Скільки зазвичай сторінок у книгах

Мрієте про письменницьку кар’єру, але не знаєте, з чого почати? Законспектували для вас вебінар редакторки і критикині Богдани Романцової від Центру літературної освіти Litosvita — про роботу над власним рукописом та комунікацію з видавцями.

Богдана Романцова — літературна критикиня та редакторка видавництва «Темпора», яка регулярно має справу з рукописами авторів-початківців. Богдана переконана: сучасний читач спраглий до українських книжок, тож достукатись до видавця простіше, ніж вам здається. Аби лише рукопис був якісним та цікавим.

Як написати книжку: практичні кроки

1. Зрозумійте, про що і для кого ваша книга

По-перше, запам’ятайте, що книжка не може бути роздумами про все на світі. В основі майже кожної книги лежить продумана автором стратегія — навіть якщо він і стверджує, що книга прийшла до нього уві сні.

Уявляйте собі книгу як ремонт у квартирі. Основний сюжетний каркас — це ваші стіни. І зрозуміло, що спочатку ви штукатурите стіни і вкриваєте їх шпалерами, потім кладете паркет і лише тоді завозите меблі і обираєте подушки для дивану.

Крім основної ідеї й сюжету, постійно тримайте у фокусі своїх читачів — уявляйте, для кого пишете. Якщо хочете достукатись саме до українського читача, краще пишіть сюжетну жанрову книгу — мелодраму, детектив, горор тощо.

2. Визначте час і місце для роботи, а також обов’язкову кількість слів на добу

Щоб не просто писати книгу, а дійсно її завершити, пишіть постійно й регулярно. Для цього заплануйте собі окремий час для роботи над рукописом і пишіть там, де саме місце мотивує вас на творчість і ніхто не заважає.

3 історії людей, які вирішили стати письменниками і їм вдалося

Відштовхуйтесь від мінімуму, який може написати кожен — сторінка на день. А краще встановіть собі щотижневий дедлайн за кількістю сторінок (щоденний буде вас втомлювати, а щомісячний — сприятиме прокрастинації).

Скільки взагалі має бути сторінок у книзі? Якщо ви початківець, краще вкластися у 75-80 тисяч слів, не більше, щоб не відлякати видавця, оскільки зараз охочіше видають коротші книжки. І майте на увазі, що нон-фікшн має бути коротшим за художню літературу — приблизно 60-80 тисяч слів.

4. Забезпечте собі фідбек на кожному етапі створення книги

Під час написання книги зворотний фідбек можуть забезпечити так звані альфа-рідери, які читають і коментують окремі розділи чи, наприклад, тільки початок твору.

Коли книга дописана, її варто показати бета-рідеру — людині, яка прочитає готовий текст ще до того, як ви відправите його у видавництво. Це цілком може бути ваш знайомий, але тут важливо, щоб бета-рідер не мав із вами занадто інтимних відносин і міг критично вас оцінити (тобто не був би мамою або коханою/коханим). Також для бета-рідера важливо бути начитаним у жанрі, в якому написана книга, і уважним до деталей.

Щоб отримати від бета-рідера максимально корисний фідбек, створіть для нього анкету, де попросіть висловити думку і звернути увагу на:

  • сюжет (його оригінальність, динаміку, можливі «дірки»);
  • героїв (правдоподібність їхнього характеру й мотивації, мови, розвитку протягом книги);
  • зайві елементи (героїв чи події, які не рухають сюжет).

Якщо не знайшли бета-рідера серед знайомих, зверніться до письменницьких груп на фейсбуці (наприклад, до «ЛІТОТИ»). Для початку спробуйте знайти бета-рідера безкоштовно (але тоді будьте готові й самі стати таким бета-рідером для когось).

5. Відпустіть книжку

По-перше, не редагуйте книгу у процесі її написання. По-друге, не редагуйте книгу одразу після того, як її напишете. Зробіть тривалу перерву (5-6 тижнів), дайте собі відпочити, а лише потім беріться за виправлення. І не доводьте редагування до абсурду — не будьте Кафкою, який переписував тексти по 2-3 рази і відтягував видання своїх творів.

Що буде складно продати на українському ринку?

  • Книжки обсягом понад 100-120 тисяч слів.
  • Поезію та есеїстику (на жаль).
  • Науково-популярну літературу, якщо ви не credible expert у темі.
  • Ваші мемуари.
  • Експериментальну літературу.
  • Потенційно дорогі ілюстровані видання.

