Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз.
Теорія: Усі залози нашого організму діляться на три групи: залози зовнішньої, внутрішньої та змішаної секреції. Залозами зовнішньої секреції або екзокринними залозами називають такі залози, які свої секрети виділяють по протоках у порожнини тіла або на його поверхню.
Залози зовнішньої секреції або екзокринні залози (лат. glandulae exocrinae) — залози, які виділяють через вивідні протоки речовини, що виробляє організм в результаті процесів життєдіяльності, на поверхню тіла або слизових оболонок, у ті чи інші порожнини. Розвинені у людей і тварин.
Гіпофіз — найважливіша залоза внутрішньої секреції, тому що вона регулює діяльність цілої низки інших ендокринних залоз.
Гіпофіз називають «диригентом оркестру ендокринних залоз». Більшість гормонів гіпоталамусу — тропні гормони, що регулюють роботу всіх залоз внутрішньої секреції.
Залежно від ембріонального походження залози внутрішньої секреції поділяють на три групи – ентодермальні, мезодермальні та ектодермальні.