Барановичский район

Барановичский район находится на самом севере Брестской области. Он граничит с Ивацевичским, Ляховичским, Слонимским, Дятловским, Новогрудским, Кореличским и Несвижским районами.

Площадь района составляет 2.177 квадратных километров. З десь расположены участки Новогрудской возвышенности и Копыльской гряды. Это придает в целом равнинному рельефу некоторое разнообразие. Район, который является одним из лидеров по производству сельскохозяйственной продукции в нашей стране, известен тем, что из-за больших размеров распаханных участков здесь периодически случаются пыльные бури. Высшая точка (267 м) расположена близ д. Зеленая.

Лес занимает всего 33% его территории, что является одним из самых низких показателей в Беларуси. Главной водной артерией служит Щара с притоками (к сожалению, многие из них подверглись мелиорации). Также имеется несколько крупных озер, включая Домашевичское и Колдычевское, а также водохранилища Кутовщина, Гать и другие.

По данным на 2018 год население Барановичского района составляло 30.703 человека. По этому показателю район занимает10-е место в Беларуси. Помимо административного центра – Барановичей – в состав Барановичского района также входит поселок городского подчинения Городище. Всего здесь насчитывается 238 населенных пунктов, разделенных между 14 сельсоветами.

5 причин посетить Барановичский район

1. Увидеть родовые гнезда знаменитых шляхетских фамилий

В Полонечке, Ястрембеле, Павлиново и некоторых других населенных пунктах Барановичского района можно увидеть усадьбы, которые некогда принадлежали самым прославленным семьям Великого княжетва Литовского, включая могущественных Радзивиллов. Время не пощадило многие из них. Тем более стоит увидеть то, что еще осталось от родовых гнезд, пока они не исчезли или не утратили часть своего романтического очарования при реставрации.

2. Посетить место, где, возможно, зародилась белорусская государственность

Возвышение близ г.п. Городище привлекает внимание разве что своей необычной формой. Здесь когда-то находилось крупное средневековое поселение, которое впоследствии было оставлено. Данные археологических раскопок позволили некоторым историкам выдвинуть смелое предположение, что именно на этом возвышении стояла первая столица Миндовга – легендарная Ворута. Сложно сказать, так ли это на самом деле, но любителям истории точно стоит побывать в этом загадочном месте, которое может похвастаться почти 1000-летней историей.

Троицкий костел в Ишкольди

3. Отправиться в путешествие по заказнику «Стронга»

Только на первый взгляд может показаться, что Барановичский район обделен природными красотами. Чтобы изменить свое мнение, достаточно посетить Республиканский ландшафтный заказник «Стронга». Почти три четверти его территории занимают смешанные леса, образованные сосной и широколиственными породами. Здесь обитают многие редкие виды животных, включая зеленого дятла, медянку и др. Ядром этой особо охраняемой природной территории являются участки двух рек: Иссы и Лохозвы, которые служат местом обитания для редкого вида рыб – ручьевой форели, которая по-белорусски называется «стронгой» (именно в честь нее и был назван заказник). Сплав по рекам – пожалуй, лучший способ познакомиться с его великолепной природой.

4. Отыскать следы мальтийских рыцарей

Достаточно один раз взглянуть на церковь святого Александра Невского, которая возвышается в центре Столовичей, чтобы понять: раньше она была костелом. В таком повороте судьбы, который пережили многие белорусские храмы, нет ничего необычного. Однако некогда этот храм принадлежал Мальтийскому ордену, а в скромных Столовичах находилась одна из его командорий, хотя сегодня в это трудно поверить.

Церковь Святого Александра Невского

5. Пройти дорогами Первой мировой войны

В Барановичах размещалась ставка российского командующего Западным фронтом. Печальным памятником Барановичской наступательной операции 1916 года являются доты и могилы солдат, которые можно отыскать по берегам Щары.

История

Заселение территории, которая сегодня входит в Барановичский район, началось еще в 4 тыс. до н.э. Однако славяне появились здесь намного позже – лишь в IX веке н.э. До наших дней практически не сохранились памятники, которые могли бы рассказать о том историческом периоде. Приятным исключением является городище, сохранившееся на берегу реки Сервечь рядом с городским поселком Городище.

Выгодное географическое положение этих земель привело к тому, что они не раз становились ареной боевых действий. 13 сентября 1771 года близ местечка Столовичи произошло знаменитое сражение между войсками Михаила Казимира Огинского и Александра Суворова. Последний одержал в ней победу. Это во многом предопределило дальнейшую судьбу белорусских земель.

