§ 10. Русь-Україна у 1054—1113 рр.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про вплив на устрій Русі-України заповіту Ярослава Мудрого; як розвивалася Русь-Україна за нащадків Ярослава Мудрого; про роль з’їздів князів у розвитку тогочасної Русі-України; що таке «політична децентралізація», «з’їзд князів».
ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Які території були приєднані до Русі-України за правління Ярослава Мудрого? 2. Чому князя Ярослава називали Мудрим? 3. Що таке «Руська правда»?
1. Заповіт Ярослава Мудрого. Ярослав Мудрий помер у 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми нащадками й спробував цьому запобігти. Князь склав заповіт відповідно до тогочасних європейських традицій, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді, а також установив нову систему успадкування князівських земель.
В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип влади найстаршого в роді для збереження неділимості всього майна. Територія Русі-України поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава мали князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого.
Саркофаг Ярослава Мудрого в Софійському соборі в Києві
Саркофаг був виготовлений із білого мармуру та привезений, імовірно, із Візантії. Останки Ярослава Мудрого, що зберігалися в ньому, втрачено. Припускають, що їх вивезли з українських земель у роки Другої світової війни.
За задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським. Його старший син Ізяслав отримав великокнязівський престол, Київську й Новгородську землі, Святослав — Чернігівську землю, Білу Вежу і Тмуторокань (сучасна Тамань), Всеволод — Переяславську та Ростово-Суздальську землі, Ігор — Волинську землю, В’ячеслав — Смоленську землю, онук Ярослава Мудрого Ростислав — «червенські міста» і Галицьку землю.
ПОРЯДОК УСПАДКУВАННЯ ВЕЛИКОКНЯЗІВСЬКОЇ ВЛАДИ ЗА ЗАПОВІТОМ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Нова форма державного правління мала зберегти єдність Русі-України й мирний шлях передачі великокнязівської влади. Проте майже одразу після смерті Ярослава Мудрого у створеній ним системі престолонаслідування почали проявлятися проблеми, які її послаблювали й руйнували. Це стало передумовою до розгортання подальшої політичної децентралізації (роздробленості) Русі-України.
Ярослав перед смертю дає настанову синам. Сучасний малюнок
• Розкажіть, що ви знаєте про зображену подію.
2. Міжусобні війни. Новий великий князь Ізяслав не мав здібностей, авторитету й сили батька, щоб зосередити всю владу у своїх руках. Брати Святослав і Всеволод не визнали його одноосібним верховним володарем Русі-України. Мабуть, саме тому Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054—1073 рр. в історії Русі-України називають добою тріумвірату Ярославичів — співправління братів Ізяслава, Святослава та Всеволода.
Карта «Русь-Україна за часів правління Ярославичів»
Усі найважливіші державні справи тріумвіри вирішували разом. Вони усунули від державних справ молодших братів Ігоря та В’ячеслава, а після їхньої смерті привласнили їхні володіння. Це викликало обурення князів, які випадали із системи братського співволодіння, і заклало підґрунтя майбутніх усобиць. Позбавлені володінь князі в Русі-Україні дістали назву ізгої.
Політична децентралізація (роздробленість) — перерозподіл владних повноважень від центральних органів до місцевих.
Тріумвірат — союз трьох політичних діячів.
Дуумвірат — спільне правління двох політичних діячів.
У період правління старших Ярославичів розпочався новий етап боротьби з кочовиками. У 1060 р. тріумвіри здійснили спільний похід проти орди кочовиків-торків, яка з’явилася на південних кордонах Русі-України, і розгромили її. Однак цей успіх був затьмарений подальшими подіями.
Перша сутичка між Ярославичами та обділеними ними родичами відбулася в 1064 р. Захоплені цією боротьбою тріумвіри не змогли своєчасно організувати відсіч набігам кочовиків-половців (самоназва — кипчаки).
Уперше про появу половців в українських степах у літописі згадується під 1055 р. Половці, здійснюючи набіги, мали відмінну від своїх попередників тактику. Вони намагалися уникати прямих сутичок і постійно кочували. Їхньою головною метою стало захоплення невільників, яких вони потім продавали в країни Близького й Середнього Сходу. Половці нападали зненацька і, узявши полонених, швидко зникали в степу.
