✅Професія історик
Історія вивчає розвиток світу з моменту його появи. Сьогоднішня діяльність істориків практично не відрізняється від такої в стародавні часи. За винятком, мабуть, того, що інформація стала більш доступною з-за глобальної інтернетизації.
Однак, інтернет зіграв з історичною спільнотою одночасно і злий жарт: адже тепер кожен, хто прочитав хоч трохи історичних праць, уявляє себе як мінімум доцентом історичного факультету.
XX століття, і без того проблемне, обросла домислами й гіпотезами, іноді зовсім виходять за межі здорового глузду. Виною всьому, ті, хто пишуть історію під личиною удаваного патріотизму, задовольняючи запити верхівки державного правління.
Ці люди без докорів совісті перебріхують події і підтасовують факти так, щоб створити для минулого держави ауру непереможності і гордості. При цьому ретельно ховаються в архівах досить похмурі події, причиною яких були всі ті ж самі непереможні «верхи». Бо «негоже ворушити минуле».
Хто такий історик
В залежності від обраної спеціалізації, людина з освітою в галузі історії може бути:
- археологом або антропологом;
- геральдистом;
- етнографом;
- працівником музею чи галереї;
- викладачем історії у Вузі або в школі.
Крім цього, в трудові обов’язки істориків може входити:
- написання наукових або публіцистичних статей, заснованих на аналізі того чи іншого джерела;
- участь в етнографічних експедиціях або археологічних розкопках;
- розробка нових дослідницьких методик і поліпшення поточних, для підвищення достовірності наявної інформації;
- прогнозування подій майбутнього, на основі проведеного вивчення та аналізу історичних джерел.
Як стати істориком
Яким же повинен бути справжній історик — знавець своєї справи і досить смілива людина, щоб не йти на поводу у держави? І де цьому можна навчитися?
Основними якостями сучасного знавця історії є:
- гарна пам’ять. Це найважливіше, оскільки доведеться працювати з великими масивами даних у вигляді дат, назв, географічних локацій, імен, титулів, посад;
- аналітичний склад розуму. Важливо не тільки запам’ятати дати, але і проаналізувати події, зрозуміти, що стало їх причиною, і
- як вони пов’язані з речами, які відбуваються у нас в сьогоденні;
- готовність до монотонної роботи. Велика частина роботи історика, за винятком відряджень, полягає у вивченні величезної кількості історичних праць. Тут важливі посидючість і вміння зосереджуватися;
- бажано знання одного або декількох іноземних мов. Це допоможе при вивченні світової історії, так і допоможе подивитися під іншим кутом на минуле своєї держави, вивчаючи зарубіжні джерела.
Вчитися на історика можна в будь-якому вузі, де є історичний факультет. Список спеціальностей досить великий — це і археологія, етнографія та культурологія, і архівна практика, і історія мистецтв. Кожен може знайти собі професію за бажанням.
§ 20. Пізнання історії
1. Пригадай, що означають терміни «мислення», «наука», «образ» та «мистецтво». При потребі знайди їх у тлумачному словнику.
2. Стисло поясни, у чому цінність знання історії для людини.
3. Обери цікаву Тобі тему історичного дослідження. Спробуй спланувати роботу вченого-історика над цією темою.
Поради
1. Виділи в пунктах 3, 4 та 5 параграфа головні думки так, як це зроблено у пунктах 1 та 2.
2. Запиши в свій словник незнайомі Тобі слова та додай їх пояснення.
1. Пізнання через мистецтво. Розуміючи важливість знання історії, корисно навчитися її пізнавати. Пізнанням історії називають відображення минулої дійсності у свідомості людини, а образ цього минулого — її знанням. Знати також означає володіти певними відомостями про минуле та уміти ці відомості здобувати, упорядковувати, поєднувати і пояснювати.
Знання про минуле, як усяке знання, існує у свідомості людей у різних формах. Найдавніша з них — мистецька. Чому найдавніша? Насамперед тому, що печерним малюнкам та знакам-піктограмам уже кілька десятків тисяч років. Не менш давня й усна народна творчість: казки, легенди, пісні. Звичайно, мистецтво має інше призначення. Але, задовольняючи чуттєві потреби людей, різні види мистецтва — література, живопис, театр, музика — одночасно відображають людський світ.
