Редиска – технологія вирощування

Редиска відноситься до коренеплідних, перехреснозапильних, холодостійких і світлолюбних культур. Її вирощують у всіх зонах України у відкритому та закритому ґрунті. Вона – одна з коренеплідних рослин, яка дає товарну продукцію через 20-40 діб після сівби, залежно від сорту.

Редиска – технологія вирощування
• Ботанічні та біологічні особливості редиски
• Вимоги рослин редиски до умов навколишнього середовища
• Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті
• Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

Ботанічні та біологічні особливості редиски

Коренева система редиски стрижнева. До початку утворення розетки складається з головного та бічних корінців. Потім основа головного корінця і підсім’ядольне коліно починають потовщуватися, первинна кора тріскає (линька коренеплоду). Подальше потовщення відбувається за рахунок камбію, який відкладає до центру вторинну ксилему, а зовні — тонкий шар вторинної флоеми з паренхімою.

Основна маса кореневої системи зосереджена в шарі ґрунту до 45 см. При пересаджуванні коренева система розростається вшир і проникає в ґрунт до 60-80 см, а при безвисадковому способі вирощування насіння проникає на глибину до 150 см і більше. Вся коренева система сильно розгалужена в орному шарі ґрунту.

Листки зібрані в розетку, яка буває малою, середньою, великою і дуже великою, як правило, ранньостиглі сорти мають меншу розетку — 4-6 листків, а пізньостиглі — велику (до 10 листків). Листки розетки бувають еліпсоподібні або лопатоподібні, ліроподібні, нерозсічені, хвилясті, виїмчасті. Пластинка часто опушена. Забарвлення листків темно-зелене, зелене, світло-зелене з сіруватим восковим нальотом або без нього. Стеблові листки нижні такі самі, як у розетках, середні — ланцетоподібні, а верхні — цілокраї та розсічені. Черешки довгі або короткі, зелені, блідо-зелені з фіолетовим або червонуватим антоціановим забарвленням.

Коренеплід м’ясистий. За формою округлий, овальний, циліндричний, веретеноподібний, 3-15 см завдовжки і масою 10-60 г. За забарвленням — білий, червоний, червоний із білим кінчиком, білий із зеленою головкою, рожевий, малиновий, кармінний та з різними відтінками. За розміром — малий, середній, великий і дуже великий. За анатомічною будовою коренеплід складається з двох частин: добре розвиненої серцевини (паренхіми), яка розсічена численними променями від центру, та вторинної тонкої кори. М’якуш білий, білий із світло-червоним відтінком, блідо-рожевий, на смак — напівгострий і гострий. Гостроти надає редисці наявність у ній гірчичної олії. Лежкість коренеплодів погана.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до першого збору врожаю) сорти редиски поділяють на ранні (до 25 діб), середньоранні (26-30), середньостиглі (31-35) та пізньостиглі (понад 35 діб).

Стебло. Після формування коренеплоду розпочинається стебло утворення. Стебло округле, опушене або голе, всередині пусте або виповнене паренхімою, добре або злегка розгалужене заввишки 80-100 см. Воно вкрите вузькими сидячими листками, часто з пігментацією: у сортів, коренеплоди яких забарвлені в червоний колір — червоною, а в білий — фіолетовою.

Суцвіття — китиця. Квітки чотирьохпелюсткові, білі, рожеві, біло-рожеві, фіолетово-червоні, кремові. Цвітіння настає через 30-40 діб після пересаджування маточників або після формування густоти рослин при безпересадковому способі вирощування і продовжується 30-35 діб. Після масового цвітіння листки починають відмирати, коренеплоди зменшуються. Забарвлення квіток у сортів із білими коренеплодами — біле, синьо-фіолетове, з червоними — яскраво-фіолетово-червоне. Квітки запилюються за допомогою комах, переважно бджіл, тому просторова ізоляція від насінників редьки повинна становити на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій — 600 м. На відстані 2000 м від насінників редиски повинні бути знищені рослини дикої редьки.

