Чому США бояться поразки Росії та Путіна і як це впливає на допомогу Україні – Newsweek

Автори статті зазначають, що таку позицію Вашингтона можна пояснити побоюванням, що стратегічна поразка Кремля в Україні може призвести до хаосу в межах російських кордонів, можливо, до відставки президента Володимира Путіна, жорсткої регіональної боротьби за владу та ризиків, пов’язаних зі зброєю масового знищення.

На тлі дедалі більшої загрози з боку Китаю така “євразійська анархія” створить для Білого дому багато нових проблем, вказує Newsweek.

“Українці дійсно бачать постійну нерішучість і занепокоєння щодо можливої ескалації й небажання провокувати росіян”, – зазначив в інтерв’ю Newsweek Деніел Вайдич, президент Yorktown Solutions і один з найвідоміших українських лобістів у Вашингтоні.

За його словами, українці вважають, що, попри всю допомогу і підтримку, США не мають реального бажання, щоб українці рішуче розгромили росіян через побоювання, що це призведе до внутрішніх смут і розвалу Росії.

Поразка – завжди сирота

Американські й західні союзники в приватних розмовах неодноразово критикували наступ України. У серпні New York Times писала, що, на думку американських експертів, українці занадто розпорошували свої сили на фронті й не змогли сконцентрувати достатньо вогневої потужності в одному місці, щоб прорвати оборону росіян.

Однак чимало українців вважають, що США теж несуть певну відповідальність за поки що недостатньо успішний контрнаступ.

“Я вдячний США як лідерам нашої підтримки, але я сказав їм і європейським лідерам, що ми хотіли б почати наш контрнаступ раніше, і для цього нам потрібна вся зброя і матеріальні засоби. Чому? Просто тому, що якщо ми почнемо пізніше, то це буде йти повільніше”, – заявляв президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN у липні.

Такої думки дотримується багато хто в Києві, зазначає Вайдич і додає, що значна частина допомоги не надходить до українців так швидко, як могла б.

Це, на думку експерта, мало вирішальний вплив на ситуацію на місцях.

“Весняний наступ цього року був би весняним наступом, а не липневим, що мало величезне значення. Адже це дозволило росіянам окопатися і зміцнити свою оборону”, – додав Вайдич.

Крім того, Києву доводиться вести важку боротьбу за кожну нову систему озброєнь НАТО, пише видання.

Перші основні бойові танки американського виробництва прибули в Україну в жовтні, через понад півтора року після початку повномасштабного російського вторгнення. А винищувачі F-16 ЗСУ отримають лише навесні 2024 року.

Автор фото, КОМАНДУВАННЯ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗСУ

Україна має три комплекси ЗРК PATRIOT, один з яких ще у процесі підготовки

Україна веде війну за національне виживання, вказують автори статті. Однак Байден та інші західні лідери чітко дали зрозуміти, що західна коаліція відповідає за глобальне виживання.

Білий дім виступає за поступове надання військової допомоги Києву. Надто швидка допомога може спровокувати небезпечну ескалацію з боку Росії, підкреслюють американські чиновники.

Такий підхід викликав розчарування.

“Українці вважають себе нашими партнерами”, – заявив Newsweek Стівен Мур, колишній керівник апарату колишнього головного заступника лідера Республіканської партії Піта Роскама, а нині американський волонтер й засновник Ukraine Freedom Project в Києві.

“Ми постачаємо зброю, а вони – життя своїх найкращих людей. Українці не отримують зброї, яку ми їм обіцяли, і не отримують зброї, якої вони потребують”.

Переломний момент для Америки

Дехто сподівається, що прихід зими і відносно статичний фронт сприятимуть новим мирним переговорам.

Видання нагадує, що Путін неодноразово заявляв, що готовий до цього, але лише за умови, що Україна погодиться на “нові територіальні реалії” – віддати Москві близько 20% своїх земель. Зеленський, своєю чергою, відмовився від переговорів на російських умовах й відкинув припущення, що війна зайшла в глухий кут.

“Ми не маємо права здаватися. Яка альтернатива? Що, нам потрібно віддати третину нашої держави? Це буде тільки початок. Ми знаємо, що таке заморожений конфлікт, ми вже зробили для себе висновки. Нам потрібно більше працювати з партнерами щодо протиповітряної оборони, розблокувати небо, дати можливість нашим винищувачам здійснювати наступальні дії”, – заявив український президент.

Він також заперечує будь-який тиск з боку західних партнерів з метою повернутися за стіл переговорів.

Вайдич каже, що теж не бачить жодного примусу. “Якщо деякі західні лідери думають про це, то їм потрібно переконати не президента Зеленського, а український народ”, – сказав він, наголосивши на стійкій суспільній підтримці повного звільнення України.

Автор фото, Getty Images

Однак Київ не може продовжувати війну без підтримки Заходу, особливо США, вказує видання.

