Два роки великої війни: відповіді на п’ять ключових питань

Ні Україна, ні Росія, ні ключові союзники з обох боків не бачать підстав для мирного врегулювання.

Київ непохитний у тому, що його міжнародно визнані кордони мають бути відновлені, а всі окуповані території звільнені. Тоді як Москва продовжує стверджувати, що Україна не є повноцінною державою, і російські сили будуть тиснути, поки не досягнуть своїх цілей.

Ми спробували відповісти на пʼять ключових питань про те, що відбувається зараз і як події можуть розвиватися у майбутньому.

Хто перемагає?

Протягом зими точилися запеклі бої, які коштували обом сторонам багатьох життів.

Лінія фронту простягнулася на тисячу кілометрів, і її форма мало змінилася з осені 2022 року.

За кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення два роки тому Україна відтіснила російські війська з півночі та від Києва. Пізніше того ж року вона повернула собі значні території на сході та півдні.

Але тепер російські сили міцно окопалися, а українці кажуть, що їхні боєприпаси закінчуються.

Багато хто говорить про глухий кут, наприклад, нещодавно звільнений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, а також прокремлівські воєнні блогери.

У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки на сході, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня.

Москва оголосила це великою перемогою, адже Авдіївка має стратегічне розташування, потенційно відкриваючи шляхи для глибшого вторгнення.

У Києві заявили, що відведення спрямоване на збереження життя військових, й не приховували, що сили противника переважали чисельністю та озброєнням у рази.

Автор фото, Getty Images

У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня

Це був найбільший здобуток Росії з моменту захоплення Бахмута в травні минулого року. Але Авдіївка лежить всього за 20 км на північний захід від Донецька, окупованого Росією з 2014 року.

Такий прогрес далекий від початкових амбіцій Росії в лютому 2022 року, про які казали військові блогери та повторювала державна пропаганда – взяти Київ “за три дні”.

Зараз близько 18% території України залишається під російською окупацією, разом з анексованим у березні 2014 року Кримом та значними частинами Донецької та Луганської областей на сході, які Росія захопила після цього.

Підтримка України згасає?

За останні два роки союзники України надіслали їй величезні обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги – майже 92 мільярди доларів від інституцій Європейського Союзу та 73 мільярди доларів від США станом на січень 2024 року, за даними Кільського інституту світової економіки.

Поставлені Заходом танки, ППО та далекобійна артилерія суттєво допомогли Україні.

Але протягом останніх місяців потік допомоги скоротився на тлі дебатів про те, як довго союзники можуть реально підтримувати Україну.

У США новий пакет допомоги на 60 мільярдів доларів опинився заблокованим у Конгресі через внутрішні політичні суперечки.

Серед прихильників України також є занепокоєння, що підтримка США суттєво скоротиться, якщо Дональд Трамп повернеться у Білий дім на президентських виборах у листопаді.

У ЄС пакет допомоги на 54 мільярди доларів схвалили у лютому після тривалих дискусій і торгів, насамперед з Угорщиною, прем’єр-міністр якої Віктор Орбан є союзником Путіна і виступає проти підтримки України.

Крім того, ЄС зможе поставити лише близько половини від одного мільйона артилерійських снарядів, які він обіцяв Києву до кінця березня 2024 року.

Автор фото, Getty Images

Найбільше військової допомоги Україні надали США

Водночас серед прихильників Росії – насамперед Білорусь, чию територію та повітряний простір Москва використовувала для наступу на Україну.

США та ЄС стверджують, що Іран постачає Росії безпілотники, хоча Іран твердить, що надав Росії лише невелику кількість дронів ще до початку війни.

БПЛА стали зброєю, яку ефективно використовують обидві сторони. Вони здатні ухилятися від протиповітряної оборони.

На днях агентство Reuters із посиланням на шість анонімних джерел повідомило, що Іран також розпочав постачання Росії великої кількості потужних балістичних ракет.

Санкції не спрацювали так добре, як сподівалися західні країни, і Росії все ще вдається продавати свою нафту та купувати запасні частини й компоненти для своєї військової промисловості.

Вважається, що Китай не надає зброю жодній зі сторін. Пекін загалом дотримується обережної дипломатичної лінії щодо цієї війни, не засуджуючи російське вторгнення, але й не підтримуючи Москву зброєю. Однак і Китай, і Індія продовжують купувати російську нафту.

