Правове регулювання племінної справи у тваринництві

Продуктивність виробництва в галузі тваринництва значною мірою залежить від сталих якостей порід тварин, що вирощуються сільськогосподарськими товаровиробниками. Племінна справа є важливою, однак фінансово та матеріально затратною, перспективною діяльністю, успішність якої малоймовірна без належної державної підтримки, зокрема належного її правового регулювання.

Основним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України від 15 грудня 1993 р. “Про племінну справу у тваринництві” [1] , який визначає загальні правові, економічні та організаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що племінна справа – це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. Доцільно конкретизувати вказану норму, зазначивши, що відносини у цій сфері поширюються виключно на сільськогосподарських тварин, тобто, тварин, що утримуються і розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження [2] .

Відносини щодо племінної справи, мають специфічний суб’єктний склад. Відповідно до ст. 5 вищезгаданого Закону, суб’єктами племінної справи у тваринництві є: 1) власники племінних (генетичних) ресурсів; 2) підприємства, установи, організації та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами та надають суміжні послуги; 3) власники неплемінних тварин – споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві [3] . Перелічені суб’єкти підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному Положенням про Державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві згідно наданого їм статусу [4] .

У цьому аспекті доцільно звернутися до Порядку проведення державної атестації (переатестації) та присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві (затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 червня 2015 р. № 234), яким надано визначення основних суб’єктів племінної справи у тваринництві.

Залежно від напряму діяльності, якості племінних (генетичних) ресурсів та рівня ведення селекційно-племінної роботи суб’єктам племінної справи у тваринництві за результатами державної атестації присвоюються такі статуси: 1) у скотарстві, буйволівництві, свинарстві, вівчарстві і козівництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (об’єднання) з племінної справи, контрольно-випробувальна станція, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції; 2) у конярстві: кінний завод, племінний репродуктор, конюшня-репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (об’єднання) з племінної справи, заводська конюшня, іподром, трендепо, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів; 3) у звірівництві і кролівництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції; 4) у птахівництві: племінний завод, племінний птахорепродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, контрольно-випробувальна станція з птахівництва;5) у бджільництві: племінний завод, племінна пасіка, племінний бджолорозплідник, генофондне господарство, селекційний центр: 6) у рибництві: племінний завод, племінний репродуктор, генофондне господарство, селекційний центр, підприємство (лабораторія) генетичного контролю; 7) у шовківництві: гренажний завод, племінна станція із шовківництва, генофондне господарство, селекційний центр.

Присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві проводиться Міністерством аграрної політики та продовольства України за результатами державної атестації.

Державна атестація проводиться для суб’єктів племінної справи у тваринництві, які претендують на присвоєння відповідного статусу. Державна атестація і присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві проводяться строком на чотири роки згідно з процедурою, визначеною цим Порядком. Після закінчення зазначеного строку суб’єкти племінної справи у тваринництві, які претендують на присвоєння відповідного статусу, проходять чергову державну атестацію.

Суб’єкти племінної справи у тваринництві, які після закінчення зазначеного строку (чотири роки) не претендують на присвоєння відповідного статусу, не проходять чергову державну атестацію, а статус, який їм було присвоєно за результатами попередньої державної атестації, вважається недійсним.

У період між черговими державними атестаціями кожного кварталу може проводитися переатестація суб’єктів племінної справи у тваринництві, яким у встановленому порядку присвоєно відповідний статус суб’єкта племінної справи у тваринництві. Переатестація проводиться: для підтвердження відповідності суб’єкта племінної справи у тваринництві присвоєному статусу; позбавлення суб’єкта племінної справи у тваринництві присвоєного статусу.

Державна атестація та переатестація суб’єктів племінної справи у тваринництві проводяться відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України та згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі цього Порядку. Для проведення державної атестації та переатестації суб’єктів племінної справи у тваринництві відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України утворюються: атестаційна комісія з проведення державної атестації суб’єктів племінної справи у тваринництві (далі – атестаційна комісія) в Автономній Республіці Крим та областях; експертна комісія Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі – експертна комісія Мінагрополітики України) з проведення переатестації суб’єктів племінної справи у тваринництві, яким у встановленому порядку присвоєно відповідний статус суб’єкта племінної справи у тваринництві, та з розгляду матеріалів роботи атестаційних комісій щодо присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві [5] .

