Переведення працівників на позмінний графік роботи – процедура та можливі труднощі

Позмінний графік роботи передбачає підсумований облік робочого часу, який ведеться на підприємстві на підставі графіків змінності працівників та табелів обліку використання робочого часу.

Графік змінності працівників – цезапланований розклад майбутніх робочих змін працівників, визначений черговістю їх виходу на роботу.

Табель обліку використання робочого часу – це документ, що відображаєфактичні години,відпрацьовані працівниками,атакожвидинеявокнароботуз різних причин(відпустка, хвороба тощо). На основі табелю провадиться оплата праці.

Отже, перш за все керівнику підприємства потрібно подати Заявку Голові профспілкового комітету (або якщо комітету на фабриці немає, то представнику робочого колективу) про погодження впровадження та умов застосування режиму підсумованого обліку робочого часу та графіків змінності для працівників.

До зазначеної Заявки додається проект наказу по підприємству з основної діяльності про переведення на інший режим роботи працівників окремих структурних підрозділів, які мають працювати позмінно. Важливо знати, що цей наказ повинен бути підписаний керівником підприємства за два місяці до введення нових умов праці, так як ця подіяприрівнюється дозміни істотних умов праці згідно статті 32 КЗпП.

Вище зазначену Заявку розглядає профспілковий комітет на своєму засіданні, проведення якого фіксується у відповідному протоколі. Якщо комітету на підприємстві немає, то проводяться збори трудового колективу, які також протоколюються.

Третій абзац статті 32 КЗпП вимагає від роботодавця попередити працівників про зміну режиму роботи не пізніше ніж за два місяці до введення позмінного графіку роботи. Попереджати потрібно письмово шляхом підписання працівником відповідного повідомлення.

Але у кадровика можуть виникнути проблеми зі своєчасним повідомленням працівників, так як деякі з них можуть бути відсутніми (відпустка, хвороба тощо). Важливо тут те, що два місяці відлічуються не з дати повідомлення, а з дати підписання працівником листа-повідомлення. Якщо з дати ознайомлення до введення змінного режиму роботи буде менше двох місяців, то це вважається порушенням трудового законодавства, зокрема, ст. 32 КЗпП України.

Замітка підготовлена Оленою Козаковською, тренером та консультантом AboutHR з питань кардного адміністрування на трудового права.

Запрошуємо за семінар «Кадри для експертів: практика останніх змін в законодавстві», що проводить пані Козаковська, 16 листопада 2013 р.

Детальна програма заходу, а також відгуки учасників попередніх заходів, на нашому сайті

Графіки виходу на роботу (змінності): стисло про головне

Якщо у вас працюють працівники, за якими ведеться підсумований облік робочого часу, то, швидше за все, вони або виходять на роботу за індивідуальним графіком, або працюють позмінно. Отже, вам необхідно подбати про складання графіка виходу на роботу або графіка змінності. Про те, як це зробити, розповімо далі.

Графік виходу на роботу (змінності) складають за обліковий період у довільній формі. У ньому визначають: кількість робочих днів (змін); час початку, закінчення та тривалість щоденної роботи (зміни); час перерв для відпочинку і харчування; кількість вихідних днів та додаткових днів відпочинку (вільних від роботи днів); тривалість щоденного (міжзмінного) і щотижневого відпочинку; порядок виходу працівників за змінами. Графіки затверджує адміністрація підприємства за погодженням з профкомом (профспілковим представником, представником трудового колективу). Затверджені й погоджені графіки слід довести до відома кожного працівника не пізніше ніж за місяць до їх введення (див. п. 13 Типових правил № 213*, лист Мінпраці від 05.05.2011 р. № 149/13/116-11).

* Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань за погодженням з ВЦРПС від 20.07.84 р. № 213.

Як же правильно розробити графік робочого часу (змінності)? Відповідь на це запитання нам нададуть КЗпП і Методрекомендації № 138**.

Тривалість робочого дня (зміни). Тривалість роботи при підсумованому обліку робочого часу може становити до 12 годин робочого часу за зміну (п. 4 Методрекомендацій № 138).

Може бути і більше — прямої заборони ні КЗпП, ні Методрекомендації не містять. Проте тут слід врахувати, що встановлення подовженої тривалості робочого дня працівникам не рекомендується, оскільки така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку стомлення.

Див. лист Мінсоцполітики від 29.08.2012 р. № 317/13/116-12.

Перерви для відпочинку та харчування. Тут орієнтиром виступає ст. 66 КЗпП. Розпочнемо з того, що перерви для відпочинку і харчування не включають до робочого часу. Так, якщо працівник перебуває на роботі з 8:00 до 20:00 (12 годин, у тому числі 1 година — перерва), то і в графіку виходу на роботу, і в табелі обліку робочого часу проставляємо 11 робочих годин.

