Чому акули нападають на людей?

Напад акули на людину – подія нечаста, але завжди трагічна і широко обговорювана, оскільки в більшості випадків закінчується важкими травмами або загибеллю жертви.

Фатальна помилка

Фахівці озвучують різні версії, але всі вони ґрунтуються на примітивних інстинктах акул – риби шукають собі прожиток. При цьому люди не надто їм цікаві, в морях та океанах безліч набагато більш відповідних варіантів втамувати голод – тюлені, морські котики, безліч видів риб. Але іноді акула може прийняти людину за щось із перерахованого – і тому напасти.

Тигрові акули чатують здобич у каламутній воді і кидаються на все, що ворушиться і хлюпається на поверхні. При цьому зір у них поганий, вони реагують саме на коливання води. Білі акули, навпаки, мають хороший зір і полюють у прозорій воді, виглядаючи жертву.

Хижаки рідко мешкають близько до берега і там, де багато людей – поблизу пляжів вони з’являються тільки в спробі прогодуватися.

Причиною часто стають прогулянкові кораблики «з харчуванням», популярні на курортах. Вони часто залишають після себе так званий харчовий слід – відпочивальники, а то й самі кухарі викидають за борт їжу, що залишилася, або те, що залишилося після її приготування, щоб не везти продукти, які стрімко псуються на спеці, на берег. Це можуть бути м’ясо і риба, зокрема з кров’ю, на яку акули дуже гостро реагують і пливуть до берега слідом за суднами. Змінювати звичну траєкторію руху акул можуть і скотарські судна, маршрути яких іноді проходять недалеко від берега. Якщо тварини помирають у дорозі, туші скидають у море, привертаючи увагу хижаків.

Чому вони нападають?

Але все ж це лише причини появи акули біля берега. Сам напад зазвичай провокує людина, яка потрапляє в поле зору хижачки і привертає увагу активними рухами. Найчастіше жертвами стають самотні купальники, які поводяться активно, плескаються і шумлять. Акула інстинктивно кидається саме на рухливі об’єкти, і що активніше він рухається, то більше інтересу викликає.

Тож головні поради з безпеки від спеціалістів – не плавати поодинці, особливо в каламутних заплавах, уникати купання в сутінках і триматися подалі від зграй риб, які можуть приваблювати акул. Помітивши поруч акулу, найправильніше буде спробувати тихо і спокійно поплисти до берега або пірсу. Зазвичай на це є час – акула не нападає відразу.

Мегалодони: якими насправді були доісторичні акули

Але як багато ми знаємо про цих гігантських хижаків стародавніх морів?

Та як страхітливі фільми про акул можуть вплинути на їхнє справжнє життя?

Ці питання вирішила дослідити репортер BBC з питань науки Мері Халтон.

Вимерли?

“Вони вимерли. Неможливо, щоб вони до цього часу десь існували”, – говорить про мегалодонів дослідниця акул доктор Каталіна Пім’єнто з Університету Суонсі.

Дослідники вважають, що мегалодони вимерли приблизно 2,6 млн років тому – десь тоді, коли почав формуватися вид сучасних білих акул.

У фільмі мегалодон вижив протягом століть у невідомих людству глибинних районах океану біля Китаю.

Автор фото, Courtesy of Warner Bros.

Утім, як стверджує Каталіна Пім’єнто, реальні мегалодони, скоріше за все, жили у прибережних зонах на глибинах до 200 метрів.

Якби щось таке велике плавало неподалік наших берегів, то ми б обов’язково їх помітили, каже вчена.

Як виглядали?

Більшість з того, що нам відомо про цих риб, вдалося встановити за зубами – це чи не єдині рештки, які від них лишилися.

Довжина їхнього тіла, за припущенням палеонтологів, була від 13 до 18 метрів – як лондонські двоповерхові автобуси.

Порівняння розмірів мегалодонів з великою білою акулою та людиною (шкала у метрах)

І хоча це суттєво більше від розмірів нинішніх білих акул, це все ж не гігантські 25-метрові створіння, як їх зобразили творці фільму.

Що їли?

Величезні розміри мегалодонів дуже вразили дослідників, адже такі великі створіння мусили весь час перебувати у пошуках їжі.

“На суші, наприклад, всі найбільші тварини – травоїдні… Якщо ж ти такий великий [хижак], то маєш споживати багато добичі та багато полювати, щоб добути стільки їжі”, – пояснює Каталіна Пім’єнто.

Сучасні китові акул можуть досягати розмірів мегалодонів – 18 метрів – але харчуються лише планктоном

“І саме тому мегалодони такі дивовижні – бо вони були хижаками й мали величезний розмір!” – додає дослідниця.

З’ясувати поведінку цих доісторичних риб непросто, але Каталіна Пім’єнто сподівається для цього створити тривимірну модель мегалодонів, яка б допомогла у вивченні їхньої поведінки.

“Не думаю, що вони були надто рухливими хижаками. Ймовірно, вони були більше падальниками. Акули пристосовуються до умов та їдять все, що можуть. Якщо вони можуть полювати – вони полюють. А якщо знайшли труп – будуть їсти труп”, – ділиться припущеннями доктор Пім’єнто.

Тому, навіть якщо б ми жили в один час, то невеличка “закуска” у вигляді людини навряд чи б в очах мегалодонів була вартою того, щоб витрачати на неї багато сил.

Чому вимерли?

Автор фото, Science Photo Library

Три найбільші зуби на цьому фото – від мегалодонів, решта – від сучасних акул

Немає свідчень того, що саме розміри мегалодонів стали причиною їхнього вимирання, однак їжа майже напевно була одним з чинників зникнення цих риб.

2,6 млн років тому рівень світового моря швидко змінювався, що впливало на прибережні екосистеми, де жили гігантські акули.

Протягом кількох мільйонів років зникло близько 36% акул, черепах, морських птахів та морських ссавців.

Автор фото, Courtesy of Warner Bros.

У фільмі “Мег” ці хижаки зображені цілком живими

Мегалодони були останнім видом гігантських акул, яких наслідували вже менші та більш рухливі мисливці, так як великі білі акули.

Як впливає кінематографічна “популярність”?

У фільмах акуле – це переважно криваві вбивці (кадр з фільму “Щелепи”)

Творців фільму “Мег” можна похвалити за те, що вони доклали справді багато зусиль, щоб відтворити мегалодонів на екранах – хоча й не без художнього вимислу.

Однак не слід забувати, що всі попередні фільми про акул впливали на реальне життя.

“Не слід ставитися до цього легковажно. “Щелепи” (Оскароносна стрічка Стівена Спілберга 1975 року про велику білу акулу, яка тероризувала прибережне містечко. – Ред.) мали величезний вплив на захист акул та на їхню погану репутацію. Люди просто не усвідомлюють, наскільки вони вразливі”, – попереджає Каталіна Пім’єнто.

Припускають, що саме після блокбастера Спілберга рибалки на узбережжі Сполучених Штатів почали полювати на акул як на трофеї.

У наші дні акулам загрожує експансія людини на їхні одвічні мисливські угіддя – рибалки просто забирають ту рибу, яка є здобиччю акул.

Тож якби мегалодони змогли дожити до наших днів, то люди становили б їм значно більшу загрозу, ніж вони людям.