Фурункули: класифікація, причини та стадії розвитку, лікування та можливі ускладнення

Фурункул — це гостре, гнійно-некротичне інфекційне ураження волосяного фолікула (мішечка), викликане золотистим стафілококом (лат. Staphylococcus aureus) (Мишинькин П.Н. и соавт., 2009).

Також можлива поява стерильних бактеріальних фурункулів, наприклад після введення за допомогою ін’єкції лікарських засобів, найчастіше у формі розчинів на маслянистій основі.

Класифікація

Фурункули поділяються на:

• поодинокі, коли уражені поодинокі волосяні фолікули;
• множинні, коли уражені множинні волосяні фолікули. Інша назва ураження множинних фолікулів — фурункульоз.

У свою чергу, фурункульоз поділяється на:

• локалізований, коли уражаються волосяні фолікули однієї ділянки тіла;
• множинний, коли уражаються волосяні фолікули або кількох ділянок, або всього тіла.

Чому з’являються фурункули

Основним мікроорганізмом, що викликає фурункульоз, є золотистий стафілокок, включаючи як метицилінчутливі (MSSA), так і метицилінрезистентні (MRSA) штами.

Аліментарна недостатність (недоїдання), цукровий діабет та ВІЛ-інфекція є важливими факторами розвитку фурункульозу.

Разом з тим слід зазначити, що у значній кількості випадків у здорових молодих людей явного фактора розвитку фурункульозу встановити не вдається.

Виділення із фурункула інфікуючих штамів стафілококів, що зазвичай містяться, наприклад, у порожнині носа, можна розглядати як тяжку та повторну інокуляцію (проникнення мікроорганізму у шкіру та м’які тканини), яка досить часто відзначається у хронічного носія стафілококової інфекції.

Поверхневий захисний механізм шкіри та нормальний баланс мікрофлори можуть бути порушені на користь стафілококів, розмноження та ріст яких відбуваються протягом декількох місяців біля ділянок із пошкодженнями шкіри, що загоїлися нещодавно.

З місць свого росту та розмноження стафілококи із брудом через шкіру рук та одяг можуть поширюватися та уражати волосяні фолікули шкіри на інших ділянках тіла.

Просте механічне тертя комірців та ременів, а також необережне гоління можуть визначати напрямок поширення стафілококової інфекції (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Стадії розвитку фурункула

Відповідаючи на запитання, що часто ставлять: «Як розпізнати стадії розвитку фурункула?», слід зазначити, що у процесі розвитку фурункула виділяють 3 стадії:

• інфільтративна;
• гнійно-некротична;
• загоєння.

Для інфільтративної стадії фурункула характерною є поява на поверхні шкіри інфільтрату — щільної, болісної на дотик, гіперемованої (почервонілої) ділянки шкіри зазвичай розміром 1–3 см у діаметрі. Шкірні покриви навколо інфільтрату набрякають та стають болючими. Іноді пацієнт відчуває поколювання. Характерною особливістю фурункула є утворення інфільтрату навколо волосся.

Через 3–4 доби від моменту появи перших симптомів виникає гнійно-некротична стадія. У центрі інфільтрату з’являється стрижень із гною та некротизованих (відмерлих) тканин. Верхівка стрижня трохи виступає над інфільтратом. Через деякий час витончена шкіра, що покриває фурункул, проривається, та гній із некротизованими тканинами виходять назовні. При цьому відмічається значне поліпшення стану пацієнта. Гіперемія та болючість ураженої фурункулом ділянки шкіри поступово зникають.

Після відторгнення гною та некротизованих тканин відбувається стадія загоєння фурункула. Якщо фурункул був невеликий, на шкірі слідів не залишиться. Якщо фурункул був великим, на місці загоєння відбувається рубцювання та залишаються рубці.

Чим небезпечний фурункул?

При локалізації фурункула у ділянці носогубного трикутника або, як його ще називають, «трикутника смерті», його перебіг стає особливо небезпечним, оскільки відтік венозної крові та лімфи від даної ділянки відбувається до кутової вени, що має важливе клінічне значення.

Тромбофлебіт (тромбоз вени та її запалення), що є ускладненням фурункула верхньої губи або носа, подолавши очну вену, може переміститися в печеристий синус (один із відділів твердої оболонки головного мозку) та стати причиною його тромбозу.

Окрім цього, при фурункулі у ділянці носогубного трикутника можливе одне із перелічених нижче ускладнень:

• менінгіт (запалення твердої мозкової оболонки);
• менінгоенцефаліт (запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку);
• сепсис (генералізоване запалення).

Особливості фурункула у дітей

Фурункули досить рідко виявляють у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку за умов помірного клімату, окрім дітей із атопічним дерматитом. Разом із тим слід зазначити, що частота виникнення фурункулів та фурункульозу швидко підвищується із наближенням періоду статевого дозрівання. У підлітків та молодих дорослих фурункульоз є досить поширеним інфекційним ураженням шкіри. У період статевого дозрівання фурункули та фурункульоз частіше відмічаються у юнаків, ніж у дівчат. Пік захворюваності на фурункульоз досить часто збігається із піком появи вугревого висипу (acne vulgaris) (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Можливі ускладнення

Частими ускладненнями фурункулів та фурункульозу є такі нозології:

• лімфангіт — запалення регіонарних лімфатичних судин, за допомогою яких відбувається відтік лімфи від уражених ділянок тіла;
• лімфаденіт — запалення регіонарних лімфатичних вузлів, до яких відбувається відтік лімфи по лімфатичних судинах від уражених ділянок тіла;
• флегмони та абсцеси — гнійні ураження підшкірно-жирової клітковини та інших м’яких тканин. Також можливий розвиток флегмон та абсцесів у інших органах;
• сепсис (зараження крові) — системна запальна реакція організму у відповідь на проникнення стафілококів у кров.

У разі локалізації фурункула на обличчі, особливо у ділянці носогубного трикутника, можливі такі ускладнення:

• тромбоз печеристого синуса;
• менінгіт — запалення твердої мозкової оболонки головного мозку;
• менінгоенцефаліт — запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку.

Також ускладненнями фурункулів можуть бути такі нозології:

• з боку серця — ендокардит (запалення внутрішньої оболонки серця);
• з боку суглобів — артрити (запалення суглобів);
• з боку нирок — пієлонефрит (запалення чашково-мискового апарату нирок).

Лікування фурункула та фурункульозу

У разі виникнення проблеми, як лікувати фурункули та чим лікувати фурункульоз, лікарі-фахівці зазначають, що самостійно не слід займатися фурункулом та його лікуванням, зокрема шляхом видавлювання, оскільки це є небезпечним.

У разі наявності фурункула або фурункульозу за медичною допомогою слід звертатися до кваліфікованого сімейного лікаря чи хірурга.

Лікування інфільтративної стадії одиничного фурункула без його рецидивування — консервативне, за допомогою фармакотерапевтичних засобів формі для місцевого застосування, наприклад, у формі розчинів для зовнішнього застосування. Волосся на шкірі навколо інфільтрату обережно зістригають (шкіру не голити!), далі шкіру над інфільтратом обробляють розчином антисептика (перманганату калію, 70% розчином етилового спирту, спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти). 2 рази на добу, через рівні інтервали часу, на інфільтрат накладають серветку або тампон із іхтіолової маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським. Серветку закріплюють на шкірі за допомогою лейкопластиру, оскільки накладання циркулярної пов’язки у цьому випадку є небажаним.