Знання про події минулого, думки та почуття людей різних епох мистецтво доносить через художні образи. Художній образ — це конкретно-чуттєва форма відтворення і перетворення дійсності. Існують образи-персонажі (наприклад, образ патріота або державного діяча), образи-пейзажі (наприклад, образ степу), образи-події (наприклад, образ бою чи революції), навіть образи-символи (наприклад, калина як символ України та дівочої краси або Каїн як образ облудника і братовбивці) та образи-поняття (наприклад, патріотизм, честь, доблесть тощо).
Розглянемо як приклад поезію Павла Тичини «Пам’яті тридцяти» (с. 154-155). Автор розповідає про перепоховання на Аскольдовій могилі загиблих учасників бою під Крутами. Для нього вони — «тридцять мучнів українських», які вмерли «з славою святих», бо «любили Свій коханий край». Вжиті поетом емоційно забарвлені вислови створюють в уяві читача/слухача поезії збірний образ української молоді — борців за волю України.
Практична робота
Прочитай поезію Григорія Сковороди «De Libertate 1 ». Який образ постає у Твоїй уяві?
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
2. Наукове пізнання. Окремим способом пізнання минулого є наукове пізнання. На відміну від мистецького, наукове пізнання ґрунтується на мисленні. Мислення дозволяє встановити суттєві ознаки історичних явищ та процесів, виділити істотні зв’язки та відношення між ними.
Щоб здобути нові знання, науковець-історик насамперед має уявити собі предмет свого дослідження — минулу дійсність. Такі уявлення складуться тільки завдяки дослідженню пам’яток минулого, у яких ця дійсність відображена. Зокрема, уявлення про згадуваний попередньо бій під Крутами дослідники змогли сформувати, лише зібравши та опрацювавши чимало офіційних документів, спогадів, публікацій у пресі тих часів, навіть речей. Частина речей зараз представлена в експозиції меморіалу Героям Крут на Чернігівщині.
Дослідження кожної пам’ятки — це своєрідний діалог історика з тими, чиї думки та наміри у ній втілені. Тільки обдумавши те, що знали творці пам’ятки, дослідник може здобути потрібні йому відомості. Результати обдумування залежать від того, якими науковими способами (методами) користується дослідник, та від його поглядів. Обдумування істориком явного та прихованого змісту пам’яток перетворює їх в історичні джерела.
1 De Libertate — Про свободу (лат.).
Обмірковуючи джерельні відомості, історик продукує поняття та судження. Наприклад, на основі джерел українські дослідники бою під Крутами дійшли висновку, що більшість учасників цього бою з українського боку — це патріотично налаштовані студенти та старшокласники-школярі з Києва. Такого роду узагальнення називаються поняттями. В історичних поняттях відтворюють істотні властивості, ознаки предметів та явищ минулої дійсності.
Узагальнення, що пов’язує два чи більше понять, називають судженням. Завдяки виявленому зв’язку у судженні ми щось стверджуємо або заперечуємо. В українських істориків, наприклад, є всі підстави стверджувати, що студенти та учні — учасники бою під Крутами — патріоти та герої.
Історичне пізнання полягає в тому, щоб на основі джерел сформувати уявлення про людське минуле, узагальнити ці уявлення через поняття та передати у судженнях корисний для людини і суспільства досвід. Бачення суспільством свого минулого, його колективний досвід — вагомий елемент національної культури. Від цього бачення залежать усвідомлення людьми своєї єдності як народу і розуміння народом мети власного існування, своєї ролі у житті людства.
Сьогодні більшість істориків згоджуються, що неможливо вивести загальні закони людського життя так, як це зробили, наприклад, фізики стосовно природи. Своїм завданням вони вважають пізнати ту історію, яку важливо знати сучасникам. Тому мета історичного дослідження — встановити, які особи, події, явища та процеси минулої дійсності значимі для розуміння інших подій та збагачення суспільного досвіду.
Практична робота
Спираючись на уявлення про відому Тобі історичну подію, сформулюй поняття та судження, якими можна послуговуватись, розповідаючи про неї.
