Сім причин частого сечовипускання: про це потрібно знати, щоб зберегти здоров’я

Часте сечовипускання може турбувати багатьох людей, особливо з віком. Його часто пов’язують із надмірним споживанням рідини. Однак, як зазначає Daily Record, бувають випадки, коли часте ходіння в туалет може свідчити про проблеми зі здоров’ям.

У цій статті ми розглянемо кілька потенційних причин найчастішого сечовипускання, про які слід знати.

Підвищений рівень цукру в крові при діабеті може спровокувати прискорене сечовипускання. Нирки виводять надлишок цукру із сечею, що призводить до посилення спраги.

Якщо люди помічають підвищену потребу в сечовипусканні разом із надмірною спрагою, рекомендується перевірити рівень цукру в крові щодо можливого діабету. Додатковими симптомами хвороби можуть бути втрата ваги та втома.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІМП), такі як цистит, можуть дратувати сечовий міхур і уретру, що призводить до частих і термінових позивів до сечовипускання. Інші ознаки циститу включають печіння під час сечовипускання, нестерпний біль, каламутну сечу з різким запахом.

Хоча легкі короткочасні ІМП можуть пройти самостійно за умови достатнього пиття води, якщо ці симптоми не зникають або погіршуються через кілька днів, рекомендується звернутися до лікаря. Більше того, звернення до лікаря стає критично важливим, якщо з’являються додаткові тривожні симптоми, такі як пропасниця чи кров у сечі.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) є поширеним явищем серед чоловіків віком від 50 років, і хоча воно не збільшує ризик розвитку раку, але може викликати часті позиви до сечовипускання. ДГПЗ виникає, коли передміхурова залоза розміром з волоський горіх, розташована між сечовим міхуром і прямою кишкою, збільшується в розмірах і перекриває уретру.

Це ускладнює сечовипускання та сприяє збільшенню його частоти. Важливо, що ДГПЗ можна ефективно лікувати за допомогою медикаментозного втручання. Тому рекомендується звернутися до лікаря, наприклад, до сімейного, щоб отримати відповідну консультацію та здати необхідні аналізи.

Жінки, які переживають менопаузу, часто повідомляють про термінові позички до сечовипускання. Приблизно 70% жінок також зазнають нетримання сечі після останньої менструації.

Це з виснаженням естрогену в сечовивідних шляхах і піхву, що впливає сечовидільну систему. Менопауза призводить до гормональних змін, які можуть призвести до таких симптомів, як сухість піхви, перепади настрою та підвищена частота сечовипускання.

5. Гінекологічні проблеми

Часте сечовипускання жінок може бути пов’язане з гінекологічними проблемами, такими як біль у тазі, аномальна кровотеча або дискомфорт під час статевого акту. Ці проблеми можуть спричинити зміни у роботі сечового міхура, що призводить до підвищених позив до сечовипускання.

Жінкам, які відчувають ці симптоми, важливо відстежувати їх та консультуватися з лікарем загальної практики, щоб виключити будь-які основні причини та отримати поради щодо лікування.

6. Проблеми з тазовим дном

Слабкі або пошкоджені м’язи тазового дна, що вражають як чоловіків, так і жінок, можуть сприяти частому сечовипусканню. Дисфункція тазового дна може призвести до нетримання сечі та труднощів з контролем дефекації, що зрештою призводить до збільшення частоти ходіння в туалет.

Жінки можуть особливо часто стикатися з цією проблемою через такі фактори, як пологи, вік та гормональні зміни. Але будь-хто може зіткнутися з проблемами тазового дна через травми або інші ускладнення зі здоров’ям. Позитивною новиною є те, що є перевірені вправи для зміцнення м’язів тазового дна. Зверніться до лікаря загальної практики або фізіотерапевта.

