Крістофер Нолан став найкращим режисером за останні 25 років: його фільмографія

За версією опитування від Rotten Tomatoes, Крістофер Нолан обігнав Дені Вільнева з результатом 56 % і став найкращим режисером за останні 25 років. Третє і четверте місце зайняли Демієн Шазелл та Джордан Піл.

Чимало фільмів Нолана були позитивно оцінені світовими кінокритиками та 9 з них зібрали понад 4 мільярди доларів касових зборів. Це зробило його також одним з найуспішніших режисерів сучасності, передає 24 Канал.

До того ж 3 фільми режисера (“Пам’ятай”, “Темний лицар”, “Початок”) входять до переліку 100 найвеличніших фільмів 21 століття за версією ВВС.

Біографія та особисте життя Крістофера Нолана

Нолан народився в Лондоні. Його батько був англійцем і займався рекламними проєктами, а мати – американкою і працювала стюардесою. У родині він був середньою дитиною, мав як молодшого, так і старшого братів. Своє дитинство Нолан провів в Лондоні та Чикаго.

У віці 7 років, закохавшись у кінематограф, він почав знімати короткі фільми на батьківську Super 8 камеру, де використовував іграшкових солдатиків, додававши до цього елементи екшну. Особливо у дитинстві його зачарував фільм “Космічна одіссея 2001 року”. Приблизно у віці 8 років він створив свою першу лялькову мультиплікацію під назвою Space Wars.

У 18 років отримав подвійне громадянство. Навчався в Лондонському університеті на факультеті англійської літератури. Протягом цього періоду він створював короткометражні фільми, один з яких – “Крадіжка”, в 1996 році був представлений у Кембриджі на фестивалі.

Юний Крістофер Нолан / Haileybury

У 1997 році одружився з Еммою Томас, яка активно співпрацює з ним як продюсерка під час всіх його проєктів. Пара виховує чотирьох дітей (Олівера, Магнуса, Рорі та Флору) і мешкає в Лос-Анджелесі, що в Каліфорнії.

Фільмографія Крістофера Нолана

Своє перше визнання він здобув після релізу психологічного трилера “Мементо” (2000 рік), у якому сюжетна лінія побудована на викривленні часу. Цей фільм відкрив перед ним можливість зняти великобюджетний трилер “Безсоння” (2002 рік) та драму “Престиж” (2006 рік).

Подальший успіх режисеру принесли такі роботи:

  • супергеройська трилогія “Темний лицар” (2005 – 2012 роки),
  • науково-фантастичний трилер “Початок” (2010 рік),
  • науково-фантастична стрічка “Інтерстеллар” (2014 рік),
  • військова драма “Дюнкерк” (2017 рік),
  • науково-фантастичний бойовик “Тенет” (2020 рік).

У 2023 році зняв “Оппенгеймера” про батька ядерної бомби, який зібрав понад 700 мільйонів доларів у світовому прокаті й за рівнем касових зборів зайняв четверте місце в цьому році.

“Оппенгеймера”: дивіться трейлер

Актуально, як ніколи: огляд фільму “Оппенгеймер” від Крістофера Нолана

20 липня 2023 року в український прокат вийшла біографічна драма Крістофера Нолана “Оппенгеймер” про “батька атомної бомби”. Чому фільм сміливо може претендувати на звання одного з найкращих у цьому році, читайте в огляді УНІАН.

УНІАН ділиться враженнями про фільм “Оппенгеймер” (Oppenheimer).

Про режисера

Британець Крістофер Нолан вважається одним з найкасовіших, найвідоміших і найвпливовіших кінематографістів сучасності. І як би хто до нього не ставився – чи захоплено, чи скептично – кожна його нова робота завжди викликає шалений ажіотаж.

Стиль Нолана завжди є впізнаваним. В першу чергу, завдяки візуальній частині, для якої характерні приглушені тони, масштабні сцени, стильні герої та увага до деталей. Також для його фільмів найчастіше характерні нелінійне оповідання та науково-фантастична основа. У звуковому оформленні Нолан віддає перевагу повільному атмосферному оркестровому супроводу, а ще велику увагу режисер приділяє діалогам.

