Головний диригент військового оркестру — про основні «родзинки» цьогорічного військового параду

Уже тридцять років без нього не обходиться жодне урочисте дійство до Дня Незалежності України. Головні святкування, грандіозні концерти топових артистів — хоч би де був залучений військовий оркестр ЗСУ, скрізь — вибухова атмосфера, драйв і неймовірна енергетика.

Воно й не дивно: чудово вишколені, професійні, майстерні, злагоджені військові музиканти завжди в тонусі, а музика, яку вони творять разом, лунає як єдине ціле, зливаючись у довершеному звучанні. Що стоїть за такою досконалістю та чим цього року дивуватиме зведений військовий оркестр, ексклюзивно для АрміяInform розповів начальник Військово-музичного управління ЗС України — головний військовий диригент, народний артист України полковник Володимир Дашковський.

На параді буде залучено рекордну кількість музикантів

— Військовий парад до Дня Незалежності — зазвичай один з найяскравіших елементів головного свята країни. I незмінно урочистого настрою цьому дійству додає саме музичний супровід військового оркестру. Чим цього року він дивуватиме українців?

— Цього року до Дня Незалежності, який відзначається під тегом «Україна-30», військове музичне управління підготувало для українців низку сюрпризів і новинок.

Перше, про що хотілося б зазначити: рекордна кількість музикантів , які братимуть участь у військовому параді та концерті до Дня Незалежності. Це понад 650 осіб. 450 з них виступлять у центрі столиці, близько ста — на річці Дніпро, така ж кількість музикантів візьме участь у параді ВМС в Одесі.

Уперше в історії країни у складі оркестру — представники усіх родів військ і силових відомств.

Досить цікаво, що заходи із залученням зведеного оркестру відбуватимуться фактично водночас у різних куточках держави, а річковий парад відбудеться о 14-й годині.

Не менш приголомшливим є склад цьогорічного зведеного військового оркестру. Уперше в історії держави у його складі — представники всіх родів військ і силових відомств. Зокрема, крім музикантів з Повітряних Сил, ВМС, Сухопутних військ, уперше Майданом крокуватимуть музиканти Сил спеціальних операцій, Нацгвардії, Нацполіції, ДСНС та інші.

Уперше за історію військового параду в урочистостях до Дня Незалежності України візьмуть участь представники міжнародного зведеного оркестру

Якщо у пішій колоні іноземці вже крокували центром столиці, то в оркестрі таке станеться вперше. До нас прилітають музиканти з військових оркестрів США та Британії, також чекаємо на підтвердження участі представників Польщі. Планується, що з Америки буде 32 представники, з Британії — близько 40 музикантів, така ж кількість очікується і з Польщі у разі отримання підтвердження участі. Міжнародний зведений оркестр готує для українців музичний сюрприз. Допомагатиме йому Президентський оркестр ЗС України, представники якого залучені до його складу.

Єдине, що можу сказати — вони виконуватимуть суто українські композиції. Поки вивчають та виконують їх кожен у себе на батьківщині. Спільна репетиція у кінцевому складі за планом має розпочатися 18 серпня.

— Для участі у параді для оркестру розробили спеціальний однострій?

— Так, однією з важливих цілей цього року, які ми поставили перед собою, є візуалізація. Уся країна побачить оркестр у чудовому однострої зведеного оркестру, бо однострої всіх силових відомств різні і по-своєму унікальні. Але головна інтрига цього року — оригінальні спільні прикраси, які об’єднають представників усіх відомств. Наразі ці прикраси виготовляють, а якими вони будуть — країна побачить уже на святі.

«Наше військо має власні, незапозичені у спадок від СРСР військові марші, композиції, які відповідають нашому українському духу й настрою»

— Щодо репертуару. Одним з найголовніших та найважчих завдань диригента є саме підбір композицій та побудова якоїсь спільної концепції свята. Як добирали музичні твори й на що робили акцент?