Проаналізоване Положення містить кілька відсилочних норм, одна з яких стосується специфіки племінної справи у бджільництві. Зважаючи на особливості цієї галузі тваринництва, селекційно-племінна робота в галузі бджільництва, а також інші важливі питання регулюються Технологічними вимогами до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва [5] .

Крім того, плідники тварин, які використовуються для відтворення, атестуються та допускаються до відтворення в порядку, визначеному Положенням про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання [7] .

Розгляд правового забезпечення племінної справи у тваринництві продовжимо аналізом ст. 2 Закону України “Про племінну справу у тваринництві”, відповідно до якої законодавство України про племінну справу у тваринництві складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього. Зокрема у Законі згадуються Загальнодержавні програми селекції у тваринництві та законодавство щодо реєстрації господарської діяльності у племінній справі.

У навчальній літературі слушно зауважується, що Закон України “Про племінну справу у тваринництві” не регулює охорону прав на селекційні досягнення як на інтелектуальну власність. Селекційні досягнення визнаються винаходом, і права на них охороняються згідно із Законом України від 15 грудня 1993 р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” [8] , а також регулюються гл. 39 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо придатності винаходу, засвідчення права інтелектуальної власності на нього патентом, чинності майнових прав на винахід тощо [9] .

За останні роки в законодавстві щодо племінної справи відбулися суттєві зміни. Так, у 2010 році завершилася дія Загальнодержавної програми селекції у тваринництві, затвердженої Законом України “Про загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року” [10] . Законом України від 2 березня 2015 р. “Про ліцензування видів господарської діяльності” було скасовано обов’язкове ліцензування діяльності у племінній справі [11] .

Однак за період дії вищезгаданої загальнодержавної програми селекції, було розроблено низку важливих документів, зокрема Інструкцію із селекції бугаїв м’ясних порід (затверджено наказом

Міністерства аграрної політики від 21 січня 2009 р. № 41) [12] , Інструкцію із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 20 грудня 200S р. № 721) [13] , Інструкцію з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно-випробувальних станцій (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 6 серпня 2004 р. № 290) [14] , Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання (затверджено наказом Міністерства аграрної політики від 20 грудня 2005 р. № 720) [15] .

Інструкція із селекції бугаїв м’ясних порід спрямована на поліпшення генетичної якості тварин, оцінки та відбору кращого вітчизняного генетичного матеріалу для подальшого відтворення, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі м’ясного скотарства.

Ця Інструкція визначає порядок та нормативні показники одержання, оцінки та відбору племінних бугаїв м’ясних порід та поширюється на суб’єктів племінної справи у тваринництві, що займаються розведенням м’ясної худоби. Оцінку бугаїв проводять з метою визначення племінної (генетичної) цінності, за результатами якої відбирають кращих племінних бугаїв для використання, чим забезпечується створення племінних ресурсів вищої цінності, підвищення селекційного ефекту в стадах, зростання економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі м’ясного скотарства. Оцінка племінних бугаїв складається з таких етапів: 1) попередньої оцінки новонароджених та відбору в 210-денному віці за генотипом, живою масою, конституцією та екстер’єром; 2) визначення племінної цінності за власною продуктивністю у віці 12 місяців; 3) визначення племінної цінності за якістю потомства на підставі результатів власної продуктивності їх синів у 12-місячному віці, з доповненням показниками м’ясної продуктивності після контрольного забою не менше трьох синів у віці 15 місяців [16] .

Вказана Інструкція спрямована на визначення племінної цінності, за результатами якої відбирають для використання кращих племінних бугаїв, чим забезпечується поліпшення генетичної якості тварин, підвищення селекційного ефекту в стадах, ріст економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі. Оцінка племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід складається з таких етапів: 1) визначення племінної цінності за походженням – при народженні та переоцінка в старшому віці; 2) визначення племінної цінності за індивідуальними якостями (інтенсивність росту, тип будови тіла і спермопродуктивність) – у віці до 15 місяців; 3) визначення племінної цінності за якістю потомства – у віці 60 місяців і старше [17] .

