Лілійники — посадка, догляд, розмноження

Лілійники не змогли б стати одними з найпоширеніших красивоквітучих багаторічників, якби не простота їх вирощування. Це дійсно універсальна і дуже надійна рослина, якій знайдеться місце в будь-якому садку незалежно від стилю його оформлення, розміру або можливості хазяїв регулярно доглядати за декоративними композиціями. Лілійники, якщо дотримуватися всіх правил висаджування, можуть рости самі по собі. Та при мінімальному догляді вони стануть найяскравішою окрасою літа, здивують тривалістю цвітіння та пишністю листя.

Лілійники — посадка, догляд, розмноження

Опис рослини

Універсальні кореневі трав’янисті багаторічники лілійники приваблюють густою куртиною прикореневого листя та високими тонкими квітконосами, на яких по черзі всього на один день розпускаються упродовж як мінімум місяця лійчасті квіти. Вибір карликово-бордюрних, середніх і високих, різноманітних за формою, структурою квітки, кольоровою гамою сортів та гібридів і надійних природних видів дозволяє кожному знайти лілійник на свій смак. Та насправді універсальними вони стали завдяки найнепомітнішій частині — потовщеним, м’ясистим, шнуровидним кореням, які наділяють рослину надзвичайною посухостійкістю.

Витривалість дозволяє на свій смак та потребу обирати дві стратегії вирощування лілійників:

1. Використати рослину як невибагливий багаторічник для композицій з мінімальним доглядом, що цвістиме й ростиме без жодної допомоги.
2. Добитися за допомогою простих щорічних процедур якомога більш рясного, потужного та більш яскравого цвітіння.

Лілійник — один з небагатьох багаторічників, для яких навіть невеличка поділка, одна-єдина невеличка розетка листя з відкритими коренями цілком підійде. Звичайно, чим сильніше саджанці, чим менше травмовані корені, тим швидше виростуть потужні кущики. І контейнерні рослини — завжди найнадійніший вибір. Та з часом і найменша рослинка розростається. Саджанці перевіряють на відсутність плям від хвороб, гнилі, пошкоджень бруньок і розетки. Транспортувати лілійники найзручніше у вологій тирсі, кокосовому волокні чи піску.

Купувати лілійники у період активної вегетації та цвітіння більш ризиковано, та за умови ретельного догляду й поливу і такі саджанці адаптуються. Оптимальний варіант — покупка в межах періоду посадки, на початку росту навесні або в серпні-вересні.

Вимоги лілійників до місця в саду

Лілійники у всьому світі вважають рослинами, що чудово ростуть і в затінку. Та все ж це стосується більш м’якого клімату, у нас сортові лілійники в затінку цвітуть не так яскраво і рясно, квітки та нюанси їх забарвлення розкриваються не повністю. Як надійний багаторічник у композиціях мінімального догляду, використовуючи видові рослини та сорти з простими квітами, можна висаджувати лілійники і на сонці, і в напівзатінку. Але для якнайкращого цвітіння сортів і гібридів зі складною будовою, махровістю, багатобарвністю квіток — лише на яскравому освітленні. Оскільки є сорти, схильні до вигорання, варто перед придбанням уважно вивчити характеристики та рекомендації по освітленню.

Для лілійників підійде будь-який звичайний садовий ґрунт, наприклад, суглинки та супіщаники. Цей багаторічник не стерпить лише екстремально сирих, занадто бідних, піщаних, необроблених важкоглинистих ґрунтів. Перезволоження можна усунути дренажем. Грунт покращують простим внесенням компосту, торфу, піску, на бідній землі доречне застосування і мінеральних добрив. Готувати місце для висадки потрібно заздалегідь, хоча б за декілька тижнів, пам’ятаючи, що в майбутньому навіть найменші саджанці розростаються до діаметру в 50-70 см вшир і майже на стільки ж углиб. Якщо земля і так в досить доброму стані, можна обійтися без обробки та безпосередньо перед посадкою додати в лунку органічні добрива, пісок і торф.

Лілійники можуть рости і на сонці, і в напівтіні

Де і як посадити лілійники?