3. Образ і факт в історії. Усе те, що сталося в минулому, прийнято називати історичними фактами. Фактів минулої дійсності — безліч. Але історик, на відміну від фізика, не може особисто спостерігати перебіг фактів, які він хоче описати. Щоб описати якісь події, він має працювати з власним уявленням про минуле. Його уявлення базується на відомостях історичних джерел. Коло таких джерел кожен дослідник обирає сам. Розуміння відомостей цих джерел теж залежить від вченого. Тому історик не відновлює те, що було насправді. Він тільки створює образ цього минулого — чуттєво-раціональний, навіяний почуттями і розумом відбиток історичної дійсності.
Історичний образ — достовірне уявлення про якусь подію або особу, результат відображення об’єкта історичного дослідження у свідомості людини.
Створюючи образ минулого, історик діє подібно до митця. В обох є спільна мета: сприяти пізнанню людьми себе та довкілля, допомогти їм знайти у цьому світі своє місце та виконати обрані ними ролі.
Через те, що кожний дослідник створює власний образ минулого, ті самі історичні факти можна по-різному пояснювати. Факт як свідчення про те, коли, де та що відбулося, нічого людям не каже. Він починає оповідати, доводити, переконувати тільки за умови, що історик пов’яже його з якимись іншими фактами, вибудовуючи опис або пояснення минулого. Тому історичний факт має відносний, сконструйований самим істориком зміст. Він відрізняється від факту дійсності тим, що бачиться не в усіх його характеристиках та зв’язках, а тільки у тих, які сам дослідник вважає значущими (див. схему).
Схема. Реконструкція історичних фактів на основі джерел
Історичний факт — дійсно подія, явище, процес, що відтворені, реконструйовані істориком на основі відбору правдивих, важливих, на його думку, відомостей про минуле.
Ще раз розглянемо як приклад бій під Крутами. Цей бій — один з багатьох, про які історикам відомо з джерел. Чому ж саме він привернув увагу вчених? На хід війни цей бій істотно не вплинув. Але навіть для сучасників бій під Крутами став символом героїзму і жертовності молоді в боротьбі за незалежність України. Цим він важливий, цінний для всіх наступних поколінь українців, таке його історичне значення.
Будь-який історичний факт — це водночас загальне та неповторне. Неповторними, як Тобі відомо, вважаються факти-події. Відбуваються події у хронологічній послідовності, за участю конкретних осіб, у певній місцевості та у визначений час. Бій під Крутами, наприклад, — одна з подій російсько-української війни 1917—1918 років.
Повторюються факти-явища та факти-процеси. Той самий бій під Крутами, якщо вивчати його характеристики, розглядатиметься не як подія, а як явище. Як явище бій під Крутами можна порівняти з багатьма іншими боями. Дослідник може зіставити кількість учасників різних боїв, їх озброєння, поведінку, проаналізувати планування. Результати порівняння дозволять йому оцінити якість бою, його масштаби тощо.
Бій під Крутами можна вивчати також як факт-процес. Такий розгляд вимагає уваги до причин, перебігу та наслідків бою. Встановивши причинно-наслідкові зв’язки між епізодами бою, історик визначить, які з цих епізодів другорядні, а які вирішальні, сформулює припущення про можливі варіанти перебігу і завершення бою.
Припущення (гіпотеза) — це судження про факт чи групу фактів, можливі зв’язки між ними, вплив цих фактів на дійсність.
Практична робота
1. Наведи власний приклад події, явища та процесу, обравши їх з-поміж відомих Тобі фактів історії України. Поясни, чому Ти відніс названий факт до подій / до явищ / до процесів.
2. Спробуй встановити історичне значення кожного з цих фактів.
4. Особа в історії. Усе, що колись відбулося, відбулося завдяки людям та за їх участю.
Історична особа (постать) — людина, яка серйозно вплинула на розвиток суспільства, у зв’язку з чим її діяльність вивчають історики.