Інструкція з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства визначає порядок проведення оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства та виявлення найцінніших з них за відгодівельними та м’ясними якостями. Сутність методу оцінки полягає у проведенні відгодівлі потомства кнурів і свиноматок, які підлягають оцінці, в порівнюваних і контрольованих умовах з подальшим забоєм відгодованих свиней та визначенням якості одержаних туш. Оцінці за якістю потомства підлягають, у першу чергу, молоді кнури-плідники, призначені для переведення в основне стадо. Таку оцінку проводять в умовах спеціалізованих контрольно- випробувальних станцій [18] .

Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання визначає порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней, проте вона не поширюється на плідники птиці, риби, бджіл, шовкопрядів та хутрових звірів. Забороняється використовувати для відтворення бугаїв, жеребців, кнурів, баранів, цапів (тобто плідників) та їх спермопродукцію, які є не атестованими та не допущеними до відтворення в установленому цим Положенням порядку. Під поняттям “атестація” розуміють комплексну оцінку якості та типу плідників за сумою ознак з метою виявлення їх племінної цінності і господарського призначення. Атестація плідників проводиться атестаційною комісією на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України [15] .

Між тим, дослідники продовжують констатувати критичну ситуацію у сфері вітчизняного тваринництва, а саме, скорочення поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі й молочного стада, що свідчить про пріоритетність селекційних програм для великої рогатої худоби, успішна реалізація яких, внаслідок зростання продуктивності за рахунок використання племінних тварин, компенсуватиме падіння виробничих показників у галузі. Пропонується підтримувати створення нових племінних заводів, розробку і впровадження у племінне тваринництво нових методів біотехнології, удосконалення норм годівлі (насамперед протеїнового харчування). Із метою економії бюджетних коштів, які виділяються на придбання імпортного генетичного матеріалу, його доцільно використовувати для отримання у спеціалізованих вітчизняних господарствах бичків нових генерацій, які, в свою чергу, закладуть основу подальшого поліпшення стада. Проте вирішення проблеми максимального використання генетичного потенціалу продуктивності тварин потребує суттєвого збільшення виробництва кормів, підвищення їхньої якості та вдосконалення структури кормовиробництва [20] .

Зазначене переконливо свідчить про необхідність прийняття загальнодержавної програми селекції у тваринництві на наступний десятирічний період та державної підтримки племінної справи. Щодо останньої, то Законом України від 24 червня 2004 р. “Про державну підтримку сільського господарства України” передбачено такі види державної підтримки виробників продукції тваринництва, як: бюджетна тваринницька дотація; підтримка з надання послуг з маркетингу і просування продукції на ринок; виконання цільових державних програм, спрямованих на боротьбу із захворюваннями тварин [21] .

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері державної підтримки племінної справи є постанова Кабінету Міністрів України від і 8 травня 2011 р. №515 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу”. Цей документ визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Селекція у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу”, згідно якого бюджетні кошти спрямовуються на: 1) розроблення та виконання програм селекції за породами, розроблення та видання нормативно-правової документації, спеціальної літератури з ведення племінної справи у тваринництві, а також форм племінного обліку і звітності; 2) створення і формування інформаційних автоматизованих баз даних про племінні (генетичні) ресурси, результати оцінки тварин за власною продуктивністю та (або) якістю потомства, ведення та видання державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру, розробку програмного забезпечення та придбання необхідної комп’ютерної техніки; 3) збереження та утримання генофонду в спермобанках, ембріобанках і генофондному банку шовкопрядів існуючих, локальних та зникаючих порід; 4) проведення експертної оцінки племінних (генетичних) ресурсів, у тому числі оцінки тварин за власною продуктивністю та (або) якістю потомства, ведення офіційного обліку продуктивності та офіційної класифікації (оцінки) за типом; 5) проведення державної атестації (переатестації) суб’єктів племінної справи у тваринництві; 6) утримання племінного виставкового поголів’я сільськогосподарських тварин і птиці в період проведення загальнодержавних виставок-ярмарків; 7) проведення породовипробування; 8) проведення випробування коней; 9) проведення Всеукраїнських кінноспортивних змагань; 10) придбання (без права на перепродаж) племінних тварин особливо високої племінної цінності, ембріонів та птиці за імпортом; 11) проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин і оцінки якості молока; 12) реалізація або придбання (без права на перепродаж) для подальшого відтворення племінних (генетичних) ресурсів вітчизняного походження; 13) забезпечення проведення підприємствами (об’єднаннями) з племінної справи у тваринництві штучного осіменіння (парування) корів і телиць, свиноматок і свинок, вівцематок, кіз і ярок; 14) збереження або утримання основного поголів’я племінних тварин в стадах та утримання (вирощування) кондиційного племінного ремонтного молодняку в птахівництві; 15) проведення трансплантації ембріонів [22] .

Крім того, цим Порядком визначено вимоги до учасників конкурсу – отримувачів бюджетних коштів та особливості його проведення, а також окреслено обов’язок звітуватися про використання отриманих на підтримку племінної справи коштів.

Отже, племінна справа у тваринництві регулюється спеціальним законом та низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання.

Цікавим в розрізі правового регулювання племінної справи у тваринництві є канадський досвід вирощування м’ясних порід великої рогатої худоби, пристосованих до природного корму і безприв’язного утримання у будь-яку пору року. Сучасна селекційна політика у м’ясному скотарстві Канади визначається кількома об’єктивними чинниками. По-перше, це екстремальні природні умови Канади з великим перепадом температур протягом року – спекотне, часто посушливе літо та холодна, сніжна зима. Витрати на утримання корів зменшуються, якщо тварини стійкі до таких умов. Для утримання на пасовищах худоба має бути не лише загартована, а й невибаглива до корму, здатна до споживання грубих кормів. Перевага надається породам, які можуть забезпечувати добрі прирости ваги в основному на рослинному кормі лише з невеликою часткою комбікормів. По-друге, щоб поліпшити показники народжуваності та зменшити витрати на ветеринарне обслуговування корів, канадські скотарі надають перевагу таким породам, у яких телята народжуються відносно невеликі, але швидко набирають вагу [23] .

Таким чином, напрями селекційної діяльності у Канаді обумовлюються природними чинниками та потребами галузі скотарства. Серед нормативно-правових засобів, які застосовуються в державі, можна навести приклад використання схеми доплат за якість м’яса не від держави, а від переробника [24] . Для успішного застосування цієї схеми в Україні необхідне відповідне правове регулювання.

Результати селекційної діяльності у тваринництві визначаються за допомогою такої процедури, як бонітування. У скотарстві його проведення визначено Інструкцією з бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід, відповідно до якої, бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід – це комплексна оцінка худоби за племінними та продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від належності та підпорядкованості, що мають племінних тварин. Метою бонітування є визначення комплексного класу худоби, в залежності від якого визначається їх племінне та виробниче призначення [25] . Також на сьогодні затверджено Інструкцію з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід [26] та Інструкцію з бонітування овець [27] .

Отже, племінна справа у тваринництві досить детально регламентована нормативно-правовими актами, питому вагу/ серед яких складають підзаконні нормативно-правові акти.

• [1] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3691–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7.
• [2] Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон У країни від 21 лютого 2006 р. № 3447–IV // Офіційний вісник У країни. – 2006. – № 11. – Ст. 692.
• [3] Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 груд. 1993 р. № 3691–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – 2. – Ст. 7.
• [4] Про затвердження Положення про Державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві: наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від ІЗ червня 2012 р. № 358 // Офіційний вісник У країни. – 2012. – № 53. -Ст. 2147.
• [5] Про затвердження Порядку проведення державної атестації (переатестації) та присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва: наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 червня 2015 р. № 234 // Офіційний вісник України. – 2015 р. – № 60. – С. 1985.
• [6] Про затвердження Порядку проведення державної атестації (переатестації) та присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва: наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 червня 2015 р. № 234 // Офіційний вісник України. – 2015 р. – № 60. – С. 1985.
• [7] Про затвердження Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання: наказ Міністерства аграрної політики України від 20 грудня 2005 р. № 720 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – С. 645.
• [8] Аграрне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Жушман [та ін.]; за ред.: В. П. Жушман, А. М. Статівка. – X.: Право, 2010.– С. 260.
• [9] Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
• [10] Про загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року: Закон України від 19 лютого 2004 р. № I517-IV // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 23. – Ст. 319.
• [11] Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015 р. № 222-VIII // Офіційний вісник України. – 2015. – № 25. – С.722.
• [12] Про затвердження Інструкції із селекції бугаїв м’ясник порід: наказ Міністерства аграрної політики від 21 січня 2009 р. № 41 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 11. – С. 349.
• [13] Про затвердження Інструкції із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід: наказ Міністерства аграрної політики від 20 грудня 200S р. № 721 // Офіційний вісник У країни. – 2006. – № 10. – С. 646.
• [14] Про затвердження Інструкції з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих: наказ Міністерства аграрної політики від 6 серпня 2004 р. № 290 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – С. 2300.
• [15] Про затвердження Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання: наказ Міністерства аграрної політики від 20 грудня 2005 р. № 720 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – С. 645.
• [16] Про затвердження Інструкції із селекції бугаїв м ‘ясних порід: наказ Міністерства аграрної політики від 21 січня 2009 р. № 41 // офіційний вісник України. -2009. – № 11. – С. 349.
• [17] Про затвердження Інструкції із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід: наказ Міністерства аграрної політики віл 20 грудня 2005 р. № 721 II Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – С. 646.
• [18] Про затвердження Інструкції з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно-випробувальних станцій: наказ Міністерства аграрної політики від 6 серпня 2004 р. № 290 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – С. 2300.
• [19] Про затвердження Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання: наказ Міністерства аграрної політики від 20 грудня 2005 р. № 720 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – С. 645.
• [20] Шубравська О.В. Розвиток селекційної діяльності та ринку селекційної продукції в Україні та світі / О.В. Шубравська // Економіка і прогнозування. – 2012. – № 2. – С. 96.
• [21] Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1877–IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. т. 1. – Ст. 1987.
• [22] Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу: постанова Кабінету Міністрів України від 18травня 2011 р. Л” 515 //Офіційний вісник України. – 2011. – № 37. – С. 1527.
• [23] Колюбакін В. Яловичина по-канадському / В. Колюбакін // Фермер. – 2008. – №4(13). – С. 94.
• [24] Колюбакін В. Яловичина по-канадському / В. Колюбакін // Фермер. – 2008. – №4 (13). – С. 96.
• [25] Про затвердження Інструкції з бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід, Інструкції ведення племінного обліку в м’ясному скотарстві та зразків форм племінного обліку в м’ясному скотарстві: наказ Міністерства аграрної політики Українивід 6 червня 2002 р. № 154. // Офіційний вісник У країни. – 2002. – №26. – Ст. 1239.
• [26] Про затвердження Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід, Інструкції ведення племінного обліку в молочному і молочно-м’ясному скотарстві та зразків форм племінного обліку в молочному та молочно-м’ясному скотарстві: наказ Міністерства аграрної політики Українивід 30 грудня 2003 р. № 474. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4. – Ст. 193.
• [27] Про затвердження Інструкції з бонітування овець, Інструкції ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві та зразків форм племінного обліку у вівчарстві та козівництві: наказ Міністерства аграрної політики Українивід 16 липня 2003 р. № 242 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1806.

Селекційно-племінна робота в тваринництві

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

• Всі документи
• Нові надходження
• Популярні документи
• Первинні законодавчі акти
• Групи документів
• Розподіл за комітетами ВРУ
• Термінологія законодавства
• Tезаурус “EUROVOC”
• Юридична класифікація
• Календар офіційних свят в Україні
• Правила користування
• Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Селекційно-племінна робота

Племінна справа – система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. Об’єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі та кролі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції.

Загальнодержавні програми селекції у тваринництві розробляються на період 5-10 років і є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами племінної справи у тваринництві.

У галузі бджільництва, з метою збереження, відтворення та розповсюдження українських степових, карпатських і поліських генотипів бджіл в ареалах їх природного розселення створюються племінні бджолорозплідники та племінні пасіки, які займаються селекцією і репродукцією бджіл та їх реалізацією.

Завдання племінної справи

1. створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності з метою поліпшення генетичної якості тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;
2. забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, племінного обліку, бонітування, оцінки тварин за якістю потомства та іншими ознаками, формування інформаційної бази даних з племінної справи та періодичної публікації аналітичних відомостей з племінної справи у тваринництві;
3. одержання тварин з новими високими генетичними ознаками;
4. ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід;
5. формування власного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів;
6. збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід;
7. забезпечення генетичного різноманіття;
8. впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики, селекції і відтворення тварин;
9. створення селекційних досягнень.

Нормативні акти

Надрукувати Поділитися Твітнути