Причини виникнення та фактори ризику розвитку ДЦП. Виникнення ДЦП під час вагітності

В Україні проживає близько 30 тисяч хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП). Можливості цих людей суттєво відрізняються: одні здатні самостійно ходити, коли іншим для цього потрібна постійна допомога оточуючих; дехто обходиться без сторонньої підтримки у своєму повсякденному житті, в той час, коли інші потребують спеціального, адаптованого для людей з особливими потребами середовища.

Через те, що прояви одного й того ж захворювання так сильно різняться, батьки дітей з ДЦП шукають відповіді на доволі поширені й цілком закономірні, враховуючи ситуацію у якій вони опинилися, запитання:

• Чому мені не запропонували діагностику ДЦП при вагітності?
• Чому народжуються діти з ДЦП?
• Чому мій малюк виглядає та поводиться зовсім по-іншому, ніж його ровесник з таким же діагнозом?

Власне, аби відповісти на них, ми й підготували цю статтю.

1. Причини виникнення: історія вивчення ДЦП
2. Причини виникнення ДЦП при вагітності
3. Фактори ризику розвитку ДЦП протягом вагітності
4. Чи можлива діагностика ДЦП при вагітності?
5. Причини ДЦП під час пологів
6. Фактори ризику розвитку ДЦП під час пологів
7. Причини виникнення ДЦП після народження дитини
8. Фактори ризику розвитку ДЦП після народження дитини
9. Чи можна визначити ДЦП ще в перший рік життя дитини?
10. Міфи щодо причин виникнення ДЦП

Причини виникнення: історія вивчення ДЦП

Вперше як сам дитячий церебральний параліч, так і його ймовірні причини виникнення описав у 1843 році британський хірург-ортопед Джон Літтл у серії лекцій «Про природу та лікування деформацій скелета людини». В одній із лекцій він описує прояви спастичної диплегії (одна з форм ДЦП) у немовляти, причини виникнення яких вбачав у різкій нестачі кисню та механічній травмі мозку дитини безпосередньо перед чи під час пологів. Потому спастичну диплегію ще довго називали хворобою Літтла.

Термін «церебральний параліч» з’явився значно пізніше. Через понад півстоліття після Літтла, в 1889 році його вводить у медичний вжиток канадський лікар-науковець Вільям Ослер. Він був переконаний, що головною причиною розвитку ДЦП є пошкодження головного мозку дитини.

Також проблемою дитячого церебрального паралічу цікавився засновник психоаналізу, найцитованіший психіатр світу Зигмунд Фройд. Саме він сформував теорію щодо періоду виникнення ДЦП. Фройд першим припустив, що хвороба часто розвивається іще під час вагітності, і, як відомо, з часом його припущення було повністю підтверджено.

З часом проблема ДЦП почала привертати увагу все більшої кількості науковців. Поступово з’являлися нові теорії та припущення. Натомість, замість того, щоб об’єднати сили задля вирішення спільної проблеми, медики витрачали більше часу на дискусії та формування нових гіпотез. Аби якось виправити ситуацію, що склалася та не лише узагальнити уже напрацьовану теоретичну базу, але й систематизувати її, наприкінці 50-их років XX сторіччя у Лондоні виник «Клуб Літтла» (Little Club). Членами цього Клубу було розроблено «Меморандум з термінологією та класифікацією ДЦП», завдяки якому дослідники ДЦП з різних країн отримали змогу користуватись однаковими поняттями. Це був справжній прорив у науковому світі.

Природа ДЦП й досі залишається багато у чому незрозумілою. Дослідники погоджуються з тим, що усі форми цього захворювання виникають внаслідок ураження головного мозку, що розвивається. Таким чином, виникає логічне запитання: якщо передумова виникнення одна, чому ж тоді прояви цього захворювання бувають такими несхожими? Справа у тому, що дитячий церебральний параліч є наслідком ушкодження різних ділянок дитячого головного мозку з різних причин (через захворювання й патологічні стани, які ми згодом розглянемо більш детально).

