Що означає 4д в аніме

Жанрових напрямів в аніме набагато більше, ніж може здатись з першого погляду. Близько 30 можна описати чітко та вивести їхню безпосередню концепцію, та завдяки жанровим поєднанням їх може бути ще більше.

Наприклад, вищезгаданий «Могутній Атом» — це мікс жанрів шьонен і меха:

  • Шьонен — це динамічний сюжет з великою кількістю екшн-сцен, де головним героєм виступає хлопець-підліток;
  • Меха — охоплює робототехніку, роботів і досліджує взаємодію механічного і людського.

Таким чином, точну кількість жанрів аніме вивести неможливо, а у випадковому тайтлі жанровий опис може налічувати кілька приналежностей.

Серійне аніме в Японії охоплює буквально будь-яку сферу побутового життя людини, як-от: спорт — волейбол, баскетбол, бойові мистецтва, футбол; романтичні саги, довгий шлях до втілення мрії, адаптації світової літературної класики. У всіх вищезгаданих сферах може не бути жодного натяку на велетенського робота чи фантастичний сюжет. Та в один момент фантастичний сюжет може стати основою для філософської притчі, де підіймаються питання наслідків технологічного розвитку та місця людини в такому сетингу.

Особливо момент з великою кількістю жанрів стосується довгогральних тайтлів з великою кількістю вже створеного контенту. Як-от «Євангеліон», де на додачу до анімаційного серіалу 1995 року вийшли ще п’ять повнометражних фільмів. Великою мірою саме жанрове різноманіття принесло «Євангеліону» армію фанатів — від самого початку серіал не був типовим представником жанру меха, пропонуючи складний погляд на підлітків у ситуаціях, від яких буквально залежить їхнє життя.

Але, попри часте (і успішне) використання патернів кількох жанрів, тайтл завжди буде схилятися до одного конкретного напряму.

Аніме існує буквально для будь-якої цільової аудиторії, чітко в цьому розділяється і розуміє, для кого воно зроблене:

  • Кодомо — жанр для дітей до 12 років. Найчастіше це екранізація казок, простий та зрозумілий сюжет і повна відсутність найменшого натяку на реалістичну жорстокість.
  • Сьодзьо — жанр, що орієнтується на дівчат від 12 до 18 років, де в центрі сюжету фігурує дівчина-підліток. Сюжети сьодзьо мають уклін в бік романтики, стосунків між поколіннями або групою одноліток. Самі історії можуть мати розвиток в різноманітних жанрових декораціях — чи то наукова фантастика, чи спортивна історія, чи пригоди. Сьодзьо-тайтли не соромляться ламати звичні правила і часто можуть бути сповнені жорстокості та активних бойових сцен.
  • Шьонен — жанр, орієнтований на хлопців-підлітків від 12 до 18 років. Він концентрується на дії, масштабних подіях, гуморі та найчастіше розповідає історію дорослішання головного героя. Також вбирає в себе загальні жанри драми, фентезі, детективу або космічних пригод. Внутрішньо шьонен також ділиться за віком: сюжети можуть зводитись до простих істин та поділу на чорне й біле або навпаки з розвитком історії все більше згущувати фарби та не мати морального орієнтира як такого. Вибір залишається за глядачем залежно від того, що його цікавить в тайтлі найбільше: кількість екшну чи тривалий розвиток персонажу.
  • Дзьосей — жанр, орієнтований на жінок від 18 років, де головує вже доросла й самодостатня персона, а візуальний стиль реалістичніший, ніж в попередніх напрямах. Принципова різниця між дзьосеєм та іншими жанрами полягає в дослідженні більш серйозних тем, міжгендерних відносин і сміливішому висвітленні життя сучасної жінки.
  • Сейнен — свого роду старший брат шьонену. Проєкти в цьому жанрі вже переходять на територію тем, призначених тільки для дорослого глядача, як-от сімейне життя, робота, історичні драми, починаючи з давньої історії і закінчуючи темами про війну. До сейненів також належать тайтли з відвертим контентом і азартними іграми. Враховуючи віковий рейтинг, сейнен активно використовує у своїх сюжетах насильство та відвертість.