“Зима і невдалий літній наступ вимагають всебічної переоцінки нинішньої стратегії як з боку України, так і з боку її партнерів”, – пишуть Річард Хаас і Чарльз Купчан з аналітичного центру Council on Foreign Relations.

Обидва аналітики заявили Newsweek, що ані США, ані Україна ще не досягли цього моменту.

“Ця широка публічна дискусія назріла і є необхідною. Раніше такі розмови були майже табу… Але це небезпечна ситуація. Саме так війни тривають нескінченно. Хороша стратегія – це не тільки про те, що бажано, але й про те, що можливо”, – сказав Купчан Newsweek.

Хаас, своєю чергою, запропонував “проміжне визначення успіху”, яке радше ставить на паузу, ніж відкидає повне звільнення територій.

“Можливо, доведеться почекати роки або навіть десятиліття, щоб досягти ширшого визначення успіху. Можливо, доведеться почекати на появу пост-путінського керівництва, або пост-пост-путінського керівництва”, – каже Хаас.

За його словами, повне звільнення “навряд чи можливе з огляду на військовий баланс”.

“У нас вже було два сезони бойових дій. Я не бачу підстав стверджувати, що якби був третій, четвертий чи п’ятий, Україна змогла б досягти цієї цілі”.

На його думку, щоб Україна вижила, необхідно, щоб Росія розчарувалася.

“І нинішню ситуацію я б описав як стратегічну перемогу України і Заходу. Це не все, але це багато. І це не виключає більшого в майбутньому”, – вважає Хаас.

За словами ж Купчана, Вашингтон вважає, що “Зеленський не готовий до зміни стратегії щодо припинення війни. Якщо українці не готові до цієї розмови, то Захід не збирається їм її нав’язувати”.

“Я припускаю, що за зачиненими дверима обговорюють варіанти закінчення війни. Але поки не буде відчуття, що самі українці готові до цієї розмови, не думаю, що ви побачите її в публічній площині”, – зазначив експерт.

На його думку, настане момент, коли українці самі почнуть запитувати: “Що нам робити?”

“Можливо, в якийсь момент для України має сенс інвестувати ресурси, які вона отримує від Заходу, в оборону і відновлення 82% територій, що перебуває під контролем Києва”.

Після Путіна

Автори статті вважають, що Києву не сподобається, якщо західні партнери закликатимуть до капітуляції, хоч і в короткостроковій перспективі, адже війна вже призвела до загибелі тисяч людей.

Українці травмовані колективною нездатністю Заходу притягнути Путіна до відповідальності у 2014 році, пише видання, вони також розчаровані неспроможністю виконати гарантії безпеки, надані Україні Будапештським меморандумом 1994 року, за яким Київ відмовився від своєї ядерної зброї радянських часів.

Мало хто з українців хоче дозволити російському диктатору залишити собі трофеї, отримані внаслідок чергової хвилі агресії, зазначає Newsweek.

Автор фото, Getty Images

Однак Київ відчуває дедалі більший дискомфорт Заходу, вказують автори статті.

“Можливо, це знак для нас, для українців, що ми повинні обговорити ще кілька варіантів того, як зупинити цю війну, а не лише досягти наших кордонів 1991 року – зараз цього дуже важко досягти… Можливо, [є] щось середнє”, – сказав Newsweek Іван Ступак, колишній офіцер СБУ, а нині радник комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради.

Він також зазначив, що “росіяни ніколи не виконували своїх обіцянок”, і тому залишається відкритим питання про те, як “змусити РФ дотримуватися свого слова?”

На думку професора Купчана, Росія вже зазнала глибокої стратегічної поразки.

“Путін втратив Україну. Ми це знаємо. І тепер питання полягає в тому, чи отримає він втішний приз, утримуючи якийсь відсоток української території”.

На думку Хааса, нинішня російська стратегія базується на припущенні, що “все йде своїм шляхом”.

“Вони бачать популістські політичні тенденції, вони бачать опитування в Сполучених Штатах. Гадаю, стратегія Путіна зводиться до того, що “побачимо, що буде через рік”. Припускаю, що він ставить свічки за перемогу Трампа”.

Купчан вважає, що Україна і Захід повинні планувати “довгу гру”, як це робить Путін.

“Ви добиваєтесь припинення бойових дій, повертаєте Україну на шлях процвітання, а потім чекаєте, коли Путін піде, і сподіваєтесь, що настане день, коли Росія за столом переговорів поверне Україні її територію”.

Він наводить приклад Естонії, Литви і Латвії, і нагадує, що у 1985 році майже ніхто не вірив, що вони будуть незалежними демократіями і членами НАТО.

“Всі говорять про те, що Путін перечекає Україну і Захід. Я думаю, що ми перевернули ситуацію. Ми його перечекаємо”, – резюмує експерт.