Книга написана. Що далі?

Отже, у вас є готовий рукопис, відредагований і відкоментований бета-рідером. На цьому етапі непогано було б мати свого літературного агента, але в Україні поки що ця професія не надто популярна (зовсім непопулярна), тому цю роль доводиться брати на себе самим авторам.

Перш ніж писати у видавництва, обов’язково підготуйте рукопис, щоб внутрішньому рецензенту було простіше з ним ознайомитись:

  • пронумеруйте сторінки;
  • переконайтеся, що всюди один шрифт (найкраще – Times New Roman, 12 кегль, подвійний інтервал), стандартні поля і однаковий формат назв розділів;
  • додайте зміст на початку рукопису;
  • зробіть титульну сторінку, де є назва твору, ваше ім’я та прізвище;
  • не використовуйте марковані списки;
  • потурбуйтеся про примітки, якщо вони потрібні, — це ваша робота, а не редактора.

А в ідеалі — знайдіть вимоги до рукописів на сайті видавництва, куди надсилаєте книгу. Також обов’язково дослідіть ринок і переконайтеся, що воно видає книжки вашого профілю.

Як комунікувати з видавцями?

Автор, який пропонує видавництву свою книгу, повинен надіслати видавцеві:

  • листа;
  • своє резюме;
  • уривок, якщо це нон-фікшн, або синопсис, якщо це художня література (не плутати з анотацією!).

Начитали у 2019-му: 44 найкращі книги від читачів Happy Monday

Анотація — це коротке (1 абзац) окреслення сюжету книги з натяками та гачками, які мають зацікавити читача. Але ж вам потрібно зацікавити не його, а редактора! Для цього ви надсилаєте йому синопсис — 1-2 сторінки наступної інформації про вашу книгу: жанр, обсяг, тема, час і місце дії, хто ваші герої, хронологічний переказ подій і фінал тексту.

Ваш перший лист видавцеві має виглядати приблизно так:

Типові помилки у спілкуванні з видавцями

  • Намагатися домовитися телефоном.
  • Приходити у видавництво без запрошення.
  • Намагатися «продати» рукопис редакторові чи директору видавництва після друку в іншому видавництві.
  • Наполягати на праві обирати одразу все (обкладинку, формат, наклад), особливо якщо це ваша перша книжка.
  • Починати перемовини ще до того, як книжка готова.

Вашу книжку взяли?

Ось що тепер вам може запропонувати видавництво:

  • перший стандартний тираж (500-1000 штук);
  • аванс;
  • відсоток від продажів (12-15%), але боротися варто за гонорар (бо відсотки важко відстежити);
  • редактора і коректора;
  • верстку книги;
  • промо і презентації книги;
  • представляти вас за кордоном і подавати вашу книгу на премії.

Важливо: під час підписання договору обов’язково перевірте наявність пункту, згідно з яким видавець зобов’язується видати книгу, а також переконайтеся, що у договорі чітко зазначено порядок виплати гонорару. І передавайте права на публікацію твору на 2-5 років, а не назавжди.

Вашу книжку не взяли?

По-перше, не засмучуйтесь. Хай як це прозвучить, але у вас буде чимало відмов, сприймайте це стоїчно.

Якщо жодне видавництво не хоче вас друкувати, подумайте про літературні конкурси, часткове (або й повне) покриття витрат на тираж, публікацію електронної книги чи публікацію онлайн — на власному сайті, у соцмережах, віртуальних видавництвах. Так ви точно матимете книжку і фідбек від читачів. З іншого боку, в такому випадку книга навряд чи потрапить на полиці магазинів, тому спершу краще спробувати більш традиційні варіанти.

Читайте також

Як зрозуміти, чи можете ви стати письменником?

Найпростіший спосіб — пройти онлайн-тест з профорієнтації

Читати щонайменше 50 сторінок книги щодня? Наскільки це реально – експеримент редакції

9 серпня – Всесвітній день книголюбів. Свято пішло зі США – Book Lovers Day. До свята розповідаємо експеримент журналістки LIGA.Life.

Вперше матеріал опублікований у вересні 2020 року.

Якщо загуглити “Як привчити себе читати?”, пошуковик видасть з десяток сторінок потенційно корисних порад. Радять усі: від журналістів The New York Times, The Guardian та BBC до блогерів у Facebook, Medium та Instagram. Цікаво, що поради однакові: читайте те, що подобається, не виходьте з дому без книги, напишіть літературний список, слухайте аудіокниги, приєднайтесь до читацького клубу в соцмережах.

Навіщо читати

Прочитавши купу лайфхаків, вирішила прийняти виклик і привчити себе читати щоденно. Навіщо? Пояснити користь читання допоможе український літературознавець та письменник Ростислав Семків. У своїй книзі “Як читати класиків” він перелічує п’ять причин для того, щоб подружитися з книжками:

  • “Читання – це елегантний відпочинок”. Не можу не погодитись. Під час експерименту щовечора я вирушала у подорож. Ховалась від хурделиці в пекарні, гуляла вулицями Стамбула, а потім відправилась до Ісландії. Експрес-екскурсії сторінками книг – чудовий спосіб втечі від реальності та бюджетний варіант розширення власної мапи світу.
  • Книга – універсальний знак мудрості. Президенти присягаються на книжці, в кабінетах начальників стоять книжкові полиці, маєш з собою книгу – є розумник! Читання паперової книги у вагоні метро, поки усі інші пасажири сидять в смартфонах, підвищує самооцінку. Варто спробувати!
  • Читаючи, ми проходимо “особистісний квест із багатьма варіаціями розвитку подій”. На книжкових сторінках ми можемо “пережити те, чого би не хотіли зазнати в дійсності”. Під час читання роману Сафарлі я чітко розуміла, що все описане відбувається не зі мною. Проте біль головного героя після втрати доньки відчувався гостро. Ніби він – мій родич і боляче від його горя. Книжка здатна розвинути емпатію.
  • Читання допомагає порозумітися різним поколінням однієї родини, друзям, колегам. Ба більше, під час експерименту я зрозуміла, що книга – це джерело нових тем для дискусій. За яких обставин я би міркувала з друзями про те, чому в епоху рухів за захист тварин досі існують китобійні?
  • Читання – шлях самовдосконалення. Наприклад, завдяки книзі “Пиши, сокращай” я змінила манеру письма, а збірка репортажів “Лабораторія Ісландія” допомогла дізнатися більше про країну моєї мрії. Тож завдяки хорошій книжці можна зрости духовно та професійно.

Є безліч причин перетворити читання у щоденну звичку. Навіть дослідження рекомендують читати. Наприклад, учені довели: читання допомагає з роками зберегти хорошу пам’ять, а також уповільнити її погіршення під час старіння. Читання тримає в тонусі мозок, пам’ять і не дозволяє їм старіти.

Також є дані, які кажуть: “легке чтиво” розвиває емоційний інтелект, коли ми співпереживаємо героям художніх творів, то легше розуміємо емоції інших людей у реальному житті. Чому? Бо розвиваємо навички емпатії.

Науковці також довели, що читання може до 68% знизити стрес. Воно ефективніше, ніж антистресова дія спокійних прогулянок чи прослуховування музики.

Тож, щоб зробити читання щоденної звичкою, поставила собі ціль – 50 сторінок щодня. І ось що з цього вийшло.

Книга “Лабораторія Ісландія” Ярослава Куцай

Художня література чи нон-фікшн

На словах експеримент здавався доволі легким: виокремлюю час, обираю книгу, читаю. Успіх! Проте труднощі почалися вже на етапі вибору книги: нон-фікшн чи художня література? Вирішила скористатися порадою з інтернету та обрати книгу, від якої точно отримаю задоволення.

Спрацювало! За перші два дні експерименту прочитала роман на 288 сторінок “Чекай удома, коли повернуся” Ельчина Сафарлі. Іноді здавалося, що сиджу не на дивані, а працюю з головним героєм – Гансом – у пекарні.

Він читає мені листи до своєї померлої доньки Досту, які вчать жити навіть після великої втрати. А завдяки описам автора я подорожувала від загадкового “Міста вічної зими” до величного Стамбулу, чого не вистачає у реальних робочих буднях. Сюжет захопив так, що навіть і не помітила, як “перевиконала план”.

Чи буде подібний результат з нехудожньою літературою? Вирішила перевірити, обравши збірку репортажів “Лабораторія Ісландія” (295 сторінок) української журналістки Ярослави Куцай.

На момент експерименту книга вже була наполовину прочитана, тому залишалось дочитати 155 сторінок.

Результат – три дні і книга прочитана. Чому? Авторка розповідає про людей, компанії та конфлікти, про які хочеться дізнатися більше або побачити на власні очі. Тому половину часу я читала, а іншу половину – шукала в інтернеті фото української оперної співачки Олександри Чернишової, яка живе і виступає в Ісландії, та новини про ісландські китобійні.

Висновок: читаєш швидко те, що подобається. Обравши роман одного з найулюбленіших письменників та збірку репортажів з країни моєї мрії, отримала максимум задоволення.

Проте нон-фікшн, що не має сюжету, захоплює мене значно менше, ніж художня література. Тому на збірку репортажів пішло більше часу.

Де знайти час

Після двох тижнів регулярного читання виникло одне запитання: чому я цього не робила раніше? Завжди здавалося, що на це немає часу. Вирішила з’ясувати, чим мені доводиться жертвувати під час експерименту, щоб звільнити час для книг. Соціальними мережами!

Час, за який можна прочитати бодай 10 сторінок, я раніше витрачала на бездумний перегляд стрічки новин у Facebook та Instagram. Помітивши це, вирішила в метро ховати телефон у сумку, щоб не відволікатися від читання, а вдома вимикати звук сповіщень на час читання.

Ба більше, встановила на телефоні ліміт на користування застосунком Instagram. За декілька днів зрозуміла, що стала читати більш вдумливо, розмірковуючи над прочитаним.

Тепер мені не треба терміново комусь відповідати на повідомлення чи ставити “like” під постами друзів. Вони не образяться, якщо я зроблю це через півтори години, після 50 сторінок читання.

Висновок: Якщо хочете отримувати максимум користі від читання, відкладіть від себе всі гаджети. Концентрація покращується, а прочитане краще запам’ятовується.

Книга “Чекай удома, коли повернуся” Ельчін Сафарлі

Головне – якість

50 сторінок експерименту – це умовна цифра, на яку можна орієнтуватися, проте не брати за правило. Це була моя помилка на початку експерименту. У гонитві за кількістю зрозуміла, що втрачаю якість читання – не запам’ятовувала імена героїв, назви місць, у результаті плуталась в подіях. Через це доводилось перечитувати одну сцену знову і знову.

На шляху до регулярного читання зрозуміла, що якісь не менш важлива за кількість. Так почала читати все з олівцем та нотатником.

Моя третя прочитана книга – “Пиши, сокращай” Максима Ілляхова та Марини Саричевої. Особиста перемога – 439 сторінок!. Читала її найдовше не через те, що найтовстіша, а тому що головні тези підкреслювала та виписувала в окремий нотатник. Після прочитання залишився стислий конспект, який згодом допоможе освіжити в пам’яті основні тези.

Висновок: якісне читання – це не кількість сторінок, а можливість переказати прочитане.

Нещодавно спілкувалася з героями нашого нового матеріалу і запитувала їх: “Як ваше життя змінилось після…?”. Сьогодні ставлю це запитання собі: “Як змінилося моє життя після експерименту?”.

Досі не виходжу з дому без книги. Тепер маю звичку витрачати будь-яку вільну хвилину на читання.

Чи стала я читати 50 сторінок на день? Навіть під час експерименту їхня кількість коливалась від 20 до 100. Проте звичка читати сформувалася і міцно вкоренилась в мою рутину, а це – головне досягнення.

Скільки сторінок у «Маленькому принці»?

Найвідоміше твір Антуана де Сент-Екзюпері, без сумніву, «Маленький принц». Ця алегорична повість була вперше опублікована в Нью-Йорку в 1943 році і стала знаменитою по всьому світу.

Цікаво, що в книзі є зображення, що були намальовані самим автором. Вони, до речі, користуються анітрохи не меншою полулярностью, ніж сам твір.

До речі, чому «Маленький принц» був опублікований саме в Нью-Йорку, якщо Антуан де Сент-Екзюпері — француз? Все просто — у той час він жив у Нью-Йорку. Тому-то книга і вийшла англійською мовою. У Франції вона була видана трохи пізніше — в 1946 році. Хоча стверджується, що книгу перевели на французький відразу після її виходу в США.

До 2011 року книга була перекладена приблизно на 180 мов світу. Тільки в Індії повість представлена на 7 діалектах. У Кореї налічується близько 60 різних видань, у Китаї трохи менше — близько 30.

У російському перекладі повість була опублікована в 1959 році в журналі «Москва» в перекладі Нори Галь.

Що стосується кількості сторінок у книзі, то це залежить від формату книги і розміру шрифту. Зазвичай максимальна кількість сторінок для «Маленького принца» — 150, але зустрічаються книги, де всього-то трохи більше 40 сторінок.