Як правильно звертатися: жіночко, пані чи товаришко

Мовознавцi запевняють, що унiверсальна форма звернення одне до одного в Українi ще не з’явилась.

“Мужчина, виходите на наступнiй зупинцi?”, “Жiночко, дозвольте пройти”, – ось звертання, якi ми чуємо щодня. А старшi люди на свою адресу можуть почути i “мамцю”, i “бабцю”, i “дiду”. На заходi України ще популярно звертатися “прошу панi” чи “прошу пана”, передає Ukr.Media.

А як насправдi ввiчливо звертатися в Українi до незнайомих людей? Про таке газеті “Експрес” розповiли Iван Хом’як, професор кафедри української фiлологiї НУ “Острозька академiя”, та Лариса Шевченко, завiдувач кафедри стилiстики та мовної комунiкацiї Iнституту фiлологiї КНУ iменi Тараса Шевченка.

– Якою має бути ввiчлива, культурна форма звернення до незнайомої людини?

Л. Шевченко: – Саме це питання в нашiй країнi є величезним предметом дискусiй. У бiльшостi країн таке звернення сформувалось iсторично, для прикладу, “мадемуазель” (чи “мадам”) кажуть у франкомовних країнах, “мiс” (або “мiсiс”) — в англомовних, нiмецькомовне населення каже “фрау”, iталiйськомовне – “синьйора”. Такi ж чiткi звернення є i для представникiв чоловiчої статi: “мiстер”, “мсьє”, “гер”, “синьйор”.

Що ж стосується українцiв, наразi бiльшiсть послуговується двома звертаннями: “панi” (“пан”), а, крiм того, збереглось архаїстичне звертання за статтю – “жiночка”, “мужчина”. Якщо говорити про другий варiант, це народна розмовна форма звертання, ще нашi пращури починали розмову словами “дiвчино”, “жiночко”, “парубче”, “чоловiче”. Це пiдтверджується i пiсенними традицiями, i творами вiтчизняних поетiв та письменникiв.

– То це не радянська традицiя?

– За радянських часiв казали: “товариш – товаришка”. Хоча, треба зауважити, українцi також користувались цим словом, зокрема, у вiдомiй стрiлецькiй пiснi “Журавлi” (вiрш Богдана Лепкого, написаний на початку ХХ столiття) є такi слова: “Чуєш, брате мiй, товаришу мiй”.

А якщо говорити про звертання “панi” (“пан”), воно бiльше притаманне жителям захiдної частини країни, де вкоренилось пiд впливом полякiв i не є власне українським. Серед культурних прошаркiв суспiльства саме така форма звертання залишається актуальною, хоча i є штучною. Адже в розвинутих країнах застосування соцiальних вимiрiв у розмовi з кимось неприпустиме. А для українцiв пани завжди були представниками iншої, вищої соцiальної групи. Тому звичне для полякiв звертання “пан” неоднозначне для українцiв. Воно несе розрiзненiсть за рiвнем багатства.

Загалом питання звертання в суспiльствi є вiдображенням важкої iсторiї становлення нашої держави та культурної свiдомостi. У нас домiнувало, крiм української, кiлька мовних систем: церковно-слов’янська, польська, росiйська. Тому не дивно, що суспiльно-мовний еталон ще в станi вироблення.

– Що ж маємо в результатi?

– Якщо говорити глобально, наразi ми на шляху до деперсоналiзацiї. Тому часто можна почути: “Передайте на проїзд” – без звертання. Українцi в пошуку оптимального звертання, але його немає, воно ще має еволюцiонувати. Нам потрiбно виробляти свої культурнi традицiї, ми лише шукаємо власну соцiальну форму звертання, яка стала б унiверсальною, на кшталт “мадам” чи “мiсiс”.

Тому досi найпоширенiшi слова “жiночка” чи “панi”. Але, мушу сказати, молоде поколiння дуже гостро реагує на питання гендерної рiвностi та незалежностi, i в цiй вiковiй категорiї такi звертання не можуть набути популярностi.

