Заміна кульшового суглоба – проведення операції та реабілітація

Тазостегновий суглоб – одна з великих сполук кісток. Порушення його функції обмежує рухи людини, веде до інвалідності. Досягнення медицини дають змогу відновити функцію суглоба. За відгуками лікарів частка позитивних результатів через 10 років після виконання цієї операції становить 90-95%.

1. Як виконується заміна тазостегнового суглоба
2. Види кульшових ендопротезів
3. Показання до ендопротезування суглобів
4. Протипоказання
5. Підготовка до ендопротезування
6. Заміна суглоба
7. Часткове протезування кульшового суглоба
8. Тотальне ендопротезування
9. Реабілітація після заміни кульшового суглоба
10. Післяопераційні ускладнення
11. Ендопротезування за квотою

Як виконується заміна тазостегнового суглоба

Хірургічне втручання щодо часткової або повної заміни пошкодженого кульшового суглоба на імплант називається ендопротезуванням. Методика полягає у видаленні пошкоджених частин зчленування – на їх місце встановлюється ендопротез кульшового суглоба.

Види кульшових ендопротезів

Ендопротези поділяють за будовою на однополюсні та двополюсні. Перші складаються з голівки та ніжки, другі включають ще чашку та вкладиш. Двополюсні протези максимально адаптовані. Вони часто використовуються у людей похилого віку з остеопорозом, молодих фізично активних осіб.

Під час руху частини протеза стикаються і труться. Те, між якими матеріалами відбувається тертя, називається парою тертя.

Найстійкіша до зносу пара тертя, за відгуками лікарів – кераміка-кераміка, така служить близько 20 років.

Ендопротези по парі тертя поділяються на:

Протези розрізняють за типом кріплення:

Цементне кріплення проводять за допомогою високоміцного полімеру. Безцементна техніка забезпечує фіксацію за допомогою вростання власної кісткової тканини на поверхню компонентів ендопротезу. При гібридній фіксації комбінують обидва методи.

Протез підбирає хірург, враховуючи показники здоров’я пацієнта та характеристики імпланту.

Показання до ендопротезування суглобів

Головка стегнової кістки та вертлужна западина покриті хрящовою тканиною. Руйнування хряща відбувається при артрозах, артритах, уродженому вивиху стегна. Ці зміни викликають больовий синдром, обмеження рухливості стегна. Операцію проводять, коли відбулася втрата рухових функцій.

• перелом головки стегна чи шийки;
• хвороба Бехтерєва;
• коксартроз різної етіології
• ураження суглоба пухлиною
• ревматоїдні поразки
• асептичний некроз головки стегна.

Протипоказання

Як і будь-яке хірургічне втручання, ендопротезування має свої протипоказання. До абсолютних протипоказань відносяться:

• стадії декомпенсації захворювань внутрішніх органів;
• наявність вогнища гнійної інфекції;
• парези, паралічі;
• виражений остеопороз;
• відсутність кістковомозкового каналу стегнової кістки;
• перехресна алергія;
• психічні розлади;
• нейром’язові патології;
• тромбофлебіт, тромбоемболія нижніх кінцівок.

• хронічні соматичні захворювання;
• пухлини;
• тяжкі порушення функції печінки;
• гормональна остеопатія;
• ожиріння 3 ступеня.

Підготовка до ендопротезування

Перед проведенням операції пацієнт проходить повне обстеження у лікаря, щоб виключити можливі ризики. Підготовчі заходи:

• лікування зубів у стоматолога, щоб не допустити попадання мікробів із ротової порожнини в кровотік;
• усунення хронічних та гострих запалень;
• зниження ваги за ознаками ожиріння;
• придбання милиць.

За 6 годин до операції не слід їсти чи пити, не можна курити.

Анестезіолог може призначити заспокійливі ліки, які потрібно прийняти на ніч. Пацієнту треба врахувати, що кілька тижнів у період реабілітації йому знадобиться догляд та допомога близьких людей.

Заміна суглоба

Пацієнт лягає до лікарні за 1-2 доби до операції. Анестезію використовують загальну чи епідуральну. Ендопротезування кульшового суглоба складається з декількох етапів:

• кульшовий суглоб через розріз розмикають, видаляють пошкоджений хрящ і головку;
• у западину встановлюється штучна чашка та фіксується;
• потім встановлюється протез.

Розрізняють тотальне, часткове чи ревізійне ендопротезування.