В 1795 году, когда произошел третий и последний раздел Речи Посполитой, территория, на которой позже был образован Барановичский район, вошла в состав Российской империи. Издавна здесь проходили важные торговые пути, связывавшие Запад с Востоком. Строительство шоссе Москва-Брест, а потом и железной дороги только укрепило такое положение дел.

Особенно трагичным событием для этих земель стала Первая мировая война, поскольку через них прошел фронт. В результате затяжных позиционных боев многие населенные пункты были разрушены, а тысячи местных жителей стали беженцами. После советско-польской войны территория будущего Барановичского района вошла в состав Новогрудского воеводства Польши. Лишь в 1939 году она была присоединена к БССР.

Уже вскоре после начала Великой Отечественной войны эта территория была занята фашистскими войсками. О временах оккупации напоминает мемориал, посвященный Колдычевскому лагерю смерти.

Барановичский район ведет свою историю с 1954 года, хотя фактически он возник на 15 лет раньше, только тогда назывался Новомышским и входил в состав Барановичской области. Преобразования, произошедшие в 1954 году, коснулись не только названия этого района – увеличилась и его площадь. Современные административные границы сложились в 1962 году после присоединения Городищенского района.

Достопримечательности

Музей-усадьба Адама Мицкевича, расположенная в д. Заосье, является своеобразной визитной карточкой Барановичского района и уж точно самой посещаемой из его достопримечательностей. Именно здесь родился и провел ранние годы своей жизни будущий классик белорусской и польской литературы. Оригинальные строения не сохранились, но в 1990-е годы их решено было воссоздать с максимальной исторической достоверностью. Экспозиция знакомит посетителей не только с жизнью Адама Мицкевича, но и со шляхетским бытом тех времен.

Троицкий костел в Ишкольди имеет огромное значение для истории белорусской архитектуры. Его по праву называют самым старым готическим зданием на территории нашей страны и одним из немногих образцов этого архитектурного стиля, который воплотил в себе некоторые необычные элементы. Так контрфорсы на самом деле выполняют скорее декоративную функцию – как и многочисленные ниши, украшающие главный фасад. За свою историю Троицкий костел в Ишкольди успел побывать католическим, кальвинистским, униатским и православным храмом.

Уникальна не только для Беларуси, но и для всей Восточной Европы церковь святой Троицы, расположенная в д.Большая Своротва. Привлекает внимание ее необычная форма: этот храм, построенный из бутового камня и украшенный шатровой крышей с башенкой, в плане представляет собой треугольник. Такое архитектурное решение оказалось настолько необычным, что вокруг него до сих пор не утихают споры.

Троицкая церковь в Вольно, построенная в 1768 году, является прекрасным образцом виленского барокко. Некогда она украшала обитель базилиан – единственного униатского монашеского ордена. Главный фасад, обрамленный двумя гранеными башнями, впечатляет своей выразительностью (она во многом обусловлена использованием декоративных элементов, заимствованных из стиля рококо), которую лишний раз подчеркивают деревья старого парка, окружающего этот храм.

Костел святого Юрия в Полонечке отражает другую сторону белорусского исторического наследия. При первом взгляде на него трудно поверить, что этот храм построен из дерева. Его облик определяют элементы, характерные для неоготики. Они появились во многом благодаря тому, что костел святого Юрия в Полонечке подвергся серьезной перестройке в 1899 году. В его интерьере сохранился резной алтарь, а также иконы XVIII-XIX веков. Этот храм известен тем, что именно здесь был крещен Игнатий Домейко, ставший впоследствии известным ученым и национальным героем Чили.

Знаменитости

Самым известным уроженцем Барановичского района является Адам Мицкевич – классик белорусской и польской литературы, который сыграл важнейшую роль в их становлении. Он считается одним из самых ярких представителей такого литературного течения, как романтизм. Однако Адам Мицкевич также писал публицистические произведения и активно участвовал в общественно-политической жизни. Именно он стал первым профессором славянской филологии в Коллеж де Франс – одном из самых престижных учебных заведений своего времени. Барановичский район подарил национальной литературе еще немало громких имен. Среди них Андрей Римша, Павлюк Багрим, Владислав Голубок.

