§ 20. Османська імперія

У XIV-XVI ст. османи підкорили величезні території в Європі, Азії і Африці. Однією з причин їхнього успіху було створення потужного війська. В основі воєнної дисципліни війська османів лежала залежність вояків від султана. Так, воїнам кавалерії за службу надавали тімари — земельні ділянки або інші прибуткові господарства, якими можна було користуватися за умови несення військової служби. Якщо воїн припиняв службу або ухилявся від неї, то тімар вилучали в державну скарбницю. Передати у спадок тімар можна було лише за умови, що хтось із нащадків або близьких родичів воїна служитиме у війську.

Найбільший жах на супротивників наводили яничари. їхня чисельність невпинно зростала: від 12 тис. в XV ст. до 100 тис. на початку XVIII ст.

Історичні подробиці

Яничари — елітний піхотний корпус османської армії, який формувався з дітей християн і був особистою гвардією султана.

Яничарів виховували відданими ісламу й давали найліпший військовий вишкіл. З дитинства відірвані від своїх родин, позбавлені права одружуватися і займатися мирною працею яничари жили тільки війною і відданістю султану, довічними рабами якого вони були. При цьому служба в корпусі яничарів відкривала такі безмежні перспективи просування по службі, що деякі родини навіть давали хабарі, аби їхні діти стали яничарами.

Галера Барбаросси, 1543 р. (фото з Музею флоту в м. Стамбул, Туреччина)

Османський флот, артилерія і вогнепальна зброя в першій половині XVI ст. не мали собі рівних у світі. На середземноморські італійські й іспанські міста наводив жах пірат і водночас адмірал Османської імперії грек за походженням Хайреддін Барбаросса. За успішні дії проти європейців він і дістав почесне прізвисько Хайреддін — Хранитель віри.

Свідчать документи

Дипломат Паоло Джавіо писав: «Військова дисципліна турків іде від їхньої віри в правоту своєї справи і жорстокості, якими вони перевершують давніх римлян. Турки перевершують наших солдатів у трьох компонентах: беззаперечному підпорядкуванні своїм командирам, нехтуванні власним життям у бою і витривалості».

Визначте, на які причини військових успіхів османського війська вказує сучасник. Результати роботи запишіть до розпочатої схеми «Розквіт Османської імперії в XVI—XVIІ ст.» (с. 105).

Продовжуючи завойовницькі традиції предків, султан Селім І Грізний (1512-1520 рр.) внаслідок тривалих війн з Персією завоював Ірак з містом Багдад, Азербайджан з виходом до Каспійського моря, Західну Грузію. Згодом підкорив Єгипет і майже всю Північну Африку, та найважливіше — головні святині мусульман, — Мекку й Медину.

Поміркуйте й висловте припущення, яке значення для зміцнення влади османських султанів мало підпорядкування їм ісламських святинь Мекки й Медини та прийняття султаном Селімом І титулу халіфа.

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте історичну карту й виконайте завдання:

• 1. Покажіть на карті кордони Османської імперії на початку XVI ст. Чому державу османів можна вважати імперією?
• 2. Укажіть місця і назви вирішальних битв османів. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся про їхній результат. Запишіть отримані історичні дані до схеми «Розквіт Османської імперії в ХVІ-ХVІІ ст.» (с. 105).
• 3. Назвіть християнські країни Європи, які опинилися під османським пануванням.

Зростання Османської імперії

2. РОЗКВІТ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. СУЛЕЙМАН І ПИШНИЙ

Добою розквіту Османської імперії називають період правління Сулеймана І (1520-1566 рр.). Був певний час, коли османська династія серйозно розмірковувала над ідеєю світового панування. Основною метою Сулеймана І було прагнення створити єдиний мусульманський світ.

В Османській імперії султан був очільником всієї системи державного управління, адміністративним, політичним і військовим главою мусульманської громади.

Історичні подробиці

Якщо за часів існування Візантії змінилося 14 імператорських династій, то всю історію Османської імперії правила одна й та сама династія. Таємниця такої «стабільності» полягає втому, що, вступаючи на престол, султан за законом повинен був стратити всіх своїх братів та їхніх синів.

