Покритонасінні рослини. Їх будова і механізми реалізації основних життєвих функцій

Всі покритонасінні рослини незважаючи на їх різноманіття мають загальний план будови. Органи будь-яких покритонасінних рослин діляться на:

• репродуктивні (необхідні для реалізації процесу статевого розмноження);
• вегетативні (службовці для безстатевого розмноження).

Вегетативні органи входять в тіло рослини і реалізують його основні функції, в тому числі і вегетативне розмноження. До вегетативних органів відносять:

Генеративні (репродуктивні органи) здійснюють процес статевого розмноження. До генеративних органів відносять:

Насіння утворюється після відцвітання рослин. Вони захищені околоплодником, що сприяє їх кращому збереженню, а також ефективному поширенню. З вищенаведених відомостей можна зробити висновок про те, що їх назва обумовлена ​​особливостями будови. Розміри насіння квіткових рослин варіюють від маленьких до дуже великих.

Наприклад, найбільшим насінням вважаються насіння сейшельської пальми. Цей реліктовий вид зустрічається на схилах пагорбів і в долинах на двох стародавніх гранітних островах в Сейшельському архіпелазі. Насіння її досягають в довжину майже 50 см і мають масу понад 10 кг.

Крім того, насіння розрізняються за формою, забарвленням. Ця ситуація наочно ілюструється при аналізі зовнішньої будови насіння яблуні, квасолі, гарбуза і огірка, а також гороху і бавовнику. В цілому насіння складається з зародка і шкірки.

Зародок – це зачаток майбутнього дорослої рослинної форми.

Також в насінні рослини виділяють сім’ядолі або перші зародки листя рослини. Насіння рослин вельми часто покриті спеціалізованою оболонкою – ендоспермом. Найбільш яскраво ендосперм виділяється в насінні пшениці та цибулі. У мигдалю ендосперм розвинений досить слабо. Що стосується квасолі, то у неї зріле насіння складається тільки з насінної шкірки і ендосперму. Запас поживних речовин такого насіння концентрується в сім’ядолях. Ендосперм – це триплоїдна оболонка насіння квіткової рослини.

У зародку пшениці виділяють:

• зародковий корінець,
• нирку (вегетативну або генеративну),
• сім’ядолі (їх може бути одна або дві).

Ті рослини, які мають одну сім’ядолю в зародку, іменуються однодольними. Прикладами таких рослин є: цибуля, кукурудза, квасоля, гарбуз, горох і т. П. Якщо в зародку сім’я є дві сім’ядолі, то їх відносять до класу дводольних, наприклад: горох, гарбуз, квасоля та інші. Рубчик покритонасінних рослин являє собою слід від сім’яножки, прикріплюється насіння до стінки плоду.

До загальних відмітних ознак відділу покритонасінних рослин відносять:

• наявність квітки та плоду для збереження сім’язачатка,
• запилення вітром, водою і комахами,
• жіночий восьмиядерний зародок, а також чоловічий (пилок), який складається з вегетативних та генеративних клітин,
• можливість реалізації процесу подвійного запліднення.

Механізми реалізації основних життєвих функцій покритонасінних рослин

Будова квітки

Оскільки відмінною рисою будови покритонасінних рослин є наявність квітки, необхідно розглянути його будову. Будь-яка квітка розвивається з генеративної нирки. Залежно від видової приналежності покритонасінних рослин будова квітки може відрізнятися, але загальний план будови зберігається. Тонка стеблинка, на якій розвивається квітка називається квітконіжкою, у деяких квіток вона відсутня, отже, такі квітки називають сидячими. Квітконіжка вгорі переходить в квітколоже, яке зазвичай є потовщенням стебла. Зазвичай квітколоже має зелений колір. З квітколожа ростуть інші частини квітки.

У підстави квіток знаходяться чашолистки, які утворюють чашечку. Пофарбовані, яскраві пелюстки формують віночок, який необхідний для залучення запилювачів. Віночок може мати абсолютно різного забарвлення і бути представлений різними розмірами, а також кількістю пелюсток. Вітрозапилювані рослини, як правило, не мають яскраво пофарбованого віночка. Чашечка і віночок утворюють оцвітина. Головними генеративними частинами квітки називають тичинки і маточки.

