Зміст:
Як Стоунхендж “лунав” у давнину
Це – одна з найпопулярніших туристичних пам’яток Британії й один з найзагадковіших пам’ятників старовини у світі.
Що довше археологи досліджують Стоунхендж, тим більше таємниць виявляється навколо цієї легендарної споруди.
У новій роботі науковці вирішили дослідити акустичні властивості Стоунхенджа в ті часи, коли він ще був новий.
Для цього вони створили модель з каменів, які були частиною цього історичного місця приблизно 4200 років тому.
“Ми знаємо, що акустика впливає на використання, тому розуміння звуку цього доісторичного мегаліту є важливою частиною археології”, – каже автор дослідження Тревор Кокс із Солфордського університету в Манчестері.
Тревор Кокс з моделлю Стоунхенджа всередині звукової камери
Результати дослідження виявили, що кам’яна споруда могла посилювати голоси й покращувати звуковий резонанс всередині конструкції.
“Це все дивно. Тому що з огляду на те, що Стоунхендж не має даху, а між брилами – велика відстань, його акустика все одно нагадує закриту кімнату, наприклад кінотеатр”, – каже професор Кокс.
“Поступово ми дізнаємось про Стоунхендж все більше, але дещо ми, мабуть, не дізнаємось ніколи. Приміром, чому люди взагалі почали його будувати. Кінцеве призначення споруди теж могло змінитись за сотні років, що знадобились для її завершення”, — каже Сюзан Мартіндейл з благодійного фонду English Heritage.
Однак дослідження під керівництвом професора Кокса виявило цікаву деталь про одне з найзагадковіших місць у світі: колись воно діяло як гігантська камера, що посилювала звуки всередині кола й “глушила” їх від тих, хто був зовні.
Багаторічні дослідження “звукових чудес світу” навели Кокса на думку про вивчення акустичних властивостей Стоунхенджа, яке допомогло б розкрити деякі його секрети.
“Я зрозумів, що в акустиці є метод, який ніколи раніше не застосовувався до доісторичних місць. Це акустичне масштабне моделювання, – пояснює він. – Я перший зробив масштабну модель Стоунхенджа та будь-якої іншої доісторичної кам’яної пам’ятки”.
Автор фото, Vivien Cumming
Стоунхендж досі відкриває нові таємниці та порушує питання, на які поки що немає відповіді
Для створення моделі дослідники вивчили монумент за допомогою лазерних сканерів й побудували дуже детальну копію. Щоправда, довелося пожертвувати масштабом: лише версія в 12 разів менша за оригінал помістилась в акустичну камеру в Салфордському університеті в Англії, де й працює команда.
Камера відтворювала відкритий простір, де розташований Стоунхендж.
“У сучасному вигляді Стоунхендж втратив чимало кам’яних брил”, — пояснює професор Кокс.
Загалом процес створення 157 каменів за допомогою техніки 3D-друку зайняв близько шести місяців.
Після того, як брили пофарбували в сірий колір й правильно розташували відповідно до комп’ютерної моделі, почався складний процес тестування.
“Оскільки ми мали справу з моделлю в масштабі 1:12, довелося встановити динаміки й мікрофони у різних внутрішніх та зовнішніх точках”, – каже Кокс.
Кожен випромінювач лунав у діапазоні від низьких до високих частот. Звуки модулювали так, щоб звучання взаємодіяло з камінням так, як в реальних умовах.
Професор створив копію Стоунхенджа в масштабі 1:12
За межі мінімонумента звук не виходив, а звуки з динаміків, розташованих зовні, також посилювалися.
Ба більше – всередині моделі не було луни: внутрішнє кільце з каменів розбивало й поглинало звукові хвилі, що відбивалися від зовнішнього кільця, і не давали йому формуватися.
Дослідники з’ясували, що форма й розташування каменів дозволяють посилювати і покращувати звук, що розташований в центрі, — і голоси, і музику. При цьому звуки не поширюються за межі монумента, навіть якщо слухачі перебувають поруч з каменями.
Ці результати показали, що Стоунхендж дозволяв людям усередині кола чути одне одного досить добре, тоді як ті, хто був зовні, нічого не чули й не брали участі в церемоніях.
Дослідження професора Кокса підтверджує теорію про те, що Стоунхендж, можливо, використовувався для ритуалів, призначених для обраних. А одне дослідження навіть вказує на можливість вирощування живоплоту навколо мегаліту, щоб ті, що були зовні, не бачили, що там відбувається.