Лілійники чудово ростуть і самі по собі, і в композиціях. Канонічними стали комбінації лілійників з хвойними, декоративними чагарниками та деревами. Їх можна розмістити на газоні, створити низькі чи пишні бордюри, використати для відтінення скелетних насаджень та груп чагарників, ввести в квітники та міксбордери, оздоблення ставків та інших водних об’єктів, альпійських гірок і рокаріїв.

У складних композиціях до лілійників потрібно дібрати хоча б одного партнера, здатного приховати рано в’януче листя (наприклад, деревій, ліатріс, злаки, вербозілля, журавці, гейхера, очитки, хоста, чистець, шавлія, вероніка, приворотень і т.п.)

Головне — залишити достатній простір для вільного розвитку куртини. Стандарт — 60-70 см. Для карликових і бордюрних сортів дистанцію можна зменшити до 40 см, для гігантів — збільшити до 1 м.

Лілійники можна висаджувати буквально протягом усього теплого сезону, хоча оптимальні терміни — початок вегетації, коли з’являються перші ознаки росту та кінець серпня-початок вересня (для якісного укорінення потрібні щонайменше 4-5 тижнів до першого приморозку). Влітку краще обирати дощові чи хмарні, найменш спекотні дні.

Кореневище саджанців бажано ретельно оглянути, якщо є сухі, пошкоджені ділянки, обрізати їх й присипати попелом, як і травми. Листя вкорочують, а пошкоджені — обривають.

Лунки викопують за розміром кореневої системи, стандарт — близько 30 см глибиною. Зробивши насип, саджанець обережно встановлюють, поправляють та притискають корінці, засипають ґрунтом до половини, рясно поливають, утримуючи саджанець на одному рівні з землею. Заповнивши всю лунку субстратом, його варто ретельно обтиснути навколо рослини. Після завершального поливу лілійники самі заглибляться на оптимальний рівень — 1,5-2 см від поверхні землі. Завершують посадку звичайним мульчуванням.

В комфортних умовах кущі на одному місці чудово ростуть до 15 років. Зазвичай лілійники розділяють лише за потреби або коли вони втрачають свою декоративність. У старих кущів варто відділяти молоді частини зі свіжими коренями по периметру, а центральну частину куща саджати на повторне вкорінення і відновлення окремо.

Бордюрні лілійники — окрема категорія цих надійних багаторічників

Особливості догляду за лілійниками

Посухостійкість лілійників дозволяє їм обходитися без поливів зовсім. Для більш пишного листя та тривалого рясного цвітіння варто подбати про глибокий рясний полив у тривалу посуху (достатньо хоча б 1 поливу на 2 тижні).

Розпушування та прополювання проводять за потреби. Та всі процедури можна звести до абсолютного мінімуму, якщо замульчувати поверхню ґрунту будь-якими доступними матеріалами (наприклад, тирсою, корою або торфом).

Квітконоси варто зрізати відразу після відцвітання останніх квіток. А окремі квіти, які не опадають самі, знімати якомога оперативніше, щоб процес плодоношення не скоротив цвітіння.

Підживлення стає обов’язковим лише з третього року вирощування. Для пишного цвітіння навесні, коли починає відростати листя та повторно через місяць після піку цвітіння вносять повне мінеральне добриво (40 г на м²) чи 2-3 кг якісної, зрілої органіки, а восени — по 25-30 г фосфорних і калійних добрив. Можна обмежитися одним весняним підживленням, трішки збільшивши кількість добрив.

Ці особливі багаторічники переважно зимують з озимим листям, яке зберігається навіть після сильних морозів до весни. На зиму зелене листя залишають, а те, яке жовтіє і в’яне, після першого ж похолодання бажано видалити повністю (до того, як воно розмокне і це зробити стане важко). Інша підготовка лілійниками не потрібна. Сорти з сумнівною зимостійкістю в перший рік можна вкрити високою мульчею.