Иоахим Хрептович, появившийся на свет в имении близ д. Ясенец, вошел в историю как последний канцлер Великого княжества Литовского. Однако помимо прекрасной политической карьеры этот человек, бывший одним из самых крупных землевладельцев своего времени, прославился как философ, просветитель, литератор и общественный деятель. На современников сильное впечатление произвели преобразования, который Иоахим Хрептович осуществил в своих имениях, где он заменил барщину чиншем (оброком деньгами), построил общественные здания, внедрил передовые методы ведения сельского хозяйства. Неудивительно, что именно он стал автором аграрной реформы.

В д. Боровцы 6 июля 1909 года родился Сергей Грицевец — один из лучших военных пилотов своего времени. Первое звание героя Советского Союза он получил за участие в Гражданской войне в Испании (по разным данным на его счету до 30 сбитых самолетов). В 1939 году Сергей Грицевец помогал отразить нападение японской армии во время сражения на реке Халхин-Гол. За успешные действия он стал первым дважды героем Советского Союза.

События

Фестиваль «Театральная завалинка», который уже успел стать традиционным, каждый год собирает сотни детей, которые участвуют в любительских постановках. Также стоит отметить музыкальный конкурс Brand New Jazz, впервые состоявшийся в марте 2019 года, рыболовные соревнования «Кубок Гати» на одноименном водохранилище.

Где остановиться

В самих Барановичах имеется несколько гостиниц, которые предлагают различные категории номеров: «Горизонт», «Венин», «Свитязь», Mariinskiy. Любителям отдыха на природе стоит обратить внимание на туристскую базу «Лесное озеро», которая находится в окружении живописного леса неподалеку от водохранилища Гать, а также на многочисленные агроусадьбы. Еще один интересный вариант отдыха – санаторий «Чаборок», расположенный близ д.Павлиново.

Где поесть

В самих Барановичах достаточно кафе и ресторанов. За пределами города найти их сложнее, но на выручку всегда придут агроусадьбы, которые предлагают, в том числе, и блюда местной кухни. Кроме того, на 213 км на трассы М1, близ д.Звездное, расположено кафе «Старый друг», которое работает до 23.00 (без выходных).

Что привезти

Помимо стандартного набора сувениров, которые можно найти в магазинах Барановичей и возле некоторых туристических объектов, включая усадьбу-музей в Заосье, стоит обратить внимание на местные продукты питания, в особенности те, что производятся на агроусадьбах. Особого внимания заслуживает магазин «Росквіт», расположенный в Барановичах на территории торгового центра «Светиловский». Здесь представлены сувениры с национальной символикой. Также есть традиция привозить из поездки в этот город баранки. Ведь название этих хлебобулочных изделий давно стало для него вторым именем.

Как добраться

Хорошо развитая дорожная сеть позволяет добираться до самых отдаленных населенных пунктов на автомобиле, а благодаря трассе М1 можно быстро и с комфортом доехать до Барановичей, которые таким образом становятся своеобразной отправной точкой для большинства туристических маршрутов. Через этот город проходит интенсивное железнодорожное сообщение, сюда также можно без проблем добраться на маршрутке или автобусе.

Подготовил Андрей Бородин

§ 12. Рослинництво світу

СКЛАД РОСЛИННИЦТВА. Рослинництво, або землеробство, на 80 % задовольняє потреби землян у продуктах харчування. Воно також забезпечує промисловість сировиною: бавовник і льон використовують у виробництві тканин; джут і агаву — мішків, канатів і мотузок; ріпак — біодизельного палива; сою — мила; із соку гевеї виготовляють каучук тощо. Розрізняють два основні типи рослинництва — неполивне і зрошувальне. Зрошувальне поширене в тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широтах. Найбільші площі зрошувальних земель мають Китай, Індія, США, Пакистан.

У рослинництві культивують понад 6 тис. видів рослин, але найбільш поширеними є кілька сотень (мал. 33).

Мал. 33. Склад рослинництва світу

ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ. Вирощування зернових культур (зернове господарство) — основа рослинництва і всього сільського господарства. Зернові культури зазвичай переважають в аграрних регіонах. Світове виробництво зерна останнім часом становило більше ніж 2,5 млрд тонн на рік. Понад 4/5 з них припадає на три основні «хліби людства» — кукурудзу, пшеницю і рис (мал. 34).

Мал. 34. Структура світового виробництва зернових культур (2020 р.)

