Плюс 20%. Пояснюємо, як і хто повинен платити ПДВ на фейсбук-рекламу

Рекламні послуги Meta, Google та інших цифрових гігантів подорожчають. Але купувати їх можуть не лише зареєстровані платники податку на додану вартість.

З першого січня 2022 року українці додають до суми, яку збираються витратити на платне просування в соцмережах компанії Meta (Facebook та Instagram), двадцятивідсотковий податок на додану вартість. До цього давно йшло; аналогічні вимоги діють у багатьох країнах Європи. MediaSapiens розібрався, кому і як потрібно платити ПДВ за рекламу.

Вперше про оподаткування технологічних гігантів — не тільки Facebook, яка тепер називається Meta, а й Google, Apple, Netflix та інших, — в Українізаговорив в листопаді 2019 тоді ще керівник комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Дотепер ці компанії продавали українцям рекламні послуги, не сплачуючи в Україні жодних податків. Третього червня 2021 року президент Володимир Зеленський підписав ініційований головою фінансового комітету Данилом Гетманцевим закон №1525-ІХ. Він запровадив двадцятивідсотковий податок на додану вартість на онлайн-послуги, які компанії-нерезиденти, які не зареєстровані в Україні офіційно платниками податків, надають українським користувачам.

За словами Янни Рокало, консультантки з фінансово-юридичних питань, якщо іноземна компанія-нерезидент постачає електронні послуги резиденту України, вона мусить сплатити ПДВ. «Це означає, що рекламні послуги, які надають Google, Meta та інші, просто стануть дорожчими, — каже вона. — А отже, якщо ви є виконавцем-посередником із маркетингу для якоїсь юридичної особи, при цьому зареєстровані як ФОП на єдиному податку та не є платником ПДВ, необхідно суму, яку виставляєте платнику, збільшити на розмір ПДВ. Якщо ж ви на єдиному податку, але є платником ПДВ, то вам необхідно цю суму відобразити у вигляді ПДВ». Отже, додавати номер платника податку на додану вартість у бізнес-кабінеті фейсбука потрібно не всім, але реклама у соцмережі стане дорожчою для всіх.

Така ситуація тільки в Україні?

Ні, держави Європейського Союзу (і не тільки) вже давно почали оподатковувати технологічні компанії, які продають цифрові послуги на їхній території. Кілька років тому уряди держав ЄС почали звинувачувати технологічні компанії в тому, що вони ухиляються від податків, не створюючи дочірні компанії в країнах із високими податками. Наприклад, офіси Meta та Google розташовані в Ірландії саме тому, що податки там порівняно низькі. Саме ці офіси обслуговують користувачів компаній в інших країнах Європи і, відповідно, збирають із них гроші.

Наприклад, Франція почала обкладати податком Google, Apple, Facebook/Meta і Amazon із першого січня 2019 року. У липні 2019 французький Сенат затвердив новий податок для технологічних гігантів, за яким вони зобов’язані платити 3% з доходів, отриманих на території країни. Запровадила податок на цифрові послуги корпорацій Meta та Googlе з початку 2022 року й Канада. Він діятиме до тих пір, поки Організація економічної співпраці та розвитку не розробить загального податку на IT-компанії. Очікується, що за п’ять років податок принесе в бюджет Канади майже три з половиною мільярди американських доларів.

Що таке ПДВ та хто його сплачує?

Податок на додану вартість — це непрямий податок, який сплачує не продавець або той, хто надає послуги, а покупець чи отримувач послуг, бо ПДВ вже входить у вартість цих товарів чи послуг. Купуючи нову іграшку дитині чи квитки в кінотеатрі, ви сплачуєте ПДВ автоматично.

Податок на додану вартість ще називають податком на перевиробництво, бо він збільшує вартість товарів та послуг для споживача. ПДВ платить покупець, але обліковує та перераховує до державного бюджету його продавець. Наприклад, для фейсбук-реклами продавцем є Meta, а адміністратори сторінок у соцмережах — покупцями, які повинні платити ПДВ за послуги Meta.

Хто має платити податок?

Усі, хто збирається розміщувати рекламу на фейсбуку та інстаграмі. Але є відмінності між двома групами рекламодавців: платниками ПДВ (ФОПами та компаніями на загальній системі оподаткування, платниками єдиного податку та ПДВ) і неплатниками ПДВ (ФОПами та компаніями, які є платниками єдиного податку, та звичайними користувачами).

Платникам ПДВ компанія Meta рекомендує на сторінці «Налаштування платежів» додати номер платника ПДВ і поставити прапорець, щоб підтвердити, що ви — юридична особа чи приватний підприємець, і несете відповідальність за самостійне визначення і сплату ПДВ відповідно до Податкового кодексу України. Такі клієнти, замовляючи рекламу в соціальної мережі, отримають рахунок від Meta без ПДВ, але муситимуть самі сплатити 20% від цієї суми до бюджету.

Якщо ви сумніваєтесь, чи є ви платником ПДВ, краще уточніть цей момент на гарячій лінії податкової служби: 0800501007.

Якщо ж ви належите до другої групи рекламодавців, то компанія Meta буде нараховувати ПДВ щоразу, коли ви будете сплачувати за рекламу. Тобто рахунок буде виставлятися автоматично вже на етапі формування рекламного оголошення. У цьому випадку зобов’язання щодо адміністрування покладається на Меtа.

Приклад рекламного оголошення, якщо ви не є платником податків та відповідно не вводили свій номер платника ПДВ

Чесно кажучи, так. Інші продавці реклами (в тому числі українські медіа та онлайн-сервіси) платять ПДВ, і присутність на ринку технологічних гігантів, які продають свої послуги й не платять податків в Україні, створює ситуацію нечесної конкуренції. До того ж, можливо, тепер, коли Meta все одно платить ПДВ, вона ще раз подумає про відкриття офіційного представництва в Україні, якого досі немає.