Для кожного періоду виникнення ДЦП ми виділили ймовірні причини виникнення та фактори ризику ДЦП.

Причини виникнення – те, що найвірогідніше обумовлює розвиток хвороби.
Фактори ризику – це властивість чи особливість дитини або будь-який вплив на неї, що підвищує ймовірність розвитку захворювання (офіційне визначення ВООЗ).

Варто зазначити, що діти з факторами ризику не обов’язково хворітимуть на ДЦП, та все ж вони потребують особливої уваги та регулярних оглядів кваліфікованих спеціалістів, які, у разі виникнення такої потреби, зможуть допомогти з діагностикою та вибором найефективнішого методу лікування

Причини виникнення ДЦП при вагітності

Сьогодні прийнято вважати, що найчастіше ДЦП розвивається внаслідок дії на мозок комплексу шкідливих чинників під час вагітності. За різними даними, ще до пологів виникають від 70 % до 90 % усіх випадків цього захворювання.

До встановлених причин загрози виникнення ДЦП відносяться:

1. Інфекційні захворювання матері під час вагітності.
Дослідження демонструють, що інфекції матері під час вагітності збільшують ризик ушкодження головного мозку плоду. Найголовніша небезпека полягає в тому, що перебіг інфекції у вагітної жінки може як супроводжуватись симптомами (наприклад, лихоманкою), так і протікати без будь-яких видимих проявів. Інфекції, які можуть стати причиною виникнення ДЦП при вагітності – це так звані TORCH-інфекції (токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, простий герпес) та інші бактеріальні й вірусні інфекційні захворювання.

2. Генетичні мутації.
Донедавна вважалось, що лише 1-2 % випадків захворювання трапляються внаслідок генетичних мутацій. Проте в 2016 році австралійські вчені довели, що кількість різноманітних мутацій, які можна назвати причиною виникнення дитячого церебрального паралічу, сягає щонайменше 14 %.

3. Гіпоксія плоду.
Гіпоксія – це недостатня кількість кисню в крові та тканинах. Вона може спостерігатись у плода впродовж усієї вагітності через дію різноманітних чинників. Особливий ризик розвитку гіпоксії виникає при фетоплацентарній недостатності. Річ у тім, що комплекс симптомів, який виникає при цьому станові, розвивається внаслідок патології плаценти. Це небезпечно, адже саме через плаценту дитина отримує кисень в утробі матері. Гіпоксія є небезпечною через значну шкоду, яку завдає внутрішнім органам, передусім – головному мозку.

4. Вроджені вади розвитку головного мозку
Навіть найменший рух виникає внаслідок складної роботи провідних шляхів нервової системи. Тому аномалія структури їхнього центру, головного мозку, часто проявляється моторними порушеннями окрім інших можливих симптомів. Дослідження також це підтверджують: у людей з ДЦП частіше зустрічаються вроджені вади розвитку головного мозку.

Фактори ризику розвитку ДЦП протягом вагітності

1. Різний резус-фактор або група крові у матері та дитини
Трапляється, що у матері та дитини різні резус-фактор та група крові. Внаслідок цього клітини крові дитини руйнуються та виникає загроза виникнення важкої жовтяниці (чому вона є небезпечною для дитини, читайте тут). Тому при ймовірності цього стану необхідний особливий контроль ще під час ведення вагітності та постійний нагляд за малюком після його народження.

2. Багатоплідна вагітність
При вагітності більше, ніж однією дитиною, діти з загрозою ДЦП народжуються в 12 разів частіше. Якщо ж один з близнюків помирає, цей ризик збільшується в 108 разів.

3. Супутні захворювання матері
Ризик народження дітей з загрозою розвитку ДЦП збільшують деякі захворювання матері. До них відносяться епілепсія, захворювання щитоподібної залози, ожиріння, патології згортання крові, гіпертонічна хвороба, вади серця, цукровий діабет, анемія, а також професійні хвороби (наприклад, при роботі з важкими металами або вібрацією).

