Зміст:
шерсть
2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32.
Значення в інших словниках
- шерсть — (волосяний покрив тварин) вовна, руно, (переважно у хижаків) хутро, шуба. Словник синонімів Полюги
- шерсть — шерсть – вовна Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- шерсть — ШЕРСТЬ – ВОВНА Шерсть, -і, ор. -тю. Волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з такого покриву. Пох. шерстяний. Вовна. Волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно й пряжа, рідше тканина з такого покриву. Пох. вовняний. Літературне слововживання
- шерсть — (овеча) вовна, (коротка, цупка) щетина, (клубком) пряжа, шерстка Словник синонімів Караванського
- шерсть — див. волосся Словник синонімів Вусика
- шерсть — [шерс’т’] -т’і, ор. -т’у Орфоепічний словник української мови
- шерсть — Вовна, смух Словник чужослів Павло Штепа
- шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Л. Боровиковський); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації. Словник української мови у 20 томах
- шерсть — шерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шерсть — шерсть: ◊ проти ше́рсти гла́дити говорити або робити щось неприємне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шерсть — Шерсть стрижуть і шкуру деруть. Коли когось дуже сильно визискують. Приповідки або українсько-народня філософія
- шерсть — -і, ж. 1》 Волосяний покрив тварин. || розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2》 Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шерсть — гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови
- шерсть — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. Словник синонімів української мови
- шерсть — Шерсть, ше́рсти, -ті, ше́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Бор., Тв., 1957, 176); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації, шерсть на йому аж вилискується проти місяця (Н. Словник української мови в 11 томах
Словник фразеологізмів
гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш).
гла́дити (стри́гти) про́ти ше́рсті кого і без додатка. Не погоджуватися з ким-небудь, перечити комусь. Це все він стриже проти шерсті (Укр.. присл..).
ні шку́ри ні ше́рсті. Зовсім нічого. — Обібрали діти Мотрю. Не оставили ні шкури ні шерсті (Сл. В. Ужченка).
гла́дити (стри́гти) про́ти ше́рсті кого і без додатка. Не погоджуватися з ким-небудь, перечити комусь. Це все він стриже проти шерсті (Укр.. присл..).
хоч про́ти ше́рсті гладь [не вку́сить]. Дуже лагідний, податливий, спокійний. [Микита:] Розумний парубок [Семен]! .. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе [не вкусить]! (М. Кропивницький).
хоч про́ти ше́рсті гладь [не вку́сить]. Дуже лагідний, податливий, спокійний. [Микита:] Розумний парубок [Семен]! .. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе [не вкусить]! (М. Кропивницький).
шерсть
// розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини.
Здавалося, що п’яний нарочито так затягає розмову, ледве витягає з-за пояса складену вчетверо газету, старанно прикриваючи пеленою сорочки чорне від наманганського пороху та поту, заросле густою шерстю тіло (Ле, Міжгір’я, 1953, 334).
∆ Бу́ти про́ти ше́рсті — те саме, що Гла́дити про́ти ше́рсті ( див. гла́дити).
На Думу надії мало, її, певно, розженуть, коли буде урядові проти шерсті (Коцюб., III, 1956, 290);
Гла́дити за ше́рстю див. гла́дити;
Гла́дити про́ти ше́рсті див. гла́дити.
2. Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин.
Весною до миколинського ярмарку, на який з’їжджалися навіть заморські покупці шерсті, він за день своїми кістлявими пальцями настригав по шістсот фунтів теплого, з пилом степових доріг золота (Стельмах, І, 1962, 43);
3 бобрової шерсті виробляли високоякісні легкі касторові капелюхи (Наука. 8, 1959, 34);
Цікаво відзначити, що Казахстан виробляє у два з лишком рази більше шерсті, ніж Пакистан та Іран (Ком. Укр., 9, 1965, 68).
∆ Мінера́льна шерсть — синтетична сполука, одержана хімічним способом, яка має властивості і вигляд такого волокна.
Мінеральна шерсть — теплоізоляційний матеріал, що складається із склистих волокон (Колг. енц., І, 1956, 116).
∆ З парши́вої вівці́ хоч ше́рсті шмат — хоч яка-небудь користь від когось, чогось.
[Бобочка:] Можете отримати [гроші]. Борис Журкін завжди платив борги чесно.. [Михайло:] 3 паршивої вівці хоч шерсті шмат (Собко, П’єси, 1958, 375).
3. Пряжа (нитки), вигот. з такого волокна.
Якби шерсті клубок мав би стільки в собі речовини. Як і олив’яний злиток, вагою були б вони рівні (Зеров, Вибр., 1966, 134).
На ньому світлої шерсті костюм, біла сорочка, синьо-краплиста краватка (М. Ю. Тарн., День. 1963, 13).
Значення в інших словниках
- шерсть — (волосяний покрив тварин) вовна, руно, (переважно у хижаків) хутро, шуба. Словник синонімів Полюги
- шерсть — шерсть – вовна Шерсть – волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне – шерстяний. Вовна – волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне – вовняний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- шерсть — ШЕРСТЬ – ВОВНА Шерсть, -і, ор. -тю. Волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з такого покриву. Пох. шерстяний. Вовна. Волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно й пряжа, рідше тканина з такого покриву. Пох. вовняний. Літературне слововживання
- шерсть — (овеча) вовна, (коротка, цупка) щетина, (клубком) пряжа, шерстка Словник синонімів Караванського
- шерсть — див. волосся Словник синонімів Вусика
- шерсть — [шерс’т’] -т’і, ор. -т’у Орфоепічний словник української мови
- шерсть — Вовна, смух Словник чужослів Павло Штепа
- шерсть — ШЕРСТЬ, і, ж. 1. Волосяний покрив тварин. В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі (Л. Боровиковський); Дивлюсь, коло хати стоїть високий вороний кінь, прив’язаний до акації. Словник української мови у 20 томах
- шерсть — шерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шерсть — шерсть: ◊ проти ше́рсти гла́дити говорити або робити щось неприємне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шерсть — Шерсть стрижуть і шкуру деруть. Коли когось дуже сильно визискують. Приповідки або українсько-народня філософія
- шерсть — -і, ж. 1》 Волосяний покрив тварин. || розм. Густий волосяний покрив на тілі, обличчі людини. 2》 Волокно з остриженого, вичесаного волосяного покриву тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шерсть — гла́дити за ше́рстю кого і без додатка. Не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось. — Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови
- шерсть — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на тілі людини), ВО́ВНА розм., ШЕ́РСТЬ розм., ВОЛОСІ́ННЯ розм.; РОСЛИ́ННІСТЬ розм. (перев. на обличчі); ЩЕТИ́НА розм. (коротке цупке на обличчі чоловіків). Старий жупан розхристався на грудях, а з пазухи.. Словник синонімів української мови
- шерсть — Шерсть, ше́рсти, -ті, ше́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шерсть — Шерсть, -ти ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32. Словник української мови Грінченка