Стародавні люди жили високо в горах. Чому це здивувало вчених?

Раніше вважалося, що здатність жити в екстремальних умовах була лише в нашого виду, Homo sapiens.

На думку вчених, наші пращури передали сучасним людям ген, що дозволяє жити на великій висоті в горах.

Денисівська людина – загадковий вид людини, який жив в Азії до того, як сучасні люди поширилися світом десятки тисяч років тому.

До недавнього часу єдиними знайденими рештками цього виду були кілька фрагментів кісток та зубів з Денисової печери в Алтайському краї в Росії.

Але аналіз ДНК довів, що вони були окремою гілкою родини людини.

Тепер же вчені виявили перші рештки денисівської людини в іншому місці. Це частина нижньої щелепи, знайденої у 1980 році у карстовій печері Байшия, що розташована на висоті 3280 м на Тибетському плато.

Автор фото, DONGJU ZHANG, LANZHOU UNIVERSITY

За допомогою уран-торієвого методу датування вчені з’ясували, що вік щелепи становить 160 тисяч років.

Існування доказів проживання прадавніх людей на такій висоті стало для вчених несподіванкою, каже співавтор дослідження Жан-Жак Ублан з Інституту еволюційної антропології товариства Макса Планка в Лейпцигу.

“Коли ми маємо справу з “архаїчними гомінідами”, такими як неандартальці, “денисівські люди” та ранніми формами Homo sapiens, відомо, що вони мали обмежені можливості для існування в екстремальних умовах”.

Найбільша висота, на якій знаходили рештки цих видів, – 2000 м, каже науковець.

“Таких місць небагато, і це явно місця, куди неандартальці приходили влітку, можливо, для полювання”, – розповідає фахівець.

Автор фото, DONGJU ZHANG, LANZHOU UNIVERSITY

Вид на долину, де розташована печера Байшия

Щодо денисівської людини на Тибетському плато, дослідник каже: “Це плато… І тут. напевно, є достатньо ресурсів для того, щоб люди могли там жити, а не просто час від часу там з’являтися”.

Хоча дослідники не знайшли жодних слідів збереженої ДНК у цих рештках, вони змогли отримати білки з одного з корінних зубів, який вони і проаналізували.

“Наш білковий аналіз показав, що щелепа належала популяції гомінід, які були близько спорідненими з людьми з Денисової печери “, – розповів співавтор дослідження Фрідо Велкер з Копенганського університету.

Знахідка може бути поясненням, чому люди, яких досліджували в сибірській печері, мали високогірний ген, що захищає від гіпоксії на великій висоті. Для науковців це залишалося загадкою, оскільки Денисова печера розташована на висоті лише 700 м над рівнем моря.

У сучасного населення Тибету, шерп та сусідніх народностей є такий самий варіант цього гену, який вони ймовірно отримали, коли Homo sapiens змішався з “денисівцями” тисячі років тому.

На думку вчених, цей варіант гену, ймовірно, пройшов через позитивний природний відбір:

“Ми можемо припускати, що за життя в таких умовах будь-яка мутація, яка допомагала дихати в бідній на кисень атмосфері, могла зберегтися шляхом природного відбору”, – каже професор Ублан.

“Тож саме такий сценарій може пояснити, чому ця мутація досі існує у сучасних тибетців”, – пояснює науковець.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Чому ми – єдиний вид людей, якому вдалося вижити

Два мільйони років тому африканською саваною блукало кілька видів людських істот. Деякі з них виглядали напрочуд схожими одне на одного, інші мали виразні особливі риси.

У вересні 2015 року до списку людиноподібних видів додали ще один.

Сотні кісток, виявлених у печері в Південній Африці, як тепер вважають, належали новому виду – Homo naledi. І вочевидь, це ще далеко не останній вид людей, про який ми дізнаємось зрештою.

Людина розумна з’явилася близько 200 тисяч років тому, але поряд із нею існувало й багато інших людиноподібних видів.

Чому ми – єдиний вид людей, якому вдалося вижити, тоді як всі наші найближчі родичі вимерли?