І Росія, і Україна також доклали багато зусиль, щоб привернути на свій бік країн Глобального півдня, здійснивши численні дипломатичні візити до Африки та Латинської Америки.

Чи змінилися цілі Росії?

Володимир Путін, схоже, все ще не відмовився захопити всю Україну.

У своєму нещодавньому інтерв’ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін – без жодних заперечень з боку співрозмовника – знову виклав своє спотворене бачення історії та війни в Україні.

Він давно стверджує, не наводячи, утім, доказів, що цивільне населення в Україні, насамперед на Донбасі, потребує захисту Росії.

Автор фото, Sputnik / Reuters

Під час свого довгого інтерв’ю з Такером Карлсоном Путін скаржився й на розширення впливу НАТО на схід

Перед війною він написав великий нарис, у якому заперечував існування України як суверенної держави, заявляючи, що росіяни й українці — “один народ”.

У грудні 2023 року він заявив, що цілі “спеціальної військової операції”, як Росія називає своє вторгнення в Україну, не змінилися, й вони, як і раніше, включають “денацифікацію” України. Ця ідея базується на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу.

Він також каже, що хоче “демілітаризації” та “нейтральної” України, і продовжує виступати проти розширення впливу НАТО на схід.

Як незалежна держава Україна ніколи не входила до жодних військових союзів. Її політичні цілі включали приєднання до Європейського Союзу, і вона вела переговори про більш тісний альянс із НАТО – ці обидві перспективи тепер здаються ближчими, ніж на початку війни.

Ці цілі мали на меті зміцнити державність України та захистити її від втягування в будь-які геополітичні проєкти відновлення Радянського Союзу у тій чи іншій формі.

Як закінчиться війна?

Враховуючи, що жодна сторона, здаватися не збирається, а Путін, схоже, залишиться при владі, прогнози аналітиків схиляються до тривалої війни.

Аналітичний центр із питань безпеки Globsec, опитавши десятків експертів, оцінив ймовірність різних сценаріїв завершення війни. Найімовірнішим стала війна на виснаження, яка розтягнеться за 2025 рік, з великими втратами з обох сторін, а Україна й надалі залежатиме від постачання зброї з боку союзників.

Другий можливий розвиток подій – ескалація конфліктів в інших частинах світу, як-от Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься розпалювати напруженість.

Експерти кажуть, що найбільш імовірною є тривала війна на виснаження з великими жертвами

Дослідники назвали ще два потенційних сценарії з однаковою ймовірністю. Перший – Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягне. Другий – підтримка союзників України зменшиться, і вони підштовхуватимуть Київ до переговорів.

Проте залишається невизначеність як щодо потенційного впливу президентських виборів у США, так і щодо того, як інші війни, насамперед конфлікт Ізраїля із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії.

Чи може війна поширитися?

У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що утримання країни в “штучному дефіциті” зброї грає на руку Росії.

На конференції з безпеки в Мюнхені він сказав, що Путін зробить наступні кілька років “катастрофічними” для багатьох інших країн, якщо західний світ не обʼєднається, щоб дати йому відсіч.

Аналітичний центр Rusi каже, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво та готова до тривалої війни. Аналітики кажуть, що Європа не встигає за цим, про це також заявив міністр закордонних справ Польщі.

Європейські країни, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, нещодавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття.

Це підштовхнуло НАТО та ЄС до активізації майбутнього планування як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства жити в зовсім іншому світі.

Не тільки Україна: в яких країнах жінки також є військовозобов’язанами

В Україні жінок зобов’язали стати на військовий облік. Відповідний наказ Міністерства оборони набув чинності 17 грудня 2021 року та спричинив неабиякий резонанс у суспільстві. Українці останніми днями активно обговорюють цю новину. Однак, наша країна не єдина, де є подібна практика.

Також читайте

Ажіотаж у військкоматах: до кінця 2022 року більшість жінок повинні стати на військовий облік

ТСН.ua зібрав країни, де жінки також є військвозобов’язаними.