Свій перший повнометражний фільм – неонуарний трилер “Переслідування” – Нолан представив в 1998 році, чим одразу ж привернув увагу критиків. Через два роки він випустив психологічний трилер “Пам’ятати” на основі оповідання свого молодшого брата Джонатана (який є співавтором кількох фільмів свого старшого брата) з Гаєм Пірсом і Керрі-Енн Мосс в головних ролях. Фільм став поворотним в кар’єрі Нолана, принісши йому визнання критиків і безліч престижних нагород і номінацій, серед яких – номінація на “Оскар” для братів Ноланів в категорії “Найкращий оригінальний сценарій”.

“Оппенгеймер” став 12-ю режисерською роботою Крістофера Нолана / фото Universal Pictures

На даний момент в послужному списку Крістофера Нолана 11 фільмів, серед яких трилогія про Бетмена (2005, 2008, 2012) з Крістіаном Бейлом, “Початок” (2010), “Інтерстеллар” (2014), “Дюнкерк” (2017) і “Тенет” (2020). Всі вони були позитивно прийняті критиками, принесли значні касові збори і отримали безліч нагород і номінацій. “Оппенгеймер” став його 12-ю режисерською роботою, і дехто з критиків вже встиг охрестити фільм найкращою роботою режисера.

Про що фільм

Напевно, коли у 2021 році Нолан оголосив, що його наступний фільм буде присвячений американському фізику-теоретику Роберту Оппенгеймеру, якого називають “батьком атомної бомби”, він ще не усвідомлював, що у 2023 році, коли фільм потрапить на екрани, він буде настільки актуальним.

Фільм знятий на основі біографічної книги “Американський Прометей: Тріумф і трагедія Дж. Роберта Оппенгеймера”, написаної Каєм Бердом і Мартіном Дж. Шервіном та виданої у 2005 році. В 2006 році книга була нагороджена Пулітцерівською премією. Це перший біографічний фільм у кар’єрі Нолана.

Оскільки це фільм-біографія, в принципі, жодної інтриги щодо сюжету тут немає. І, тим не менш, Нолану вдалося здивувати глядача подачею. Нолан не став робити черговий тригодинний занудний байопик “від початку до кінця”, а натомість вдався для свого улюбленого прийому з нелінійним оповіданням.

З одного боку, фільм розповідає про кар’єру Оппенгеймера – від його навчання у Кембріджі та викладання у Європі до роботи над програмою розробки ядерної зброї у США під назвою “Мангеттенський проект”, безпосередньо випробовування ядерної бомби і усвідомлення того, що він накоїв. З іншого боку, фільм охоплює його особисте – Оппенгеймер мав доволі складний характер, і в ньому одночасно уживалися типовий замкнений вчений та завсідник лівацьких тусовок і бабій. Його шлюб був далекий від ідеалу, він навряд чи був хорошим батьком, а ще він умів наживати собі ворогів.

Власне, стосунки з одним з таких ворогів і вилилися в надзвичайно вдале обрамлення фільму у вигляді судової драми. По ходу сюжету глядач постійно переноситься в маленьку кімнатку, в якій закрита урядова комісія має визначити, чи не є Оппенгеймер, якого ще кілька років тому уся Америка піднесла ледь не до статусу бога, шпигуном Радянського Союзу – саме в цей період в США було антикомуністичне загострення, коли вороги держави ввижалися усюди. Відбулося це з легкої подачі бізнесмена та політика Льюїса Штрауса, якого за кілька років до цього Оппенгеймер публічно принизив. Штраус розробив майже ідеальний план “холодної помсти”, який позбавив Оппенгеймера його статусу, впливу та роботи майже до кінця його життя.