Ревізійне втручання проводять при ускладненнях та зношеності протеза. В осіб із надмірною масою тіла проводять малоінвазивні втручання. Вони мають на увазі невеликий розріз, використання спеціальних інструментів, оптичних приладів.

Часткове протезування кульшового суглоба

Коли замінюється лише зношена головка стегнової кістки, а вертлюжна западина залишається, говорять про часткове протезування. Операція проводиться для усунення болючого синдрому, повернення хворого до активного способу життя. Її часто застосовують у хворих із остеопорозом, у молодих пацієнтів.

Тотальне ендопротезування

У ході цієї операції всі частини суглоба замінюються штучними. На місце головки стегнової кістки встановлюють кулястий протез, його стрижень завадять у канал кістки, а в тазову кістку імплантується штучна вертлюжна западина.

Реабілітація після заміни кульшового суглоба

Після операції пацієнт перебуває у реанімації, доки не пройде дія наркозу. Потім він переводиться до палати. Хворий лежить на спині, між ногами кладуть м’який валик для попередження вивиху ендопротезу. Далі використовують іммобілізацію у пластмасовій шині. Для попередження вивиху необхідно дотримуватись правил. Не можна:

• згинати ногу у прооперованому суглобі більше ніж на 90 градусів;
• повертати її носком усередину;
• укладатися на бік, не помістивши валика між колінами.

У перші дні реабілітації вводяться знеболювальні та протизапальні препарати, антибіотики, антитромботичні засоби.

Пасивні рухи з методистом виконуються з 3-го дня, активні вправи – з 5-го. Дихальна гімнастика перешкоджає розвитку застійної пневмонії. Фізіотерапія та масаж допомагають прискорити відновлення, позбавити болю і запобігти появі ускладнень.

Через 2-3 дні хворий вже може стояти з використанням милиць, ходити з підтримкою. Реабілітація в умовах стаціонару триває 10-12 днів. Після виписки пацієнт користується милицями або ходунками 3 місяці. Контрольна рентгенографія показана на 3 та 6 місяць після операції, потім 1 раз на рік.

Повна реабілітація триває від 3 до 6 місяців.

Післяопераційні ускладнення

До можливих ускладнень після операції відносяться:

• розвиток інфекційного процесу;
• крововтрата;
• тромбоемболія (тромбоз судин);
• застійна пневмонія;
• вивих, розхитування протезу та його відторгнення.

Ендопротезування за квотою

Заміна кульшового суглоба за квотою можлива в рамках програми державних гарантій. Витрати пов’язані лише з покупкою самого протезу. Решта сплачується за рахунок державного бюджету. Для отримання талону необхідно зібрати документи:

• страховий поліс;
• медичний висновок (оригінал + копія);
• протокол в оригінальному вигляді;
• напрямок від ортопеда;
• Заява;
• пенсійне свідоцтво;
• посвідчення інваліда (за наявності);
• копії сторінок паспорта із пропискою, фото.

Документи розглядаються у Департаменті охорони здоров’я протягом 10 днів. Потім квотна комісія у лікарні вирішує питання проведення операції (10 днів). Насправді процес отримання квоти та черга до стаціонару за відгуками пацієнтів займає від 3 місяців до 1.5 року. При операціях за квотою використовуються імпланти, які є у лікарні. Дорогі протези не встановлюються.

Чому болять кульші у жінок: причини та лікування

Чому кульшові суглоби у жінок болять частіше, ніж у чоловіків

Причина №1 Особливості жіночого тазу

Жіночий таз біологічно пристосований до народження дітей, які у людини, на відміну від інших ссавців, народжуються з великою головою. Тому порожнина жіночого таза значно ширша та вужча, що впливає на будову всієї несучої системи скелета:

• центр ваги у жінок розташований значно нижче, ніж у чоловіків;
• жіноча стегнова кістка має більш виражений кут між шийкою та тілом;
• жіночі ноги в порівнянні з чоловічими мають слабко виражену Х-подібну форму.

В результаті жіночі нижні кінцівки зазнають більшого навантаження, ніж чоловічі. Це стосується не тільки кульшового суглобу, а й усього апарату нижньої кінцівки.

Жінки частіше страждають від болю в ділянці великого вертлюга (кістковий гребінь, що знаходиться біля з’єднання тіла та шийки стегнової кістки), який помилково сприймають як біль у кульшовому суглобі, а також від вальгусної деформації стопи (“кісточка” біля першого пальця стопи).