Ізраїль

Найвідоміша армія світу, де служать жінки, це ізраїльська. Там призову підлягають всі громадяни країни по досягненню 18 років. Ізраїльтянки служать нарівні з чоловіками у сухопутних військах, у флоті та в авіації, але здебільшого панянки служать в артилерії або прикордонних військах. Щоправда термін служби у жінок в Ізраїлі на рік менший, ніж у чоловіків і становить 2 роки. Також Ізраїль – це єдина у світі країна, де віськовослужбовиці можуть брати участь у бойовий діях.

Кожен третій солдат Ізраїлю – жінка (за статистикою 33% від загальної кількості, яка становить 176,5 тисячі).

Отримати відтермінуванння жінки можуть у зв’язку з вагітністю або релігійними переконаннями.

Північна Корея

КНДР – закрита країна світу, яка вважається однією з найбільш мілітаризованих і де жінок також беруть до армії. Вони служать у спеціальних військових частинах окремо від чоловіків. Водночас термін служби в армії КНДР є досить тривалим – 7 років для жінок, і аж 10 років для чоловіків. За різними оцінками, в армії КНДР служить біля 10% панянок.

Проте не кожна корейська жінка призивається до лав Збройних сил. Туди потрапляють тільки ті дівчата, які довели свою вірність партії. Вони служать переважно у військах протиповітряної оборони та берегової артилерії. Однак у Північній Кореї військова служба вважається дуже престижною.

Еритрея

Еритрея ще одна країна, де жінки служать нарівні з чоловіками, щоправда, строк служби дещо менший, ніж в Ізраїлі і становить 1,5 року. Так, у цій африканській країні жінки брали участь у війні за незалежність від Ефіопії, тоді добровільно йшли служити навіть дівчатка-підлітки. Понад 25% військовослужбовців в Еритреї – жінки.

Норвегія

Норвегія стала першою країною в Європі та серед членів НАТО, де до армії призиваються жінки. Так, там 2013 року парламент проголосував за те, щоб військовий заклик стосувався і жінок. Таким чином, в країні на військовий облік мають стати жінки від 19 до 44 років. Термін служби 7-19 місяців. У Збройних силах королівства немає спеціальних квот для служби жінок, та попри це, близько 27% норвежок сьогодні проходять військову службу.

Китай

У Китаї також існує загальний призов, але він ніколи не проводиться. Жінок у Збройних силах відносно небагато. Величезне населення Китаю дозволяє комплектувати армію переважно з добровольців і їхня кількість, зазвичай, задовольняє потреби збройних сил КНР. Масово жінок братимуть у Народно-визвольну армію Китаю (НВАК) тільки у разі війни та загальної мобілізації.

Жінок також закликають до армії в таких країнах, як Перу, Малайзія, Бенін.

Проте все ж у більшості держав світу жінки можуть служити в армії добровільно. Переважно це відбувається у санітарних або прикордонних частинах. Так, в Іспанії, Швеції, США, Великій Британії існують спеціальні військові підрозділи, які укомплектовані жінками. Жінки добровільно служать також арміях Франції, Німеччини, Канади та Австралії, Росії та багатьох інших країн. Однак їм відкриті не всі часто посади та повноваження. Наприклад, у Великій Британії жінкам заборонено керувати танком або субмариною, заборонено посилати жінок на фронт. Керувати підводними човнами жінкам дозволено у Норвегії, Австралії, Канаді та Іспанії.

Нагадаємо, в Україні набув чинності наказ Міністерства оборони, яким затверджено перелік галузей і професій для жінок, які повинні перебувати на військовому обліку. Тож на облік військовозобов’язаних тепер братимуть українок, які мають професії, споріднені із військово-обліковими спеціальностями, та придатні для проходження військової служби за станом здоров’я та віком. Граничний вік перебування в запасі та у військовому резерві – 60 років.

Читайте також:

Топ збройних та політичних конфліктів у 2023 році: що про них відомо

Дослідницька організація International Crisis Group поставила повномасштабну війну в Україні на перше місце серед десяти конфліктів, за якими варто стежити у 2023 році. Експерти зазначили, що війна вплинула на глобальну обстановку у світі, зокрема, продемонструвала рішучість Заходу та НАТО, а також різко змінить баланс сил у Північній Європі. Окрім українсько-російської війни ICG звертає увагу на кризи в інших частинах світу: «Слово і діло» пропонує подивитися, що відомо про топ збройних та політичних конфліктів у 2023 році.