Яку ж роль відіграє людина в історії? Існує кілька відповідей на це запитання. Одні історики вважають, що роль особистості залежить від того, якою мірою вона затребувана суспільством. Люди, які можуть сформулювати та публічно висловити прагнення народу, очолити якийсь громадський рух чи державу, вирішити назрілі проблеми суспільства, стають історичними постатями. В історії України такими стали, наприклад, В’ячеслав Чорновіл, Степан Бандера, Симон Петлюра, король Данило, княгиня Ольга та інші. їх волею та зусиллями відбувалися важливі суспільні зміни. Разом з тим, ці зміни стали можливими завдяки підтримці людьми своїх лідерів.
Деякі науковці переконані, що окрема людина своїми діями може лише прискорити або уповільнити хід подій. Вони вважають, наприклад, що «хрещення Русі» Володимиром Великим не змінило хід історії. Русь належала до європейської цивілізації, де панувало християнство. Діяльність князя була корисною тим, що прискорила неминучу християнізацію русів.
Є вчені, які наголошують на тому, що роль особи в історії зростає у складних для суспільства обставинах, коли вирішується доля народу. Прикладами нових імен в історії, які б, можливо, і не з’явилися, якщо б зберігалися звичні устої, можуть бути Богдан Хмельницький, герої Крут, Небесна Сотня, українські воїни-«кіборги».
Отже, встановити, від чого залежить роль особистості: від неї самої, історичної ситуації чи якоїсь випадковості, — складно. Безсумнівним є тільки одне: доля кожного з нас залежить від народу не менше, ніж доля народу — від кожного з нас. Бо кожна людина в міру своїх сил є творцем історії.
Практична робота
Добери приклад істотного впливу історичної постаті на українське суспільство. Доведи істотність такого впливу.
5. Історик як особа та дослідник. Досліджуючи минуле, історики теж долучаються до творення історії. Яким має бути сучасний історик для того, щоб сприяти кращій долі свого народу? Як влучно зауважила професор Наталія Яковенко, історик — це не професія, а спосіб сприйняття світу. Історикам
хочеться передусім проникнути в свідомість людини и зрозуміти, що там робиться та чому вона чинить так, а не інакше. Для цього мало знати історію. Щоб досягнути успіху в історичному пізнанні, потрібні різносторонні знання. Адже вчинки людини можуть бути мотивовані і її матеріальним становищем, і заняттями, і станом місцевості, де вона проживає, і рівнем освіти, і національністю та громадянством, і вірою, яку вона сповідує. Тож доведеться вивчити економіку, географію, психологію, науки про суспільство, політику та культуру.
Щоб порозумітися з широким колом тих, для кого призначені результати історичних досліджень, зокрема з учнями та колегами-істориками, треба добре володіти рідною та іноземними мовами. Дуже важливо вміти узагальнювати інформацію, виділяти в її масиві головне, висувати нові ідеї та критично сприймати висловлене. Потрібне також уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми, приймати зважені рішення.
Праця історика складна і вимагає терпіння та наполегливості. Доведеться діяти самостійно і співпрацювати з іншими. Недопустимо нехтувати нормами моралі, фальсифікувати історію або привласнювати чужі наукові здобутки.
Врешті, історик має працювати: обирати теми, формулювати проблеми, аналізувати джерела, висувати гіпотези, описувати та пояснювати здобуті ним факти. Тільки досліджуючи минуле, можна якоюсь мірою його збагнути.
Завдання на застосування умінь і знань
1. Обери з-поміж виділених Тобою ключових думок кожного пункту по одній та спробуй її пояснити/ обґрунтувати своїми прикладами.
2. Порівняй думки Автора підручника про особистісні якості та професійні уміння сучасного історика з власними. При потребі доповни перелік.
Обміркуй вислів
1. Поміркуй над думками античних істориків.
Саме тільки твердження, що щось сталося, може бути цікавим, але не повчальним, якщо ж буде доповнене з’ясуванням причин, тоді вивчення історії стає плідним.
Полібій
Перший закон історії — боятися будь-якої брехні, а потім не боятися будь-якої правди.
Марк Тулій Цицерон
Історичне дослідження
Історичне дослідження — це цілеспрямоване пізнання минулого, результатом якого має бути нове знання про нього.
