Гегель не тільки розробив теорію і метод діалектики, але й по- казав, як ця діалектика дійсно допомагає встановити правильний підхід щодо предмета. Гегель обґрунтував принцип діалектичного розвитку змін як об'єктивний закон, якому підлягає все існуюче в світі.
Georg Wilhelm Friedrich Hegel, 27 серпня 1770 — 14 листопада 1831) — німецький філософ XIX століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його надрухи в царині чистої думки у висхідному ряду чимраз конкретніших категорій.
Дослідженням найзагальніших принципів зміни, руху як саморуху Гегель здійснив переворот у філософській думці XIX ст., утверджуючи діалектичний метод мислення та пізнання, підірвавши метафізичне уявлення про сутність як щось незмінне, непорушне.
Діале́ктика (діялектика, грец. διαλεκτική – «мистецтво сперечатись», «міркувати») – метод філософії; у загальному значенні вміння знаходити істину в ході раціональну дискусію між людьми, що мають різні погляди.
Саме діалектичний метод дозволив Гегелю критично переосмислити всі сфери сучасного йому знання і культури. Цим зумовлюється актуальність теми в наш час. Об'єкт дослідження – філософія Гегеля. Предмет дослідження – діалектичний метод Г.
Гегель уперше уявив світ як процес загального розвитку від ниж- чого до вищого, указав на джерело розвитку – боротьбу протилежнос- тей, сформулював основні закони та категорії діалектики. Через взаємозв'язок категорій він сформулював сукупність закономірностей, що відображають універсальні зв'язки світу і пізнання.
Діале́ктика (діялектика , грец. διαλεκτική – «мистецтво сперечатись», «міркувати») – метод філософії; у загальному значенні вміння знаходити істину в ході раціональну дискусію між людьми, що мають різні погляди. У специфічному, характерному для філософії Гегеля та діалектичного …