Україна: фарфорово-фаянсова промисловість

На початку 1990-х в Україні діяло близько 30 порцелянових заводів. Вони домінували в промисловості Полісся, були містоутворюючими для населених пунктів Баранівка, Биківка, Довбиш, Кам’яний Брід. У каталозі виробів — тисячі найменувань, серед яких — унікальні, виконані в українських національних мотивах. Проте зі здобуттям незалежності в Україну зріс імпорт посуду з Польщі, Італії та Німеччини, а потім — з Китаю. Попит на оригінальну художню продукцію впав. Позбавлені державної дотації заводи зупинялися; виробництво порцеляни в Україні знизилося; занепали й селища, які раніше жили за рахунок цих підприємств.

Станом на 2007 у галузі фарфоро-фаянсового виробництва в Україні працювало 11 підприємств, зокрема в Житомирській області — 8. Загальна кількість працівників галузі становила близько 7 тис. осіб (із них тільки в Житомирській обл. близько 4,2 тис.). Лідером галузі була Житомирщина, її частка в загальному обсязі виробництва становила 46,2 %. Підприємствами області у першому півріччі 2007 було виготовлено 14,6 млн шт. виробів з фарфору. Друге місце посідала Сумська обл., у якій працювало лише одне підприємство — АТЗТ «Сумський фарфоровий завод». Цим підприємством 2007 було виготовлено 10,1 млн шт. фарфорових виробів, або 32 % від обсягів по Україні. Хмельницька обл., де діяв ЗАТ «Полонський фарфор», була на третьому місці. У 2000 підприємство стало найбільшим виробником фарфорового посуду в Україні; продукція заводу користувалася великим попитом в країні та за її межами. Цим підприємством 2007 виготовлено понад 5,5 млн шт. виробів, або 17,5 % від загального обсягу продукції.

Вступ України до Світової організації торгівлі, спричинене цим збільшення імпорту до країни готових порцелянових виробів, а також економічна криза 2008 негативно вплинули на фарфоро-фаянсову галузь. За 2009–2012 кількість порцелянових заводів в Україні скоротилася з 11 до трьох («Сумський порцеляновий завод», ТОВ «Дружківський фарфоровий завод», «Корал, Довбиський фарфоровий завод»). Вже 2013 на зборах акціонерів ПАТ «Сумський порцеляновий завод» було прийнято рішення про ліквідацію і цього підприємства. ТОВ «Дружківський фарфоровий завод», продукція якого вирізнялася високою якістю (у 2011–2014 інвестував близько 16 млн євро у нове виробництво посуду за європейськими стандартами), станом на 2021 припинило діяльність через банкрутство. На Довбиському заводі з 1,5 тис. працівників на 2016 залишилося тільки 70 осіб.

З усіх підприємств галузі в Україні на 2021 періодично працюють тільки колишні виробництва технічної тонкої кераміки (госпфаянс, електротехнічний фарфор, сантехнічний фаянс, лабораторна кам’яна маса). Зокрема, Олевський фарфоровий завод (Житомирська обл.) виробляє з фарфору лише низьковольтну електротехнічну продукцію. Колишні потужні підприємства, які спеціалізувалися на виготовленні посудно-вазового та скульптурно-аксесуарного сегменту й розробляли складну систему формотворення та декорування столової, чайної, кавової продукції, сувенірів, були розформовані.

Із припиненням промислового виробництва порцеляни зросла цінність виробництва кераміки в приватних майстернях, а виготовлені вироби мають значення раритетів. 2011 на Довбиському заводі «Корал» створено першу в історії вітчизняної порцеляни серію колекційних наперстків рівня арт-мініатюри. Цей сегмент тонкокерамічного виробництва розробляє фірма «Аліs-К°». Серед її здобутків: самобутні вироби з виразними національними рисами, серія «Писанкова», реконструкція старовинних трактирних тарілок «Дай Боже Щастя», серія «Шевченкіана на порцеляні» (до 200-річчя Т. Шевченка) тощо. Розробленням дизайну займаються художники вітчизняного фарфору О. Жернова (м. Одеса), А. Медведкова-Панчук (смт Довбиш), О. Атряшкіна (м. Баранівка), О. Райковська (смт Кам’яний Брід Житомирської обл.) та ін. Майстерня кераміки «Zguro Ceramics» (м. Нетішин Хмельницької обл.) виготовляє унікальні чашки, тарілки, предмети декору тощо; майстерня МОХ (м. Івано-Франківськ) — вироби у техніці ручного ліплення з мотивами дикої природи; студія «SoulFul Ceramics» (м. Київ) — кераміку з різних видів глини та харчової поливи (глазурі) тощо.

Відродження фарфоро-фаянсової галузі в Україні — один із щаблів поступу до економічної модернізації та розвитку національних мистецьких традицій.

Література

  1. Корусь О. Мала пластика Дружківського фарфорового заводу // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2017. № 38. С. 240–248.
  2. Крутенко Н. Розповідь про кераміку. Київ : Либідь, 2002. 252 с.
  3. Онацький Н. Українська порцеляна. Суми : [б. в.], 1931. 10 с.
  4. Отрох Н. Порцеляно-фаянсове виробництво Лівобережної України (кінець XVIII — початок XX ст.) // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2008. Вип. 6. С. 304–309.
  5. Петрякова Ф. С. Украинский художественный фарфор: конец XVIII — начало XX в. Київ : Наукова думка, 1985. 222 с.
  6. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
  7. Художні практики початку ХХІ століття: новації, тенденції, перспективи. Київ : Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука, 2019. 337 с.
  8. Школьна О. Київський фарфор ХХ століття : в 2 кн. Київ : Інтертехнологія, 2011–2013.

Де знаходиться Дмитрівський порцеляновий завод

Обеспечивают отличную защиту от вибрации и стабильные фрикционные свойства при трении металлических поверхностей

С длительным сроком службы, которые обеспечивают длительную защиту и сокращают эксплуатационные затраты

Отраслевые решения

Смазочные материалы для различных сегментов промышленности

О Petro-Canada

Компания Petro-Canada Lubricants – это сильнейший игрок на мировом рынке и один из крупнейших производителей смазочных материалов в Северной Америке. Расположение главного офиса следует из названия: сердце Petro-Canada Lubricants находится в г. Миссиссога (Канада). Нефтеперерабатывающий завод компании является крупнейшим в мире и производит более 1 млрд литров в год.