Клінічний перебіг та лікувальні заходи за псороптозу кролів

Ефективність ведення галузі кролівництва залежить від умов утримання кролів, а також
благополуччя господарств щодо різних захворювань, у тому числі й паразитарної етіології.
Різноманіття паразитів, що уражають кролів, включає представників найпростіших організмів,
гельмінтів й членистоногих. Одним з найпоширеніших акарозів у кролів є псороптоз, збудником якого
є кліщі виду Psoroptes cuniculi Delafond, 1859. Хвороба призводить до отитів, зниження апетиту,
погіршення якості хутра, схуднення, нерідко – смертності молодняка. Метою досліджень було
встановити особливості клінічного перебігу та ефективності лікувальних заходів за псороптозу
кролів. Дослідження проводили на базі лабораторії паразитології Полтавського державного
аграрного університету та в умовах одноосібних селянських господарств с. Нелюбівка Полтавської
області. Проведеними дослідженнями встановлено, що клінічна картина за спонтанного псороптозу
характеризувалася сильним свербежем в області вушних раковин кролів. Це супроводжувалося
трясінням головою, відвисанням вушних раковин, скуйовдженістю шерстного покриву біля основ вух.
Одночасно на внутрішній поверхні шкіри вушних раковин виявлено вогнища запалення, наявність
щільних кірочок. У зовнішньому слуховому проході в окремих випадках встановлено наявність
в’язкого секрету та закупорку корковими утвореннями зовнішнього слухового проходу. Визначено
ефективність застосування препарату «Девімектин 1 %» та фунгіцидно-акарицидної мазі «Ям» за
спонтанного псороптозу кролів. Встановлено, що лікувальний вплив місцевих обробок маззю «Ям»
проявлявся швидким зменшенням площі ураженої ділянки шкіри, зникненням гіперемії на 5 добу
експерименту. Діагностовано відсутність явищ ексудації, набряку та больової реакції. На 7 добу
лікування реєстрували зникнення клінічного прояву інвазії, однак за лабораторних досліджень у
кролів виявлено ембріональні форми розвитку кліщів. На 14 добу лікування тварин мазь «Ям» за
зовнішнього застосування показала 100 % ефективність. Лікувальний засіб «Девімектин 1 %» за
парентерального застосування виявився більш ефективним за псороптозу кролів, його
екстенсефективнсть вже на 7 добу сягала 100 %. Отримані дані дозволяють рекомендувати
випробувані лікарські засоби при проведенні лікувальних заходів за псороптозу кролів.

Псороптоз

Псороптидози (Psoroptidoses) — досить поширена в Україні група арахнозних захворювань тварин, яку спричиняють акариформні кліщі з родини Psoroptidae. Ця родина включає ектопаразитів трьох родів:Psoroptes, Chorioptes і Otodectes. Вони представлені десятьма видами псороптид.

ЕТІОЛОГІЯ

Залежно від роду й статі величина цих кліщів коливається у межах 0,3—0,8 мм: одних можна бачити неозброєним оком, інших лише за допомогою лупи чи мікроскопа. Форма тіла овальна, у деяких — овально-подовжена. Мають чотири пари 5-членистих кінцівок, з яких дві передні розвинені краще. Закінчується більшість кінцівок стебельцями з тюльпаноподібними присосками. Хоботок конусовидний, довгий. Ротові органи колючосисного й гризучого типів. Очі і трахеї відсутні. Статевий диморфізм виражений краще, ніж у саркоптесів.
Це бінімфальні кліщі. Самки яйцеродні. Розвиваються з метаморфозом. Розвиток одного покоління триває 10—20 діб. Живляться лімфою, епідермісом, запальним ексудатом. Паразитують усі стадії псороптид. Псороптеси — постійні й видоспецифічні ектопаразити овець, великої рогатої худоби, коней та кролів; хоріоптеси паразитують у цих же чотирьох видів тварин і, крім того, у кіз, і, нарешті, отодектес є паразитом м’ясоїдних — котів, собак та інших канід. Більшість цих захворювань реєструють в умовах стійлового утримання тварин, отодектоз — протягом усього року.

В Україні досить часто реєструють масові спалахи псороптозу серед овець, кролів, іноді у великої рогатої худоби та коней. Хоріоптозна інвазія зустрічається рідко, в той час як отодектоз — протягом усього року й майже повсюди.

Псороптеси, хоріоптеси та отодектес мають досить чіткі родові відмінності, в той час як видові у перших двох вважаються відсутніми.