Тичинками називають чоловічі частини квітки, які містять пилок (сперми квіткових рослин). Маточка складається із зав’язі, стовпчика і рильця. Стовпчик і рильце вловлюють пилок. Зав’язь маточки в подальшому перетворюється в плід. У більшості покритонасінних рослин квітки мають маточки, тичинки (двостатеві квітки). У багатьох видів вони відрізняються за будовою. Іноді зустрічаються ситуації, при яких квітка має тільки тичинки – чоловічий тип квітки. Квітки з маточки називаються – жіночими.

Крім того, якщо у виді рослини квітки одностатеві, то чоловічі і жіночі квітки можуть рости на одній рослині, або на різних. У першому випадку рослина називається однодомні, а в другому – дводомні.

Однодомні і дводомні рослини в рівній мірі представлені у всіх ареалах Землі.

Завдяки специфічним особливостям квіток, рослини можуть реалізувати унікальний процес подвійного запліднення, основний зміст якого полягає в одночасному заплідненні двома спермами яйцеклітини і центральної клітини зав’язі маточки. При цьому утворюється зигота і ендосперм, який має тріплоідний набір хромосом. Подвійне запліднення було відкрито Навашиним і визнано прогресивним ароморфозом в процесі еволюційного розвитку рослинних організмів.

Таким чином, підбиваючи підсумок усього сказаного вище, можна зробити висновок про те, що квіткові рослини являють собою досить прогресивну групу живих організмів, що зумовлено їх зовнішньою і внутрішньою будовою. При цьому вона насичена видовою різноманітністю, володіє оригінальними рисами будови, що тільки підкреслює еволюційну значимість даної групи рослинних організмів.

Значення покритонасінних у природі та житті людини

Покритонасінні утворюють складні багатоярусні рослинні угруповання на всіх материках Землі, продукують величезну органічну масу в біосфері, підтримуючи при цьому відносно сталий склад і вологість довкілля.

Серед покритонасінних виокремлюють більше 2000 видів культурних і господарсько цінних дикорослих рослин.

Питання для самоперевірки

• 1. Охарактеризуйте насінні рослини.
• 2. Дайте загальну характеристику відділу Голонасінні (Pinophyta).
• 3. У чому полягає значення голонасінних у природі та житті людини ?
• 4. Дайте загальну характеристику відділу Покритонасінні, або Квіткові (Magnoliophyta).
• 5. У чому полягає значення покритонасінних у природі та житті людини?

Цікаво знати, що

^ Бурштин утворився зі смоли вимерлих хвойних.

^ Найстаріше дерево на Землі – сосна остиста. Їй близько 5000 років, і на ній досі з’являються шишки. Росте сосна в США, у Білих горах Каліфорнії.

^ З живиці хвойних дерев роблять скипидар.

^ У ялини змієподібної, рослини нашої флори, зовсім немає гілок.

^ Хвоя у ялиці м’яка і неколюча, має ніжний, приємний смолистий запах. Аромат хвої залежить від наявності в ній ефіру борнеолу, який має бактерицидні властивості.

^ У хвої ялиці вітаміну С в 6 разів більше, ніж у лимонах.

^ Тис ягідний – вічнозелене хвойне дерево – має міцну бурувато-червону деревину, яка не піддається руйнівній дії повітря, не гниє у воді. Тому його ще називають негний-деревом. Хвоя, кора і деревина тиса отруйні. Це одне з найотрутніших дерев в Україні.

^ Перша держава хліборобів – Шумер утворилася на Близькому Сході приблизно 5 – 7 тисяч років тому.

^ Перший хліб на Землі був з дикого ячменю.

^ Хліб у тому вигляді, що ми знаємо, був випечений на початку XVI століття в Англії лондонськими пекарями. Вони вперше випекли з білого пшеничного борошна рум’ яні булочки і піднесли їх у дар королю.