З віком відбуваються поступові зміни функції сечового міхура, що характеризуються зменшенням його ємності та ослабленням м’язів тазового дна. Ці зміни можуть сприяти підвищенню частоти сечовипускання. Хоча старіння неминуче, розуміння цих фізіологічних змін може допомогти знайти основні причини частого ходіння до туалету.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber , щоб бути в курсі останніх подій.

Матеріали на цьому сайті рекомендовані для загального інформаційного використання й не призначені для встановлення діагнозу або самостійного лікування. Медичні експерти Bewell гарантують, що весь контент, який ми розміщуємо, публікується й відповідає найвищим медичним стандартам. Наша мета – максимально якісно інформувати читачів про симптоми, причини та методи діагностики захворювань. Закликаємо не займатися самолікуванням, для діагностики хвороб та визначення шляхів їх радимо звертатися за консультацією лікарів.

Часті позиви до сечовипускання у чоловіків

Багато чоловіків зрілого та похилого віку стикаються з такою проблемою, як часті позиви до сечовипускання. Дана особливість роботи сечостатевої системи організму суттєво впливає, в першу чергу, на якість життя пацієнтів, адже потреба відвідувати туалетну кімнату кожні півгодини може перешкодити багатьом планам людини — чоловік, що має таку проблему, не буде комфортно почувати себе на тривалу прогулянку, на робочій нараді, що триває більше 1 години і ін Як правило, прискорене сечовипускання може виступати одним із симптомів цілого ряду захворювань, тому при появі такої проблеми лікарі радять чоловікам негайно звертатися до уролога.

У лікарській практиці частим сечовипусканням прийнято вважати потребу організму до спорожнення сечового міхура, яка виникає 10-15 разів на день і частіше, а також кілька разів за ніч. Однак треба пам’ятати, що організм кожної людини індивідуальний, і єдиної для всіх певної норми кількості позивів до сечовипускання не існує. Тому головним сигналом про наявність проблеми в організмі є різке збільшення кількості позивів до сечовипускання при відсутності змін у раціоні харчування. Також слід звернути увагу на інші симптоми, які можуть супроводжувати внаслідок чого почастішали потреби відвідувати туалет; сигналами, що свідчать про наявність запального процесу або захворювання, є:

  • зміна кольору сечі;
  • появу різкого неприємного запаху при сечовипусканні;
  • неприємне поколювання чи біль при спорожненні сечового міхура;
  • дискомфорт, відчуття свербежу або печіння в області геніталій;
  • поява в сечі гнійних виділень або прожилок крові;
  • помилкові позиви.

Можливі причини почастішання сечовипускання
Часті позиви до сечовипускання у чоловіків можуть виступати симптомами цілого ряду захворювань сечостатевої, ендокринної, опорно-рухової та нервової систем організму, і тільки лікар на підставі результатів обстеження та аналізів може поставити точний діагноз. У більшості випадків у чоловіків причиною частих походів в туалетну кімнату є такі хвороби:

  • Простатит — найбільш поширена причина частих позивів до спорожнення сечового міхура у чоловіків молодше 50 років. Запалення передміхурової залози викликає подразнення нервових закінчень сечового міхура, що і є причиною помилкових позивів і неприємних відчуттів при поході в туалет.
  • Аденома простати — це хвороба чоловіків літнього віку. При цьому захворюванні в передміхуровій залозі утворюється доброякісна пухлина, яка частково перекриває сечовипускальний канал, і отже, сечовий міхур не може бути повністю спорожнений.
  • Уретрит — це запальний процес в уретрі, симптомами якого, крім занадто частих позивів, є також постійний дискомфорт, різь і біль в області геніталій і підвищення температури тіла.
  • Пієлонефрит — запальне захворювання нирок
  • Цистит — запальний процес, що характеризується запаленням слизової оболонки сечового міхура.
  • Цукровий діабет — хвороба, при якій суттєво порушується вуглеводний обмін, внаслідок чого хворого може мучити постійна спрага, часті позиви до сечовипускання, а також свербіж шкіри в області статевих органів.
  • Гіперактивний сечовий міхур — вроджена або придбана особливість даного органу, яка характеризується постійним тонусом детрузора.
  • Сечокам’яна хвороба — камені і пісок в уретрі і сечовому міхурі викликають подразнення слизових оболонок, що і є причиною частих позивів.
  • Стриктури уретри — звуження стінок уретри, яке робить скрутним повне спорожнення сечового міхура.
  • Нетримання сечі — патологія, що розвивається на основі невралгічного розлади або порушення координації тазових м’язів.