Князь Святослав Ярославич із родиною. Малюнок з «Ізборника Святослава»
На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Битва воєнних дружин Ярославичів із половцями відбулася на річці Альта й завершилася перемогою кочовиків. Князі з рештою війська втекли під захист своїх фортець. Дізнавшись про це, обурені кияни вимагали від Ізяслава видати їм зброю, щоб помститися половцям. Відмова князя спричинила повстання киян, які не любили свого князя за здирництво. Ізяслав змушений був рятуватися втечею. Через півроку за допомогою польського війська він повернув собі престол.
Під час повстання 1068 р. в Києві жителі міста звільнили із в’язниці («порубу») полоцького князя Всеслава, що раніше був віроломно взятий у полон Ізяславом. На вічі Всеслав був проголошений київським князем. Зібравши ополчення з киян, Всеслав відбив половецький наступ, але вже незабаром був вигнаний із Києва Ізяславом. Проте останній змушений був повернути Всеславу відібраний у нього раніше Ярославичами Полоцьк.
Звільнення Всеслава з «порубу» під час повстання в Києві 1068 р. Мініатюра з Радзивіллівського літопису
Через деякий час між співправителями спалахнув черговий конфлікт, унаслідок якого Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава з Києва. Тріумвірат Ярославичів розпався. Упродовж 1073—1076 рр. київським князем був Святослав, якому вдалося зміцнити великокнязівську владу над удільними князями. Із цією метою він перерозподілив між ними володіння. Крім Києва, Святослав залишив за собою Чернігів, а в інших містах посадив намісниками своїх синів і племінників. У своїх діях він спирався на підтримку брата Всеволода. І хоча великим київським князем був Святослав, історики вважають, що фактично існувало співправління двох князів Ярославичів — Святослава і Всеволода.
Битва на річці Альта. Сучасний малюнок
• 1. Якими художніми засобами ілюстрація передає перебіг битви? 2. Що свідчить про її важкий і напружений характер?
Після смерті Святослава великокнязівський престол посів Всеволод, який незабаром повернув владу Ізяславу. За це Всеволод отримав від Ізяслава Чернігів. Однак проти цього виступив син Святослава Олег, що вважав Чернігів своєю спадщиною, і привів із собою половецькі орди. На допомогу Всеволоду прийшов Ізяслав. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній ниві. І хоча брати перемогли, Ізяслав загинув.
Після загибелі Ізяслава влада перейшла до Всеволода, який князював у Києві в 1078—1093 рр. У цей час у Русі-Україні фактично відновилася централізована монархія, однак вона значно поступалася тій, що існувала за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Серед дослідників існує думка, що Всеволод створив родинний дуумвірат із сином Володимиром Мономахом, який протягом 15 років керував Руссю-Україною. Саме за підтримки сина Всеволод захищався від князів із роду Святославичів і зберігав відносну політичну єдність держави.
Олег першим серед руських князів почав залучати для міжусобної війни половців. Цим він, як свідчить літописець, «показував їм путь на Руську землю». Олег також ухилявся від участі в спільних походах руських князів проти половецьких орд. Приборкати Олега зміг лише син Володимира Мономаха Мстислав у битві біля Суздаля. Любецький з’їзд князів закріпив за Олегом Новгород-Сіверську землю.
Всеволод вів важку боротьбу з обділеними родичами, які прагнули отримати свої уділи, але врешті-решт пішов на поступки й віддав їм князівства. Унаслідок цього центральна влада та єдність держави значно послабли. В умовах постійних нападів половців на руські землі спалахи усобиць були дуже небезпечними. Імовірно, саме тому син Всеволода Володимир Мономах після смерті батька поступився престолом синові Ізяслава Святополку (1093—1113 рр.).
Необхідність подолати суперечки й об’єднати сили для боротьби з нападами половців підштовхувала князів до пошуку згоди.
Битва на Нежатиній ниві. Художник В. Верещагін
• Коли відбулася зображена подія? Яке це століття? Перша чи друга половина?
3. Князівські з’їзди (снеми). Послаблення центральної влади в Русі-Україні викликало появу періодичних з’їздів князів — снемів. На них намагалися вирішити питання, важливі для всіх руських земель. Першим із відомих за літописом є з’їзд князів 1072 р. у Вишгороді. Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої церкви на їхню честь. На Вишгородському з’їзді також був прийнятий новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду».