Тривалість перерви для відпочинку та харчування не може перевищувати 2 годин. Якщо більше, то йдеться вже про ділення робочого дня (зміни) на частини.

А це дозволено лише у випадках, передбачених законом (див. ст. 60 КЗпП).

А чи встановлена в ст. 66 КЗпП мінімальна тривалість перерви? Ні. Це питання віддане на відкуп сторонам колективного договору. Проте, звісно, якщо ми говоримо про перерву для відпочинку та харчування, то вона повинна виправдовувати свою назву.

Надають перерву для відпочинку та харчування, зазвичай, через 4 години після початку роботи. Водночас якщо робочий день у працівника триває, наприклад, 12 годин, то є сенс зсунути час перерви або надати йому дві перерви, припустимо, по годині кожна. Тобто тут усе дуже індивідуально. Орієнтуйтеся на тривалість робочого дня вашого працівника.

Час початку і закінчення перерви зафіксуйте в правилах внутрішнього трудового розпорядку.

А як бути, якщо працівник (наприклад, сторож або охоронець) повинен постійно перебувати на робочому місці? Вирішення є: на тих роботах, де перерву встановити не можна, працівникові має бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Врахуйте: перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі мають бути встановлені роботодавцем за погодженням з профкомом (профспілковим представником, представником трудового колективу) підприємства.

Робота в нічний час. Нічним вважається час з 22:00 до 6:00. За загальним правилом, установленим ст. 54 КЗпП, тривалість роботи (зміни) в нічний час скорочується на одну годину. Що це означає? Те, що в таких працівників тривалість денної роботи збільшується на одну годину, а нічної — скорочується на одну годину. Тобто здійснюється перерозподіл робочого часу. Водночас таке скорочення не відбувається (тривалість нічної роботи зрівнюється з денною): якщо це необхідно за умовами виробництва (зокрема, у безперервних виробництвах); на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Крім того, тривалість нічної роботи не скорочують для осіб, яким скорочена тривалість робочого часу встановлена п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП (ср. ).

І ще один момент, що стосується роботи в нічний час. До такої роботи заборонено залучати осіб, перелічених у ст. 55 КЗпП. Зокрема, вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Робота осіб з інвалідністю в нічний час допустима за їх згодою і якщо це не протипоказано медичними рекомендаціями (ст. 172 КЗпП).

Те ж саме стосується і жінок, що мають дітей старше трьох років. Вони можуть бути залучені до роботи в нічний час за їх згодою.

Міжзмінний відпочинок. Графіки змінності (виходу на роботу) розробляйте так, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (виходами на роботу за графіком) була не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерви на обід).

Так, якщо працівник відпрацював (з урахуванням перерви на обід) 12 годин підряд, він повинен вийти в наступну зміну не раніше ніж через 24 години.

В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше ніж до 12 годин на добу (п. 8 Методрекомендацій № 138). Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд заборонено ст. 59 КЗпП. Причому навіть письмова згода працівника відпрацювати пару змін поспіль не врятує роботодавця від штрафу за недотримання цієї вимоги.

Цікавий момент. У КЗпП немає визначення такого поняття, як «вільний від роботи день». Водночас тут слід врахувати роз’яснення, озвучені Мінсоцполітики в листі від 12.02.2018 р. № 238/0/101-18/284. З них випливає, що залучення працівників до роботи в такі дні здійснюється за правилами, встановленими ст. 72 КЗпП для випадків залучення до роботи у вихідні дні (див. далі).

Вихідні дні. Для працівників, яким установлено підсумований облік робочого часу, вихідні дні встановлюють графіком виходу на роботу (змінності). Такі дні можуть не збігатися з вихідними днями, встановленими для інших працівників підприємства.

Так, згідно з графіком виходу на роботу в працівника 23 і 24 лютого 2019 року (субота і неділя) можуть бути звичайними робочими днями, а 25 і 26 (понеділок і вівторок) — вихідними.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин (п. 7 Методрекомендацій № 138 і ст. 70 КЗпП). Це означає, що після закінчення робочого тижня працівникові має бути наданий щотижневий відпочинок тривалістю не менше 42 годин.

Пункт 9 Методрекомендацій № 138 свідчить: кількість вихідних днів за графіками виходу на роботу (змінності) в обліковому періоді не має бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Ми рекомендуємо орієнтуватися на календар робочого часу і дані, використані при розрахунку норми робочого часу. Так, наприклад, якщо ви календарну норму робочого часу за обліковий період визначали за календарем 5-денного робочого тижня з вихідними днями в суботу і неділю, то, відповідно, кількість вихідних днів за графіком змінності (виходу на роботу) в обліковому періоді повинна дорівнювати кількості днів, яка використовувалася при розрахунку норми.