Плід — стручок, завдовжки 6-7 см з потовщеним стулками, наповнений губчастою паренхімою. При дозріванні насіння стручки не розтріскуються і насіння не випадає. Від пересаджування маточників або при формуванні рослин безпересадковим способом вирощування до дозрівання насіння проходить від 100 до 120 діб. Насінники обмолочують і насіння очищають. Воно плескато-округле, світло- або темно-коричневе. Маса 1000 насінин становить 7-8 г. При вологості 9% насіння зберігає схожість протягом 4-6 років.

Вимоги рослин редиски до умов навколишнього середовища

Для одержання високого врожаю коренеплодів редиски та насіння потрібна відповідна температура повітря, тривалість світлового дня, вологість та забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин.

Вимоги до тепла. Оскільки редиска відноситься до холодостійких культур, насіння її проростає за температури 2-4°С. Однак, за низької температури період проростання затягується до 12-16 діб, тоді як за температури 15°С і більше він становить 3-5 діб. Сходи редиски відносно стійкі до весняних приморозків. Вони легко переносять приморозки до мінус 3-4°С. Дорослі рослини переносять зниження температури до мінус 5-6°С. Кращою температурою до початку утворення коренеплодів є 10-12°С, а в період формування врожаю — 15-20°С. Більш висока температура, особливо в жарку посушливу погоду, призводить до трухля-віння та здерев’яніння коренеплодів і передчасного генеративного розвитку рослин. Тому в Україні редиску в літній період не вирощують. Для осіннього вирощування редиски насіння її висівають лише в серпні, коли температура повітря починає знижуватися.

За високої температури повітря понад 20°С створюються сприятливі умови для насінництва редиски. Рослини швидко переходять до генеративного розвитку — утворюють стебла, цвітуть (квітують) і дають високоякісне насіння.

Вимоги до світла. Редиска належить до рослин довгого світлового дня. За недостатнього освітлення, що буває при вирощуванні її в зимовий період у теплицях і парниках, підсім’ядольне коліно витягується, і рослини вилягають. За достатнього освітлення сім’ядолі швидко збільшуються в розмірі та зеленіють. Оптимальна довжина дня для інтенсивного формування коренеплодів настає при 11-14 годинах. Чим триваліший день, тим рослини швидше переходять до генеративного розвитку. Вони утворюють стебла, зацвітають і дають насіння. При вирощуванні восени у відкритому ґрунті (тривалість світлового дня не більше 12 годин) редиска формує великі коренеплоди і не стрілкує.

Вимоги до вологи. Оптимальна вологість ґрунту для вирощування редиски становить 70-80% НВ. При її нестачі сповільнюється ріст рослин, коренеплоди набувають гіркуватого присмаку, дерев’яніють, рослини передчасно переходять до генеративного розвитку. Особливо підвищену вимогу до вологості ґрунту рослини пред’являють навесні у період наростання асиміляційного апарату та формування коренеплодів. Нерегулярне зволоження ґрунту в цей період призводить до розтріскування коренеплодів, що знижує їх якість. При дозріванні насіння бажане зниження вологості ґрунту та відносної вологості повітря. Особливу увагу на вологість насінників потрібно звертати в період їх обмолоту. При пересушуванні стручків збільшується відсоток подрібнених насінин, а при недостатньому висушуванні насіння погано вимолочується.

Вимоги до елементів живлення. Редиска добре росте на пухких і достатньо зволожених, багатих на органічну речовину, слабокислих або нейтральних ґрунтах. На важких ґрунтах коренеплоди набувають виродливої форми, а на піщаних при нестачі вологи втрачають тургор і передчасно трухлявіють.

З ґрунту на кожні 10 т урожаю редиска виносить 50,0 кг азоту, 13,9 — фосфору і 54,4 кг калію. Тому, щоб одержати високий урожай редиски, ґрунт потрібно систематично удобрювати як органічними, так і мінеральними добривами. З органічних краще вносити перегній (30-40 т/га) або гній (40-60 т/га) під попередник. З мінеральних — згідно з аналізами ґрунту в легкодоступній формі.

Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті

Висівають редиску в 3-4 строки: перший — на початку польових робіт, наступні — через 8-10 діб після попередніх. Для осіннього використання насіння висівають у серпні. Сіють редиску стрічковим способом (5-10 рядків у стрічці). Відстань між стрічками 60-70 см, а між рядками — 15 см. Норма висіву насіння 12-20 кг/га, глибина загортання — 2,0-2,5 см. До сівби та після неї площу коткують. При з’явленні поодиноких сходів посіви обробляють інсектицидами проти хрестоцвітної блішки. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь і підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані. У посушливі роки в південних районах редиску 1-2 рази поливають, залежно від погодних умов.

Збирають урожай редиски вибірково за 3-4 рази через кожні 4-5 днів, коли діаметр коренеплоду досягне 1,5 см. Тривалість періоду збирання 1,5-2 тижні. Запізнюватися із збиранням редиски не слід, бо коренеплоди швидко трухлявіють, дерев’яніють і стають непридатними для використання. Товарну продукцію в’яжуть у пучки, затарюють та реалізують або використовують за призначенням. Середній урожай редиски становить 18,0-22,0 т/га.

Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

У теплицях і парниках редиску вирощують переважно в першій культурозміні, а також як ущільнювач помідора, огірка тощо. Для цього використовують сорти, рекомендовані для споруд закритого ґрунту, які відзначаються підвищеною тіньовитривалістю. Насіння висівають на грядки завширшки 150-180 см у кілька строків з інтервалом 15-20 днів. Норма висіву насіння — 3-5 г/м². При з’явленні першого справжнього листка посіви проріджують. При використанні сортів для відкритого ґрунту в зимовий період у теплицях культуру редиски ведуть розсадним способом. Для одержання врожаю у грудні-січні забезпечують густоту рослин 250-300 шт./м², а при пізніших строках — до 500 шт./м². Температуру повітря в спорудах до з’явлення сходів підтримують на рівні 18-20 С, а після з’явлення сходів її знижують до 5-10°С протягом 5-6 діб, Щоб рослини не витягувалися. Потім до ліньки коренеплодів температуру повітря підтримують на рівні 12-16°С, а в період наростання їх маси- 16-18°С. Рослини поливають теплою водою (20-25°С). Після поливу споруди провітрюють. У разі потреби рослини підсипають на 1-2 см ґрунтом (субстратом) та виполюють бур’яни. При вирощуванні редиски восени парники накривають рамами, а теплиці — плівкою перед настанням заморозків. Урожай збирають із кінця жовтня до грудня.

При вирощуванні редиски як ущільнювача температуру підтримують, як для основної культури. Від рядків основної культури насіння висівають на відстані 10-15 см. Норму висіву насіння зменшують до 1,5-2,0 г/м².

Редиска

Рослина редиска (Raphanus sativus) – один із видів редьки, що належить до сімейства Хрестоцвітих. Як і у випадку з редькою, назва походить від латинського «корінь».

Овощ редиска вважається найбільш скоростиглим з усіх культур, що мають швидкі темпи розвитку, і має велику популярність у багатьох країнах. Цьому також сприяють пікантні смакові якості, так і високий вміст корисних речовин. Редиска, що швидко росте, в середньому дає врожай всього за місяць росту, здатний швидко заповнити нестачу вітамінів, і вважається особливо корисним після довгої зими.

Опис редиски

Редиска — невеликий коренеплід округлої або витягнутої форми розміром від 2,5 см. Шкірка його має червоне, рожеве або рожево-біле, рідше — жовте або фіолетове забарвлення. Гострим або гіркуватим смаком цей овоч зобов’язаний гірчичному маслу, що входить до його складу. При цьому в їжу можуть вживатися не тільки плоди, а й листя кущиків. Більшість відомих садівникам сортів редиски є однорічними, але існує і редис-дворічник, що зацвітає лише на другий рік вирощування.

Завдяки короткому вегетаційному циклу з редискової грядки за один сезон можна зняти кілька врожаїв, при необхідності підсіваючи нові рослини буквально щотижня або раз на пару тижнів.