При цьому “Оппенгеймер”, в тому числі через візуальну складову, несе потужний антиядерний месседж, даючи зрозуміти, що використавши ядерну бомбу проти Хіросіми і Нагасакі, американці не стільки завершили Другу світову війну, скільки запустили нову – спровокована цим гонка озброєння згодом вилилася у те, що ми маємо сьогодні, майже 80 років потому: реально існуючу загрозу ядерної війни та надпотужну зброю у руках божевільного кремлівського карлика.

Дивитися “Оппенгеймера” – суцільне естетичне задоволення / фото Universal Pictures

Дивитися “Оппенгеймера” – суцільне естетичне задоволення. Традиційно для себе, Нолан вибудував масштабну картинку, зняту на плівку IMAX принципово без використання комп’ютерної графіки. Так, усі спецефекти у фільмі – реальні, і навіть ядерний вибух, для відображення якого команда фільму розробила спеціальну вибухову суміш. Частину сцен режисер зняв на чорно-білу плівку, а решту – у традиційній приглушеній гаммі, чим вдало передав атмосферу 30-50-х років. Також дуже вдало були відображені галюцинації та видіння, що переслідували Оппенгеймера протягом усього життя.

Неймовірно атмосферну музику до фільму написав шведський композитор Людвіг Ґьоранссон, який свого часу написав саундтрек до ноланівського “Тенета”, а також фільмів “Крід”, “Чорна пантера” (за цей фільм він має “Оскар”), “Веном” та першого сезону серіалу “Мандалорець”.

Хто в головних ролях

Звісно, як зазвичай і буває у фільмах Нолана, чимала заслуга за успіх фільму лежить на акторах, яких режисер відбирає з особливим завзяття. І хоча зазвичай він дуже постійний у вподобаннях, тож ціла низка акторів кочують у нього з одного фільму в інший, цього разу він залучив більше нових імен, тоді як з попередніх робіт прийшло не так вже й багато акторів.

Втім, на головну роль Нолан таки обрав свого давнього любимчика – ірландського актора Кілліана Мерфі, якого наш глядач найбільше знає за серіалом “Гострі картузи” (а ми ж любимо його за більш ранні роботи на кшталт “28 днів потому”, “Пекло” та “Сніданок на Плутоні”). При цьому до цього Мерфі з’являвся у Нолана лише на другорядних ролях. Так, він зіграв доктора Джонатана Крейна у ноланівській трилогії про Бетмена “Темний лицар”, а також у фільмах “Початок” та “Дюнкерк”. Цього ж разу Нолан вирішив використати талант Мерфі на повну! І те, як актор перевтілився на свого героя, заслуговує щонайменше на номінацію на “Оскар”. Для цієї ролі актор помітно схуд, при цьому зумівши прекрасно зобразити Оппенгеймера на різних етапах його життя – від студентства до старості.

Кілліан Мерфі блискуче зіграв Роберта Оппенгеймера / фото Universal Pictures

“Сценарій “Оппенгеймера” потребував величезного акторського складу, аби зіграти десятки персонажів, які змінили світ у 20-му столітті. Кілліан Мерфі, який зіграв Роберта Оппенгеймера, був центральною фігурою фільму. Проте я розумів, що Кілліану поруч будуть потрібні актори, які могли б кинути йому виклик. В історії з такою кількістю різних облич кожен з героїв повинен був мати свою особливість і викликати довіру у глядачів, коли ті споглядатимуть на них з великих екранів. Тож для цієї місії нам вдалося зібрати феноменальний каст”, – розповів Крістофер Нолан у відеоролику про зйомки фільму.

Дуже приємно здивував Роберт Дауні-молодший – ми вже навіть підзабули, що він може грати когось ще окрім Тоні Старка! Він був дійсно дуже переконливий у ролі підлого маніпулятора з маніакальною жагою до влади Льюїса Штрауса, який заради банальної помсти вирішив знищити Оппенгеймера.

