Зміст:
Бомж, наркоман та інші слова-покручі
Форми, які перетворилися на клеймо для різних груп людей, стали настільки звичними, що ототожнилися із образами, лайкою, і мало хто замислюється над їх суттю, кажуть експерти.
Люди, які мають ці слова у своєму лексиконі, часто кажуть, що вони, мовляв, просто називають речі своїми іменами.
Та й не всі ці терміни мають коректніші відповідники. Так чи інакше, чи можна було б їх уникнути?
ВВС Україна пропонує короткий огляд слів, яких краще не вживати, якщо ви не хочете нікого образити.
“Сомжі” проти бомжів
Ніхто не знає, скільки їх в Україні. Холодну пору року вони намагаються перебути у великих містах. Щороку Клацнути збираються , аби пом’янути таких самих, як вони – тих, хто не пережив морози.
За інформацією міністерства надзвичайних ситуацій, минулої зими від переохолодження загинули понад 100 людей, у яких немає житла. А понад 5 тисяч звернулися за медичною допомогою через обмороження.
Безхатченки, волоцюги, діти вулиці – у пресі їх іменують по-різному. Однак частіше люди послуговуються набагато коротшим терміном – бомж. Слово, яке часто фігурувало у документах радянських правоохоронців, тепер настільки поширене, що ним не гребують навіть інтелектуали – наприклад, письменник Юрій Андрухович, який вжив його у одному зі своїх останніх Клацнути блогів .
Зазвичай люди виправдовуються – мовляв, це проста абревіатура (від “російського – без определенного места жительства”), яка відображає суть речей, розповів ВВС Україна Юрій Ліфансе, волонтер організації “Друзі Спільноти Святого Егідія”, яка працює із людьми на вулиці.
Люди, а не бомжі – наголошують волонтери
“Але це слово використовують лише для того, щоб забрати будь-яку людську гідність у бездомної людини. Те, що воно принизливе, видно навіть з того, що нам би не сподобалося, якби до нас зверталися “сомж” (с постоянным местом жительства). Жоден з нас не є сомжем, а є громадянином, людиною”, – розповів Юрій Ліфансе.
Такими ж людьми є й ті, хто опинився на вулиці, каже чоловік. Попри стереотипне уявлення про проблеми з алкоголем і асоціальну поведінку, серед українців без даху над головою можна зустріти таких, що мають вищу освіту (іноді не одну), або таких, що втратили житло внаслідок обману чи заради лікування близьких.
Тому краще було б називати їх бідними людьми, людьми без дому, чи просто бездомними, каже Юрій Ліфансе.
Діагноз чи соціальне явище?
На відміну від бездомних, в Україні є принаймні приблизні уявлення про кількість людей, чию сексуальну орієнтацію називають нетрадиційною.
Експерти Клацнути кажуть , що їх може бути від 800 тисяч до 1,2 мільйона.
Лесбійки, геї, бісексуали, бісексуалки і трансгендерні люди – зазвичай усіх їх називають якщо не лайкою, то одним словом – гомосексуалісти.
Але “гомосексуаліст”, як розповів ВВС Україна керівник ЛГБТ-об’єднання “Гей-Форум України” Святослав Шеремет, – це носій патології під назвою “гомосексуалізм”. За його словами, раніше наукова думка зараховувала одностатеві стосунки до числа збочень, але відмовилася від такого підходу ще до того, як Україна стала незалежною.
В Україні багато хто досі вважає геїв збоченцями
У самій Україні гомосексуалізм перестали вважати відхиленням з 1 січня 1999 року.
“Якщо ви покличете мене словом “гомосексуаліст” – я не відгукнуся. Це слово з позаминулого століття. Це не про геїв. Це про сексуальних збоченців. Але одностатевий секс є збоченням тільки в тому випадку, якщо ним займаються двоє натуралів однієї статі”, – сказав Святослав Шеремет.
На заміну “гомосексуалізму” як діагнозу, каже чоловік, з’явилася “гомосексуальність” як соціальне явище, а замість “гомосексуалістів” – гомосексуали як носії цього явища. Хоча національна система мовознавства ще не встигла за змінами – в академічних словниках досі фігурують старі терміни, а системи правопису підкреслюють слово “гомосексуал” червоною лінією.
Ситуація може ще більше ускладнитися, якщо парламент все-таки розгляне скандальний Клацнути закон про заборону пропаганди гомосексуалізму.
Невістка, яка завжди винна
Повії, хвойди, шльондри – ці слова нерідко можна знайти в українській літературі, починаючи від Панаса Мирного і закінчуючи сучасними авторами, які вдаються навіть до жорсткіших визначень, у тому числі “проститутка”.
Проблема, як сказала в коментарі ВВС Україна керівник жіночого правозахисного фонду “Ла Страда-Україна” Катерина Левченко, в тому, що ці традиційні слова для опису жінок, які займаються сексом за винагороду, набули подвійного значення.
“Дуже часто так називають жінок, які взагалі-то не мають стосунку до секс-бізнесу. Якщо молода жінка яскраво одягнена чи незалежно поводиться, то вона одразу може отримати клеймо “легкої поведінки”.
Яка різниця між тією, що продає, і тим, хто купує?