У відкритому ґрунті найсмачніші плоди редиски зазвичай отримують навесні або до кінця літа, при поєднанні помірно тривалого світлового дня (до 13 годин) та теплої погоди. Літня спека і дуже яскраве сонце (або повна тінь) часто призводять до того, що рослини починають цвісти, а не плодоносити. Процес утворення стрілок, що перетягують на себе поживні речовини, сильно шкодить якості плодів: вони стають жорсткими та несмачними. Найчастіше квітки з’являються у рослин, посаджених занадто тісно, а також вирощених з дрібного або старого насіння. Сприяти розвитку квітконоса також можуть хвороби або помилки у догляді. Нерідко зацвітають і непридатні для регіону сорти — нові умови такі рослини вважають стресовими, тому одразу переключають всі ресурси на формування насіння.

Якщо насіння редису буде потрібно для розмноження овочів, для цього вистачить кількох кущиків простих, негібридних сортів — тільки вони зможуть зберегти якості материнського куща. Збирати їх з рослин, що випадково дали стрілки, не рекомендується — отримана з них редиска теж ризикує зацвісти, так і не давши врожаю. Майбутні насінники висаджують раніше за решту рослин під плівку, щоб дати кущикам час на визрівання насіння. Коли сіянці підростуть, їх викопують, відбирають екземпляри з найбільшими коренеплодами і зрізають з них листя, залишаючи пень у 3-5 см. Оброблені таким чином редиски висаджують у тепле та закрите місце, віддалене від інших хрестоцвітих, щоб уникнути майбутнього перезапилення. За кілька тижнів кущики утворюють стебла-насінники, коли вони стануть дуже довгими, їх підв’язують до опори. Стручки з насінників зрізають після пожовтіння та прочинення, а потім досушують у темному місці. Отримане насіння зберігається до 6 років.

Короткі правила вирощування редису

У таблиці наведено короткі правила вирощування редису у відкритому ґрунті.

Посадка редису у відкритий ґрунт

Час та місце для посадки

Редиска починає проростати вже за мінімальних плюсових температур — 1-2 градуси, не страшні їй і невеликі (до -4 градусів) заморозки, але за таких умов розвиток посівів значно сповільнюється. Для нормального зростання кущикам потрібно помірне тепло: близько 15-18 градусів. На якість коренеплодів також сильно впливає освітлення. Довгий світловий день у поєднанні зі спекою призведе до розростання зелені на шкоду розмірам та соковитості коренеплоду.

До посіву редиски ранніх сортів приступають після сходження снігу та прогріву ґрунту як мінімум до 3 градусів. У південних регіонах це може статися вже наприкінці березня, але в інших доведеться чекати приблизно середину квітня. Пізні сорти висівають не раніше серпня, але так, щоби встигнути зібрати врожай до морозів.

Підготовка ґрунту

Как правильно сажать редиску семенами? Выращивание и уход за редисом.
Як правильно садити редиску насінням? Вирощування та догляд за редискою.

Перш ніж сіяти редиску, слід вибрати для неї відповідне місце і ретельно підготувати грунт. Для овочів підійде світле місце, сонячне проміння має потрапляти туди хоча б до обіду. Від сильного вітру грядка також має бути захищена. Для оптимального розвитку кущикам знадобиться пухкий, поживний і легкий ґрунт нейтральної або слабокислої реакції. Якщо земля занадто кисла, до неї додають вапну або інші подібні склади. Занадто важкий або бідний ґрунт доповнюють піском (1 відро на 1 кв. м) або перегноєм (близько 2,5 кг на 1 кв. м). Але свіжий гній та інші азотні добавки редису протипоказані.

Для весняного сівби грядку починають готувати ще з осені. Її перекопують на один багнет лопати, відразу збагачуючи ґрунт перегноєм або компостом. Навесні проводять повторне перекопування – на меншу (не більше 20 см) глибину, додаючи в ґрунт мінеральні склади з калієм та фосфором.

Відомо, що на грядках з-під редьки чудово ростуть томати, тому цю особливість можна заздалегідь врахувати, щоб встигнути змінити культури протягом одного сезону. У цьому випадку редиска висівається щотижня до травня. До цього часу він встигне дати хороший урожай, а на грядку, що звільнилася, до початку літа можна буде переносити помідорну розсаду. Саму редиску зазвичай висаджують на місцях, де росли огірки, томати чи картопля, а також бобові. Хорошими сусідами для неї вважаються цибуля та морква. Інші хрестоцвіті – поганий попередник для цієї культури, тому його рекомендується чергувати з представниками інших сімейств.