^ До появи грошей пшениця була мірилом вартості: за міру пшениці давали дві міри ячменю. Коли ж з’ явилися карбовані монети, на них з одного боку робилося зображення колоса пшениці.

^ Капуста городня дуже багата на вітамін С, якого в ній міститься стільки само, як і в лимонах та апельсинах.

^ Сік лимона або цибулі у пригодницьких романах використовується в якості невидимого чорнила. Як невидиме зробити видимим? Варто потримати аркуш над вогнем, як з’ являється напис.

Назви рослин із античної міфології

У Горицвіт весняний (Adonis vernalis) ще називають адонісом. Ця

назва походить від імені красеня-юнака, про якого розповідає давньогрецька міфологія. Богиня краси і кохання Афродіта передала юнака на виховання Парсефоні – богині царства мертвих. Та не схотіла Парсе-фона розлучатися з вихованцем, і Зевсу довелось вирішувати суперечку між богинями. Зевс запропонував, щоб Адоніс півроку проводив під землею, у Парсефони, а півроку – на землі. Тому і з’являється адоніс-горицвіт на землі ненадовго, лише навесні.

^ Вороняче око звичайне (Paris quadritilia) носить ім’я античного героя – Паріса, сина троянського царя Пріама і цариці Гекуби. За легендою, богиня розбрату Еріда покотила на весільному бенкеті між гостями золоте яблуко з написом: “Найвродливішій”. Богині Гера, Афіна і Афродіта засперечались, кому з них воно повинно належати – і Паріс присудив яблуко Афродіті. Вдячна богиня допомогла Парісу викрасти Єлену, дружину спартанського царя Менелая, через що й відбулася Троянська війна. Ім’я Паріса стало символом красеня, спокусника. Уважно вдивившись у квітку воронячого ока навесні, бачимо, що хоча вона скромна, але сповнена вишуканої краси: пелюстки її видовжені і загострені. І восени ця рослина, прикрашена посередині чорно-сизою ягідкою, виглядає ефектно. Тому й, справді, рослина гідна зватись ім’ ям красеня Паріса.

^ Андромеда багатолиста (Andromeda polifolia) названа за античним міфом. Андромеда, дочка Кофея та Касіопеї, була надзвичайно вродливою дівчиною і мала бути принесена в жертву морській потворі. Персей, захоплений красою дівчини, вбив потвору і посватався до Анд-ромеди. Після смерті Андромеди Афіна перетворила її на сузір’я. Рослина андромеда, яка зростає на сфагнових болотах північної частини Полісся, справді гарна: невисока, з рожевими глечикоподібними квіточками – дзвониками. Своє коріння вона ховає серед болотяного моху.

^ Нарцис завдячує своєю назвою давньогрецькому міфу про кра-сеня Нарциса, який закохався за присудом богині правосуддя Немезіди у своє віддзеркалення у воді. Так і помер Нарцис від любові до самого себе.

З історії назв культурних рослин

У Зерна проса треба було очищати, просіваючи його через сито. Звідси слово просо ввійшло у мови усіх слов’янських народів. Очищені від плівок зерна проса називалися пшоном.

^ В українській і білоруській мовах жито – джерело життя. І це не випадково. Сільське населення харчувалося в основному чорним житнім хлібом. Коли селяни їли чорний хліб, вони з любов’ ю примовляли: “Житній хліб білій паляниці дідусь”. Однак вони помилялися. Пшениця як культурна рослина з’ явилася понад сім тисяч років тому, а жито – тільки тисячу років тому.

^ Французи, поляки, словаки називають картоплю земляними яблуками. Церква Росії охрестила бульби картоплі чортовими яблуками. Іспанці за зовнішню подібність із їстівним грибом трюфелем називали бульби картоплі тартуфелем.

^ У Давньому Римі качани капусти називали капут, що означало голова. Звідси і пішла назва капусти.

^ За золотаво-жовтий цвіт пелюсток, що розташовані навкруги у вигляді променів сонця, соняшник називали квіткою сонця. Болгари називають цю рослину “солнцеглядом”, росіяни – “подсолнечником”.

^ Давні слов’янські племена одержали гречку від торгівлі з Грецією. Звідси і її назва – гречка, від слова грек.

У Індіанці майя називали кукурудзу маїсом. В Іспанії, Німеччині, Австрії та інших європейських країнах зерна цієї рослини називають маїсом. У Туреччині цю рослину називали кокороз. Коли Туреччина у XVIII сторіччі вела війни з Болгарією, Сербією та Росією, про кукурудзу довідалися і в цих країнах.

Походження назв плодових рослин

^ Рослина аґрус була відома в культурі багато століть і тому мала кілька назв: берсень, криж, агриз, агруст. Старовинна російська назва берсень під іноземним впливом була замінена на крижовник, що походить від польського слова “криж” – неправильно перекладена поляками німецька назва рослини – “кристдорнбере” – хрестова тернина. Згадки про аґрус є в літописах Київської держави за XI століття.

> Рослина апельсин поширилася з Південно-Східної Азії. Мандрівник Васко да Гама в 1498 році завіз апельсин у Португалію зі східного берега Африки. Через деякий час цю культуру, заради великих солодких плодів, почали посилено розмножувати в Італії, Франції, Голландії, вирощуючи її у спеціальних приміщеннях. Від кольору плодів пішла французька назва “оранж”. А німці назвали цей плід “апфельсіне” (“апфель” – “яблуко”, “Сіна” – “Китай”), тобто “китайське яблуко”. У нас це слово почали вимовляти як апельсин. Цікаво, що від французького “оранж” будівля, де вирощували апельсини, дістала назву оранжереї. А слово “оранжерея” стало основою для назви міста Оранієнбаум (тепер місто Ломоносов) під Санкт-Петербургом.

^ У свій час слов’янська мова запозичила у готів слово “вейн-гардс”, яке означало “місце, де росте виноградна ліана”. Зараз це слово означає й саму виноградну лозу, й її плоди. Виноград – цікава і дивовижна рослина, про яку складено багато легенд та вигадок. Стародавні люди дивувались здатності винограду обвивати дерева і вибиратись на їх верхівки. В одному із старогрецьких міфів розповідається, що юнак Ампел, улюбленець бога вина і розваг Діоніса, виліз на високе дерево, по якому вився виноград, щоб зірвати виноградне гроно, впав і розбився. Бог Діоніс, гірко сумуючи за своїм улюбленцем, змусив і виноград плакати. З того часу з настанням весни прозорі краплі виноградних сліз, виблискуючи на сонці, поволі скочуються по безлистих пагонах і падають на землю. З цього міфу пішла грецька назва винограду. Слово “ам-пел” перекладається на українську мову як виноград. Звідси ж походить і слово “ампелографія”, що означає виноградарство, тобто науку про сорти та види винограду. Ампельними називають виткі рослини, які використовують у декоративному садівництві.

^ На Україну горіх проник з території Румунії, яка раніше називалась Волощиною, і тому дістав назву – горіх волоський. Звідки ж інша назва – грецький горіх? Батьківщина цього дерева не Греція, а Середня Азія та Закавказзя, звідки воно поширилося в інші країни. У Європу цей горіх потрапив завдяки грецьким купцям, тому і закріпилася ця назва. Римляни називали горіх жолудем Юпітера і королівським горіхом.

^ Слово “гранат” походить від латинського слова “гранатус”, що означає “зернина, зернистий”. Плоди граната кулясті, вкриті твердою яскраво-червоною або жовтою шкіркою. Ніби стільники з медом, вони наповнені напівпрозорими, прохолодними на дотик, смачними зернами. Це насіння, кожне з яких оточене соковитою рожевою м’якоттю. У таджицькій легенді розповідається: давно колись в одного східного володаря тяжко захворіла донька. Багато лікарів, сподіваючись на високу нагороду, лікували її. Та все було даремно. Тоді засмучений батько розіслав гінців у всі кінці країни на пошуки нових, досвідченіших лікарів. Вони знайшли мандрівника, який успішно лікував людей якоюсь рідиною. Гінці схопили його і привели у палац володаря. Мандрівник почав лікувати дівчину. Незабаром вона одужала, стала життєрадісною. Щедро нагородивши мандрівника, володар захотів дізнатися, чим той лікував його доньку. “Я поїв хвору соком граната”, – відповів він.

