Емоційний вплив запахів

Пахучі речовини є каталізаторами почуттів. Суміш ароматів спокушає і викликає бажання, оживляє спомини і збуджує фантазію, окрилює найсміливішу мрію. Стимулюючий ефект ароматів у стосунках між людьми має наукове пояснення. Слизова оболонка носа вловлює сигнал запаху вже на відстані 3-4 м. Через якусь мить він уже діє на нервову систему і на ту частину головного мозку, яка керує емоціями і почуттями.

Крім цього, людина, істота духовна, прагне задоволення і радості, їй потрібні приємні відчуття і емоції. І запахи відіграють тут не останню роль. Тому людина свідомо намагається оточити себе приємними запахами й уникає неприємних.

Підсвідомі реакції на запах найчастіше виявляються у психічній сфері і стані здоров’я. Не кожен відчуває вплив запаху, а тільки одержує його результати у вигляді певних реакцій.

Кожній людині властивий індивідуальний “ароматичний образ”, який формується конкретними генами і передається через повітря. У випадку, коли молекулярний імпульс чоловіка збігається з генною установкою дами його мрії, він має всі шанси влучити в серце. І навпаки, якщо аромати, які на молекулярному рівні випромінює жінка, не сподобаються головному мозку чоловіка, він ніколи до її ніг не впаде.

Самці ссавців виділяють запахову речовину (мускус), якою позначають свою територію та притягують самок.

Американський психолог Ерік Берн вважає, що сексуальна реакція на запах – найсильніша. Однак зловживати парфумами не варто.

Творці запахів створили чоловічі і жіночі, а також “подвійні” парфуми. Парфумери вважають, що жінкам подобаються запахи, які віддзеркалюють їхній настрій і темперамент. Для цього можна скористатися відповідним тестом.

В нашому організмі є механізм підсвідомої регуляції запахів. Статеві запахи є в кожної людини (феромони). Тільки відчуваються вони по-різному. Виділяються через шкіру, дихання. Ці запахи впливають на підсвідомість і можуть керувати нами поза нашою волею. Наприклад, ладан при згоранні виділяє пахучі речовини, подібні за структурою до статевих гормонів. Така аналогія пояснює нюхову пам’ять, яка збереглася у нас від далеких предків, у яких запах статевих стероїдів відігравав важливу роль. Людина народжується з певною здатністю реагувати на запах стероїдів. Тому ладан і використовується, коли необхідно створити певний настрій.

З давніх-давен східні народи використовують запахи для підвищення тонусу. В Африці донині живе плем’я, де чоловіка чи дружину обирають тільки за запахом. Розлучень не буває.

Цікавим є запах людського тіла. Скільки на світі людей, стільки й індивідуальних, неповторних запахів. Завдяки цьому тварини знаходять слід господаря. Запах тіла безпосередньо пов’язаний з потом. Маленькі діти впізнають маму за запахом речовин, які виділяються з потом.

Відомо, що кожен душевний чи емоційний стан викликає особливу хімічну реакцію в організмі, і це впливає на запах поту. Піт праці і піт переїдання різні за хімічним складом. Піт людини, яка біжить, щоб надати допомогу, відрізняється від поту вбивці, що втікає. Серед цих протилежних реакцій можна віднайти продукти психічної енергії.

За народним повір’ям людський піт володіє також і цілющими властивостями. На основі цього вже почали випускати певні ліки.

Зміна психічного стану людини супроводжується також і змінами в кольорі аури. Запахи можуть відображати усі відомі людські емоції: запах страху, запах ненависті, ревнощів, любові, образи. Недаремно собаки, тварини з високорозвиненим нюхом, так неоднаково реагують на людей – на одних нападають і можуть вкусити, до інших – ластяться, ще когось попереджують гарчанням.

Подібним чином можна пояснити і наше, іноді нічим не обґрунтоване, недоброзичливе ставлення до деяких людей, а також групову чи расову неприязнь, пов’язану з типовим для даної групи запахом.

Багато людей іноді відчувають незрозумілі запахи: духмяні аромати квітів чи неприємний запах сірки. Пояснюючи такі феномени, Агні-Йога говорить: “Перетворення енергії в аромат є визначений факт, а тому, коли говорять про пахощі фризій, фіалок, можна припустити близькість фізичної чи тонкої енергії Доброго Начала”.

Невидимий світ може проявлятись на землі і бути фізично відчутним у вигляді запахів.

Цікаво знати, що запахи парфумів чи ефірних олій залежать не тільки від природи, характеру і настрою людини, її запаху, але й від біополя. За їх допомогою можна корегувати клімат в сім’ї, проводити емоційне оздоровлення, зберігати мир в душі, гармонію взаємовідносин сімейних пар, родичів і всього, що стосується Вашого духовного життя. Таким чином, ефірні олії допомагають відчути красу і радість життя.

Скунс – самий смердючий звір на планеті

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Опис, будова, характеристика

Скунс належить до ссавців ряду хижих, і до недавнього часу зоологи відносили його до сімейства куницевих, але зараз переглянули свою думку. Тепер вважається, що скунси утворюють своє власне сімейство скунсових. Впізнати скунса легко за його «фірмовим» забарвленням, що складається з білих плям, смуг і/або плям на чорному тлі. Скунси мають досить міцну статуру, пухнастий хвіст і короткі ноги з гострими кігтями, відмінно пристосовані для риття. Зір у скунсів слабкий, але цей недолік з лишком компенсується чудовим нюхом і слухом. Найбільші з сімейства скунсових – свинорилі скунси важать до 4,5 кг, найменші – плямисті скунси не важче 1 кг. В цілому зовнішній вигляд скунса дуже привабливий, деякі люди навіть одомашнюють скунсів, попередньо вирішивши проблему з їх запахом, про це більш детально напишемо трохи нижче.

Запах

Більш ніж неприємний запах цих звірів, мабуть, є їх головною характерною рисою. Джерелом неприємного запах скунса є спеціальні пахучі анальні залози, що виділяють їдку речовину, вона власне володіє настільки специфічним ароматом. Причому ароматизований струмінь секрету може вибризкуватись скунсом на відстань 1-6 м. Насправді запах служить скунсу настільки незвичайним захистом від хижаків, і до того ж вельми дієвим захистом. При небезпеці скунси не намагаються сховатися від ворогів, а замість цього піднімають свій пухнастий хвіст і загрозливо тупотять лапами об землю. Якщо застереження не допомогло, тоді скунс повертається спиною і вистрілює у ворога своєю смердючою маслянистою рідиною. Щоб описати, на що схожий запах скунса, мабуть, не вистачить словесних епітетів. Як результат багато хижаків, знаючи про такий специфічний спосіб захисту скунса, воліють краще з ним взагалі не зв’язуватися і тримаються від нього подалі. Цікавий факт: запах секрету скунса настільки стійкий, що при попаданні його, наприклад, на людський одяг, його краще відразу спалити, так як всі засоби очистити після цього одяг, зможуть лише замаскувати неприємний запах, але ніяк його не вивести повністю.

Місцепроживання

Де мешкає скунс? Скунс живе практично по всій території Північної Америки, від Канади до Мексики, зустрічається в Південній Америці і на островах Індонезії. Більше ніде цих смердючих звірків немає. В якості місць проживання вони вибирають лісову місцевість, де відчувають себе найбільш комфортно.

Харчування

Що їдять скунси? Самі скунси є всеїдними хижаками і як наслідок основною їхньою їжею є різні дрібні гризуни, жаби, ящірки. Не гребують вони й падлом, а оскільки вони є всеїдними звірками, то крім м’яса можуть ласувати травою, листям, різними плодами, горіхами. Скунси часто виходять на нічні полювання, і щоб успішно наздогнати здобич користуються своїми відмінно розвиненими нюхом і слухом. На дрібних гризунів вони влаштовують засідки, вичікуючи їх, а коли ті з’являються, вони роблять стрімкий стрибок, хапаючи здобич лапами і зубами. А ще скунси дуже люблять мед, і коли на їх шляху попадається бджолиний вулик, то вони неодмінно його розоряють. Бджолині укуси для них не страшні завдяки густій шерсті, через яку бджолине жало проникнути не здатне.

Тривалість життя

Скільки живе скунс? У природних умовах скунси живуть не довго, максимум два-три роки, зате в домашніх умовах термін їх життя може досягати і до десяти років.

Спосіб життя

Скунси живуть невеликими сім’ями або поодинці, і їх спосіб життя багато в чому обумовлений природними ритмами. Скунси не йдуть на зиму в сплячку подібно ведмедям, але, тим не менш, зимову пору вони проводять у своїх норах, які або риють самі, або ж захоплюють у інших звірів. Також за літо і осінь вони намагаються нагромадити на зиму як можна більші запаси підшкірного жиру, з якими набагато легше пройти через зимові холоди. З настанням весни скунси виходять із своїх нір, стають більш активними.

Вороги

Завдяки настільки дивовижному «ароматичному» захисту у скунса практично немає ворогів в природних умовах, буває, що на них можуть нападати молоді хижаки: лисиці, койоти, пуми, але виключно по недосвідченості, будучи ще незнайомими зі «ароматами скунса». Також полювати на скунсів можуть деякі хижі птахи, як наприклад віргінський пугач, що живе в США, але тільки з причини свого слабкого нюху, пугач просто не сприймає захисний запах скунса або сприймає, але не настільки сильно, як інші звірі.

Види, фото та назви

Смугастий скунс

Найпоширеніший представник сімейства скунсів. Мешкає на території Північної Америки від Канади до Мексики, часто селиться в лісах.

Мексиканський скунс

Мексиканський скунс близький родич смугастого скунса, так і зовні він на нього схожий, відрізняє його лише наявність більш м’якої і довгої шерсті. Також на голові у нього є довге волосся, з-за яких його ще називають капюшоним скунсом. Живе на території Мексики та в деяких південних штатах США: Арізоні, Техасі.

Східний плямистий скунс

Найменший представник сімейства скунсових. Хоча не дивлячись на маленькі розміри, своїм вмінням випускати смердючі аромати цей скунс не поступається своїм більш великим побратимам. Також характерною його відмінністю є забарвлення – його шерсть вкрита білими розірваними смужками, створюючи ілюзію плямистості (звідси і назва виду). Мешкає в обох Америках.

Південноамериканський скунс

Південноамериканський скунс мешкає в багатьох країнах Південної Америки: Перу, Болівії, Парагваї, Аргентині, Чилі. Своїм виглядом і звичками багато в чому схожий зі смугастим скунсом.

Смердючий борсук

Спершу вчені зоологи відносили смердючого борсука до сімейства куницевих, але пізніше завдяки пахучим властивостям цих тварин зарахували їх до царства скунсів. На відміну від своїх смердючих колег, що мешкають в Новому Світлі, смердючий борсук живе на островах Індонезії. За зовнішнім виглядом вони схожі зі звичайними барсуками, а ось за звичками і способом захисту від хижаків це вилитий скунс.

Розмноження

Скунси є полігамними тваринами, один самець, як правило, вступає у статеві контакти з декількома самками, створюючи, таким чином, собі невеликий звіриний гарем. Шлюбний період у скунсів починається з початку весни, а до середини літа, після недовгої вагітності у самок народжуються дитинчата. Зазвичай в середньому в однієї мами скунса народжується від 6 до 10 малюків. Маленькі скунси подібно кошенятам народжуються сліпими і тільки через тиждень у них починаються відкриватися очі, перший час вони абсолютно безпорадні і знаходяться в повній залежності від мами, яка вигодовує їх молоком. Потім малюки починають швидко рости і міцніти і до чотирьох місяців вони вже становлять серйозну «пахучу» небезпеку для оточуючих.

Утримання в домашніх умовах

Цікаві факти

• Ізраїльські спецслужби розробили смердючий засіб, що застосовується для розгону демонстрантів названий відповідно «скунс».
• Пахуча рідина із залоз скунсів та смердючих борсуків, як це не дивно, використовується в парфумерній промисловості.
• Першими, хто приручив скунсів та став їх тримати в якості одомашнених тварин, були американські індіанці.
• Скунси приносять користь в екосистемі, знищуючи деяких шкідливих комах та гризунів.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.

Ця стаття доступна англійською – Skunks.