Якщо завтра дефолт. Що буде, коли Штати перестануть платити за боргами

Якщо республіканці та демократи не домовляться про підняття “боргової стелі”, США може зазнати першого у своїй історії дефолту. Які наслідки це може мати для американців, світу та України?

Що відбувається?

В американських парламентарів залишається менше тижня, аби ухвалити закон про збільшення “боргової стелі”. Він дозволить уряду США здійснювати нові запозичення, необхідні для покриття дефіциту та виконання всіх державних видатків, зокрема обслуговування попередніх боргів.

Наразі між обидвома партіями тривають інтенсивні переговори. Участь у них беруть президент Джо Байден (демократ) та спікер Палати представників Кевін МакКарті (республіканець).

Хоча представники обох партій заявляють про певний прогрес у переговорах, проте остаточної угоди, яка дозволить підняти “боргову стелю”, політики не досягли.

За розрахунками голови американського Мінфіну Джанет Єллен, якщо закон не набуде чинності до 1 червня 2023 року, то США можуть увійти в перший у своїй історії дефолт, пропустивши виплати за деякими зобов’язаннями.

Що таке “боргова стеля”?

На відміну від більшості країн, у США існує законодавчо встановлене обмеження щодо загального розміру державного боргу. Це обмеження називають “борговою стелею” (debt ceiling).

Простими словами, “боргова стеля” – це максимально дозволена сума державних запозичень, які може здійснити уряд США. Її існування пов’язане з американською Конституцією, яка визначає, що всі державні запозичення має погоджувати Конгрес.

У 20 столітті, коли обсяги запозичень США суттєво зросли, американці вирішили запровадити “стелю” запозичень, аби не погоджувати кожну позику, яку здійснює їхній Мінфін. Уперше Конгрес запровадив “боргову стелю” у 1917 році і з того часу її переглядали близько сотні разів. Лише за останні 45 років відбувся 61 перегляд.

Як правило, такі рішення технічні, проте в останні роки доля боргу США часто опиняється в заручниках політичних баталій між демократами та республіканцями. Під час цих суперечок кожна партія намагається отримати якомога більше політичних дивідендів або змінити вектор руху економіки США.

Зашморг на шиї людства: як Україна разом зі світом падає в боргову яму

Востаннє “стелю” встановили у 2021 році на рівні 31,4 трлн дол. Цієї межі держборг досяг у січні 2023 року. З того часу Мінфін намагався фінансувати видатки, не збільшуючи запозичення.

Наприклад, уряд обмежив деякі інвестиційні проєкти і почав перерозподіляти наявні залишки коштів на пріоритетні видатки, зокрема на погашення держборгу.

Однак можливості США жити без нових запозичень вичерпуються. 1 червня в уряду можуть закінчитися гроші. Це означає, що профінансувати навіть пріоритетні видатки може бути нічим.

Який розмір держборгу США?

Поточна “стеля” держборгу США становить 31,4 трлн дол. Коли мова йде про трильйони, людський мозок не розуміє, багато це чи мало. Для кращого розуміння існують відносні показники держборгу.

Наприклад – у розрахунку на душу населення. У США, де за останніми даними проживають 334 млн осіб, цей показник перевищує 94 тис дол. Аби виплатити цю суму, кожному американцю потрібно працювати в середньому півтора року, віддаючи всю зарплату для покриття державних запозичень.

Якби американці захотіли повернути свій державний борг готівкою банкнотами по 100 дол, загальна маса “кешу” становила б 314 тис тонн. Якби всю цю готівку склали в одну стопку, то її висота становила б 13 456 км – на 5,6% більше, ніж діаметр Землі.

Ще один показник – співвідношення між боргом та ВВП. Наразі держборг США становить близько 123,4% економіки країни. За цим показником Сполучені Штати поступаються лише десятьом країнам світу. Це притому, що економіка США є найбільшою у світі за обсягом ВВП.

Що буде з економікою США у випадку дефолту?

Наслідки потенційного дефолту для економіки США спрогнозувати складно, адже такої події ніколи не було. Імовірно, це буде фінансова катастрофа, яка призведе до масштабної економічної кризи.

За розрахунками Moody’s, економіка США зазнає значного удару, навіть якщо уряд допустить коротку затримку з виплатою боргів. ВВП скоротиться на 0,7%, а без роботи залишаться 1,5 млн осіб. За більш тривалої затримки ВВП впаде на 4,6%, а без роботи залишаться 8 млн людей.

Проте навіть ці цифри не описують усього хаосу на фінансових ринках.

Казначейські зобов’язання США – один з найпопулярніших консервативних фінансових інструментів у світі, у який вкладають кошти банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Їх ще називають “тихою гаванню”, у яку інвестори вкладають кошти в часи криз.

Якщо навіть казначейські зобов’язання США стануть ненадійним інструментом, то це змінить підвалини, на яких тримається світова фінансова система. Імовірно, це будуть не найкращі зміни.

