Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
Займенники «скільки» та «стільки» співвідносні з числівниками та змінюються за відмінками як числівник «два». Як ви вже зрозуміли, займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками та числівниками. Вони мають аналогічну систему відмінювання та виконують ту ж саму роль у реченні.
Вказівні займенники вказують на один предмет із сукупності однорідних; невизначену кількість чогось. До цього розряду належать: той, цей, отой, оцей, такий, стільки. Вказівні займенники цей, той, такий змінюються за родами, числами, відмінками подібно до прикметників.
Відносні займенники. Ті ж питальні, але без знаку питання, вживаються для приєднання підрядних речень до головних: хто, що, який, чий, котри́й, скільки.
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?