Лілійники — багаторічні квіти, які можуть рости в саду самі по собі, без догляду

Розмноження лілійників

Вегетативні методи дозволяють швидко отримувати ефектні квітучі кущі:

• розділення кущів на декілька потужних поділок. Ділити лілійники бажано напровесні, коли лише з’являться перші ознаки росту. Розділяють кущі віком від 3 до 6 років. Залежно від щільності дернини, можна розділити кущ руками або розрізати ножем чи лопатою.
• відділення окремих розеток або частини куща без викопування найчастіше застосовується на рихлокущових сортах. Таке розділення проводять на самому початку відростання зелені або в серпні, зрізаючи все листя. Оцінивши структуру куща та намітивши сильні бічні розетки, обережно вертикально ставлять лопату на лінію розділення і різко відрізають частину. Підкопують поділку з максимальним запасом ґрунту, ретельно заповнюючи пустоти на місці відкопу.
• повітряними розетками. У деяких сортів дочірні рослинки ростуть з бруньок на квітконосах наприкінці цвітіння. Їх відломлюють чи зрізають, вкорочують листя на третину і вкорінюють як живці, в контейнерах чи на грядці, в легкому ґрунті, притіняючи від прямого сонця та обережно поливаючи.

Природні види та рослини без збереження сортових характеристик можна виростити з насіння. Єдина проблема — швидка втрата схожості, через яку насіння потрібно висівати лише відразу після збору під зиму, максимум — навесні після 1,5-2 місяців стратифікації в холодильнику. На грядці, в парнику, теплиці, контейнерах насіння сіють на глибину в 2 см. Перше слабке цвітіння настає через 2-3 роки.

Лілійник: особливості посадки, догляд, сортові різновиди рослини, культивування

Лілейник — трав’яниста багаторічна рослина, що належить до сімейства Ксанторреєвих та роду Лілейникових. Латинська назва декоративної культури – Hemerocallis, а в народі його називають красеньким за те, що він тішить око буйним цвітінням лише 1 день. Лілейники мають давньоазіатське походження і відомі людині з давніх-давен. Однак у науковому середовищі про них заговорили лише 1753 року. На красиву квітку звернув увагу Карл Лінней, назвавши її Hemerocallis. Сьогодні можна знайти культурні та дикі сортові різновиди лілійників, кожен з яких має свою надзвичайну красу. За невибагливий характер квіткарі надали старим сортам особливий статус: «для ледарів». За останні кілька років селекціонери з Австралії та Америки вивели багато нових форм багаторічника. Вони наділені неймовірною красою, але виявилися більш вимогливими до умов проростання та догляду. Цей факт не зменшує інтересу любителів квітів до цієї культури.

Культивування та догляд за лілійниками: 9 факторів, які повинен знати квітникар

• Посадка. Процедура закладення насіння у відкритий ґрунт проводиться навесні або під зиму. Посівний матеріал обов’язково піддається процедурі активізації процесів пробудження (стратифікації). Пересадка та поділ паростків проводяться навесні (3-я декада квітня або 1-а декада травня)
• Освітлення. Саджанці добре ростуть за будь-якого освітлення.
• Цвітіння. Починається в середині весни і продовжується до кінця літа. Квітконосний період змінюється в залежності від сортових характеристик.
• Полив. Достатньо інтенсивний, але не дуже частий. Лійте воду не зверху, а під корінь.
• Грунт. Лілійник вважає за краще рости в садовій землі, що не містить багато піску. Найкращий варіант для нього — слабокислий, дренований і нейтральний суглинок.
• Підживлення. Як добрива використовуйте повні мінеральні суміші. Перший раз внесіть підживлення навесні, коли активно росте листя. Повторно підгодуйте поросль через 30 днів після завершення піку цвітіння.
• Розмноження. Сортові різновиди розмножують шляхом поділу з наступною пересадкою, що проводиться в серпні. Також можливий варіант розведення шляхом відокремлення дочірньої розетки від загального стебла. Видові красневи розмножують за допомогою насіння.
• Хвороби. Квітка уражається кореневою гниллю, фузаріозом, іржею.
• Шкідники. Культура схильна до нападів лілейних комариків,водяних полівок, трипсів та слимаків.

Опис зовнішнього вигляду

Лілійник відрізняється великими розмірами та формою вирви. На 1-му стеблі таких виростає кілька, і вони поєднуються в суцвіття. Його підрядна коренева система характеризується шнуроподібною структурою, м’ясистістю та великою товщиною. За рахунок неї саджанець довго обходиться без води, зберігаючи життєздатність у періоди посухи. Листя розташоване біля коріння в 2 ряди. Вони вигнуті на кшталт дуги, але бувають і прямими. Цвітіння продовжується більше 3-х тижнів. На 1-му стеблі одночасно з’являється не більше 3-х квіток. Характерна риса культури – наявність кількох або одного квітконоса, покритого листям. Їхня висота варіюється в діапазоні 30-100 см і залежить від видового типу. Після відцвітання у красоднева формуються плоди, що є насіннєву коробочку з трьома гранями. Квітники успішно культивують дику багаторічну рослину і безліч різновидів, виведених штучно.

