Природні зони називають за типом рослинності, що переважає, або за її відсутністю: арктичні пустелі, тундра та лісотундра, мішані ліси, тайга, лісостепи, степи, напівпустелі та пустелі, савани, твердолисті ліси, екваторіальні ліси.
Територія України лежить у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів.
Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю. Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери.
Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності – вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи.
Зона мішаних лісів займає північну частину Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини в межах так званого Прип'ятського прогину. Тому для поверхні характерний низовинний рельєф. Тут виділяються Поліська низовина і північна частина Придніпровської низовини.
Кут падіння променів від екватора (90 градусів) до полюсів (30 градусів) зменшується через кулясту форму Землі. Тому сонцестояння ближче до екватора буде більше, ніж на інших ділянках поверхні планети, а на полюсах — найменше. Залежно від попадання променів на певні ділянки …