Проблеми з виплатами за державним боргом США призведуть до того, що казначейські облігації в портфелях інвесторів суттєво знеціняться. Це призведе до багатомільярдних збитків для пенсійних фондів та втрати мільйонами американців своїх накопичень.

“Дефолт США спричинить хаос на фінансових ринках і повну невизначеність в економіці. Економіка увійде в жорстку рецесію”, – вважає керівний економіст Moody’s Analytics Марк Занді.

В історії США був не один випадок, коли демократи та республіканці домовлялися про підняття “стелі” в останній момент. У 2011 році затяжні політичні переговори призвели до масштабного падіння на фондових ринках. Зокрема, вартість 500 найбільших компаній США впала на 17%.

Історичне рішення. Як нова програма МВФ дозволить Україні залучити понад 50 мільярдів доларів

Події 2011 року призвели до того, що одна з трьох провідних рейтингових агенцій світу – S&P – знизила кредитний рейтинг США з найвищого ААА до АА+. Як відомо, падіння кредитного рейтингу США через проблеми з обслуговуванням боргу – це ще один суттєвий наслідок для економіки, адже чим вищий рейтинг, тим нижча вартість запозичень.

Ріст ставок за державними позиками впливає на кредитні ставки в економіці. Тобто брати іпотеку чи купувати речі в кредит для американців стане дорожче. Здорожчання кредитування призведе до ще більшого уповільнення зростання чи навіть падіння найбільшої економіки світу.

Малоймовірно, що це станеться 1 червня. Якщо на той момент ще не буде рішення про підняття “стелі”, то уряд США, імовірно, затримуватиме фінансування решти видатків (зарплати держслужбовцям або утримання армії), але виконуватиме зобов’язання за облігаціями.

Так Штати зможуть протриматися до липня, що дає ще трохи часу для переговорів між партіями.

Що буде із світовою економікою?

Казначейські зобов’язання США популярні і всередині країни, і за кордоном. Знецінення цього інструменту через проблеми з обслуговуванням матиме катастрофічні наслідки для світу.

“Наслідки (мало)імовірного дефолту США ніхто передбачити не може. Тут велике поле для фантазій, які навряд чи матимуть щось спільне з дійсністю. Імовірно, це буде нова ера в глобальній фінансовій системі”, – говорить керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.

Інвестиції в облігації США роблять не лише приватні інвестори. У цих цінних паперах зберігаються міжнародні резерви більшості центральних банків планети.

На долар та облігації США припадають близько 58% міжнародних резервів країн світу. Друге місце за євро – 20%. У юані зберігаються лише 3% золотовалютних резервів центробанків.

Наслідком технічного чи повноцінного дефолту США може стати радикальне знецінення більшої частини цих резервів. Центральні банки втратять один з ключових інструментів впливу на валютні політики у своїх країнах. Це стосується й України. За даними Нацбанку, 79,2% золотовалютних резервів України – це долари або доларові цінні папери.

Близько половини міжнародних резервів – цінні папери з найвищими інвестиційними рейтингами. Проте в НБУ відмовилися повідомити, якою є частка американських боргових облігацій.

Якщо США допустять дефолт, то більша частина резервів України знеціниться. Ці резерви потрібні для погашення попиту на валюту, який створюють імпортери. Якщо такої можливості в НБУ не буде, то він девальвуватиме гривню. Проте в разі дефолту США це буде, мабуть, найменшою проблемою.

Хоча американські політики не вперше грають з вогнем, у Нацбанку впевнені, що ця ситуація не створює ризиків для України. “Сценарій дефолту США наразі не розглядається”, – зазначають там.

Що буде з доларом?

Попри невизначеність навколо підвищення “стелі” американська валюта почувається впевнено.

Індекс долара, який вимірює вартість “зеленого” відносно кошика з шести валют країн – торговельних партнерів США (євро, єна, фунт стерлінгів, канадський долар, шведська крона та швейцарський франк), перебуває на тому рівні, на якому він був на початку 2023 року.

Останнім часом американська валюта навіть дещо подорожчала. Імовірна причина – інвестори віддають перевагу долару перед американськими облігаціями. У разі дефолту долар може втратити статус світової валюти через падіння впевненості інвесторів у платоспроможності США.

Прогнозувати, яким може бути просідання долара, неможливо. Однак потенційний дефолт США може викликати хаос не лише на фінансових, а й на інших ринках, зокрема сировинних.

У доларах здійснюється більша частина світової торгівлі та вимірюється вартість сировини, тож його просідання викличе зростання волатильності на ринках і негативно вплине на інфляцію у світі.

На Україну падіння вартості долара вплине безпосередньо, адже курс гривні прив’язаний до курсу американської валюти. Поки що на тлі зміцнення долара українська гривня теж зростає. Проте в разі його падіння вартість гривні щодо інших валют (зокрема євро) піде донизу.