В імперії султан титулувався як «падишах» (у перекладі з перської — імператор).

Сулейман вважав себе не тільки лідером мусульман, а й наступником візантійських імператорів і традицій візантійської культури.

Тим часом культура османів вбирала в себе впливи всіх народів, які жили в імперії. Велике значення мала віротерпимість османів. Так, християни і юдеї мали сплачувати додатковий податок, якщо вони не бажали переходити до ісламу. Проте цей податок був не набагато більший за податки часів Візантійської імперії. Як недостатньо «благонадійні», немусульмани були звільнені від деяких повинностей, які несли тільки мусульмани, а також не було насильницького навернення в іслам і вигнання іновірців. Основною жертвою релігійних гонінь у ранньомодерній Османській державі були мусульмани-шиїти.

Сулейман І (портрет роботи невідомого художника, 30-ті рр. XVI ст.)

Думки істориків

Агатангел Кримський, український історик

Сучасна Сулейманові Європа назвала його «Пишний» та «Великий» — [очевидно, зважаючи] на його видатну військову й політичну могутність. Турки так його не прозвали. Вони найбільшу ціну склали султанові за його культурні заслуги й за його мудру опіку над державою і людністю. Їхній титул для Сулеймана Пишного — Законодавець, «Сулейман ель-Кануні».

Як, на вашу думку, ставиться історик до Сулеймана І? У який спосіб він намагається аргументувати свою позицію?

Саме за дорученням Сулеймана І було впорядковано османське законодавство. Великий вплив мали кадії — османські судді, що керувалися шаріатом — системою ісламських законів і канунами — указами султана. Важливу роль відігравали муфтії — мусульманське духівництво. Великий муфтій Стамбула був єдиною особою в державі, яка мала право не погодити рішення султана, і в такому разі султан від рішення відмовлявся.

Майже всі посадовці були слов’янами, греками або вірменами, бо султани перешкоджали створенню турецької аристократії. Одна з його дружин і матір його наступника Селіма Хюррем Султан, увійшла в історію під ім’ям Роксолана.

Український Всесвіт

Справжнє ім’я та походження Роксолани невідомі. За легендами, донька рогатинського священника Анастасія Лісовська потрапила до татарського полону, звідки була продана до султанського гарему. Роксолана — вигадане ім’я улюбленої дружини Сулеймана І Пишного, яку при дворі називали Хюррем (радість). Жінка мала надзвичайний вплив на Сулеймана І, що давало їй змогу втручатися в управління державою, зовнішню політику. Була меценаткою: будувала мечеті й громадські споруди в різних містах Османської імперії.

Започаткувала добу так званого «Жіночого султанату» (1550-1656 рр.), коли жінки відігравали важливу роль у державних справах. Цікаво, що останньою впливовою жінкою цієї доби була також дівчина з України Хатідже Турхан Султан (дівчина Надія з Поділля, яка стала матір’ю султана Мехмеда IV).

«La Sultana Rossa» (картина художника Тиціана, 1550-ті рр.)

Хатідже Турхан Султан (гравюра роботи Пітера де Йоді молодшого, 1660 р.)

В уявленні народу Сулейман І був добрим правителем, оскільки боровся із зловживанням чиновників і хабарництвом. Хоча його надмірна підозріливість призводила й до надмірної жорстокості — він міг скарати на смерть будь-кого, навіть родичів.

За Сулеймана І Пишного культура Османської імперії розквітла. Султан сприяв розвиткові освіти й науки. В імперії будували мечеті, мости, лікарні, караван-сараї, лазні. Сулейман І підтримував мистецтво й навіть сам писав поетичні твори. Він увійшов в історію літератури як поет Мухіббі, який присвячував свої вірші дружині Роксолані. Кохану султан-поет порівнював зі своїми найбагатшими володіннями: «Ти мій Стамбул і Караман, народ Османа, Бедашхан, Кипчак, моя ти — з Хурасана до Багдада».

Мечеть Сулейманіє: екстер’єр та інтер’єр (архітектор Мімар Сінан, 1550-1557 рр.). Мечеть є усипальницею Сулеймана І Пишного й Роксолани

Уважно розгляньте ілюстрації і складіть коротку розповідь про мистецтво Османської імперії.