У разі зміни серветки залишки мазі або лініменту змивають теплою водою, потім обробляють шкіру над інфільтратом спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти від периферії інфільтрату до його центру.

Далі на інфільтрат знову накладають серветку із іхтіоловою маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським, закріплюючи її лейкопластирем.

Прискорити процес дозрівання гнійно-некротичного стрижня та розкриття фурункула можна шляхом нанесення на верхівку фурункула спиртового розчину саліцилової кислоти.

Після розкриття фурункула використовують примочки зі стерильним гіпертонічним розчином або розчином фурациліну. Порожнину після розкриття фурункула промивають розчином хлоргексидину біглюконату та накладають серветку або тампон із маззю, що містить комбінацію хлорамфеніколу та метилурацилу. Заміну серветки або тампона із цією маззю виконують 1–2 рази на добу, закріплюючи її краї на шкірі за допомогою лейкопластиру.

При локалізації фурункула на обличчі хворому слід дотримуватися постільного режиму, у деяких випадках його госпіталізують.

У разі фурункульозу (множинних фурункулів) або хронічного перебігу одиничного фурункула із його рецидивуванням лікар може призначити антибіотикотерапію із урахуванням даних про чутливість золотистого стафілококу до певних антибіотиків у регіоні, якщо такі є.

Найчастіше лікар призначає антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди, лінкозаміди) як у формі для прийому всередину, наприклад у формі таблеток, так і формі ін’єкцій.

Тривалість антибіотикотерапії часто становить 8–10 діб. Самостійне, без консультації із лікарем, дострокове припинення призначеної пацієнту антибіотикотерапії призводить до збільшення резистентних до дії антибіотиків штамів золотистого стафілококу, а також до рецидивів фурункульозу.

При фурункульозі рекомендується приймати полівітамінно-мінеральні комплекси, особливо багаті на вітаміни А, С, Е, PP.

Іноді при хронічному перебігу фурункульозу з метою посилення імунітету пацієнту призначають людський імуноглобулін (антитіла класу IgG) та опромінення крові за допомогою ультрафіолетового випромінювання.

Особливо часто під час гнійно-некротичної стадії застосовують хірургічне лікування об’ємних фурункулів, зокрема при товстій шкірі над їх верхівкою, коли лікар за допомогою скальпелю робить розтин, покращуючи відтік гною та некротизованих тканин. Також хірургічне лікування проводиться при ускладненнях фурункульозу.

Консервативна терапія після хірургічного розтину порожнини фурункула та відтоку гною із некротизованими тканинами подібна до терапії після самостійного розтину фурункула, що була описана вище.

Фурункули та фурункульоз: актуальність діагностики, терапії та профілактики

Враховуючи вкрай значну поширеність фурункульозу, питання його діагностики, лікування та профілактики залишаються дуже актуальними для усіх верств населення, а також працівників системи охорони здоров’я.

Чим відрізняється карбункул від фурункула, гідраденіту, абсцесу та флегмони: різниця, фото

Гнійні захворювання шкіри завдають безліч неприємностей людині. Як правило, такі хвороби, як гідраденіт, фурункульоз, абсцеси, флегмони, карбункули виникають через зараження організму коками.

У чому полягає відмінність фурункула від карбункула – досить поширених уражень шкіри, слід знати кожному, оскільки ніхто не застрахований від атаки мікробів на організм. Побачивши на шкірі прищик, у жодному разі не поспішайте його видавити.

Якщо це не вугровий висип, а щось серйозніше, ви ризикуєте поширити стафілокок на навколишні тканини і навіть углиб організму. А це загрожує найсерйознішими наслідками.

Причини появи та класифікація гнійних утворень

За статистикою, гнійні запалення на шкірі виникають через активацію золотистого стафілококу. Однак сам собою він, як правило, таких явищ не викликає. Йому потрібен поштовх, який активував би запальний механізм. Факторів, які змушували б діяти інфекцію, досить багато. Наприклад, це можуть бути:

• схильність до надмірного потовиділення;
• переохолодження;
• гормональні збої;
• зайва вага;
• знижений імунітет;
• цукровий діабет;
• хвороби шлунково-кишкового тракту

Якщо людина бореться з будь-яким захворюванням, то його імунітет буде дещо ослаблений, а це чудовий привід для стафілококів атакувати організм.

У клінічній практиці відмічені випадки, коли фурункули ставали причиною зараження тіла стафілококом. Це вкрай негативно позначається на стані кісток, суглобів, серцевих клапанів.

Може виникнути навіть таке небезпечне життя захворювання, як менінгіт.

Фурункул, або по-простонародному чирей, є темно-червоним глибоким ущільненням діаметром до 5 см.

Поки формується – тягне, болить, після дозрівання та видалення гною гоїться пару тижнів. Можливо, що залишиться шрам. Це особливо неприємно, якщо фурункул був на видному місці, наприклад, на обличчі. Можливо, знадобляться послуги пластичного хірурга, якщо поразка була великою.

Утворення карбункула пов’язане з тим, що запалюється не один фолікул, як при фурункулі, а кілька розташованих поряд. Вони зливаються докупи, поширюються на підшкірний жир. Утворюється кілька гнійників із стрижнями.

Розвиток цієї інфекції серйозніший, ніж фурункул. Воно призводить до підвищеної температури, болю у місці ураження, аналіз крові покаже збільшені ШОЕ, кількість лейкоцитів.

Загальні ознаки та стадії

Фурункул та карбункул у своєму розвитку проходять однакові стадії. Усього їх 4, кожна має власні прояви:

• Перша стадія називається інфільтративною. Триває близько трьох днів – залежно від особливостей організму. Утворюється болісний набряковий нарив.
• Друга стадія займає близько тижня. За цей час шкіра некротизується (відмирає), людину лихоманить, у місці поразки спостерігається больовий синдром. До кінця періоду некрозу стрижень проривається, гній виходить.
• Стадія третя характеризується загоєнням. Там, звідки вийшли гнійно-некротичні інфільтрати, утворюється кратер, який ще кілька днів затягуватиметься молодою тканиною. Якщо фурункул був великий, то загоєння може тривати кілька тижнів.
• На четвертій стадії відбувається рубцювання.

Нарив фурункул або карбункул завжди відчувається як біль, що прострілює, червоніє, можливий навіть синій відтінок. Через інтоксикацію людина почувається погано, у неї болить голова, сил немає. Якщо натиснути на місце запалення – біль стає сильнішим.

Чим відрізняється карбункул від фурункулу.

Чирей або фурункул відрізняється від карбункула розмірами та текстурою. Фурункул, у зв’язку з тим, що запалився один волосяний мішечок, займає значно меншу площу, ніж карбункул. До того ж останній зачіпає жирові тканини, тому мішечки з гноєм залягають глибше, їх можна нарахувати кілька.

Причини виникнення

Причини, через які виникають фурункули, – потрапляння до організму інфекцій. Будь-яка садна або подряпина – відкриті ворота для проникнення в тіло різних хвороботворних мікробів. Якщо імунітет у людини ослаблений, то ймовірність зараження стафілококом збільшується.

Різниця фурункула та карбункула стає очевидною, якщо звернути увагу на кількість вогнищ запалення на одній невеликій ділянці. Якщо їх кілька і досить глибоко залягають – отже, доводиться мати справу з карбункулом. Буває, що одночасно виникають гнійні запалення у різних частинах тіла. У цьому випадку захворювання називається фурункульозом.