Після того, як у 2020 році Кокс оприлюднив початкові результати дослідження, його команду зацікавили нові питання – наприклад, як люди всередині кола могли змінювати акустику.
Нещодавно науковці завершили низку нових вимірювань, розмістивши довкола моделі близько 100 маленьких дерев’яних фігурок.
“Ми знаємо, що люди, які були всередині, змінювали акустику, оскільки ми поглинаємо звук, – пояснює керівник дослідження. – Ми хочемо кількісно оцінити, як це могло змінитись у міру того, як все більше людей потрапляло в коло”.
Автор фото, marc zakian/Alamy
В останньому дослідженні вчені також детальніше вивчали сприйняття звуків під різними кутами.
Наприклад, бокове звучання істотно покращує чутність і якість музики у концертному залі.
Кокс визнає, що нерозкриті питання про Стоунхендж не дозволяють йому зробити остаточні висновки. При цьому він розглядає свої акустичні дослідження як ще один інструмент для пошуку додаткових підказок і створення чіткішого уявлення про історичну пам’ятку.
“Церемонії зазвичай передбачають наявність певної форми звуку: музики, розмови чи співу. І ми знаємо, що коли люди хотіли, щоб їх почули, вони мали стати всередину кола, — розповідає професор. – Але проблема акустичної археології полягає в тому, що звук зникає, тому ми ніколи не можемо бути впевнені в тому, що там насправді відбувалося”.
Вчений розуміє, наскільки люди зачаровані всім, що пов’язане зі Стоунхенджем.
“Гадаю це додає таємничості спроможності наших предків створювати найдивовижніші пам’ятки”.
СТОУНХЕНДЖ: ХТО ПОБУДУВАВ? З ЯКОЮ МЕТОЮ? ЯК ДАВНО?
Стоунхендж – це одне з найстаріших і дивовижних споруд на нашій планеті. Мовою древніх кельтів Stonehenge означає «камені, що танцюють». Цей дивовижний монумент називають кам’яною загадкою Європи, він знаходиться в долині Солсбері, графство Вілтшир, Великобританія.
Коли побудували «камені, що танцюють»?
В цілому Стоунхендж – це комплекс з 83 мегалітів, кожен з яких важить близько 5 тонн, 30 кам’яних блоків по 25 тонн, і 5 каменів, вагою близько 50 тонн. Кам’яні блоки майстерно складені, вони утворюють аркові отвори, які колись вказували на сторони світу. Камені, з яких збудований Стоунхендж, відрізняються один від одного.
Деякі зроблені з вапняку, деякі – з пісковику і вулканічного туфу, інші – з долериту і застиглої вулканічної лави. Блакитні камені, що складаються з туфу, лави й долериту, зустрічаються тільки в Уельсі, в 320 км від місця, де зведений Стоунхендж. Камені доставляли з каменоломень кілька сотень людей. Тільки уявіть, яких титанічних зусиль вимагала така праця.
Археологи довго не могли прийти до єдиної думки щодо дати побудови цього архітектурного пам’ятника. Річ у тім, що будівництво велося в три етапи:
- приблизно в 3500 році до н.е. викопані рови та ями для установки каменів,
- близько 2000 року до н.е. почалося будівництво першого кола,
- в 1100 році створили зовнішнє коло.
Хто і як побудував Стоунхендж?
Стародавні майстри вміло обробляли й шліфували камені перед їх установкою. Після викопувалися ями, стінки яких перед установкою монолітів обкладали товстими кілками з колод. За допомогою мотузок і канатів гігантові надавали вертикальне положення, а потім швидко утрамбовували землю навколо каменя.
А от щодо багатотонних перекладин у вчених виникли сумніви: не підйомним же краном або вертольотом їх піднімали? Деякі дослідники вважають, що валуни піднімали по земляних насипах, інші вважають, що за допомогою штабелів з колод.
Хто спорудив таку величезну споруду, як і раніше залишається загадкою. Не дивно, що це місце швидко обросло легендами та міфами.
У 17 столітті люди вважали, що Стоунхендж – це справа рук гігантів або циклопів. Раніше ці заслуги приписували дияволу, пізніше – Мерліну, чарівникові, що жив за часів короля Артура, який магічним чином переніс валуни з Ірландії в долину Солсбері. Втім, ким би не були дивовижні будівельники, вони володіли величезними знаннями в галузі геології, геометрії, астрономії.