За легендою, Сулейман перед смертю уклав дивний заповіт. Поміркуйте, що могли б означати настанови щодо його поховання.

• 1. Він заповідав, щоб його табут (труну) несли на руках найкращі лікарі Османської імперії.
• 2. Щоб по всьому шляху, по якому будуть нести його труну, розкидали золоті монети й дорогоцінні камені.
• 3. І щоб його руки висовувалися з табута й були на виду.

3. НАРОДИ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІД ВЛАДОЮ ТУРКІВ-ОСМАНІВ

Володіння Османської імперії охоплювали частини Азії, Європи й Африки й простягалися від Дунаю до Нілу й від Євфрату майже до Гібралтару.

Населення імперії налічувало близько 50 млн осіб. Воно складалося здебільшого з мусульман — турків, татар, арабів, курдів, туркмен, берберів і черкесів. Частина боснійців, албанців і болгар також прийняла іслам. Християнське населення становили переважно греки, серби, румуни, грузини, вірмени, угорці. Жили в Османській імперії також євреї, які сповідували юдаїзм.

Завойовницькі успіхи османів пояснювалися не тільки їхньою військовою перевагою. Османські завоювання відбувалися під гаслами «звільнення пригноблених і знедолених», що привертало симпатії селянства не тільки мусульманських, а й європейських країн.

У мусульманських країнах влада османів мала швидше символічний характер і майже нічого не змінила в традиційній системі управління.

Управління християнськими землями здійснювалося суворіше, хоча дозволялося сповідувати свою релігію і самоврядування за умови дотримання законів імперії і сплати податків. Від християн вимагали визнання влади мусульман і демонстрації поваги й підкорення.

Обмеження викликали спротив. У Болгарії і Сербії поширився рух гайдуків — партизанів, які нападали на османських чиновників, спалювали мусульманські поселення, чинили спротив сплачуванню податків. Такі дії влада жорстоко придушувала.

Загалом центральна влада не зловживала насильством. Але, оскільки центр перебував далеко, а влада у провінціях часто була слабкою і корумпованою, створити ефективну систему управління було складно.

Думки істориків

Костянтин Панченко, російський історик

Насправді прихід османів зазвичай означав величезний крок уперед у господарському. розвитку. Османи були носіями високорозвиненої міської цивілізації, що вкрила Балкани і Анатолію мережею доріг, мостів, караван-сараїв, релігійно-освітніх комплексів, що включали лазні, благодійні заклади, лікарні. Османи на кілька століть випередили місцевий рівень розвитку..

Агатангел Кримський, український історик

Що Туреччина XVI ст. не була тією райською Аркадією, якою вона мріялася певним громадським гуртам Європи, це річ безперечна. Варто почитати самих турків, щоб переконатися: не все було в тодішній Туреччині так гаразд, як думалося в Європі.

• 1. Зіставте погляди істориків на Османську імперію та визначте, у чому полягає відмінність між ними.
• 2. Чим, на вашу думку, зумовлені розбіжності в оцінках істориків? Спробуйте висловити й довести власну позицію, залучивши додаткові джерела інформації.

4. ПОЧАТОК ЗАНЕПАДУ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в першій половині XVIII ст.

Правління Сулеймана було часом найвищого розквіту імперії, та з нього ж почалося її послаблення.

По-перше, він установив режим торговельних капітуляцій – привілеїв для іноземних купців, що давали змогу їм не зважати на османські закони й не сплачувати податків. Імперія відставала від європейських країн у розвитку техніки та промисловості, тому ці пільги послаблювали державу.

По-друге, у настільки великій і строкатій імперії жорстка централізація була неможлива, тому султани поступово передавали частину своїх повноважень місцевим елітам, а це могло привести до нарощування самостійності провінцій.

По-третє, постійне зростання військових видатків спричинило зростання податків і фінансові проблеми. Тільки відновлення флоту після поразки біля Лепанто коштувало 12 млн золотих дукатів. Довелося відбирати тімари, що викликало невдоволення і зростання кількості безземельних селян.