I. Хом’як: – Усе залежить вiд того, з яким настроєм ви звертаєтесь, коли кажете “жiночко”. Зрештою, пестливий суфiкс “очк” має пом’якшити настрiй. Хоча, якщо так звертаєтеся до молодої незамiжньої дiвчини, вона може й образитись.

Але можна послуговуватись словами “шановний”, “шановна”, “добродiю”, “добродiйко”. Або ж обрати нейтральну форму звертання: “Вибачте, чи не могли б ви допомогти”. Зрештою, для чого нам цi казарменi форми звертання?! Українську мову, за даними останнього дослiдження французьких вчених, визнали однiєю з найдавнiших у Європi та однiєю з найбагатших у свiтi. То хiба нам може бути важко добирати слова?!

Речення зі звертанням

У щоденному мовленні ми десятники разів за годину вживаємо звертання. Без них складно уявити будь-яку комунікацію. Та й на письмі часто доводиться звертатися до когось. Тому дуже важливо знати, як правильно звертатися до співрозмовника і як виділяти звертання у письмі. Цей матеріал стане у нагоді при вивченні речень зі звертаннями!

У складі простого речення, крім головних і другорядних членів, можуть бути слова, що не є членами речення і не пов’язані з іншими членами ні сурядним, ні підрядним зв’язком. Так, синтаксично не пов’язані з членами речення звертання. До них не можна поставити питання і вони не є членами речення.

Звертання — слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого звертається мовець (Не тремти, моя берізонько, стій під зливою, не гнись).

За будовою звертання бувають поширені та непоширені. Іменник або інша частина мови у значенні іменника, якими виражається непоширене звертання, вживаються в кличному відмінку. Поширюється звертання за рахунок узгодженого або неузгодженого означення:

При звертаннях можуть стояти займенники ти або ви, через які здійснюється зв’язок звертання з реченням. Ці займенники можуть стояти в будь-якому відмінку і виконують у реченні функцію підмета чи додатка. Їх не слід плутати зі звертанням:

  • Чому жти,лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі? (О. Олесь).

Перед звертанням можуть уживатися вигуки о, ой. Комою від звертання вони не відокремлюються:

Інші вигуки комами відділяються:

Називаючи адресата мовлення, звертання може додатково виражати ставлення мовця до нього — захоплення, повагу, докір, іронію, ненависть, презирство:

Звертання, яке стоїть на початку речення, виділяється невеличкою паузою, що на письмі позначається комою. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього — той знак, який потрібний за змістом речення:

Якщо звертання стоїть у середині речення, то воно відокремлюється паузами й комами з обох боків:

Іноді, якщо звертання вимовляються з особливим почуттям, виразною окличною інтонацією, вони оформлюються в окреме речення, у кінці якого ставиться знак оклику:

Звертання можуть вживатися в різних стилях мовлення.

Про речення із вставними словами, словосполученнями і реченнями читайте ТУТ.

Related Posts:

Translation of “звертатися до Вас” in English

Чи не опустивши в бруд в обличчя і передавши частину замовлення, ви можливо завоюєте собі серце свого клієнта і він буде звертатися до вас знову і знову.

Not down in the mud in the face and passing of the order, you may conquer the heart of his client and he will speak to you again and again.

Якщо ви зосереджуєте увагу на слуханні вашої дитини та відкритості щодо обговорення дружби, вона продовжуватиме звертатися до вас під час радощів та проблем.

If you focus on listening to your child and being open-minded about her friendship experiences, she will continue to turn to you in times of joy and trouble.

Ймовірно, що рідні і близькі, друзі та колеги, які звикли завжди і у всьому звертатися до вас за сприянням, за моральною і ділової підтримкою, виявивши, що ви хворі або не в настрої, просто злякаються.

It is likely that relatives, friends and colleagues, accustomed to always and everywhere to turn to you for assistance, for moral and business support to discover that you are sick or not in the mood, just scared.

Розповідайте дитині, яка інформація має бути конфіденційною, як-от домашня адреса, паролі чи місце навчання. Заохочуйте дитину звертатися до вас, якщо хтось попросив її надати такі дані.

Talk about what info they should keep private, such as their home address, passwords or the school that they attend. Encourage them to come to you if they’re asked for information like this.