Навіщо побудували Стоунхендж?
Мегалітичний пам’ятник спорудили люди, які не залишили письмових свідчень. Тому можна тільки здогадуватися про його цілі. В цьому відношенні висловлювалися сотні теорій, також згадуються надприродні сили (переміщення валунів вагою в 50 тонн на десятки або сотні миль в стародавні століття здається неможливим). Теорія про те, що Стоунхендж – це робота кельтських священиків-друїдів, спростована.
Вчені мають ще декілька теорій, які пояснюють з якою метою міг бути побудований Стоунхендж:
Астрономічна мета
Продумано встановлені камені могли використовуватися для спостереження календарних явищ (зокрема, дні літнього та зимового сонцестояння). За межами кола у північно-східного входу знаходиться Heel Stone, самотній камінь висотою близько 5 м. Людина, що стоїть всередині кола, обернена на північний схід (до Heel Stone), бачить, як сонце встає над ним рівно в день літнього сонцестояння.
Трудомістка побудова будівлі, що служить тільки обсерваторією, гігантським календарем, здається дивним. Але люди в той час не могли визначити дату, важливу для сільського господарства, релігії, суспільства.
Релігійна мета
Інша теорія говорить, що в Стоунхенджі проводилися релігійні ритуали, які використовувалися для поклоніння предкам. Не можна виключати, що тут, в місці, призначеному для мертвих, закінчувалася похоронна процесія, яка починалася в інших будівлях, що не збереглися до наших часів (місцях, призначених для проживання).
Вищезазначені асоціації з календарем також можуть мати ритуальне значення.
Лікувальна мета
Згідно з наступною теорією, доісторичні люди шукали в каменях магічні цілющі властивості. Тому Стоунхендж був місцем паломництва, куди ходили хворі. Це припущення підтверджується виявленими тут скелетними останками з фізичними вадами.
Камені Стоунхенджу
У структуру цього загадкового комплексу входить кілька особливих каменів, які були виділені вченими під час досліджень:
- Вівтарний камінь. Розміщується в центрі і являє собою монолітну брилу вагою в 6 тонн. Вчені припускають, що він був доставлений сюди з Уельсу.
- П’ятковий камінь. Його можна побачити на відстані близько 85 метрів від вівтарного. Цей моноліт отримав свою назву через невелике заглиблення у верхній частині. Цікаво те, що в день літнього сонцестояння світло встає саме над цим каменем.
- Камінь-плаха. Цей моноліт можна побачити навпроти П’яткового каменю. Своєю назвою він зобов’язаний тому, що за багато століть на ньому залишили криваво-червоні сліди оксид заліза.
- Блакитні камені. Вони складають цілу групу. Саме з цих каменів складене внутрішнє коло споруди. Результати досліджень показали, що саме цей тип каменів був доставлений на місце будівництва здалеку, але яким чином поки незрозуміло.
Цікаві факти
Безліч питань дає місце для ряду припущень. Розглянемо кілька цікавих фактів про Стоунхендж, про які ви ще не знали.
- Кажуть, що камені несуть величезну енергію. Людина, яка доторкнеться до них, наділяється величезною духовною силою.
- Під час розкопок 1920 року за одним з каменів була знайдена пляшка портвейну. На етикетці пляшки також відзначався рік – вино з’явилося в 1810 році. Але пробка згнила й велика частина вина пролилася.
- Частина Англії, де знаходиться Стоунхендж, – одна з найбільш небезпечних. Кромлех розташований на Зальцбурзькому плато, яке слугує одним з основних навчальних районів британської армії. Ця область країни стала ціллю мінімум 8 млн артилерійських снарядів, причому, близько 10000 з них ще не вибухнули.
- Чарльз Дарвін в окрузі Стоунхенджа вивчав черв’яків. У 2-й половині свого життя він приділяв велику увагу черв’якам, намагався довести їх важливу роль в природі. Для досліджень він вибрав черв’яків навколо кромлеха. Уздовж Стоунхенджа Дарвін виявив кілька археологічних особливостей, ставши першим археологом, що вивчає це місце.
- Хоча кромлех існує 3500 років, перша згадка про нього відноситься до XII століття.
Таємниця Стоунхенджа – одна з багатьох, над розгадкою якої марно працюють сотні вчених. Цікаво, скільки ще сюрпризів таїть в собі наша планета?
Ми у FACEBOOK
Приєднуйтесь до нас