Зрештою, до корпусу яничарів стали брати мусульман, дозволили їм одружуватися, займатися торгівлею і ремеслом. Яничари втратили свою особливу військову силу й відданість султану. З кінця XVII ст. корпус яничарів почав розкладатися.

Думки істориків

Агатангел Кримський, український історик

Постійні, тривалі війни Сулеймана Пишного та. його розкішне будування кінець кінцем фатально позначилися на його скарбниці. Сулейманове панування вважається за апогей турецької слави, але ж не дешевою ціною дістався турецькій державі той апогей, хоч відлуння ці як слід відчули тільки наступні османські покоління.

• 1. Як пояснює історик причини послаблення Османської імперії?
• 2. Які ще причини цього послаблення держави ви можете назвати?

Проблеми виникли й у зовнішніх відносинах. У XVII ст. дедалі більшого клопоту завдавали османам українські козаки, які в 1614 р. спалили базу османського флоту, порт Синоп. Османи майже нічого не могли протиставити цьому стрімкому й непередбачуваному ворогу. У 1621 р. в битві під Хотином саме козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним відіграли важливу роль у зупиненні просування османських військ на територію Речі Посполитої.

Протягом XVII-XVIII ст. Османська імперія неодноразово намагалася поширити свій вплив на українські землі, однак невдало. Спроба встановити протекторат над Правобережною Україною в 1669 р. призвела до війни з Річчю Посполитою, а потім з Московським царством. Чигиринські походи 1677-1678-х років лише виснажили османське військо, не створивши імперії жодних переваг. Чергова спроба захопити Відень закінчилася крахом: 12 вересня 1683 р. османську армію розгромило військо польського короля Яна II Собеського. Поразка під Віднем назавжди поклала край османській експансії углиб Європи.

Український Всесвіт

Віденська битва 1683 р. пов’язана з героїчними діями українських козаків. Дізнайтеся, яку роль у Віденській битві відіграли українські козаки.

Пам’ятник козакам у м. Відень, Австрія (робота скульпторів Володимира й Олексія Чепеликів, 2013 р.)

У 1699 р. імперія була вимушена відмовитися від українського Поділля. Експансія османів в Європі зупинилася.

Початок послаблення Османської імперії не означав втрату її впливу на світові події. Ще 250 років ця держава відігравала важливу роль у міжнародній політиці.

Діємо: практичні завдання

Уважно розгляньте схему й за допомогою тексту параграфа запропонуйте доповнення її змісту.

ЗНАЮ МИНУЛЕ || ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ || ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Підсумуйте результат заповнення схеми «Розквіт Османської імперії в XVI—XVII ст.». Назвіть причини й ознаки могутності Османської імперії, а також причини послаблення імперії після смерті Сулеймана І Пишного.

2. Складіть запитання до кросворда навпаки. Пам’ятайте, що запитання повинні бути чіткими й лаконічними.

Обговорюємо в групі

На думку англійського історика Нормана Дейвіса, «імперія існує доки веде експансію. З припиненням експансії починається розпад імперій». Чи погоджуєтеся ви з думкою історика? Підтвердьте або спростуйте її на прикладі відомих вам імперій.

Мислю творчо

1. За допомогою додаткових джерел інформації виконайте творчий проект: «Сулейман І Пишний».

2. У сучасній Туреччині шанобливо ставляться до своєї історії. Так, на грошовій банкноті 10 лір зображено історичну пам’ятку XVI ст., про справжність якої вчені дискутують і досі. Дізнайтеся, яку саме пам’ятку зображено на грошах, і які аргументи висловлюють прибічники й противники ідеї унікальності пам’ятки. Підготуйте презентацію свого дослідження в довільній формі.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію.

Запам’ятайте їх:

1520-1566 рр. — Правління Сулеймана І Пишного

1571 р. — Поразка османського флоту при Лепанто

1677-1678 рр. — Чигиринські походи османів

1683 р. — Поразка османської армії під Віднем

§ 22. Утворення Османської імперії

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як виникла нова імперія, що згодом розкинулася на трьох континентах; завдяки чому османам удалося здійснити такі значні завоювання; як загинула Візантійська імперія; до яких наслідків призвели завоювання османів; як розвивалася турецька культура Середніх віків; хто такі «султан», «яничари»; що таке «медресе».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Якими були причини занепаду Візантійської імперії? 2. Із якими противниками довелося вести боротьбу Візантійській імперії?

