§ 2. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЯК ЕПОХА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

Пригадайте, коли відбулося падіння Західної Римської імперії. Чи означало це кінець античної цивілізації? Свою відповідь обґрунтуйте.

ЩО ТАКЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Історичну епоху, що настала після найдавніших часів і тривала з середини V ст. до кінця XV ст., називають Середньовіччям. Відлік цієї епохи розпочинається із падіння Західної Римської Імперії, що стало страшною історичною катастрофою. У 476 р. перестала існувати держава, яка протягом тисячоліття була центром політичного розвитку й осередком культури для багатьох країн і народів. Завершує хронологічні межі Середньовіччя 1492 р., коли Христофор Колумб відкрив Америку.

Середньовіччя — період в історії Європи, що тривав з середини V ст. до кінця XV ст.

Саме поняття «Середньовіччя» «подарували» світові італійські поети й філософи, і вигадали його лише тоді, коли ця епоха вже завершувалася й розпочалася нова доба, нова історія (про неї ви дізнаєтеся в наступному класі).

Вогнища інквізиції (середньовічна мініатюра)

Інквізиція, про яку ви дізнаєтеся згодом з цього підручника, спалювала на вогнищах людей, звинувачених у відступництві від віри, чаклунстві

Італійці вважали, що в історії людства між «світлими часами» і новою добою тривали «похмурі століття». Перші відзнаменувалися розквітом Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, коли панували освіта, культура, розум. Розвиток людства, не гірший, ніж за античності, продовжився у нову добу. А століття, які відмежовують Стародавній світ і нову епоху, відзначилися виявами дикунства, забобонів та жахів, призвели до загального занепаду Європи. Так виник образ «похмурого Середньовіччя».

Недалеке минуле або сьогодення критикують завжди, натомість старі часи занадто ідеалізують. Згодом, коли Середньовіччя все далі відходило в минувшину, люди почали відзначати переваги і цієї доби порівняно з тим часом, у якому вони жили. Деякі навіть вважали, що епоха Середньовіччя була чи не найкращою в історії. Бо тоді, мовляв, повітря не було забруднене викидами із фабричних труб, людей не знищували смертоносною зброєю, створеною на основі новітніх технічних досягнень. Люди почали ідеалізувати середні віки, уявляючи, що тоді нібито справді панували шляхетність, мужність, цінувалася гідність. Ці часи сприймалися як доба рицарства, поетично зображеного в романах Вальтера Скотта та зверненнях до Прекрасної дами.

Насправді в Середньовіччі поєднувалися світлі, позитивні та похмурі, негативні події та явища. Не може бути тільки «поганою» чи «гарною» велика історична доба.

В історичних poманах рицарі є символами шляхетності та гідності (ілюстрації середньовічних книжок)

ПЕРІОДИЗАЦІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. Історики виділяють три періоди Середньовіччя: Раннє, Розвинуте, Пізнє.

У часи Раннього Середньовіччя формувалися держави на території Західної Європи, Скандинавії та на землях, заселених слов’янами і германцями.

До Розвинутого Середньовіччя вчені відносять період від XI ст. до початку XIV ст., коли зі швидким розвитком господарства з’являються міста, швидко зростає населення, виникає особливе середньовічне суспільство із притаманною йому культурою.

Пізнє Середньовіччя від початку XIV ст. і до кінця XV ст. характеризувалося сповільненням господарського розвитку, зменшенням людності, кризовими явищами в суспільстві.

Наступне століття ознаменувалося зародженням Нового часу.

Вівтар «Навчання св. Катерини». Робота художника Ганса Мемлінга

Роздивіться ілюстрацію. Спробуйте визначити особливості епохи Середньовіччя. Дізнайтеся про них більше з тексту параграфа та інших додаткових джерел інформації. Доповніть ілюстративний ряд.

ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Отже, від занепаду доби античності розпочався новий період зі своїми особливостями, новими центрами. Середньовіччя від давніх часів відрізняється тим, що значними історичними подіями була охоплена вся Європа, а не тільки узбережжя Середземного моря, як це було в давнину. Італія на два століття втратила провідну роль. Значного розвитку досягла Візантійська держава.

У період Середньовіччя в господарстві багатьох країн світу відбулися кардинальні зміни: сформувалися нові — феодальні відносини.

Основною особливістю феодалізму є васалітет — угода між васалом і сеньйором-землевласником, за якою васал отримував від сеньйора землю, присягався йому у вірності та військовому служінні, а сеньйор мав захищати свого васала (про це буде йтися в наступних параграфах).

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Особливості феодалізму в Європі та Україні

Деякі історики вважають, що феодалізм існував у Західній Європі, а на інших теренах виявлялися лише окремі його ознаки.

Наприклад, Київська Русь на початку свого розвитку (ІХ—Х ст.) не була феодальною державою. Її панівний стан складався не із землевласників, а з воїнів-купців, які жили за рахунок торгівлі, військової здобичі і податків (полюддя). Населення здебільшого складалося не з кріпаків, а з вільних селян, які жили племенами та родами. Існували на Русі і раби (переважно полонені), і зростаюча верства напіввільних селян-закупів — тих, які отримували позику від землевласника і ставали залежними від нього.

На Русі не було формальних договірних відносин між князем і боярином. Земельні володіння бояр були неумовними феодальними ленами*, а спадковою власністю (вотчинами).

* Лен — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалося васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.

Великий київський, а згодом і старші удільні князі панували над молодшими удільними князями. Але всі князі належали до однієї династії Рюриковичів, тому їхні взаємовідносини були більшою мірою міжродинними, ніж феодальними, зв’язками. Решта населення була вільною.

Феодалізація в Київській Русі розпочалася в середині XI ст. з поселенням княжої дружини. Тоді ж Київська держава почала розпадатися на удільні князівства (що нагадувало роздробленість у Західній Європі). Руські князі та бояри XII—XIII ст. керувалися рицарськими чеснотами, серед яких чільне місце посідав пошук честі та слави, вірність верховному владиці, боротьба з «невірними» (степовиками) тощо.

У Великому князівстві Литовському, до якого належала більшість українських земель із середини XIV ст. до 1569 р., був розвинутий феодалізм.

Таким чином, пік розвитку феодалізму в Україні припадає на період, коли на Заході він уже зникав.

У середні віки розширилась площа оброблюваної землі. Досконалішими стали знаряддя праці хліборобів: широко використовувалися плуг і борони, водяні та вітряні млини. Поліпшився обробіток ґрунту.

Чимало сучасних міст виникло саме в епоху Середньовіччя. Це стало поштовхом для розвитку господарства й культури.

Саме з середніх віків люди користуються порцеляновим посудом, дзеркалами, виделками, милом, окулярами, ґудзиками, механічними годинниками. З’явилися доменні печі. Вирішальне значення мав винахід пороху та вогнепальної зброї для розвитку військової справи. З розвитком мореплавства удосконалилося будівництво кораблів. Сміливі мандрівники дослідили значну частину суші, морів і океанів, відкрили нові материки — Америку й Австралію.

Культура початку Середньовіччя відрізняється своїм релігійним наповненням. Релігія глибоко проникла в побут і звичаї народів і стала основою розвитку їхньої духовної культури.

Видатних успіхів досягло мистецтво. Побудовані багато століть тому фортеці, храми, ратуші дотепер прикрашають міста.

У середні віки з’явилась перша друкована книга. Про новини люди почали дізнаватися з газет. Було відкрито університети, в яких розвивалися освіта та наука. Вчені винайшли термометр і барометр, телескоп і мікроскоп. Було створено вчення про обертання планет навколо Сонця, висунуто гіпотезу про існування безлічі світів.

Перший друкарський верстат

У середні віки утворились держави, що існують і в наш час: Англія, Франція, Іспанія, Польща, Чехія та ін. Сформувалися мови багатьох народів: англійська, французька, німецька, італійська тощо.

Тобто, порівняно зі стародавніми часами, людство зробило великий крок уперед у розвитку господарства і культури. Більшість явищ сучасного життя сягають корінням у часи зародження національної культури та національного характеру багатьох народів Європи — французів, німців, італійців; східних, західних і південних слов’ян.

Французьке місто Каркасон донині зберегло ознаки доби Середньовіччя (сучасне фото)

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ. Історію середніх віків учені вивчають через дослідження пам’яток матеріальної культури. Це знаряддя праці, якими в ті часи користувалися селяни та ремісники, зброя, меблі, посуд тощо. Вони зберігаються у багатьох музеях світу.

Середньовічна історія ближча до нашого часу, ніж історія Стародавнього світу. Добрими «оповідачами» тогочасного життя є історичні пам’ятки. У старовинних містах і в наші дні можна побачити квартали будинків ремісників і купців, фортеці й вежі, храми.

Історію середніх віків учені мають змогу відтворити, проаналізувавши численні писемні історичні джерела, що зберігаються в архівах. До таких документів належать описи володінь, звіти управителів маєтків, записи законів і указів правителів, вироки судів, заповіти, дарчі, купчі записи тощо.

Збереглося також чимало історичних творів-хронік (літописів) того часу. У них викладено події «від створення світу» і до періоду життя письменника-хроніста. Є й такі історичні твори, автори яких не тільки оповідали, а й прагнули систематизувати та пояснити події.

До наших днів дійшло чимало творів художньої літератури, праць учених і творів мистецтва: малюнки на книжках і килимах, картини і статуї в храмах.

Визначте, до яких джерел історії належить кожне зображення.

Ілюстрація до середньовічної поеми «Пісня про Роланда»

Як ви вважаєте, що історики можуть дізнатися з цього малюнка про облаштунки та зброю воїнів Середньовіччя, особливості битви та місце її проведення?

Для вивчення історії Середньовіччя дуже цінними є пам’ятки народної творчості: старовинні народні перекази, народні пісні, балади, казки, рицарські романи.

Учені черпають відомості про життя людей з багатьох джерел. Вони зіставляють їх, з’ясовують, наскільки правдиво в них відображено життя, а потім роблять висновки, пояснюють окремі події й цілі періоди історії.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Поясніть поняття «Середньовіччя».

2. Що вивчає історія середніх віків? Яке місце посідають середні віки в загальній історії?

3. Визначте періодизацію історії середніх віків.

4. Як учені дізнаються про життя людей у часи Середньовіччя? Назвіть основні джерела історії середніх віків.

5. Розкажіть про основні досягнення у розвитку господарства в середні віки.

6. Які важливі зміни відбулися в розвитку культури за доби Середньовіччя?

Мислю творчо і самостійно:

7. Чому в історичній пам’яті європейців закріпилися межі Середньовіччя, визначені 476 та 1492 роками? Певна історична доба розпочинається раптово чи з конкретної дати?

8. Що спільного та відмінного було між Київською Руссю та феодальною Західною Європою?

Умію працювати з картою:

9. Покажіть на карті, вміщеній у вашому атласі, Західну Європу, Скандинавію; землі, що були заселені слов’янами, германцями.

Обговоріть у групі:

10. Чи було Середньовіччя добою відсталості, чи часами розквіту цивілізації?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

Середина V — кінець XV ст. • доба Середньовіччя

Визначення та історія Середньовіччя, початок і закінчення періоду

До середньовіччя відноситься великий період розвитку суспільства в Європі і на Русі, який охоплює V—XV ст.вважається, що почався цей часовий відрізок після падіння Західної Римської імперії і закінчився з початком глобальної промислової революції.

Для розуміння цієї історичної теми необхідно знати коротко визначення, що таке Середньовіччя, його історичні рамки і основні етапи.

Характеристика суспільства

Кожна певна історична епоха характеризується своїми особливостями і неповторними рисами. Те ж саме відноситься і до середньовіччя, особливо до раннього етапу, коли відзначається повсюдне зміцнення ролі церкви.

Для середньовічного суспільства характерно:

• величезна роль церкви;
• часті Хрестові походи;
• аграрна спрямованість економіки;
• переважання сільського населення;
• феодальний лад;
• жорстке дотримання християнських заповідей ;
• становлення національних держав.

Після розпаду Західної Римської імперії величезні території виявилися, фактично, самоврядними. Водночас почалося будівництво окремих держав, в тому числі у Франції, численних німецьких князівств, в Італії, на Піренеях і у Великобританії.

Поступово формувалися національні спільності, для яких традиційний свою мову, культура та історія.

Первісний лад являв собою класичний феодалізм, проте надалі вся влада перейшла до монархів, над якими стояла тільки церква. Папа Римський, хоч і не володів власною армією, міг наказувати будь-якому королю.

Надалі з’явилася інквізиція, яка володіла розширеними правами, що призвело до гонінь на відьом і утиску сільського населення в різних країнах Європи.

Часові відрізки

Вчені досі сперечаються про часовий відрізок середньовіччя. У різних країнах цей період почався в різний час. Також необхідно враховувати той факт, що Західна Римська імперія хоч і розпалася приблизно в V столітті, але вже в III—IV ст.практично втратила свій вплив, особливо в північній частині Європи і на Туманному Альбіоні.

Прийнято виділяти 3 основних періодів середньовіччя:

1. Раннє – V-X ст.
2. Високе Середньовіччя – X-XIV ст.
3. Пізніше – XIV-XV ст.

повідомлення про середні століття Історія

Вважається, що раннє Середньовіччя – це смутний час роздробленості, нестабільності і верховенства церкви. У цей час відбувається лише формування окремих європейських держав, з’являються перші закони, за якими вчилося жити суспільство після розпаду величезної Римської імперії і втрати латинського права.

Вважається, що саме на цей період припадають численні криваві конфлікти, в тому числі кілька хрестових походів, які являли собою просто розграбування Єрусалиму і східних держав.

У Високе Середньовіччя відзначається урбанізація населення, що призвело до тяжких наслідків і, в першу чергу, до смертоносних епідемій бубонної чуми.

Також відзначається перехід від феодального ладу до монархічного, король або імператор отримував все більше влади і не залежав як від великих землевласників-багатіїв, так і від Папи Римського. Роль церкви почала поступово зменшуватися, що було пов’язано з кризою інквізиції та загальним просвітництвом.

Пізнє Середньовіччя-закінчення темного часу, століття науки і Просвітництва. Уже в XV столітті в Європі було сформовано суспільство, яке хоч їм володіло певними загальними традиційними і культурними цінностями, було індивідуальним в кожній конкретній країні. У Великобританії в XV і XVI століттях почалася промислова революція, що дало істотний поштовх для економічного розвитку цієї країни.

Незабаром такі ж процеси почалися і в інших державах Європи, ознаменувавши період Ренесансу.

Ранній період

Захоплення варварами Стародавнього Риму і падіння імперії — найважливіша історична подія. Протягом багатьох століть вся Європа була єдиним цілим і жила за романським правом. Однак в 476 році дикі племена галлів, гунів і вестготів захоплюють територію сучасної Італії, що призвело до падіння Риму і появи на континенті численних незалежних держав.

Європа на кілька століть занурилася в темряву, фактично, відзначався Історичний регрес, була втрачена культура, писемність і право.

Лише в VII-VIII столітті племена почали об’єднуватися, створюючи незалежні країни зі своєю неповторною культурою. З’явилися зачатки державності, при цьому населення було переважно сільським, що позначалося на побуті того часу.

Величезну роль в період Раннього Середньовіччя грала Церква, численні монастирі стали храмами науки, де вивчали фізику, хімію і астрономію. У ті часи духовенство регулювало всі аспекти життя, намагаючись зосередити всю владу в своїх руках.

Для періоду раннього Середньовіччя характерні часті походи хрестоносців в святі землі. Окремі такі компанії очолювали навіть французькі королі, князі і принци, які планували таким способом поліпшити свій фінансовий стан.

Відносини між Заходом і Сходом були вкрай натягнутими, проте вже в IX—XI ст.з’явилася стійка взаємовигідна торгівля з Китаєм і Персією.

Високе Середньовіччя

Період Високого Середньовіччя – час розквіту культури. Істотно розширився кругозір людини, змінилося його світогляд, життя вже не розглядалася як можливість спокутування первородного гріха. Світ бачився гармонійним і прекрасним, тому не дивно, що в цей час істотно зменшилася кількість воєн, практично припинилися Хрестові походи.

Налагодилася стабільна торгівля зі сходом, мандрівники і купці, повертаючись з далеких країн, ділилися враженнями про екзотичні держави, привозили різні прянощі, килими і фарфор. Все це суттєво підвищило рівень освіти європейців. Покращився добробут навіть у простих сільських жителів, які вже не голодували, а могли собі дозволити куди більше, ніж в період Раннього Середньовіччя.

Відзначається процес урбанізації, збільшується чисельність міського населення. Водночас по Європі прокотилося кілька страшних епідемій бубонної чуми, що зменшило чисельність жителів чи не на половину. У XIII столітті з’явилися перші університети, виборні представники органів влади, парламент і чітко діючі закони.

В Європі навчилися виплавляти чавун, були сконструйовані перші доменні печі, з’явилося книгодрукування.

Завершення епохи

Вчені досі сперечаються, що ж прийнято розуміти під пізнім середньовіччям і які тимчасові рамки цього періоду. На Заході вважається, що кінець Середніх віків припадає на 1492 рік, тобто відкриття Христофором Колумбом Америки. У російській історичній науці називається інша дата, яка знаменує початок промислової революції у Великобританії в XVI столітті.

Для пізнього Середньовіччя характерна поява великих міст, також в західних країнах відзначалися масштабні селянські повстання, підсумком яких стало отримання свободи сільськими жителями. Селяни вже не належали великим феодалам, а могли з легкістю переїжджати з села в місто і назад.

Пізнє Середньовіччя вінчається конфліктом між Францією і Англією, який отримав назву Столітньої війни. Таке протистояння то загасало, то знову розгоралося з новою силою, впливаючи на все, що відбувається в Західній Європі.

Підсумком цього конфлікту, під час якого загинуло кілька сотень тисяч осіб, стала перемога Франції за участю Жанни д’арк, одночасно відбувається формування європейського суспільства і встановлення кордонів багатьох континентальних держав.

Основні підсумки

Середньовіччя – тисячолітній етап розвитку Європи, який дозволив зробити істотний крок вперед у розвитку континентальних держав і суспільства. Якщо спочатку важливу роль відігравала Релігія, надалі домінувати в житті людей стала наука, закон і право.

Коротко і зрозуміло підсумками епохи середньовіччя є:

• поява великих міст;
• становлення християнства на більшій частині території;
• поширення перших університетів;
• поява літератури, архітектури та живопису;
• поліпшення матеріального добробуту простої людини.

Зміни, що відбулися в Європі за майже тисячу років середньовіччя, були по-справжньому величезними. Континент пройшов етап від темних віків, коли була практично повністю втрачена культура, писемність, а цивілізація зробила кілька кроків назад, до Просвітництва, з появою в багатьох державах перших ознак влади народу.

Селяни отримали вільність, були створені перші університети, а чисельність населення окремих міст стала перевищувати навіть мільйон жителів.

Повідомлення, доповіді та розповіді за тематикою середньовіччя пишуться сьогодні в старших класах школи з аналітикою соціальної значущості цього етапу і його історичних рамок. Інформація з конспектів і короткий зміст курсових робіт з цієї тематики буде актуальна для студентів гуманітарних вишів.