Попри такий ризик НБУ не збирається переглядати свою валютну політику. Там кажуть, що прив’язка до долара зумовлена тим, що більша частина міжнародної торгівлі України здійснюється в цій валюті, як і переважна більшість операцій на міжбанківському та готівковому валютних ринках.

“Переприв’язування в умовах високого рівня невизначеності може призвести до зростання волатильності на валютному ринку, а отже, і до посилення інфляційного тиску. Зважаючи на це, НБУ не бачить підстав для зміни валюти прив’язки обмінного курсу”, – відповідають у регуляторі.

Чому американські політики не можуть домовитися?

Суперечки, які не дозволяють підняти “боргову стелю”, точаться навколо державних видатків США.

Демократ Байден анонсував багатомільярдні програми підтримки та розвитку економіки після пандемії. Зокрема – програми з реконструкції інфраструктури (своєрідне “Велике будівництво”), пільги та дотації для виробників чипів та “зеленої” енергетики.

Ці програми мають зробити США більш незалежними від Китаю, стимулювати зростання економіки і створення робочих місць. Зрозуміло, що їх реалізація позитивно вплине на виборців.

Республіканці ж вимагають, аби США жили відповідно до своїх можливостей і скорочували видатки.

“Є певні речі, які нас розділяють. Ви не можете витрачати більше грошей у наступному році, ніж ви витратили цього року, це ж ясно як день”, – заявив спікер Палати представників Кевін МакКарті.

Президент США Джо Байден і спікер Палати представників Кевін МакКарті

Ціль Республіканської партії – не дати демократам “піаритися” на масштабних державних видатках.

Якими б запеклими не були суперечки двох партій, жоден їх представник не допускає можливості дефолту. І не лише вони. Наприклад, опитування JPMorgan Chase показало, що лише 2% його клієнтів допускають технічний дефолт, а 94% очікують досягнення домовленості в останній момент.

Борг перед Китаєм, чорна діра в “Нафтогазі” та неринкові тарифи. Мінфін б’є на сполох щодо браку коштів

Та й вартість кредитно-дефолтних свопів США (страховка від дефолту) на початку травня коливалася на рівні 4% – приблизно так само, як під час затяжних переговорів у 2011 і 2013 роках.

“Ні уряд, ні американська опозиція не зацікавлені в дефолті. Ніхто з політиків не хоче увійти в історію як людина, що посприяла першому в історії дефолту США “, – вважає Паращій.

“Напередодні року президентських та парламентських (частково) виборів у США небажання йти на компроміс може негативно вплинути на рейтинги і демократів, і республіканців, тому шанси на розв’язання цієї проблеми достатньо високі “, – погоджується головний менеджер з макроекономічного аналізу “Райффайзен банку” Сергій Колодій.

Хай там як, а час для пошуку компромісу спливає. За нього ще мають проголосувати дві палати американського парламенту, а сам закон повинен підписати Байден.

Які є нестандартні рішення боргової проблеми?

Хоча ймовірність настання дефолту США через відсутність компромісу навколо “боргової стелі” виглядає низькою, аналітики почали вигадувати нестандартні способи вирішення кризи.

Один з них – випуск Мінфіном США монети номіналом 1 трлн дол. Відомство має право випускати колекційні монети необмеженої номінальної вартості, які є платіжним засобом.

Прихильники цієї ідеї вважають, що, випустивши таку монету, Мінфін покладе її на рахунок у ФРС і зможе розпоряджатися цими коштами, поки політики не домовляться про чергове підняття “стелі”.

Ідея “трильйонної” монети з’явилася у 2011 році під час чергової кризи навколо підняття “стелі”. Її навіть підтримав колишній голова Банкнотно-монетного двору США Філіп Діль. Проте в Мінфіні не раз відхрещувалися від цієї пропозиції, оскільки вона підірве незалежність ФРС.

Чи вигідні Україні позики від інших держав

Менш екзотична ідея – оскарження існування “боргової стелі”. 14-та поправка до Конституції США стверджує, що здатність країни обслуговувати борги не може бути поставлена під сумнів.

Багато юристів вважають, що існування “стелі” неконституційне, як і настання дефолту, і США можуть запозичувати кошти навіть понад ліміт. Однак законність нових урядових облігацій доведеться доводити в судах. Чи прочитають американські судді Конституцію саме так, не відомо.

Найпростішим варіантом є ухвалення компромісного рішення демократами та республіканцями. Імовірно, так і станеться. Питання лише в тому, до якої міри цю “стелю” піднімуть.

Є ймовірність, що вона зросте так, аби уряд міг безперешкодно позичати кошти ще рік. Тоді нова політична криза навколо боргу в США може розгорітися напередодні президентських виборів. За таких умов знайти компроміс у поляризованому американському суспільстві буде набагато важче.

Чому в банків на Заході почалися проблеми і чи загрожує світу фінансова криза

З головних банківських держав світу вже понад тиждень надходять тривожні звістки. Востаннє про проблеми банків так багато говорили у новинах майже 15 років тому. Тоді все обернулося світовою економічною кризою, наслідки якої ми переживаємо досі.

Що сталося цього разу, чому у банків у США та Швейцарії виникли труднощі і як вони загрожують вкладникам, бізнесу, фінансовій стабільності та зростанню економіки в усьому світі?

Що трапилося

Спочатку в Америці лопнув Silicon Valley Bank (SVB) – не системний, але помітний: 16-й за розміром активів і головний банк хайтек-стартапів та венчурних інвесторів у Каліфорнії. Після проблеми почалися у нью-йоркського Signature Bank, в якому любив зберігати гроші криптовалютний бізнес. А цього тижня виручати довелося 14-й за розміром First Republic Bank.

Жоден із трьох банків не входить до топ-8 системно значущих гігантів американської банківської системи. Однак і минула криза починалася у 2007-2008 роках з невеликих імен, тому напружилися всі: вкладники, інвестори, регулятори та навіть президент Джо Байден.

Напружилися, бо світову економіку лихоманить уже понад рік через постковідну інфляцію та вторгнення Росії в Україну. Примара нової масштабної світової економічної кризи блукає планетою, і всі намагаються передбачити, коли і де вона вдарить. Банки ідеально підходять на роль першої ластівки, оскільки минула криза почалася саме з них.

Тому інвестори та вкладники стали виводити гроші від гріха подалі – з рахунків та з капіталу банків. Їх не переконали ні рішуче втручання влади, яка надала клієнтам проблемних банків гарантії збереження їхніх грошей, ні запевнення у стійкості та чудовій капіталізації банківської системи.

SVB пережив монументальний набіг вкладників: лише за день вони намагалися забрати з рахунків $42 млрд

У результаті з початку березня банки США, Європи та Японії втратили 15% ринкової вартості. Інвестори скинули їхні акції майже на пів трильйона доларів.

Вирішивши, що з банками поки що краще справи не мати, вони стали виглядати слабку ланку, щоб зрозуміти, який з них виявиться найбільш вразливим, якщо з американських іскор спалахне пожежа світової фінансової кризи. І знайшли чудового кандидата в Європі.

Під гарячу руку потрапив уже не американський середнячок, а швейцарський гігант зі 167-річною історією – Credit Suisse, один із 30 системотворчих банків у світі.

Центробанк Швейцарії був змушений вступитися та підтримав Credit Suisse на плаву безпрецедентною кредитною лінією на 54 млрд доларів. Однак доля банку висить на волосині, тому що його застарілі проблеми нікуди не поділися і швидко вирішити їх не вдасться. Саме через них від Credit Suisse вже не перший місяць тікають клієнти. Саме тому швейцарський банк накрило першою хвилею американського мінішторму, що докотилася до Європи.

Якщо паніка розвиватиметься й надалі, вона обіцяє серйозні проблеми всьому фінансовому сектору, де все взаємопов’язане та побудоване на довірі. А фінансова криза загрожує реальній економіці.

Торік Нобелівську премію з економіки дали саме тим, хто науково довів, що банки відіграють найважливішу роль у функціонуванні сучасної економіки, а втрата довіри до банків та набіги вкладників здатні перетворити легку хворобу на глибоку депресію.

Чи є привід для паніки? Щоб відповісти на це питання, доведеться спочатку коротко згадати, що саме сталося з американським та швейцарським банками.

Чому луснув SVB

На депозитах у SVB переважно зберігали надлишки коштів стартапів, на які в останні два роки пролився золотий дощ венчурних мільярдів. SVB розміщував залучені кошти до супернадійних держоблігацій США, але прорахувався.

Нішевий банк SVB охоче кредитував невеликі “зелені” проєкти. Крах SVB мимоволі гальмує боротьбу зі зміною клімату

Оскільки центробанки вже рік підвищують ставки, щоб перемогти інфляцію, ціни цих облігацій знизилися. Утворилася дірка між пасивами та активами банку – залученими та вкладеними грошима. SVB довелося терміново (отже, дешево) продати портфель держоблігацій на 21 млрд доларів. Він втратив на цьому 1,8 млрд і хотів компенсувати збитки залученням акціонерного капіталу.

Про все це банк звітував, як належить. Погані новини привернули увагу. Серед унікальної клієнтської бази SVB вони поширилися зі швидкістю ретвіту, і одного дня клієнти спробували зняти з рахунків 42 млрд доларів.

Банк лопнув, влада забрала його собі, гарантувала вкладникам повернення грошей і зараз намагається продати в ідеалі весь банк разом, а в крайньому разі – його активи частинами.

Що трапилося з Credit Suisse

Credit Suisse – один із двох стовпів знаменитої на весь світ швейцарської банківської системи. Другий – UBS, і нинішні труднощі Credit Suisse цілком можуть залишити його без головного конкурента, хоч би як цього намагалися уникнути швейцарська влада.