Автор фото, Javier Trueba/MSF/SPL

Колись на Землі мешкало багато видів людей

Насамперед варто зазначити, що вимирання – це нормальний хід еволюції. Тому, мабуть, не дивно, що людиноподібні види, або гомініни, зникли.

А от той факт, що в світі є місце лише для одного виду людей, геть не очевидний.

Нашими найближчими родичами є великі мавпи, і сьогодні їх – цілих шість видів: шимпанзе, бонобо, два види горил і два види орангутангів.

Є декілька пояснень тому, чому одні види наших попередників були більш успішними, ніж інші.

Кілька мільйонів років тому, коли велике число гомінінів жили пліч-о-пліч, вони їли переважно рослини.

“Доказів того, що вони систематично полювали на великих тварин, немає”, – зазначає Джон Шей з Університету Стоуні Брука в Нью-Йорку, США.

Автор фото, Pascal Goetgheluck/SPL

Втім, коли умови життя почали змінюватися, і людиноподібні види перемістилися з лісів і дерев до більш засушливої та відкритої савани, вони стали набагато більш хижими.

Але й тварини, на яких вони полювали, також не мали достатньо їжі, і в результаті конкуренції деякі види зникли.

Але не всі. До недавнього часу нам доводилося ділити планету з іншими доісторичними людьми.

Модель черепа людини флореської, або гобіта (ліворуч), рештки якої були виявлені лише на одному острові

30 тисяч років тому поряд із сучасними людьми мешкали принаймні три інших види людиноподібних: неандертальці в Європі й Західній Азії, Денисівська людина в Азії і Флореська людина (гобіт) – на індонезійському острові Флорес.

Гобіти могли вимерти лише 18 тисяч років тому. Напевно, вони загинули під час великого виверження вулкану, про яке свідчать геологічні дані з цього регіону.

Вид, який мешкає на одному маленькому острові, є дуже вразливим, оскільки його цілком може знищити стихійне лихо.

Про денисівців ми взагалі знаємо дуже мало, аби припустити, чому вони вимерли. Єдині знайдені рештки, що належали цьому виду, – це лише кістка мізинця і два зуби.

Проте нам чимало відомо про неандертальців, по-перше, тому, що про їхнє існування нам відомо вже досить давно, а по-друге, тому, що ми знайшли багато їхніх скам’янілостей.

І отже, щоб дізнатися, чому ми залишилися єдиним видом людей на Землі, нам треба з’ясувати, чому вимерли вони.

Автор фото, Harry Taylor / NHM Image Resourc

Деякі з останніх неандертальців мешкали в районі Гібралтару

Археологічні дані свідчать про те, що неандертальці чомусь програли людині розумній, каже Жан-Жак Юблен з Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка в Лейпцигу в Німеччині.

Коли людина розумна прийшла на землі, населені неандертальцями, їм довелося потіснитися. І це переселення не є випадковим, вважає Юблен.

Неандертальці з’явилися набагато раніше за нас і жили в Європі задовго до того, як туди прийшла сучасна людина.

Коли понад 40 тисяч років тому ми дісталися Європи, неандертальці чудово жили там протягом 200 тисяч років, достатнього часу, щоби пристосуватися до холодного клімату.

Вони вдягалися в теплі речі, були вправними мисливцями і мали витончені кам’яні інструменти.

Але коли клімат у Європі почав швидко змінюватися, на думку деяких дослідників, виживати неандертальцям стало важче.

Автор фото, Javier Trueba/MSF/SPL

Репродукція кісток неандертальців – вони жили в Європі задовго до нас

Втім, головною проблемою була не температура, вважає Джон Стюарт з Університету Борнмута у Великій Британії.

Холодний клімат змінив довкілля неандертальців, і вони не змогли пристосувати свої мисливські звички до нових умов.

Неандертальці вміли полювати в лісах краще за людину розумну. Але коли в Європі почалися коливання клімату, площа лісів зменшилася, і вони стали більш схожими на африканську савану, з якої прийшли сучасні люди.

Лісисті землі, що забезпечували неандертальців більшою частиною їжі, швидко скорочувалися і більше не могли задовольнити їхні харчові потреби.

З іншого боку, людина сучасна полювала на більшу кількість видів.

Автор фото, Dirk Wiersma/SPL

Сокира неандертальця, виготовлена з обточеного кременю

Крім великої дичини, вони також полювали на дрібних тварин, як-от зайці та кролики.

На відміну від них, неандертальці, схоже, не полювали на невеликих наземних ссавців, як свідчать дані з їхніх стоянок в Іберії, де неандертальці протрималися найдовше.

Їхнє знаряддя краще підходило для полювання великих тварин, тому, навіть якщо вони й намагалися, можливо, вони просто не мали успіху в лові дрібної дичини.

Хоча є свідчення, що неандертальці їли птахів. Напевно вони полювали на них не в небі, а заманювали рештками мертвих тварин.

Загалом, “людина розумна в несприятливих умовах вміла робити більше речей”, підсумовує професор Стюарт. Ця здатність до інновацій та адаптації, можливо, й є причиною, чому ми так швидко витіснили неандертальців.

На думку Юблена, в людини сучасної є дещо, що допомогло їй швидко пристосуватися. І цьому є певні докази.

Автор фото, Julie g Woodhouse / Alamy Stock Photo

Неандертальці добре вміли полювати в лісі

Ми знаємо, що начиння неандертальців було надзвичайно ефективним для виконання потрібних їм завдань, але коли ми прийшли до Європи, наші інструменти були кращими.

Археологічні дані свідчать про те, що ми мали більш різноманітне, сучасне і смертоносне знаряддя.

Втім, знаряддя праці – не єдине, що вміла робити людина розумна. Ми також створили дещо, що допомогло нам випередити всіх інших видів на Землі. І це – символічне мистецтво.

Існує чимало свідчень, що незабаром після виходу з Африки сучасна людина почала виробляти твори мистецтва.

Археологи виявляють прикраси, орнаменти, художні зображення міфічних тварин і навіть музичні інструменти.

“Коли сучасні люди оселилися в Європі, їхня кількість почала швидко зростати”, – пояснює Ніколас Конард із Тюбінгенського університету в Німеччині, який виявив кілька таких реліквій.

Зі зростанням населення людина розумна почала жити в набагато складніших соціальних групах, що потребувало більш розвиненого спілкування.

40 тисяч років тому люди в Європі виробляли речі, які кожен з нас визнав би мистецтвом.

Одним з найяскравіших прикладів є вирізьблена з дерева фігурка людини-лева (Löwenmensch), знайдена в печері в Німеччині. Схожі статуетки тієї ж доби виявляють і в інших країнах Європи.

Це говорить про те, що люди обмінювалися інформацією між групами з різних областей, а не тримали знання в таємниці.

Здається, мистецтво було важливою частиною нашої ідентичності, яке допомагало об’єднувати різні групи.

Автор фото, Heritage Image Partnership Ltd/Alamy

Фігурка людини-лева виготовлена понад 30 тисяч років тому

Іншими словами, символи були своєрідною сполучною ланкою доісторичних суспільств. Вони, вочевидь, “допомагали людям налагоджувати соціальні та економічні зв’язки одне з одним”, додає Конард.

На відміну від людей, неандертальці, схоже, не мали потреби в мистецтві і символах. Деякі дані свідчать, що вони створювали прикраси, але далеко не такі, як люди.

“Вони полювали, готували їжу, спали, займалися сексом і розмножувалися. Але для своїх повсякденних справ вони не потребували складного арсеналу символічних артефактів”.

А для людей здатність обмінюватися символічною інформацією набула вирішального значення.

Кожна нова ідея, яка виникає в нас, може стати безсмертною, переходячи з покоління в покоління. Так, наприклад, поширюється мова.

Автор фото, Natural History Museum/SPL

У певний час на Землі мешкало багато людиноподібних видів – гомінінів

Той факт, що людина взагалі почала створювати мистецтво, тими самими руками, якими вона виробляла знаряддя праці, також вказує на нашу унікальну здатність до поведінкового розмаїття, пояснює Шей.