Зернові культури поділяють на дві групи: хлібні й зернобобові. Хлібні культури вирощують на всіх заселених континентах. Північні й південні межі ареалів їх поширення збігаються з межами землеробства. Найбільші посіви пшениці зосереджено в Північній Америці, Європі, Азії та Австралії (мал. 35). Головні її виробники — Китай та Індія (мал. 36). Ці ж країни є світовими лідерами за валовими зборами рису — головної хлібної культури для половини землян. Рису потрібні тепло й волога, тому його посіви поширені у тропічних й екваторіальних широтах, областях мусонного клімату, на поливних землях у субтропічному і помірному поясах (мал. 35). Головні посівні площі рису розташовані в Азії. Найбільші виробники кукурудзи — США і Китай (мал. 37). Названі світові «зернові» держави вирощують зерно для внутрішнього ринку, а США є водночас світовим лідером з експорту пшениці та кукурудзи. Значні обсяги цих хлібних культур постачають на світовий ринок Україна, Росія, Аргентина, пшеницю — також Канада, Австралія, країни ЄС (насамперед, Франція), кукурудзу — Бразилія. Найбільшими експортерами рису є Індія, Таїланд, В’єтнам.

Мал. 35. Райони найбільшого поширення зернових культур

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. За ареалами поширення основних зернових культур визначте, яка з них є найбільш холодостійкою, а яка — найбільш теплолюбною.
• 2. Назвіть країни, в яких вирощують усі три «хліби людства».

Серед зернобобових культур важливою є соя, яка має вагоме продовольче, кормове й технічне значення. Здебільшого соєве зерно переробляють на олію, а рештки переробки (шрот і макуху) використовують у тваринництві як високобілкові добавки до кормів. У харчовій промисловості із соєвого борошна виготовляють крупи, хлібобулочні й кондитерські вироби. Соєву олію застосовують у миловарному, лакофарбовому, паперовому, парфумерному, фармацевтичному виробництвах. Світовими лідерами з її вирощування є Бразилія (третина світових зборів), США, Аргентина.

ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ. Технічними називають сільськогосподарські рослини (див. мал. 33 на с.), які здебільшого використовують як сировину для промисловості (харчової, текстильної, миловарної, лакофарбової, фармацевтичної тощо). Головними цукристими рослинами світу є цукрова тростина і цукровий буряк (мал. 42). Із цукрової тростини щорічно отримують понад 3/4 виготовленого у світі цукру. Цукрова тростина поширена в тропічних широтах, найбільшими її виробниками є Бразилія, Індія та Китай (мал. 38). Цукровий буряк — одна з головних технічних культур помірного й частково субтропічного поясів Північної півкулі. До «п’ятірки» світових лідерів з вирощування солодких коренеплодів входить й Україна (мал. 39).

Мал. 36. Лідери з виробництва пшениці, млн тонн (2020 р.)

Мал. 37. Лідери з виробництва кукурудзи, млн тонн (2020 р.)

Мал. 38. Лідери з виробництва цукрової тростини, млн тонн (2020 р.)

Мал. 39. Лідери з виробництва цукрового буряку, млн тонн (2020 р.)

Мал. 40. Лідери з виробництва бавовнику, млн тонн (2020 р.)

Король-бавовник — так називають головну волокнисту культуру, що посідає чільне місце у світовому рослинництві. Бавовник — рослина, що потребує багато тепла, вологи і сонячного світла. Його найбільші виробники — Індія, Китай і США (мал. 40). У холодніших районах помірного поясу та в передгір’ях вирощують льон-довгунець, головними виробниками якого є Китай, Франція, Польща, Росія. Джут вирощують здебільшого в тропічному поясі (Індія, Китай, Бангладеш). Важлива технічна культура — дерево гевея, сік якого є основною сировиною для виробництва натурального каучуку. Найбільші плантації гевеї розташовані в Південно-Східній Азії, насамперед у Таїланді та Індонезії.

Серед олійних культур провідні позиції посідають маслина, соняшник і ріпак. Основний район вирощування маслин (оливок) — Середземномор’я, який дає близько 90 % їх світового збору (мал. 41). Найбільшим виробником маслин та оливкової олії є Іспанія. Великі насадження культури поза Середземномор’ям є лише в Аргентині.