Структура нариву

Карбункули та фурункули відрізняються зовнішнім виглядом. Карбункул є злитими на одній невеликій ділянці кілька фолікулів, із загальною запаленою тканиною, декількома виразними осередками некротизації, глибоко розташованими гнійниками, які залучають у процес жирову клітковину. Місця локалізації – пахви, сідниці, шия, голова, обличчя.

У фурункула запалена тканина спостерігається тільки там, де росте волосся, де є підвищене потовиділення або натирання шкіри одягом. Площа ураженої ділянки набагато менша, ніж у першому випадку. Якщо утворюється великий фурункул, то виразно відчувається запалення тканини навколо нього.

Симптоматика

Фурункули та карбункули мають загальні ознаки. Але і відмінних досить багато, щоб поставити точний діагноз, оскільки у зв’язку зі складністю перебігу першого виду захворювання лікувати його необхідно інтенсивніше.

Симптоми інтоксикації при карбункулі дуже виразні:

• людину лихоманить;
• піднімається температура;
• свідомість порушується;
• місце виникнення – майже чорне;
• відрізняється сильним, розпираюче-смикаючим болем;
• спостерігається нудота, блювання.

Карбункул має кілька стрижнів у зоні зараження, відповідно гнійників теж буде багато. До них додаються ще маленькі отвори, які називають сотами. З них потроху виходить гній.

Коли розкриваються основні гнійники, вміст зеленувато-сірого кольору.

Різниця у лікуванні

Відмінності фурункула від карбункула полягають у лікуванні цих нагноєнь. Так, карбункул слід лікувати лише у стаціонарі. Така велика поразка необхідно розкривати хірургу. На сьогоднішній день, крім звичного скальпеля, вдаються ще до лазерного видалення. Цей метод не такий травматичний, залишає мінімум слідів на шкірі. Усі маніпуляції виробляються під місцевим наркозом.

Якщо карбункул розташований на голові, шиї або обличчі, то тверду їжу доведеться відкласти до одужання, краще не розмовляти. Додатково надається постільний режим.

Крім хірургічних методів лікування знадобляться медикаментозні. Їх застосовують після видалення гною для остаточної ліквідації інфекції. Сюди належить призначення антибіотиків, обробка виразок регенеруючими, антибактеріальними засобами.

Лікування фурункулів можливе вдома. Зрозуміло, якщо гнійне утворення знаходиться не на обличчі. Якщо ж больовий синдром сильний, краще таки звернутися до фахівця.

Для терапії гнійних запалень типу фурункула можна вдаватися до різних засобів:

1. Як тільки виникло ущільнення та почервоніння – змастити це місце спиртом чи зеленкою.
2. Сухе тепло допоможе швидше визріти гнійнику. Примочки прикладати не можна, оскільки вологе середовище сприяє поширенню стафілококу на сусідні ділянки.
3. Щоб зняти біль, можна прийняти несильні знеболювальні препарати.
4. Для зменшення запалення також підійдуть аптечні засоби.
5. Якщо фурункулів кілька, без антибіотиків не обійтися.

В обох випадках питання покращення імунітету актуальне.

Таким чином, відмінність фурункула та карбункула полягає у зовнішніх проявах цих захворювань, відмінної симптоматики, різних підходах до лікування.

Ускладнення

Невилікований фурункул може призвести до більш серйозних запалень – абсцесу шкіри або флегмони (розлитому нагноєнню). Крім цього, у практиці зазначені випадки виникнення:

• тромбофлебіту;
• менінгіту;
• сепсису як результат попадання гною в кров;
• запалення суглобів, хребта, клапанів серця, бруньок.

Чому важливо знати різницю

Оскільки можливість розвитку ускладнень у карбункула набагато ймовірніша і серйозніша, слід знати, як відрізнити його від фурункула. Це допоможе вчасно вжити відповідних лікувальних заходів.

Відмінності фурункула та карбункула

Шкірні проблеми частотні серед хірургічних та дерматологічних захворювань.

Більшість пацієнтів вдається до самолікування, що виправдано лише в ранньому періоді перебігу патології, але навіть у цьому випадку не виключено можливості розвитку ускладнень.

Розкритий хірургічним шляхом фурункул, карбункул або абсцес повинен лікуватися під контролем лікаря, щоб уникнути приєднання різних інфекцій.

Що таке фурункул?

Фурункул є гострим запальним процесом, що зачіпає волосяний фолікул і прилеглу жирову клітковину під шкірою.

У дітей та підлітків фурункул є індикатором багатьох хвороб.

Гнійник має округлу форму, трохи підноситься над поверхнею шкірного покриву. Область поразки (ягідниці, стегна, пахви, обличчя, шия, вушний канал чи порожнину носа) червоніє, опухає, при дотику людина відчуває біль.

В результаті розмноження патогенних бактерій формується гнійна кишеня. Через 4-6 днів він стає білим (у зв’язку з підступом гною до поверхні шкіри), з нього сочиться прозора рідина.

У разі частих рецидивів недуги ставиться діагноз «хронічний фурункульоз».

Чим відрізняється фурункул від карбункул?

Скупчення наривів, яке супроводжує гнійно-некротичне запалення, називається карбункулом. Локалізується утворення частіше на спині, сідницях, потилиці.

Карбункул – важке гнійне захворювання, при якому на шкірному покриві формується велике вогнище багряно-червоного кольору з численними гнійними порожнинами. Недуга протікає набагато складніше фурункула, формуючи значну величину уражену область.

Гній накопичується у центрі нариву: у разі утворюється безліч порожнин, заповнених ексудатом.

Відмінність фурункула від карбункула у тому, перший виявляється локально, а другий впливає загальний стан людини (виникають симптоми інтоксикації: м’язові болі, відчуття втоми, лихоманка, мігрень).

Причини появи, розвиток та симптоматика

Найчастіший «винуватець» розвитку фурункулів – золотистий стафілокок. Цей патоген існує на шкірі більшості людей, не завдаючи шкоди організму в неактивному стані.

Будь-яка подряпина або поріз може стати причиною виникнення фурункула: імунітет реагує на травму та спрямовує до ураженої ділянки лейкоцити, що борються з бактеріями.

В результаті на одній із областей починають накопичуватися відмерлі мікроорганізми та імунні клітини, що провокує утворення гною. Основними факторами для появи фурункулів є:

• у хлопчиків у період дорослішання відбувається гормональний збій в організмі, шкіра стає жирнішою, що сприяє розвитку бактерій;
• тісний контакт із людиною, яка має фурункул;
• порушення правил особистої гігієни;
• активні заняття спортом, у яких відбуваються постійні тертя зовнішніх покровів і підвищується діяльність потових залоз;
• антисанітарію;
• наявність інших шкірних захворювань (дерматит або корости);
• зайва вага.

Фурункул може розпочатися і в абсолютно здорової людини. При рецидиві захворювання слід пройти огляд у стаціонарі на гепатит, діабет та інші хвороби.

Клінічна картина фурункулів добре диференціюється з іншими дерматологічними патологіями. За 2-3 дні до утворення гнійника пацієнт відзначає свербіж, підвищення місцевої температури та тупливий біль. Потім з’являється запальний інфільтрат та болючі конусоподібні нариви.

