Анатоліївна чи Анатолівна як правильно?

Анатоліївна – ім’я по батькові від імені “Анатолій” з жіночими іменами пишеться через букву “ї”. Таке написання є правильним відповідно до сучасних правил української мови.
Ірина Анатоліївна Лугова
Завтра до нас прийде Валентина Анатоліївна

Анатолівна – таке написання імені по батькові можна зустріти в деяких сучасних словниках української мови з поміткою, що воно утворене від імені “Анатоль”. В той же час, жодного імені “Анатоль” на теперішній час в Україні не зареєстровано. Використовувати таку форму імені по батькові можна тільки у тому випадку, якщо воно зафіксоване в паспорті людини.

Неправильно

Важливо! При написанні імені в офіційних документах слід використовувати той варіант, який зафіксований в паспорті людини, оскільки це тягне за собою юридичні наслідки.

Комментарии

«Жердочка» или «жордочка» как пишется?
Сомневаетесь в написании слова «жёрдочка»? С помощью орфографического правила определим правильный вариант. Давайте разберемся по порядку. Правильно пишется Существительное, согласно правилу правописания, пишется через «ё» – жёрдочка. Какое правило Написание «о» или «ё» под ударением после шипящего звука, к которым относится и наш «ж»,… Читать дальше »

Популярное

Последние комментарии

• Александр → Завишу или зависю как правильно?
• Александр → «Доскольки» или «до скольки» как пишется?
• Татьяна 75 лет → Уберу или убиру как правильно?
• Татьяна 75 лет → Уберу или убиру как правильно?
• Кобзон → «Оплочено» или «оплачено» как пишется?
• Григорий → Настенька или Настинька как правильно?
• Гость → Ищешь или исчешь как правильно?
• Иерарх Артанис → «СтЕнах» или «стенАх» ударение в слове?
• Саки Миянага → «ПолигрАфия» или «полиграфИя» ударение в слове?
• Саки Миянага → «ВолкОв» или «вОлков» ударение в слове?

СОФІЯ ОКУНЕВСЬКА: ПЕРША УКРАЇНСЬКА ЖІНКА-ЛІКАРКА ГІНЕКОЛОГ

Коли читаєш такі історії, двічі дивуєшся: заповзятості й відчайдушності українок і складності й непередбачуваності жіночої долі. Почитайте, паняночки, історію видатної українки Софії Окуневської, уродженки 1865 року Тернопільського повіту Королівства Галичини і Володимирії Австро-Угорської імперії, – впевнені, подумаєте так само…

Медицина у спадок

Батько Софії Окуневської – Атанас Окуневський походив з давнього українського роду «Окунів» і був священником, доки не померла його дружина і мама Софії Кароліна Лучаківська. Овдовівши, Атанас у вже досить дорослому віці зрікся сану, вступив на медичний факультет Віденького університету і став дуже шанованим повітовим лікарем на Буковині. До речі, його брат і дядько Софії Данило теж мав відношення до медицини – був знаним фармацевтом і одним з перших українців здобув вищу фармацевтичну освіту.

У п’ять років, після смерті мами, Софію віддали на виховання до тітки Теофілії Окуневської-Озаркевич, дружини впливового віце-маршалка, викладача теології, греко-католицького священика Івана Озаркевича. Він був дуже прогресивним, як для того часу і своєї посади, – товаришував з письменниками, науковцями. А тітка, навпаки, була дуже набожною і не підтримувала ні братове захоплення медициною, ні втечі юної Софії – поспостерігати за медичною практикою батька.

Втім, на дівчину повчання тітки не діяли

Неслухняне дівчисько

У 19 років Софія Окуневська несподівано для родини подалася на курс Львівської академічної гімназії і через рік склала іспити на атестат зрілості, що стало сенсацією, – одна з 13 дівчат на всю Австро-Угорську імперію і єдина в Королівстві Галичини дівчина, що отримала гімназійний атестат. На той час лише 40 українок взагалі мали середню освіту. А Софія до того ж складала «матуру» таким викладачам, як Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко, Олександр Кониський, Іван Белей і Юліан Кобилянський, брат письменниці Ольги Кобилянської.

Софія і Ольга Кобилянська ще дівчатами познайомилися в сім’ї Озаркевичів і з тих пір майже все життя дружили і підтримували одне одну. Саме Софія порадила письменниці писати українською і особисто навчала фонетиці. А Ольга підштовхнула Софію спробувати й себе у літературі і надрукувати в жіночому альманаху «Перший вінок» оповідання «Пісок. Пісок!»

Перший диплом, докторська і перший шлюб

У 22 роки Софія вступила на медичний факультет Цюрихського університету, в Австро-Угорщині жінок тоді ще не приймали до університетів. Отримавши диплом, вона стала першою жінкою-лікаркою в Австро-Угорщині та першою галичанкою, що здобула університетську освіту. А згодом, написавши докторську дисертацію про анемію крові, стала ще й першою жінкою, що отримала ступінь докторки медицини.

Софія в Цюриху зустріла Вацлава Морачевського – поляка, ветеринара, знаного критика польської влади і поборника української самобутності. У 25 років – пізно за тодішніми мірками – Софія виходить за нього заміж і, закохана, їде за чоловіком до Кракова, де йому запропонували роботу.

Лікарський фах Софії Окуневської в Польщі не визнали. Не через професійну нездатність, а тому що вона – жінка

Невизнане жіноче право

Вона «вибивала» собі офіційний дозвіл на самостійну лікарську практику аж на засіданні сенату Краківського університету, де все ж таки визнали її докторський диплом – через чотири роки після отримання в Цюріху. Втім, ні цей факт, ні навіть захист наукової праці «Вплив температури на осмотичний тиск еритроцитів» не допомогли Софії знайти гідну роботу. До того ж, вона народжує діток – сина Юрія, а за рік доньку Єву, і це теж не сприяло її професійній реалізації. Чоловіка тим часом запрошують на практику до Карлових Вар, а Софія, поки малі діти, їде гостювати до родини до Львова.

Вперше практикувати Софії дозволили у добродійній приватній «Народній лічниці» для бідних, яку очолив її двоюрідний брат Євген Озаркевич. Персонал працював тут на благодійних засадах, але Софії залежало не на грошах, а на можливості нарешті працювати лікарем. З-поміж різних відділень вона одразу обрала гінекологію і, фактично, стала першою гінекологинею в Галичині.

Лікарка від Бога

Софія, скучивши за улюбленою медичною справою, розгорнула при «Народній лічниці» активну діяльність: уперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, потім – курси акушерок. Також вона уклала словник української медичної термінології і була співініціаторкою створення «Лікарської комісії» – першої профспілки лікарів.

Окуневська була першим лікарем Галичини і Австро-Угорщини, хто почав використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією.

Окуневська вперше застосувала променеву терапію для лікування раку шийки матки

Невиліковна рана жіночого серця

Увесь період кар’єрного злету Софія Окуневська жила на два доми: сама мешкала і працювала у Львові і виїжджала у Карлові Вари, де мав успішну практику чоловік. В один з таких приїздів вона й дізналася про його зраду. Вацлав, якого вона в усьому підтримувала і поважала за українські погляди, з часом перетворився на ревного поборника Польщі. Виявилося, таку зміну поглядів спричинила жінка – відома польська художниця Марія Водзіцька, аристократка на 12 років молодша за Софію. Вона вела світське життя, мандрувала курортами і малювала портрети своїх коханців – Морачевського теж. Портрет її авторства досі зберігається у Львівській ветеринарній академії.

Софія важко пережила зраду чоловіка, вони розійшлися зі скандалом, і від повного відчаю її врятувала… Перша світова війна. Окуневська покинула свою львівську практику і пішла лікувати українців в австрійські табори. І вже по закінченню війни подала на офіційне розлучення і нарешті відкрила свою власну лікарську практику.

Фатальні випробування

Ще одна трагедія цієї видатної жінки – самогубство доньки Єви. Через кілька місяців після розлучення батьків вона наклала на себе руки. На рік Софія буквально замкнулася і не спілкувалася ні з ким, окрім пацієнтів і сина. Не меншим ударом смерть доньки стала й для колишнього чоловіка Вацлава Морачевського, якого після війни запросили викладати до Львівської академії ветеринарної медицини. Кажуть, урну з прахом доньки він завжди носив з собою – навіть на лекції. З урною доньки його й поховали у 1950 році.

Відродили до життя Софію син та новонароджена онука, а також громадські ініціативи – по траурі видатну лікарку дедалі частіше запрошували на лекції та зустрічі львівського жіноцтва, також вона увійшла до Українського товариства жінок з вищою освітою. Хоча продовжувала жити сама, і це, зрештою, зіграло фатальну роль.

Софія Окуневська померла… від раптового апендициту. Жінка, яка рятувала тисячі життів, у момент несподіваного нападу опинилася на самоті – нікого було навіть покликати на допомогу. Поки нарешті її госпіталізували, вже було пізно: вона померла у 61 рік від гнійного зараження.

Її поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. У сімейному склепі разом з нею лежать син, чоловік-зрадник, донька і онука Софія, названа в честь видатної бабусі.

Така от історія, україночки… В Галичині народилася ще одна видатна жінка – Кунгута Галицька, яка стала королевою Чехії і матір’ю польського короля, а ще була коханкою затятого ворога свого чоловіка і кохала його до смерті. Читайте її історію тут.
Радимо прочитати і про найкращу подругу Софії Окуневської Ольгу Кобилянську.

Орнітологія – наука про птахів

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

У заняттях наукою, як відомо, є своя естетика, як і у всякій іншій діяльності людини. Так ось, добре, коли естетика міститься не тільки в пошуку, в процесі пізнання і подібних речах. Естетика повинна бути і в об’єкті вивчення. Тому, мені здається, значний відсоток важливих досліджень в біології і був зроблений в двох областях: в орнітології і в ентомології. Комашки, як і птахи, з дитинства подобаються людям.

Правда, любити можна і великих ссавців. Але що стосується науки про ссавців, то багато висновків заважає робити їх відносна нечисленність. Ви за своє життя можете, припустимо, сто разів побачити тигра, зробити прекрасні роботи з його загальної біології або поведінки. І не більше. Інша справа, коли ви маєте справу з мурахами, мухами. У ентомологів найпотужніша частина робіт зроблена на метеликах, жуках, мухах. Генетика розцвіла на дрозофілах. Правда, це інший випадок: там вибирався зручний об’єкт для певних досліджень. Ось і зяблик, з яким ми працюємо, — це все той же випадок: одна з орнітологічних «дрозофіл» для вивчення міграції. Ми свого фрінгіллу, тобто зяблика по-латині взяли тому, що він легко живе в неволі, тому що у нас цих птахів багато, що їх багато скрізь: це наймасовіший вид в Європі. Перший вид за чисельністю.

Взагалі-то кажучи, птахів на Землі трохи більше, ніж ссавців, але вся справа в тому, що ми не часто бачимо ссавців, а об’єкт, який від вас ховається, не можна добре пізнати. Птахи ж трапляються нам всюди, за ними зазвичай легко і приємно спостерігати, вони перед очима. Куди ви не поглянете, скрізь – в місті, в селі, в степу, в лісі, в пустелі — ви майже напевно знайдете птицю. Нарешті, світ птахів, як це не дивно, набагато більш зрозумілий нам, ссавцям, ніж світ ссавців, тому що у птахів два джерела інформації — зір, в тому ж діапазоні хвиль, що і у нас, і слух — майже такий же, як наш. Те, що вони бачать і чують, то і ми бачимо і чуємо.

У комах або ссавців може грати першорядну роль нюх. І ви будете ставити начебто чисті досліди, але насправді вони будуть не чистими, тому що важко контролювати те, про що просто не підозрюєте. Як, наприклад, працювати з істотою, яка нюхає, наприклад, за три кілометри самку, яку ви і розгледіти то не можете?

Нарешті, птахи змушені в силу свого способу життя бути в багатьох відношеннях рекордсменами. Дуже багато властивостей у них розвинені до межі. І енергетика, і почуття часу. Так що це ще й вигідний об’єкт: вивчати рекордсменів у багатьох сенсах цікаво.

Словом, я хотів довести, що орнітологами робляться люди, які люблять птахів з дитинства і з дитинства більше знають про них.

Що вивчає орнітологія?

Але це не означає, що орнітолог – тільки вільний художник, який займається наукою заради щастя бачити птаха, що летить. Не можна сказати, що орнітологія лише інтелектуальна розвага. Багато загальних біологічних ідеї народжені орнітологами або базуються на даних, отриманих на птахах, — еволюційне вчення, зоогеографія, етологія, багато розділів екології.

Наприклад, один з фундаментів екології – демографія тварин; без неї неможливе розуміння того, як побудована популяція, як вона діє, як самоорганізується система. І ось тут одна справа, коли ви працюєте з популяцією, скажімо, наших зябликів, де майже всі птахи з народження мають кільця-паспорти, багаторазово протягом життя трапляються і перевіряються і де з однаковою інтенсивністю кільцювання триває вже протягом дев’ятнадцяти років при максимальній тривалості життя зяблика всього в одинадцять років. Тоді ви можете обробляти демографічні відомості про цю популяцію так само точно, як дані по місту з налагодженим обліком, де все відомо: хто помер, хто поїхав, хто на кому одружився, скільки дітей народилося…

Ви отримуєте розуміння популяційних проблем на одному рівні. Повідомлення тих лабораторій, які працюють з настільки прискіпливо вивченими популяціями, мають особливу вагу. Якщо ж ви просто підраховуєте чисельність популяції щурів або когось там ще, а потім всі розрахунки її структури робите за умовними шаблонами, то це зовсім інший рівень достовірності. І таке положення в багатьох розділах, необхідних для теоретичних побудов.

Якщо ви читаєте Дарвіна, то бачите, як часто ця найширше ерудована людина звертається до орнітологічного матеріалу. І в наш час: найбільший еволюціоніст Е. Майер – орнітолог, батьки етології Лоренц і Тінберген — орнітологи. Орнітологи такі відомі екологи і біоенергетики, як Ч. Кенді і його учень Ю. Одум, Д. Фарнер і Дж. Кінг, орнітологом був Е. Лек, який дуже багато зробив у вченні про регуляцію чисельності, і т. д…

Автор: Віктор Дольник, орнітолог.