Черемха: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 08 лютого 2019 Перша редакція: 08 серпня 2017 🕒 17 хвилин 👀 25076 разів 💬 1 коментар

• Посадка й догляд за черемхою
• Дерево черемха – опис
• Посадка черемхи у відкритому ґрунті
  • Коли садити черемху в ґрунт
  • Як садити черемху
  • Як виростити черемху
  • Обрізування черемхи
  • Пересадка черемхи
  • Розмноження черемхи
  • Шкідники і хвороби черемхи
  • Черемха Маака (Padus maackii)
  • Черемха Максимовича (Padus maximowiczii)
  • Черемха дрібнопильчаста (Padus serrulata)
  • Черемха пенсильванська (Padus pennsylvanica)
  • Черемха сьорі (Padus ssiori)
  • Черемха азійська (Padus asiatica)
  • Черемха Антипко (Padus mahaleb)
  • Черемха Грея (Padus grayana)
  • Черемха пізня (Padus serotina)
  • Черемха віргінська (Padus virginiana)
  • Корисні властивості
  • Черемха – протипокази
  • Коментарі

  Черемха, або черемшина (лат. Prunus) – загальна назва деяких видів роду Слива родини Розові, які раніше виділяли в окремий рід або підрід. Найчастіше під поняттям «черемха» мають на увазі черемху звичайну, або гронову, або пташину (лат. Prunus padus), що росте в дикому вигляді в Західній Європі, Азії, Північній Африці та по всій Росії, вважаючи за краще лісові й багаті ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод у районах із помірним кліматом і розташовуючись по берегах річок, на пісках, лісових галявинах і прогалинах.

  Існує близько 20 видів черемхи.

  Посадка й догляд за черемхою

  • Цвітіння: у травні та червні.
  • Посадка: навесні або восени.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: багатий, вологий, слабкокислої або нейтральної реакції.
  • Полив: саджанці поливають часто й рясно, дорослі рослини – у звичайне літо періодично й помірно, а в посушливе – частіше й рясніше.
  • Підживлення: мінеральними або органічними добривами: навесні – з перевагою азоту, восени – тільки калійно-фосфорні.
  • Обрізування: навесні й восени.
  • Розмноження: живцями, щепленням і кореневою паростю.
  • Шкідники: попелиця, рослиноїдні блішки, мінуючі молі, непарні шовкопряди, білани, горностаєві черемхові молі та жуки-довгоносики.
  • Хвороби: плямистості листя (краснуха, коніотіріоз, церкоспороз), борошниста роса, цитоспороз, гниль деревини, кишеньки квіток і плодів.

  Дерево черемха – опис

  Черемха – невелике деревце або чагарник заввишки від 60 см до 10 м із густою, подовженою кроною, і чорно-сірою матовою корою з білими сочевичками. Молоді гілки та пагони у черемхи вишневого або оливкового відтінку. Листя голе, чергове, просте, еліптичне, довгасте, гостропильчасте по краю, із загостреною верхівкою, завдовжки від 3 до 15 см. На тонких черешках, біля основи листової пластини розташовані дві залози. Запашні квіти черемхи – білі, іноді рожеві – зібрані в пониклі гронові суцвіття завдовжки 8-12 см. Складаються квітки з 5 чашолистків, 5 пелюсток, 20 тичинок, маточки й жовтих пиляків. Плід черемхи – чорна куляста кістянка діаметром 8-10 мм із солодким, сильно терпким смаком. Усередині ягоди – округло-яйцевидна кісточка. Цвітіння черемшини відбувається в травні-червні, а плоди дозрівають у липні-серпні.

  Посадка черемхи у відкритому ґрунті

  Коли садити черемху в ґрунт

  Саджанці черемхи краще приживаються при весняній та осінній посадці. Рослина воліє просторі, добре освітлені сонцем ділянки з багатим вологим ґрунтом нейтральної або слабкокислої реакції. У тінистому місці рослина тягнутиметься до світла, а плоди формуватимуться на верхівках гілок, і їх важко буде дістати. Що стосується складу ґрунту, то черемха прекрасно росте і в піщаному, і в глинистому ґрунті, але найкраще вона розвивається в суглинку. Бажано, щоб ґрунтові води на ділянці залягали близько до поверхні.

  Для здійснення перехресного запилення на ділянці висаджують дерева різних сортів, але квітучі приблизно в один час. Відстань між деревами має бути не менше 5 м, оскільки черемха зростає швидко, і її гілки можуть сягати в довжину декількох метрів.

  Як садити черемху

  Саджанці черемхи добре приживаються на новому місці, для них навіть не потрібно готувати родючу суміш – просто викопайте посадкову яму такого розміру, щоб у неї помістилася вся коренева система саджанця, і покладіть на її дно шар сухого листя, перегною або торфу, змішаних із мінеральними добривами. Не кладіть багато органіки, тому що її надлишок негативно впливає на стан кори черемхи. Перед посадкою уважно огляньте коріння саджанців, укоротіть задовгі та видаліть хворі. Залиште на саджанці 2-3 сильні пагони, укоротіть їх до 50-70 см, а решту обріжте.

  Помістіть кореневу систему саджанця в яму й заповніть порожнини землею, після чого злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте саджанець, а коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом або тирсою.

  Догляд за черемхою в саду

  Як виростити черемху

  Черемха – рослина непримхлива, і доглядати за нею легко. Попервах саджанці необхідно часто поливати, після чого в пристовбурних колах потрібно розпушити ґрунт і видалити бур’яни (якщо ви замульчували ґрунт навколо саджанця, робити це вам доведеться нечасто). Кількарічна черемха потребує санітарного і формуючого обрізування, підживлення й захисту від шкідників і захворювань. Полив дорослих рослин здійснюють кілька разів за літо, але в посушливу погоду черемху поливають частіше. Якщо літо з опадами, то цілком можливо, що черемшині буде їх достатньо.

  Обрізування черемхи

  Щорічно черемху звільняють від хворих, сухих, поламаних і загущующих гілок і пагонів, а місця зрізів змащують садовим варом.

  Формують черемху як на високому штамбі, у вигляді дерева, так і в формі багатостовбурного чагарника. Для формування чашоподібної крони деревця на саджанці залишають тільки центральний пагін заввишки 50-70 см, а інші вирізують. Після відростання від штамба нових пагонів закладають перший ярус із 3-4 найбільш розвинених і рівномірно віддалених одна від одної гілок. Кут відходження скелетних гілок від провідника (центрального пагона) – 50-70º. Решту пагонів вирізують на кільце.

  Другий ярус закладають таким же чином із 2-4 гілок, віддалених від гілок першого ярусу на 45-50 см. У наступні роки закладають ще 1-2 яруси з 2-3 гілок кожен. Згодом, коли формування крони буде завершено, потрібно тільки не давати їй загущуватися. Необхідно також обмежувати висоту дерева, не дозволяючи йому переростати позначку 3,5-4 м. Це означає, що потрібно проводити санітарне і проріджувальне обрізування, видаляти кореневу парость, а також укорочувати найдовші гілки на бічне розгалуження, спрямоване вниз, щоб стримувати зростання черемхи.

  Пересадка черемхи

  Пересадку черемхи краще здійснювати навесні, однак підготовку до процедури проводять ще восени. Потрібно викопати яму такого розміру, щоб у ній помістилася коренева система дерева разом із земляною грудкою.

  Коли восени температура повітря опуститься до 5 ºC або трохи нижче, але ще до того, як ґрунт промерзне, обкопайте дерево по межі пристовбурного кола і рясно полийте його, щоб рослина пішла на спочинок із корінням у промороженій грудці ґрунту. Навесні постарайтеся не допустити швидкого відтавання земляної грудки. Для цього обкладіть ґрунт у пристовбурному колі снігом, а зверху на нього укладіть мішковину й засипте її тирсою. Коли сніг усе-таки розтане, обкопайте черемху, не допускаючи відтавання землі, витягніть її, обв’яжіть земляну грудку мішковиною, щоб не зруйнувався при транспортуванні, рясно змочіть мішковину водою, потім, уклавши дерево горизонтально, обережно перемістіть його корінням уперед до нового місця і посадіть, не знімаючи з коренів мішковину. Тканина не стане перешкодою зростанню коренів на новому місці.

  Після пересадки черемху підтримують у вертикальному положенні дротяними відтяжками, прикріпленими одним кінцем до стовбура, а іншим – до глибоко забитих кілків. Щоби дріт не поранив кору, під нього підкладають бересту, ганчірки або картон. Для успішного відновлення кореневої системи черемху попервах потрібно захищати від сонця. Поливають пересаджену черемху розчинами коренеутворювача. Коли дерево черемха приживеться на новому місці, доглядають за ним, як зазвичай, але тільки на зиму стовбур високо підгортають землею, а поверх землі обкладають перегноєм або гноєм, захищаючи коріння від промерзання.

  Розмноження черемхи

  Розмножується черемха кореневою паростю, живцями та щепленням. Можна виростити черемху і з насіння, посіявши його у серпні або вересні, але сіянці далеко не завжди успадковують ознаки материнської рослини.

  Найпопулярнішим і простим способом розмноження черемхи є живцювання. Восени з молодих гілок нарізають живці завдовжки 18-20 см, які зберігають узимку в прохолодному місці, загорнувши в тканину або папір. Навесні, тижні за два до висадки живців у ґрунт, їх для знезараження обробляють розчином марганцівки, після чого ставлять у воду для відрощування коренів. Після появи корінців живці висаджують у пухкий і вологий ґрунт. Догляд за живцями полягає в поливі й обережному розпушуванні навколо них ґрунту. Коли у саджанців розвинеться коренева система, їх можна висаджувати на постійне місце, але слід знати, що пересадку вони зносять важко, тому краще відразу вкорінювати їх на постійному місці.

  Для розмноження черемхи відсадками вибирають низько зростаючу на кущі гілку, роблять на ній надріз, пригинають до землі й укладають у вириту на два дні раніше траншею завглибшки 30 см із закладеним у неї торфом. Гілку закріплюють у такому положенні, залишивши верхівку на поверхні. До осені відсадок можна відокремлювати й пересаджувати на нове місце. Приживлюваність відсадків черемхи досить висока.

  Нескладно розмножувати черемху й за допомогою щеплення, оскільки щепи приживаються на підщепі з імовірністю 95 %. Здійснюють процедуру в середині літа. У якості прищепи вибирають живці з молодих пагонів.

  Шкідники і хвороби черемхи

  Вражають черемху такі захворювання, як плямистості листя (краснуха, коніотіріоз, церкоспороз), борошниста роса, цитоспороз, гниль деревини, кишеньки квіток і плодів, а зі шкідників їй докучають попелиці, рослиноїдні блощиці, мінуюча міль, непарний шовкопряд, білан, горностаєва черемхова міль і жуки-довгоносики.

  Цитоспороз вражає стовбур і гілки черемшини, викликаючи їхнє всихання. Недуга проявляється утворенням на стовбурі рослини дрібних білих горбків – пікнід грибка. А у вологу погоду з них виділяються червонуваті нитки. При появі перших же симптомів уражені пагони слід видалити та спалити разом з опалими плодами й листям. Дерева навесні, до появи листя, обробляють хлорокисом міді або одновідсотковою бордоською рідиною. У березні стовбури та великі гілки промивають залізним купоросом, а восени стовбури білять вапном.

  Гнилі деревини викликають гриби-трутовики. Зараження відбувається через рани в корі дерева. У процесі гниття деревини змінюється її структура, хімічні й фізичні властивості. На жаль, якщо процес зайшов далеко, дерево вже не врятувати, але якщо ви виявили місце проникнення гриба, відразу зачистили його до здорової деревини й заліпили глиною, замішаною на фунгіцидному препараті, то цілком можливо, що дерево зможе видужати.

  Кишеньки квіток і плодів – найшкідливіше захворювання черемхи, що викликається грибком. Унаслідок розвитку хвороби плоди черемхи деформуються, насіння в них не утворюється, а зовні вони вкриваються нальотом, що складається з сумок гриба-збудника. Уражені квітки зазвичай гинуть, не зав’язавши плодів, рослина пригнічується. Хворі квітки та плоди потрібно видаляти. Перед цвітінням черемху обробляють тривідсотковим розчином залізного купоросу, одновідсотковим розчином мідного купоросу або бордоської рідини.

  Борошниста роса проявляється утворенням на листі та пагонах черемхи білого павутинистого нальоту, який згодом стає малопомітним, але на ньому можна побачити темні плодові тіла грибка. Навесні хвороба поновлюється. Про те, як позбутися борошнистої роси, ви можете прочитати в нашій статті, розміщеній на сайті.

  Краснуха, або полістигмоз, або червона плямистість листя – хвороба, що має грибкову природу. На листі черемхи з’являються яскраво-червоні плями, добре помітні на зеленому тлі. Для знищення інфекції дерева та ґрунт під ними до розпускання бруньок рясно обробляють тривідсотковим розчином Нітрофену або мідного купоросу, а після цвітіння проводять обприскування одновідсотковою бордоською сумішшю. При сильному ураженні проводять і третю обробку фунгіцидом через 2-3 тижні після цвітіння.

  Церкоспороз – захворювання, ознаками якого є дуже дрібні некрози неправильної форми: з верхньої сторони листа вони білуваті, а з нижньої – бурі. Поступово плями зливаються, уражена тканина випадає. Зі збудником інфекції добре справляється препарат Топаз, застосовуваний відповідно до інструкції.

  Коніотіріоз уражає листя, кору гілок і плоди черемхи. На хворих органах з’являються поодинокі або злиті неправильно-округлі жовті чи коричневі некрози, обведені темно-помаранчевою облямівкою. У центрі некрозів виникають чорні цятки пікнід. Знищують збудника інфекції фунгіцидними препаратами.

  Що стосується шкідників, то проти них черемху обробляють двічі за сезон: напровесні, щойно розпуститься листя, і після цвітіння. Для обробки використовують розчин 60 г Карбофоса в 10 л води. На кожне дерево витрачають близько 2 л препарату.

  Види і сорти черемхи

  Окрім черемхи звичайної, яку ми описали на початку статті, в культурі вирощують ще кілька видів рослини.

  Черемха Маака (Padus maackii)

  зростає в природі в Хабаровському і Приморському краї, Амурській області, Північно-Східному Китаї і Кореї. Цей вид частіше за інші використовують в озелененні. Названо вид на честь російського натураліста й дослідника природи Далекого Сходу і Сибіру Р.К. Маака. Рослина є деревом заввишки до 17 м із широкопірамідальною кроною. Її стовбур вкриває дуже ошатна червоно-помаранчева або золотисто-жовта кора, що відшаровується тонкими плівками. Листя у черемхи Маака блискуче, довгасте або еліптичне, гострозубчасте, з відтягнутою верхівкою, завдовжки до 13 см. Навесні воно світлого зеленого відтінку, влітку темно-зелене, а восени інтенсивно жовте або жовтувато-червоне. Квітки діаметром до 6 мм, не мають запаху, зібрані в прямостоячі довгасті грона й забарвлені в білий колір. Плоди дрібні, округлі, чорні й гіркі. За те, що вони є ласощами для ведмедів, їх називають «ведмежі ягоди». Вид зимостійкий і здатен зносити температуру до -40 ºC. У культурі з 1870 року.

  Черемха Максимовича (Padus maximowiczii)

  – теж далекосхідний вид, названий на честь дослідника Далекого Сходу К.І. Максимовича. Відрізняється він від інших видів черемхи наявністю на квітковому гроні приквітків, які зберігаються і на плодах. У гроні від 3 до 7 білих квіток діаметром не більше 6 мм. Плоди дрібні, червоні, з дозріванням чорніють. Листя невелике, злегка лопатеве, восени набуває червоного кольору. Черемха Максимовича – один із найпривабливіших видів.

  Черемха дрібнопильчаста (Padus serrulata)

  зростає в Японії, Кореї, Північно-Східному Китаї, на Далекому Сході. Цей вид відносили то до роду Слива, то до роду Вишня. Поряд з іншими видами черемха дрібнопильчаста використовувалася для виведення японської сакури. У культуру вид введено давно. Рослина є розлогим деревом заввишки до 25 м із яйцеподібною кроною. Кора у неї гладка, сіро-бура, з сочевичками, що довго зберігаються. Листя яйцеподібне або еліптичне, сильно звужене до вершини й округле біля основи. Напровесні листя з верхньої сторони бронзове або пурпурове, влітку – помаранчеве і світло-зелене, восени – коричневе або фіолетове. Нижня сторона листя блідіша за верхню й вкрита по жилках притиснутим опушенням. Білі або злегка рожеві квітки діаметром до 3 см, зібрані по 2-4 в короткі щитки, розпускаються одночасно з появою листя. Квітуча черемха цього виду має високу декоративність, особливо привабливі її форми біло-махрова й рожева махрова.

  Черемха пенсильванська (Padus pennsylvanica)

  родом із Північної Америки, де росте на багатих ґрунтах уздовж річок і на узліссях. Це великий чагарник або дерево заввишки до 12 м зі струнким стовбуром, одягненим у вишнево-червону кору, блискучими червоними гілками, овальною кроною, зеленим яйцеподібним або довгасто-ланцетним блискучим листям із гострою вершиною і гостропильчастими краями, які восени набувають червоного кольору. Білі квітки зібрані в грона по 3-8 штук, плоди – їстівні дрібні кістянки. Найбільшу декоративність рослини цього виду мають у період цвітіння і восени. Вони морозостійкі й посухостійкі. У культурі вид із 1773 року.

  Черемха сьорі (Padus ssiori)

  в дикому вигляді росте в гірських лісах Південного Сахаліну, Далекого Сходу і Північної Японії. Це дерево заввишки до 7 м із темно-сірою корою з великими білими сочевичками, розлогою з віком кроною, загостреним до вершини нерівномірно пильчастим по краях еліптичним або зворотно-яйцевидним листям завдовжки до 14 см із серцеподібною основою та квітками діаметром до 1 см, зібраними в багатоквіткові грона завдовжки до 15 см. Плоди у рослин цього виду – великі, кулясті, м’ясисті кістянки чорного кольору.

  Черемха азійська (Padus asiatica)

  зростає в заплавах річок і лісах Східного Сибіру та Далекого Сходу. Це дерево заввишки до 17 см, схоже на черемху звичайну, але відрізняється наявністю рудого опушення на молодих пагонах і високою зимостійкістю.

  Черемха Антипко (Padus mahaleb)

  або магаленка зростає в природі на вапняних ґрунтах у заростях чагарників на півдні Європи, в Малій Азії, на Кавказі і в Середній Азії до Паміро-Алтаю. Латинська назва виду має арабське походження, в Америці ж цей вид називають запашною вишнею, або вишнею святої Люсі. Головною відмінністю Антипко від інших видів є будова її суцвіття – сплощене й укорочене гроно з 5-14 квіток, більше схоже на щиток. Це невисоке дерево або чагарник із темно-коричневою корою, що має специфічний аромат, і кулястою кроною. Листя у рослини завдовжки до 9 см, городчасте по краю, округле, блискуче, світло-зелене згори і світліше, вкрите жовтуватим опушенням знизу. Квітки дрібні, до 1,5 см у діаметрі, зібрані в суцвіття завдовжки до 7 см. Плоди соковиті, діаметром до 1 см, у міру дозрівання набувають чорного кольору. Вид має такі садові форми:

  • плакуча – з опущеними вниз гілками;
  • жовтоплідна – плоди цієї форми з дозріванням не чорніють;
  • строката – з плямистим листям;
  • білооблямована – край листя обведений білою облямівкою;
  • потворна – з густою кулястою кроною.

  Черемха Грея (Padus grayana)

  – дерево заввишки до 10 м зі Східної Азії. Має високу зимостійкість. У культурі зустрічається нечасто.

  Черемха пізня (Padus serotina)

  – американка з території, що тягнеться від Великих озер до Мексиканської затоки. Назву вона отримала через те, що її цвітіння настає пізно – в самому кінці травня або в червні, а плоди зріють не раніше кінця серпня. Іноді її називають чорною вишнею через колір кори, а іноді ромовою вишнею через смак її плодів. Черемха пізня – дерево заввишки до 20 м або кущ із широкою кроною, дуже темною вишневою корою, широколанцетним голим і блискучим темно-зеленим листям завдовжки до 12 см, нижня сторона якого значно світліша за верхню. Восени листя забарвлюється в різні відтінки червоного й жовтого кольорів. Позбавлені аромату білі квіти діаметром до 1 см зібрані в циліндричні грона завдовжки до 14 см, облистяні в основі. Плоди чорні, з явною гіркотою. Вид має кілька декоративних форм:

  • пірамідальну – з вузькопірамідальною кроною;
  • плакучу – з опущеними вниз гілками;
  • строкату – з зеленим листям у жовтих плямах і штрихах;
  • хрящувату – з блискучими довгими листками;
  • верболисту – листя цієї форми вузьке і нагадує листя верби;
  • папоротелисту – форма з багаторазово розсіченим листям;
  • махрову – з махровими квітками.

  В культуре вид с 1629 года.

  Черемха віргінська (Padus virginiana)

  росте вздовж річок у східних районах Північної Америки. Вона більше за інших схожа на черемху звичайну, але відрізняється від неї дрібними, віддаленими від пагона бруньками, натомість у черемхи гронової бруньки сягають 13 мм і притиснуті до пагонів. Черемха віргінська – дерево заввишки до 15 см із розлогою кроною, дрібнотріщинуватою темною корою, довгасто-яйцеподібдним блискучим щільним листям завдовжки до 12 см, гостропильчастим по краю. При розпусканні листя буро-зелене, влітку – темно-зелене, а восени набуває яскравого жовто-червоного забарвлення. Білі квітки діаметром до 13 мм утворюють багатоквіткові грона завдовжки до 15 см. Плоди кулясті, з соковитою, їстівної м’якоттю, спочатку червоні, але з дозріванням темніють. Цей вид сам по собі не такий цікавий, як його форма Шуберт – рослина, що сягає до 15 років висоти 3-4 м, із глянсовим листям, у молодому віці зеленим, що проте поступово забарвлюється в червонувато-фіолетовий відтінок. Квітки у черемхи Шуберта білі, діаметром до 1 см, зібрані в повисаючі грона. У культурі цей сорт із 1950 р. Цікавими є й інші форми виду:

  • Атропурпуреа – великий чагарник або швидкозростаюче дерево заввишки до 15 см із пурпуровим листям, чорною корою та темно-червоними їстівними, терпкими на смак плодами;
  • Світанок – частково-самоплідне низькоросле дерево заввишки всього 3 м із великими суцвіттями і темно-червоними плодами терпкого, кислувато-солодкого смаку;
  • сорти Тайга і Нарим – самобезплідні дерева заввишки 3,5-4 м із красивою кроною, великими суцвіттями й червоними плодами з жовтою, злегка терпкою кисло-солодкою м’якоттю.

  Що ж стосується черемхи звичайної, то в культурі вирощується безліч сортів цього виду. Наприклад:

  • Сахалінська чорна – самобезплідне дерево заввишки до 6-7 м із густою пірамідальною кроною, великими листками, багатоквітковими суцвіттями й рано дозріваючими плодами із зеленою терпкуватою м’якоттю приємного солодкого смаку;
  • Ніжність – дерево, що сягає у висоту 3,5-4 м, з запашними дрібними квітками, зібраними в довгі китиці, які на початку цвітіння темно-червоні, а потім стають білими;
  • Плена – махровий сорт, який вражає своєю пишністю;
  • Чайка – дерево заввишки 4-4,5 м із великими білими квітками у великих гронах;
  • Метео – цей сорт вирізняється з-поміж інших білоквіткових черемшин довгими гронами, що сягають 20 см.

  Існує також безліч гібридних сортів, виведених від схрещування різних видів черемхи:

  • Пурпурова свічка – рослина заввишки до 5 м із густою вузькопірамідальною кроною, зеленим листям, що до середини літа набуває темно-пурпурового забарвлення, і білими квітками, зібраними в напівпроникаючі грона завдовжки 10-14 см;
  • Пізня радість – гібрид між формою черемхи віргінської і черемхою гроновою заввишки до 8 м із вузькопірамідальною кроною, сіруватою шорсткою корою, еліптичним листям і білими квітками діаметром до 15 мм, зібраними по 35-40 штук у щільні грона завдовжки 14-15 см. Плоди округлі, темно-коричневі, майже чорні, з зеленувато-жовтою соковитою м’якоттю терпкого кисло-солодкого смаку;
  • Мавра – рослина з широкопірамідальною кроною і никнучими на кінцях гілками. Квітки, суцвіття і листя Маври нагадують Пізню радість, але плоди у цього сорту темніші;
  • Чорний блиск – гібрид середньораннього терміну дозрівання, самобезплідне дерево заввишки 5-6 м із темно-зеленим листям середньої величини, великими квітками в багатоквіткових циліндричних суцвіттях і чорними плодами з жовто-зеленою м’якоттю хорошого смаку.

  Властивості черемхи – шкода і користь

  Корисні властивості

  Незважаючи на те, що багато лікувальних властивостей черемхи отримали своє обґрунтування тільки в наші дні, робити її з листя і плодів різні лікувальні препарати стали вже давно. У народній медицині використовують настоянки на черемшині, відвари й примочки з рослини

  Які корисні речовини містяться в черемшині, і які властивості вона має? До складу ягід черемхи входять пектини, дубильні речовини, цукри, органічні кислоти. Її листя, кора, квітки й насіння містять глікозид амігдалин, який при розщепленні виділяє синильну кислоту. У плодах і листі виявлено ефірну олію, смолу, флавоноїди, фенолкарбонову й аскорбінову кислоти, камедь і триметиламін.