Ефективність пивних дріжджів при фурункулах

Карбункули, як і фурункули, викликаються золотистим стафілококом. Найчастіше недуга торкається людей з ослабленим імунітетом. Ризикують захворіти на наступні групи осіб:

• хворіють на цукровий діабет;
• ВІЛ-інфіковані;
• тривалий час, що приймають гормональні препарати;
• проходять хіміотерапію;
• постійно голодують;
• що мають шкірні захворювання, локалізовані на великій ділянці тіла;
• вживають наркотики;
• мають серцеві захворювання.

Карбункул має кілька відмітних ознак:

1. на одній із ділянок зовнішнього покриву є кілька щільних болючих вузлів, що згодом зливаються воєдино;
2. зовні освіта нагадує кулю синього кольору, її вміст – кров та лімфа.

Відмінність фурункулів та карбункулів від гідраденіту, абсцесу шкіри та флегмони

Коректна диференціальна діагностика гнійних недуг сприяє призначенню правильної схеми терапії.

Набряк, гіперемія над наривом і флюктуація тканин над ним не спостерігаються, якщо абсцес протікає в товщі тканин або всередині органів.

1. Відмінність від абсцесу. Абсцес – це запальний процес зі скупченням ексудату на обмеженій ділянці, що супроводжується загибеллю клітин та гнійним розплавленням (руйнуванням) тканин. Особливість абсцесу – утворення піогенної гранульоми з молодих клітин та надмірно розрослих капілярів, що оточує гнійне вогнище та відмежовує його від здорових областей. Прояви абсцесу збігаються із симптомами гнійних запалень різного роду: головний біль, озноб, нудота, лихоманка, загальна слабкість.
2. Порівняння із флегмоною. Флегмона є розлитим гострим нагноєнням клітковини різного виду (підшкірної, міжм’язової, прямокишкової, навколониркової, заочеревинної), що активно поширюється на тканини, м’язи, кістки і сухожилля. На відміну від карбункула – у нечіткості контурів. Піогенна оболонка, як із абсцесом, відсутня.
3. Різниця із гідраденітом. Гідраденіт – гостре нагноєння потових залоз, що знаходяться в паху, промежини, западинах пахв, навколососковій ділянці. Патогени по лімфатичних судинах або через шкірні ранки та ерозії проникають у протоки потових залоз і активно розмножуються, що провокується рясним виділенням поту та його лужним середовищем.

Нарив при гідраденіті розривається самостійно, виділяючи густий гній з нориці, на місці якого після заростання формується рубець. Гнійні маси при розриві густі, іноді із домішкою крові.

Декілька гнійників можуть об’єднуватися, утворюючи щільне утворення з нерівною поверхнею і безліччю нориць. Нариви, що злилися, при гідраденіті схожі з флегмоною, але на відміну від неї шкірний покрив над гнійним вмістом горбистий.

Лікування

Діагностувати фурункул та карбункул допоможе лікар-дерматолог. Проводити оздоровчі заходи в домашніх умовах можна лише при легкому перебігу розвитку чирею. Середня та важка форма патології потребує професійної терапії або, за наявності ускладнень, хірургічного втручання.

Консервативне лікування фурункульозу носить комплексний характер і включає застосування анальгетиків, антибактеріальних препаратів і медикаментів для зовнішнього використання.

Знеболювальні засоби

У процесі дозрівання карбункули та фурункули провокують болючі відчуття. Для усунення пульсуючого болю лікарі призначають аналгетичну препарати, що допомагають зняти запалення:

1. “Парацетамол”. Ліки слід пити по 1 таблетці у дозуванні 500 мг чотири рази на день.
2. “Кетонал”. Приймають медикамент тричі на добу по 1 капсулі (50 г).
3. “Найз”. Спосіб лікування: 1 таблетку (100 мг діючої речовини) вживають двічі на день після їди.

Перші 2 препарати зі списку мають також жарознижувальну дію, а останній – протинабряковий.

Антибіотики

Антибактеріальні засоби призначаються в індивідуальному порядку при ускладненнях або локалізації карбункула або фурункула на голові. Розглянемо найефективніші ліки цієї групи:

1. “Доксициклін”. Антибіотик широкого спектра дії тетрациклінового ряду, активний щодо стрептококів та стафілококів. При терапії аналізованих дерматологічних недуг ліквідує бактерії стафілококу, у результаті гнійник (фурункул, карбункул) швидше проходить всі стадії розвитку, його стрижень відторгається.
2. “Ампіцилін”. Вбиває ті ж патогени, що й попередній медикамент, але відноситься до антибіотиків пеніцилінового ряду. Ефективно бореться з бактеріями, прискорює процес дозрівання карбункула або фурункула та загоєння ран.
3. “Цефотаксим”. Належить до антибактеріальних засобів цефалоспоринового ряду. Знищує грампозитивні та грамнегативні бактерії, прискорює процес нагноєння та прориву. Сприяє швидкому загоєнню ран.

Причини фурункульозу у дорослих

У період прийому антибіотиків не рекомендується вживати свіжі фрукти: вони дратують слизову оболонку шлунка, побічні дії.

Місцеве лікування

Перед проведенням оздоровчих заходів необхідно зрізати волосся навколо фурункулу чи карбункулу. Потім потрібно обробити уражену область антисептичним розчином, після чого прикласти зігріваючий компрес або мазь. Повторювати процедуру слід кілька разів протягом дня. Для місцевої обробки використовуються такі засоби та рецепти:

1. 70% розчин спирту. Їм обробляють пошкоджену ділянку тричі на день.
2. “Саліцилова кислота” (5%) у формі присипки. Після обробки антисептиком на гнійник прикладають марлеву пов’язку з засобом, що розглядається, яку змінюють 3 рази на день. Кислота прискорює дозрівання нариву.
3. Теплий сольовий компрес. Для приготування слід пошити невеликий мішечок, засипати в нього сіль і зашити. Далі потрібно розігріти його в духовці до теплого стану та прикладати до ділянок, на яких утворилися карбункули або фурункули.
4. Мазь Вишневського, іхтіолова мазь. Медикаменти пришвидшують життєвий цикл фурункулу. Для лікування останнього необхідно прикладати до нього будь-яку з названих мазей двічі на день. Курс терапії – до прориву гнійника.
5. Мазь “Левомеколь”, тетрациклінова, “Дімексид” – антибактеріальні, протизапальні препарати. Дані ліки проникають глибоко в шкіру і надають знеболювальну та ранозагоювальну дію. Призначають після прориву карбункула (фурункула). Застосовують засоби 3 десь у день протягом тижня.

Сіль має безліч цілющих властивостей. Проникнувши в зони запалення, вона витягає їх гній.

Хірургічне втручання

При виникненні ускладнень або неефективності консервативної терапії проводиться операція. У ході її хірург:

1. обколює уражену ділянку знеболюючим медикаментом;
2. розкриває фурункул (карбункул) за допомогою скальпеля;
3. видаляє стрижень;
4. очищує рану від некротизованих тканин.

Самостійно видаляти некротичний стрижень небезпечно: це може призвести до абсцесу та сепсису.

Для регенерації використовують мазі: тетрациклінову, “Левомеколь”, “Дімексид”. Також призначаються антибіотики (Цефотаксим, Гентаміцин, Диклоксацилін). Перев’язки проводять у умовах стаціонару.

Особливості лікування фурункулу на грудях

Народні методи

Засоби нетрадиційної медицини прискорюють процес дозрівання карбункула або фурункула, допомагають зняти болючі відчуття.

Рецепти народних цілителів дозволено використовувати при легкій стадії перебігу дерматологічного захворювання і лише під контролем лікаря.

