Поребрик

Поребрик (рас.-укр. поребрик, бой.-сурж. порєбрік, парєбрік) — популярный в украинских источниках мем, появившийся в 2014 году, с началом войны на Востоке Украины.

[править] История мема

Согласно данным Русской Википедии, «поребрик» — «кирпичная орнаментальная кладка», «одно из названий бортового камня», «бордюры на гоночных трассах» [1] .

По утверждениям украинских авторов, слово «поребрик» использовали «российские террористы» во время захвата Краматорска — кричали, указывая, куда надо отойти мирным жителям, наблюдавшим захват здания отдела МВД. Пророссийски настроенные граждане и официальная Москва версию об участии российских диверсантов в беспорядках отрицают.

Сторонники версии о российских террористах указывают на то, что слово «поребрик», хотя и существует в украинском, употребляется в ней только для обозначения архитектурного орнамента из кирпичей. Бордюры называют «поребриками» лишь в России, да не везде, а исключительно в Петербурге и некоторых других городах-миллионниках (например, Новосибирске). Из этого (иногда лепится и русский выговор) делается вывод, что в Краматорске орудовала не индифферентная серая масса местных, а питерские диверсанты.

[править] Использование

Мем «перебрик» чаще употребляется в значениях «граница между Украиной и Россией» = «рубеж между европейским и азиатским мирами, между цивилизованным обществом и дикарями» (по утверждению украинских патриотов, знак равенства стоит с 1991 года). Крик «За поребрик!» был взят на вооружение и самими жителями цивилизованной Укропы, предлагающими место нового проживания отказавшимся скакать согражданам, а расово родственные выражения «за поребриком», «из-за поребрика» используются в случае обнаружения кацапорептилоидов. Сейчас нередко встречается в хохлосрачах, а также в сетевых разборках щырых граждан Украины с не менее щырыми, но почему-то не совсем согласными с ними представителями украинской диаспоры в России. Мотив второго случая прозрачен: в кацапском Мордоре расовые укроэльфы неминуемо были обречены на уничтожение, и следовательно, выжившие перепилились в пророссийских орков [2] .

На основе мема появились и новые шедевры, такие как «Запореберье» (то же, что и «Мордор», «Моксель», «Кацапстан»). Интересным фактом является то, что запись производного мема на украинском выглядит абсолютно некошерно — «Запорєбєрьє» (по идее должно вроде быть «Запоребер’я», однако, если вспомнить героиню другого известного мема Хочу кружевные трусики и в ЕС, это какбе намекает).

Эльф отстреливается фаустпатронами от орков из-за Поребрика

[править] Статья в Википедии

Соответствующая статья в украинской Википедии создана в июне 2018 г. участником Ветер [3] , известным своими антироссийскими статьями в публицистическом стиле, не совсем нейтральными. История началась несколько раньше: с создания в марте участником В.Галушко (кстати, укроэльфом из Мордора, выжившим, наверно, благодаря ЕРЖ-фамилии) статьи-дизамбига «Поребрик», где он упомянул и украинское (sic!) его значение «бордюр», ссылаясь на какую-то статью из газеты. Пытаясь придать информации легитимность, он одновременно обсуждал вопрос на форуме, где наличие «коренных поребриков» стали опровергать Pavlo1 и коренной дончанин Yakudza. В конце концов Павло-Первый выпилил из дизамбига всякие упоминания про бордюры, оставив только «орнамент из кирпичей» и упомянутый мем [4] [5] .

В январе 2019 в статье «Поребрик (мем)» появилась провокационная правка анонима: «В Донецьку та Харкові також вживають слово поребрик замість бордюр чи бровка». В мае 2019 года другой аноним наконец убрал это еретическое утверждение.

[править] Интересные факты

• Границу между «латино-германской» и «московско-азиатской» цивилизациями проводил по восточным рубежам Украины и Белоруссии ещё идеолог украинского национализма Дмитрий Донцов. Примечательно, что к врагам украинской нации он относил не только москалей, но и тех украинцев, которые не разделяли его идей [6] .
• Кроме сабжа, существует менее известный аналог Поребрика на западе Украины, коим является река Збруч. Именно по ней долгое время проходила граница между Российской и Австрийской империями. Сейчас она является восточной границей расселения «галицаев» — западной популяции свидомитов, очень отличающейся по ряду признаков от центральноукраинской.

[править] См. также

[править] Примечания

1. ↑Поребрик_(значения)
2. ↑ Ср. высказвание Тараса Чорновола Немає жодного українця, що поїхав на заробітки до РФ, якого б там не завербувала ФСБ — Чорновіл
3. ↑Поребрик (мем)
4. ↑Поребрик_(значення)
5. ↑Вікіпедія: Кнайпа_(різне)/Архів_45#Надійність_інформації
6. ↑Украинский национализм: только для немцев.

[править] Ссылки

Чи є життя за поребриком: як у мову входять слова

Майдан ‒ Євромайдан, тушка ‒ тітушка, схід і захід, ‒ що несуть ці та інші слова в нашу реальність.

Слова, які ми промовляємо, завжди кажуть більше за нас. “Мова говорить нами”, ‒ проситься сказати Гайдеґґер. (А напиши я “Хайдеггер” чи “Хайдеґґер”, моє речення видало б інший контекст.) Тож дослухаймося до нових та оновлених слів, які звучать у нашій мові зараз.

Новий Майдан

Слово “майдан” зафіксовано вже у словнику Грінченка (1908) та російсько-українському словнику Уманця та Спілки (1893‒1899). Прийшло воно з арабської (див. словник oxforddictionaries.com), де означало те саме, що й у нас (значення 1).

А поза тим суспільно-політичне життя вдихнуло в слово нові значення: акція протесту та сукупність протестувальників. Це поширений спосіб продукування нових значень ‒ перенесення (або метонімія): від майдану як площі, на яку виходять (зокрема й заради протесту), назва перейшла на сам протест, що відбувається на цій площі, та на людей, які беруть у ньому участь.

Ось кілька прикладів: 1) “На майдані коло церкви революція іде” (Павло Тичина); 2) “Майдан створився не для капітуляції, а для перемоги над диктаторською корумпованою владою” (“Радіо Свобода”); 3) “Майдан би не підтримав уряд, який нині мали голосувати” (Zaxid.net).

Цікаво зауважити, як змінюється написання. Спочатку, щойно нове значення увійшло в мову, треба було підкреслити, що йдеться не про площу, а саме про акцію протесту, відому також як Помаранчева революція або Майдан 2004 року, тож писали зазвичай із великої літери: “Майдан”. Згодом акції протесту, називані майданами, повторювалися, це значення почало мислитися як звичне і зникла потреба у великій літері. Натомість ми стали додавати означення: Мовний майдан, Податковий майдан тощо. Так з’явився і Євромайдан, який, ‒ уже не як назва, а як явище, ‒ вийшов за межі своїх первинних вимог (асоціація з ЄС) та переріс у Революцію гідності або Майдан 2014 року (назви наразі неусталені) та воєнний конфлікт із Росією (який власне майданом уже не назвеш, тож називають його і війною за незалежність, і національно-визвольною, й російсько-українською війною, а формально ‒ анексією Криму та антитерористичною операцією (АТО) на Донбасі).

Зауважмо також, що слово “євромайдан” мислиться і як узагальнена назва протестного руху проти відмови від асоціації з ЄС, і як локальні акції протесту в різних містах країни, які разом утворюють цей узагальнений протестний рух (візьмімо за приклад словосполуку “євромайдани країни”: гугл-пошук дає 1 млн 540 тис. результатів). У таких випадках логічно розрізняти написання з великої та малої літери, приміром: “Євромайдан домігся мети”, але “На євромайдани країни вийшли мешканці найбільших міст”.

(Не до речі, або ліричний відступ. Цікаву логіку написання слова “фейсбук” з великої чи з малої літери зауважив був Отар Довженко. Коли йдеться про назву компанії чи самої соціальної мережі, логічно писати з великої літери: “Фейсбук” чи Facebook (латинка в кириличному тексті ‒ окрема цікава тема), коли ж ідеться про акаунт у цій соціальній мережі ‒ логічно писати з маленької: “Він написав у себе у фейсбуку”. Мені ця логіка імпонує.)

Схід України vs Східна Україна

В Україні традиційно виділяють кілька історичних та етногеографічних регіонів, зокрема Південно-Східну (називають також Східною), Центральну, Західну Україну. Ці назви є усталеними, вони вживаються досить давно. Але останнім часом у журналістських текстах (і в новинах, і в аналітичних матеріалах, і в репортажах) майже не трапляється словосполуки “Східна Україна” ‒ попри те, що цей регіон нині є одним із головних ньюзмейкерів. Цю традиційну назву замінила коротка, як постріл, ‒ “Схід”. До речі, російською маємо не лише коротку назву “Восток”, але й “Юго-Восток”, відсутню в українській через словотворчі особливості: спробуйте утворити від слів “південь” і “схід” коротку конструкцію – коротше за “південний схід” не вигадаєте.

В принципі, назва “Схід України” має право на існування, причому в такому написанні (з великої літери) її зафіксовано в довідниках: “Схід України (географічна територія)”. Але масовість вживання саме цього варіанту вселяє занепокоєння. Адже в контексті сепаратистських настроїв, підживлюваних російською пропагандою (а також зброєю й грошима), домінування саме цієї форми можна розглядати як наслідок поширення мислевірусу. До того ж, це автоматично вмикає парадигму цивілізаційного протистояння Схід ‒ Захід, підкреслюючи тезу, яку активно експлуатують прокремлівські спікери, мовляв, цивілізаційний розлом іде крізь Україну, а отже, розділення України на окремі частини неминуче.

Поза всяким сумнівом, мова тяжіє до коротших форм, та водночас вона уникає повторів, пропонуючи до наших послуг повні або часткові, контекстуальні синоніми. Які, втім, можуть різнитися відтінками значень. Так і в нашому випадку: називаючи регіон “Сходом України” (саме так, із великої літери) ми мислимо його як досить відокремлену географічну територію, тим самим дозволяючи мові говорити за нас те, чого ми, можливо, і не вкладаємо у свої слова. Я намагаюся уникати цієї окремішності й у таких випадках або свідомо повертаю словосполуку “Східна Україна”, або (якщо вона звучить не так виразно) пишу з маленької “схід України” (що підкреслює інтегрованість у ціле, невідокремленість). Сенс у тому, щоби, вживаючи будь-який із цих варіантів, робити це усвідомлено й не дозволяти мові маніпулювати собою.

Два на -ушка

Новотвір “тітушка” (від прізвища спортсмена Вадима Тітушка, що брав участь в організації заворушень на Софійській площі 18 травня 2013 року та нападі на журналістів) виявився живучим. Воно й не дивно: надто типовою виявилася модель поведінки Тітушка. Аж настільки, що описове формулювання “молодики спортивної статури” поступилося короткому і влучному “тітушка”.

Популярності сприяє й суголосність із так само негативно забарвленим “тушка”, як називають народних депутатів, що продають свої голоси й переходять із фракції до фракції з огляду на власну матеріальну вигоду. Обидва слова поєднує значення продажності й зловживання своїм положенням чи навичками й силою.

Ба більше: слово “тітушка” й постало як загальна назва саме завдяки суголосності з уже поширеним тоді словом “тушка”. Ось, приміром, заголовок публікації від 27 травня 2013 року: “Чия “тушка” Вадим Тітушко?” (“Корреспондент.net”).

Чи є життя за поребриком?

Ніколи Штірліц не був так близько до провалу.

Про що ви подумали, прочитавши це речення?

Втім, можна було обійтися й самим заголовком, адже слово “поребрик” у того, хто стежить за українськими реаліями, тепер асоціюється з початком збройного конфлікту на Донбасі. Це значення актуалізувалося в нашому інфопросторі два місяці тому, коли в інтернеті з’явилося відео захоплення краматорського міськвідділу МВС. На відео чути, як озброєна людина в камуфляжі, позиціонована як член місцевого “ополчення”, дає людям, що зібралися довкола, команду відійти “за поребрик” (за бордюр). Запис спровокував жваве обговорення в соцмережах, більшість користувачів зауважувала, що слово “поребрик” не є характерним для української російської (російська мова в Україні), зокрема не вживається на Донбасі, зате воно добре відоме в цілій низці російських міст і регіонів, як-от у Санкт-Петербурзі. Емоційний заряд від “доказу присутності російських найманців” виявився настільки потужним, що слово “поребрик” тепер активно вживається в іронічному контексті, приміром: “Операція “Поребрик”: Чи наважиться Путін розпочати широкомасштабну війну проти України?”, “. аби ані за поребрик, ані за межі здорового глузду не заступали сили зла, а брехня не долала істину” тощо.

Ба більше: заклик у фейсбуку побавитися у слово- та смислотворчість зі словом “поребрик” зібрав півтори сотні ідіом, більш чи менш вдалих, частину яких і наводжу під кінець першої розповіді про нові та оновлені слова в українській мові:

По самі поребрики.

Поребрикон ‒ 1) рубікон у вигляді поребрика, 2) терикон із поребриків.

Тридцать три поребрика вкрали в середу на вулиці Франтішека Крала (скоромовка).

За поребриком (за горизонтом).

Зазирнути за поребрик (зазирнути в безодню).

Коли ти дивишся на поребрик, поребрик дивиться на тебе.

Хто до нас із поребриком прийде, той від поребрика й загине.

Битва за Поребрик.

Кому бордюр, а кому й поребрик.

По поребриках їхніх впізнаєте їх.

Життя прожити ‒ не поребрик переступити.

Від бордюра до поребрика ‒ одна війна.

Білим поребриком шито.

Поребрик наш! (див. “Крим наш!”.)

За поребриком в олжі.

Як поребрик у Краматорську (ірон., див. Як риба у воді)

Чи є життя за поребриком?

Репортаж з-поза поребрика.

Репортаж із-під поребрика.