З’їзд князів (снем) — збори удільних князів Русі-України, які скликав великий князь київський без визначеної періодичності. Учасники з’їздів намагалися вирішувати найважливіші військові справи, погоджували міжусобні суперечки тощо.
З’їзд князів в Уветичах (Витичеві). Художник С. Іванов
• Опишіть за наведеною ілюстрацією перебіг з’їзду князів.
Найвідомішим серед снемів руських князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому з ініціативи Володимира Мономаха ліквідували принцип влади найстаршого в роді, затвердили право всіх князів на землю свого батька, домовилися про припинення усобиць і схвалили право князів на успадковану землю.
Князі також ухвалили рішення про спільні дії проти половців: «Відтепер з’єднаймося в одне серце й захистимо Руську землю». Однак ці рішення не було втілено в життя. Одразу після з’їзду спалахнула міжусобна війна, яка тривала три роки. Припинив її з’їзд князів 1100 р. в Уветичах (Витичеві), головною метою якого було згуртування сил для спільної боротьби проти половців.
Про необхідність спільних дій проти половецьких нападів ішлося також на з’їзді князів на Золотчі в 1101 р. Вирішальним в організації цієї боротьби став з’їзд навесні 1103 р. біля Долобського озера неподалік Києва. Князі домовилися про спільний похід проти половців. Наступний розгром половців об’єднаним військом руських князів у битві на річці Сутінь у квітні 1103 р. став першим спільним наступальним походом руських князів у боротьбі проти половців, що тривала вже 50 років.
Перемозі руських князів сприяло те, що в цей час половці поділили степ на окремі кочів’я, почали влаштовувати більш-менш постійні зимівники й літники та постійні кочові маршрути. Перейшовши до відносної осілості, половці стали вразливішими для сусідів.
Запам’ятайте дати
1054—1073 рр. — правління тріумвірату Ярославичів.
1068 р. — перший великий напад половців на Русь-Україну і розгром ними руського війська на річці Альта.
1072 р. — прийняття збірника законів «Правда Ярославичів».
1097 р. — Любецький з’їзд князів. Запровадження спадкового володіння князівствами.
Дочка князя Всеволода Євпраксія була дружиною імператора Священної Римської імперії Генріха IV. В історії про неї залишилася пам’ять як про одну з перших видатних українських жінок, що мала силу характеру, волю та мужність протистояти гнобленню і знущанням свого чоловіка. Не витримавши його жорстокого ставлення, вона звернулася до Папи Римського Урбана II. Два церковні собори, на яких вона виступала, підтримали Євпраксію й засудили поведінку Генріха IV. Після цього вона повернулася до Русі-України та стала черницею Андріївського жіночого монастиря в Києві.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?
• Під час правління нащадків Ярослава розпочався поступовий процес ослаблення Русі-України й занепаду влади великого князя.
• Наступники Ярослава, не бажаючи поступитися владою, знехтували заповітом батька, але інших примушували його дотримуватися.
• У цей час над Руссю-Україною з’явилася нова загроза зі степу. Напади орд половців стали спустошливими для Південної Русі. Половці вдало користувалися міжкнязівськими суперечками, здійснюючи свої набіги.
• Міжкнязівські чвари й набіги кочовиків негативно впливали на розвиток Русі-України. Щоб узгоджувати свої інтереси й організовувати відсіч половцям, князі збиралися на з’їзди — снеми.
• Важливим для подальшої долі Русі-України стало прийняття нового принципу престолонаслідування.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Закінчіть фразу». Правила гри. Учням та ученицям пропонується закінчити фрази: 1) Великокнязівський київський престол за заповітом Ярослава Мудрого отримав його старший син. 2) Період правління тріумвірату Ярославичів тривав до. 3) Битва руських дружин із половцями на річці Альта завершилася перемогою. 4) Після загибелі Ізяслава влада в Києві перейшла до. 5) На з’їзді князів у Любечі з ініціативи Володимира Мономаха було ліквідовано принцип. 6) Битва об’єднаного війська руських князів із половцями на річці Сутінь відбулася в.