Продуктами дослідження є історичні описи та пояснення. До найбільш поширених форм представлення результатів дослідження належать наукова книга (монографія), стаття, виступ або презентація.
Зазвичай досліджують господарську діяльність, відносини між групами людей, державотворчу роботу та культурний поступ народу. Однак, в останні десятиліття дослідники зацікавилися усе, що оточує людину і що вона робить. Вивчають, наприклад, як людина працювала, що споживала, як організувала побут та інше. Цей популярний сьогодні напрям досліджень називають історією повсякдення. Інший популярний напрям — це «історія пам’яті». Мета таких досліджень встановити, як люди — не історики, уявляють собі минуле свого народу. Для цього аналізують шкільні підручники, обдумують традиції, символіку пам’ятників тощо.
Цікавими є дослідження про вплив на людину тих місць, де вона проживала: країн, історичних регіонів, міст та сільської місцевості. Бурхливо розвивається також історичне краєзнавство. Краєзнавці досліджують походження місцевих географічних та історичних назв, історію місцевих родів, родових садиб, окремих вулиць.
Надзвичайно популярна сьогодні сімейна історія. Займаються нею переважно на дозвіллі. Долучаються, якщо можуть, усі члени сім’ї. Використовують доступні ресурси: документи, фото та інші джерела, різноманітні сервіси. Дослідники вивчають, чим та як жили родичі, через які випробування пройшло кожне покоління, яким було його повсякденне життя, побут, традиції. Однак, мета таких досліджень не просто дізнатися про предків, а зрозуміти, що поєднувало часто дуже різних людей, чому одні сімейні союзи були міцними, інші, навпаки — розпадалися, чому потрібна сім’я.
Історичне дослідження — відтворена дослідником на основі історичних джерел, інформацію яких дослідник осмислив та пояснив картина-образ минулого.
Як провести історичне дослідження?
1. Щоб провести дослідження, обери його об’єкт. Об’єктами дослідження можуть бути Ти сам/сама, Твоє життя, минуле Твоєї сім’ї, історія роду, вулиці, школи тощо.
2. Сформулюй тему, щоб з’явилася конкретна ділянка дослідження. Можливо, Тебе цікавить не все Твоє життя, а тільки шкільне? Не історія усіх родаків та свояків, а тільки тих, хто поруч з Тобою?
3. Пошукай роботи інших дослідників на теми, подібні до обраної Тобою. Зверни увагу на те, про що вони писали, які види джерел використовували.
4. Поміркуй, які ресурси Ти можеш використати, щоб роздобути потрібні для дослідження відомості. Залежно від теми джерела цих відомостей можуть знаходитися у фотоальбомі та особистому щоденнику, в сімейному архіві, бібліотеці або музеї. За потреби можеш розпитувати друзів, родичів, учителів, консультуватися у місцевих фахівців-краєзнавців.
5. Перетвори розрізнені відомості з різних джерел в історичні факти. Для цього джерельні відомості треба згрупувати з урахуванням тематики, часу та місця подій, яких вони стосуються. Сконструювавши окремий факт (опис події/вчинку), перевір, чи всі зібрані відомості правдиві. Для цього однорідні відомості треба зіставити та виявити невідповідності. Поміркуй, чи картина подій, які Тебе цікавлять, достатньо повна.
6. Якщо образ минулого, про яке Ти хочеш розповісти або написати, склався, сформулюй проблему дослідження.
Поставити проблему означає: відокремити відоме від невідомого; з’ясовані факти від фактів, які вимагають з’ясування; сформулювати запитання, яке виражає зміст проблеми; визначити способи її вирішення.
7. Поміркуй, яке припущення (гіпотеза) найкраще розв’язує проблему, пов’язує та пояснює наявні факти. Факти бажано подавати у хронологічній послідовності, враховуючи важливість. Щоб Твоє повідомлення було зрозумілим, склади його план.
8. Підготуй виклад результатів свого дослідження. Почати текст/виступ потрібно з пояснення мотивів вибору теми. Далі сформулювати свою проблему, назвати використані джерела та оцінити їх корисність для втілення Твого задуму. Основна частина повідомлення — це пояснення, як Ти розв’язав проблему. У висновках варто вказати, у чому значущість Твого пояснення подій минулого.