  Черемха має в’яжучі й антибактеріальні властивості, тому є ефективним засобом від діареї будь-якого походження та інших кишкових розладів. Із цією метою застосовують настої черемхи.

  Кора черемхи використовується в народній медицині для приготування сечогінного відвару, який застосовують при ниркових та серцевих захворюваннях. Це засіб, чинячи до того ж потогінну дію, допомагає в боротьбі з застудою та жаром. Ефективний відвар кори й при шлунково-кишкових спазмах.

  Настоянку черемхи використовують для промивання очей при гнійному кон’юнктивіті, для полоскання ротової порожнини при стоматиті, горла при ангіні та захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Застосовують її і в боротьбі з жіночими захворюваннями.

  Черемха – протипокази

  Вживати ягоди черемхи можна тільки, звільнивши їх від кісточок, оскільки насіння може стати причиною отруєння. Не тримайте в будинку букетів із суцвіть черемхи: це може викликати головний біль через синильну кислоту, що виділяється при розпаді фітонцидів рослини. Не можна дихати ароматом черемхи вагітним так само, як і приймати препарати рослини. Усі частини черемхи містять алкалоїди, тому рослину не використовують в офіційній медицині.

  Черемха звичайна

  Padus avium, синонім — P. racemosa —
  високий кущ або дерево родини трояндових. Кора матова, чорно-сіра, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видовжені обернено-яйцеподібні або еліптичні, тьмяні, голі або з нижнього боку з пучками волосків у кутах жилок, з широкою клиноподібною основою і загостреною верхівкою, по краю з розставленими пильчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками; черешки 1-1,5 см завдовжки, з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні, в густих пониклих гронах; пелюстки (їх 5) білі або рожеві, обернено-яйцеподібні, з цілими краями або з краю торочкувато-зубчасті. Плід — куляста, чорна, на смак солодка і дуже терпка кістянка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні.

  Поширення

  Черемха звичайна росте по всій території України по лісах і в чагарниках на вологих місцях, вирощують її і в садах.

  Заготівля і зберігання

  Для виготовлення ліків використовують плоди (Fructus Padi), квітки (Flores Padi), кору молодих гілок (Cortex Padi) і листя черемхи (Folia Padi). Кору заготовляють навесні (правила заготівлі й сушіння див. у статті Дуб звичайний). Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, відразу починають заготовляти листя. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (у вигляді соку), переробляють на киселі і морси або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі не вищій за 60°С. Висушені грона перетирають і просівають через решето, щоб відділити гілочки і плодоніжки. Сухих плодів виходить 42-45%. Строк їхньої придатності — 5 років. Сушені плоди є у продажу в аптеках.

  Хімічний склад

  Плоди черемхи містять флавоноїди (1,5-2,0%), антоціани (3-рутинозид ціанідину — 9,13%, 3-глюкозид ціанідину — 7,35% ), хлорогенову, яблучну й лимонну кислоти, вітамін С, каротин, ціаногенну сполуку амігдалін, вуглеводи (фруктоза — 4,42-6,44%, глюкоза — 5,33-6,35%, сахароза — 0,6-0,62%, пектин — 1,1%); квітки — флавоноїди (3-галактоглюкозид кверцетину — 1,95%, гіперозид — 0,37%, астрагалін), стероїд ситостерин, тритерпеноїд лупеол, вуглеводень нонакозан; листя — флавоноїди (в гідролізаті: кверцетин, кемпферол, ціанідин), фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті: кавова, синапова, ферулова, п-кумарова), вітаміни (С, Е, Р, каротин), бензальдегід, амигдалін, синильну кислоту (до 0,05%), ефірну олію (0,03-0,05%), кора — дубильні речовини (2-3%), вуглеводи (рафіноза — 3,12%, галактоза — 0,63%), бензальдегід, амигдалін (до 2%), синильну кислоту (до 0,09%).

  Фармакологічні властивості і використання

  У науковій медицині використовують плоди черемхи, які мають в’яжучі й протизапальні властивості, виявляють фітонцидну активність. У вигляді настою їх вживають при ентеритах і диспепсіях різної етіології (при інфекційних колітах і дизентерії їх призначають як допоміжний засіб). Замість настою можна вживати кисіль або морс.

  Розведеним настоєм плодів спринцюються при хронічному кольпіті і білях.

  Плоди входять до складу проти проносного шлункового чаю.

  Під час Великої Вітчизняної війни свіжий сік використовували для гоєння гнійних ран.

  Значно ширше використовують черемху в народній медицині : настій кори дають усередину як сечогінний, потогінний і проти гарячковий засіб; настій плодів, квіток або листя використовують у вигляді примочок при кон’юнктивітах і кератитах.

  У гомеопатії кору і листя черемхи використовують для лікування стійких форм блефарокон’юнктивіту і радикулоневралгії.

  Лікарські форми і застосування

  ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) приймають по півсклянки 2 рази на день за 30 хв. до їди (як сечогінний засіб — по 1 столовій ложці 3-5 разів на день);

  – настій кори (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день.

  ЗОВНІШНЬО — примочки з настою плодів (готують, як у попередньому прописі), квіток або листя (1 чайну ложку квіток або листя настоюють 8 годин на склянці холодної кип’яченої води);

  – спринцювання (зранку і ввечері) настоєм плодів (20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 2 години, процідити і розвести кип’яченою водою до 1 л).

  Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

  Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

  під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

  Черемха звичайна

  Відноситься до родини Рожевих(Rosaceae). Найчастіше зустрічається у вигляді невисокого дерева до 10 м заввишки або, що рідше, чагарнику висотою до 3,5 м. Черемха звичайна відома як харчова та лікарська рослина, вона цінується за свої фарбувальні, деревні якості. Також ця рослина є прекрасним медоносом. Її часто висаджують з декоративною метою. В Україні в природних умовах черемха зростає по всій території – серед чагарників, в лісах на вологих місцях, її часто вирощують в садах. Період цвітіння рослини триває з квітня по травень. У народі час цвітіння черемхи називають “черемхові холоди”. Навіть є прикмета: в кінці квітня – на початку травня наступають холоди – зацвітає черемха. Плід рослини – блискуча чорна ягода (кістянка розміром з горошину), терпка на смак – як кажуть в народі, «набиває оскому». Плоди дозрівають в період з липня по серпень. Ягоди можна вживати в їжу свіжими в стадії повної стиглості, коли їх терпкий присмак зникає. Ягоди використовують для приготування морсів, начинок для пирогів, наливок, фруктово- ягідних вин, киселів. Черемха звичайна здавна застосовується в лікарських цілях. У всіх частинах рослини міститься глікозид амигдалін, з якого виділяють синильну кислоту – одну з найбільш отруйних речовин, яка і надає черемшині такий характерний мигдальний запах. Черемха виділяє найбільш сильні рослинні фітонциди (згубники мікробів). Ця рослина корисна своїми тонізуючими властивостями, має протизапальну дію. У традиційній медицині використовуються плоди черемхи, а в народній медицині застосовують також квіти, листя і кору рослини. Також черемха звичайна використовується і в інших цілях – наприклад, з кори виготовляють оливкову і червоно -буру фарбу. Так як ця рослина відрізняється гнучкою деревиною, з неї готують гнуті меблі та інші різноманітні вироби. [1],[2],[3],[4],[5],[6],[7],[8].

  Росте по всій території Україні, окрім степових районів та Криму. Заготівельні райони – зазвичай у Західній Україні (Волинська, Тернопільська,Рівненська, Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, області) та Центрально -Північній Україні (Житомирська, Сумська, Чернігівська, Київська та Харківська області). [3],[4].

  Карта поширення видів дерев та рослин

  Алергія на пилок квітучих рослин – це чутлива реакція організму людини, що виникає через зниження загального імунітету або його неправильної роботи. Також для алергії характерна й спадкова схильність або індивідуальна непереносимість хоча б одного з компонентів пилку рослин у період їх цвітіння. Сама назва «поліноз» говорить сама за себе, так як походить від латинського «pollen» – пилок. Алергія на пилок дерев виникає у багатьох людей сезонно. Алергічну реакцію на черемху викликає контакт з її пилком при вдиханні, адже пилок містить особливу білкову речовину та переноситься по повітрю на великі відстані. Пилок цієї рослини при потраплянні в організм осідає на поверхні дихальних органів, а також подразнює шкіру та очі людини. У людей групи ризику в організмі є певні білки – антитіла, які допомагають боротися з вірусами, бактеріями та іншим шкідливими мікроорганізмами. Антитіла починають атакувати алергени – тож у відповідь на реакцію у сприйнятливої людини відбувається викид гормону гістаміну, і вже через пару годин після контакту з алергеном починаються ознаки алергічної реакції (риніт, кон’юнктивіт тощо). У випадку припинення контакту із алергеном антитіла зберігаються в організмі людини, й при повторному контакті відновлюється запальна реакція, але відбувається вона вже більш бурхливо. Нерідко має місце перехресна алергічна реакція, коли починають цвісти рослини, які відносяться до того ж сімейства, що і черемха (груші, яблуні, вишні, сливи тощо). [9],[10], [11],[12],[13],[14],[15],[17].

  Симптоми полінозу або сінної лихоманки схожі на симптоми інших видів алергій, але зазвичай основні прояви виникають навесні як алергічна реакція організму на цвітіння рослин. Одними з перших ознак полінозу у період цвітіння черемхи є нежить й набряклість носових пазух (так званий алергічний риніт), нестримне й нескінченне чхання, почервоніння слизових оболонок очей та їх сльозливість (так званий алергічний кон’юнктивіт), першіння в горлі. Іноді з’являються почервоніння й свербіж шкірних покривів, лихоманка. Алергени, які переносяться по повітрю, стають причиною астми – так як звужуються дихальні шляхи, і у хворого починається сухий кашель із хрипами. Всі перелічені симптоми нагадують ГРВІ, але основні відмінності сінної лихоманки від застуди в тому, що, по-перше, при полінозі відсутня підвищена температура тіла (на відміну від застуди), немає характерного дискомфорту в м’язах, не таким інтенсивним є й головний біль. І симптоми не зникають за декiлька днiв, вони навпаки – пiдсилюються (особливо при виїзді на природу). А по-друге, прояви полінозу виділяються певною циклічністю та регулярністю, в залежності від сезону. Тобто щорічно майже в один й той самий час (з коливаннями до декількох тижнів), людину починають турбувати схожі симптоми, при цьому нежить та чхання не припиняються доти, доки пилок черемхи буде впливати на слизову носу. При вітряній погоді симптоми алергії загострюються, так як вітер швидше розносить пилок по повітрю. А от у дощову погоду алергіки можуть зітхнути вільніше, тому що дощем пилок прибивається до землі, й у людей можливе полегшення деяких проявів алергії. [9],[10],[11],[12],[13],[14],[15],[16],[17].