Гранатовою столицею називають селище Куву, яке знаходиться на сході Узбекистану, бо там найбільші в Середній Азії плантації граната. Мабуть, не випадково кожна третя дівчина селища має ім’я Анорхон, яке походить від узбецького слова “анор” – гранат.

^ Багато спірних міркувань щодо походження слова “малина”. Одні вважають, що назва рослини походить від російського слова “мал”, тобто – малий, через те що плід складається з багатьох маленьких кістянок. Інші – що ця назва пов’язана або з кельтським словом “мелен” – жовтий, або з латинським “муллес” – червоний.

^ У дикому стані порічки ростуть на берегах річок, тобто “по річці”.

^ Свою назву смородина дістала від старослов’янського слова “смород”- запах.

Походження культурних рослин

^ Перші сорти культурної пшениці були виведені на плодючих землях у межиріччі Тигру і Єфрату понад сім тисяч років тому. Дика пшениця із ламким колосом і зерном, що швидко обсипається, перетворилася у цінний сорт пшениці, який згодом поширився по всій Азії і Європі.

^ Хліборобам Близького Сходу жито було відоме як бур’ян у посівах пшениці. Та в міру поширення пшениці на північ ця теплолюбна культура замінювалася більш витривалим житом. Вперше спробували пекти хліб із жита північні народи – кельти.

^ Дикі сорти картоплі зростали в Південній Америці. 1565 року, майже через 70 років після відкриття Америки, картопля вперше була завезена в Європу. Перша картопля не була схожа на сучасну. У неї було високе бадилля і дрібні бульби, гіркуваті на смак, адже містили значну кількість отруйної речовини соланіну, який часто спричиняв отруєння організму. Тому проти чужоземної рослини виступила не тільки церква, а й селяни. Відтак виникла помилкова думка, що картопля отруйна, і бульби назвали “чортовим яблуком”. Спроби силою примусити селян вирощувати картоплю призводили до бунтів. Та згодом картопля стала одним із основних продуктів харчування. Недарма кажуть: “Картопля – другий хліб”. І це вірно: за поживністю картопля втричі перевершує жито. Коли вперше почали вирощувати картоплю в Україні – не встановлено. Відомо лише, що спочатку садили її на Лівобережжі, зокрема у Харківській та Полтавській губерніях, а в 1742 році почали вирощувати й на Правобережжі, тобто у Подільській, Волинській та Київській губерніях. На городах киян картопля відома з 1764 року.

^ Дика капуста і донині зростає на скелястих берегах Середземного моря. Нині відомі різноманітні види капусти: качанна капуста, цвітна капуста, савойська капуста, капуста кольрабі, брюссельська капуста.

^ Петро І привіз з Голландії дивну рослину – соняшник. Ця рослина на якийсь час стала лише прикрасою Ботанічного саду. Соняшник з крупним насінням прийшов у Росію з півдня в середині XVIII століття.

^ Дика гречка росла на схилах Гімалаїв. З Індії культурні сорти гречки купці привезли в Китай, Єгипет, Вавилон.

Рослини – засоби для зцілення

^ Український учений Амбодик-Максимович Нестор Максимович

– засновник науки про цілющі властивості лікарських трав.

^ Запах цибулі оберігає людину від захворювань, а вживання у їжу веде до якнайшвидшого одужання. Це пояснюється тим, що летючі речовини

– фітонциди, що виділяються цибулею, убивають гнильні бактерії.