Сортові різновиди лілійників

• природний;
• гібридний (садовий);
• махровий (група «дабл»);
• ароматний;
• павукоподібний («спайдер»);
• білий.

Природні хемерокалліси

• лимонно-жовтий;
• Дюмор’я;
• хемерокалліс Міддендорфа;
• рудий (помаранчевий);
• жовтий.

Гібридні красневі

• наявність/відсутність запаху;
• форма;
• висота;
• гама відтінків;
• період цвітіння;
• довжина квітконоса;
• величина бутону;
• вид вегетації.

• махрові;
• ароматні;
• павукоподібні;
• білі.

Махрові лілійники (група «дабл»)

• лілійник Дабл Дрім з листочками біля коріння, абрикосовими пелюстками, темно-жовтогарячою серцевиною, діаметром 12 см і стеблом заввишки 60 см;
• красень Дабл Кьюті з пелюстками шартрезового забарвлення, зеленою горловиною, діаметром 10 см і середньо-раннім квітконосним періодом;
• хемерокалліс Дабл Ред Роял з великими суцвіттями темно-червоного відтінку, бархатистими пелюстками, квіткою оригінальної форми (великі зовні пелюстки доповнені внутрішніми мініатюрними пелюсточками, оформленими за типом розетки), квітучий повторно, що містить на кущі, що містить на кущі у собі 10-20 бутонів.

Ароматні хемерокалліси

• Ode to Faith з пелюстками глибокого жовтого кольору (посередині — з рожевим нальотом), зеленою горловиною, гофрованим обрамленням золотистого кольору, легкими пахощами, квітконосами, що піднялися вгору на 84 см і посипаними розпахнутими бутонами;
• Еппл Спрінг з гофрованою окантовкою зеленувато-жовтого кольору по краях іблідо-рожевими пелюстками, квітконосом, що піднімається вгору на 65 см і включає в себе до 28 бутонів, що розкрилися, діаметром 15 см;
• листопадний багаторічник Стелла де Оро з ніжними лійкоподібними квітками темно-жовтого відтінку, що мають гофровану окантовку, ніжний запах і діаметр 7 см; цвіте все літо; отримав безліч нагород в американському співтоваристві любителів лілейників; підходить для вирощування в саду, кімнаті та по краях бордюрів.

Павукоподібні лілейники («спайдери»)

• Армз ту Хевен з гігантською квіткою, лілово-червоними пелюстками великої довжини, жовто-зеленою горловиною та пишним цвітінням; квітконос спрямовується вгору на 90 см і включає від 16 до 20 суцвіть;
• Хелікс із зеленою горловиною, що переходить у жовту гаму пелюсток та темно-малиновими кінчиками;
• Фрі Хілінг з великими розмірами, червоною горловиною та кремово-жовтими пелюстками, які характеризуються витягнутістю та великою довжиною; у 1-му квітконосі збирається до 45 квіткових бутонів.

Білі красеньки

• Гренні Сміт. Пелюстки із зеленою окантовкою по гофрованому краю та практично білим відтінком.
• Ruffled Parchment. Вершково-білий лілійник, колір пелюсток якого в районі горловини стає жовтим. Ароматна квітка є частиною невеликого квітконоса з висотою 5 см. Діаметр суцвіття становить 13 см.
• Епл Блоссом Вайт. Біло-жовтий багаторічник, наділений добре вираженою гофрованою окантовкою. Досягає у висоту 83 см. Один квітконос містить 2 гілки, кожна з яких усипана 25-ма суцвіттями.

3 правила вирощування багаторічника в саду

Культивування хемероколісів передбачає виконання певних правил. Їх лише 3.

• Вибір місця посадки. У дикій природі красневи виростають серед чагарників, на лісових узліссях. При домашньому розведенні квітку поміщають на затіненій ділянці. Але бажано досягти періодичного освітлення культури прямим сонячним промінням. Від цього залежить інтенсивністьцвітіння.
• Підготовка ґрунту. У цілому нині лілейники не вимогливі до грунту, у якому виростають. Якщо ви хочете по максимуму насолодитися пахощами та красою рослини, підготуйте для його посадки оптимальну за складом грунт. Наприклад, до піщаної землі додайте глини, збагатіть компостом дерново-підзолистий грунт, а глинисту землю змішайте з компостом і піском. Хемерокаллісам найбільше підходить дренований суглинок, насичений мікроелементами. Щодо параметрів кислотності, то бажано, щоб земля була слабокислою (з мінімальною кислотністю) або нейтральною (з нульовим показником). Іноді проблема полягає у неможливості облаштування якісної дренажної системи на садовій ділянці. У цій ситуації досвідчені квітникарі створюють для лілійників підняті грядки.
• Оптимальне поєднання з іншими культурами. У саду біля будинку красень може рости на самоті або в комбінації з іншою декоративною рослинністю. Ці квіти чудово виглядають у тандемі з чагарниками та деревами. Висадіть їх поруч із бамбуком, гортензією чи калиною. Сорти із щільними кущами стануть гідним обрамленням для бордюрів, а низькорослі культури із дрібними суцвіттями прикрасять альпійську гірку. Також можете посіяти їх біля басейну, узбережжя озера чи річки. Зрізані багаторічники довго зберігають свіжість у складі букета і є гарним декором для зимового саду. Наприкінці літа квіти починають в’янути. Тому заздалегідь продумайте їхню композицію з іншими культурами. Сусідні рослини повинні закривати собою лілійник, що відмирає. З такими функціями чудово справляються фізостегія, декоративні злаки, точковий вербійник і деревій.

Що потрібно знати про посадку культури?

Якщо ви хочете вирощувати у своєму саду лілійники, посадка та догляд за ним вимагають особливої ​​уваги з вашого боку. Головне завдання правильно визначити, коли і як висаджувати культуру. Бажано ознайомитись і з нюансами пересадки.

Коли садити?

Час посадки хемерокаллісу підбирається індивідуально, з урахуванням кліматичних умов місцевості. Якщо ви проживаєте в регіоні, де зима входить у свої права надто рано, плануйте посадку на серпень. Осінні роботи з висадки краще не проводьте, оскільки паростку для повноцінного вкорінення необхідний 1 місяць. Якщо до морозів коренева система не встигає розвинутися, квітка загине. Що стосується розсаджування садових форм гарного багаторічника із середнім або раннім періодом цвітіння, то його виконують у середині осені. Ця рекомендація працює і для областей країни із прохолодним кліматом. Ранні лілійники встигають підготуватися до зимівлі на відкритомупростору в саду. Щоб створити додатковий захист від морозів та холодів, замульчуйте грядки. Висаджувати красень у середніх широтах краще наприкінці весни (травень) або літа (серпень). Ці ж періоди вважаються оптимальними для пересадки та розподілу багаторічника.

Принципи посадки

• Підготовка матеріалу. Подумайте про активізацію кореневої системи кущів хемерокаллісу. Перед початком посадкових робіт замочіть коріння у слабкому розчині мінерального добрива або звичайній воді кімнатної температури. Оживаючи, вони розбухнуть, і вам вдасться розглянути нежиттєздатні елементи, що вимагають видалення. Здорові кореневища підріжте, щоб їхня довжина становила 20-30 см.
• Створення лунок для кожної ділянки або самостійного стебла. На другому етапі посадкових заходів ваше головне завдання — вирити ямки глибиною не більше 30 см. Їхня кількість повинна відповідати числу саджанців. Виконуючи процедуру, пам’ятайте, що з часом одиночний відросток розростається до 50-70 см в діаметрі. Відповідно навколо молодого паростка має залишатися багато простору для повноцінного розвитку. Перед влаштуванням кореневої системи в лунку облаштуйте в ній хороший дренаж. Використовуйте суміш із перегною, торфу та піску. Насипте її на дно ямок.
• Внесення добрив. Поверх дренажу розмістіть калійно-фосфорне підживлення або суміш суперфосфату із золою.
• Посадка культури. Коли всі підготовлені лунки добре дреновані та добривні, поміщайте туди молоду поросль. Опустіть її кореневища і акуратно розрівняйте по горбку, забираючи порожнечі. Засипте всередину балки трохи ґрунту, злегка прикривши її. Притримуйте рослину однією рукою, а другою – добре трамбуйте землю навколо неї. Потім налийте води до країв і оцініть швидкість вбирання. Якщо рідина пішла швидко, то ущільнення зроблено погано. Підсипте ще трохи сухої землі та утрамбуйте повторно. Після всіх маніпуляцій заповніть виїмку ґрунтом до країв. Глибина занурення кореневої шийки красоднева має перевищувати 2-3 див. Інакше він зростатиме погано, зросте ризик загнивання. Правильність та послідовність дій – запорука якісного вкорінення хемерокаллісу. Додатковий полив не потрібний.