Причина №2 Особливості ембріонального розвитку

Дисплазія кульшового суглоба — патологія, що зустрічається у 2-3% населення Землі. У дівчаток ця вада розвитку зустрічається в 5 разів частіше, ніж у хлопчиків.

Жіночий таз ширший та коротший. Тому центр ваги у жінок знаходиться нижче, ніж у чоловіків, а ноги мають помірно виражену Х-образну форму

Причини статевого дисбалансу досі не з’ясовані, хоча вивчені інші фактори, що спричиняють патологію:

• генетична схильність;
• токсикоз вагітності;
• несприятлива екологія;
• тазове передлежання плода;
• туге сповивання немовлят.

Висловлюються припущення щодо особливостей ембріонального розвитку та впливу гормональної сфери. Але науково обґрунтованих теорій поки що немає.

Природжена дисплазія кульшового суглоба може мати різну вираженість. Слабко виражена дисплазія протікає приховано, як підвищена мобільність суглоба, що може допомагати у професійному спорті.

У разі несприятливого збігу обставин на тлі легкої дисплазії розвивається тяжке ураження кульшової сполуки — диспластичний коксартроз. Зрив компенсаторних механізмів найчастіше відбувається під час вагітності та пологів.

Причина № 3 Вагітність та пологи

Щоб велика голова дитини під час пологів вільно пройшла через тазове кільце, необхідно підвищити рухливість з’єднань крижів з кістками тазу, а також лобкового симфізу.

Тому від початку вагітності жіночий організм підвищує еластичність зв’язок. На той час навантаження на опорно-руховий апарат під час виношування дитини посилюється як за рахунок збільшення маси тіла, так і за рахунок зміщення центру ваги.

• дисплазія кульшового суглоба;
• перенесені травми;
• супутні захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, плоскостопість, ревматичні захворювання).

Помірної вираженості болі в кульшових суглобах у жінок під час вагітності — звичайне явище. Вони з’являються надвечір, зникають після відпочинку та не вимагають лікування.

У нормі больовий синдром, пов’язаний з перебудовою зв’язкового апарату та підвищенням навантаження на суглоби, зникає після пологів. Однак за наявності факторів ризику біль у кульшових суглобах може стати хронічним, що свідчить про розвиток патології.

Причина №4 Клімакс

Статистичні дослідження показали, що кульшові суглоби у жінок болять частіше, ніж у чоловіків до вікової межі 70 років.

Характерно, що пік жіночої захворюваності на ортопедичну патологію припадає на 40-60 років, коли підвищується ризик розвитку:

• артрозу кульшового суглобу;
• вузликів Бушара та Гебердена;
• перелому шийки стегна;
• вальгусної плоскостопості.

Справа в тому, що клімакс у жінок настає гостро. У той час, як у чоловіків згасання репродуктивної функції відбувається поступово. Тому жіночий організм у період менопаузи стає вразливим навіть до патологій, які вважаються “чоловічими”. Після 50 років у жінок підвищується тиск, багаторазово зростає ризик розвитку інфарктів міокарда.

Надалі старість згладжує статеві відмінності. У старечому віці артроз кульшового суглоба у чоловіків зустрічається не рідше, ніж у жінок.

Причина № 5 Взуття на високих підборах

Ще одна відповідь на запитання: “Чому кульшові суглоби у жінок болять частіше, ніж у чоловіків?” — це взуття на високих підборах. Високі підбори, особливо тонка “шпилька”, зміщує центр ваги вперед.

Щоб утримати рівновагу, жінка змушена вигинати хребет. Грудний лордоз згладжується, а шийний та поперековий кіфози посилюються.

Візуально це сприймається як “горда” постава — підняте вгору підборіддя, розправлені плечі, розгорнуті груди і дещо відставлені назад сідниці.

У сучасній культурі вважається гарним високий зріст та довгі ноги. Високі підбори візуально підганяють будь-яку фігуру під загальноприйнятий стандарт. Тому багато жінок відзначають, що високі підбори поліпшують поставу та надають впевненості в собі.

За красу доводиться розплачуватися болем у спині та кульшовому суглобі. Якщо жінка носить високі підбори час від часу, вона може навіть не пов’язувати появу періодичних болів у спині та кульшовому суглобі зі “шпилькою”.

Проте, як свідчить статистика, значна кількість жінок використовують взуття на високих підборах щодня по чотири і більше годин на добу. Таке зловживання загрожує розвитком поперечної плоскостопості.

При такому сумному сценарії розвитку подій, навантаження на кульшовий суглоб підвищується. Виникає ризик розвитку серйозної патології кульшового суглоба.

Найчастіша причина болю в тазостегновому суглобі у жінок після 50 років

Найчастіша причина болю в кульшовому суглобі у жінок і чоловіків старше 40-60 років — коксартроз. Це окремий випадок системного ураження суглобів — остеоартриту (застаріла назва деформуючий остеоартроз, ДОА).

b – локалізація болю при ураженні кульшового суглобу, в – біль при бурситі великого вертлюга, д – біль при патології дрібних суглобів хребта, е – біль при запаленні суглобу, що поєднує хребет з кістками тазу.

У жінок біль у кульшовому суглобі особливо підозріла на коксартроз у тих випадках, коли вона поєднується з вузликами Бушара та Гебердена на пальцях рук.

При коксартрозі частіше уражається один суглоб, рідше – обидва, але тоді ураження не симетричне (один суглоб болить більше). Перші симптоми:

• болі під час навантаження (підйом сходами, тривала ходьба чи тривале перебування “на ногах”);
• больовий синдром посилюється надвечір, знімається після відпочинку;
• болісне обмеження обсягу рухів;
• кульгавість (при двосторонньому ураженні – качина хода).

Переважна локалізація болю при коксартрозі – пах і передня поверхня стегна. Біль у ділянці сідниць характерний для ураження фасеткових суглобів хребта, хвороб суглобів, що з’єднують хребет з кістками тазу, для патології м’яких тканин кульші.

Увага! Стережіться самолікування! Біль у паховій ділянці, що віддає в ногу, може бути симптомом ураження внутрішніх органів малого тазу: від хронічних запальних процесів до онкологічних захворювань.

У жінки болить кульшовий суглоб: що робити?

При підозрі на ураження кульшового суглоба слід звертатися до спеціаліста із захворювань опорно-рухового апарату – лікаря-ортопеда.

На консультативному опитуванні лікар встановить попередній діагноз та складе план обстеження. Щоб скоротити терміни діагностики, перед відвідуванням лікаря бажано підготувати відповіді на стандартні питання:

• характер болю (гострий, тупий, ниючий, стріляючий);
• локалізація больового синдрому (де виникає, куди віддає);
• час появи (вранці, ввечері, після підвищеного навантаження, у спокої)
• які препарати приймали для зняття болю в кульші;
• коли вперше з’явився біль;
• чи страждали найближчі родичі від болю в кульші, від інших патології системи руху;
• травми, перенесені операції;
• супутні захворювання опорно-рухового апарату (сколіоз, плоскостопість, артрити – коли діагностували, як лікували).

Стандартний план обстеження при підозрі на коксартроз містить апаратну діагностику (УЗД суглоба, КТ або МРТ), а також лабораторні аналізи та тести.

За результатами обстеження лікар рекомендує комплексне лікування. У гостру фазу призначають протизапальні препарати загальної або місцевої дії (за показаннями – внутрішньосуглобово).

У період ремісії захворювання показано фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, прийом хондропротекторів, а також фітопрепаратів, що комплексно впливають на суглоб.

Фітопрепарат Хомвіо ® -Ревман для лікування болю в тазостегновому суглобі

Для лікування болю в кульшовому суглобі рекомендований німецький протиревматичний препарат Хомвіо®-Ревман. Це натуральні ліки, що містять біологічно активні речовини п’яти рослин, у тому числі потужний протизапальний засіб – колхіцин.

Перевірені десятиліттями практики лікарські рослини взаємно посилюють дію одна одної:

• знімають біль;
• усувають запальний набряк;
• призупиняють розвиток хронічного деструктивного процесу;
• попереджають ускладнення;
• повертають свободу рухів.

Хомвіо®-Ревман показаний при болях у кульшовому суглобі, пов’язаних з остеоартритом, поліартритом, артралгіями, травмами, ураженням суглобів при ревматизмі.

Доза препарату залежить від гостроти запального процесу і може становити від 5-15 крапель 1-3 рази на добу. Курс лікування 4-6 тижнів.

Увага! Самолікування є небезпечним для вашого здоров’я. Перед прийомом препарату проконсультуйтеся з лікарем.

Анатомія людини

Кульшовий суглоб має горіхоподібну конфігурацію. Більша частина головки стегнової кістки лежить у кульшовій западині й охоплена її кульшовою губою (labrum acetabulare). У нижньопередній частині кульшова западина має вирізку. Суглобова капсула прикріплюється по краю кульшової западини тазової кістки так, що хрящова кульшова губа лежить у порожнині суглоба. На шийці стегнової кістки спереду капсула фіксується по міжвертлюговій лінії, ззаду — медіальніше міжвертлюгового гребеня. Таким чином, передня поверхня шийки стегна майже повністю розташована в суглобовій порожнині, задня — наполовину.

Розрізняють поза- та внутрішньосуглобові зв’язки кульшового суглоба. До внутрішньосуглобових зв’язок належить зв’язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris), натягнута між вирізкою кульшової западини і ямкою головки стегнової кістки (fovea capitis ossis femoris). Зв’язка оточена синовіальною мембраною і є амортизатором, який запобігає переломам кульшової западини. Через неї проходить гілка затульної артерії, яка бере участь у кровопостачанні головки стегнової кістки. Позасуглобові зв’язки кульшового суглоба утворюють фіброзне кільце капсули. Наймогутніша зв’язка — клубово-стегнова (lig. iliofemoral) — лежить на передній поверхні капсули суглоба. Вона починається від нижньої передньої клубової ості та прикріплюється біля присередньопередньої поверхні великого вертлюга на міжвертлюговій лінії. Ширина зв’язки становить 8 см, товщина — 8 мм.

Досередини від попередньої розташована лобково-стегнова зв’язка (lig. pubofemoral). Вона починається від нижньої гілки лобкової кістки та прямує до малого вертлюга, вплітаючись у колову зону (zona orbicularis), яка становить основу фіброзного кільця сумки кульшового суглоба. Ззаду капсулу суглоба укріплює сідничо-стегнова зв’язка (lig. ischiofemoral).

Між зв’язками кульшового суглоба розташовані слабкі місця його капсули, що має значення в поширенні нагнійних процесів суглоба (кокситів). Між клубово- і лобково-стегновими зв’язками розташоване перше слабке місце. Якщо гнояк прориває через цю ділянку капсули, гній поширюється у фасціальне ложе клубово-поперекового м’яза та в клубово-гребінну сумку (bursa iliopectinea). У 10 % випадків порожнина суглоба сполучається із синовіальною сумкою, розташованою між суглобовою сумкою та фасціальним футляром клубово-поперекового м’яза.

Друге слабке місце суглоба — ділянка задньонижньої поверхні шийки стегнової кістки, під нижнім краєм сідничо-стегнової зв’язки. Тут фіброзний шар капсули пухко зв’язаний із шийкою стегнової кістки і через нього випинається синовіальна кишеня, під якою лежить зовнішній затульний м’яз. У разі прориву цієї кишені гнійні затьоки із суглобової порожнини поширюються через футляр зовнішнього затульного м’яза в медіальному напрямку на присередню поверхню стегна, а звідси через затульний канал — у порожнину малого таза, а в латеральному напрямку — за ходом зовнішнього затульного м’яза і внутрішніх судин, які огинають стегнову кістку, в сідничну ділянку. Через нижній край великого сідничного м’яза гній може поширюватися на задню ділянку стегна.

При переломах шийки стегнової кістки периферійний відламок під дією сідничних м’язів зміщується назад і вгору, а центральний розміщується під кутом, тобто утворюється положення coxa vara. Лінія Розера—Нелатона (сідничий горб, великий вертлюг стегнової кістки та передня верхня клубова ость розташовані на одній лінії) стає ламаною, оскільки великий вертлюг стегнової кістки піднімається вгору.

Вроджений вивих стегна — це дефромація, що розвивається із вродженої дисплазії (недорозвинутості) кульшового суглоба. Дисплазія кульшового суглоба характеризується недорозвинутістю вертлюгової западини, її зглаженістю та недорозвинутістю даху (верхнього відділу), зменшенням розміру головки стегнової кістки, пізнім розвитком її ядра скостеніння, поворотом проксимальної частини стегнової кістки вперед чи назад, недорозвинутістю зв’язок і м’язів. З часом головка стегнової кістки зміщується вгору та назад (на крило клубової кістки), ковзаючи по вертлюговій западині, завдяки чому і формується повний вивих, що призводить до подальших незворотних змін в елементах кульшового суглоба.

Кровопостачання кульшового суглоба відбувається із суглобової сітки (rete articulare), утвореної гілками присередньої та бічної огинальних стегнових артерій (аа. сігcumflexa femoris medialis et lateralis) і затульної артерії (a. obturatoria). Венозна кров відтікає в глибокі вени стегна та таза.