Економічне зростання і циклічність економічного розвитку

Економічне зростання та його показники. Фактори економічного зростання

Економічне зростання — це довгострокова тенденція збільшення реального ВВП. В цьому визначенні ключовими є слова:

• — тенденція— тобто реальний ВВП не повинен обов’язково зростати з року в рік, а вказується лише напрямок розвитку економіки, так званий “тренд”;
• — довгострокова— оскільки економічне зростання є показником, що характеризує довгостроковий період, та йдеться про зростання потенційного ВВП, тобто ВВП за умов повної зайнятості ресурсів, про зростання виробничих можливостей економіки;
• — реальний ВВП— а не номінальний, зростання якого може відбуватися за рахунок зростання рівня цін, при цьому рівень виробництва може навіть скорочуватися. Тому важливим показником економічного зростання виступає саме показник величини реального ВВП.

Головна мета економічного зростання — це зростання та збільшення національного добробуту. Чим вищий виробничий потенціал країни, чим вищі темпи економічного зростання, тим вище рівень та якість життя. Як підкреслив лауреат Нобелевської премії американський економіст Роберт Лукас, “значення цих проблем для добробуту людства настільки велике, що, розпочавши розмірковувати над ними, вже неможливо думати про щось інше”.

Економічне зростання є необхідною умовою підвищення добробуту будь-якого народу. Він знаходить свій вираз перш за все у двох показниках: загальній величині реального ВВП (абсолютний показник) та у величині реального ВВП на душу населення (відносний показник).

Більш точним показником рівня добробуту є величина реального ВВП на душу населення, тобто відносний показник, який ілюструє вартість тієї кількості товарів та послуг, яка не взагалі виробляється в економіці, а припадає в середньому на душу населення. Не варто забувати, що рівень життя значною мірою залежить від темпів приросту населення. З одного боку, чисельність населення країни визначає кількість робочої сили, тобто трудових ресурсів. Тому країни з більшим населенням (наприклад, США, Японія) мають набагато більший ВВП, ніж країни з невеликою кількістю населення (Люксембург, Нідерланди, наприклад). Але, з іншого боку, зростання населення зменшує показник ВВП на душу населення, тобто веде до зниження рівня життя. Про економічне зростання можна говорити, якщо відбувається зростання рівня добробуту, тобто якщо економічний розвиток супроводжується більш швидким зростанням реального ВВП у порівнянні із зростанням населення. За рівнем реального ВВП на душу населення між країнами існують суттєві відмінності. Так, наприклад, рівень реального ВВП на душу населення в США приблизно в 50 разів вищий, ніж у Бангладеш, в 30 разів — ніж в Індії, в 10 разів — ніж в Китаї, і приблизно такий самий, як в Канаді та Японії. Як бачимо, показник реального ВВП на душу населення більш придатний для виміру рівня життя, ніж абсолютний показник (величина реального ВВП). Але треба підкреслити, що це — лише приблизний показник життєвого рівня. Важливі параметри життєвого рівня — такі, як умови життя, покращення якості товарів та послуг, екологічний стан довкілля тощо — залишаються поза межами показника ВВП на душу населення.

Під час аналізу економічного зростання важливе значення має показник темпів зростання. Так, невеликі розбіжності в щорічних темпах економічного зростання двох країн можуть і не мати суттєвого значення. Але якщо проаналізувати динаміку зростання за декілька десятиріч, то різниця може стати значною. Саме тому дослідження довгострокових темпів економічного зростання є важливим для всіх країн, особливо тих, які знаходяться на низькому рівні економічного розвитку. Швидкість економічного зростання знаходить свій вираз у середньорічних темпах зростання ВВП або у середньорічних темпах зростання ВВП на душу населення (це більш точний показник) протягом певного періоду часу. Завдяки високим темпам економічного зростання за останні 100 років, наприклад, Японія змогла вийти вперед, а Велика Британія та Аргентина втратили свої позиції внаслідок низьких темпів зростання.

Економічне зростання можна виміряти за допомогою наступної формули річних темпів зростання:

де Т — темп (рівень) економічного зростання;

Уі та У0 — відповідно, реальний ВВП (ВНП) у поточному і базисному роках.