1. Перші турецькі держави. Утворення Османської держави. Як вам уже відомо з історії Візантійської імперії, наприкінці XI ст. в Малу Азію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу — Румський султанат. Уся їхня подальша історія проминула в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Турки-сельджуки відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Однак постійні війни та внутрішні негаразди підірвали міць їхньої держави.

У XIII ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких до сельджуків), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків.

Осман. Середньовічна мініатюра

Поступово кочовики почали створювати свої князівства-емірати, які після занепаду держави сельджуків здобули незалежність. Серед їхніх правителів — емірів — найбільш відомим є Осман. Він розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які почали називатися турками-османами. Датою заснування держави турків-османів вважається 1299 р. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана.

Султан — титул монархів у деяких країнах Сходу.

2. Завоювання османських султанів у Європі та Азії. Коли на заході Малої Азії зростала й могутнішала Османська держава, її сусіди перебували в занепаді. Так, Візантійська імперія разом з останньою династією Палеологів ледь відродилася від погрому хрестоносців у 1204 р. і вже не мала сил протистояти новій загрозі. До того ж османи на завойованих у Візантії землях накладали на населення значно менший податок, ніж за часів імперії. Болгарське царство, яке у XIII ст. було найбільшим на Балканському півострові, до середини XIV ст. розпалося на три самостійні князівства. Сербське королівство, яке за часів короля Стефана Уроша IV Душана досягло найбільшого розширення, напередодні турецької навали розпалося на окремі володіння. Крім того, Сербія та Болгарія були давніми суперниками Візантії на Балканах.

Стефан Душан. Середньовічна фреска. XIV ст.

Наступники Османа скористалися слабкістю сусідів і продовжили завойовницьку політику. Син Османа Орхан захопив у Малій Азії місто Брус, яке стало першою столицею османів. Потім його військо переправилося через Босфор і захопило місто Галліполі. Османи опинилися в Європі. Наступний правитель османів султан Мурад І (1362—1382 рр.) переніс столицю держави в захоплене місто Адріанополь — європейську частину своїх володінь. Мурад І спрямував своє військо на балканські землі. У 1389 р. на Косовому полі зійшлися османська й сербська армії. Османська армія кількісно вдвічі переважала сербську, проте серби билися відчайдушно. Хоробрий сербський патріот Мілош Обілич зміг потрапити в табір османів і вбити Мурада І. Серби перейшли в наступ, але син султана Баязід завдяки рішучим діям розгромив їх. Баязід І, який став султаном, підкорив Македонію, Болгарію, частину Сербії та Албанії, а також розширив володіння в Малій Азії.

Друга чверть XIV ст., період правління Стефана Душана, став найславетнішою сторінкою в історії Сербії. Душан захопив на північному заході Боснію, відтіснивши Угорщину, на південному заході — Епір (Албанію), значну частину Фессалії і Македонії та дійшов до берегів Егейського моря, розділивши в такий спосіб навпіл візантійські землі. Він був талановитим організатором держави, навів у ній лад, зумів домогтися прихильності всіх народів, об’єднаних у новому Сербському царстві. Його «Законник» став однією з найвизначніших пам’яток слов’янського права. Проте Душан не встиг установити порядок престолонаслідування, і зібрані ним землі невдовзі було втрачено.

Завоювання османів непокоїли Захід. Папа Римський оголосив проти них хрестовий похід.

У 1396 р. військо хрестоносців зустрілося з турками-османами біля міста Нікопол (Болгарія) та було повністю розбите. Візантійська імперія опинилася сам на сам з османами. Із її колишніх територій залишилися Константинополь і незначні володіння в Греції. Візантійський імператор, не маючи армії та грошей, у відчаї звернувся по допомогу до Заходу, але не отримав її.

У 1399 р. турки знову оточили Константинополь. Не сподіваючись узяти місто штурмом, вони готувалися до тривалої облоги.