Проблема — питання, яке потребує вивчення і пояснення; життєва ситуація, яка має кілька можливих розв’язань і може бути по-різному пояснена.
Практична робота
Лабораторія історика
1. Цю практичну роботу найкраще виконувати вдома. За потреби можна консультуватися з ріднею. Вчитель/учителька тільки наглядатиме за тим, чи вчасно Ти даєш собі раду із завданнями роботи, допомагатиме Тобі порадами.
2. Виконання практичної роботи розраховане на період вивчення теми «Дослідники історії». Презентація результатів Твого дослідження відбуватиметься у класі, у визначений учителем/учителькою час.
1. Обери важливу для Твоєї родини і цікаву Тобі подію в сімейній історії, наприклад, знайомство або одруження Твоїх батьків.
2. Поміркуй, як назвати дослідження обраного Тобою факту сімейного життя. Розроби план міні-дослідження на обрану тему.
3. Добери джерела інформації про досліджуваний Тобою факт минулого: відео та фото з сімейного архіву, листи, записки, інші документи, спогади про цю подію, записані на Твоє прохання очевидцями, тощо. Згрупуй їх, враховуючи розгортання подій та місцевість, де вони відбувалися.
4. Проаналізуй кожне джерело, щоб здобути потрібні відомості. Зістав відомості з різних джерел, щоб упевнитись у правдивості здобутих свідчень.
5. На основі зібраних відомостей відтвори (реконструюй) досліджуваний факт у своїй уяві. Якщо його образ неповний, пошукай додаткові джерела інформації.
6. Спираючись на це уявлення, створи опис-пояснення факту сімейної історії.
7. Презентуй результати свого дослідження родичам, а далі — однокласникам. Спробуй при цьому користуватися картою та створеним Тобою родоводом. На виступ у Тебе не більше 7 хв.
Допоміжний матеріал:
План повідомлення про факт з історії сім’ї
1. Яка тема Твоєї розповіді?
2. Чому ця тема Тебе цікавить? Чим вона важлива?
3. На основі яких джерел створено розповідь на цю тему?
4. Коли, де і з ким відбувся факт, про який Ти розповідаєш?
5. Як розвивалися події, що склали цей факт? Які етапи/стадії пройшов розвиток цього факту?
6. Що за люди творили цей факт? Яка роль кожної особи?
7. Що тоді відбувалося в рідному краї, державі? Як ці обставини вплинули на перебіг та результати подій, про які Ти розповідаєш?
8. Чому цей факт стався? Які інші факти його зумовили?
9. Які наслідки мав цей факт? Як він вплинув на Твою сім’ю?
10. Як у сім’ї відзначають цю подію / зберігають пам’ять про неї?
Домашнє завдання
Виконай такі завдання:
1. Встанови послідовність винайдення людьми перелічених явищ культури:
2. Обери ману цього підручника, яку треба використати, щоб вивчити та описати діяльність Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
3. Встанови відповідність між терміном та його визначенням:
А історичне дослідження
Б історичний факт
В історична проблема
Г історична особа
1 ситуація, що склалась у суспільстві та вимагає найкращого пояснення
2 реконструйована на основі історичних джерел картина-образ минулого
3 людина, діяльність якої суттєво змінила суспільство, громаду
4 подія, явище, процес, відтворені істориком на основі відбору правдивих, важливих, на його думку, відомостей про минуле
5 уявлення про реальну подію або особу, яке є результатом історичного дослідження
4. Обери ту пару май цього підручника, яка представляє різні культурно-історичні епохи.
5. Встанови відповідність між терміном та його визначенням:
А історичний образ
В історичне поняття
1 зрозуміла та впорядкована інформація про суттєві ознаки історичного явища чи процесу, зв’язки та відношення між ними
2 уявлення про реальну подію або особу, яке є результатом історичного дослідження
3 судження про факт чи групу фактів, можливі зв’язки між ними, вплив цих фактів на дійсність
4 думка про існування або відсутність зв’язків між поняттями
5 реконструйована на основі історичних джерел картина-образ минулого
6. Розмісти поняття з урахуванням послідовності етапів історичного дослідження: