Рано чи пізно: в якому віці варто йти до школи

У скільки років дитина має йти до школи — знову сперечаються в Європі. Поштовхом до дискусій у пресі стало нововведення у Франції, де з вересня 2019 року навчатися в класах доведеться малечі від 3 років. А ось у Великій Британії група вчителів вимагає порушити давні традиції задля того, щоб діти якомога більше гралися, а до школи йшли з 7 років.

Як вчитель може зіпсувати навчання через гру

Що робити, якщо дитина в 5–6 років плаче через те, що не хоче до школи? Сама обов’язковість навчання робить його примусом для дитини — вважає група вчителів з Асоціації педагогів Великої Британії. І це в країні, де заняття для дітей такого віку базуються на іграх і творчих завданнях. Проте цього замало.

Повторення, стабільність, обов’язковість занять можуть навіть заспокоювати школярів 8–10 років. Усвідомлення «схеми дорослого світу», випробування своїх вольових якостей — норма для цього віку. А ось для спонтанних 5–6-річок навіть гра, яку пропонують дорослі «згори» у певний час, приносить значно менше задоволення та ефекту, ніж вільна гра за бажанням.

Хоча принцип «навчати у грі» для британців вже класика, не дуже майстерні вчителі здатні звести нанівець усе, що виправдовує раннє навчання у школі в теорії. Наприклад, частина педагогів розглядають гру як поступку чи щось, що «відволікає від реального навчання», а дітей стимулюють переходити від забавок до «серйозної діяльності».

Тобто дитина в початковій школі має право брати іграшки, сидіти на килимку, «перевтілюватися» у супергероїв та полюбляти руханки. Але більше схвалення отримає той, хто добровільно працюватиме за столом, обиратиме лише книжки та зошити і залишить свої «малюкові звички». І це перетворює дітей на «маленьких дорослих», позбавляє специфічного досвіду дитинства, який робить людей згодом більш креативними та впевненими у власних силах.

Страх «двійки» виникає ще до початку оцінювання

Вчителі занепокоєні тим, що з 6 років діти мають по 5 уроків і щодня сумарно близько години слухають пояснення вчителя замість активної діяльності. Звісно, це й так видається дуже прогресивним на тлі українських шкіл. У нас ще донедавна учні мали сидіти за партами по 5 годин та майже весь час слухати «лекції». Але британці порівнюють свої реалії з вільним вибором дітей, наприклад, у Швеції. Там малеча 90% вільного часу грається та активно рухається. А от у Великій Британії вчителі непокояться, коли учні забагато часу проводять на килимку, та розчаровуються, якщо шестирічні поводяться, як діти.

У статті в The Guardian йдеться також про те, що якщо оцінок немає, це не звільняє дітей від порівняння успіхів та пов’язаних із цим розчарувань. Із 2-го класу учні оцінюють себе й однолітків. Звісно, вони позбавлені страху перед вчительськими «двійками». Але негативні коментарі однокласників теж здатні призвести до комплексів.

Із цього віку діти зазвичай стривожені тестуванням, яке чекає на них після завершення початкової школи, як би не намагалися вчителі відволікати від побоювань, «робити заняття кумедними і цікавими». У Британії це непокоїть шестирічних хлопчиків та дівчаток, тоді як у Фінляндії їхні однолітки ще не йдуть до школи, і їхні думки зайняті лише сюжетами мультсеріалів. Педагоги переймаються питанням: чи є сенс рано втрачати безтурботність? Ми не вчимо бігати тих, хто ледь почав ходити. Чи варто змушувати опановувати письмо, коли діти ще вдосталь не наговорилися?

Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога

У професійному середовищі постійно точаться дискусії щодо готовності дитини до школи. Водночас скасування вступних тестів при прийманні дітей до освітніх закладів розгублює батьків.

На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?

Топ-5 складників готовності до школи

Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.

Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.

Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:

Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи

Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:

Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.

Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.

Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:

• Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
  Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.
• Знайти центр підготовки до школи, у якому не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.
• Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Чинники вольової готовності дитини до школи

Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.

Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

• тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
• створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи

Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.

На співбесіді діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

• Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.
• Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Чинники соціальної готовності дитини до школи

Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.

Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:

• Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.
• Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
• Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

Чинники фізичної готовності до школи

І, нарешті, про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.

При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів.

Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.

• Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.
• Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.

Топ-12 ознак готовності дитини до школи

Дитина готова до школи, якщо:

1. Її багато що цікавить, вона ставить запитання.
2. Любить робити щось, може зайняти себе сама.
3. Їй цікаво пізнавати нове.
4. Вона робить висновки й умовиводи.
5. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.
6. Може спокійно почекати деякий час.
7. Може цілеспрямовано йти до своєї мети.
8. Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.
9. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми.
10. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.
11. Досить фізично розвинена, спритна.
12. Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина не готова до школи, якщо:

1. Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).
2. Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).
3. Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
4. Психічні процеси (пам’ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження*.
5. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).
6. Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.

Ольга Правільєва,
психолог школи Смартіка

*Наприклад, дитина швидко стомлюється, легко відволікається, не може всидіти на місці. У цьому разі рекомендована консультація нейропсихолога.

У якому віці краще віддавати дитину до школи: думки освітніх експертів

Видання “УП.Життя” зібрало відповіді освітніх експертів на це питання. Загалом, вони вважають, що поспішати тут не варто, і спиратися краще на досвід фахівців, а не поради мам-сусідок.

У якому віці краще віддавати дитину до школи

Так, експерти кажуть, що у 5 років дитина не повинна йти до школи. Батьки, які віддають дитину у школу так рано, роблять велику помилку, бо забирають у неї ще рік-два дитинства, коли вона б могла ще гратися. Тому у 5 років малечу точно не варто вести на уроки.

А дитяча психологиня Катерина Гольцберг запевняє, що не вік має значення, а готовність дитини до школи. Так, є діти, які абсолютно готові в 6, а є і ті, кому і в 7 рано.

Адже деякі батьки вважають дитину готовою до школи, якщо вона має певні знання. Але це не є основним критерієм.

Навпаки – через це дитині може стати нецікаво вчитися. Основним критерієм готовності до школи повинна бути фізична готовність, тобто ступінь біологічного дозрівання організму, – каже Катерина.

Малеча повинна вміти вільно спілкуватися з іншими, дотримуватися черги, контролювати свої дії і емоції. А якщо батьки бачать, що дитина хоче тільки бавитись, не схильна виконувати завдання, то, значить, вона не готова до школи.

За словами психологині, найчастіше фізично дитина готова до школи ближче до 7 років. Але при будь-якому сумніві з боку батьків, поспішати не варто, і краще спиратися на досвід фахівців, а не на поради мам з дитячих майданчиків.

Співзасновниця альтернатівної школи “БеркоШко” Валентина Мержієвська вважає, що основним крітерієм готовності дитини до школи є не вік, а психологічна зрілість. У більшості дітей нервова система до цього дозріває ближче до 7 років.

Дитина йде до школи / Фото “Твій малюк”

За її спостереження, починаючи з 7 років, діти вправніше пишуть, вільніше відповідають на відкриті запитання, можуть збагнути різні слова, до прикладу, “іменник”, “сума” тощо.

Натомість президент корпорації “Гранд” Володимир Співаковський запевняє, що іноді здається, що різниця в один рік несуттєва, але це не так.

Насправді, психологічна різниця між 6 і 7 роками приблизно така ж, як у дорослому житті між 30 і 40 роками. Зазвичай в 6 років дитина ще хоче грати в іграшки. А в 7 років він вже хоче “працювати”,
– запевняє експерт.

Окрім того, важливі не тільки “знання”, а й психологічні проблеми в підлітковому віці, коли, до прикладу, більшості в класі вже по 15 років, а кільком хлопчикам по 14.

А президент Асоціації практичних психологів Євген Мірошніченко каже, що чим пізніше в житті дитини почнеться школа, тим більше зміцнілою і самостійною вона підійде до неї.