Попри чіткі вікові рамки, нерідко трапляються жанрові кросовери, коли дзьосей-тайтли йдуть шляхом шьонену і віддають перевагу бойовому екшну та концентрації активних подій («Крила: світові хроніки»). І навпаки є тайтли, де герої шьонену більше зосереджені на питаннях саморозвитку та відносин з навколишнім світом, а темп навмисно гальмує заради розкриття того чи іншого аспекту морального стану головного героя («Мандрівний Кеншін»).

Жанри вдало розвиваються паралельно один одному, охоплюючи аудиторію буквально будь-якого віку, проте саме шьонен можна назвати найпопулярнішим з них. Шьонен-тайтли домінують в більшості країн, де таку статистику можна зібрати, а з одним тільки «Наруто» пов’язано 16% запитів у Google, що хоч якось стосуються аніме загалом.

Авжеж, цим жанрове різноманіття аніме не обмежується. Великий жанровий пласт — це перетин зі звичним для нас ігровим кіно з його драматургійними тропами та стилістикою оповідання. Особливо на ниві повнометражного аніме, яке, хоч і нечасто (всього шість разів, починаючи з 2002 року), але отримує номінації на «Оскар».

За жанрами, що орієнтуються на цільову аудиторію, стоїть пласт жанрів за місцем та специфікою подій. Ось кілька з них:

  • Ісекай — жанр, в основі якого лежить історія «попаданців» в інші світи, як-от магічний, паралельний або альтернативний. Сюжети ісекаю пропонують історії викликів нового світу та повʼязані з ним пригоди.
  • Повсякденність (slice of life) — жанр, сфокусований на буденних справах, без великих подій чи надзвичайно драматичних історій. Основна його фішка — якомога реалістичніше висвітлення рутини головних героїв.
  • Спокон (спорт) — жанр з історіями про досягнення спортивних висот шляхом тренувань, подолання труднощів і сили волі.
  • Меха — жанр, що обертається довкола гігантських бойових роботів. І чим монструозніше та смертоносніше вони виглядають, тим краще для тайтлу.
  • Тямбара (буквально «двобій на мечах») — термін, яким називають самурайські драми. Причому їхній сюжет може як розгортатися у відповідну історичну епоху, так і бути переосмисленим. Так було з «Мисливцем на вампірів D», де історична епоха представлена далеким майбутнім, а антураж часу — це суміш феодальної Японії, ретрофутуризму і вампірів.

Навіть далекий від аніме глядач чув про «Наруто» й «Атаку Титанів» — розповідаємо, хто робить ці проєкти

В Японії наразі існує понад 430 студій анімації, значна частина яких сконцентрована на телевізійних серіалах та OVA . З-поміж них, як і в будь-якій великій індустрії, є свої студії-гегемони, чия популярність вимірюється світовим масштабом.

Наприклад, студія Madhouse існує вже 50 років, і кожна декада приносила їй одразу по декілька визначних робіт. Так, саме тут створювали всі повнометражні роботи Сатоші Кона (від «Паприки» й «Актриси тисячоліття» до «Токійських хресних» й «Ідеального смутку»), а у випадку з «Ванпанчменом», який після першого сезону відійшов до студії J.C.Staff, стало зрозуміло, який крок назад зробив проєкт, коли за його візуал узялися інші аніматори.

Студія Pierrot — один з найголовніших постачальників довготривалих та хітових тайтлів на японському ринку; більшість її продукції базується на манзі. Зі студійних конвеєрів сходили «Наруто» і «Боруто», наближається до чотирьохсотого епізоду «Бліч», на повний перегляд якого треба витрати цілий тиждень без жодної хвилини на відпочинок. Від заснування Pierrot в її аніматорів виходило значною частиною аніме, призначене для молодшої категорії глядачів (кодомо), проте починаючи з XXI століття тайтли студії все більше переїжджають на пізній таймслот у ТБ-сітці, що означає перехід на вищий віковий рейтинг.

З нових студій, які швидко стали мейнстримом, можна згадати MAPPA, засновану Масао Маруямою, в минулому продюсером Madhouse. За 12 років існування студія заробила репутацію хітмейкера, щорічно випускаючи як оригінальні тайтли, так і численні екранізації манґи. До рук аніматорів MAPPA потрапив четвертий сезон суперхіта «Атака Титанів» та екранізації «Магічної битви» й «Людини-бензопили». Проте, зі швидким ростом молодої студії та роботою над кількома проєктами паралельно, MAPPA критикували за кранчі під час виробництва та недоплати, а умови роботи аніматорів описувалися як «фабричні». У відповідь у MAPPA публічно оголосили кампанію, спрямовану на покращення робочого середовища студії.