Печену цибулю

Рецепт робить процес дозрівання карбункула швидшим, а також справляє антибактеріальний ефект.

Духовку слід заздалегідь розігріти до 180°С. Покласти в неї цибулину, що розрізає навпіл, на деко зрізом вниз, залишити на 5 хвилин.

Злегка остиглий запечений овоч необхідно додати до карбункула або фурункула, зафіксувати пластиром, укутайте теплою тканиною або шарфом. Тримати 2 години, після чого змінити пов’язку.

Проводити процедуру потрібно 6 разів на день доти, доки фурункул не прорветься.

Житнє борошно з медом

Для приготування знадобиться по 100 г меду, господарського мила (72%) та житнього борошна.

Мило необхідно натерти на тертці і розтопити на водяній бані, потім змішати його з медом, поступово додати|добавляти| муку|борошно| до консистенції еластичного коржа.

Отримане тісто додати до фурункулу (карбункулу), обернути харчовою плівкою або поліетиленом і залишити на ніч. Процедуру проводять до прориву фурункула та виходу гною назовні.

Кімнатний фікус

Один лист рослини необхідно перекрутити через м’ясорубку, а другий занурити в киплячу воду до розм’якшення. кашку, що вийшла з першого листа, викласти на другий, прикласти до карбункула, зафіксувати і залишити на ніч. Маніпуляцію необхідно повторювати до виходу гною.

Ускладнення та наслідки

Запущений фурункульоз провокує розвиток бактеріємії та септицемії, а також рознесення стафілококової інфекції по всьому організму. При аналізованих патологіях страждають на серцеві клапани, кістки, великі суглоби, органи видільної системи.

Небезпечним ускладненням є менінгіт, що виникає внаслідок інфікування мозку.

До ускладнень також належать розвиток флегмон. Імовірні та інші несприятливі наслідки: імпетиго (множинні гнійники на шкірному покриві); септичний артрит (запалення та подальше руйнування суглобів, спричинене інфекцією).

Профілактика

Щоб уникнути виникнення гнійних вогнищ, необхідно дотримуватися правил:

• користуватися антибактеріальним милом;
• обробляти рани (навіть незначні) антисептиком одразу після їх отримання;
• до загоєння порізу накладати нею стерильну пов’язку;
• правильно харчуватися, вести фізично активний спосіб життя, що дозволить зміцнити імунну систему.

Якщо фурункул або карбункул вже утворився, необхідно вжити заходів для запобігання поширенню інфекції по всьому тілу:

• ретельно мити руки після кожного контакту з ураженою областю;
• щодня прати особисті речі;
• використовувати для обличчя та тіла різні рушники;
• проводити обробку та перев’язку запаленого місця якнайчастіше;
• до повного одужання не ходити до лазні, сауни, басейну або спортивного залу.

Таким чином, дотримання правил особистої гігієни уникає появи дерматологічних недуг інфекційного характеру. Важливо не вичавлювати фурункул, щоб уникнути серйозних ускладнень.

Діагностика карбункулу: Відео

3. Фурункул, карбункул, абсцес, флегмона

Фурункулом, або чиреєм, називають гнійне запалення
волосяного мішечка і сальної залози
разом з їхньою пухкою клітковиною.
Розвиток великої кількості фурункулів на
різних ділянках тіла називають фурункульозом .
Збудник – стафілокок.

Карбункул є гострим гнійно-некротичним
запаленням декількох волосяних цибулин
і сальних залоз разом з навколишньою
шкірою і підшкірною клітковиною. При
карбункулі на відміну фурункула
гнійну інфільтрацію і розпад тканин
спостерігають одночасно і великій
ділянці.

Припухлість має напівкулясту
форму, на ній утворюються множинні
гнійні головки, а потім отвори,
через які виділяється гнійно-некротична
маса. Надалі окремі отвори
зливаються, утворюючи великі отвори
у шкірі.

Загальний стан тварини
тяжкий, відзначають високу температуру
тіла, пригнічення, розлад апетиту.

Абсцес (Abscessus)
– нарив, гнійник.

Абсцес – це
обмежений запальний процес, що
супроводжується скупченням гнійного
ексудату в штучно освіченій
порожнині.

Абсцеси можуть
бути як самостійне , так і як вторинне прояв патологічних
процесів, флегмони, періоститу, флебіту,
карієсу кістки. Абсцес може бути й у
результаті метастазу.

• За місцем розташування
  абсцеси можуть бути поверхневі,
  глибокі.
• Глибокі абсцеси
  бувають в органах і в
  тканинах, що лежать глибоко: печінки, легенів.
• Скупчення гною в
  природних порожнинах називається
  емпієма.
• Абсцеси,
  що розкриваються у черевній порожнині,
  називаються перитонітом, а грудній –
  плевритом, у суглоб – гнійним артритом.
• Абсцеси можуть
  бути:
• 1. гарячі (характеризуються гострими місцевими
  явищами запалення, швидким формуванням
  і гострим перебігом; мають мимовільне
  розтин),
• 2. холодні (виникають в результаті розвитку
  туберкульозної інфекції, грибків:
  актиномікозу, ботріомікозу),

3. метастатичні (утворюються в органах та тканинах внаслідок
перенесення бактерій струмом крові з
первинного запального вогнища (мит,
туберкульоз)).

Етіологія. Абсцеси можуть утворюватися внаслідок
впровадження гнійної інфекції: стафілококи,
стрептококи, кишкова паличка,
синьогнійна, пневмококи та деякі
види грибків (актиноміцети).

Сприяючими
факторами можуть бути механічні
пошкодження покривів шкіри, слизових
оболонок, фізичні дії: опіки,
обмороження, застуда, протяги.

А можуть виникати
в ранових областях наглухо закритими
швами при недостатній хірургічній
обробці і неповному змиканні ранової
щілини в глибині, при спалаху дрімучої
інфекції (тобто рана загоїлася, а мікроб
залишився) і при зниженій резистентності
організму.

Патогенез.У відповідь використання гнійної інфекції
організм відповідає захисно-пристосувальної
реакцією, тобто. запаленням; (Насамперед
процес починається з гіперемії,
гідратації).

1 стадія називається серозним просочуванням
тканини . У цій стадії спостерігається
розвиток ацидозу, збільшується
проникність стінок судин.

2 стадія – стадія
імміграції формених елементів (лейкоцитів) із розширених кровоносних
судин.

Мікроби розмножуються,
виділяють продукти життєдіяльності,
а організм відповідає запаленням,
відбувається регенерація, чи стадія
бар’єризації, тобто. 3 стадія .

Якщо організм
подолав мікрофлору, то відбувається
дозрівання абсцесу, отже,
настала 4 стадія – абсцедування .

Далі настає
5 стадія – самоочищення . Очищення
відбувається розсмоктуванням ексудату по
лімфосистемі або проривом гною і за
допомогою скорочення м’язів він виливається
назовні.

6 стадія –
коли порожнина заростає сполучною
тканиною і називається стадією рубцювання
або стадією епітелізації.

Клінічні
ознаки. При абсцесі виникає
припухлість, при пальпації флюктуація,
спостерігається підвищення місцевої температури,
болючість, по краях припухлості
формується ущільнення.

При розтині
доброякісного абсцесу гній
густий, білуватий, солодкувато-кислого
запаху. Дно та стінки гнійної порожнини
вистелені грануляційною тканиною рожевого
або червоного кольору.

