Хто такий самозайнятий, як йому працювати у правовому полі українського законодавства

Кожен громадянин України має обов’язок виплачувати податки та збори відповідно до законодавства. У зв’язку з швидким розвитком ринку послуг та професій, багато фахівців працюють без офіційного оформлення, що ускладнює або навіть заважає збору податків у бюджет. Один із способів запобігти ухиленню від сплати податків і переходу до тіньової економіки – це реєстрація фізичної особи як самозайнятої. Ця форма діяльності може бути цікавою для спеціалістів, що працюють безпосередньо з клієнтами, таких як будівельники, репетитори, сантехніки, няні і інші.

Необов’язково самозайняті особи обмежуються лише фрілансерами або адвокатами, які працюють з приватними клієнтами і одержують прибуток. Це поняття охоплює більш широкий спектр фахівців. Самозайняті особи сплачують податки так само, як і особи, які займаються підприємницькою діяльністю або мають офіційне працевлаштування.

Податковий Кодекс України визначає самозайняту особу як фізичну особу, яка веде облік своєї діяльності як підприємець або надає незалежні професійні послуги, і при цьому не є працівником на підприємстві або в межах такої самозайнятої діяльності.

Незалежна професійна діяльність охоплює різні види роботи та сфери зайнятості для фізичних осіб, включаючи:

• Наукову роботу.
• Артистичну діяльність.
• Літературну творчість.
• Освітні послуги.
• Творчу сферу, таку як музика, живопис, скульптура і інше.
• Викладацьку роботу.
• Медичну практику.
• Юридичну діяльність, зокрема адвокатську роботу, нотаріат і арбітражне управління.
• Бухгалтерську та аудиторську роботу.
• Незалежне оцінювання майна.
• Інженерну та архітектурну діяльність.
• Релігійну та місіонерську роботу.

Цей перелік не є вичерпним, існують інші види незалежної професійної діяльності. Проте, важливо зауважити, що головною вимогою є те, що фізична особа, яка бажає отримати статус самозайнятого, не може одночасно бути на трудовому контракті як найманий працівник або бути зареєстрованою як підприємець. Винятком є ситуації, передбачені пунктом 65.9 Податкового Кодексу України, які означають можливість реєстрації як підприємця з одночасною незалежною професійною діяльністю. Також важливо, що самозайнятий фахівець не може використовувати найманий труд більше ніж чотирих інших фізичних осіб в своїй діяльності, і повинен чесно сплачувати податки.

Юридичні аспекти: як закон визначає взаємодію між самозайнятою особою та її клієнтами, а також встановлює відповідальність і обов’язки

Зв’язки між самозайнятими особами та їх клієнтами регулюються загальними нормами Цивільного і Господарського Кодексів, а також різноманітними галузевими правилами та методичними рекомендаціями. Особливу увагу до цих норм і вимог слід звертати саме тим самозайнятим особам, які займаються незалежною професійною діяльністю.

Наприклад, художник, який творить та продаж власних картин або відзначає інтер’єри за замовленням, може гуляти власними вподобаннями та художнім талантом. У той час як, наприклад, адвокат або лікар повинні суворо дотримуватись галузевих правил і норм, де зазначені їхні конкретні обов’язки та права в сфері, в яку вони залучені.

Розглянемо ще один приклад: Згідно зі статтею 98 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, арбітражний керуючий має право в користуванні всіма повноваженнями розпорядників майна, осіб, що здійснюють санацію та ліквідацію підприємства. Арбітражний керуючий може звертатися до господарського суду та, за потреби, отримувати конфіденційну і фінансову компенсацію за свою роботу. Його обов’язок полягає у захисті майна свого клієнта – боржника та підтвердженні його правового статусу.

Адвокат, який має статус самозайнятої особи, несе юридичну відповідальність відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076, точно так само, як і інші професійні самозайняті особи.

Підсумовуючи, щодо правового статусу таких фізичних осіб, можна сказати, що це люди, які активно взаємодіють у різних сферах правових відносин, включаючи господарські, цивільні, трудові, податкові, соціальні та інші, та мають відповідні правові повноваження для цього.