— Перше, на чому акцентували — виконання композицій винятково українських авторів. Так, 80 відсотків замовляли спеціально до відзначення «Україна-30», інші уже написані й підібрані для виконання. Тут хочеться відзначити, що композиції надзвичайно якісні. Я пишаюся тим, що за роки незалежності ми з нашими попередниками, які очолювали музичне управління, досягли того, що наше військо має власні, незапозичені у спадок від СРСР військові марші, композиції, які відповідають українському духу й настрою. Маємо геніальних авторів. Зокрема, наш колега Анатолій Ткачук написав понад 40 творів. Їх виконуємо з великою вдячністю. Це автор із Чернігова — підполковник запасу. Є й молодші композитори, як-от Максим Гуцал, надзвичайно майстерні аранжувальники, зокрема Коновалов з ансамблю пісні й танцю, Максим Гусак, Михайло Рябоконь та багато інших.

Крім новітніх композицій, на Майдані прозвучать уже відомі твори. До початку власне військового параду на головній площі країни (о 9-й ранку) відбудеться концерт за участю оркестру. Зіграємо композиції українських авторів, зокрема «Народження дня» Івасюка, «Тріумфальну увертюру» Івана Карабіца й інші твори, якими можемо пишатися, адже їх високо цінують на міжнародному рівні, вони — наше музичне обличчя.

«Ми зіграємо композиції українських авторів, зокрема «Народження дня» Івасюка, «Тріумфальну увертюру» Івана Карабіца й інші твори, якими можемо пишатися, адже їх високо цінують на міжнародному рівні, вони — наше музичне обличчя».

— Скільки композицій виконаєте на святі?

— Оркестр виконає загалом 47 творів, враховуючи концерт. Твори різні за темпом, тактом і тривалістю. Це величезне навантаження, бо кожен музикант має чітко знати та виконувати свою партію й злагоджено грати. Але переконаний: ми впораємося.

— Знаю, що підготовку до Дня Незалежності, зокрема підбір композицій, розпочали ще у січні. І ви теж входили до групи експертів.

— Так, готуватися ґрунтовно розпочали після Нового року. Зібралася професійна ініціативна група — Михайло Рябоконь, Василь Вусик — це керівники надзвичайно потужних ансамблів, також Вадим Головатюк і я. Разом працювали над концепцією параду, обирали найкращі композиції. Їх виконували музиканти не лише в Києві, а й в інших регіонах України. Ми їздили, дивилися, що з того виходить, чи вдається працювати злагоджено. Вдячний офіцерам, які допомагали у цьому. Завдяки спільній роботі вже бачимо «картину», яка буде, бачимо кінцевий результат.

— Тренування міжнародного зведеного оркестру відбудеться за тиждень до свята. Наші музиканти репетируватимуть уперше разом сьогодні на злітній смузі «Антонова».

— Частина зведеного оркестру вже тиждень проводить репетиції на смузі «Антонова». Незабаром стартують тренування оркестру, який виступатиме на річці Дніпро.

— Як боретеся зі спекою? Адже позначка термометра іноді сягає за 30 на сонці?

— Для музикантів намагаємося створити комфортні умови, розділяємо тренування, даємо час на відпочинок. Але водночас розуміємо, що і тренуватися необхідно. В тому числі і фізично. Адже якщо непідготовлені люди крокуватимуть площею, їм буде дуже складно фізично й морально й вони не продемонструють фахову майстерність. Тому навантаження починаємо з невеликого часу, далі збільшуючи і нарощуючи темп.

— Мало хто здогадується, що участь у параді потребує колосальних зусиль. Усі бачать лише кінцевий результат, і він, як на мене, завжди просто чудовий.

— Так. Є багато дискусій стосовно доцільності проведення параду та сумнівів, чи потрібен він Україні. Моя відповідь однозначна — потрібен! Адже саме завдяки таким дійствам кожен українець відчуває свою міць, силу, своє коріння. Це момент єднання усієї нації. А що ще може зміцнити країну й нашу армію більше під час війни, як не єднання й підтримка всього народу? Пишаємося нашими захисниками, військовими, вони — наша гордість, крокувати парадом — надзвичайно почесно, і це теж гордість. Потрібно, щоб країна відчула єдність, підтримку наших партнерів і цивілізованого світу.

Переконаний: хлопці й дівчата, які стоять на передовій, зрозуміють і підтримають. Я бачив, наскільки радісно вони зустрічають наш оркестр, коли ми навідували їх на фронті. І одна з важливих місій музикантів — підтримати й підняти бойовий дух наших військових. Тому ми постійно перебуваємо в тонусі, попри локдаун, часто виїжджаючи на передову. Мені дуже приємно, що завдяки саме військовому оркестру відбувається відродження української інструментальної музики, а особливо духової.