Мал. 41. Середземномор’я — основний район вирощування маслин у світі

Найкращі умови для вирощування соняшнику — у помірних широтах і субтропіках. Світовими лідерами в збиранні насіння соняшнику, а також у виробництві й експорті соняшникової олії є Україна (понад 25 % збору), Росія й Аргентина. У світі зростає виробництво ріпаку. Ріпакова олія за обсягами виробництва є третьою після пальмової та соєвої, а за смаковими якостями прирівнюється до оливкової. Останнім часом її використовують як сировину для виробництва палива — біодизелю. Провідний світовий виробник ріпаку — Канада, вона випередила Китай (лідера з виробництва високоякісного насіння ріпаку) й Індію. Китай та Індія тримають світову першість з виробництва ще однієї олійної культури — арахісу.

Мал. 42. Райони найбільшого поширення цукристих і тонізуючих культур

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. Чим різняться між собою ареали поширення цукрової тростини і цукрового буряку у світі? З чим це пов’язано?
• 2. До яких регіонів світу за кліматичними умовами приурочено вирощування тонізуючих культур?

Вирощування тонізуючих рослин — одне з провідних виробництв товарного рослинництва багатьох країн, що розвиваються. Головні виробники кавових зерен розташовані в Латинській Америці (Бразилія, Колумбія), Південно-Східній Азії (В’єтнам, Індонезія, Індія), Африці (Ефіопія). З какао-бобів (насіння шоколадного дерева) отримують какао-порошок, з якого виготовляють шоколад. Найбільші райони вирощування шоколадного дерева зосереджені в Африці, Південно-Східній Азії, Америці. Дві африканські країни — Кот-д’Івуар і Гана — виробляють майже половину какао-бобів у світі. Південна і Південно-Східна Азія та Африка — головні регіони вирощування чаю. За обсягами зборів чайного листка світове лідерство утримують Китай, Індія, Кенія, Шрі-Ланка.

Світ у просторі й часі

Популярна кава

Один з найпопулярніших кавових напоїв у світі — еспресо — готують, пропускаючи водяну пару через обсмажені, дрібно перемелені кавові зерна. Існує чимало способів його приготування: американо — менш міцний; рістретто — більш міцний, на той самий обсяг кави дають удвічі меншу порцію води; допіо — на той самий обсяг води дають удвічі більшу порцію кави; капучино — з додаванням спіненого молока; романо — з додаванням цедри лимону; латте — з гарячим молоком і збитими вершками.

КАРТОПЛЯРСТВО. Важливим складником рослинництва є картоплярство. Його географія доволі широка — картоплю вирощують на всіх заселених континентах. Найбільший район її виробництва сформувався в Європі. Він охоплює Францію, Німеччину, Польщу, Білорусь, Україну і частину Росії. До провідних виробників картоплі належать Китай, Індія та США. Сьогодні більша частина щорічних валових зборів картоплі у світі припадає на країни, що розвиваються, хоча ще три десятиліття тому їх частка у вирощуванні цієї культури не перевищувала 25 %. Суттєве зростання ролі країн Азії у виробництві картоплі — головна зміна у світовому картоплярстві.

ВИНОГРАДАРСТВО. Виноградарство — вид господарської діяльності, що потребує високої культури виробництва. Розрізняють два його напрями: вирощування столових і технічних (винних) сортів. Найбільші площі виноградників поширені в субтропіках обох півкуль і південній частині помірного поясу Північної півкулі. До традиційно найбільших світових виробників винограду — Італії, Франції, Іспанії — додалися Китай і США. Також великими виробниками його є Туреччина, Іран, Аргентина, Південна Африка. Україна належить до країн, у яких на виноградарстві спеціалізуються окремі райони.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Яке значення для людини має рослинництво?
• 2. Які культури називають «трьома хлібами» людства? Де їх вирощують?
• 3. Поміркуйте, чому сою вважають універсальною культурою. Які країни є світовими лідерами з її виробництва?
• 4. На які групи поділяють технічні культури? Чи збігаються світові лідери з виробництва різних цукристих культур. Чому?
• 5. Які культури належать до тонізуючих? Назвіть світових лідерів з виробництва тонізуючих культур.
• 6. Де у світі поширене картоплярство? Які країни є найбільшими виробниками картоплі?

Поміркуйте, чому країни-лідери з виробництва пшениці не є лідерами з її експорту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 3

Основні технічні культури, які вирощують у помірному й тропічному кліматичних поясах

• 1. Назвіть технічні культури, які вирощують у помірному і тропічному кліматичних поясах, за групами (табл. 1).

Технічні культури

Групи

Помірний пояс