  [1]. ЧЕРЕМУХА ОБЫКНОВЕННАЯ – PADUS AVIUM [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»] /Режим доступу : http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=186,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. «Справочник лекарственных растений» подготовлен на основе издания: Славгородская Л. Н., Лекарственные растения, Феникс, 2005.
  [2].Черемуха обыкновенная (черемуха азиатская, глотиха, колоколуша, черемшина) -Padus racemosa L. [Електронний ресурс «Энциклопедии. Словари. Справочники»]/Режим доступу:
  http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp?CM=cgi6_2&PRM=a=http://artefact.cnshb.ru/artefact3/ia/ia3.dll,lv=6,si=veip2R,qu=2,bi=102,nd=1,f=0,query=%F7%E5%F0%E5%EC%F3%F5%E0,BBB=_105_79_189_89_102_186_96_111_108_118_112_185_190_113_139_140_69_152_165_123,REJS=10,ret=http://www.cnshb.ru/AKDiL/default.htm,cgi=http://www.cnshb.ru/scripts/sw/cgi4ex3.asp
  (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану. Справочник подготовлен на основе издания Гончарова Т.А. “Энциклопедия лекарственных растений: (лечение травами)”: В 2-х тт. Т.1. – М.: Изд. Дом МСП, 1997.
  [3].Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /. Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський.— К.: Видавництво. «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Україн- ський виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—. 544 с: іл. ISBN 5—88500—055—7. У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке.
  [4]. Черемха звичайна [Електронний ресурс «Вікіпедія»] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%85%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 (дата звернення: 16.02.18).– Назва з титул. екрану.
  [5] Нетрадиційні плодові культури (рекомендації з селекції та вирощування садивного матеріалу). В.М. Меженськиц, Л.О. Меженська, М.Д. Мельничук, Б.Є. Якубенко. Київ-2012. Національний університет біоресурсів і природокористування України– К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 80 с.

  [6]. ОСОБЕННОСТИ ПЕРЕРАБОТКИ ПЛОДОВ ЧЕРЕМУХИ ОБЫКНОВЕННОЙ. Костылев А.А., Ступко Т.В. Красноярский государственный аграрный университет, Красноярск, Россия, 2012.

  [7] Тайны душистой черѐмухи. Козлова О.Н. Министерство образования и науки Республики Марий Эл ГБПОУ РМЭ «Йошкар-Олинский медколледж», Материалы Республиканской научно-практической конференции, посвященной Году экологии. Йошкар-Ола, 2017.

  [8]. Рослини з протимікробними властивостями. Стадницька Н.Є., Комаровсько-Порохнявець О.З., Кіщак Х.Я., Миколів О.Б., Литвин Б.Я., Конечна Р.Т., Новіков В.П., 2011. Національний університет «Львівська політехника», кафедра технології біологічно- активних сполук, фармації та біотехнології.
  [9]. На поллиноз начхать. Е. Арбенина. Интервью с заведующей отделением аллергологии клиники иммунопатологии СО РАМН Верой НЕПОМНЯЩИХ. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://vn.ru/news-104071/ (дата звернення: 24.01.17). – Назва з титул. екрану.
  [10].ПОЛІНОЗ [Електронний ресурс «Фармацевтична енциклопедія»] / Режим доступу:http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/6585/polinoz (дата звернення: 12.01.17). – Назва з титул. екрану.
  [11]. Пыльцевая аллергия. Е.В. Передкова – Астма и аллергия, № 1, 2013, Москва.
  [12]. Клініко-імунологічна характеристика та сучасні аспекти антигістамінної терапії сезонного алергічного риніту. Л.В. Кузнецова – Український медичний журнал «Часопис», № 1(101), 2014.
  [13]. Современные возможности терапии поллиноза у детей. Зайцева С.В., Локшина Э.Э. , Зайцева О.В., Рубцова Т.П., Воронина О.Б., Куликова Е.В., Громадина О.В.- Русский медицинский журнал, №6, 07.03.2012.
  [14]. Поллиноз. Княжеская Н.П., Потапова М.О., Яковенко И.В. – Атмосфера. Пульмонология и аллергология, № 1, 2005.
  [15].Аллергический ринит у детей: современная тактика диагностики, лечения и профилактики. Беляева Л.М., Микульчик Н.В., Панулина Н.И. – Медицинские новости, № 2, 2013
  [16]. Поллинозы — одна из наиболее актуальных проблем аллергологии. Богомолов А.Е., Пухлик Б.М.- Газета «Новости медицины и фармации» , 16 (467), 2013.
  [17]. ПОЛЛИНОЗ – ПЫЛЬЦЕВАЯ АЛЛЕРГИЯ. В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ. Н.Г.Астафьева, Л.А.Горячкина, Саратовский государственный медицинский университет(ректор — доц. В.И.Горемыкин), Российская медицинская академия последипломного образования, Москва, (ректор — проф. Л.К.Мощетова),1998.