2. Як Ярослав Мудрий у своєму заповіті намагався перешкодити боротьбі за владу між своїми нащадками? 3. Що змінилося в розвитку Русі-України в 1054—1113 рр.? 4. Яку роль відігравали з’їзди князів у розвитку тогочасної Русі-України? 5. У чому полягає історичне значення Любецького з’їзду князів?
6. Колективне обговорення. Обговоріть наведені запитання й висловіть свою думку: 1) Що змусило князів змінити запроваджений Ярославом Мудрим принцип влади найстаршого в роді? 2) Якими були причини досить частих успіхів половців у набігах на Русь-Україну? 7. Покажіть на карті володіння нащадків Ярослава Мудрого за заповітом 1054 р. 8. Робота в парах. Назвіть і розташуйте у хронологічній послідовності події, які відбувалися в Русі-Україні в 1054—1113 рр.
9. Уявіть себе літописцем, який розповідає про розвиток Русі-України в 1054—1113 рр. На які події ви звернули б особливу увагу й чому? До яких історичних особистостей ви були б прихильні? Чому? 10. Робота в малих групах. Підготуйте повідомлення з презентацією «Боротьба Русі-України з набігами половців».
§ 7. Русь-Україна за Ярослава Мудрого. «Руська правда»
У «Повісті минулих літ» наступника Володимира Великого охарактеризовано так: «Цей же Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, приймаючи науку книжну». Поміркуйте, якою мала бути політика князя Ярослава, щоб про нього так говорили.
Утвердження Ярослава Володимировича на київському столі
У 1014 р. Ярослав перестав сплачувати данину. Тож князь Володимир вирішив його покарати. Та не встиг: захворів і помер у 1015 р. І почалася боротьба за владу між його синами — Святославом, Мстиславом, Борисом, Глібом і Святополком.
Уявіть себе детективами. Прочитайте текст і поміркуйте, хто міг бути винним у трагічній загибелі молодших синів Володимира Великого — Бориса та Гліба.
З літопису відомо, що Володимир Святославич бачив своїм наступником сина Бориса. Та владу в Києві захопив Святополк і правив Руссю-Україною майже рік.
До яких би підступів не вдавався Святополк, це не врятувало його від загибелі, і Ярослав у 1019 р. посів великокнязівський стіл. Ярослав посприяв канонізації (проголошенню святими) Бориса і Гліба. Складається враження, що літописець склав оповідь про підступи Святополка Окаянного (від імені біблійного братовбивці Каїна) з повчальною метою. Але дослідники стверджують, що літопис описує події недостовірно. У своїй хроніці саксонський єпископ Тітмар стверджує, що на момент загибелі Бориса і Гліба Святополк перебував у в’язниці. А скандинавська «Сага про Еймунда» оповідає про криваву боротьбу між Яріслейфом (тобто Ярославом) і Буріслейфом (можливо, Борисом, а може, польським королем Болеславом).
Поміркуйте, чому літопис всю відповідальність за братовбивство покладає на Святополка. Чому літописець показує Ярослава борцем за справедливість?
У 1023 р. проти Ярослава виступив його старший брат Мстислав — князь Тмутороканський. Проте «не прийняли його кияни».
Пригадайте, де лежали землі Тмутороканського князівства. Знайдіть ці території на карті на с. 32.
О. Штанько. Князь Ярослав Мудрий. 1999
У битві 1024 р. поблизу Чернігова між князями Ярославом і Мстиславом переможця не було, тому брати домовилися поділити територію Русі-України по Дніпру і правити разом. Київ із Правобережжям залишився за Ярославом, а Чернігів із Лівобережжям — за Мстиславом. Лише після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав почав правити одноосібно і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі».
Внутрішня політика Ярослава Мудрого
Як і батько Володимир Великий, князь Ярослав мусив боротися з печенігами, які постійно нападали на руські землі. Він зміцнював південні рубежі держави і «ставив міста по Росі». Але печенізькі орди змогли подолати ці укріплення й у 1036 р., як стверджує «Повість минулих літ», прорвалися до Києва.
Прочитайте уривок з літопису. Які наслідки для Русі-України мав розгром печенігів?
Чимало зусиль докладав Ярослав, аби поставити нові і розбудувати існуючі міста. Він витрачав на укріплення Києва великі кошти, звів «місто Ярослава» — систему укріплень із ровами і земляними валами заввишки 14 м, із міцними дубовими стінами та баштами, яка простяглася на 3,5 км.