Під звуки військового оркестру

Він зазвучить і фанфарами, і маршем стройовим, і вальсом легким, додасть бойовитості, пристрасті, доброго настрою й розтривожить серце смутком. Таке призначення військового оркестру — піднімати дух. І навіть стати своєрідною візитівкою артилерійської бригади. Це вже кажу про оркестр, начальник і військовий диригент якого майор Тарас Когут.

Тричі мрія не усміхнулася

Тарас Когут виріс у місті Бережани на Тернопільщині в родині, де не було жодного військового. З музикантів хіба дідусь по маминій лінії грав у сільському духовому оркестрі на трубі. А Тарас чомусь ще в дитинстві запраг поєднати військову службу і музику. Тепер він називає це покликанням. А тоді, коли дивився малим по телевізору виступ військового оркестру й побачив на екрані диригента, несподівано сказав мамі, що хоче бути тим дядьком, який он руками махає.

І твердо йшов до своєї мрії. Спочатку в рідному місті став навчатися в музичній школі у класі кларнета. Згодом дізнався: щоб вступити до Львівської національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яка готує військових диригентів, треба мати середню музичну освіту. Тож після закінчення 9 класу вступив до Тернопільського музучилища ім. Соломії Крушельницької, отримав диплом. І тричі подавав документи до академії, аби здобути фах військового диригента.

Наполегливості, впертості, терпіння вистачило на тривалий час. Адже цей виш набір на навчання військових диригентів оголошував лише раз на два-три роки, та й брав лише кількох осіб. Тарас не впадав у відчай.

Хлопця призвали на військову службу, пощастило потрапити саме у Львів, у військовий оркестр академії. До цього вишу він знову подав документи на вступ, щойно звільнився з армійських лав. Але й того року не пощастило — не будо набору. Тоді Тарас підписав контракт із військовим оркестром, вступив на заочне навчання до Львівської музичної академії й аж через три роки опісля мрія його здійснилася.

З дипломом військового диригента молодого лейтенанта 2012 року відрядили в 11-ту окрему артилерійську бригаду, що дислокувалася тоді в Тернополі. Тут начальником оркестру працював недовго, адже у грудні наступного року цю військову частину розформували. Службу продовжував у Мукачеві у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади на посаді психолога роти. Від музики опинився на певній дистанції.

Та вибухнула війна, російський агресор разом з поплічниками-бойовиками став шматувати снарядами й вогнем українську землю на Донбасі. Підрозділ, у якому служив Тарас Когут, 6 жовтня 2014 року прибув у зону АТО, в Дебальцеве. На той час, каже військовослужбовець, це ще було відносно спокійне місто, мали змогу окопатися, звести фортифікаційні споруди.

Це була Тарасова і його підрозділу перша поїздка на схід. Серед побратимів були й кадрові військові, й мобілізовані під час третьої хвилі мобілізації. Там вчилися воювати, перше бойове хрещення отримали.

Тарас виконував обов’язки психолога роти. Розповідає: «Після нового 2015 року ставало дедалі гарячіше, почалися зимові бої за Дебальцеве. 7 лютого потрапили в оперативне оточення, де перебували майже одинадцять днів. Після важких боїв отримали наказ вийти з міста».

Останнього дня перебування в Дебальцевому Тараса Когута поранило. Згадує, як тримав свій маленький сектор оборони. Міна влучила у бліндаж, пробила його. Тарас побіг дізнатися, чи на цьому місці нікого не було. Чув, що летить чергова міна але подітися вже було нікуди, метр чи два не встиг добігти до бліндажа, й осколок влучив у ногу. Відчув біль, але не надав йому значення. Осколок, на велике щастя, не зачепив кровоносних судин, нервових закінчень, тож із Дебальцевого виходив власними ногами. Аж у Мукачеві дізнався, що поранений. Осколка не витягували, бо глибоко, а через кілька місяців тіло саме виштовхнуло металевий шматок як сторонній предмет.