ПСОРОПТОЗ КРОЛІВ

Це надзвичайно поширене в Україні акариформне захворювання кролів з 2-місячного віку, яке спричинює кліщ Psoroptes cuniculi. Хвороба характеризується ураженням переважно внутрішньої поверхні однієї чи обох вушних раковин, утворенням у них масивних, щільних кірок і пробок, супроводжується виникненням різного характеру отиту, розчісуванням уражених вух кінцівками, поширенням запального процесу на шкіру основи вушних раковин, на шию та кінцівки і переходом його на середнє і внутрішнє вухо, з подальшим ускладненням менінгітом.

Кролячий нашкірник суттєво не відрізняється від інших псороптесів.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ

Кролі інвазуються псороптесами при контакті з хворими тваринами, але частіше це трапляється через посередників та інвазовані предмети; У приміщенні кліщ зберігає життєздатність до 65 діб. Кроленята можуть заражуватися від своїх матерів. Хворобу реєструють у різні пори року, але частіше восени, взимку та навесні, тобто у прохолодні, з підвищеною вологістю місяці. Інколи спалахи інвазії спостерігаються і в дощове літо. Частіше уражуються кролі, яких утримують у вологих, темних приміщеннях при незадовільній годівлі.

ПАТОГЕНЕЗ

Внаслідок механічного подразнення та дії секрету слинних залоз нашкірника виникає інтенсивний свербіж. Кінцівками кролі розчісують уражені вуха. Пухирці, пустулки, що формуються у місцях паразитування кліщів, лопаються, а їх вміст потрапляє на шкіру вушної раковини та слухового проходу й, підсихаючи, утворює кірки. При розчісуванні травмуються кровоносні судини, кров з них може змішуватися з вмістом пухирців і забарвлювати кірки у червоно-коричневий колір. Кірки закупорюють слуховий прохід, порушують слух, вуха відвисають. При гнійному отиті можливе порушення цілісності барабанної перетинки і поширення патологічного процесу на середнє та внутрішнє вухо, що зовні проявляється викривленням шиї і поворотом голови на 90° у бік ураженого вуха. Заключним етапом цього процесу може бути гнійний менінгіт, при якому тварина гине.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Інкубаційний період триває 10—18 діб. Досить часто патологічний процес перебігає у легкій формі й спочатку супроводжується незначним свербіжем одного вуха, який поступово посилюється при збільшенні кількості кліщів. Потім хворі кролі починають трясти головами, розчісувати вуха кігтями ніг. Шкіра основи вушних раковин набрякає, потовщується, збільшується маса кірок і вухо звисає. При подальшому розвитку хвороби з слухового проходу витікає спочатку серозний, а потім гнійно-іхорозний ексудат, який склеює волосся основи вуха. У вушній раковині, змішуючись з лімфою, він утворює масивні кірки та пробки. Псороптоз набуває тяжкого перебігу. На цей час уражуються обидва вуха. У слуховому проході, на барабанній перетинці нагромаджується густа, в’язка маса коричневого кольору й смердючого запаху.

Внаслідок спільної дії кліщів і секундарної мікрофлори у хворих кролів порушується цілісність барабанної перетинки і патологічний процес охоплює середнє та внутрішнє вухо, а пізніше й головний мозок.

ДІАГНОСТИКА

Діагноз встановлюють, виходячи з даних клініко-епізоотологічних спостережень і грунтуючись на результатах акарологічного дослідження кірок, вийнятих пінцетом з ураженої вушної раковини. Під кірками, підігрітими у бактеріологічній чашці до температури 35—40 °С, уже через 10 хв візуально виявляють велику кількість рухомих, сіро-білих крапок. Перенісши кілька з них на предметне скло у краплю водно-гліцеринової суміші (1:1), мікроскопією уточнюють попередній діагноз.

ПСОРОПТОЗ КОНЕЙ

Це сезонне, з гострим або хронічним перебігом арахнозне захворювання коней, інших однокопитних, яке спричиняє конячий нашкірник Psoroptes egui. Хвороба характеризується ураженням шкіри шиї, тулуба та кореня хвоста й супроводжується свербіжем, дерматитом, облисінням окремих ділянок тіла, формуванням кірок, загальним виснаженням та погіршенням експлуатаційних якостей цих тварин. В Україні його реєструють рідко.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ

Джерелом інвазії є інвазовані псороптесами однокопитні. Збудник передається при контакті здорових тварин з хворими, а також посередньо — через упряж, скребачки, щітки та інший інвентар, одяг обслуговуючого персоналу. Збудник може до 2 міс зберігатися у конюшні. Реєструють хворобу головним чином з грудня по березень. Хворіють як дорослі коні, так і лошата. Незадовільні годівля, догляд та утримання, надмірна експлуатація призводять до швидкого поширення та тяжкого перебігу інвазії.

ПАТОГЕНЕЗ

Патогенний вплив конячого нашкірника пов’язаний в першу чергу з механічним подразненням рецепторів шкіри, викликаним повзанням кліщів, проколюванням шкіри самками, інокуляцією токсично діючої слини, а також підсихаючою на поверхні шкіри лімфою.Наслідком дії цих факторів є інтенсивний і безперервний свербіж, який зумовлює ще більше пошкодження шкіри, через що виникає дерматит, зростає інокуляція секундарної мікрофлори, збільшується надходження у кровоносне русло токсичних речовин різного походження, що змінює статус тварини. Вона худне, слабшає, молодняк відстає у рості. Наслідком дерматиту є облисіння, потовщення шкіри, яка стає сухою, складчастою, тріскається. Загальний стан тварини погіршується, і вона може загинути.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Інкубаційний період 7—12 діб. Свербіж з’являється спочатку в ділянці холки, шиї (під гривою) та кореня хвоста, а потім поширюється на плечі, боки, спину. На місці пухирців, що лопнули, формуються кірки різної товщини й величини. При значному ураженні втрачається еластичність і з’являється складчастість шкіри, волосся випадає Хвороба може перебігати за типом мокнучої екземи. У тварини знижується апетит, вона прогресивно худне, швидко стомлюється, помітно змінюється загальний обмін речовин, зростає еозинофілія.

ДІАГНОСТИКА

При встановленні діагнозу на псороптоз у коней ураховують клініко-епізоотологічні дані та результати акарологічного дослідження зскрібків з уражених ділянок шкіри тварини. Причину свербіжу та запалення шкіри встановлюють уважним обстеженням різних ділянок тіла з метою виключення ектопаразитів з класу комах та іксодид. Дослідженням зскрібків диференціюють саркоптоз і хоріоптоз. Слід пам’ятати, що свербіж може виникати також при знаходженні коней тривалий час під дощем у прохолодну погоду, іноді у випадку сильного забруднення шкіри.

ПСОРОПТОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Це малопоширене, з хронічним перебігом арахнозне захворювання великої рогатої худоби різного віку, яке спричиняється акариформним кліщем Psoroptes bovis. Хвороба характеризується ураженням різних ділянок шкіри й супроводжується свербіжем, дерматитом, частковим облисінням тіла, схудненням, зниженням надоїв та відставанням у рості молодняка.

Зустрічається в Україні порівняно рідко. Збудник інвазії є типовим представником роду Psoroptes і йому характерні морфолого-біологічні особливості цього роду.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ

Р. bovis — постійний ектопаразит, але може до 50 діб зберігатися у приміщенні без живителя. Велика рогата худоба інвазується при прямому контакті здорових тварин з хворими чи через посередників — обслуговуючий персонал, гризунів та комах, а також через предмети догляду й ін. Інвазуються тварини переважно у приміщенні, інколи на пасовищі.

Захворюванню сприяють порушення у годівлі, погані умови утримання та догляду, які знижують резистентність організму тварин. Виснажені, недоглянені тварини уражуються частіше і хворіють тяжче. Сукупність цих факторів у зимовий період, а також підвищена вологість у приміщенні і тісний контакт тварин зумовлюють інтенсивне розмноження збудника інвазії та швидке його поширення.

Спалахи інвазії спостерігаються переважно в стійловий період— взимку. Влітку хвороба перебігає латентно. Молодняк хворіє частіше, а перебіг захворювання у нього тяжчий. Зберігання осередків інвазії пов’язане головним чином з порушенням основних вимог боротьби з псороптозом — при появі поодиноких випадків хвороби обробці акарицидом підлягає усе стадо, а також неспецифічні живителі, дезакаринізації — все інше.

ПАТОГЕНЕЗ

Особливості патогенезу цього захворювання такі ж, як і псороптозу овець. Механічне ушкодження шкіри, інтоксикація продуктами метаболізму кліщів спричиняють інтенсивне подразнення рецепторів шкіри, свербіж, що призводить до подальшого розширення площі механічного пошкодження тканин шкіри розчісуванням. Дерматит у різних ділянках тіла погіршує функціональні відправлення шкіри, зумовлює появу негативних змін в інших органах та системах. Через постійний свербіж тварина не відпочиває, у неї погіршується апетит, вона втрачає масу тіла, у дійних корів зменшуються надої. Лікування та поліпшення умов утримання годівлі сприяють одужанню тварини.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Інкубаційний період — 2—3 тижні. Перебіг хвороби хронічний, влітку — латентний.