Однак несподівано середньоазійський правитель Тамерлан (Тимур) розгромив у 1402 р. під Анкарою султана Баязіда. Османи відступили від Константинополя, а їхня держава розпалася. Ця поразка османів подовжила існування Візантійської імперії ще на 50 років.

3. Утворення Османської імперії. У 1451 р. османський престол посів 16-річний султан Мехмед II (1451—1481 рр.), який відновив завоювання.

Карта «Утворення Османської імперії»

Облога Константинополя почалася у квітні 1453 р. Турецький флот (130 кораблів) увійшов у Мармурове море. Артилерія почала систематичний обстріл міста та його стін. Перший штурм було відбито. Спроба здійснити підкоп під стіни теж виявилася невдалою. Останньою перемогою захисників міста був прорив п’ятьох суден зі зброєю та продовольством. Мехмед II, щоб повністю відрізати місто від зовнішнього світу, наказав турецькому флоту увійти в бухту Золотий Ріг. Однак вхід до неї перекривав масивний ланцюг. Тоді турки за ніч спорудили дерев’яний настил і, змастивши його жиром, перетягнули по ньому з Босфору в бухту свій флот. Із гармат, що були розміщені на кораблях, вони почали обстрілювати місто з півночі.

Битва під Анкарою. Середньовічна мініатюра

29 травня 1453 р. турецька армія пішла на штурм. Через дві години османи увірвалися до міста. Щонайменше три дні турки грабували місто, а 60 тис. візантійців було продано в рабство. Мехмед II в’їхав на коні в собор Святої Софії, наказав збити з нього хрест і встановити півмісяць. Собор став найбільшою мечеттю мусульманського світу. Константинополь було перейменовано на Стамбул, почалася його відбудова.

Штурм Константинополя (діорама)

• Складіть розповідь за сюжетом діорами.

Узяття Константинополя стало не лише початком 30-річного періоду переможних походів султана, за які його назвали «Завойовник», а й народженням нової імперії — Османської імперії. Мехмед II захопив решту візантійських володінь, установив повне панування над православними державами — Сербією, Боснією, Валахією.

У 1469 р. турки вторглися в землі Священної Римської імперії, а в 1477 р. вступили у володіння венеціанців. Венеціанці були занепокоєні зростанням могутності турецької держави і з її союзника перетворилися на суперника.

Мехмед посів престол ще в дитинстві, але відразу був скинутий. Повернувшись до влади, він стратив усіх своїх родичів, у тому числі 10-річного брата. Це стало страшною традицією. Кожний новий султан, вступаючи на престол, знищував усіх можливих претендентів на владу.

Із падінням Константинополя завершився цілий період європейської історії. Християнська цивілізація втратила один зі своїх центрів. Це мало далекосяжні наслідки, особливо для регіону поширення православної гілки християнства. Основою, на якій будувалося майбутнє Європи, став католицький Захід. Його було переділено між Османською імперією та Польським королівством і Великим князівством Литовським.

Єдиною православною країною, яка залишалася незалежною, була Московська держава.

Мехмед II вступає в Константинополь. Художник Ж.-Ж. Бенжамен-Констан. 1876 р.

Завдяки завоюванням Мехмеда II Османська імперія стала європейською державою (щоправда, у географічному розумінні) та вступила в найблискучіший період свого існування, який тривав до 20-х рр. XVII ст. Одним із чинників швидкого зростання Османської імперії була армія, значна частина якої складалася з добре навчених воїнів.

Чітка централізація Османської імперії давала можливість збирати армії кількістю понад 200 тис. воїнів, тоді як європейські армії налічували лише по кілька десятків тисяч осіб.

Армія складалася з кавалерії (імператорської, легкої та провінційної); піхоти, у якій вирізнялися особливі інженерні, охоронні й інші загони; артилерії, якій не було рівних у Європі; підрозділів яничарів.

Яничари — турецька піхота. Формувалася переважно з християн, які ще дітьми потрапили в полон і виховувалися як воїни, віддані султану та Аллаху.