На першому місці серед головних світових конфліктів – війна в Україні, яка триває майже 9 років (а її активна фаза трохи більше року). Кількість загиблих внаслідок бойових дій перевищує вже 200 тисяч осіб

Експерти зазначають, що поки що малоймовірно, що росія чи Україна відступлять від своїх цілей, і називають ситуацію патовою. Потенційну ядерну ескалацію між НАТО та росією експерти не виключають, але вважають, що на даний момент сторони доклали зусиль, щоб уникнути прямого зіткнення. «Війна створила, ймовірно, найвищий ризик ядерної конфронтації за 60 років», – наголошується у звіті.

Війна в Україні особливо гостро вплинула на кризу у Південному Кавказі – організація поставила конфлікт між вірменами та азербайджанцями у Нагірному Карабаху на другому місці. Конфлікт тривав трохи більше шести років у XX столітті, вже півтора роки йде його нова фаза. На сьогоднішній день втрати сторін перевищують 32 тисячі осіб.

Експерти зазначають, що війна в Україні затьмарила мирні переговори, а росія послабила свої «миротворчі зусилля» і не запобігла кільком спалахам конфлікту в 2022 році. В організації побоюються, що мирний процес зайде в глухий кут і почнеться новий виток протистояння.

На третьому місці серед конфліктів – масові протести проти режиму в Ірані, які спалахнули в середині минулого року. Експерти вважають нинішні протести найдовшою та найбільш рішучою загрозою республіці з часів «зеленого руху» у 2009 році.

Військовий конфлікт у Ємені, який триває понад 8 з половиною років, експерти поставили на четверте місце. Внаслідок протистояння руху хуситів та уряду загинули вже понад 150 тисяч людей.

В організації констатували, що зараз ситуація в Ємені перебуває у підвішеному стані: дія перемир’я вже закінчилася, але великі бойові дії не поновилися. Проте ризик відновлення війни експерти вважають дуже високим.

Замикає п’ятірку конфліктів, на які слід звернути увагу, громадянська війна в Ефіопії. Конфлікт почався в листопаді 2020 року між урядом і заколотниками з регіону Тиграй: уряд звинуватив повстанців з Народно-визвольного фронту Тиграю в нападі на військову базу армії Ефіопії – це стало приводом для початку бойових дій.

Час до катастрофи: як і з яких причин переводили стрілки Годинника Судного дня Людство знаходиться в безпрецедентній близькості від глобальної катастрофи – стрілки Годинника Судного дня показують 90 секунд до півночі. Що це означає, як і через що переводили Годинник – на інфографіці. 26 січня 2023, 14:46

У ході війни загинуло понад сто тисяч осіб (це прямі втрати, від наслідків війни загинули до 600 тисяч мирних жителів), у листопаді 2022-го сторони підписали мирну угоду. Експерти наголошують на крихкості цього миру, адже ключові питання залишаються невирішеними: зокрема, чи будуть роззброєні сили Тиграю, і чи відведе президент Еритреї Ісайяс Афеворк, армія якого боролася разом з Ефіопією, свої війська.

Також експерти побоюються загострення конфлікту у Конго, який завершився у 2013 році. Занепокоєння викликає ситуація у трьох країнах африканського регіону Сахель, де тривають військові конфлікти та відбулися кілька державних переворотів – Буркіно-Фасо (конфлікт продовжується з 2014 року), Малі (з 2012 року), Нігері (з 2004 року).

На восьмому місці у рейтингу – масові протести проти уряду Гаїті та розбірки між бандами в країні, які не припиняються з 2018 року. Вбивство президента Жовенеля Моїза в липні 2021 року завело Гаїті в політичний глухий кут, що підживлюється нестримним насильством, зазначають експерти.

У країні гуманітарна катастрофа – майже половина населення страждає від гострого голоду – та епідемія холери.

Крім того, в International Crisis Group вважають, що на пильну увагу заслуговує політична криза в Пакистані, яка розгорілася минулого року. А також ситуація із Тайванем.

Нагадаємо, експерти Світового економічного форуму-2023 назвали основні глобальні ризики.

З інфографіки можна дізнатися, скільки військових та цивільних загинули під час конфліктів після Другої світової війни.