Якщо ви ніколи не дивилися аніме або обмежувалися лише стрічками Хаяо Міядзакі чи Сатосі Кона, радимо проєкти, які покажуть вам різнобарвний світ японської анімації

«Атака титанів» — сучасна класика. Останні люди побудували три великі стіни задля захисту цивілізації від кремезних людожерів, яких тут називають «титанами». Але одна зі стін була пробита, внаслідок чого на очах головного героя загинула його матір. Це спонукає його вступити до лав розвідкорпусу та здійснити свою мрію — вбити всіх титанів.

«Крутий учитель Онідзука» — класична повсякденність про колишнього члена банди байкерів, який приміряє на себе роль вчителя у школі. Використовуючи попередній досвід, молодий Онідзука приносить з собою новий погляд на взаємини між школярами та вчителями заради розв’язання класичної проблеми поколінь.

«Баскетбол Куроко» — баскетбольна команда під керівництвом Куроко Тецуї прагне стати найсильнішою в баскетбольному світі. І, ясна річ, хотіти простіше, ніж стати, тож цей шлях треба пройти, зіткнувшись із наймогутнішими суперниками по баскетбольному майданчику. А без відданості справі мрія може так і залишитись нездійсненою.

«Видатні звірі» — у світі антропоморфних тварин, себто фурі, де з давніх-давен є напруга між травоїдними та м’ясоїдними, ми спостерігаємо за повсякденністю вовка на ім’я Легос. Йому доведеться зіткнутися зі складними моральними питаннями та розкрити таємницю вбивства свого однокласника.

«Бакуман» — аніме про двох манґака, які тільки починають кар’єру художників і не знають про всі складнощі обраної професії та рівень конкуренції у ній. Однак сліпа цілеспрямованість не одразу розкриває їм очі на всі невдачі попереду.

«КоноСуба» (або «Хай буде благословенним цей прекрасний світ») — ісекай про хлопця на ім’я Кадзуму Сато. Він — хікікоморі , який після смерті опиняється в іншому світі. Разом зі своїми напарниками він формує команду, яка намагається вижити в небезпечному фентезійному світі. Ісекай без зайвого героїзму, проте з чудовим гумором та особливою власною енергетикою.

Від перших слотів на ТБ до касових хітів: аніме за межами Японії

Хвиля популярності японської анімації у США йде за руку з ростом продажів манґи. Якщо 2000 року ринок графічних новел оцінювали в 75 мільйонів доларів, то за п’ять років він виріс до 245 мільйонів. Зі спеціалізованих магазинів коміксів манґа перейшла на полиці книгарень, і 2021 року у США продали 24,5 мільйона одиниць друкованих видань манґи. Таким чином, вже понад 15 років триває своєрідний манґа-бум на території країни, яка, між іншим, стала батьківщиною сучасного коміксу.

З кінця 1990-х програмну сітку американського ТБ активно почали наповнювати найвідомішими аніме-серіалами: «Сейлор Мун», «Ковбой Бібоп», «Зошит смерті». А 2003 року, саме в період висхідної популярності аніме у Штатах, Хаяо Міядзакі отримав свій перший «Оскар» за «Віднесених привидами», яких визнали найкращим анімаційним фільмом.

Як наслідок, американський мультиплікаційний продукт почав наслідувати нову моду. Тільки для телеканалу Cartoon Network створили одразу кілька мультсеріалів («Суперкрихітки», «Самурай Джек», «Юні титани, вперед», «Гетто»), які очевидно мали японське ідейне походження: як-от візуальний стиль, характерні великі очі, запозичення образів з класичної японської попкультури та міфології.

І якщо попит ще недавно визначався телерейтингами та продажами DVD, то сьогодні про нього свідчить присутність аніме на стримінгах та в кінотеатрах. Найкасовішим аніме останніх років був «Клинок, що знищує демонів: Нескінченний потяг», що логічно продовжує події першого сезону оригінального серіалу. Навіть попри віковий рейтинг R і реліз у коронавірусний 2020-й, він зібрав понад пів мільярда доларів в усьому світі.