Після повернення з Дебальцівського плацдарму доля зробила подарунок: запропонували посаду військового диригента. Знову ж у Тернополі, де облаштовувалася 44-та окрема артилерійська бригада. Наказ про її формування з’явився ще у вересні 2014 року. Створювали її в Яворові на Львівщині на базі військового полігона Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Вести бої артилеристам цієї військової частини довелося й під Дебальцевим.

Стирають стереотипи

Облаштовувалася бригада, організовували й військовий оркестр. Спершу не було відповідної матеріальної бази. Приміщення було занедбаним. Коли Тарас Когут узявся до роботи на новій посаді, то в підпорядкуванні мав лише трьох музикантів. Згодом вдалося перевести ще сімох із Яворова. Вони після розформування 11-ї бригади проходили в цьому місті подальшу військову службу. Усі брали участь у бойових діях на Донбасі. Зголосився грати в оркестрі ще один чоловік.

І вже через тиждень військові музиканти поїхали в зону АТО, давали концерти, піднімали бойовий дух наших військовослужбовців. Могли виступати біля намету чи навіть під кроною якогось дерева.

Дарувати хвилини зустрічі з музикою прагнули й місцевим жителям. Але спочатку на ці концерти майже ніхто не приходив — люди були залякані.

«Ми грали на вулиці біля розбитого чи занедбаного сільського клубу, на роздоріжжі, в найрізноманітніших місцях, — згадує начальник оркестру. — Але тішило, що місцеві все-таки виглядали з-за будинків, слухали. Серце раділо, що були серед них люди справді з українською душею. Їм низький уклін, честь і хвала, бо в цих важких і складних обставинах вони горою стояли за Україну».

Музиканти-артилеристи з Тернополя їздили на схід країни впродовж двох років, перебуваючи там тривалий час — місяць-півтора, складали завчасу план заходів, обговорювали маршрут. Усю не окуповану ворогом частину Луганської та Донецької областей об’їздили з концертами. Грали для військовослужбовців Збройних сил, Національної гвардії, місцевих жителів. На місяць бувало понад 20 виступів.

Потихеньку крига недовіри стала скресати. Тутешні жителі побачили-почули, що рівень оркестру високий, репертуар різноманітний і суто український.

«Згодом усі вже чекали на наш приїзд, у нас була своя публіка, — розповідає Тарас Когут. — У райцентрах збирали повні зали, була чітка взаємодія нашої військової частини з місцевою владою, тож оркестр брав участь у різних масових заходах, збірних концертах».

Упродовж 2016—2017 років виступали в Лисичанську, Старобільську, Попасній, інших населених пунктах Донбасу.

Якось відвідали місто Соледар на Донеччині. У вільну хвилину військовим музикантам з Тернополя випала нагода побувати в місцевій соляній шахті. Потім один з них сказав, що виступали в різних місцях, лише в копальні ще не грали. Начальник оркестру — військовий диригент на ці слова відреагував усерйоз, але висунув ідею не просто дати у шахті концерт, а встановити рекорд з виконання там Державного гімну України. Цей задум знайшов позитивний відгук у вищих командирів. Лана Вєтрова, керівниця Національного реєстру рекордів України, також сприяла оркестрантам.

«Адже я тоді навіть не міг подати як слід заявку, бо не було доступу до інтернету, соціальних мереж», — згадує Тарас Когут.

12 травня 2016 року цю ідею вдалося втілити. Музиканти оркестру спустилися в солекопальню й виконали там на глибині 298 метрів Державний гімн. Отримали про це відповідний сертифікат. Після встановлення національного рекорду, звісно, виступили з концертом.

«Інструменти на такій глибині звучать незвично, — розповідає керівник військового оркестру. — Виконувати там музичні твори важко».

Оркестр 44-ї артилерійської бригади був першим і в популяризації військової служби за контрактом. Із цією місією музиканти побували у Львові, Хмельницькому, Рівному, Чернівцях, Івано-Франківську, таку саму агітаційну діяльність, певна річ, проводять і в Тернополі.

Військовий музичний колектив до впровадження карантину брав участь у різних масових офіційних і творчих заходах, дійствах, які організовували у Тернополі, області, країні. Виборював призові місця у військово-патріотичних конкурсах, зокрема всеукраїнському творчому змаганні «Герої не гинуть, Герої живуть у піснях».