^ Першим, хто виявив і випробував на собі цілющі властивості картоплі, був мореплавець Магеллан, який здійснював кругосвітню подорож. У своїх нотатках він писав, що “цей корінь на перших порах запобігає і виліковує цингу, а згодом втрачає свою силу”. Про ці властивості картоплі знав і російський мандрівник І. Крузенштерн, який брав бульби картоплі у кругосвітню морську подорож 1803-1806 років. Вони врятували його команду від цинги. Коли 1805 року він прибув на Камчатку, де лютувала ця хвороба, то порадив місцевим жителям запасатися на зиму картоплею, ріпою і капустою.

^ Листки подорожника великого українці використовують як засіб від наривів, при перев’ язуванні ран як кровоспинний засіб.

^ Свіжі потовчені листки полину гіркого українці застосовують як кровоспинний засіб при крововиливах на тілі, а розведену настоянку з цієї рослини використовують для примочок від синців, ран, при хворобах очей та укусах комах.

Рослини – символи України

^ Чорнобривці, оспівані в піснях, стали символом українського села.

^ Калина звичайна є символом рідної української землі, батькової хати, символом любові, безсмертя.

^ Верба є своєрідним символом повноти життя, довголіття, жіночої краси, м’ якості жіночої натури.

^ Конвалія є символом ніжності, радості й краси, вірності й чистоти кохання.

^ Барвінок є символом краси і безсмертя.

^ Ромашка лікарська є символом доброти і ніжності.

^ Мак є символом поєдинку любові та ненависті. Червоні пелюстки – це любов, чорна середина – ненависть.

^ Соняшник є своєрідним оберегом домашнього затишку.

^ Каштан кінський є символом Києва.

“Смачні дерева”

> Цукеркове дерево росте в Кореї, Китаї, Японії, Індії. Плоди м’ ясисті, жовто-оранжевого кольору, дуже пахучі та солодкі. Ними охоче ласують люди, не оминають і птахи.

> Молочним деревом називають бросиум корисний. Якщо надрізати кору дерева, потече в’ язкий, пахучий, приємний на смак сік, що містить у собі 57% води, 3-5% цукру і смоли, 37% воску.

> Лимонним деревом називають баобаб – мешканця африканських саван. З його плодів, схожих на огірки, готують напій, схожий за смаком на лимонад.

> Хлібне дерево, або артокарпус, росте на островах Океанії та Зондського архіпелагу. На міцних гілках виростають велетенські довгасті кремово-золотисті плоди, інколи завдовжки близько 1 м, в діаметрі – 0,5 м, масою до 20 кг. Майже протягом цілого року – з листопада по серпень – дерево утворює свої плоди, які мають своєрідний гострий запах і містять 60-80% крохмалю, 14% цукру та 1% олії. Плоди знімають з дерев довгими, роздвоєними на кінці палицями. Потім короткими загостреними кілками їх наколюють і залишають на ніч до наступного дня. Уночі м’ якоть плодів, наче пшеничне тісто на дріжджах, починає бродити. А вранці “хлібне тісто” вже можна заготовляти на майбутнє – його силосують. Викопують метрової глибини ями, стінки і дно яких вистеляють камінням та банановим листям, і складають туди, утрамбовуючи, очищені від шкірки плоди. Зверху яму накривають листям та придавлюють камінням. Згодом, коли “тісто” перебродить, яму відкривають, беруть його, скільки треба, додають води та кокосової олії і замішують, довго розминаючи у спеціальних дерев’ яних коритах. Невеликі шматки тіста загортають у листя та печуть у печах чи на розжареному камінні. Спечений хліб майже не відрізняється від пшеничного хліба.

> Ковбасне дерево зустрічається в лісах Уганди. Своєю назвою воно зобов’ язане плодам, які на вигляд нагадують ковбасу. Вони звисають з кінців гілок і мають масу до 6 кг. Але в їжу ці плоди не вживаються. Плоди ростуть надзвичайно швидко – від цвітіння до дозрівання не проходить і місяця. З плодів місцеві жителі виготовляють чашки і жовту фарбу, а з кори – ліки від багатьох хвороб.

> Суничне дерево росте на Чорноморському узбережжі Кавказу і в Криму. Супліддя його завбільшки з волоський горіх і схожі на плоди садових суниць, але вони несмачні.