Такий феномен можна порівняти з супергероїкою першої половини 2010-х, коли буквально кожен перший великий проєкт «вистрілював» і приносив чистий прибуток студіям-виробникам. Проте з поправкою, що продакшн великого аніме-проєкту вимагає менших фінансових витрат. Цьогорічний «Перший слем-данк» у великому прокаті заробив у 8,5 раза більше, ніж витратив на виробництво. Натомість жоден супергеройський реліз сьогодні не може похвалитися навіть приблизно схожою маржою між показниками витрат і заробітку.

Голлівуд і стримінги очікувано хотіли повторити успіх з кіноадаптаціями аніме, та вийшло далеко не одразу

В останній день літа на просторах Нетфліксу вийшли вісім серій лайв-екшн адаптації манґи One Piece про команду юних піратів, які шукають скарб страченого Короля піратів. Після новин про побиття рейтингів переглядів у 84 країнах варто було почекати лише два тижні, щоб стримінг офіційно підтвердив: другому сезону бути, навіть попри дорожнечу виробництва — у середньому по $18 мільйонів за серію.

І нечастий той випадок, коли лайв-екшн адаптація аніме (тим паче від Нетфліксу) збирає не тільки рекордні суми переглядів, а й позитивні критичні відгуки (більшість реакцій на свіжий «Ван Піс» сповнені приємного здивування). По суті, успіх «Ван Пісу» — це рідкісний шанс для компанії-гіганта нарешті навчитись адаптувати та переосмислювати японський продукт та спростувати відому думку, що Нетфлікс не вміє працювати з матеріалами на базі манґи й аніме.

Голлівуд брався за екранізації манґи й аніме задовго до того, як цим почав займатися Нетфлікс. Переважно такі спроби закінчувались невдачами. Причин можна вивести багато: і нефункціональність початкового матеріалу в рамках ігрового кіно, і нерозуміння специфічного тільки для Японії першоджерела, і елементарні можливості та переваги анімації перед грою живого актора.

уникнути фінансового провалу, зібравши потрібний касовий мінімум. Та коли компанію Fox, що працювала над стрічкою, поглинув Disney, на продовженні омріяного режисером проєкту поставили хрест. Екранізації манґи й аніме не стали стратегією «Діснея» — натомість в останні роки студія сфокусувалася на лайв-екшн адаптаціях власних мультфільмів.

Вдалою можна назвати спробу екранізувати японське ранобе (графічний роман) «Все, що тобі потрібно — це вбивати» від Хіросі Саракудзаки. В теорії матеріал легко піддавався екранізації, адже в його основі лежить концепт часової петлі, давно знайомий Голлівуду. Стрічка «На межі майбутнього» перенесла місце подій з Японії в Нормандію, а до головних ролей залучили Тома Круза й Емілі Блант. Будучи більш ніж достойною роботою та маючи більше простору для сценарної адаптації, стрічка елементарно не окупилася. Ще більшого провалу зазнали ігрові фільми за «Привидом у латах», «Перлинами дракона» та «Спіді Гонщиком», бюджети яких значно перевищили заробіток, не згадуючи вже про глядацьке сприйняття.

Коли своєрідний експеримент Голлівуду провалився, естафетну паличку з екранізації японського першоджерела перехопив Нетфлікс. Лайв-екшн проєктів у стримінгового гіганта було не так багато — найамбітніші заплановані на найближчі роки. Проте до успіху «Ван Піса» Нетфлікс уже двічі провалився з кіноадаптаціями.

Першим пострілом був «Зошит смерті» 2017 року, якому не вдалося навіть наблизитись до успіху оригіналу. Однойменний аніме-серіал 2006 року став світовим хітом завдяки оригінальній детективній історії, інтелектуальному протистоянню головних героїв Ягамі Лайта та Л, цікавому вплетенню в повсякденний світ фантастичного концепту та японської міфології. Аніме вибудовувало ідеологічний конфлікт, де на чашах терезів протиставлялися пан Лайт з можливістю вирішувати, чиє ім’я потрапить на сторінки зошита (це означає буквально смерть для носія імені), та юний детектив Л, який був проти системи, де все вирішує одна людина, спираючись на власні моральні орієнтири.