Яничари під час походу. Сучасний малюнок

4. Османська імперія наприкінці XV ст. Турецьке суспільство займалося лише війною, яка стала головним джерелом прибутків нової імперії, а господарство розвивалося завдяки зусиллям підкореного населення. Завоювання супроводжувалися небаченою жорстокістю, пограбуваннями, насильством і вбивствами. Частину населення як здобич продавали в рабство на невільницьких ринках. Немусульманське населення було обкладене податками, які інколи становили половину врожаю. Натомість мусульманське населення або сплачувало незначний податок, або взагалі звільнялося від нього (виконувало військову службу).

На чолі Османської імперії стояв султан, який на початку XVI ст. став ще й халіфом — релігійним лідером мусульман. При султані діяла вища рада — диван, яка виконувала дорадчі функції. Спершу апарат управління був нечисленним.

В Османській імперії існував досить дивний звичай, що стосувався проведення смертних вироків. Якщо до смерті було засуджено високопоставлену особу, вона могла спробувати зберегти своє життя. Для цього засуджений мав пробігти певну відстань швидше за ката. Щоправда, зазвичай молоді та витривалі кати були спритнішими за товстих і розпещених чиновників.

Османська імперія була єдиною воєнною державою Середньовіччя. Її державний устрій та адміністративна структура підпорядковувалися потребам війни. Провінції (на початок XVI ст. їх було 16) поділялися на округи, їхні правителі здійснювали як цивільні, так і військові функції. Вони очолювали ополчення сипахів (воїнів-кіннотників) і місцеві підрозділи яничарів.

Кожен ополченець (сипах) отримував у користування землю (уся земля в імперії була державною), але за це мусив брати участь у воєнних походах. У мирний час він жив у своєму окрузі, де виконував обов’язки охоронця та збирача податків. Сипахи отримували матеріальне забезпечення за рахунок державного податку з населення, розмір якого був чітко визначений.

Турецький султан на троні. Сучасний малюнок

Чиновники також отримували за службу землю — великі володіння, які заборонялося передавати в спадок. Проте, як правило, посада батька переходила до сина.

Така система управління імперією виявилася найбільш вдалою за часів, коли її територія зростала, а землі було багато. Невеликі податки із селян компенсувалися великою воєнною здобиччю.

5. Турецька культура XIV—XV ст. Оселившись у Малій Азії в XI ст., пращури турків — сельджуцькі огузи — тривалий час перебували під культурним впливом Ірану, а також Вірменії та Візантії. У містах проживало багато персів, і новоперська мова була офіційною та літературною мовою сельджуків.

На основі традицій мистецтва Ірану, Вірменії та частково Візантії в Малій Азії склався «сельджуцький» архітектурний стиль, головними особливостями будівель якого були високий портал, прикрашений вишуканим орнаментом по каменю, і конічний купол, запозичений, імовірно, у вірмен. Кращими пам’ятками цього стилю були медресе Чіфте-Мінаре в Ерзурумі (XII ст.) і медресе Каратай у Коньї (XIII ст.), мечеть Індже-Мінарелі (XIII ст.) із чудовим різьбленим порталом та струнким мінаретом.

Медресе — мусульманські релігійно-просвітницькі та навчальні заклади. У медресе хлопці й дівчата навчалися окремо. Навчання було безкоштовним. Зараз медресе виконують функцію середньої загальноосвітньої школи і семінарії для духовенства.

Медресе Чіфте-Мінаре в Ерзурумі. Сучасний вигляд

За Османів цей стиль змінив так званий «стиль Бурси», який панував у XIV—XV ст. Його пам’ятками є мечеть Улу-Джамі в Бурсі (межа XIV—XV ст.) та мечеть Єшиль-Джамі (Зелена мечеть), декорована фаянсовою плиткою з блакитними поливами та зеленуватою глазур’ю.

Мечеті султана Мехмеда II (1463 р.) і султана Баязіда II (1501—1506 рр.) у Стамбулі знаменують перехід від «стилю Бурси» до класичного турецького стилю, що сформувався на візантійських традиціях (центрально-купольні мечеті, побудовані за зразком церкви Святої Софії, із круглим куполом тощо).