^ Горіх грецький, або волоський, дає плоди, калорійніші за молоко в десять, а за хліб – у три рази. За вмістом вітаміну С горіх у вісім разів перевищує смородину і в 5 разів – плоди цитрусових.

“Технічні дерева”

> Олійне дерево, або роспермум Парку, цінують африканці, оскільки з його насіння видобувають олію, яка йде на виготовлення мила.

> Свічкове дерево, яке зростає у Панамі, утворює плоди настільки багаті на жир, що коли проткнути крізь плід гніт, утвориться свічка. Горить вона без диму й кіптяви протягом 3-5 годин.

^ З найтовщого дерева баобаба використовують міцні волокна деревини – з них плетуть рибальські сітки, виготовляють папір.

Еволюційний процес

^ Голонасінні виникли не від справжніх (типових) папоротей, а від однієї з бічних різноспорових гілок найдавніших папоротеподібних рослин. Це ще раз підтверджує сформульоване відомим палеонтологом Є. Коном (1904) правило, згідно з яким у процесі еволюції нові групи організмів зазвичай виникають не від вищих представників предкового таксона, а від порівняно найменш спеціалізованих його представників.

Життєві поради

У Учені з Англії виявили, що картопля знижує кров’яний тиск завдяки речовині кокоамін. Найкориснішою є відварена картопля або приготовлена на пару. Але любителям чіпсів радіти не варто – у них кокоамінів найменше. Тож їжте варену картоплю на здоров’я!

^ Щоб забезпечити мінімальні втрати поживних речовин, важливо правильно готувати бульби картоплі перед тепловою обробкою:

• 1) добре захищає бульби від втрат приготування їх не обчищеними (“у мундирі”);
• 2) при чищенні й різанні картоплі потрібно користуватися тільки ножами з нержавіючої сталі, оскільки від контакту з залізом руйнується вітамін С;
• 3) якщо картоплю варити в чавунці, емальованій чи елітованій чистим алюмінієм каструлі, то аскорбінова кислота (вітамін С) окислюватиметься набагато менше, ніж у простому алюмінієвому посуді, де домішки інших металів руйнують її швидше;
• 4) обчищені бульби найкраще варити зразу в невеликій кількості води, але якщо це зробити неможливо з якоїсь причини, тоді їх зберігайте у холодній воді (однак не більше години);
• 5) обчищені бульби бажано занурювати у гарячу воду, а не в холодну; це пояснюється тим, що гаряча вода відразу вбиває верхній шар клітин, і процес вимивання поживних речовин зменшується;
• 6) не допускати розварення бульб або тривалого їх смаження;
• 7) добре (майже повністю) зберігається вітамін С при варінні бульб у м’ ясному бульйоні та смаженні у фритюрі (до відома: у свіжому пюре втрати вітаміну С сягають 70-80%, а після повторного підігрівання – 100%);
• 8) солити картоплю краще перед закінченням варіння, за 5-10 хв. до зняття каструлі з вогню (це забезпечує збереження в бульбах більшості мінеральних солей);
• 9) страви з картоплі споживати одразу після приготування.

^ Розварювання бульб можна запобігти, додавши у воду одну-дві ложки капустяного чи огіркового розсолу або кілька крапель оцту.

^ Зварені “в мундирі” бульби легко чистяться від шкірки, якщо відразу після варіння їх облити холодною водою.

^ Молоду картоплю легше чистити, якщо занурити у гарячу, а потім у холодну воду або перед чищенням покласти її на 10-15 хвилин у холодну воду.

^ При чищенні молодої картоплі руки темніють. Щоб запобігти цьому, слід перед чищенням бульб сухі руки змочити оцтом і висушити їх.

^ Воду, в якій варили картоплю, не виливайте (вона багата мінеральними солями та крохмалем), а використайте для супів та соусів.

^ Щоб зменшити вміст радіонуклідів у бульбах, слід після закипання злити воду, а потім залити картоплю окропом і варити до готовності.