До слова, пісню з такою самою назвою оркестр записав і зняв два роки тому кліп зі співачкою, волонтеркою, а нині народним депутатом України Софією Фединою. Відео зняли й на «Червону руту», яку Володимир Івасюк написав пів століття тому. Саме з нагоди ювілею цього пісенного шедевра військові оркестранти долучилися до всеукраїнської акції #Червонарута50challenge. Пісня, звичайно, за роки звучала в різних інтерпретаціях, обробках. Військові музиканти обрали для запису аранжування краянина М. Віятика.

У кліпографії оркестру цього року з’явилася відеоробота з виконання повстанської пісні «Йшли селом партизани». Загалом у репертуарі колективу майже 150 творів.

«Руйнуємо стереотипи, що військовий оркестр грає лише стройові марші», — зазначає Тарас Когут.

Тож колектив піднімає музичні пласти січового стрілецтва, звертається до повстанських, сучасних, закордонних і дитячих пісень, грає класичну музику. Має в’язанку пісень Оксани Білозір і гурту «Океан Ельзи». Фішка оркестру — військове дефіле, під час якого музиканти одночасно з виконанням якогось твору показують певні фігури.

Нині оркестр 44-ї окремої артилерійської бригади укомплектований згідно зі штатним розписом. Кажучи інакше, тут грають 20 музикантів, якими диригує майор Тарас Когут. Усі вони мають дипломи музучилищ, дехто з них здобув вищу освіту.

Нині працюють над музичним записом колядок. Як каже керівник колективу, вчаться працювати в умовах карантину, усвідомлюючи, що музика — це також зброя й водночас особлива енергія, що заряджає людей драйвом, позитивом, пристрастю, настроєм, прагненням жити й творити.

Шановні читачі! Звертаємо вашу увагу на правила коментування матеріалів на сайті видання «Урядовий кур’єр».
Коментарі з’являються на сайті тільки після їх перевірки модератором, а не відразу після того, як ви їх розмістили.
У коментарях заборонено антисемітські висловлювання, спонукання до расизму, заклики до насильства, тероризму, збройного повалення чинної конституційної влади.
Просимо вас утриматися від нецензурних слів та виразів, лайок тощо, які ображають людську честь і гідність, а також від комерційних пропозицій, реклами, посилань на інші сайти та ін.
Редакція видання не несе відповідальності за образи, висловлені на адресу інших осіб.

“Підіймаємо дух бійців гітарою і баяном” – художній керівник військового оркестру розповів про “немузичні” будні на Донбасі

Напевно, багато хто думав, що робота військового оркестру практично нічим не відрізняється від класичного формату, проте, як і в будь-якій роботі, там є свої нюанси. Подробицями такого заняття поділився музикант-концертмейстер військового оркестру Національної гвардії України Олександр Тютюнник, повідомляє у своєму сюжеті ” Інформатор “.

Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!

Олександр Тютюнник розповів про специфіку роботи у військовому оркестрі / фото: Інформатор

Олександр присвятив військовому оркестру 20 років свого життя, тому не з чуток знає про всі нюанси та переваги роботи. В першу чергу, що зазначив музикант, щоб стати частиною військового оркестру необхідно мати хоча б мінімальну музичну освіту. Інструменти надаються військовою частиною, а при постійній підтримці товаришів по службі, є можливість розвиватися.

Репертуар оркестру постійно змінюється – там можна почути від маршових, українських народних та класичних пісень, до джазу, року і поп-музики. Для підбору композицій враховується думка кожного з учасників оркестру. Шанувальників оркестр заводить скрізь, де тільки виступає, тому найчастіше слухачі “замовляють” улюблені пісні, частина з яких є “блатними”. Тому, щоб вийти з положення, музиканти замінюють “Мурку” на пісні з подібним мотивом.

Олександр Тютюнник розповів про специфіку роботи у військовому оркестрі / фото: Інформатор

Олександр також розповів, що мета композицій військового оркестру — підняття духу, патріотичне виховання, прищеплення гарного музичного смаку. Це не просто музика заради музики, слухач повинен відчувати натхнення, отримувати задоволення від звучання кожного інструмента.