Припустимо, підприємство для працівників з обліковим періодом — календарний рік розраховувало норму робочого часу на 2019 рік за календарем 5-денного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня (8 годин) і зменшенні тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів. У такому разі кількість вихідних днів в обліковому періоді повинна дорівнювати 104.

Інші дні, коли працівник не працював згідно з графіком роботи (змінності) (за наявності), будуть вільними від роботи днями.

Надурочні. Графік виходу на роботу (змінності) важливо скласти так, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми робочого часу, встановленої на такий період. Якщо графік буде складений з перевищенням норми, то години «надроботи» доведеться оплатити працівникові в подвійному розмірі. Крім того, є категорії працівників, яких заборонено залучати до надурочних робіт (навіть якщо вони надали письмову згоду на такі роботи). Це, наприклад: 1) вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП); 2) особи молодше вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП); 3) працівники, що навчаються в загальноосвітніх школах і профтехучилищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 КЗпП); 4) батьки, що виховують дітей віком до трьох років без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальній установі), а також опікуни, один з прийомних батьків, один з батьків-вихователів, інші категорії працівників, у випадках, передбачених законодавством, за наявності дітей віком до трьох років (ст. 177, 186 1 КЗпП).

Для залучення до надурочних робіт працівника з інвалідністю необхідно не лише мати його згоду на такі роботи, але ще й упевнитися, що такі роботи не суперечать медичним рекомендаціям (див. ст. 172 КЗпП).

Врахуйте, що надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин за рік. Це вимога ст. 65 КЗпП.

Якщо на вашому підприємстві йде перевищення граничної кількості надурочних годин, то, швидше за все, це пов’язано з неправильним визначенням штатної чисельності працівників, які виходять на роботу за графіком.

Складаємо графіки.

Графік змінності. Змінна робота — це метод організації праці у дві, три або чотири зміни, при якому працівники послідовно змінюють один одного на одних і тих же робочих місцях відповідно до графіка змінності (роботи) (див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 493/13/84-16).

Він може бути безперервним або з перервами. Змінну роботу вводять, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму тривалість щоденної роботи, а також з метою ефективнішого використання устаткування, збільшення обсягів продукції, що випускається, або послуг.

Чергування працівників у змінах повинне відбуватися рівномірно (ст. 58 КЗпП). Це означає, що перехід з однієї зміни в іншу повинен відбуватися регулярно через визначену кількість робочих днів (зазвичай, через тиждень) відповідно до графіка змінності. На практиці, зазвичай, застосовують прямий порядок переходу працівників по змінах (при двозмінному режимі роботи з першої зміни працівник переходить у другу, а потім — у першу: I — II — I; при тризмінному режимі — з першої зміни в другу, а потім — у третю: I — II — III — I). Але може застосовуватися і зворотний порядок (після першої зміни працівник переходить у третю, а потім уже в другу). Такі режими роботи називають багатозмінними. Розглянемо на прикладі порядок складання графіка змінності.

Приклад 1. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями — субота і неділя. Для фахівців відділу з роботи з клієнтами визначено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом, що дорівнює календарному року. Вихід на роботу здійснюється за графіком змінності. Кількість змін на добу — 3. Кількість працівників у кожній зміні — 1. Тривалість: І зміни — 8 годин: з 6:00 до 15:00. Час і тривалість перерви — 1 година з 10:00 до 11:00; ІІ зміни — 8 годин: з 14:00 до 23:00. Час і тривалість перерви — 1 година з 18:00 до 19:00; ІІI зміни — 7 годин: з 22:00 до 6:00. Час і тривалість перерви — 1 година з 1:00 до 2:00.

Наведемо фрагмент графіка змінності на березень 2019 року.

Рис. 1. Фрагмент графіка змінності (приклад 1)

Графік виходу на роботу. На практиці широко застосовується робота за графіком виходу на роботу, наприклад, режим роботи «два дні через два» (два дні працівник працює, два дні вдома). Така робота не належить до багатозмінного режиму. Це робота за відповідним графіком виходу на роботу.

Приклад 2. На підприємстві для чотирьох продавців продуктового магазину № 1 установлено підсумований облік робочого часу. Графік роботи — з 10:00 до 22:00 (12 робочих годин), по 2 працівники через день, неділя — вихідний. Обліковий період — календарний рік. Продавцям надано можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Наведемо на рис. 2 графік виходу на роботу продавців підприємства на березень 2019 року.

Рис. 2. Фрагмент графіка виходу на роботу (приклад 2)

Оскільки згідно з умовою прикладу продавці не мають перерви в роботі, то весь їх час перебування на робочому місці включається в робочий час.

Зверніть увагу: графіки виходу на роботу (змінності) відображають планові показники використання робочого часу. Фактично відпрацьований час зазначають у табелі обліку використання робочого часу.