Посів

Перед посадкою насіння можна попередньо проростити у вологій ганчірочці, потримавши їх там близько 2-3 днів. Підготовлену редиску висівають на глибину близько 2 см. Для зручності насіння поміщають у пролиті водою борозенки, витримуючи близько 15-20 см у міжряддях. Зверху борозенки засипають пухким ґрунтом і злегка його утрамбовують. Полив при цьому не проводять відразу мульчуючи грядку торфом або перегноєм в 2 см завтовшки.

До появи паростків з вечора (близько 17 год) до ранку грядку вкривають плівкою. Термін проростання залежить від зовнішніх умов: у суху та ясну погоду паростки з’являються вже на 2-4 день. Якщо надворі прохолодно, сходи утворюються протягом кількох тижнів.

Коли сіянці сформують перший справжній лист, при необхідності їх можна буде прорідити. Відстань між кущами має становити не менше ніж 5 см, точну дистанцію визначають, виходячи з розмірів майбутнього коренеплоду. Але процедура проріджування може травмувати сіянці, що ростуть по сусідству, через що вони почнуть повільніше рости або утворювати стрілки. Уникнути цього допоможе початковий посів із дотриманням необхідної дистанції.

При правильному уникненні появи паростка до отримання готового коренеплоду проходить близько 3-4 тижнів. Щоб у стрілку йшло якомога менше рослин, для посіву намагаються відбирати найбільше насіння розміром не менше 2,5 мм.

Посадка редиски під зиму

Насіння можна висівати і під зиму. Такі заходи дозволяють отримати перший урожай на пару тижнів раніше, ніж при звичайному весняному сівбі. Насіння поміщають у ґрунт у самому кінці осені, до початку заморозків (приблизно в середині листопада). Для цього підходять лише зимостійкі сорти овочів, які можуть проростати за мінімальних температур — наприклад, Кармен, Спартак або Ювілейний.

Грядку для озимої редиски готують наприкінці літа. Грунт на ньому перекопують, додаючи туди перегній або компост (0,5 відра на 1 кв. м), що встиг перепріти, а також сірчанокислий калій і подвійний суперфосфат (по 1 ст. ложці). Після цього грядку вкривають плівкою, притискаючи її вантажем по краях.

При осінньому посіві насіння поміщають у суху землю, а, заклавши їх, мульчують грядку сухою землею або шаром торфу і добре утрамбовують її поверхню. Якщо на ділянці вже лежить сніг, грядку вкривають ще й їм.

Догляд за редькою

Зростаючі кущики будуть потребувати регулярних поливах, прополювання і розпушування міжрядь на 3-5 см вглиб. Для зменшення кількості цих процедур відразу після посіву грядки мульчують.

Коли кущики почнуть утворювати коренеплоди, світловий день їм іноді штучно скорочують. Після 6 вечора грядку з посівами накривають покривним матеріалом, який не пропускає світло. Так плоди будуть більш рівними та великими.

Полив

Редиска любить вологу, лише за таких умов її кущі зможуть повноцінно розвинути підземну частину. Вологість ґрунту для неї має становити близько 80%. Особливо важливо поливати рослини на початковій стадії розвитку, інакше через брак вологи коренеплоди почнуть гірчити, а м’якуш втратить пружність. Постійна посуха призводить до припинення розвитку підземної частини — за таких умов редиска починає формувати стрілки. Таким же результатом може закінчитися і зволоження лише верхнього шару ґрунту. Коріння рослини йде на глибину близько 15-30 см, і вода повинна доходити до цього рівня. Але й надто часті та рясні поливи для овочів також не бажані — він може почати розтріскуватися.

Кількість та обсяг поливів розраховують, виходячи з погодних умов. Якщо весна видалася в міру дощової, поливи проводять раз на пару днів або раз на добу, вранці або ввечері після 17 годин. Найуважніше за вологістю грунту стежать під час формування першого справжнього листа. Для соковитості майбутнього врожаю та його високих смакових якостей потрібно підтримувати поверхню ґрунту у трохи вологому стані.