Проблеми Credit Suisse розпочалися давно. Банк переживає скандал за скандалом і нескінченну реструктуризацію ось уже 10 років. За останні півтора року він тричі переписував антикризовий план.

В успіх цих планів не вірили клієнти: мільйонери забирали гроші, і лише у жовтні-грудні минулого року вивели понад 100 млрд доларів.

У Швейцарії два банки-гіганти: UBS і Credit Suisse. Ніхто не хоче, щоб залишився один, але все до цього йде

Банк повільно хилився до занепаду, і тут трапилися три фатальні для нього події. В Америці звалився SVB. Сам Credit Suisse відклав публікацію річного звіту, до якого виникли питання наглядових органів. І нарешті, ключовий саудівський акціонер швейцарського банку сказав в інтерв’ю, що в жодному разі не дасть йому ще грошей.

Він пояснив, що справа не в Credit Suisse, а в регулюванні, і що він вірить в успіх реструктуризації. Але цього ніхто вже не почув. Справу було зроблено.

Інвестори кинулися продавати акції Credit Suisse, центробанк Швейцарії відкрив йому гігантську кредитну лінію, а уряд засів за зачиненими дверима обговорювати, що робити далі.

Ці дискусії не завершені, але в пресі обговорюються чотири варіанти подальшої долі Credit Suisse: спробувати дореструктурувати і зберегти в колишньому вигляді, розділити на частини і скинути баласт збиткового бізнесу, продати конкуренту UBS або зовсім закрити.

Сиквел 2007?

То чи є привід для паніки? Поки що ні, з трьох причин.

По-перше, у 2007-08 роках банки втратили гроші на ризикованій іпотеці – приватні позичальники не повернули їм борги. Проблемні активи SVB не мали жодного кредитного ризику – гроші були вкладені у наднадійні державні облігації. На відміну від власника квартири, закладеної в іпотеку, країна не може втратити дохід і перестати платити за кредитом у власній валюті, оскільки сама її і друкує скільки потрібно.

Тобто якість активів банків, які лопнули першими цього разу, незрівнянно краща, ніж у 2007 році. Проте умови змінилися, і SVB оголив інший ризик, властивий держпаперам.

“У цих облігацій може і немає кредитного ризику, але є ринковий. Коли ставки зростають, ціни облігацій знижуються. Паперові та реальні збитки інвесторів від збільшення прибутковості довгострокових облігацій вже обчислюються трильйонами доларів”, – сказав ВВС економіст Нуріель Рубіні.

Далі буде гірше, упевнений Рубіні, який спеціалізується на похмурих прогнозах.

“А щойно станеться рецесія, до цього ринкового ризику додасться і кредитний, як це було в минулі кризи. Тому що почнуть розорятися люди, банки, компанії”, – сказав Рубіні програмі Всесвітньої служби ВВС Newshour.

Автор фото, Getty Images

Дефолти позичальників обернуться крахом банків, але цього разу, на відміну від 2008 року, вони краще підготовлені. Це – друга причина не переходити поки що від занепокоєння до паніки.

“Загалом у банків зараз більше капіталу та більше ліквідності”, – сказав Рубіні.

За його словами, паперова дірка в балансі американських банків на кшталт тієї, що призвела до краху SVB після падіння цін облігацій, становить 620 млрд доларів, але їхній капітал набагато більший – близько 2 трильйонів. У Європі схожа ситуація.

І по-третє, проблеми банків, що постраждали від набігу вкладників та втечі інвесторів з обох боків океану, є унікальними. Вони не ланки одного ланцюга, вони – слабкі ланки у ланцюзі.

Нагляд за SVB та вимоги до капіталу м’якші, ніж у найбільших банків, на кшталт Bank of America, Citigroup, JPMorgan Chase або Wells Fargo. SVB міг заощаджувати на страховці від ризику зростання ставок. У результаті навіть йому на цей ризик вказали регулятори і вимагали його усунути. SVB спробував, але налякав цим вкладників і розорився.

Пом’якшений нагляд – універсальна проблема всіх середніх та невеликих банків у США. Унікальність SVB – у його клієнтській базі.

Хайтек-стартапи швидко росли, а тепер переживають не найкращі часи, тому не несуть гроші до банку, а забирають та витрачають їх. До того ж вони не приватні вкладники, а бізнес. Їхнє головне завдання – не зберігати, а примножувати капітал. Вони мають можливість розмістити вільні кошти не лише на депозитах, а й у фінансових інструментах, дохідність яких зростає за ставками центробанків набагато швидше, ніж дохідність банківських депозитів.

Проблеми Credit Suisse зовсім іншого роду, але і вони унікальні. Нагляд за ним більш ніж суворий, він чудово капіталізований і йому в страшному сні не насняться ризики, на які охоче йшов менеджмент SVB. Керівникам Credit Suisse вистачило своїх помилок та скандалів.