Що таке ОВА в аніме? Продовження, доповнення або відгалуження сюжету?

Поки космічні кораблі борознять просторигалактики, аніме потроху захоплює світ. Немає такої країни, де б не знайшлося пари десятків шанувальників японської мультиплікації. Бувалі отаку знають, що вона буває не тільки різних жанрів, але і видів. А ось початківці анимешники все частіше задаються питанням про те, що таке ОВА в аніме. Чим вона відрізняється від серіалу або повнометражного фільму, який буває, і навіщо її створюють? Давайте дізнаємося.

Що таке ОВА в аніме?

ОВА або, як прийнято говорити в країніСонця, що сходить, оригінальне аніме-відео – це специфічний формат серіалу, який призначений виключно для DVD або мережі. «Овашки» ніколи не покажуть в кінотеатрі або на екранах телевізорів, як це роблять з повноцінними аніме-серіалами або фільмами в Японії.

Перша ОВА вийшла в 1983 році длянауково-фантастичної драми. Після її дебюту подібний жанр активно почали використовувати для створення роликів категорії «18+», тільки за 1983 рік відбулося 14 ОВА, 11 з яких були призначені для обмеженої за віком аудиторії.

Сюжетна лінія

На сьогоднішній момент «овашки» виходятьпрактично після кожного сезону серіалу. Їх ніколи не буває більше шести, в середньому 2 або 3. Сюжетні лінії творів не є продовженням аніме. Зазвичай це або екранізація глав манги, які не ввійшли в серіал, або ж окрема історія з головними героями. Як, наприклад, аніме «Хвіст Феї» (ОВА 2-я). У ній герої з’являються перед глядачами жителями звичайного світу, а не учасниками гільдії чарівників.

А ось в аніме «Дуже приємно, Бог» ОВАрозповідає про повсякденне життя Нанами і Томое. «Овашки» не є продовженням сюжетної лінії сезону, це невелика цілісна історія, яка складається з зав’язки, розвитку сюжету і розв’язки. І все це вміщається в стандартні 24 хвилини.

ОВА і філлер

Коли початківці отаку не знають, що таке ОВА ваніме, вони часто плутають ці твори з філлерамі. У телебаченні Філер є додаткові серії, які ніяк не пов’язані з основним сюжетом, а додаються виключно для збільшення тривалості серіалу. Якщо дивитися серіал і пропустити пару-трійку філерів, то це жодним чином не вплине на сприйняття сюжету. Чудовим прикладом серіалу з філлерамі буде «Наруто: Ураганні хроніки». Цей твір один з дабберов навіть назвав «Наруто: Ураганні філери». З 487 серій, які вийшли на даний момент, близько 200 є філлерамі. Причиною виходу філерів часто буває швидкий вихід серій аніме. І за цим темпом не встигає манга, по якій знімають серіал. Тому аніматори змушені гальмувати випуск серіалу, і в той же час не залишати глядачів без чергової серії з улюбленими героями.

Гарантія якості

ОВА і філлер схожі тільки в одному – вони невпливають на сюжетну лінію, що розвивається в серіалі. Філер набагато слабкіше оригінальних серій, як в плані історій, так і в плані малювання, але іноді філери можуть виходити місяцями, складаючи при цьому повноцінні арки (арка – серії з чітко визначеною послідовністю, які пов’язані одним сюжетом). У цьому плані «овашки» не поступаються за якістю оригінальним аніме. Це можна побачити і в малювання, і в сюжеті. ОВА ніколи не перериває трансляцію серіалу, а виходить після закінчення сезону.

З «овашки» життя яскравішим

«Бездомний Бог», «Казка про Хвіст Феї»,«Волейбол», «Президент студради, покоївка» – серіалів, до яких є «овашки», можна назвати сотні, а то й тисячі. Що таке ОВА в аніме? Для простих людей звичайний термін, що позначає серію, яка не впливає на сюжетну лінію. І тільки для отаку відомо, що ОВА – це ще одна зустріч з улюбленими героями, яких можна побачити в різних жанрах і амплуа, і в останній раз насолодитися їх суспільством після закінчення сезону.