За наказом Ярослава було зведено Золоті ворота — головний парадний в’їзд до Києва та Софійський собор.
Золоті ворота. Сучасний вигляд
Софійський собор. Сучасний вигляд
Собор — у християнстві головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі.
За князювання Ярослава активно розвивалася культура. Так, літопис свідчить, що князь організовував переклади іноземних творів старослов’янською мовою, зібрав велику бібліотеку, яка зберігалася при Софійському соборі. Також князь опікувався церквою — віддавав їй десяту частину своїх прибутків. Церкви і монастирі стали осередками освіти: при них працювали школи. Ярослав постійно наголошував, що священники повинні «навчати людей».
Коли батько Ярослава князь Володимир Великий охрестив Русь, священники заснували Київську митрополію, яка підпорядковувалася константинопольському патріархові.
Митрополія — територія, на якій розташовані храми, що перебувають під церковною владою митрополита.
Митрополит — це другий після патріарха сан у православній церковній ієрархії.
Київських митрополитів призначали у Константинополі, і це були візантійці. Але у 1051 р. за сприяння князя Ярослава собор (тобто зібрання) руських єпископів уперше обрав митрополитом русича Іларіона.
Як ви вважаєте, чому Ярослав зважився на такий крок?
«Руська правда»
Поміркуйте, чому з’явилася потреба запровадити такі правила поведінки, дотримання яких контролювала б держава.
Історики вважають, що саме за князювання Ярослава Володимировича було укладено перше писемне зведення правових норм (загальнообов’язкових правил поведінки) у Русі-Україні. Нащадки князя приймали нові правові норми, але найперший список, який називають «Найдавніша правда», містить вісімнадцять статей. Усі правила, і найдавніші, і пізніші, називають «Руською правдою».
Ці норми встановлювали правила спадкоємності й торгівлі, визначали штрафи за насильство (наприклад, за удар неоголеним мечем, або його рукояткою, або палицею, або навіть долонею тощо) та вбивство. А от смертної кари «Руська правда» не передбачала, але звичай кровної помсти зберігала.
Зовнішня політика Ярослава Мудрого
Визначте основні напрями зовнішньої політики Володимира Великого.
Відомо, що по смерті короля Болеслава Хороброго київський князь відвоював у поляків Червенські міста на лівобережжі Бугу. На північному заході Ярослав узяв під контроль землі аж до Фінської затоки і заснував на завойованих землях місто Юр’їв.
Під час князювання Ярослава Мудрого в Києві русько-візантійські відносини залишалися партнерськими і навіть дружніми. Та у 1043 р. все ж спалахнула русько-візантійська війна. Князь направив проти Константинополя флотилію на чолі зі старшим сином Володимиром. Протистояння тривало аж до 1046 р. і закінчилося новою менш вигідною угодою. На знак примирення син Ярослава Всеволод одружився з родичкою імператора Константина IX Марією (матір’ю майбутнього князя Володимира Мономаха).
В. Зноба і М. Зноба. Анна Київська, королева Франції. 2005
Авторитет Ярослава Мудрого зростав завдяки «шлюбній дипломатії». Сам Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Олафа Інгігердою. Його син Ізяслав одружився з донькою польського князя Мешка II, Святослав із донькою німецького графа Леопольда фон Штаде, Всеволод із родичкою візантійського імператора Константина Мономаха. Дочки ж Ярослава стали королевами різних країн: Анастасія — Угорщини, Анна — Франції, Єлизавета — Норвегії та Данії і впливали на політичне життя цих країн. Так Русь-Україна розширювала свої зовнішньополітичні зв’язки і збільшувала вплив у Європі.
- 1. Пригадайте, що ви знаєте про долю Анни Ярославни.
- 2. Прочитайте уривок з «Руської правди». Поміркуйте, чому община несла відповідальність за злочини, скоєні на її землях.
- 3. Виконайте онлайн-вправи.
Домашнє завдання
1. Порівняйте правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Скористайтеся діаграмою Вена, де різні площини — це те, що відрізняє правління князів, а спільна площина посередині — це їхні спільні риси.
2. Складіть історичний портрет Ярослава Володимировича і запишіть його у зошит. Використайте піктограми. Вигадайте свої. Придумайте піктограму на позначення поняття «шлюбна дипломатія».