічних захворювань нирок. Якщо бути точніше – ниркова недостатність та серйозні захворювання печінки.
У період грудного вигодовування та вагітності.
При індивідуальній нестерпності активних речовин.
При кровоточивій виразці в шлунку.

Омез та Нольпаза викликають побічні явища з боку організму. Варто відзначити, що виникають вони не так часто. Небажані ефекти є «стандартними»: виникнення нудоти, блювання, проносу, головного болю, почастішання пульсу тощо.

Якщо після прийому Омезу або Нольпази спостерігаються небажані прояви, рекомендовано відвідати лікаря, який замінить засіб на аналогічну дію.

Відгуки лікарів

Вище ми розібрали інструкцію Омеза та Нольпази. Тепер розглянемо думку експертів щодо зазначених ліків.

На основі більшості відгуків лікарів можна зробити висновок, що багато хто вважає ефективним засобом Нольпазу. Свою думку вони обумовлюють тим, що таблетки на основі пантопразолу сучасніші і належать до ліків нового покоління.

При призначенні Нольпази практично немає побічних явищ, оскільки активна речовина дбайливо діє організм. Чого не можна сказати про аналог.

Незважаючи на категоричний вибір фахівців, згідно зі статистикою, набагато частіше вживають та купують на фармацевтичному ринку кошти на основі омепразолу.

Відгуки пацієнтів

Турбувала сильна нудота, супутніх симптомів не спостерігалося до певного часу. Незабаром почав хворіти на шлунок. Терапевт надіслала на процедуру гастроскопії. Виявили гостру форму гастродуоденіту. У цей момент мене турбували сильні болі — знеболювальні препарати не мали належного ефекту. Лікар порадив препарат на основі омепразолу, торгова назва – Омез.

Купила і анітрохи не пошкодувала. Через 3 дні після щоденного прийому я забула про болі у шлунку. Гастродуоденіт не турбує вже протягом 2 років. Періодично використовую Омез як профілактику. Зазвичай це відбувається у тому випадку, якщо доводиться вживати велику дозу медикаментозних засобів. Добре допомагає! Мій відгук про Омезі позитивний.

У мене виразка шлунка, спричинена бактеріями Хелікобактер пілорі. На розвиток болячки вплинуло неправильне харчування, внаслідок чого порушилася кислотність шлункового соку. Подруга порадила Нольпазу. Пропила засіб 4 дні і кинулася на прийом до гастроентеролога.

Препарат мені зовсім не допоміг! Я не помітила жодних змін, мені навіть здалося, що болі тільки посилилися. Лікар мені пояснив, що Нольпаза здебільшого використовується для профілактики захворювань або призначається в терапевтичних цілях на більш тривалий прийом. Оскільки гострі болі мене вимотали, замінили Нольпазу Омезом. Дуже порадувала ціна.

На той момент медикамент купила буквально за 100-150 гривень. Випила пігулку з ранку, до вечора біль припинився. Пролікувалась курсом Омеза у комплексній терапії, допомогло. Тепер при загостренні виразки вибираю лише препарати на основі омепразолу. Як на мене, краще за Омез! Тривалий час пив обидва засоби: і Омез, і Нольпазу.

Саме нічого поганого не можу сказати ні про той, ні про інший препарат. При загостренні хвороби Нольпаза трохи довше впливає відновлення слизової оболонки шлунка. Омез же в цьому плані трохи спритніший. Загалом обома медикаментами задоволений.

Нольпаза та Омез відмінно підходять для терапії хвороб ШКТ.

Перший засіб рекомендовано пити при захворюванні, яке протікає без гострого болю, оскільки курс лікування тривалий. Омез призначають при патологіях, які супроводжуються гострими болями. Щоб підібрати індивідуальні ліки для шлунка, зверніться за консультацією до гастроентеролога.

НОЛЬПАЗА ® Лікарські препарати

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світлого жовто-коричневого кольору, овальні, трохи двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори протонної помпи. Код ATХ A02B C02.

Фармакологічні властивості

Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який блокує секрецію соляної кислоти у шлунку через специфічний вплив на протонну помпу парієтальних клітин.