Профілактика та лікування даного розладу у чоловіків
Встановити причину прискорених позивів до сечовипускання, поставити діагноз і підібрати ефективне лікування для пацієнта може тільки лікар, тому при появі даного розладу необхідно терміново звернутися до уролога. Однак запобігти хворобі набагато простіше, ніж потім її лікувати, і досвідчені урологи рекомендують всім чоловікам регулярно проходити медичне обстеження, щоб вчасно виявити починається запальний процес і почати його лікування до того, як захворювання проявить себе неприємними симптомами.

Також, дотримуючись таких рекомендацій, чоловіки можуть знизити ймовірність виникнення у них будь-якого запального процесу сечостатевої системи:

  • слід уникати стресів і переохолодження організму;
  • слід обмежувати себе у вживанні алкоголю і гострих продуктів харчування;
  • потрібно вчасно лікувати всі запальні процеси та захворювання, в тому числі й інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом;
  • не слід зловживати сечогінними засобами, особливо у другій половині дня.

Часте сечовипускання: причини та лікування

При синдромі гіперактивного сечового міхура виникають часті та раптові позиви до сечовипускання, які важко контролювати. Щоб уточнити діагноз і визначитися з лікуванням, подрузі потрібно проконсультуватися з урологом.

Не можна ставити діагноз тільки за відчуттями. Тому уролог призначає додаткові дослідження, щоб виключити інші причини частих позивів.

Симптоми гіперактивного сечового міхура

  • відчуття раптового позиву до сечовипускання, яке важко контролювати;
  • нетримання сечі;
  • часте сечовипускання – вісім або більше разів за добу;
  • сечовипускання вночі, зазвичай понад два рази за ніч.

Однак такі симптоми також можуть бути при інфекції сечовивідних шляхів, поліпах, пухлинах сечового міхура або надмірному вживанню рідини. Тому важливо, щоб уролог виключив ці стани, перш ніж призначити лікування.

Як полегшити симптоми

  • робити вправи для м’язів тазового дна. Вправи Кегеля зміцнюють м’язи і сечовий сфінктер, це допомагає зупинити мимовільні скорочення сечового міхура;
  • підтримання здорового ваги. Надмірна вага чинить додатковий тиск на сечовий міхур, тому схуднення може полегшити симптоми;
  • ходити в туалет за розкладом, наприклад мочитися в один і той же час щодня кожні два-чотири години, а не чекати позиву до сечовипускання;
  • використовувати абсорбуючі прокладки або спідню білизну, яка вбирає рідину. Це захистить одяг і допоможе уникнути неприємних моментів, якщо людина випадково помочиться;
  • тренувати сечовий міхур – відкладати сечовипускання, коли людина відчуває, що хоче попісяти. Починати можна з невеликих затримок, наприклад по 30 хвилин, і поступово перейти до інтервалів кожні три – чотири години. Тренування сечового міхура можлива тільки в тому випадку, якщо людина може напружувати м’язи тазового дна.

Лікування гіперактивного сечового міхура

Інші методи лікування гіперактивного сечового міхура включають терапію гормонами, ін’єкції ботоксу в м’язовий шар сечового міхура, електричну стимуляцію крижового нерва для полегшення симптомів. У важких випадках, коли від цих методів немає ефекту, уролог може порекомендувати хірургічне лікування.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.