При хронічному перебігу перші ознаки захворювання з’являються спочатку на шиї, крижах та корені хвоста, пізніше — в інших ділянках тіла, покритих щільним волосяним покривом. Сверблячі місця тварини спочатку зализують, збільшуючи цим вологість шкіри і сприяючи розмноженню паразитів. Пізніше вони розчісують сверблячі місця об годівниці, перегородки та інші предмети. Епідерміс у цих осередках лущиться. Лімфа, що виділяється з проколів на поверхню шкіри, при висиханні формує м’які кірки. Пізніше з’являються значні напластування твердих кірок, шкіра втрачає еластичність, потовщується, стає сухою і складчастою, випадає волосяний покрив, на ній з’являються тріщини. Без лікування процес поширюється на все тіло, тварини виснажуються і гинуть.

У вгодованих тварин хвороба проявляється зализуванням псороптозних осередків та позитивною пробою на розчісування. У літній період ознаки інвазії майже зникають, але й при латентному перебігу вгодованість тварин низька. У стійловий період процес знову загострюється.

ДІАГНОСТИКА

При встановленні діагнозу на псороптоз ураховують клініко-епізоотологічні дані й позитивний результат акарологічного дослідження зскрібків, одержаних на межі уражених і. здорових ділянок шкіри.

Спеціальними дослідженнями виключають ряд інших, з подібним перебігом, захворювань великої рогатої худоби. Це насамперед такі арахнози, як. саркоптоз, хоріоптоз, демодекоз, іксодідози, а також захворювання іншої природи — стригучий лишай, сифункулятози, триходектоз, бовикольрз, екзематозне ураження. Деякі з них реєструють одночасно з псороптозом.

ПСОРОПТОЗ ОВЕЦЬ

Досить поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання тварин різних порід і віку, яке спричинює овечий нашкірник — P. ovis. Хвороба характеризується ураженням усього тіла, за винятком кінцівок, і супроводжується інтенсивним свербіжем, дерматитом, облисінням значної частини тіла, виснаженням та загибеллю окремих хворих.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ ХВОРОБИ

Нашкірники — постійні ектопаразити овець. Вівці інвазуються при контакті з хворими або через посередників чи речі, що стикалися з хворими. У приміщеннях псороптеси можуть зберігати життєздатність до 50—65 діб, на пасовищах, в умовах інтенсивної інсоляції—не більше 1—2 діб. При зниженні температури до —5 °С кліщі виживають кілька діб. Досить швидко хвороба поширюється серед молодняка. Виснажені молоді тварини хворіють не лише частіше, а й тяжче. Серед овець тонкорунних порід інвазія нерідко набуває ензоотичного перебігу. За рік ці кліщі можуть відтворити 8—10 генерацій.

Псороптоз — сезонне захворювання; Найбільш сприятливі умови для розвитку кліщів взимку та на початку весни. Сприяють поширенню інвазії у цей період зниження резистентності організму тварин, тісний контакт, підвищена вологість повітря у приміщенні, незадовільна годівля, подовження й ущільнення волосяного покриву, стоншення епідермального шару шкіри.

У літній період після стрижки овець інвазійний процес згасає і переходить у латентний стан, але восени активується знову. Ягнята інвазуються в 1,5-місячному віці головним чином від своїх матерів. Перебіг хвороби у них хронічний, майже непомітний. В осінній період, коли у них відростає вовна, захворювання також набуває гострого перебігу.

Джерело інвазії — хворі, а точніше, інвазовані тварини. Збудник інвазії потрапляє на ферми найчастіше з придбаними тваринами.

ПАТОГЕНЕЗ

Псороптеси поселяються і швидко розмножуються на шкірі тварин, покритій густим волоссям, в умовах високої вологості повітря і тісного контакту тварин. Паразитуючи на тілі своїх живителів, вони пошкоджують шкіру, внаслідок чого порушується нормальне відправлення фізіологічних функцій цим органом.

Кліщі своєю механічною і токсичною дією спричиняють інтенсивне подразнення рецепторів шкіри, що супроводжується сильним свербіжем. При розчісуванні травмується шкіра, що призводить до її запалення. Ексудація в сосочковий шар шкіри та серозна інфільтрація епідермісу призводять до появи вузликів, пухирців та гнійничків. Підсихаючий вміст везикул, лімфа, жиропіт, склеюючи лусочки епідермісу, волосся, просто сміття, утворюють на шкірі кірочки. Шкіра поступово втрачає еластичність, потовщується, стає складчастою. Запалення волосяних фолікул, потових залоз супроводжується втратою волосяного покриву, облисінням, порушенням температурного режиму поверхні тіла. Тварина втрачає масу тіла, у неї знижуються усі види продуктивності. При кахексії, наявності інших захворювань можлива загибель хворих.

Всмоктані у кров продукти метаболізму кліщів, токсична слина, продукти розпаду порушених тканин шкіри, мікробні токсини впливають на центральну нервову та ретикуло-ендотеліальну системи, на загальний обмін речовин організму тварини.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Інкубаційний період 2—3 тижні. Інвазія у овець може перебігати гостро, хронічно і латентно.При гострому перебігу першим симптомом є свербіж. У овець він може з’явитися у різних ділянках тіла — на шиї, спині, в ділянці крижів, бічних ділянок тулуба та кореня хвоста. Він посилюється вночі, особливо після тривалих перегонів та дощу. На кінець другого місяця патологічний процес генералізується. На уражених ділянках тіла з’являються кірки, іноді тріщини, шкіра, лущиться, потовщується, волосся випадає. Шкіра стає складчастою. Звертають на себе увагу звисаючі у різних ділянках тіла пучки руна, які виділяються на загальному темно-сірому фоні своєю білизною. Збільшення площі облисіння погіршує загальний стан тварини: знижується апетит, з’являються ознаки анемії і кахексії. У літній період у ягнят реєструють хронічний перебіг псороптозу. Він супроводжується помітним свербіжем, звалюванням вовни, зменшенням приросту маси тіла, позитивною реакцією на розчісування шкіри у місцях з порушеним руном. Однак потовщення та ущільнення шкіри у цих ділянках не спостерігаються. Лише в осінній період картина швидко змінюється у бік загострення процесу.

У дорослих овець в літній період реєструють латентну форму псороптозу, яку можна встановити лише уважним спостереженням. Не досить чіткою є і проба на розчісування. Діагноз може бути підтвердженим лише спеціальним акарологічним дослідженням.

ДІАГНОСТИКА

Діагноз встановлюють, грунтуючись на клініко-епізоотологічних даних, підтверджених позитивними результатами акарологічного дослідження. При гострому перебігу це зробити нескладно й за клінічним проявом хвороби. У сумнівних випадках беруть зскрібки на межі уражених і здорових ділянок шкіри чи з центру свіжого осередка.

Зскрібки беруть з кількох місць. Відібраний матеріал (2— З см3) досліджують у бактеріологічній чашці на чорному фоні візуально. Краї чашки перед цим змазують вазеліном. При підігріванні до 30 °С уже через 10 хв у позитивних випадках легко знаходять рухомі сіро-білі крапки. Цей діагноз уточнюють за допомогою лупи чи мікроскопа (вітальний метод).

Кірки можна розм’якшити за допомогою 10 %-ного лугу (1 :2), для чого їх витримують 30 хв у ньому (мортальний метод). При мікроскопії препаратів у такому матеріалі знаходять не лише дорослих кліщів, а й їх яйця, личинки та німфи.

При проведенні контролю за ефективністю лікування при дослідженні зскребка використовують гас (вітальний метод) з метою виявлення живих, рухливих нашкірників. При діагностиці хронічного та латентного псороптозу, а також у ранній період появи хвороби при негативних результатах акарологічне дослідження повторюють кілька разів з 5-добовим інтервалом.

Псороптоз диференціюють від ряду інших захворювань овець з подібним клінічним проявом. У першу чергу виключають саркоптоз і хоріоптоз, іноді й демодекоз. Свербіж спостерігається також при іксодидозах, мелофагозі, сифункулятозах та малофагозах, при захворюваннях шкіри, спричинених незадовільними умовами годівлі та утримання.

Іксодид, паразитичних комах — вошей, волосоїдів, рунця овечого — вдається знайти при уважному візуальному обстеженні шкіри тварин і, таким чином, виключити ці захворювання. Арахнози відрізняються лише акарологічним обстеженням. Зміни в годівлі та поліпшення умов утримання допоможуть у пошуках причинного фактора незаразного походження.