Поняття покарання. Види покарань

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України),

Ознаки покарання:

  • 1) є заходом примусу;
  • 2) застосовується від імені держави;
  • 3) застосовується лише за вироком суду;
  • 4) застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;
  • 5) полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є: а) кара за вчинений злочин; б) виправлення та перевиховування засуджених; в) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Згідно зі ст. 52 КК України, покарання поділяють на три групи:

  • 1) основні — громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний термін, довічне позбавлення волі;
  • 2) додаткові — позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна;
  • 3) такі, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові — штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу. Штраф як додаткове покарання може бути призначено лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК України.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несилачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковувані мінімуми доходів громадян, але на термін не більше двох років.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Згідно зі ст. 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Згідно з ч. 1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Громадські роботи. Згідно з ч. 1 ст. 56 КК України, полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на термін від шістдесяти до двохсот сорока годин і тривають не більше як чотири години на день, Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої груп, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям служби на визначений термін.

Виправні роботи. Згідно зі ст. 57 КК України, встановлюються на термін від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем праці засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт здійснюється відрахування у дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Виправні роботи не застосовуються: до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли віку шістнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Довічне позбавлення волі. Довічне позбавлення волі, згідно зі ст., 64 КК України, встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний термін. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин до 18 років і до осіб віком понад 65 років, а також: до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Службове обмеження для військовослужбовців. Згідно зі ст. 58 КК України, проявляється у позбавленні майнового характеру: в дохід держави проводиться відрахування у розмірі, встановленому вироком суду, у межах від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого; засудженого не може бути підвищено на посаді, у військовому званні, термін покарання не зараховується йому у термін вислуги років для присвоєння чергового звання. Воно застосовується на термін від шести місяців до двох років.

Покарання у вигляді конфіскації майна. Полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього майна або його частини, що є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або вказати предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК України (ст. 59 КК України). Перелік майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду, визначений у додатку до КК України.

Арешт. Новий вид основних покарань. За своєю природою він є різновидністю позбавлення волі на короткий термін (від одного до шести місяців), що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції, яке має здійснити на нього шоковий виправний вплив. Арешт допустимо застосовувати до всіх засуджених, у тому числі й до непрацездатних осіб, осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби. Не можна застосовувати це покарання до осіб віком до шістнадцяти років, до вагітних жінок та жінок, котрі мають дітей віком до семи років (ст. 60 КК України).

Обмеження волі. Справляє двоякий вплив на засудженого: а) він обмежується в свободі пересування і виборі місця проживання; б) він обов’язково залучається до праці. Засуджені відбувають це покарання у кримінально-виправних установах відкритого типу без ізоляції від суспільства. За ними у встановленому порядку здійснюється нагляд. Обмеження волі є покаранням на певний термін — воно може призначатися судом на термін від одного до п’яти років.

Цей вид покарання не може застосовуватися до: а) неповнолітніх; б) вагітних жінок; в) жінок, котрі мають дітей віком до чотирнадцяти років; г) осіб пенсійного віку; ґ) військовослужбовців служби на певний термін; д) інвалідів першої і другої груп (ст. 61 КК України).

Тримання в дисциплінарному батальйоні. Застосовують винятково до військовослужбовців служби на певний термін. Таке покарання є одним із видів основних покарань, що застосовується на термін від шести місяців до двох років. Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується судом у випадках, передбачених чинним КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на термін не більше двох років тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий термін (ст. 62 КК України).

Позбавлення волі. Полягає у примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний термін до кримінально-виконавчої установи. Це основне покарання може застосовуватися на термін від одного до п’ятнадцяти років винятково тоді, коли воно вказане в санкціях норми КК України, яке передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також у порядку амністії чи помилування при заміні довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний термін.

Також воно може застосовуватися, коли суд прийде до висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі.

§ 27. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

У разі вчинення особою злочину, вона зазнає державного осуду та обмежень особистого чи майнового змісту, які покладають на неї уповноважені органи держави. Це є кримінальна відповідальність. Ви вже знаєте, що вона можлива тільки за ті діяння (дію або бездіяльність), які кримінальний закон визнає як злочин.

Кримінальна відповідальність виникає тоді, коли є склад вчиненого злочину. Це називають фактичною підставою кримінальної відповідальності.

Утім, для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідна й процесуальна підстава – вирок, який виносить суд від імені держави.