Пантопразол трансформується в активну форму у кислотному середовищі, а саме — у парієтальних клітинах, де інгібує фермент H + -K + -АТФ-ази, тобто блокує кінцевий етап продукування соляної кислоти у шлунку. Інгібування є залежним від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти.

Лікування пантопразолом, як і іншими інгібіторами протонної помпи (ІПП) та інгібіторами
H₂-рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дистально по відношенню до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхоліном, гістаміном, гастрином). Ефективність препарату є однакова при пероральному застосуванні або внутрішньовенному введенні.

При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натщесерце. При нетривалому застосуванні вони у більшості випадків не перевищують верхньої межі норми. При довготривалому лікуванні рівні гастрину у більшості випадків зростають вдвічі. Надмірне їхнє збільшення виникає лише у поодиноких випадках. Як наслідок, у невеликій кількості випадків при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин (ECL-клітин) шлунка (аденоматоїдна гіперплазія). Тим не менше, згідно з проведеними на даний момент дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявлено в експериментах з тваринами, у людей не спостерігалося. Але при довготривалому (більше 1 року) лікуванні не можна виключати впливу пантопразолу на ендокринні параметри щитовидної залози.

На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами рівень гастрину в сироватці крові зростає у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити протягом періоду від 5 днів до
2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA повернутися в діапазон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищеними після лікування ІПП.

Пантопразол швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається навіть після прийому однієї дози 40 мг. У середньому максимальна концентрація у плазмі крові
2–3 мкг/мл досягається протягом 2,5 години після прийому і залишається постійною також після багаторазового введення. Об’єм розподілу становить приблизно 0,15 л/кг, а кліренс — приблизно 0,1 л/год/кг.

Період напіввиведення становить приблизно 1 годину. У кількох випадках час виведення був продовжений. Завдяки специфічному зв’язуванню пантопразолу з протонною помпою парієтальних клітин період напіввиведення не співвідноситься з більш продовженою тривалістю дії.

Фармакокінетика не змінюється після одноразового чи багаторазового прийому. При дозах від 10 до 80 мг кінетика пантопразолу у плазмі крові є лінійною як після перорального, так і після внутрішньовенного введення.

Зв’язування пантопразолу з білками плазми крові становить приблизно 98%. Препарат майже повністю метаболізується у печінці. Головним шляхом виведення є нирки — приблизно 80% метаболітів пантопразолу; решта виділяється з фекаліями. Основним метаболітом як у плазмі крові, так і в сечі є дисметилпантопразол, який з’єднується з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (приблизно 1,5 години) ненабагато довший, ніж пантопразолу.

Біодоступність. Після перорального введення пантопразол всмоктується повністю. Абсолютна біодоступність таблетки становить приблизно 77%. Вживання їжі не має жодного впливу на значення площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC), максимальну концентрацію у плазмі крові та біодоступність; відбувається лише зміна на початку дії.

Характеристика особливих груп пацієнтів

Повільні метаболізатори. Близько 3% європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, ймовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація у плазмі — час», була приблизно в 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж в осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація у плазмі крові зросла приблизно на 60%. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі), не потрібно зменшення дози. Як і у здорових людей, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Незважаючи на те, що період напіввиведення основного метаболіту дещо зростає (2–3 години), він швидко виводиться і отже, не накопичується.

У пацієнтів із цирозом печінки (класи A та Б згідно з Чайлдом-П’ю) період напіввиведення збільшується до 7–9 годин і відповідно до цього у 5–7 разів збільшується значення AUC та максимальна концентрація пантопразолу у плазмі крові збільшується на 1,5 порівняно зі здоровими людьми.

Незначне збільшення AUC та максимальна концентрація пантопразолу у плазмі крові у добровольців літнього віку порівняно з молодими також не є клінічно значущими.

Пацієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та C_max у добровольців літнього віку порівняно з відповідними показниками у більш молодих добровольців також не має клінічного значення.

Показання

Дорослі та діти віком від 12 років.

Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
Тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

Чи можна пити Нольпазу щодня