Роберт Дауні-молодший нагадав, що він не лише Тоні Старк / фото Universal Pictures

Також важливе місце у сюжеті фільму відіграли головні жінки у житті науковця – його дружина Кітті з нестримною жагою до алкоголю і гострим небажанням виховувати дітей, а також коханка Джин Татлок, чиї зв’язки з Комуністичною партією США були використані як доказ проти Оппенгеймера під час слухань у 1954 році. Їхні ролі впевнено витягли Емілі Блант (“Тихе місце”, “Круїз по джунглях”) та Флоренс П’ю (“Чорна вдова”, “Сонцестояння”, “Диво”).

Емілі Блант виконала роль дружини Оппенгеймера Кітті / фото Universal Pictures

Ще одна “велика” роль у фільмі дісталася Метту Деймону (“Розумник Уілл Хантінг”, “Одинадцять друзів Оушена”, “Марсіанин”), який чудово зобразив генерала інженерного корпусу Армії США Леслі Гровза, який разом з Оппенгеймером очолював “Мангеттенський проект”. До речі, до цього Деймон вже працював з Ноланом над фільмом “Інтерстеллар”.

Метт Деймон чудово зобразив генерала Леслі Гровза / фото Universal Pictures

Крім того, з попередніх робіт режисера сюди перейшли Кеннет Брана (“Дюнкерк”, “Тенет”), який зіграв данського фізика Нільса Бора, та Гері Олдмен (трилогія “Темний лицар”), якого майже не впізнати у ролі 33-го президента США Гаррі Трумена.

На решту другорядних та навіть епізодичних ролей, більшість з яких мають реальних прототипів, Нолан запросив теж не останніх людей в Голлівуді – Джош Гартнетт, Рамі Малек, Дейн Де Гаан, Бенні Сафді, Кейсі Аффлек, Меттью Модайн, Маттіас Швайгхьофер, Джеймс Д’Арсі, Ґустаф Скашгорд, Тоні Конті, Девід Дастмалчян, Джейсон Кларк… Загалом, якщо ми будемо перераховувати усіх, та ще й вказуючи, кого та як вони зіграли – ця стаття ніколи не закінчиться.

Реліз та реакція на фільм

Звісно, говорячи про випуск “Оппенгеймера” ми не можемо обійти стороною інтернет-феномен “Барбенгеймера”. Річ у тім, що фільм Нолана вийшов в один день з іншим претендентом на звання головного фільму року – романтичною комедією Грети Гервіг “Барбі” з Марго Роббі та Райаном Гослінгом (нашу рецензію ви вже можете почитати за посиланням). Тільки-но стало відомо, що обидва фільми вийдуть одночасно – мережу заполонили усілякі колажі та жарти на цю тему, а також конспірологічні теорії, чому так сталося. Одна з них – помста Крістоферу Нолану від кінокомпанії Warner Bros, яка випустила “Барбі”. Режисер співпрацював з WB з 2002 року, однак “чорна кішка” між ними пробігла у 2020 році, коли Нолан розкритикував студію за випуск його “Тенета” на стрімінговому сервісі HBO Max одночасно з релізом в кінотеатрах в розпал пандемії коронавірусу. Мовляв, так кіностудія “вбиває” справжній дух кіно. Тоді ж режисер вирішив розірвати співпрацю з Warner Bros. Так це чи ні – ми навряд чи дізнаємося, однак факт залишається фактом: WB проводить набагато більш агресивну маркетингову кампанію “Барбі” порівняно з тим, як Universal просуває “Оппенгеймер”.

Критики і глядачі високо оцінили “Оппенгеймера” / фото Universal Pictures

Прем’єра “Оппенгеймера” відбулася 11 липня у Парижі (на два дні пізніше, ніж “Барбі”). І критики, і глядачі дуже високо оцінили новинку. Так, на IMDb у фільму вражаючі 9 балів з 10 на основі 30 тисяч відгуків, тоді як на Rotten Tomatoes у нього 93% схвалення від критиків та 94% від глядачів. Тим часом, на Metacritic кінооглядачі оцінили його у 90 балів зі 100 з поміткою Must See, а широка аудиторія – на 9,1 бал з 10, що в обох випадках відповідає характеристиці “всезагальне визнання”.