Мечеть Єшиль-Джамі (Зелена мечеть) у Бурсі. Сучасний вигляд

Представниками усної народної поезії малоазійських тюрків-огузів, героїчної та любовної, були мандрівні співці — озани та ашуги (ашики). Література турецькою мовою, із використанням арабського алфавіту, за часів сельджуків тривалий час розвивалася під потужним перським впливом. Син знаменитого поета Малої Азії Джелал ад-Діна Румі, який писав перською мовою, — Султан Валад (помер у 1312 р.) — почав писати вірші турецькою мовою.

Відомими турецькими поетами XIV ст. були Ашик-паша, Юнус Емре (використовував мотиви турецької народної поезії) і Бурхан ад-Дін Сіваський.

У XV ст. відбувся розквіт турецької художньої літератури. Найвидатнішим її представником був поет Неджаті (1460—1509 рр.). Темами його віршів були весна, кохання, горе, розлука закоханих тощо. Видатним поетом був Хамді Челебі (помер у 1509 р.), автор поеми «Лейлі і Меджнун» та інших творів. Поетеса Міхрі-хатун (померла в 1514 р.) і поет Месіхі (помер у 1512 р.) оспівували земне кохання та обстоювали світський характер поезії.

Мечеть султана Баязіда II в Стамбулі. Сучасний вигляд

До XIV ст. включно історичні твори (щоправда, дуже нечисленні) створювалися перською мовою. У XV ст. нащадок поета Ашик-паші, Ашик-паша-заде, і Нешрі започаткували історичну літературу турецькою мовою.

Запам’ятайте дати

• 1299 р. — утворення держави турків-османів

• 1389 р. — битва на Косовому полі

• 1451—1481 рр. — правління султана Мехмеда II

• 1453 р. — узяття турками Константинополя. Утворення Османської імперії

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• У результаті розпаду держави турків-сельджуків емір Осман зумів згуртувати тюркські племена, які стали турками-османами. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана. Скориставшись ослабленням сусідів, вони поширювали свою владу на нові території.

• За короткий проміжок часу турки-османи підкорили Балкани й Малу Азію. У 1453 р. під їх ударами впав Константинополь. У результаті на карті світу постала нова імперія — Османська імперія, яка продовжила свої завоювання і в наступні століття. Її володіння охоплювали території в Європі, Азії та Північній Африці.

• XIV—XV ст. — період становлення культури Османської імперії. Найбільший вплив на неї справила культура Ірану, Вірменії та Візантії. Найбільших успіхів було досягнуто в архітектурі та літературі.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Знайдіть, покажіть та розкажіть».

Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в три команди. Представник(-ця) однієї команди називає географічний об’єкт, який пов’язаний із темою уроку. Представник(-ця) другої команди показує його на карті. Представник(-ця) третьої команди розповідає про цей об’єкт або пов’язану з ним подію. Потім команди міняються ролями. Виграє та команда, яка зробила найменше помилок.

2. Коли і як було створено державу турків-османів? 3. Колективне обговорення. Яким було становище держав Балканського півострова напередодні завоювання їх османами? 4. Яка битва відсунула падіння Візантії на 50 років? 5. Використовуючи карту, визначте, які держави знищили турки-османи під час своїх завоювань XIV—XV ст. 6. Чому хрестові походи проти османів виявилися невдалими? 7. Хто такі сипахи? Чим вони відрізнялися від європейських рицарів? Із якою метою було створено військо яничарів?

8. Робота в парах. За додатковими джерелами визначте сильні сторони війська турків-османів. 9. Складіть хронологічну таблицю турецьких завоювань.

10. Підготуйте презентацію за темою «Останні дні Візантійської імперії». 11. Чому Османську імперію називають єдиною воєнною державою Середньовіччя? 12. У середині XIV ст. візантійський імператор запропонував сербському королю та болгарському царю укласти союз проти турків-османів, проте отримав відповідь: «Коли прийдуть до нас турки, тоді ми будемо захищатися від них». На яку причину поразки балканських держав указує цей випадок? 13. Робота в малих групах. Обговоріть особливості становлення культури Османської імперії. Чому найбільші успіхи були в архітектурі та літературі?

Практичне заняття за розділом V

Узагальнення за розділом V

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V