“Ми вигадуємо різні шляхи для досягнення своєї мети”, – пояснює вчений.

“Дуже часто рішення, які ми винайшли для однієї проблеми, ми застосовуємо для іншої. І це нам вдається надзвичайно добре”.

Тоді як інші доісторичні люди робили те саме знову й знову. “Вони виявляли колію і застрягали в ній”.

Чи маємо ми дякувати за це нашому великому мозку?

Автор фото, David Gifford/SPL

Від мавпи до людини за кілька простих кроків

Така думка панувала в науці досить довго. Ілюстрації еволюції людини, як-от на фото вище, демонстрували розвиток від мавпоподібних істот до сучасних людей, мозок яких поступово збільшувався.

Насправді, історія нашої еволюції складніша. Homo erectus (людина прямоходяча) жила на Землі найдовше і була першим видом гомінінів, які залишили Африку і переселилися далі ще до неандертальців, але її мозок був досить малим.

Саме тому деякі антропологи не погоджуються з ідеєю про те, що причина успіху людини розумної полягала в розмірі її мозку.

Наш великий мозок, вочевидь, зіграв певну роль в еволюції, але й в неандертальців мозок відносно їхнього тіла був приблизно такого ж розміру.

На думку Юблена, пояснення є більш складним.

Автор фото, Chris Fredriksson / Alamy Stock Photo

Людина розумна виникла в африканській савані

Нам відомо, що наша поведінка або обставини, в яких ми опиняємося, впливають на наші гени.

Наприклад, у більшості європейців розвилася толерантність до лактози, коли наші предки почали регулярно споживати молочні продукти.

Зміни в геномі також відбуваються, коли великі популяції стикаються зі смертельними епідеміями, як-от чума в XIV столітті, яка змінила гени тих, хто вижив.

Таким чином, Юблен припускає, що ключові генетичні зміни в якийсь момент надали суттєві переваги сучасній людині.

Протягом перших 100 тисяч років свого існування сучасні люди були схожі на неандертальців у своїх основних звичках, але потім щось змінилося.

Приблизно тоді, коли ми почали створювати символічні артефакти, складнішими стали й наші знаряддя праці.

Тепер ми маємо генетичні докази, які свідчать про те, що наша ДНК змінилася в якийсь момент після того, як ми відокремилися від нашого спільного з неандертальцями предка.

Автор фото, Ray Roberts / Alamy Stock Photo

Неандертальці були не такими примітивними, як вважали раніше

Наш геном має суттєві відмінності в порівнянні з геномом неандертальців і денисівців. Таких відмінностей – кілька десятків і деякі з них пов’язані з розвитком мозку.

А це означає, що річ не у розмірі мозку, а в тому, як він розвивався і змінювався протягом нашого життя. Які саме переваги мали ці генетичні зміни, нам поки що не відомо.

Але багато хто припускає, що нашою основною відмінністю стала здатність до кооперації і висока соціальна активність.

Від мови і культури до війни та кохання, – все те, що є унікально людськими властивостями, має соціальний характер.

Можливо, саме через нашу схильність до соціального життя ми і почали створювати символічне мистецтво.

Автор фото, Javier Trueba, MSF/SPL

Печера Горама в Гібралтарі, де колись мешкала колонія неандертальців

Але протягом десятків тисяч років, перш ніж в нас з’явилися ці здібності, ми нічим особливо не відрізнялися від інших видів людиноподібних істот, вважає Конард. І, таким чином, будь-який інший вид теоретично міг би зайняти наше місце.

Але цього не сталося, і зрештою ми перемогли їх. Популяція сучасних людей зростала швидкими темпами і поступово витіснила всі інші види, поки вони остаточно не зникли.

Якщо це так, тоді за виживання ми маємо дякувати нашій креативності.

А втім, існує й ще одна можливість, яку не можна повністю виключити. Наше виживання могло бути цілковито випадковим.

Можливо, ми просто витягли свій щасливий квиток, а неандертальцям це не вдалося.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете отримувати найцікавіше в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.