Гра для мозку та тіла. Що таке настільний теніс та пінг-понг: користь, спорядження, одяг

Настільний теніс залучає м’язи всього тіла. Окрім цього, розвиває зорову концентрацію, рівновагу та стимулює роботу мозку.

“Здається, що це легкий та веселий вид спорту, але насправді він неймовірно складний. Потрібно докладати багато фізичних та психічних зусиль, щоб добре грати”, – розповідає Ярослав Жмуденко – професійний гравець у настільний теніс та учасник Олімпійських ігор-2012 у Лондоні. Входить у міжнародний рейтинг топ-150 гравців світу за версією Міжнародної федерації настільного тенісу.

Цю гру часто сприймають як веселу активність у компанії друзів. Та насправді це вид спорту, який розвивається на професійному та аматорських рівнях. Має офіційні та неофіційні змагання, вершиною яких є Олімпійські ігри.

У інтерв’ю для LIGA.Life Ярослав розповів про різницю між настільним тенісом та пінг-понгом, спортивне спорядження та уніформу спортсменів. А також пояснив, чому настільний теніс варто додати до повсякденних тренувань вже сьогодні.

Настільний теніс чи пінг-понг

Настільний теніс зародився у вікторіанській Англії. Це була післяобідня гра для вищого класу. Точне походження гри невідоме. Є припущення, що подібну гру розробили британські офіцери в Індії у 1860-70-х роках. Згодом вони привезли її на Батьківщину.

Тоді цей вид спорту називали “пінг-понгом“, де пінг – звук м’яча під час удару об ракетку, а понг – під час його відскоку від столу. У 1901 році компанія-виробник дорогого спорядження для гри J. Jaques & Son Ltd заснувала торговельну марку з назвою “пінг-понг”.

Так до 1920 року існувало дві окремі структури “Асоціація настільного тенісу” та “Асоціація пінг-понгу”. Хоча правила цих видів спорту були єдиними. У 1921 році була заснована єдина асоціація, яка у 1926 році отримала назву Міжнародна федерація настільного тенісу.

“Пінг-понг – це альтернативна англійська назва настільного тенісу. Однак зараз в Англії колишні чемпіони розвивають пінг-понг як окремий вид спорту. Правила, столи та м’ячі такі ж, як і в настільному тенісі. Єдина відмінність – ракетка. Вона має не гумові накладки, а з наждачного паперу”, – пояснює Ярослав.

Що таке настільний теніс

“Настільний теніс – це гра, яка є олімпійським видом спорту з 1988 року. Вона має два розряди: одиночний та парний. А також два рівні – аматорський та професійний”.

Гра ведеться на твердому прямокутному столі, розміром 274 см (довжина) на 152,5 см (ширина) та на 76 см (висота). За допомогою сітки він ділиться на дві частини. Кожен гравець має ракетку, якою відбиває м’яч. Тобто головна мета гри – відбити м’яч суперника в межах ігрового стола.

“Існує два види змагань – офіційні та неофіційні. Перший – це Чемпіонати Європи, світу та Олімпійські ігри. Другий – міжнародні та клубні неофіційні змагання. Від виду змагань залежить кількість зіграних партій”.

На офіційних змаганнях – сім партій. Спортсмени грають до того моменту, поки один з них не переможе у чотирьох партіях. Неофіційні змагання передбачають не тільки сім, але й п’ять партій. Переможець трьох партій стає чемпіоном.

Кожна партія грається до 11 очок. Подачі чергуються кожні два очки. Якщо рахунок 10:10, то спортсмени мають зіграти в “більше-менше”. Той, хто перший здобуває два очки поспіль, перемагає.

“У кінці кожної партії гравці міняються сторонами. Також між партіями може бути хвилинна перерва. У цей час спортсмени можуть порадитися зі своїм тренером щодо подальшої стратегії гри”.

Ярослав Жмуденко. Фото з Facebook Gian Luca Rolfo

Спортивне спорядження

На територіях спортивних комплексів, шкіл або майданчиків, де тренуються аматори, спорядження видається. Однак, професійні спортсмени повинні мати власні ракетки та м’ячики.

“Ракетка складається з дерев’яної дощечки, покритої одним-двома шарами гумової накладки з обох сторін. Залежно від стилю гри, зовнішній шар може відрізнятися. У захисників накладка матиме шипи назовні, а у нападників – шипи всередину”, – пояснює Ярослав.

Професійні гравці купують окремо дерев’яну основу та накладку. За словами Ярослава, Міжнародна федерація з настільного тенісу нещодавно змінила умови наклеювання накладки: “Раніше використовували гумовий клей, а зараз замінили його на клей без хімічних токсинів”.

На початку змагань гравець повинен показати свою ракетку супернику і судді, щоб довести її відповідність правилам.

Гравці-любителі можуть придбати готову ракетку. Її ціна коливається від 400 до 2000 грн в залежності від якості накладки.

З 2003 року діаметр м’яча збільшився з 38 мм до 40 мм. Причина – швидкість м’яча під час гри дуже висока, через маленький розмір судді та глядачі не встигали відслідковувати його рух. У 2014 році з такою ж метою діаметр знову збільшили до “40+ мм”.

З 2007 року на офіційних змаганнях використовуються лише помаранчеві та білі матові м’ячі. Усі інші кольори заборонені. З 2014 року на змаганнях використовують двокольоровий біло-помаранчевий м’яч.

“Матеріал, з якого виготовляли м’ячик, також змінився. Раніше його виробляли з целулоїдного м’якого пластику. Зараз використовують більш жорсткий вид пластику, щоб м’яч не так швидко пошкоджувався”.

За словами Ярослава, ціна м’яча залежить від виробника. В Україні середня ціна для аматорських м’ячів коливається від 50 до 150 грн, в залежності від кількості м’ячів в наборі, розміру та виробника.

Одяг

За вимогами Міжнародної федерації настільного тенісу, уніформа складається з:

• сорочки з короткими рукавами або без рукавів;
• шортів або спідниці;
• шкарпеток та ігрового взуття.

Основний колір сорочки, спідниці чи шортів, окрім рукавів та коміра сорочки, повинен чітко відрізнятися від кольору м’яча. Одяг може мати цифри або написи на звороті сорочки для позначення гравця, його асоціації або клубу, а також реклами.

Якщо гравець носить ювелірні прикраси, то вони повинні бути помітними та неяскравими, щоб не відволікати суперника.

Гравці парного розряду мають однаковий командний одяг. Відрізнятися можуть лише шкарпетки та дизайн реклами на одязі. Протилежні гравці та пари повинні носити сорочки різних кольорів, щоб глядачі могли їх розрізнити.

Як відбувається тренування

За словами Ярослава, тренування з настільного тенісу має три основні частини: розминка, гра та заминка.

“Розминка може бути різною: стретчинг, біг або вправи з застосуванням фітнес-резинок. Головна задача – розігріти тіло та підготувати м’язи до навантаження. Адже під час гри спортсмен має рухатись дуже швидко”.

Основна частина тренування – гра в настільний теніс.

“Це не просто гра, а практика особистого стилю. Також на цьому етапі спортсмени часто працюють над своїми слабкими місцями та помилками”.

Після основного тренування слідує заминка, яка складається зі стретчингу. Ярослав додає, що деякі атлети замінюють цю частину тренуванням у спортивній залі. Тому що гравець в настільний теніс повинен бути у чудовій фізичній формі.

Настільний теніс – це не тільки фізична, але й психічна гра. Тому перед змаганнями до структури тренувань додається “теоретична частина”.

“Ми заздалегідь дізнаємось ім’я свого суперника. Тому перед змаганнями разом з тренером обговорюємо стратегію, тактику гри та мою поведінку під час неї. Усе це базується на розумінні тактики гри суперника та його реакції в попередніх іграх. Без цієї теоретичної частини високих результатів неможливо досягти. Потрібно вміти керувати своєю поведінкою та емоціями”.

Переваги занять настільним тенісом

Під час гри у настільний теніс залучене все тіло – від голови до пальців ніг. Саме тому цей вид спорту має безліч переваг як для фізичного, так і психічного здоров’я людини.

• Покращує зорову концентрацію. “Очі фокусуються на м’ячику, виробляючи концентрацію. Так гравець стимулює роботу сітківки. У довгостроковій перспективі це може покращити зір. Тому настільний теніс часто рекомендують дітям, які мають поганий зір”.
• Зміцнює тіло. Якщо у вас є проблеми з колінами, спиною, щиколотками та зап’ястями, настільний теніс є чудовою формою лікувальної фізкультури. Ця гра покращує силу рук і ніг, а також м’язів кору, не викликаючи великого навантаження на суглоби.
• Допомагає схуднути. Людина, яка важить 68 кг, в середньому спалює 272 калорії впродовж годинного тренування з настільного тенісу.
• Розвиває рівновагу. Гравець у настільний теніс швидко рухається впродовж усієї гри, змінюючи напрямок руху відповідно до траєкторії руху м’яча. Регулярні тренування розвивають рівновагу та баланс тіла, що зменшує ризик травмувань та падінь навіть у повсякденному житті.
• Стимулює роботу мозку. Спортсмен має стратегічно планувати свій рух відповідно до тактики суперника. У цей час активується префронтальна кора головного мозку. А запам’ятовування стратегій, правил та рухів також стимулює роботу гіпокампу.
• Покращує рефлекси. Настільний теніс допомагає поліпшити великі та малі рухи м’язів, покращуючи рефлекси. Після регулярних тренувань ваші м’язи звикнуть і динамічно реагуватимуть на подачу суперника.

За словами Ярослава настільний теніс – корисний вид спорту для будь-якого віку. Дітей варто віддавати у секцію в 6-7 років. Хоча досвід азійських спортсменів доводить, що дитина, яка починає займатися у 5 років, у 15 може стати чемпіоном на світовій арені.

Літнім людям також корисно займатися цим видом спорту, бо немає ударного навантаження на суглоби. Гра також збільшує повсякденну активність та стимулює роботу мозку, що особливо корисно для людей похилого віку.

Настільний теніс (Частина 1 – Історія розвитку настільного тенісу)

На жаль, достовірних відомостей про місце і час виникнення та розвитку настільного тенісу невідомо. Існує безліч протиріч і різних думок про це. Одні стверджують, що пінг-понг зародився в Азії, Китаї або Японії, в той час як інші, що в Європі. Однак багато фахівців вважають, що настільний теніс вперше виник в Англії, як виходець з Королівського Тенісу. Уже в XVI столітті у Франції і Англії з’явилася цікава гра, в якій практично не було правил. Спочатку був пір’яний м’яч, а після замінений на гумовий. Сам м’яч відбивали ракетками з натягнутими струнами, схожими на ті, якими зараз грають у великий теніс. Тоді ще не було поділу на настільний теніс і великий теніс.

Лише століття пізніше ця гра стала прабатьком таких сучасних ігор, як великий теніс, бадмінтон і пінг-понг. Раніше не було тенісного столу, і грали на відкритому повітрі. Після перейшли в приміщення і почали грати на підлозі. Пізніше було вирішено ставити два столи на відстані і перекидати м’яч з одного на інший. Через якийсь час столи зрушили разом і посередині помістили сітку. Таким чином, вийшов тенісний стіл, схожий на сучасний. Простий і доступний інвентар, малі розміри ігрового площі, що дозволяють грати практично скрізь, прості правила. Завдяки всьому цьому настільний теніс почав широко розповсюджуватися. В основному грали в колі друзів або в колі сім’ї, ніяких офіційних змагань на той час не було. В Англії були придумані перші правила гри в настільний теніс. Мабуть, основною відмінністю від сучасних правил, це тривалість однієї партії: вона велася до 30 очок, а не як зараз до 21 очка. Форма одягу тоді була не спортивної плану, а більше ділового.

До 1901 року настільний теніс (пінг-понг) називався по-різному. В основному, назви були схожі за інтонацією, наприклад, «Виф-ваф» ( «Whif-Whaf»), «Флім-флам» ( «Flim-Flam») і навіть «Госсіма» ( «Gossima»). Але хто ж придумав назву настільного тенісу і чому саме пінг-понг? Джон Джаквес придумав цю назву і в підсумку зареєстрував його. Воно вийшло з союзу двох звуків: «пінг» – це звук, який видає м’яч при ударі об ракетку гравця, і «понг» – це звук м’яча при ударі об тенісний стіл. Після брати Паркер придбали права на дану назву. Однак в 1936 році конгресом ITTF було вирішено перейменувати пінг-понг в іншу назву, яка використовується до сих пір – настільний теніс.

Перший офіційний турнір був проведений в Індії в 1901 році. Цей турнір можна вважати першим міжнародним змаганням. На той час індійський спортсмен Нандо був кращим гравцем в пінг-понг і, як і очікувалося, він переміг.

Оскільки в XIX столітті настільний теніс почав свій бурхливий розвиток, з’явилася необхідність у створенні міжнародної організації. Вона було створено в січні 1926 року в Берліні завдяки активним діям німецького доктора Георга Лемана. Тоді і з’явилася абревіатура ITTF, яка розшифровується як International Table Tennis Federation (Міжнародна федерація настільного тенісу). У грудні цього ж року в Лондоні було проведено перший чемпіонат світу. Тоді чемпіоном став легендарний гравець в пінг-понг – Спенго Коребос. З 1927 року чемпіонати світу проводилися щороку, крім 1940 – 1946 років. Першість світу стали проводити вже раз в два роки з 1957 року. У 1958 році почали розігрувати першість Європи. Тоді ж стали проводити і континентальні чемпіонати Азії і Африки.

Завдяки бурхливому розвитку промисловості і науки з’являлися нові матеріали, які активно застосовувалися в спорті. Це вплинуло на тактику і техніку гри. З’явилися фанерні ракетки, вага яких вже був в два три рази менше. Через укороченою ручки гравцям довелося застосовувати інший хват ракетки. Завдяки англійцю Е. Гуду поверхню ракеток стала оклеиваться різними матеріалами: шкіра, велюр, пергамент та ін. Поява губчастої пористої гуми в 1930 році дало істотний поштовх в будові тенісних ракеток. З цієї гуми почали виготовляти накладки на ракетки, що додало грі розмаїтості. Тепер завдяки губці з’явилася можливість крутити м’яч, надавати йому обертання. Внаслідок цього м’яч змінив свою траєкторію польоту, з’явилася можливість грати більш активно. Спортсменам, які грали в захисному стилі, тепер повинні були відходити на велику відстань від столу, а потім різко повертатися до нього, що додало динамічності грі.

Великий внесок у техніку і тактику гри вніс англієць Віктор Барна, який був п’ятиразовим чемпіоном світу (1930 – 1935 рр.). Саме завдяки йому гра стала більш видовищною, захоплюючою і привертала все більше людей.

У 1936 році були внесені виправлення в правила гри. Це було зроблено з метою прискорення гри, оскільки інтерес до гри почав згасати. На той час найсильнішими були гравці захисного стилю, і тому, щоб виграти хоча б одне очко, могли йти годинник. Так, під час першості світу в 1934 році був найдовший матч, який тривав 8 годин. Найголовнішими змінами, які залишилися і до сих пір, є зміна висоти сітки з 17 на 15,25 сантиметрів і установка суворої висоти столу, яка дорівнює 76 сантиметрам від статі. Також було заборонено підкручувати м’яч пальцями під час подачі. Такі зміни правил дозволили розвивати атакуючий стиль гри.

1952 рік пов’язують з початком нової епохи в настільному тенісі. Причина тому, це вихід японських спортсменів на міжнародну арену. Японцями було показано нове покриття ракетки і своєрідний хват ракетки. В цьому ж році вони почали показувати свою перевагу в настільному тенісі. По закінченню першості світу в Бомбеї, японські спортсмени відвезли додому чотири призи з семи. З 1954 по 1957 рік ними було завойовано більше всіх звань чемпіонів світу. У багатьох гравців стала змінюватися техніка гри. Гра набувала більш атакуючий стиль, ніж захисний, як раніше. У 1961 році японськими тенісистами був продемонстрований новий удар – топ-спин.

У 1984 році англійський інженер Джеймс Гібс привніс величезний поштовх у розвиток настільного тенісу. Їм був винайдений новий вид тенісного м’яча, що складається з целулоїду. Целулоїдний м’яч опинився легким і пружним, що значно поліпшило гру.

Олімпійські ігри, які проходили в 1988 році в Сеулі стали особливими, оскільки в них був доданий настільний теніс, як олімпійський вид спорту.

На цьому етапі розвиток настільного тенісу пішло більше у напрямку в ускладнення техніки, віртуозності володіння ракеткою. В цьому напрямку настільний теніс розвивається і понині.

Детальніше: /index.php? Action = tg / draft & тридцять одна тисяча сто дві

© 2003 – 2024 , F.ua – ТОЙ САМИЙ МАГАЗИН. Всі права захищені.
Використання будь-яких матеріалів, які розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на F.ua .
Посилання має бути розміщене незалежно від того, як скопійований контент: повністю або частково.

Залиште свою думку і побажання до статті”Настільний теніс (Частина 1 – Історія розвитку настільного тенісу)”