Процедура реєстрації та подання декларацій

Реєстрація та оподаткування доходів самозайнятої особи визначені у Податковому Кодексі України. Ці процедури можна охарактеризувати як спрощені у порівнянні з правилами, що регулюють діяльність підприємців або юридичних осіб, але все одно їх потрібно виконувати.

Процедура реєстрації самозайнятої особи

Для отримання статусу самозайнятої особи необхідно пройти реєстраційний процес та отримати відповідну довідку, яка підтверджує цей статус. Відомості щодо реєстрації можна знайти в статті 65 Податкового Кодексу, і основні етапи виглядають так:

• Постановка на облік здійснюється на основі податкової адреси, інформація про яку міститься в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб.
• Фізична особа, яка має намір отримати статус самозайнятої особи, повинна подати відповідну заяву та необхідні документи особисто або шляхом пошти.
• Контролюючий орган має право відмовити в реєстрації у випадках, коли надані документи недостовірні, неповний перелік документів наданий, з’являються помилки у заяві, або відсутні необхідні дозволи, ліцензії та сертифікати. Інакше кажучи, особа, яка бажає стати самозайнятою, має довести, що вона має право займатися конкретною діяльністю.
• За видання або, за необхідності, заміну довідки про реєстрацію самозайнятої особи не стягується оплата.
• Якщо довідка видається особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, її термін дії обмежується строком, вказаним у відповідному сертифікаті, дозволі або ліцензії, якщо ці документи є необхідними відповідно до законодавства.

Фактично, процедуру реєстрації в якості самозайнятої особи можна завершити всього за два дні, після чого отримати відповідну довідку та почати свою діяльність.

Забезпечте фінансову стабільність свого бізнесу! Замовте бухгалтерську консультацію та досягніть фінансового успіху сьогодні!

Процес оподаткування, ведення обліку доходів та витрат самозайнятої особи

Порядок оподаткування та обліку доходів, які отримуються внаслідок незалежної професійної діяльності, а також порядок звітування регламентовані статтями 178 та 179 Податкового Кодексу України. Відзначимо наступні аспекти:

• Оподаткування ґрунтується на сукупному чистому доході. Загальний дохід може бути скоригований на суму документованих витрат, які відносяться до провадження незалежної професійної діяльності.
• Ставка податку на доходи фізичних осіб складає 18% від чистого доходу самозайнятої особи.
• Величина військового збору становить 1,5% від бази оподаткування.
• Самозайнята особа має вести облік доходів та витрат, пов’язаних із її діяльністю.
• Декларацію про отримані доходи та витрати слід подавати до податкового органу один раз на рік, до 1 травня. Податок, який справедливо нарахований, повинен бути сплачений не пізніше 1 серпня того ж року.
• Якщо самозайнята особа не отримала довідку про свій статус, їй доведеться сплачувати податок з усього суми отриманого доходу, не враховуючи витрат.
• Також, передбачається можливість включити до вкладу витрат самозайнятої особи за податковий період 2022 року грошові кошти або майно, що надається безоплатно Збройним силам, Національній гвардії, іншим силовим та військовим структурам України та їх підрозділам, а також закладам охорони здоров’я.

Існують деякі додаткові важливі аспекти, пов’язані з діяльністю самозайнятих осіб, які можна визначити наступним чином:

• Підприємство, яке виплачує доходи самозайнятим особам, не вважається податковим агентом для таких доходів. Однак необхідно уважно контролювати статус свого контрагента як самозайнятої особи, щоб уникнути можливих штрафів через ненадання відповідних податкових зобов’язань на користь ПДФО та ВЗ.
• Самозайнятій особі дозволяється проводити готівкові розрахунки без використання реєстратора розрахункових операцій (РРО), що спрощує процес проведення операцій.

Давайте коротко розглянемо, як самозайнята особа має вести облік своїх доходів та витрат. Згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, зобов’язані протягом року вести Книгу обліку доходів та витрат. Існують два способи ведення такої книги:

• У письмовому вигляді.
• У електронному вигляді, включаючи особистий кабінет.