Чим усе це загрожує

Якщо влада не зможе запобігти паніці, від набігу вкладників банківську систему не врятує ніщо. Поки що перевірених інструментів запобігання фінансовій кризі вистачає: збереження більшості вкладів населення гарантовано державою, а центробанки охоче втручаються, як тільки ситуація в одному з банків виходить з-під контролю.

Однак не всі старі рецепти працюють у новій реальності. Її головна характеристика – подорожчання життя та кредитів, перехід від епохи субсидій, держпідтримки та нульових ставок до економії та життя по кишені.

І як показав цей тиждень, проблеми банків по обидва боки Атлантики, нехай і найбільші за півтора десятиліття, не стримали бажання центробанків будь-що погасити інфляцію. Європейський ЦБ у четвер підвищив ставку, попри заклики не робити цього і неприємного історичного прецеденту. У 2011 році ЄЦБ вчинив так само, попри боргову кризу, що розгоряється в Європі, чим посилив її і змушений був відразу виправляти помилку.

Тепер цей вибір зробити складнішим. На думку економіста Рубіні, обидві дороги ведуть до одного місця.

“Якщо не підвищуватиме ставки, буде інфляція. Якщо продовжуватиме підвищувати ставки, буде загроза фінансовій стабільності. Ця дилема так чи інакше призведе до жорсткої посадки реальної економіки та/або фінансових ринків”, – сказав він.

“Боюсь, що рецесія неминуча, як у Європі, так і в США”, – поділився Рубіні фірмовим песимізмом.

Нова криза гірша за колишні дві

За спадом 2008 року були роки млявого зростання економіки. Світ заробляв менше, ніж міг би, а наявні гроші та позики у майбутніх поколінь витрачав на ліквідацію наслідків кризи, а не на розвиток.

Щойно справи почали налагоджуватися, вдарила пандемія ковіду. Довелося позичати ще, витрачатися ще масштабніше.

Кризи руйнують плани, мрії та долі. Ці будинки в іспанському Буньєле так і не знайшли щасливих господарів – їхній забудовник розорився в 2008-му

Нова криза може бути ще глибшою за попередні дві: фінансову та ковідну. Тоді пожежу засипали асигнаціями – кредитні ставки були нульовими, центробанки фактично роздавали гроші в обмін на боргові зобов’язання.

Тепер усе змінилося.

Тоді була дефляція та було куди знижувати ставки. Тепер ціни зростають найбільш рекордними темпами за півстоліття, і центробанки не лише не готові знижувати, а й продовжують підвищувати вартість грошей.

Тоді боргів було менше, тепер гігантські борги.

Тоді світ жив дружно, а тепер дві найбільші економіки – США та Китай – ведуть торговельну та технологічну війни, а їхній головний конкурент Європа відбивається від російської агресії.

Тоді рахунок за зміну клімату ще навіть не почали виписувати. Паризька угода була підписана лише у 2014 році, а наступні вісім років виявилися найспекотнішими в історії, причому з серйозним відривом. Збитки зростають з кожним роком.

До нової кризи центробанки та влада розвинених країн не встигла привести свої фінанси до ладу після двох попередніх. Вони обмежені у можливостях стимулювати економіку дешевими кредитами та державними субсидіями.

Застосувати колишні ліки проти кризи в колишніх масштабах важко. Залишається сподіватися на профілактику, чим і зайнята влада країн Заходу.

Це складний похід дуже тонким льодом над холодною темною прірвою, про яку завжди знали, але воліли не помічати. І чим голосніше звучить заклик “Без паніки!”, тим уважніше люди вдивляються в цю прірву і вчитуються у фінансові звіти у пошуках приводу почати панікувати по-справжньому.

Список потенційних жертв цієї ретельної диспансеризації зростає з кожним днем. І банки посідають у ньому далеко не перше місце, оскільки за останні роки за ними й так уважно стежили.

Біда може прийти з найтемнішого кута фінансової системи, як показав досвід Великої Британії, де минулої осені мало не впали пенсійні фонди через один незграбний маневр нового уряду.

Під загрозою всі глибоко збиткові бізнес-моделі, побудовані на дешевих і доступних кредитах епохи, що минає. Під загрозою всі гроші, вкладені без поправки на постковідну реальність, насамперед – у комерційну нерухомість.

Нинішня банківська мінікриза – перше свідчення того, що радикальна зміна умов ведення бізнесу, розворот бюджетної та грошово-кредитної політики, війни, пандемії, кліматичні та торговельні потрясіння не обходяться без жертв.

Вони оголюють проблеми, приховані у ситий мирний час. Як сказав про це ще 30 років тому найвідоміший у світі інвестор Воррен Баффет: “Тільки відплив покаже, хто плавав голяка”.

Також на цю тему