Графічно економічне зростання може бути зображено трьома видами: 1) через криву реального ВВП; 2) через криву виробничих можливостей; 3) за допомогою моделі “АБ — АБ”.

Рис. 13. Економічне зростання (графічна інтерпретація)

На рис. 13 перший графік 13а відображає довгострокову тенденцію збільшення реального ВВП.

Другий 13б показує економічне зростання з допомогою кривої виробничих можливостей. Головні види товарів, які виробляються в країнах, — це інвестиційні (виробничого призначення) і споживчі товари. Крива виробничих можливостей (КВМ) відображує обмеженість ресурсів в економіці в конкретний період часу. Кожна точка на КВМ відповідає деякій комбінації споживчих та інвестиційних товарів, які можливо виробити з допомогою економічних ресурсів, що є на цей час. Наприклад, у точці А на КВМ виробляємо споживчі товари С1 та інвестиційні І1. Коли потрібно збільшити обсяги виробництва споживчих товарів до розміру С2, треба скоротити виробництво інвестиційних товарів до І2 (здійсниться перехід від А до В), тобто мати альтернативні витрати.

Якщо економіка здійснить перехід на нову криву виробничих можливостей з А в Б, то збільшення виробництва інвестиційних (до І3) і споживчих товарів (до С3) відбудеться без альтернативних витрат. Це і є економічне зростання, тобто перехід на новий рівень виробничих можливостей, вирішення проблеми обмеженості ресурсів та альтернативних витрат.

На рис. 13в — економічне зростання зображено з допомогою моделі “АБ — АБ”. Оскільки економічне зростання зображується через зростання потенційного ВВП, чи реального ВВП в довгостроковому періоді, то графічно — це зсув праворуч довгострокової кривої сукупної пропозиції (ЬЯАБ) і збільшення обсягів виробництва від У1 до У2.

Проблема економічного зростання в короткостроковому періоді, як правило, зводиться до пошуку шляхів повного використання наявних ресурсів. З точки зору кількісного аналізу, проблема економічного зростання означає знаходження таких способів виробництва ВВП, які забезпечують його максимально можливий рівень, тобто потенційний ВВП. Для будь-якої країни величина потенційного ВВП прямо пов’язана з обсягами ресурсів, що використовуються у виробництві — праці, капіталу та землі. В довгостроковому періоді проблема економічного зростання означає зсув кривої виробничих можливостей економіки країни праворуч за рахунок використання нових технологій, досягнень НТП тощо.

Збільшення виробничих можливостей та зростання потенційного ВВП пов’язані або із зміною кількості ресурсів, або із зміною їхньої якості. Відповідно виділяють два типи економічного зростання:

• – економічне зростання, зумовлене збільшенням кількості ресурсів, простим додаванням факторів виробництва — це екстенсивний тип економічного зростання;
• – економічне зростання, пов’язане із вдосконаленням якості ресурсів, використанням досягнень науково-технічного прогресу, — це інтенсивний тип економічного зростання.

Фактори економічного зростання можна поділити на три групи: фактори пропозиції (природні ресурси, трудові ресурси, обсяг основного капіталу, технологія); фактори попиту (рівень сукупних витрат) та фактори розподілу (ефективне використання ресурсів). Але при аналізі проблем економічного зростання на перший план, як правило, висуваються фактори пропозиції. Саме тому економічне зростання часто визначають за допомогою зсуву кривої пропозиції праворуч. Збільшення ВВП визначається і нарощуванням ресурсів, і підвищенням ефективності їх використання. Перше вимагає екстенсивних факторів зростання пропозиції, друге — на перший план висуває ефективність їх використання. В наш час в економічно розвинених країнах при поясненні економічного зростання першочергове значення мають інтенсивні фактори — технічний прогрес, організація та управління виробництвом, загальна та професійна освіта. На економічне зростання впливають і інші фактори. Одні з них стримують економічне зростання (наприклад, великі капіталовкладення в охорону природи, у подолання гострих соціальних конфліктів тощо). Інші, навпаки, можуть його прискорювати (наприклад, сприятлива соціальна, культурна, політична ситуація в країні).