Під час розслідування кримінальної справи, окрім складу злочину та індивідуальності особи, з’ясовують також обставини, за яких вчинено кримінально каране діяння.

Як ви знаєте, в ККУ вказано обставини, які унеможливлюють злочинність діяння.

До них належать необхідна оборона, крайня необхідність, фізичний чи психічний примус, спричинення шкоди при затриманні особи, яка вчинила злочин, виконання наказу, розпорядження чи спеціального завдання тощо. За наявності таких обставин кримінальна відповідальність не настає, оскільки зовнішньо подібні до злочину діяння (наприклад, убивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знищення чужого майна) спрямовані на захист суспільних інтересів, інтересів особи. Тому вони є суспільно корисні або здійснені через фізичний чи психічний примус.

Коли суд призначає покарання, то він обирає його вид і міру. У ККУ є обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність особи, винуватої у вчиненні злочину. Скажімо, це зізнання, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітньою особою. Такі обставини визнають і тоді, коли злочин учинено внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, під впливом погрози, примусу, через матеріальну, службову залежність чи у стані сильного душевного хвилювання.

Кримінальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, основний зміст якої – покладання на винувату особу примусового обов’язку зазнати у встановленому законом порядку державного осуду, понести передбачене кримінальним законом покарання у разі його призначення.

Суворіше покарання призначають, якщо: особа вчинила злочин повторно чи в складі групи осіб за попередньою змовою; вчинила суспільно небезпечне діяння на підставі расової, національної та релігійної ворожнечі або розбрату; коли злочин учинено з особливою жорстокістю або він спричинив тяжкі наслідки. Це обставини, які обтяжують покарання. До них ККУ відносить також вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку, або особи, що перебуває в безпорадному стані, або щодо особи, яка залежить матеріально чи по службі від винуватого; із використанням малолітнього або особи, що страждає на психічне захворювання чи недоумство; у стані алкогольного сп’яніння або у такому, який спричинило вживання наркотичних чи інших одурманюючих засобів тощо.

А ось примирення потерпілого з винуватою особою чи передання її на поруки, зміна обстановки чи закінчення строку давності – це підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

У групах установіть, за які з наведених правопорушень особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Представте результати своєї роботи іншим групам.

A. Водій вантажного автомобіля Микита викинув побутове сміття на узбіччі лісу.

Б. Олена зберігала вдома травматичну зброю без спеціального дозволу.

B. Георгій жив этого, що продавав речі, які діставав із могил.

2. Що таке покарання

На основі тексту пункту параграфа визначте сутність і цілі покарання. Коротко запишіть це в зошит.

Представте результати своєї роботи однокласникам і однокласницям.

За вчинений злочин особа притягується до кримінальної відповідальності у форм і покарання.

Із Кримінального кодексу України

Стаття 50. Поняття покарання та його мета

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання має індивідуальний зміст – воно застосовується лише до конкретної особи, яка вчинила злочин. Метою покарання є кара – своєрідна відплата особи за вчинений злочин. Покарання спрямоване й на виправлення засудженої особи – такі зміни її психічного стану, за якого вона не скоюватиме злочинів. Воно має і превентивну мету, запобігаючи вчиненню засудженою особою та іншими особами злочинів у подальшому.

На основі схеми назвіть ознаки покарання та стисло запишіть їх у зошит.

Представте результати своєї роботи однокласникам і однокласницям.

3. Які є види покарань

Які види покарань ви знаєте? Яке покарання, згідно з ККУ, найм’якше, а яке – найсуворіше?

Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Якщо суд визнає особу винуватою у вчиненні злочину, то за його вироком такій особі призначають покарання. Як ви вже знаєте, до винуватої особи суд може застосувати лише те покарання, про яке йдеться в санкції статті ККУ, що описує саме той злочин, який вона вчинила.

ККУ передбачає 12 видів покарань. Вони можуть бути основними (приміром, громадські роботи чи позбавлення волі), додатковими (скажімо, конфіскація майна) і такими, що застосовують і як основні, і як додаткові (наприклад, штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю).

Розгляньте таблицю, де наведено види покарань у тому порядку, як їх описано в ККУ, – від найм’якшого до найсуворішого. Скориставшись таблицею, складіть у зошиті переліки покарань, які:

б) пов’язані з обмеженням свободи особи;

в) передбачають виконання певних робіт;

г) стосуються військовослужбовців.

ВИДИ ПОКАРАНЬ