Можна і не орати. Як фермери без обробки землі вирощують рослини і що з цього виходить

Шість тисяч років землю “ранив” плуг, але у 1950-х людина порушила ланцюжок “зорав-засіяв-обробив-зібрав”. Так з’явилася технологія нульового обробітку ґрунту No-Till. Що це, хто її застосовує і чи врятує вона ґрунт від виснаження?

На початку двадцятого століття фермер-агроном Іван Овсинський видав книгу “Нова система землеробства”. У ній він описав, як вирощувати рослини без глибокого зорювання землі. Цю технологію застосовують досі. Вона називається mini-till – мінімальний обробіток ґрунту.

У 1930-х роках США та Канада зіткнулися з явищем “пиловий казан”. Це буря, спричинена агресивною обробкою землі та засухою.

Тоді вчені почали шукати способи більш делікатного вирощування рослин.

За десять років Едвард Фолкнер у книзі “Безумство орача” висловив сумніви щодо доцільності оранки.

Пройде кілька років, і фермери вперше використають технологію нульової обробки ґрунту.

Сприятиме цьому розповсюдження і доступність гербіцидів – хімічних препаратів для боротьби з небажаною рослинністю.

Перша механізована ферма, що почала працювати за методом No-Till, з’явилася в 1962 році в Сполучених Штатах.

Її власниками були Гарі та Лоуренс Янги. Пізніше їх досвід почали переймати інші фермери.

No-Till – це технологія землеробства без оранки. Інші її назви – нульова обробка ґрунту, прямий посів, бережливе землеробство.

Суть технології

Процес виглядає так. Рівну поверхню поля засівають сидератом – рослиною, що виконує роль добрива (зернові, гірчиця, бобові). Після дозрівання її скошують, а сіно чи солому подрібнюють і розкидають по ділянці рівномірним пластом. Чим більше подрібнених решток (мульчі), тим краще.

Далі сівалка робить у мульчованому ґрунті отвори, кладе в них насінини з добривом і закриває їх. Упродовж росту і дозрівання рослин поля періодично обробляють засобами захисту, а як приходить час – збирають урожай.

Роблять це двома способами, вибір яких залежить від культури та можливостей техніки. Перший – збирають тільки колоски, а стерню залишають. Другий – зрізають усе, відділяють урожай, а рослинні рештки подрібнюють і розкидають.

Для No-Till потрібні трактор, сівалка для прямого посіву, обприскувач, комбайн з функцією подрібнення та рівномірного розкидання рослинних решток. Технологія найбільш ефективна в сухому кліматі. Утім, її застосовують в усіх кліматичних зонах. Не підходять лише поля на заболоченій місцевості.

“У Бельгії гектар землі коштує до 100 тисяч євро”. Як бельгійський фермер вирощує картоплю на Черкащині і бореться з рейдерами

Чому традиційне землеробство шкодить ґрунту? Під час оранки перевертають верхній шар ріллі – 20-40 см. Це дозволяє збагатити землю повітрям і розпушити її, внести добрива, знищити шкідників та бур’яни. Однак це викликає ерозію ґрунту, вивільнює в повітря вуглець, сприяючи парниковому ефекту.

Крім того, коли рілля розорана, з неї швидше випаровується волога, отже, дощ і талий сніг не встигають повноцінно наповнити ґрунтові води.

1. Збереження ґрунту та вологи.

В Україні розорано понад 78% земель. Це призводить до втрати родючості та поширення ерозії, від якої страждають понад 57% земель країни.

2. Зниження залежності врожаю від погоди.

3. Економія часу, пально-мастильних матеріалів, найманої праці.

Без оранки можна сіяти сою, жито, пшеницю, соняшник, кукурудзу, льон, вирощувати овочі. Наприклад, компанія Tobacco Road у штаті Коннектикут (США) таким чином вирощує капусту, гарбузи, часник, полуницю на понад 1 га землі. Правда, ця технологія підходить лише для маленьких господарств.

Однак моркву, буряки і картоплю без обробітку ґрунту виростити неможливо.

No-Till за кордоном

Точних даних, скільки земель у світі обробляють без оранки, немає. У 2009 році їх було 111 млн га. Найбільше технологію No-Till використовували в Аргентині, Бразилії, Канаді, США, Австралії та Новій Зеландії. У країнах Європи, Азії та Африки за такою технологією обробляли лише 3,7% земель.

Чи не найактивніше технологію нульового обробітку розвивають в Аргентині.

У 2016 році No-Till там застосовували на 91% сільськогосподарських угідь. Вирощували переважно сою. З 2018 року почали сіяти генетично модифіковану кукурудзу. Генетично модифіковане насіння сої та кукурудзи стійке до багатьох хвороб та до гліфосату, яким обробляють поля від бур’янів.

Зростає частка посівних площ No-Till і в Канаді. У 2011 році вона становила 56,4% від загальної кількості аграрних угідь.

Як змінювалися підходи до обробітку земель у Канаді у 1991-2011 роках. Conventional tillage – глибока оранка, conservation tillage – неглибока оранка, No-Till – нульовий обробіток ґрунту.

У США у 2017 році понад 279 тис фермерів обробляли без оранки 42 млн га земель. Порівняно з 2012 роком частка посівних площ No-Till зросла на 8%.

Хто і як застосовує технологію в Україні

Серед інших в Україні технологію нульового обробітку ґрунту з кінця 1990-х розвиває агропромисловий холдинг “Агро-союз” на Дніпропетровщині. ТОВ “Союз-спецтехніка”, що входить до складу холдингу, таким способом обробляє 8,5 тис га. Вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сорго та льон.

За словами директора ТОВ Едуарда Романькова, завдяки No-Till компанія скоротила витрати на техніку та пальне, оптимізувала чисельність персоналу, знизила норми використання добрив, поліпшила структуру ґрунту і підвищила родючість. Головна перевага – стабільні врожаї навіть у несприятливі сезони.

“У 1990-х ми зацікавилися ощадливими технологіями. За досвідом їздили в Північну Америку, Південну Америку, Нову Зеландію, Європу. Одного дня відмовилися від механічного обробітку ґрунту. Прямо з-за кордону наказали не випускати культиватори в поле – під загрозою звільнення”, – згадує він.

Паралельно шукали ефективну техніку. У холдингу створили машинобудівне підприємство, де розробляли та вдосконалювали посівні комплекси.

З 2004 року компанія ділиться досвідом з іншими виробниками: влаштовує конференції, консультує і технологічно супроводжує ноутілерів-початківців.

Роман Бовкун з Умані обробляє близько 40 га землі. No-Till використовує п’ятнадцять років. Вирощує сою, пшеницю та кукурудзу.

“У цій технології мене найбільше приваблює економія ресурсів. No-Till – це мінус оранка та культивація. З тими ж енерговитратами та людськими ресурсами можна обробити більші площі та зменшити ерозію ґрунтів. Серед недоліків – цей стиль вимагає багато уваги і не вибачає помилок”, – каже він.

За словами фермера, урожайність при цьому методі така ж, як і при традиційному обробітку, але собівартість вирощування на 10% менша.

Фермер Михайло Драганчук живе в Криму. Про технологію дізнався на конференції “Агро-союзу” у 2006 році. Застосувати No-Till одразу завадила відсутність спеціальних сівалок, які на той момент були надто дорогі.

“Потім я купив дві стернові сівалки прямого посіву виробництва “Червоної зірки”. Віддав за них 50 тисяч гривень. Ця техніка дозволила посіяти зерно без обробки ґрунту. З цього й почався мій шлях у No-Till”, – згадує підприємець.

Зараз він не тільки вирощує рослини за No-Till, а й організовує конференції, веде канал на YouTube, де розповідає про досвід інших ноутілерів.

“Ми сіємо в необроблений ґрунт. Забираємо тільки зерно. Солому залишаємо на місці, а потім сіємо прямо по ній. Поживні рештки тримають вологу, захищають від бур’янів, зберігають землю від ерозії”, – розповідає Драганчук.

За словами Романькова, ноутілерів з кожним роком стає більше. “Наші клієнти працюють в усіх куточках України. Найбільша концентрація ноутілерів – у посушливих регіонах: на півдні, у центрі та на сході країни. Вони вирощують пшеницю, соняшник і навіть екзотичні сорго та коріандр”, – каже він.

За оцінками Драганчука, в Україні за технологією No-Till обробляють 5-10% земель. Скільки це компаній – достеменно невідомо. “Я помітив, що спочатку це були великі компанії, а зараз цікавляться і дрібні фермери. Серед прихильників – люди не лише з півдня, а і з півночі та заходу України”, – говорить Драганчук.

Проблеми та міфи No-Till

Незважаючи на відносно дружний до природи спосіб господарювання, No-Till – не органічне виробництво. На полях можуть вирощувати рослини з ГМО-насіння, застосовувати гербіциди, фунгіциди та інсектициди.

Наразі фермери не можуть отримати сертифікат Organic, використовуючи No-Till. Уся справа в бур’янах. Органічні виробники видаляють їх механічним способом, а технологія нульового обробітку не дозволяє це робити.

На Житомирщині є органічне фермерське господарство “Жива нива”, що обробляє 3 тис га землі. Сіють ріпак, сою, кукурудзу, гречку, просо, соняшник та спельту. Уся продукція має органічні сертифікати.

Частину полів керівник підприємства Олексій Язиков виділив на експерименти з органічним No-Till. Думають, як позбутися бур’янів без культивації.

“Органічного ноутілу у світі нема. Я бачив тільки експерименти. Треба якось впоратися з бур’янами, а варіантів, крім культивації, поки що немає. Ми експериментуємо з покривними культурами, але безуспішно.

Сіяли жито, воно добре витісняє бур’яни, притискали його катком і сіяли по ньому сою. Але жито забирає вологу, тому соя по ньому погано росте. Та й складно зробити так, щоб жито потім не піднімалося разом із соєю.

Будемо пробувати ще цього року, коли дощі закінчаться. Уже купили спеціальний каток, побачимо, що з того вийде”, – поділився планами Язиков.

У No-Till є чимало противників. Вони мають три головні претензії до цієї технології: збільшення використання гербіцидів, розведення мишей на полі, дорога техніка. Наскільки проблемні ці питання з точки зору фермерів?

Часто перед сівбою використовують гербіциди суцільної дії на кшталт гліфосату, які знищують усі рослини. У перші роки після переходу на No-Till може знадобитися більше агрохімії, але з часом потреба в ній зменшується. Для цього слід дотримуватися сівозміни і правильно застосовувати технологію.

Для боротьби з бур’янами використовують жито, спальту та пожнивні рештки.

Факт збільшення кількості мишей на полях фермери підтверджують. Це відбувається через неможливість внести отруту безпосередньо в ріллю. Однак їх чисельність контролюють лисиці та птахи-хижаки. “Тут головне не втручатися. Природа сама відкоригує популяцію”, – упевнений Романьков.

Ринок відкривається з 1 липня: як купити або продати землю за новим законом

Для переходу на No-Till потрібно мати знаряддя для посіву в необроблений ґрунт. За словами Драганчука, хтось користується саморобними сівалками, хтось купує спеціальні комплекси. Тобто справа не в грошах, а в бажанні.

“Основні складнощі – в головах. Важко переконати агрономів та механізаторів, які роками працювали за традиційною технологією, що треба виходити в неоране поле і сіяти в стерню. Тут головне – почати”, – каже Романьков.

Як дробити зерно в домашніх умовах: метали, обладнання, інструкції

Саморобна зернодробарка своїми руками: креслення, розміри

Зернодробилка: креслення, схеми, розміри, фото і відео саморобної зернодробилки. Зернодробилка незамінна річ в домашньому господарстві, застосовується для подрібнення зерен злакових культур – кукурудзи, пшениці, ячменю, вівса, для приготування дерті або комбікормів для свійської птиці та тварин.

Для домашнього господарства зазвичай не потрібна потужна млин, цілком достатньо невеликої зернодробилки виготовленням якої ми і займемося в цій статті.

Існує досить багато різновидів зернодробарок, ми розглянемо найпростіший варіант саморобної зернодробилки, який можна зробити своїми руками.

Для виготовлення дробарки знадобиться:

• Електродвигун потужністю близько 1 кВт.
• Листовий метал товщиною 3 мм.
• Розжарена сталь для ножа.
• Болти, гайки, шайби, гровер – М8.
• Металева бочка або ємність відповідних розмірів.

• Болгарка з відрізним кругом.
• Електродриль.
• Шліфувальний верстат.
• Зварювальний апарат.
• Слюсарний інструмент.

Саморобна зернодробарка: схема.

Зернодробилка складається з таких вузлів:

1. Засувка для регулювання подачі зерна в робочу камеру.
2. Бункер для зерна.
3. Кнопка включення-виключення електродвигуна.
4. Електродвигун.
5. Втулка.
6. Вісь.
7. Шайба.
8. Гайка.
9. Гвинт.
10. Підстава.
11. Корпус робочої камери.
12. Ємність для подрібненого зерна.
13. Болт.
14. Гайка.
15. Металева сітка (решето).

Схема робочої камери дробарки.

Виготовлення саморобної зернодробилки.

Для зернодробилки можна використовувати двигун від водяного насоса потужністю близько 1,5 кВт 3000 об / хв.

Двигун встановлюється на підставу, металевий лист товщиною не менше 3 мм. У листі потрібно просвердлити отвір діаметром трохи більше діаметра вала двигуна. Двигун кріпимо до пластини болтами.

Робочу камеру можна виготовити з листового металу 3 мм, вирізаємо смужку товщиною 40 мм і вигинає з неї кільце діаметром 300 мм. Кільце приварюється до основи.

Для кріплення ножа до валу двигуна знадобиться муфта, замовити виточити муфту можна будь-якого токаря.

Ніж для зернодробилки можна виготовити з ножа газонокосарки або диска циркулярної пилки. Довжина ножа повинна бути відповідно на 10 – 20 мм менше діаметра робочої камери. Ніж кріпиться до муфти болтами М 8, муфта одягається на вал двигуна.

Дно робочої камери закриваємо решетом, виготовити решето можна з металевої сітки з розміром отворів 3 – 3,5 мм. Решето кріпимо до робочої камері шпильками і гайками, якщо потрібно змінити розмір помелу досить поміняти решето на інше з отворами потрібного діаметру.

Установка бункера для засипки зерна. Під бункер можна використовувати будь-яку конусоподібну ємність, для цього у верхній пластині робочої камери потрібно зробити невеликий отвір діаметром близько 30 мм, приварити на нього бункер і зробити засувку для регулювання подачі зерна з бункера в камеру.

Зернодробарку встановлюємо на металеву бочку або іншу підходящу ємність.

Принцип роботи саморобної зернодробилки.

Закриваємо засувку в бункері і засипаємо в нього зерно, включаємо електродвигун і потроху відкриваємо засувку. Зерно почне потроху прокидатися в робочу камеру і подрібнюватись обертовим ножем.

Коли зерно подрібнити воно почне проспатися в нижні отвори решета робочої камери і потрапить в бочку. Залежно від діаметра отворів решета ви отримаєте або грубий помел, або невеликий, поки зерно не подрібнити до такої міри що почне провалюватися в отвори, воно буде залишатися в барабані і подрібнюватись ножем.

Засувка на бункері потрібна для регулювання подачі зерна, якщо двигун починає втрачати обороти, значить потрібно зменшити подачу зерна шляхом закривання засувки тим самим зменшуючи розмір вхідного отвору.

Робочий ніж в процесі роботи потроху зношується, тому його потрібно періодично міняти.

При засипці зерна в бункер потрібно стежити щоб разом з зерном в дробарку не потрапляли камені і металеві предмети які можуть пошкодити ніж і вивести з ладу двигун.

Рекомендую подивитися відео де показана саморобна зернодробарка в роботі.

Дробарка для зерна своїми руками

Зернодробилка, створена своїми руками, не поступатиметься за своїми можливостями і особливостям виробів, що продаються на будівельному ринку. Головним вузлом вважається сам електродвигун, який володіє досить високим показником потужності і швидкості обертання. Саме з цієї причини не дуже популярна володіють моделі, які створені з деталей пральної машинки або з болгарки. Такі самостійно створені конструкції вважаються незамінними в домашньому господарстві.

Створення зернодробилки з болгарки

Ручна пила з обертовими дисками, вважається незамінною річчю для дому та для господарства в цілому. Так, фермери зрозуміли, як можна в більшій мірі розширити функціональність такого електроінструменту. З болгарки можна створити хорошу і якісну саморобну зернодробарку. Для виробника такої конструкції креслення зовсім не знадобляться. Створювати варто так.

Для початку ми беремо міцний лист від фанери . Це і буде основою у всій конструкції, до якої і будуть кріпитися інші частини. При цьому можна використовувати шматок ламінату. У фанері потрібно прорізати кілька отворів, в одне з них варто вставити корпус від пилки, а в інший приймальний бункер для зерна.

Корпус у болгарки повинен кріпитися за допомогою спеціальної металевої скоби, а також додаткових болтів. Замість ріжучого диска, варто створити ніж з металу з додатковою двосічна заточуванням. Така дробарка добре підійде для зерна.

До нижньої частини фанерного листка варто за допомогою болтів прикріпити спеціальну сітку, яка буде відповідати за розміром і діаметру. Такі сітки можна купити в спеціальному магазині вже готові або ж зробити самостійно. Наприклад, застосовувати каструлю з просвердленими в дні отворами або старий друшляк.

У вигляді бункера для використання зерна, можна застосовувати п’яти літрову пластикову пляшку. Так, бюджетна зернодробарка, створена самостійно, буде готова до використання.

Дробарка зерна з пральної машини

• В умовах будинку дробарка для зерна може вийти якісно і зі старої непотрібної пральної машинки. Це буде вже більш якісна модель, ніж попередній метод створення дробарки.
• Загалом, пральна машинка вже включає в себе функції траворізки і корморізки, для цього її варто лише трохи змінити.
• Варто сказати, що за основу найкраще брати пральні машинки старішого виробництва . Найчастіше вони представлені циліндричної формою, а двигуни розташовуються в нижній частині.
• Щоб дробарка зерна змогла нормально функціонувати, пралку варто оснастити додатковим двигуном. Його варто встановити у верхній частині, безпосередньо під верхньою кришкою.

Встановити такий мотор потрібно на металеві куточки або на пластини. Як і в першому способі, слід створити металевий ніж з двосічною заточкою, ріжучакромка зобов’язана трохи не доходити до країв стінки.

Другий ніж варто встановити на базовий двигун, який буде розташовуватися внизу. Для того щоб дробарка для зерна, яка створена своїми руками, працювала з максимальним ефектом, ріжучі ножі зобов’язані здійснювати обертання в протилежні сторони.

У верхній кришці стоїть прорізати спеціальний отвір для засипання в нього зерна. Варто створити невелику воронку, щоб функціонування приладу відбувалося з мінімальною втратою і великим комфортом. У вигляді воронки варто застосовувати абсолютно будь-яку пластикову ємність з широким горлом або створити невеликий короб з бляшаного покриття.

Якщо враховувати, що верхній двигун буде функціонувати в агресивному середовищі, то варто доповнити його пилозахисним кожухом. Його можна створити самостійно з порожньою банки з-під фарби. Біля нижнього мотора, в боковій стінці відбувається проріз отвору для виходу з нього подрібненого зерна.

Принцип функціонування такого приладу досить легкий і інтуїтивно зрозумілий. За великим рахунком, такий виріб нагадує нам велику кавомолку. За рахунок такої великої ріжучої поверхні і різнобічного обертання ножів, корморізка ефективно подрібнює різні типи зернових культур.

Конкретні креслення використовувати в цьому випадку не має сенсу, так як така модель пральної машинки, взятої за основу, може сильно відрізнятися. Головним буде зрозуміти загальний процес функціонування приладу. Потрібно відзначити, що саме такого типу зернодробарка, зроблена самостійно, найчастіше застосовується в домашніх умовах.

Подрібнювач зерна з пилососа

Самостійно можна створити дробарку для зерна, використовуючи для цього деталі з старого пилососа. При цьому сам пилосос нам не потрібен, для цього варто використовувати лише електродвигун. В якості основи, варто взяти листок міцної фанери, з прорізаними в центрі отворами. Через такі отвори і буде проходити робочий вал двигуна.

Для створення ножа варто скористатися металевою пластиною, ширина якої повинна доходити до 200 мм і загальною товщиною близько 1,5 міліметра.

Найкраще буде використовувати додатковий диск від овочерізки. Ніж варто закріпити на валу електродвигуна за допомогою гайок.

В якості робочої камери, варто застосовувати вже готове і придбане в магазині металеве сито, але краще за все буде, якщо ви створите його самостійно. Якщо ви збираєтеся здійснювати подрібнення не тільки зерна, але і овочів, то сітка повинна мати функцією зйомки, з різним загальним діаметром в осередках. У покупних продуктах така взаємозамінність НЕ створюється .

Для виробництва сита самостійно, вам варто взяти тонкий лист металу, який по довжині буде дорівнювати 700 мм. Таку заготовку варто згорнути в кільце, краю скріпити болтами або ж закувати. Нижній край відгинаємо назовні, загальна ширина загнутої частини не повинна бути більше, ніж 15 міліметрів. Загин варто робити в обов’язковому порядку для кріплення сітки.

Під ситом варто встановити приймальний бункер, який потрібно застосовувати для готової продукції. В цьому випадку можна використовувати будь-яку ємність, яка має потрібний для вас обсягом. Це може бути як каструля, так і просте жерстяне відро. Для подачі зерна в камеру, можна створити спеціальний жерстяної короб. Для загального контролю за подачею такої сировини, сам короб слід доповнити рухомий заслінкою.

З описаної вище інформації, можна зробити висновок то, що дробарка з зерна, незалежно від матеріалів, повинна працювати лише за одним методом. Щоб створити найбільш якісну Корморезка, варто проявити трохи ентузіазму . В якості додаткових деталей вам знадобляться:

• Електродвигун. У домашніх умовах можна взяти моторчик із загальною потужністю 1,5-2 кВт, зі швидкістю обертання близько 150 оборотів в хвилину. Навіть в тому випадку, коли у вас немає в будинку старої і непотрібної техніки, яку можна було б розібрати, купити такий двигун можна на будь-якому ринку або в магазині утилізованих товарів. Застосовувати більш потужні мотори сенсу немає, адже в цьому випадку може розвинутися загальна витрата енергії, а також пропаде економічна вигода в використанні такого обладнання.
• Ріжуча площину. Створюється з абсолютно будь-якого міцного металевого листа за кілька хвилин. При цьому можна застосовувати вже готові диски від овочерізок або блендерів.
• Сито. Діаметр в таких осередках буде прямо залежати від тонкості помелу. При цьому можна купити готовий виріб або самостійно створити конструкцію з взаємопов’язаними сітками.

Навіть в тому випадку якщо ви будете купувати потрібні деталі, вартість саморобної корморізки буде в кілька разів нижче, ніж ціна на будь-яку модель. При всьому цьому загальна продуктивність приладу буде кілька ні гірше.

Різновиди машинок для подрібнення зерна

За принципом функціонування машини для процесу подрібнення зерна можуть ділитися відразу на кілька типів. До них відноситься:

• Молоткова машина – в такій конструкції елементи для подрібнення повинні монтуватися на ротор, який буде обертатися в самому приймальному бункері.
• Роторна дробарка – робочі камери в агрегатах такого типу створюються з міцного металу, що надає машинці найбільшу міцність і надійність. Деталі для процесу подрібнення вдаряють об стінки бункера, разом з цим здійснюючи дроблення зерна. При всьому цьому дроблять деталі будуть продовжувати бити об стінки до того часу, поки зерно повністю не перетворитися в суміш із дрібних компонентів.
• Дискова машина – в такій конструкції існують дроблять ножі, які будуть кріпитися на валу за допомогою спеціалізованих дисків.
• Вадьцевая дробарка – вона може здійснювати як дроблення, так і Перетирання зерна. Головним елементом в такій конструкції стануть рифлені вальці. Вони стануть якісно переробляти лише мокрий матеріал. Сухе зерно коштує попередньо змочити у воді.

Дробарки для домашнього використання

Дробарки, які застосовуються в домашньому господарстві, також можна розділити відразу на кілька груп за типом приводу . За такою ознакою можна розрізнити такі машинки, як:

• Ручна дробарка – це найбільш простий пристрій, для роботи з яким варто виділити більше часу і сил. Такий агрегат здійснює подрібнення матеріалу в продукції більш грубого помелу, яка в недалекому майбутньому буде застосовуватися для живлення більш дорослих особин великої рогатої худоби.
• Пневматична дробарка – це машина, яка використовується для переробки кукурудзи, а також інших дрібних продуктів. Такий агрегат функціонує досить швидко і здійснює подрібнення зерна на дрібні фракції, які слід підмішувати в корм для невеликих вихованців, а також для перепелів і інших різновидів більш дрібних домашніх птахів.
• Електричний тип дробарки – такий прилад відрізняється найбільш високою стадією продуктивності і простої конструкції. Він не включає в себе велику габаритність, а в більшості випадків купується як для домашнього господарства, так і для фермерських угідь.

продуктивність зернодробарок

Процес функціонування роторного подрібнювача в пересуванні ріжучого ножа. Він потрібен для здійснення дроблення мас, які варто подавати всередину приймального бункера.

Молотковий препарат може якісно подрібнити зерно за допомогою молотків, які кріпляться на міцне підгрунтя.

Продукція, яка виходить за допомогою молотковій машини, буде вважатися найбільш ефективною. Такого можна досягти за допомогою високої амплітуди руху молотків, які здатні подрібнити навіть окремі від них крупиці зерна.

Спільно з цим, роторна дробарка може споживати набагато меншу кількість електроенергії і має високий коефіцієнт продуктивності.

У разі коли в господарстві є велика кількість дорослих особин худоби та видів птиці, то краще за все буде купити роторну дробарку. Але в тому випадку, коли фермер розводить більш невелику птицю і велику кількість молодого худоби для торгівлі, то оптимальним в цьому випадку стане вибір на користь молоткастого подрібнення зерна.

Слід в обов’язковому порядку протестувати пристрій, яке вироблене самостійно. Варто пам’ятати, що двигун болгарки вимагає здійснення регулярної змащення, в іншому випадку він швидко зламається через стирання головних елементів в приладі.

Дробарка для зерна – пристрій, види і виготовлення своїми руками

Зернодробилка – це універсальний агрегат для подрібнення великих і дрібних зернових культур, які входять в раціон великої рогатої худоби та інших домашніх тварин. Дробарка для зерна істотно заощаджує час і сили свого власника, а перероблений в ній корм можна змішувати з різними добавками, що поліпшують раціон вихованців.

Пристрій зернодробилки – конструктивні особливості машини

Перш, ніж розглянути пристрій агрегату, слід розібратися з тим, для чого потрібна зернодробарка. Ця машина застосовується для подрібнення кормових культур, що робить їх більш привабливими для домашніх тварин. Дрібні продукти набагато краще засвоюються вихованцями, що сприяє швидкому набору ними маси, і отримання всіх необхідних мінералів і вітамінів.

Подрібнювач для зерна має остаточно просту конструкцію. До основних його елементів відноситься міцний корпус, який одночасно служить приймальною камерою, і ріжучі елементи.

Для більшої зручності при транспортуванні подрібнювач зерна обладнується рукоятками, а більш сучасні моделі також оснащуються знімними колесами.

Види домашніх зернодробарок – класифікація агрегатів

Конструкція будь-якої побутової дробарки відрізняється своєю простотою та невеликими габаритами. Проте, кожній такій моделі властива досить висока продуктивність, що дозволяють переробляти об’ємні партії матеріалу за досить короткий термін.

За принципом роботи машини для подрібнення зерна діляться на кілька типів. До них відноситься:

• Молоткова машина – в її конструкції елементи для подрібнення монтуються на ротор, який обертається усередині приймального бункера;
• Роторна дробарка – робочі камери агрегатів цього типу виготовляють з міцного металу, що гарантує високу надійність машини. Елементи для подрібнення вдаряють об стінки бункера, тим самим дроблячи зерно. При цьому дроблять елементи будуть бити об стінки до тих пір, поки зерно не перетвориться в найдрібніші фракції;
• Дискова машина – в подібно конструкції дроблять ножі фіксуються на валу за допомогою спеціальних дисків;
• Вальцова дробарка – вона може, як дробити, так і перетирати зерно. Основним елементів до такої конструкції виступають рифлені вальці. Вони ефективно переробляють тільки мокрий матеріал. Сухе зерно потрібно попередньо змочити у воді.

Дробарки, які використовуються в домашніх умовах, також діляться між собою за типом приводу. За цією ознакою розрізняють такі машини:

• Ручна дробарка – найбільш простий прилад, для роботи з яким потрібен час і сили власника. Цей агрегат подрібнює матеріал в продукт грубого помелу, який в подальшому можна використовувати для харчування дорослих особин великої рогатої худоби;
• Пневматична дробарка – така машина застосовується для переробки кукурудзи та інших дрібних продуктів. Подібний агрегат працює досить швидко і подрібнює зерно в дрібні фракції, які можна підмішувати в їжу для дрібних тварин, а також для перепелів і інших видів домашньої птиці;
• Електрична дробарка – даний агрегат відрізняється високою продуктивністю і простий конструкцією. Він не володіє великими габаритами, і найчастіше купується, як для будинку, так і для фермерських господарств.

Детально вивчивши види і відмінності подрібнювачів, починаючому фермеру буде набагато простіше визначитися з вибором дробарки для використання в домашньому середовищі.

Яка зернодробарка краще – молоткова або роторна?

Цим питанням задаються багато починаючих фермери. Щоб відповісти на нього, потрібно уважно розібратися в конструктивних відмінностях обох типів агрегатів.

Робота роторного подрібнювача полягає в пересуванні ріжучого ножа. Він призначений для дроблення маси, яка подається всередину приймального бункера. Молотковий агрегат подрібнює сировину за допомогою молоточків, які кріпляться до міцного підстави.

Продукція, що отримується за допомогою молотковій машини, вважається більш якісною. Цього вдається досягти за рахунок високої амплітуди руху молоточків, які можуть подрібнювати навіть найвіддаленіші від них крупиці зерна. Разом з тим, роторна дробарка споживає набагато менше електроенергії і має більш високу продуктивність.

Щоб дати остаточну відповідь на поставлене вище питання, слід визначитися з завданнями дробарки. Якщо в господарстві є велика кількість дорослих особин худоби і птиці, то найкраще придбати роторну дробарку. Однак якщо фермер розводить дрібну птицю і велику кількість молодого худоби для торгівлі, то оптимальним стане вибір на користь молоткастого подрібнювача.

Як вибрати зернодробарку – поради експертів

Кожен фермер повинен уважно вивчити кілька факторів, які допоможуть підібрати надійну і досить потужну машину. Покупцеві слід визначитися з такими факторами:

• Область використання – для невеликих господарств оптимальної стане заводська або зібрана своїми руками молоткова дробарка. Саморобна конструкція обійдеться набагато дешевше і буде володіти непоганим запасом потужності для переробки невеликих партій зерна. Разом з тим, такий пристрій не зможе впоратися з великими партіями матеріалу, тому власникам великих господарств доведеться купувати заводську модель з регулюванням помелу і рядом інших функцій;
• Потужність – її має бути достатньо для переробки максимально великих обсягів зерна, які можуть знадобитися для господарства;
• Продуктивність – вирішуючи це питання, фермер повинен визначити, яка кількість зерна потрібно переробляти для харчування птиці і худоби. Агрегати з високою продуктивністю найкраще підійдуть для великих господарств, а машини, які мають середній показник, стануть невід’ємними помічниками для невеликих фермерських володінь.

Відповівши на кожне з цих питань, фермі без праці визначиться з необхідною йому машиною. Це допоможе купити відповідний агрегат і не переплатити за нього.

Рейтинг зернодробарок за якістю – що пропонує ринок?

На сучасному ринку можна знайти величезну кількість різних подрібнювачів зерна, кожен з яких має певні властивості, і має ряд плюсів і мінусів. Ми склали свій рейтинг найбільш якісних агрегатів, здатних прослужити тривалий час, не вимагаючи спеціального обслуговування і ремонту. У нашому огляді немає жодної китайської моделі, так як вони не володіють високим ресурсом і не здатні витримувати значні навантаження.

На п’ятому місці нашого рейтингу знаходяться агрегати марки «Хрюша». При невисокій вартості ці машини знайшли великий попит завдяки зручності в роботі. Виробник пропонує широкий асортимент дробарок, продуктивністю від 300 до 400 кг готового продукту за годину роботи.

Серед недоліків можна виділити низьку якість металу, з якого виготовляються прийомні бункери агрегатів і висока вартість запчастин.
Четверте місце зайняли машини марки «Елікор». Ці дробарки знайшли попит за рахунок невисокої вартості і великого запасу потужності. Разом з тим, агрегати цієї марки досить габаритні, що не дозволяє використовувати їх в різних ділянках господарства.

Третє місце зайняли агрегати марки «Фермер». Ці машини досить надійні, мають високу якість збірки і тривалий робочий ресурс. Однак висока вартість агрегатів часто не дозволяє придбати їх початківцям фермерам.

Другий місце займають побутові дробарки «Колос». Ці агрегати не відрізняються високою продуктивністю, однак вони досить надійні, і можуть витримувати тривалі навантаження навіть при екстремально низьких температурах.

Перше місце впевнено посіли подрібнювачі відомої марки «Зубр». Ці якісні агрегати мають високий робочим ресурсом, невеликими габаритами, вони досить надійні і дозволяють переробляти практично будь-який тип зерна.

Як зробити дробарку для зерна своїми руками – вивчаємо алгоритм

Зробити зернодробарку можна зі звичайної болгарки. Це допоможе заощадити чималу суму грошей, і виготовити надійну конструкцію, здатну переробляти велику кількість зерна в найкоротші терміни.

Перед тим, як зробити зернодробарку своїми руками, буде потрібно підготувати інструменти. Вам знадобиться:

• плоскогубці;
• Дриль з насадками по роботі з металом і деревом;
• Лещата;
• Гайкові ключі.

Перед роботою також слід вивчити креслення, в яких вказані місця монтажу елементів агрегату.

Ретельно вивчивши всі схеми, можна приступати до роботи. Весь алгоритм дій виглядає наступним чином:

1. Для початку потрібно взяти аркуш якісної фанери, яка буде грати роль основи агрегату;
2. Виконайте в фанері кілька отворів. В одне з них необхідно вставити болгарку, а другий отвір послужить місцем для подачі зерна;
3. Корпус болгарки зафіксуйте болтами і скобами;
4. Зніміть диск болгарки і встановіть замість нього металеві ножі, кожна зі сторін яких повинна бути якісно заточена;
5. Знизу під фанеру встановіть і закріпіть спеціальну сітку, яка буде грати роль сита;
6. Як бункера для переробленого зерна може виступити пластикова бочка, об’ємом 5-10 літрів.

Обов’язково протестуйте зроблене своїми руками пристрій. Пам’ятайте, що двигун болгарки вимагає регулярної змащення, в іншому випадку він прийде в непридатність через стирання основних деталей.

Виготовлення зернодробилки в домашніх умовах

Зерно – один з основних видів корму для ВРХ. Воно однаково корисно і молочним тваринам, і тим, які перебувають на відгодівлі. Але не всі види зерна можна давати в НЕ подрібненому вигляді. Ячмінь, пшеницю і жито перед згодовуванням краще роздрібнити. Для дроблення використовують спеціальний подрібнювач зерна, який можна не тільки купити, але і виготовити самостійно.

види зернодробарок

Зернодробарки однаково використовуються як на великих фермах, так і на приватних подвір’ях, і розрізняються розміром помелу зерна. Для дрібного, середнього і крупного помелу використовують пристосування для сухого дроблення, а якщо потрібен дуже дрібний помел, то необхідний подрібнювач зерна, що застосовує вологий спосіб.

Зернодробарки мають ряд переваг:

• Компактність дозволяє переміщати апарат,
• Апарат працює від звичайної електричної мережі,
• Великий вибір моделей,
• Можливість легко виготовити в домашніх умовах,
• Необхідні запчастини для зернодробарок можна знайти в кожному будинку.

Валковий подрібнювач зерна подрібнює продукт між двома валками, що обертаються в протилежних напрямках. Роторні відрізняються тим, що ножі прикріплені до основного обертального валу. У молоткових дробарках основний робочий вузол включає в себе барабан, решето і деки. Дроблення відбувається під впливом ударів в молоткообразних барабані. У щокові Дробарки сировину для переробки надходить зверху, і раздавливается між двома плитами-щоками. А в конусному пристрої дроблення здійснюється в постійно обертається конусної голівці.

Одна з найпопулярніших моделей, яку використовують у багатьох Крупоцех, а також на фермах і приватних подвір’ях – зернодробарка Джміль.

Вона відрізняється простотою в роботі і доступністю. У стандартну комплектацію включені такі запчастини для зернодробарок, як лінгуми, апарати для втягування зерна, сито з осередком в чотири міліметри і сито, з осередком шість міліметрів, а також силовий кабель.

Джміль може виробляти за годину до двох тонн дробленого зерна, а барабанна частина розрахована на виробництво більше 200 тонн зерна між техобслуговуваннями.

саморобні зернодробилки

Не поступається своїм магазинним аналогам і саморобна зернодробарка. Щоб зібрати в домашніх умовах зернодробарку своїми руками, необхідно запастися робочими інструментами, а також знайти потрібні запчастини для зернодробарок. А саме:

• Ріжучі площині або ножі: можна виточити зі сталі, а можна використовувати готові диски від блендера,
• Двигун для зернодробилки. Потужність повинна бути не нижче 1,4 кВт і не вище 2 кВт,
• Сито для зернодробилки: розмір комірки залежить від потреб помелу.

Перед тим як зробити зернодробарку своїми руками, потрібно засвоїти і деякі важливі моменти:

• Робочі ножі не повинні намертво кріпитися до пристрою – їх необхідно регулярно знімати і підточувати,
• Для заготівлі ножа краще використовувати дуже міцну сталь,
• Передбачити можливість зняття сита для його чистки,
• Не застосовувати препарат двигун для зернодробилки більшої потужності – витрата електроенергії буде більше.

Висока продуктивність апарату залежить від правильності складання, а також від правильності використання.

Найпростіша модель може бути зібрана зі звичайної побутової м’ясорубки. Зробити дробарку для зерна своїми руками з м’ясорубки просто: для початку до неї приєднують електродвигун, а горлечко розширюють. Для зручності до шийки можна приклеїти частина пластмасової пляшки. Виходить аналог електром’ясорубки. Продуктивність такої зернодробилки – відро зерна за двадцять хвилин.

У домашніх умовах зробити зернодробарку можна з різних деталей від сільгоспмашин: з гальмівного барабана трактора, диска сошника і ємності від сівалки, а також металевих пластин різального пристосування зернозбиральної машини. Щоб зібрати зернодробарку, потрібно використовувати зручну схему або креслення кріплення всіх комплектуючих частин. Їх можна знайти в інтернеті на спеціалізованих форумах.

Просту модель дробарки можна змайструвати і з двигуна пилососа. Для установки вала в його підставі роблять отвір. Використовуваний ніж повинен бути шириною близько двадцяти сантиметрів, а завтовшки – півтора. Ножик кріплять безпосередньо на вал. Можна використовувати замість робочої камери звичайне металеве сито, під яке ставлять коробку або ящик для зерна.

Дробарка зерна з болгарки

У багатьох домашніх господарствах є непотрібні вже ручні пилки з обертовими дисками. Зернодробилка з болгарки може стати хорошим варіантом пристосування пилки. Крім самої пилки, необхідні наступні запчастини для зернодробарок:

• Відріз труби, діаметром не менше 15 см,
• Решітка з дрібним перетином або сітка,
• Ріжучі диски (можна використовувати з м’ясорубки),
• Коробка для зерна,
• Лист фанери або ламінату.

Дробарка зерна своїми руками з болгарки робиться так: корпус бензопили кріпиться на фанерному аркуші, в якому попередньо вирізаються невеликі отвори для кріплення. Додаткова проріз робиться на аркуші і під коробку або банку, в яку зсипатиметься подрібнене зерно. Кріплять бензопилу металевими скобами і болтами. Саморобна дробарка повинна бути оснащена гострим металевим ножем, заточеним з обох сторін. Знизу листа фанери кріплять сітку або решето, можна також використовувати саморобки з каструлі. У даній моделі двигун для зернодробилки – це двигун електропилки. Крупорушка своїми руками готова!

Дробарка з пральної машини

Дуже популярна серед фермерів і зернодробарка своїми руками, зроблена з пральної машини.

Корпус пральної машини – це вже готова потужна корморізка. Працює даний вид зернодробилки за принципом, схожим з кавомолкою: зерна подрібнюються в барабані за рахунок обертання в різні боки гострих ножів. Виготовити дану модель можна, маючи такі запчастини для зернодробарок:

• Ріжучі диски або ножі,
• решітка,
• Додатковий двигун,
• Металевий куточок або вузькі пластини,
• молоток,
• Невеликий відріз металевої труби.

Перед тим як зробити дробарку з пральної машини, потрібно добре заточити ножі або використовуються ріжучі диски. Ножі насаджуються на вал, а вал після цього кріпиться до Активаторний шківа шайбою.

Отвір для зливу збільшують в розмірі за допомогою молотка, до діаметра, рівного 12, 5 см. В отримане отвір вставляють відріз труби. По ньому подрібнене зерно зсипатиметься в ящик або коробку. У баку машини встановлюють грати з дрібними осередками під кутом в 13-17 градусів.

Обов’язкова умова: розмір решітки повинен повністю збігатися з розмірами внутрішнього бака.

Більш якісний помел допоможе отримати додатковий двигун для зернодробилки. Встановлюють його під кришкою, а для кріплення використовують куточок або пластини з металу. На вал двигуна ставлять ще один ніж, діаметр якого менше, ніж розмір бака. Додатковий двигун для зернодробилки бажано закрити кожухом. Це запобіжить потрапляння всередину пилу і частинок корму.