Не КІК єдиними: хто заплатить +20% за рекламу в соцмережах

Просування свого продукту через рекламу в Google, Facebook, Instagram та інших мережах дає більший результат, ніж «класичні» способи рекламування через телебачення, друковані ЗМІ тощо. Але до чого все це?

Поки що всі говорять про закон №466-ІХ, а більш за все — про одну його новацію: контрольовані іноземні компанії (КІК) і всі наслідки, що з цим пов’язані. Тим часом багато інших змін випадають з кола уваги.

Зокрема, так званий «податок на рекламу», що надається нерезидентом.

Відповідно до ст. 141 Податкового кодексу, резиденти (фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, юридичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування), якщо вони платять нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, мать сплатити ще й податок за ставкою 20% суми таких виплат.

Підписуйтесь на нас в Google News!

Зважаючи на те, що згадані соцмережі — Google, Facebook, Instagram — належать нерезидентам, доведеться сплатити так званий «податок на рекламу» у розмірі 20% за надання послуг реклами нерезидентом.

Здавалося б, нічого нового, адже норму законодавчо закріплено вже далеко не перший рік. Однак змінено коло осіб, які є платниками такого податку. Тепер «податок на рекламу» мають платити не лише юридичні особи, які зареєстровані в Україні, але й ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Ця новела є більш болючою для власників рекламних агентств, які провадять свою діяльність, реєструючись як ФОП та обираючи спрощену систему оподаткування.

Тобто для таких осіб ще з 23 травня 2020 року виник обов’язок щодо нарахування та сплати «податку на рекламу».

Статистичні дані, наведені заступником міністра цифрової трансформації України, свідчать про те, що ефективність сплати такого податку досить низька. Так, станом на 2018-2019 рр. маємо таку ситуацію:

Ця ситуація обумовлена насамперед тим, що замовлення рекламних послуг у нерезидентів здійснювалося суб’єктами, які не мали обов’язку сплачувати зазначений податок.

Але сьогодні коло суб’єктів, які зобов’язані сплачувати податок з доходів нерезидента за надання рекламних послуг, значно розширене.

Тому вдавати, що нічого не сталося, не вийде – рекламним агентствам доведеться змінювати підходи до структурування та ведення свого бізнесу та до вартості своїх послуг, оскільки витрати на сплату такого податку доведеться вносити до вартості послуг.

Які ж існують варіанти виходу з ситуації, що склалася?

Одним із перших варіантів виходу з такої ситуації є структурування бізнесу за кордоном або з використанням певних елементів структури з іноземних юрисдикцій. Звісно, якщо замовником рекламних послуг буде нерезидент, то обов’язку сплачувати такий податок в нього не виникає.

Однак для обрання такого варіанту потрібно зважити багато факторів. Зокрема:

• витрати, необхідні на створення та обслуговування закордонних корпоративних структур;
• комплаєнс під час відкриття та використання банківських рахунків за кордоном для ведення бізнесу;
• оподаткування діяльності нерезидента в країні резидентності;
• нововведення щодо КІК, необхідності подання звітів та сплати податків в Україні.

Адже з 1 січня 2021 року в резидентів України, що є власниками іноземних компаній, виникає обов’язок подавати відповідні звіти, нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з суми скорегованого прибутку КІК у розмірі 5%, 9% чи 18% (залежно від того, в якому вигляді отримано прибуток) та військовий збір у розмірі 1,5%.

Звісно, що створення та обслуговування іноземних компаній є недешевим задоволенням і є рентабельним тільки для великих та середніх гравців на ринку реклами.

Так, однією з найпоширеніших юрисдикцій досить тривалий час є Кіпр. Насамперед, це зумовлено відносно простою процедурою реєстрації компанії на Кіпрі.

Інша причина – це лояльні умови щодо сплати податку: резидент України, який засновує компанію на Кіпрі та отримує дивіденди, сплачує в Україні ПДФО у розмірі 9% та військовий збір (1,5%), а податок з дивідендів на Кіпрі відсутній взагалі.

Ще одним способом виходу з ситуації щодо сплати «податку на рекламу» є видавання цих послуг, що надаються, за маркетингові, оскільки податок у розмірі 20% поширюється саме на «виробництво та/або розповсюдження реклами» та не стосується маркетингових послуг.

Цей варіант є привабливим, однак ризиковим. Зважаючи на тонку грань між цими видами послуг, у разі виникнення спору з податковими органами доведеться доводити свою правоту в суді.

Також власники бізнесу іноді використовують зовсім «чорний» варіант, як-от проведення оплати від імені фізичних осіб. Однак цей метод стає все більш ризиковим, оскільки встановлено суворі вимоги до проведення заходів фінансового моніторингу.

Оподаткування прибутку нерезидентів з надання рекламних послуг у кінцевому підсумку призведе до підвищення вартості рекламних послуг, а унаслідок цього – до вартості товарів і послуг для кінцевих споживачів.

Зважаючи на те, що за кордоном аналогу такого податку немає, його існування фактично ставить українського товаровиробника у невигідне становище.

Чи будуть доходи бюджету, отримані від такого податку, співмірними із втратами виробництва? Про це залишається лише здогадуватися.

Однак, зважаючи на ініціативи Міністерства цифрової трансформації України, є сподівання, що найближчим часом відбудеться скасування цього податку. А поки що залишається працювати в існуючій правовій реальності.

Головне від The Page

Дякуємо, що підписалися на The Page .
Буде гаряче!

Раз на тиждень ми будемо відправляти вам найцікавіші редакційні матеріали. Я погоджуюсь з політикою конфіденційності