1. Стрептококовий абсцес – гній неприємного запаху,
   вершкоподібний, сірувато-білий з домішкою
   великої кількості мертвих тканин,
   крові, пластівців фібрину.
2. Стафілококовий абсцес – гній солодкувато-кислого
   запаху, сметаноподібний, густий,
   жовто-білого кольору.
3. Кишкова паличка – гній рідкий, смердючого запаху,
   коричневого кольору.
4. Синьогнійна
   паличка – гній густий, блідо-зеленого
   кольору або сіро-зелений.
5. Туберкульозна
   паличка – гній абсцесу рідкий, з
   домішкою пластівців та сирних мас.
6. При бруцельозі – гній кров’янистий з білувато-жовтими
   сирними масами, далі гній
   стає сірувато-жовтий, маслянистий.

Диференціальний діагноз . Гематома: формується
протягом кількох годин, при пальпації
спостерігається крепітація, у пунктаті –
кров.

• Аневризм розташовується в процесі кровоносних
  судин, безболісна, без ознак
  запалення, при натисканні зменшується,
  чути шуми пульсової хвилі, у пунктаті
  – кров.
• Грижа має
  грижове кільце, грижове вміст;
  (кишечник, сальник), може прослуховуватися
  перистальтика, при защемлених грижах
  пунктат містить калові маси.
• Новоутворення зростають повільно, відсутні ознаки
  гострого запалення та флюктуації, місцева
  температура залишається в межах норми.
• Флегмона характеризується розлитою, хворобливою
  твердою припухлістю з різким підвищенням
  місцевої та загальної температури на 2-30,
  сильним пригніченням тварини, різким
  зниженням її працездатності та
  продуктивності.

Лікування абсцесу .

У початковий
період до появи флюктуації застосовують
тепло у вигляді лампи солюкс у поєднанні
з компресами, що зігрівають, 2% розчину
соди, 60% розчину спирту з 10-20% іхтіолу
або 2% креоліну.

Розкривати абсцес за
умови абсцедування. Розтин до
абсцедування сприяє проникненню
в м’які тканини гною та утворенню
флегмони. Розріз роблять від середини до
периферії, щоб не було заток та
кишень.

Порожнину зрошують
теплим спиртовим розчином 10-20% хлориду
Na. Після чого застосовують
рідину Олівкова.

1. Якщо забезпечений
   сток гною, то можна застосовувати порошок
   по Плахотину:
2. Якщо немає стоку
   гною, можна застосовувати дренаж.
3. Далі лікують як
   відкриту інфіковану рану.

(Phlegmone) – гостре
гнійне розлите запалення пухкої
клітковини з величезним переважанням некротичних
явищ, схильний до дифузного
поширення і некрозу. Збудники
– гнійні мікроби: стафілококи та
стрептококи, рідше – гнильні.

• Стадії розвитку флегмони: 1) серозного просочування
  тканини, 2) клітинної інфільтрації, 3)
  прогресуючого некрозу, 4) бар’єризації
  або абсцедування та 5) самоочищення.
• Класифікація флегмону. Розрізняють такі:
• за етіологічними
  ознаками: стафілококову
• стрептококову
• анаеробну
  та
• змішану;
• за місцем локалізації:
  флегмона холки, стегна,
• потилиця, препуція,
• плеча, віночка,
• навколо
  суглоба – параартикулярна,
• навколо
  прямої кишки – парапроктит,
• навколо
  навколониркової клітковини – паранефральна, навколо очниці –
  ретробульбарна та ін;
• по глибині ураження
  тканин: поверхнева,
• глибока,
• підфасціальна,
• міжм’язова,
• парахондральна
  (навколишня хрящ);
• за характером
  ексудату: серозна,
• гнійна,
• гнильна,
• змішана
  (гнійно-гнильна);
• за клінічними
  ознаками: відмежовані та
• дифузні.

клініка. Загальний
стан пригнічений, підвищення
температури тіла на 2-3 градуси С. Розлита
дерев’яніння припухлість, при пальпації
– болючість. Виражено всі 5 ознак
запалення. У центрі припухлості –
хист і може статися саморозтин.
Після прориву гною температура приходить
до норми, тобто. ознаки лихоманки зникають.
Кульгавка підвішеного типу.

4. Лікування
місцевої гнійної інфекції .

Лікування має
бути комплексним, відповідним
стадіям розвитку гнійно-інфекційного
запалення; що враховує біологічні
особливості інфекту.

Охорона рецепторів і нервових центрів від
переподразнення на початкових стадіях
розвитку гнійної інфекції, може бути
досягнута шляхом застосування новокаїнових
блокад , внутрішньовенних введень новокаїн-антибіотикових розчинів ,
а також різних видів вологого та
сухого тепла .

З цією метою використовують
содові, спирто-іхтіолові, спирто-камфорні
та інші зігрівальні компреси, лампи
соллюкс, Мініна (синє світло), парафінові
або озокеритові аплікації та ін. Як
відомо, теплові процедури зменшують
біль, посилюють функцію ретикулоендотеліальної
системи.

Необхідно пам’ятати, що на
стадії абсцедування не можна застосовувати
вологе тепло у вигляді зігрівальних
компресів та ванн . Під впливом їх,
особливо при гіперергічному запаленні,
посилюються переважно пасивна
гіперемія, набряк, внутрішньотканинний тиск,
погіршується кровообіг.

У порівнянні з
тепловими процедурами найкращий лікувальний
ефект спостерігається від застосування
новокаїнових блокад 0,25%-ним розчином
новокаїну з антибіотиками (пеніцилін,
стрептоміцин, мономіцин та ін.). На
стадії запального набряку таке
лікування викликає слабке подразнення
рецепторного апарату, покращує
фізіологічний стан тканин,
активує захисні механізми та пригнічує
інфект.

На стадії
абсцедування, при накопиченні в
анатомічних порожнинах гною та при
дозріванні гнійно-некротичних вогнищ
доцільно систематично застосовувати
пункції з метою евакуації гною із
закритих порожнин (абсцес, флегмона,
артрит, тендовагініт та ін.).

Евакуацію
гнійного ексудату бажано поєднувати з промиванням гнійних порожнин розчинами фурациліну (1:5000), сульфаніламідами (альбуцид,
норсульфазол та ін.).

У випадках, коли
в гнійній порожнині відсутні мертві
тканини, таке лікування може замінити
оперативне втручання.

Передбачаючи значну
кровотечу , необхідно за 12-24 години
до оперативного втручання
внутрішньовенно ввести 10% розчин хлориду кальцію. При загальній слабкості, обумовленій
гнійно-резорбтивною лихоманкою,
внутрішньовенно вводять 40% розчин глюкози
з аскорбіновою кислотою та вітамінами
групи В.

Розміщувати розрізи
потрібно так, щоб при мінімальних
розтинах, травмуванні м’язів, судин
і нервових стовбурів забезпечити вільний
і найбільш повний вихід для ексудату.

Розсікати тканини ,
особливо на кінцівках, бажано у
міжм’язових жолобах. Після розтину
шкіри, загальних та приватних фасціальних
«футлярів» тупим шляхом проникають
під відповідний м’яз і, не ушкоджуючи
останнім, забезпечують вихід гною
назовні.

Дренування
відкритих гнійних осередків . З цією метою
слід застосовувати марлеві дренажі,
просочені одним із гіпертонічних
5-10% розчинів середніх солей з додаванням
хлораміну до 2%, марганцевокислого калію
до 0,5%, фурациліну до концентрації 1:5000
або інших антисептичних засобів.

1. Перед введенням
   дренажів необхідно зупинити
   кровотечу з великих судин
   механічними прийомами, а з дрібних –
   введенням у відкриту порожнину або рану
   марлевої серветки.
2. Марлеве дренування
   з гіпертонічними розчинами та
   додаванням до них йоду до 1:500, 1:1000, а
   скипидару до 4% сприяє більш
   швидкій секвестрації мертвої тканини.
3. Необхідно
   враховувати, що марлеві дренажі,
   просочені бальзамічною маззю
   Вишневського, мають менш виражені
   дренажні властивості, ніж масляні
   марлеві дренажі.
4. Правильно застосовані
   марлеві дренажі з гіпертонічними
   або антисептичними розчинами виконують відсмоктувальну роль та покращують
   перебіг розкритого інфекційного вогнища
   або інфекційної рани.

Після гнійної
операції першу перев’язку та вилучення
дренажу необхідно проводити через
24-48 годин. Трубчасті дренажі витягають
через 5-6 днів у міру закупорки їх. У
таких випадках дренажі поступово
витягують та вкорочують.

Як тільки
інфекційне вогнище або рана звільняться
від мертвих тканин, покриються нормальними
грануляціями і зменшиться гнійне відділення,
дренування слід припинити.

Перед призначенням
тієї чи іншої антибіотика необхідно
визначити мікробів, які у
інфекційному осередку.

Для внутрішньом’язового
введення пеніциліну слід брати
в дозі 2000 ОД, стрептоміцин – 1500-2000
ОД на 1 кг ваги тварини.

Забезпечити
хворих тварин кормами, що рясно
містять вітаміни , або давати
останні у вигляді концентратів (особливо
вітамін В1 і аскорбінову кислоту).

Більшість
антибіотиків перед введенням розчиняють
у 0,5-0,25% розчині новокаїну, якого
іноді додають власну кров
хворого.

Місцево може бути
застосований біцилін . При дозі 10000 ОД
на 1 кг ваги тварини, володіючи
пролонгуючим дією, забезпечує більш високу концентрацію пеніциліну
в крові.

Тетрациклін використовують при тяжкій місцевій та загальній
хірургічній інфекції та з метою
профілактики інфекційних ускладнень
при хірургічній.

Добова доза
основи тетрацикліну 0,03 г на 1 кг
живої ваги; її доцільно ділити
на 2-3 прийоми.

Місцеве застосування
антибіотиків здійснюється шляхом
зрошень, використання марлевих
дренажів та аплікацій марлевими
серветками, рясно просоченими
розчинами або емульсіями антибіотиків,
а також шляхом рясного припудрювання
стінок гнійних порожнин ран після
проведеної хірургічної обробки
(висічення мертвих тканин). Бажано,
щоб розчин був введений і під його
основу.

Чим відрізняється фурункул від карбункула: у чому різниця

Запальні процеси на шкірі бувають різної природи. Вони можуть як відрізнятися на вигляд, так і бути схожими. Чим відрізняється фурункул від карбункул? Що між ними спільного, що різного, ми й з’ясуємо далі. Також уявімо причини утворення таких патологій, їх симптоми, можливості діагностики, лікування.

Що таке фурункул?

Чим відрізняється фурункул від карбункул? Щоб відповісти на запитання, необхідно подати визначення цих термінів.

Фурункул також може бути відомий як чир або нарив. Так називається гнійне запалення волосяної цибулини («кореня» волоса) і сальної залози, що сусідить з нею.

Зовні це виглядає як почервоніння, що здувся, червоний вузлик на шкірі. Згодом у його центрі утворюється гнійна «головка». Розмір такої освіти може бути не більше 0,5-3 см.

Якщо людина страждає від багатьох фурункулів, явище називається фурункульозом.

Що таке карбункул?

Карбункул – це гнійне запалення вже кількох волосяних цибулин одразу. Може бути порушена сальна залоза, а також підшкірна клітковина. У порівнянні фурункулами це серйозніша гнійна поразка. Зовні це набагато більш широке запальне вогнище: безліч гнійних «головок», почервоніла до багряного стану шкіра.

Чим відрізняється фурункул від карбункул? Якщо фурункульоз це місцеве запалення, місцеві симптоми, то при розвитку карбункула погіршується загальне самопочуття людини. Піднімається температура тіла, утворюється м’язовий біль, загальна слабкість.

Що спільного з-поміж них?

Ми розуміємо, чим відрізняється фурункул від карбункула. Але подивимося, що їх об’єднує.

Обидва запалення, як правило, з’являються в локаціях, які піддаються тертю одягом, частинах тіла, що сильно пітніють, вкриті пушковим волоссям. Тому подібні утворення часто вражають обличчя, шию, пахви, ноги. Нерідко виникають у областях статевих органів.

Розвиток фурункула та карбункула особи, тіла, кінцівок провокує бактеріальна інфекція. Найчастіше це стрептококи та стафілококи, які у великій кількості населяють поверхню шкіри.

Під шкірний покрив вони можуть потрапити в результаті як великих порізів, подряпин, подряпин, так і мікротравм (наприклад, уколів шипами рослини).

Якщо імунні сили організму з тієї чи іншої причини знижено, розвивається запалення.

Фурункули та карбункули (фото запалень ви можете побачити у статті) не заразні. Але треба мати на увазі, що при відкритті гнійного «ковпачка» з його наповненням на поверхню шкіри можуть потрапити нові хвороботворні бактерії.

Якщо вони поширяться сусідні ранки, це викликає нове запалення. Тому при лікуванні потрібно уважно ставитися до гігієни – мити руки, доторкаючись до фурункула або карбункула, періодично змінювати пов’язки.

Будь-який абсцес шкіри, фурункул та карбункул обличчя в жодному разі не можна видавлювати, розрізати або протикати самостійно! Це загрожує тим, що ви занесете інфекцію у глибші тканини. Інфекція може проникнути в кров, розвинеться сепсис. Також з кров’ю вона може бути занесена і в головний мозок, що веде до небезпечних для життя ускладнень.

Різниця між запаленнями

Уявимо тепер основні відмінності фурункулів та карбункулів. До речі, їх не так вже й багато.

Фурункули найчастіше у чоловіків. Особливо молоді люди, підлітки. Додатково запалення схильні люди, які віддають перевагу тісному одягу, які не дбають про гігієну свого тіла. Велике значення має і знижений з якихось причин імунітет.

Ще одна відмінність фурункулів та карбункулів: останні зустрічаються набагато рідше. Їм також більше схильні чоловіки, але вже середнього та похилого віку. У групі ризику і люди, здоров’я яких ослаблене серйозним загальним хронічним захворюванням. Наприклад, цукровий діабет.

Чим відрізняється карбункул від фурункулу? Фото, як ви бачите, не особливо передають їхню різницю. Важлива відмінність у лікуванні цих запалень. Фурункул легко можна вилікувати вдома. Особливо на початковій стадії, до формування гнійника. При розвитку карбункула необхідно завжди звертатися до лікаря. Особливо якщо він з’явився на обличчі, а ви відчуваєте загальне нездужання.

Причини фурункулу

Якщо подивитися на фото фурункула та карбункула, у чому різниця, можна зрозуміти одразу. В. ділянці запалення. Що ж до причин, тут можна виявити деякі відмінності.

У більшості випадків причина у зараженні волосяної цибулини золотистим стафілококом. У звичайному стані ці бактерії живуть на поверхні слизових оболонок рота та носа, шкірних покривів, не завдаючи шкоди організму. Приблизно 20% людей на земній кулі – носії стафілококу.

Фурункул розвивається внаслідок влучення бактерії під шкіру через порізи, подряпини та інші травми. Імунна система реагує на це, посилаючи до чужорідного агента лейкоцити. Результат їхньої «війни» між собою — це той самий гній. Його складають мертві бактерії та загиблі імунні клітини.

Провокуючими запалення факторами слід назвати наступне:

• Підлітковий вік чоловіки. Шкіра в цей період життя стає сальнішою, що сприяє розмноженню бактерій.
• Недотримання правил особистої гігієни.
• Тісний контакт із людьми, на шкірі яких є фурункули.
• Заняттям видом спорту, що передбачає посилене потовиділення, тертя тісного одягу про шкіру, щільний контакт з іншими спортсменами (наприклад, у випадку з регбі).
• Проживання у несприятливих санітарно-гігієнічних умовах.
• Шкірні захворювання – короста, атопічний дерматит та ін.
• Надмірна маса тіла.

Але фурункули можуть з’явитися і в людини, у житті якої немає жодного з факторів, що провокують. Якщо ця проблема повертається знову і знову, є підстави перевірити стан свого здоров’я. Оскільки перед вами один із симптомів хронічно зниженого імунітету, що може говорити про багато прихованих серйозних патологій.

Причини карбункулу

Так само, як і фурункули, карбункули викликаються тим самим золотистим стафілококом. Вони розвиваються на тлі більш глибокого поширення інфекції в підшкірні шари. У процес залучено кілька сальних залоз, волосяних цибулин.

До групи ризику тут входять люди із хронічно зниженим імунітетом. Це може бути при наступних захворюваннях та станах:

• Цукровий діабет.
• СНІД.
• Призначення тривалого курсу лікування препаратами-стероїдами.
• Хіміотерапія.
• Гострий недолік вітамінів та необхідних мікро- та макроелементів у повсякденному раціоні людини.
• Шкірні захворювання, що уразили великі ділянки тіла.
• Пристрасть до наркотиків (особливо при внутрішньовенному їхньому віданні).
• Захворювання крові, судин та серця.

Симптоми фурункулу

Тепер ви знаєте, у чому різниця фурункулу та карбункулу. Розберемо їх симптоми.

Як правило, для появи фурункула достатньо трьох факторів: тертя шкіри, посилене потовиділення, наявність волосяних цибулин. Чому їх найчастіші локалізації – обличчя, шия, пахви, пах, сідниці, стегна.

Спочатку з’являється червона пляма. Згодом воно збільшується, стає щільним. Місце запалення починає хворіти. Потім у його центрі з’являється гнійна жовта головка.

Згодом запалення розкривається, гній спливає назовні. Біль іде, ранка гоїться, на її місці з’являється рубчик. Процес може зайняти від кількох днів до двох тижнів.

Найнебезпечніша локація – виникнення фурункула в зоні носогубного трикутника. Справа в тому, що судини, що живлять цю зону, сягають головного мозку. Якщо ви видавите фурункул, занесете інфекцію, вона цілком може дістатися мозку, що спровокує розвиток менінгіту – небезпечного для життя інфекційного захворювання, що потребує негайної госпіталізації.

Найболючішими є фурункули у носі, вусі, на статевих органах. Вони опухають, збільшуються у розмірах. Це обумовлюється наявністю пухкої підшкірної клітковини, у якій швидко розвивається запальний процес.

Симптоми карбункулу

Крім відмінностей на фото, відмінності карбункула та фурункула можна помітити у їхніх симптомах. Однією з ознак карбункулів є те, що це запалення розвивається на шиї, спині чи стегнах.

Процес більш важкий, оскільки запалення поширюється на глибоколежачі тканини. Торкається жирова підшкірна клітковина.

Хворий зазначає у себе загальне нездужання: слабкість, нудоту, головні та м’язові болі, високу температуру тіла.

Карбункул є масштабним вогнищем запалення. Яскраво-червона шкіра та безліч гнійних головок – його відмінні риси. Розмір назрілого карбункула може становити від 3 до 10 см. Гній при цьому може сочитися з кількох головок одночасно. Візуально це запалення схожим на бджолині стільники. Іноді всі отвори зливаються в одне, з якого витікає гній.

Діагностика

Як правило, досвідчений фахівець діагностує фурункул або карбункул на вигляд запалення, скаргам пацієнта на свій стан. Але в деяких випадках потрібне проведення додаткових діагностичних процедур:

• Запалення не усувається звичайним лікуванням. Швидше за все, воно викликане не стафілококом, а іншою бактерією.
• На тілі людини кілька осередків фурункулів чи карбункулів.
• Запалення виникло повторно після лікування.
• У пацієнта діагностовано діабет, СНІД, він проходить хіміотерапію.

У такому разі береться мазок зі шкіри, а вміст гнійника відправляють на бактеріологічне дослідження. Отже визначається вид збудника запалення. Також хворому призначають аналіз крові, щоб переконатись, що немає невиявлених захворювань.

Лікування фурункулів

Якщо у вас з’явився фурункул на обличчі, особливо в зоні носогубного трикутника, це вимагає звернення до лікаря. В інших випадках запалення успішно лікується в домашніх умовах. Краще не зволікати і розпочати лікування на ранній стадії, доки не утворився гнійник.

Запалення обробляють антисептичним засобом – медичним спиртом чи розчином діамантової зелені. Протягом дня до фурункулу потрібно прикладати сухе тепло – розігріті мішечки із сіллю, піском чи рисом, теплі варені яйця. Це допомагає покращити кровообіг. А разом із ним і надходження лейкоцитів, що борються з інфекцією.

Якщо фурункул утворився на кінцівки, необхідно забезпечити їй спокій. Для зняття болю використовують нестероїдні протизапальні препарати (анальгін, кеторол, ібупрофен) або парацетамол.

Гнійну «головку» в жодному разі не можна розкривати! Коли вона розкриється сама, ретельно обробіть ранку антисептиком та накладіть стерильну пов’язку.

Лікування карбункулів

Якщо у вас утворився карбункул, потрібне звернення до лікаря. Самолікування тут неприпустимо. У певних випадках потрібна госпіталізація. Наприклад, при великому гнійному ураженні тканин. Тому що це загрожує зараженням крові і всіма наслідками, що з цього випливають.

Лікування тут хірургічне. Фахівці під місцевим наркозом розкривають гнійну порожнину, видаляють усі відмерлі тканини, прочищають рану. Потім місце операції обробляють антисептиками, накладають стерильні пов’язки. У деяких випадках потрібне накладання швів і навіть пластмаси шкіри. Додатково призначаються антибіотики та фізіопроцедури.

Фурункули та карбункули — схожі, але водночас не ідентичні запальні процеси. Їх відрізняє масштабність запалення, особливості лікування, фактори, що провокують, локації ураження тканин.

Добавить комментарий Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Next Post

Препарати для лікування вен та судин

Гнійні захворювання шкіри завдають безліч неприємностей людині. Як правило, такі хвороби, як гідраденіт, фурункульоз, абсцеси, флегмони, карбункули виникають через зараження організму коками. У чому полягає відмінність фурункула від карбункула – досить поширених уражень шкіри, слід знати кожному, оскільки ніхто не застрахований від атаки мікробів на організм. Побачивши на шкірі прищик, […]