Секрети пересадки

Лілійники на одному місці виростають до 15 років. Але згодом вони втрачають колишню красу, погіршується якість їхнього цвітіння. При появі проблеми подумайте про розсаду великого куща. Обкопайте його навколо і акуратно дістаньте з ґрунту, намагаючись не порушити земляну грудку.Відразу промийте кореневища під потужним струменем води, звільнивши від землі. Після — розділіть його на ділянку вручну або за допомогою садового секатора (ножа). Вибираючи другий варіант, не забувайте обробляти «ранки» фунгіцидом.

Оптимальний час для посадкових та розсаджувальних заходів – похмура погода. Якщо на вулиці стоїть літня спека, дочекайтеся слушного моменту, прикопавши ділянки в піску. Це знизить швидкість формування нових корінців. Безпосередньо перед заходами заходи займіться видаленням відмерлих і гнилих коренів, а також укороченням здорових елементів кореня. Виконайте підрізування листя до розмірів 15-20 см, надавши їм ?-подібну форму. Після всіх маніпуляцій висадіть дочірню втечу на підготовленій ділянці, керуючись вищеописаною схемою.

Особливості догляду за квітами краснева

• періодичний полив;
• внесення добрив;
• мульчування;
• розмноження;
• боротьба з хворобами та шкідниками.

• Навесні, як тільки у лілійника почнуть відростати перші листочки, вносите перші добрива. Це має бути комплексний мінеральний склад сухого гранульованого типу. Розсипте його між квітковими стеблами, закладіть граблями в ґрунт і рясно полийте.
• Вдруге удобріть лілійник у серпні, через 30 днів після закінчення піку цвітіння. Короткий час спокою – ідеальний період для процедури. Вона збільшить якісні та кількісні характеристики цвітіння наступного сезону, закладка яких відбувається саме наприкінці літа.

Як розмножувати лілійники?

• Пересадка з одночасним поділом. Красодневі пересаджують наприкінці літа (серпень), одночасно розділяючи велике стебло на кілька окремих пасинків. Цей метод називається вегетативним.
• Посів насіння. Розмноження насінням має суттєвий недолік. Застосовуючи його, не можна зберегти сортові ознаки лілейника. Тому квітникарі задіяють його рідко. В основному технологія сівби використовується селекціонерами для виведення нових різновидів.
• Відділення дочірньої розетки. Цей метод виконується без викопування материнського паростка. Оптимальний варіант для розмноження лілейників із пухкими гілками. Користуватися методом можна на 3-4 році розвитку квітки. На дочірніх відростках вже сформувалися міцні коріння, тому їх можна зрізати за допомогою лопати та пересадити на нову ділянку. Поставте полотно лопати вертикально до місця розрізу. Потім різко натисніть на нього ногою, відокремивши гілку. Після цього підріжте діло ножем знизу і дістаньте із землі. Укореніть її на іншій території, попередньо обробивши зріз товченим вугіллям або золою. Ця процедура проводиться або восени, коли у лілейника зрізане листя, або навесні, після появи перших молодих листочків на рослині.

Особливості боротьби зі шкідниками та хворобами хемерокалісів

• лілійні комарики;
• слимаки;
• водяні полівки;
• трипси.

• кореневій гнилі;
• іржі;
• фузаріоз.

Нюанси догляду після цвітіння

• вічнозелені;
• напіввічнозелені;
• сплячі (листопадні).