Важливе значення для розкриття закономірностей економічного зростання має аналіз зв’язку між приростом використаних ресурсів та збільшенням ВВП. Найпростіший випадок — пропорційне збільшення всіх наявних ресурсів. В цьому випадку матимемо пропорційне збільшення ВВП. Але в реальному житті така ситуація — швидше виняток, ніж правило. Набагато частіше трапляється ситуація, коли одночасне зростання всіх ресурсів в однаковій пропорції неможливе, оскільки кожна країна володіє ними в неоднакових обсягах.

В цьому випадку взаємозв’язок між використаними ресурсами та продуктом знаходить свій вираз у законі спадної віддачі. Якщо, скажімо, суспільство не може збільшити використання всіх ресурсів, окрім одного, то при збільшенні використання цього ресурсу кожне наступне його прирощення супроводжується все меншим прирощенням продукту, а на певному рівні приросту цього ресурсу приріст продукту припиняється.

Але механізм дії закону спадної віддачі не має абсолютного характеру, оскільки із зростанням прогресивних змін в технології виробництва суспільство отримує можливість при певному прирості ресурсів виробляти більше ВВП і таким чином нейтралізувати дію закону спадної віддачі.

Суттєвий вплив на економічне зростання може мати і демографічна ситуація в країні, зокрема темпи зростання населення. Свого часу Т. Мальтус доводив, що прискорене зростання населення неминуче призводить до стрімкого падіння його життєвого рівня, оскільки при більш повільному збільшенні інших ресурсів темпи росту ВВП не встигають наздогнати приріст населення. Ця теорія народонаселення Мальтуса (населення збільшується в геометричній прогресії, а “суспільний пиріг”, тобто ВВП — лише в арифметичній, тому рівень життя з року в рік падає) може бути вірною лише для економіки, яка не відчуває впливу науково-технічного прогресу. Але в сучасному реальному житті уявити таку економіку дуже важко. Використовуючи прогресивні зміни в техніці та технології, навіть при прискореному зростанні населення можна уникнути падіння життєвого рівня; хоча складність цієї проблеми ні в якому разі не можна недооцінювати.

При оцінці економічного зростання треба враховувати і роль капіталу. Давід Рікардо доводив, що при збільшенні розмірів капіталу його гранична продуктивність знижується. Але ця точка зору не враховувала науково-технічного прогресу, завдяки якому збільшення розмірів капіталу супроводжується і зростанням ВВП. Особливе значення у забезпеченні економічного зростання має людський капітал. При цьому існує однозначна залежність: чим більше коштів вкладається у розвиток освіти, тим вищі темпи економічного зростання. І навпаки, чим менші такі вкладення в освіту, тим помітніше вона відстає від світового рівня і, відповідно, тим більш суттєво впливає на уповільнення темпів економічного зростання.

На темпи економічного зростання країни впливає також характер розвитку суспільства, “моральне здоров’я” нації. В деяких країнах, не дивлячись на досягнутий рівень матеріального добробуту, існує політична диктатура, розвинені корупція та бюрократія тощо. Навряд за таких умов можливе збереження високих темпів економічного зростання або прискорення розвитку взагалі.

На практиці існує розрив між потенційним і фактичним ВВП. Щоб мінімізувати цей розрив, потрібно забезпечити повну зайнятість. Але якщо повна зайнятість вже досягнута за допомогою методів фіскальної та монетарної політики, то подальше економічне зростання суспільство повинне забезпечити саме за рахунок створення умов для зростання потенційного ВВП.

Значення економічного зростання полягає в тому, що воно розширює можливості для підвищення рівня добробуту. На його основі створюються умови реалізації соціальних програм, ліквідації злиденності, розвитку науки та освіти, вирішення екологічних проблем. Економічне зростання збільшує виробничі можливості економіки, дозволяє розв’язати проблему обмеженості ресурсів. Завдяки йому створюються нові види ресурсів, нові ефективні технології виробничих процесів, що дозволяє збільшувати та урізноманітнювати виробництво товарів та послуг, підвищувати якість життя. Але саме по собі економічне зростання не може вирішити чисельні економічні, соціальні, екологічні та інші проблеми. Крім того, економічне зростання має суттєві недоліки:

• – необхідно жертвувати поточним споживанням, щоб забезпечити економічне зростання та мати можливість збільшити споживання (добробут) у майбутньому. Основою економічного зростання слугують інвестиції, що забезпечують збільшення запасу капіталу. Проблема інвестицій — це проблема вибору в часі, між теперішнім та майбутнім. З одного боку, збільшення інвестицій у виробництво інвестиційних товарів (обладнання, будівель, споруд) зумовлює економічне зростання і водночас скорочує ресурси, що використовуються для поточного споживання. З іншого боку, основу інвестицій складають заощадження, які є частиною доходу (доход, який використовує домогосподарство, дорівнює витратам на споживання плюс заощадження). Тому зростання заощаджень (при незмінній величині доходу) для збільшення інвестицій і зростання споживання в майбутньому, вимагає скорочення споживання в теперішніх умовах;
• – із зростанням запасу капіталу додатковий обсяг випуску, що виробляється за допомогою додаткової одиниці капіталу (додаткових інвестицій) зменшується. Тому більш високі заощадження та інвестиції призведуть до прискорення темпів економічного зростання тільки на першому етапі, але зростання буде поступово уповільнюватися по мірі нагромадження в економіці більш високого рівня запасу капіталу. Таким чином, зростання норми заощаджень дає тільки тимчасовий ефект прискорення економічного зростання. В довгостроковому періоді більш висока норма заощаджень призведе до зростання продуктивності праці і більш високого доходу, але не до прискорення зростання цих показників. Це може забезпечити тільки науково-технічний прогрес. Додаткове збільшення капіталу в бідній країні збільшує економічне зростання більшою мірою, ніж таке ж саме зростання капіталу в багатій країні. Тому країни з низьким рівнем розвитку мають передумови для більш швидкого економічного зростання. Це явище має назву “ефект швидкого старту”. В розвинених країнах технічна оснащеність дуже висока. Внаслідок цього навіть значний приріст капіталу, що припадає на одного робітника, призводить до незначного збільшення приросту продуктивності праці. Тому при рівних частках ВВП, що направляються на інвестиції, бідні країни можуть досягти більш високих темпів розвитку, ніж багаті. Так, наприклад, протягом останніх 30 років США і Південна Корея інвестували приблизно однакову частку ВВП. Але зростання ВВП США становило в середньому 2%, а для Південної Кореї цей показник дорівнював 6%;
• – постійні високі темпи економічного зростання може забезпечити тільки НТП. Водночас, використання багатьох винаходів та нововведень (таких, як двигун внутрішнього згоряння, реактивний двигун, виробництво пластмас, синтетичних волокон, хімічних добрив, отримання атомної енергії тощо), хоча і прискорило економічне зростання, але призвело до забруднення навколишнього середовища, до загрози екологічної катастрофи. Парадокс полягає в тому, що розв’язання екологічних проблем може бути знайдене лише при подальшому розвитку технологічного прогресу.

Зміна лідера: на будівельному ринку в 2021 році змінився драйвер зростання

У зв’язку з подорожчанням будматеріалів та інфляцією забудовники очікують сповільнення динаміки у 2022 році

Стан справ у будівельній галузі є одним із ключових індикаторів стану економіки. Динаміка у будівництві у 2021 році приблизно відповідає заявленому зростанню ВВП країни на 3%. Обсяг виконаних будівельних робіт в Україні у 2021 році зріс на 5,1% – до 253,9 млрд грн у порівнянні зі зростанням на 5,6% у 2020-му. Будівельна активність була відносно високою, за традиційним винятком першого кварталу. А жовтневий спад був спричинений різким зростанням цін на енергоносії. З одного боку, драйвери галузі змінилися. У 2021 році загальну динаміку галузі задавав сектор житлового будівництва, тоді як у попередньому – зведення інфраструктурних споруд. Зокрема, зростання житлового будівництва становило у 2021 році 16,8% (у 2020 році було падіння на 16,5%), сектор нежитлового будівництва за рік зріс на 3,2% (у 2020-му – на 0,3%) , будівництво інженерних споруд минулого року продемонструвало зростання у 3,1% (у 2020-му – 15,6%). З іншого боку, показники будівництва житла “не роблять погоди” в загальному обсязі будівництва. Наприклад, за січень-жовтень 2021 року галузь показала зростання лише на 0,5%, але значне збільшення робіт у нежитловому та інфраструктурному будівництві у грудні витягло підсумки року для всієї галузі на прийнятні 5%. Статистика грудня свідчить про раптове різке зростання обсягів робіт у дорожньому та індустріальному будівництві.

Квартирне питання

Ринок житлового будівництва – єдиний сегмент будівельного ринку, що зростав у 2021 році надзвичайно високими темпами.

«Він показує рекордну активність за кількістю нових об’єктів та споживанням бетону, основних будівельних матеріалів. Ми це бачимо як постачальник. У середньому у 2021 році ринок зріс на 20%», – розповів генеральний директор групи «Ковальська» Сергій Пилипенко в інтерв’ю GMK Center.

Утім, частково «секрет» високого зростання пов’язаний з відновленням роботи дозвільної системи. За словами комерційного директора компанії “Інтергал-Буд” Анни Лаєвської, майже весь 2020 рік Державна архітектурно-будівельна інспекція реформувалася та не функціонувала. Це гальмувало і введення будинків в експлуатацію, і видачу нових дозволів. Відповідно, об’єкти 2020 року відобразилися у статистиці 2021 року, коли орган (вже новий – Держінспекція архітектури та містобудування) хоч якось почав працювати. Зростання вартості будматеріалів у другому півріччі призвело до збільшення цін на житло. За даними Держстату, ціни на житло в Україні у 2021 році зросли на 17,7%, зокрема на первинному ринку – на 16,7%, на «вторинці» – на 18,4%. Проте, на думку Сергія Пилипенка, 2022 року високого зростання цін на первинному ринку вже не варто очікувати. Він буде в районі технічної корекції на рівень інфляції – не більше ніж 10%.

«У зв’язку з карантинними явищами, з політичними та економічними аспектами багато забудовників перенесли старт нових об’єктів на 2022-2023 роки. Зараз незрозуміло, що буде з динамікою попиту, як розгортатиметься ситуація з коронавірусом – чи будуть ще якісь локдауни. Тому я думаю, що обсяг введення в експлуатацію та будівництва залишиться на нинішньому рівні. Можливе незначне збільшення – до 5%», – зазначає Анна Лаєвська.

Незважаючи ні на що, доволі стабільний попит на житло залишатиметься драйвером ринку та передумовою подальшого зростання ринку житлового будівництва.

«На сьогодні житло – це високоліквідне вкладення. Нехай кажуть, що ціни зростають, а продажі падають, але людям все одно треба десь жити. Розвиток цього сегменту підтримує переважно внутрішній інвестор. По суті, наразі залишилися актуальними два способи зберігати гроші: у банку чи житло. Тому житло є, напевно, більш зрозумілим та безпечним вкладенням для кінцевого споживача», – вважає Богдан Третяк, керуючий партнер компанії «АртБудСервіс».

Інвестиційна активність

Минулого року активність спостерігалася у всіх сегментах ринків. Активно велося житлове, нежитлове та промислове будівництво, розширилася програма «Велике будівництво». Інакше кажучи, в будівництві були активні як приватні інвестори, так і держава в ролі замовника. За оцінками Андрія Озейчука, директора компанії Rauta, у 2021 році ділова активність інвесторів у сфері комерційної нерухомості в Україні зросла орієнтовно на 15-20%. У свою чергу Сергій Пилипенко оцінює зростання ринку промислового будівництва більш ніж 35-40% на рік.

«Висока активність спостерігалася в комерційному та промисловому сегментах: наша компанія зараз закінчила проєкт логістичного комплексу в Харкові й скоро розпочне його другу чергу, у Києві проводимо реконструкцію заводу, закінчуємо проєкт логістичного центру Одеською трасою, продовжуємо черги будівництва логістичного комплексу у Львові», – додає Богдан Третяк.

З комерційної нерухомості в Україні найбільш інвестиційно привабливими залишаються офісний та складський сектори. За словами Ярослава Горбушка, директора департаменту ринків капіталу CBRE Ukraine, на зниження привабливості для інвесторів торгового сегменту вплинули локдауни, коли ТРЦ не працювали взагалі й функціонували в обмеженому режимі, а також сталий розвиток e-commerce та подальше формування в кінцевого споживача звички купувати онлайн.

Комерційна нерухомість

Офісна нерухомість

За даними компанії Colliers Ukraine, на початок 2022 року загальний обсяг офісів у Києві становив 2,3 млн кв. м, із них 155 тис. кв. м – обсяг нової пропозиції. Це менше, ніж очікувалося (200 тис. кв. м). Але перенесення термінів введення – це звичайне явище, особливо у періоди нестабільності. З іншого боку, 155 тис. кв. м – так само, як і у 2020-му, і цей рівень є рекордним для ринку за період з 2011 року. Незважаючи на зростання нової пропозиції, на кінець 2021 року спостерігалася стабільна середня вакантність у бізнес-центрах класів А та В – 11,5%. Зокрема, минулого року вакантність дорожчих офісів класу А знизилася з 10,8% до 8,5%, у класі В цей показник зріс із 11,7% до 12,4%. У порівнянні з 2020 роком варто відзначити помірне зростання орендних ставок на офісні приміщення. Найвища базова орендна ставка на місяць за 1 кв. м зросла з $26 у 2020 році до $27 у 2021-му. У класі А нижній рівень орендних ставок зріс із $18 до $20 на місяць за 1 кв. м. Діапазон ставок у класі В змінився з $11-19 до $14-19 на місяць за 1 кв. м у 2021-му. Незважаючи на нервову обстановку навколо країни, девелоперська активність на ринку офісної нерухомості Києва залишається високою. За відсутності глобальних потрясінь 2022 рік обіцяє бути результативним. Згідно із заявами девелоперів, цього року до введення в експлуатацію заплановано приблизно 220 тис. кв. м офісів.

Торговельна нерухомість

Пандемія не критично вплинула на ринок торгівельної нерухомості та темпи реалізації вже запланованих проєктів. За даними Colliers Ukraine, нова пропозиція у 2021 році становила 201 тис. кв. м, зокрема були відкриті Respublika Park (орендна площа – 135 тис. кв. м), 3-тя черга Blockbuster Mall (50 тис. кв. м), XIT Mall (9,6 тис. кв. м) та 2-га черга ТРЦ Piramida (7,5 тис. кв. м). Станом на кінець 2021 року загальна пропозиція якісних торгових приміщень становить 1,78 млн кв. м. Серед проєктів на стадії активної реалізації, запуск яких є перспективою найближчих років, слід виділити ТРЦ Ocean Mall, ТРЦ Lukianivka Mall, МФК White Lines та ТРК April City. Сумарна площа вказаних об’єктів – 213 тис. кв. м. Внаслідок пандемії оператори оптимізували свої витрати, відповідно, вакантність у деяких ТРЦ зросла. Не пережили локдаун і вийшли з проєктів переважно дрібні локальні рітейлери. До кінця 2021 року загальний показник вакантності становив 9,2%. Минулого року спостерігалося помірне зростання ставки у найкращих ТЦ/ТРЦ та зниження орендних ставок на головних торговельних вулицях. Орендні ставки у найкращих ТЦ/ТРЦ міста Києва на площі розміром 100-200 кв. м зросли з $60 до $62 на місяць за 1 кв. м. Орендні ставки на основних торговельних вулицях знизилися з $65 до $60 на місяць за 1 кв. м.

Складська нерухомість

Незважаючи на те, що девелопмент нових складських комплексів поки що виходить за рамки привабливих термінів окупності для інвесторів, обсяг введення площ за останні два роки перевищує сумарний обсяг за 2015-2019 роки. За даними Colliers Ukraine, нова пропозиція на ринку складів становила 110 тис. кв. м, зокрема: логістичні комплекси компаній Rozetka (62 тис. кв. м) та FM Logistic (9,6 тис. кв. м), а також 2-га черга комплексу «Макарівський» (14,5 тис. кв. м) ). У 2021 році було заявлено про запуск проектів кількох великих комплексів. На етапі будівництва та проектування знаходяться 600-700 тис. кв. м складів. Орендні ставки на складському ринку минулого року продовжили зростання та досягли 9-річного максимуму – $6 на місяць за 1 кв. м без ПДВ (клас А). Останнім часом у сегменті складів спостерігалася дуже висока активність інвесторів. У 2021 році компанія Dragon Capital закрила угоду щодо придбання одного з найбільших логістичних комплексів на ринку – Amtel (100 тис. кв. м).

Нові настрої

Кінець минулого року та початок поточного негативно вплинули на настрої інвесторів. З одного боку, з осені 2021 року різко зросли ціни на енергоносії та всі складові будівельного процесу. Початок 2022-го приніс геополітичні ризики. Усе це не могло не вплинути на інвестиційні плани.

«Сьогодні ми спостерігаємо активний інтерес до нового будівництва з боку інвесторів в аграрному, торговельному та виробничому сегментах. Водночас багато проєктів перебувають на стадії розроблення концепції, а інвестори очікують, коли ситуація в Україні стане більш прогнозованою», – наголошує Андрій Озейчук.

За словами Богдана Третяка, якщо будпроєкт було розпочато раніше, у нього вкладено гроші, орендарі чекають на запуск, то інвестор налаштований закінчити його за всяку ціну.

«Якщо є вибір – заморожувати чи продовжувати роботу над конкретним проєктом – усе індивідуально та залежить від цілей бізнесу та фінансової ситуації кожного інвестора. Наприклад, якщо говорити про виробничі завдання, то для тих, кому критично важливим є проведення модернізації, не зупинятимуть реалізацію проєктів, навіть попри зростання витрат», – додає Богдан Третяк.

Цікаво, що настрої інвесторів та реалізацію будпроєктів стримує не лише зростання цін, а й дефіцит матеріалів. За словами Андрія Озейчука, відсутність сировини у виробників також призвела до збільшення в 4-6 разів строків на поставку металоконструкцій, сендвіч-панелей, профнастилів та ін. Крім того, на українському ринку з’явився дефіцит низки матеріалів, наприклад утеплювача, який у великих обсягах вивозять за кордон.

Будівельні очікування

Експерти ринку очікують, що будівельний ринок України у 2022 році зберігатиме позитивну динаміку, хоча можливе й сповільнення у порівнянні з 2021-м. На думку Сергія Пилипенка, в інфраструктурному будівництві фізичні обсяги практично не знизяться, а у житловому – можливе зростання близько 10%. У грошовому виразі, ймовірно, ціни зростуть ще на 10%, але не більше.

«Якщо 2021-й показав динаміку приблизно 20% у середньому по будівельному ринку та виробництву будівельних матеріалів, то на цей рік ми розраховуємо на зростання близько 10%. Це пов’язано, по-перше, із суттєвим подорожчанням основних матеріалів, що може вплинути на фізичні обсяги. А по-друге, ринок, особливо житловий, близький до насичення. Настане певний баланс між попитом та пропозицією, і це зменшить темпи зростання», – пояснює Сергій Пилипенко.

З урахуванням високих геополітичних ризиків початку року не варто очікувати на масовий прихід нових іноземних інвесторів на наш ринок. У 2022 році ринок девелопменту розвиватиметься переважно за рахунок внутрішніх інвесторів та іноземного бізнесу, що вже працює в Україні.

«У зв’язку з відкриттям ринку землі ми бачимо підвищений інтерес з боку інвесторів з Європи та Близького Сходу, які розглядають значні інвестиції в ринок нерухомості України», – додає Андрій Озейчук.

На настрої інвесторів і надалі впливатиме зростання вартості енергоресурсів і, як наслідок, подорожчання матеріалів, що особливо стало відчуватися з осені. Експерти ринку очікують, що зростання цін на матеріали та витрат на реалізацію будпроєктів триватиме.

«Ціни на матеріали вже зросли в середньому приблизно на 20%, вартість робіт (зарплати) поки що не змінилася, але ми бачимо, що через інфляцію буде підвищення на 20-30%, що буде закладено у фінальні кошториси. Якщо є кошти й необхідні модернізація та розвиток, то зараз найкращий час будуватися, бо дешевше вже не буде, – резюмує Богдан Третяк. – Якщо є фінансові ресурси, то треба зараз вкладати у модернізацію та скорочення витрат, оскільки вартість тих самих енергоресурсів зросла, і малоймовірно, що вони різко подешевшають, повернувшись до колишніх цінових рівнів».