Якщо говорити про тих, кого це справді стосується, то в 2011-му році, за словами голови правління Українського інституту соціальних досліджень Ольги Балакірєвої, сексом за гроші Клацнути займалися приблизно 50 тисяч українок.
Незрозумілим залишається, чому всі списи летять у бік жінок, які змушені “торгувати своїм тілом”, але не чоловіків, що користуються їхніми послугами, створюючи попит.
“Невістка завжди винна. Це явище відображає тенденції в тому суспільстві, яке ми називаємо патріархальним. І якщо відкинути так звану елітну проституцію, то коріння цього занаття лежить у економічній сфері”, – каже експерт.
За її словами, жінки не завжди з власної волі займаються проституцією, а надто молоді дівчата, які часто роблять це з примусу.
Тому Катерина Левченко радить утримуватися від образливих слів на їх адресу і навіть від визначення “працівниці секс-індустрії”, застосовуючи, натомість, більш нейтральне “люди, що залучені до секс-бізнесу”.
Наркомани на городі.
Весела пісня із такою назвою у виконанні гурту “Брати Гадюкіни” була дуже популярною в 1990-х роках.
Мабуть, небагато людей у той час могли уявити, яких масштабів набуде ця проблема в Україні та як вона ускладниться ризиком передачі ВІЛ-інфекції. А цей діагноз, за словами експертів, означає фактично Клацнути смертний вирок для споживачів ін’єкційних наркотиків в Україні, де їх переслідує кримінальна відповідальність.
Знімок наркозалежної з України визнали одним із найкращих у пресі в 2011 році
За визначенням, наркоманія – це хронічна хвороба. Термін походить від двох грецьких слів, які означають заціпеніння, сон і безумство, пристрасть, потяг.
За статистикою міністерства охорони здоров’я, таких хворих в Україні приблизно 150 тисяч. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я – вдвічі більше.
Але через поширену думку, ніби люди із залежністю готові на будь-який злочин заради чергової дози, слово “наркоман” вийшло далеко за межі медичного діагнозу.
“Це слово є ніби синонімом для покидька, виродка, потвори. Асоціативний ряд не вказує на те, що це хвора людина із залежністю, якій потрібно допомогти”, – розповів виконавчий директор Альянсу ВІЛ/СНІДу в Україні Андрій Клепіков.
Споживач ін’єкційних наркотиків, каже експерт, є надто складною формою, аби люди могли вживати її в повсякденному спілкуванні. А короткого відповідника, який не дискримінує людину, поки що немає.
Інвалідне суспільство
На цьогорічних паралімпійських іграх в Лондоні українська збірна здобула 83 медалі, посівши четверте місце у світі. Збірна “здорових” спортсменів – лише на 14-му із 20-ма медалями.
Люди у візочках, на милицях, з вадами зору чи слуху і решта тих, кого найчастіше називають інвалідами, нарікають, що в Україні їм доводиться виживати, а не жити, і через це, можливо, українські паралімпійці такі витривалі та загартовані.
Візок не заважає творити, заважає байдужість
Відсутність пандусів, високі бордюри без спусків і запаковані машинами тротуари часто змушують їх опинятися в домашній ізоляції. А брак книг для незрячих і відсутність сурдоперекладу на телебаченні – в ізоляції інформаційній.
Але ще більше дошкуляє брак співчуття, розповів ВВС Україна фотограф Олександр Майструк.
“Звісно, формулювання “люди з особливими потребами” звучить толерантніше, ніж інваліди. Це дошкульне слово, воно ріже вуха багатьом”, – каже він.
Те, що ноги Олександра не рухаються, не завадило йому підготувати вже кілька персональних фотовиставок, які демонстрували не лише в Україні, а, наприклад, у Вашингтоні.
Інвалідним, каже митець, насправді є суспільство, яке так байдуже ставиться до тих, хто потребує підтримки найбільше.
За його словами, хоча в останні роки жити й стає трохи комфортніше, людям з обмеженими можливостями від безвиході все одно доводиться лише жартувати одне з одного, мовляв, “гей, ти, інвалід!”.
Авраменко відповів, чи варто вживати слово “бомж” в українській мові (відео)
Іноді сленгові слова набувають такого широкого вжитку, що більшість може й не знати первісного їхнього значення та походження. Подібна історія зі словом “бомж”.
Слово “бомж” вже потрапило до окремих словників, отримавши начебто статус нормативного літературного. Про це в ефірі “Сніданку з 1+1” розповів відомий мовознавець та вчитель української мови Олександр Авраменко.
Бомж – це російська абревіатура, яка розшифровується як “без определенного места жительства”. Якщо ж перекласти українською цю сполуку слів, то вийде абревіатура, що не читається як слово.
Тож найвідоміший вчитель України запитав, а навіщо тоді в мову “тягнути” чуже, якщо у ній і так є своє слово, й не одне:
“Безхатько або безхатченко – запам’ятайте ці слова”.
Чим замінити слово “Блін!” – поради Авраменка
Раніше Олександр Авраменко розповів, що часто чує від українців жаргонний напівпристойний вигук “Блін!”. Й це – запозичення з російської, яке можна дуже легко замінити на власне українські слова – дідько, трясця, чорт, грець, до біса.