Підживлення

Через короткий період вегетації рослини слід підгодовувати рідкими складами або вносити поживні речовини в ґрунт ще до посадки, бажано ще з осені. Якщо редиска росте на бідному ґрунті, за час зростання його підгодовують двічі. Якщо грунт досить родючий сам собою, добриво вносять лише раз.

Для отримання міцних, здорових та корисних коренеплодів, склади для підживлення слід вибирати ретельніше. Для добрива оптимально підійде компост чи перегній. Його кількість розраховують, виходячи з якості ґрунту. У ґрунт також можна додати селітру (близько 12 г на 1 кв. м), суперфосфат (10 г), калійні склади (10 г) та деревну золу (0,5 л). Якщо земля досить родюча, можна обмежитися лише мінеральними калійно-фосфорними добавками, іноді вносять їх позакореневим способом. Але з азотними добривами слід бути обережнішими. Надмірна кількість цього елемента погано позначиться на розвитку кущів. Вони почнуть активно нарощувати зелень, коренеплоди при цьому витягнуться, утворюватимуть порожнечі, а в їхньому складі з’явиться дуже багато нітратів. З цієї ж причини редиску не можна удобрювати свіжим гноєм – він здатний викликати цвітіння навіть найстійкіших сортів.

Хвороби та шкідники редиски

Шкідники

Короткий вегетаційний цикл не дозволяє більшості комах сильно впливати на здоров’я кущів, але і редиска має свої шкідники. Найнебезпечнішими з них вважаються капустянки та хрестоцвіті блішки.

У відкритому грунті капустянка майже не завдає посадкам шкоди, але нерідко пошкоджує ранні сорти рослини, які тримають у теплиці. Комахи забираються туди, залучені комфортнішими умовами, а позбутися такого шкідника буває непросто. Відігнати капустянку допоможе запах осики, вільхи, часнику або хвої, а для її упіймання можна використовувати пастки — пляшки з пивом, що мають вузьку довгу шийку.

Хрестоцвіта блішка найсильніше шкодить молодим посадкам. Незміцнілі рослини вона здатна знищити всього за кілька днів, але доросліші сіянці є досить стійкими до її впливу. Для захисту молодої порослі редиски іноді кущики обробляють мильно-зольним розчином. На 1 відро води буде потрібно 50 г господарського мила і 2 склянки деревної золи. Свіжу золу можна використовувати і як посипання для самої грядки. Такі методи дозволяють злякати блішку, але не здатні захистити від неї напевно. Зробити кущики непривабливими для шкідника допоможе використання підкисленої води для поливу, а також обприскування листя водою – блішка віддає перевагу сухому бадиллю.

Найбільш надійним способом вважається зведення укриття. Грядку з редискою ховають під дугами, вкритими нетканим матеріалом. Наприклад, спанбонд не тільки перегородить блошці шлях, але також дозволить рослинам дихати та приховає їх від яскравого сонця. Коли кущики зміцніють і їх листя стане грубішим, дуги прибирають.

Захворювання

Молоді сіянці можуть пошкодити чорну ніжку. У цьому випадку листя скручується і жовтіє, а низ стеблинок чорніє. Редиска також може уражатися бактеріозом. Листя у хворих рослин жовтіє, а плоди підгниють і покриваються слизом. Пожовкле листя також може свідчити про поразку кілою. Самі коренеплоди у своїй покриваються наростами.

Уникнути розвитку хвороб допоможе дотримання агротехніки, а також вибір стійких до перерахованих захворювань сортів. Уражені рослини слід відразу видаляти з грядки, але іноді редиску все ж таки можна вилікувати. При появі чорної ніжки сіянці 2-3 рази обприскують цибульним настоєм (до 1 л води додають 20 г лушпиння цибулі і настоюють протягом доби), витримуючи між обробками тижневі перерви. Проти кіли допоможе вапняне молоко (на 1 відро води додають 2 склянки вапна-пушонки), при лікуванні використовують 1 л розчину на 1 кущ, виливаючи його на землю біля рослини.