В цій Книзі фіксуються витрати та доходи, які виникають протягом робочого дня. Для рукописних записів в Книзі обліку існують певні правила:

• Книга повинна бути підписана та містити всі необхідні реквізити самозайнятої особи.
• Книгу слід прошити та пронумерувати.
• Книга обов’язково реєструється в податковому органі за місцем реєстрації платника.
• Під час заповнення книги використовуються темні чорнила.
• Записи повинні бути чіткими та розбірливими, щоб уникнути непорозумінь щодо звітної інформації.
• Якщо потрібно внести корективи або внесені правки, вони мають бути додатково підписані самозайнятою особою.

Для того, щоб мати можливість вести Книгу обліку в електронному форматі, потрібно подати заяву до контролюючого органу та отримати посилені сертифікати відкритих ключів.

Важливо пам’ятати, що інформація, занесена до Книги обліку, є основою для формування звітної декларації. Тому всі витрати повинні мати документальне підтвердження, як це передбачено правилами, які знають всі, хто має справу з податковим органом. Це включає в себе чеки, платіжні документи, товарні та товарно-транспортні накладні, акти-прийому передачі, акти виконаних робіт тощо. Всі ці документи повинні включати обов’язкові реквізити та відповідати загальним нормам бухгалтерського обліку.

Як самозайнятий фахівець може поліпшити свої підприємницькі вміння для успішної діяльності в межах українського законодавства

Перебування в ролі самозайнятої особи завжди корисне для нового підприємця або бізнесмена. Ось основні переваги такого підходу:

• Простий процес реєстрації та припинення діяльності.
• Гнучкий графік роботи, що особливо важливо для людей, які не можуть дотримуватись строгої робочої години або підкорятися керівництву.
• Самостійне управління усіма аспектами бізнесу, включаючи фінанси.
• Повна контроль над фінансами та ресурсами.
• Простий облік та звітність.

З іншого боку, такий підхід також має свої недоліки:

• Повна відповідальність за результати роботи лягає на самозайняту фізичну особу.
• Фінансові втрати також несе виключно фізична особа, і немає можливості розподілити чи відстрочити їх.

Проте, у випадку, коли особа, відчуваючи в собі дух підприємництва, вирішила спробувати себе як самозайнята особа, ця форма зайнятості може стати платформою для розвитку власних навичок та, в подальшому, переходу на більш високий рівень підприємницької діяльності. У зворотному випадку, якщо з часом особа розуміє, що їй бракує рішучості, здібностей або освіти для керування та розвитку власного бізнесу, вона може прийняти обдумане рішення про працевлаштування та одержання заробітку від роботодавця.

Давайте проілюструємо це на прикладі. Молода жінка, яка не має спеціальної освіти, але відчуває себе в сфері догляду за дітьми, вирішила спробувати свої сили як няня. Вона подала заявку на реєстрацію самозайнятою особою. Спочатку це були замовлення на годину, але з часом кількість клієнтів збільшилась, і її доходи зросли. Протягом роботи, вона зрозуміла, що їй потрібно розвивати свої навички, отримувати освіту і підвищувати рівень свого бізнесу. Після закінчення педагогічного коледжу, вона отримала відповідний дозвіл від місцевого відділу освіти і відкрила у своєму районі дитячий садок для дітей дошкільного віку. Для розширення свого бізнесу, вона вчинила наступні кроки:

• Орендувала приміщення в торговому центрі.
• Припинила свій статус самозайнятої особи і зареєструвалася як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування.
• Найняла ще трьох співробітників для організації роботи і виплати їм зарплати зі свого підприємства.

Проте у цьому сценарії також можлива інша розв’язка. Та сама жінка, після роботи як годинна няня, може зрозуміти з часом, що організація та управління справами не є її сильними сторонами, оскільки вона насолоджується виключно контактом з дітьми. Усі ці розмови, переговори, планування, бюрократія, звітність і організаційні аспекти їй не дуже добре вдаються. Тоді така жінка може прийняти рішення піти працювати в дитячий заклад як няня або, навіть, спробувати отримати профільну освіту і стати вихователем, якщо це в її силі.

Якщо людина перебуває в обох таких ситуаціях, це абсолютно нормально і надає можливість визначитись зі своїми майбутніми кроками. Наприклад, самозайнятий сантехнік в подальшому може зібрати ефективну будівельну бригаду та розширити свій бізнес, підвищивши свій дохід. Також, бухгалтер, який працює у вільному режимі, може вирішити відкрити бухгалтерські курси або навіть створити аудиторську фірму. Прикладів можна привести безліч, оскільки будь-яка сумлінна діяльність передбачає постійне вдосконалення навичок та рівня підготовки. Звісно, важливо також мати корисні контакти, особисті зв’язки та набуті досвід.

Закон також не встановлює жодних обмежень щодо терміну самозайнятості громадян. Якщо людина не бачить можливостей для росту або не має бажання розширювати свою діяльність, вона може залишатися в такому статусі на довгий час. Головне — слідкувати за можливими нововведеннями в законодавстві та вчасно виконувати обов’язки щодо сплати податків.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП)/раніше ідентифікаційний номер платника податків – фізичної особи (ідентифікаційний номер)

Видача картки платника податків, внесення до паспорта громадянина України (у формі книжечки) даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та внесення змін до нього)

Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України. Ідентифікаційні номери, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Податковим кодексом України, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток платників податків.

Як отримати і що для цього потрібно

Де отримати

Головні управління Державної податкової служби України в областях та м. Києві

Як замовити послугу

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом) чи заповнивши заяву на отримання послуги онлайн на сайті: https://cabinet.tax.gov.ua/login.

Хто може звернутися: фізична особа

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:

Облікова картка фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР

Документ, що посвідчує особу, який після пред’явлення повертається (паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном); тимчасове посвідчення громадянина України; паспортний документ іноземця (документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною); посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом Державної міграційної служби України та/або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС, довідка про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»)

Довідка про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та видані документи, що складається у формі витягу з Єдиного державного демографічного реєстру; довідка про реєстрацію місця проживання/перебування особи, видану органом реєстрації, якщо після формування витягу з Єдиного державного демографічного реєстру змінилися дані щодо місця проживання особи; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або довідка, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї (за наявності таких документів), якщо в документах, що посвідчують особу, відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування особи або така інформація внесена до безконтактного електронного носія, який імплантовано у зазначені документи

Засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (після пред’явлення повертається) та копія такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні)

Свідоцтво про народження дитини та документ, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника), які після пред’явлення повертаються (у разі подання Облікової картки/Заяви про внесення змін малолітньої особи (до 14 років)

Умови і випадки надання

Щоб отримати документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (картку платника податків) громадяни України подають документи до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу.

Іноземці та особи без громадянства подають документи до головних управлінь ДПС, а іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть подати документи до головного управління ДПС, що відповідає місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.

Облікові картки/Заяви про внесення змін можуть бути подані через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі (після пред’явлення повертається) та її копії.

Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які проживають або перебувають за кордоном та не можуть прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, у разі необхідності отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, можуть надіслати поштою на адресу ДПС Облікову картку/ Заяву про внесення змін та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу. Підпис фізичної особи на Обліковій картці/Заяві про внесення змін та довіреність на реєстрацію / внесення змін та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, повинні бути засвідчені у встановленому законодавством порядку. При цьому документи, видані компетентними органами іноземної держави та складені іноземною мовою, повинні бути засвідчені в установленому законодавством України порядку та перекладені українською мовою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці, Заяві про внесення змін повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До зазначених Заяв заявник додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу.

Облікові картки/Заяви про внесення змін малолітніх осіб (до 14 років) подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником).

Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.

У разі виникнення необхідності у реєстрації в Державному реєстрі малолітніх осіб, які залишились без піклування батьків та стосовно яких не прийнято рішення про встановлення опіки (піклування), документи на проведення реєстрації подаються представником органу опіки і піклування з документальним підтвердженням особи представника та його повноважень за наявності свідоцтва про народження.

У разі необхідності повторного отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків), з причини втрати або зіпсування такого документа фізична особа – платник податків подає до контролюючого органу Заяву за формою № 5ДР.

Результат та способи отримання результату

Внесення до паспорта громадянина України у формі книжечки даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків