Особові займенники – я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони. Зворотний займенник – себе. Присвійні займенники – мій, твій, наш, ваш, їхній, свій.
| Відмінки | Однина | |
|---|---|---|
| 1-а особа | 2-а особа | |
| Зн. | мене | тебе |
| Ор. | мною | тобою |
| М. (на) | мені | тобі |
Займенники «тебе», «тобі», «тобою» є формами займенника 2 особи однини «ти». Займенники «вас», «вам», «вами» є формами займенника 2 особи множини «ви». Займенники «її», «їй», «ній», «нею» є формами займенника 3 особи однини «вона».
Стабільну версію було перевірено 25 квітня 2023. Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
Групи займенників за значенням. За своїми значеннями займенники поділяються на дев’ять груп: особові, особово-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, …