4. Шкідливі звички матері
Уже доведено пряму взаємозалежність між курінням, вживанням алкоголю або наркотиків майбутніми мамами та народженням дітей з ДЦП. Річ у тому, що дані речовини є надзвичайно токсичними. Вони можуть не лише викликати гіпоксію, але й бути факторами ризику вроджених вад розвитку внутрішніх органів.

5. Фактори середовища
Хоч і опосередковано, але усе, що оточує майбутню матір під час вагітності, може позначатись і на здоров’ї малюка. Чинники, які впливають на ризик виникнення ДЦП при вагітності – це соціально-економічні умови, якість медичних послуг та, навіть екологічні особливості місця проживання вагітної жінки.

Чи можлива діагностика ДЦП при вагітності?

Одне з найрозповсюдженіших питань батьків: «Чи можна було виявити ДЦП під час вагітності?» На жаль, це не завжди можливо. Однак планові лікарські огляди, спеціальні аналізи та ультразвукова діагностика можуть вказати на ймовірність розвитку патології плоду. Тому дуже важливо, щоб профільні спеціалісти постійно проводили спостереження майбутньої матері, аби оцінити наявні фактори ризику та надати цінні рекомендації.

Причини ДЦП під час пологів

Ще близько 20-ти років тому була популярною теорія, що найчастіше до причини народження дітей з ДЦП відносяться важкі пологи. Але сьогодні відомо, що насправді ризик виникнення даного захворювання під час пологів становить лише 10-20 % (відповідно до звіту Американського коледжу акушерів-гінекологів та Американської академії педіатрії).

Основною причиною розвитку ДЦП під час пологів є асфіксія – гостра нестача кисню в крові та тканинах дитини. Вона є особливо небезпечною для головного мозку, який чутливий навіть до невеликого дефіциту кисню. Асфіксія виникає через ускладнення, які трапляються під час пологів, – наприклад, при відшаруванні плаценти, аномальній родовій діяльності, травмі голови новонародженої дитини.

Фактори ризику розвитку ДЦП під час пологів:
1. Ускладнені пологи
Бувають випадки, коли навіть при нормальному протіканні вагітності пологи проходять з ускладненнями. Це створює підґрунтя для розвитку гіпоксії та асфіксії. Серед інших, найбільш небезпечними ускладненнями можуть бути передчасні пологи (до 37 тижня вагітності), еклампсія, розрив матки, патологія пуповини (вузли пуповини, обвиття навколо шиї плоду, випадіння петель пуповини) і плаценти (наприклад, її відшарування).

2. Маленька або надмірна вага дитини при народженні
Новонароджені з низькою (менше, ніж 2500 грамів) і надмірною масою тіла (більше, ніж 4000 грамів) мають вищий ризик виникнення ДЦП. Більша різниця ваги порівняно з нормою лише підвищує цей ризик.

3. Тазове передлежання плода
Фізіологічним внутрішньоутробним положенням для плода є головне передлежання. Інші види передлежання, особливо тазове, можуть ускладнювати перебіг пологів та робити їх значно довшими за часом. Це створює небезпечні передумови для можливого розвитку асфіксії.

4. Пологові травми
На жаль, трапляється, що під час пологів виникає травма головного мозку дитини, яка може бути фактором ризику виникнення захворювання. Наприклад, це може відбутись при неправильному використанні вакуумного екстрактора або акушерських щипців.

Причини виникнення ДЦП після народження дитини

Вже після народження, в перші роки життя деякі обставини можуть створювати загрозу виникнення ДЦП. За статистикою, це 5-10 % усіх випадків. Чому ж так відбувається?

1. Важкий перебіг жовтяниці
Причиною специфічного забарвлення шкіри при жовтяниці є підвищення білірубіну. У випадку, коли дане підвищення є значним та жовтяниця не лікується належним способом, білірубін може нанести непоправну шкоду головному мозку, що розвивається. Найчастіше важкий перебіг жовтяниці призводить до дискінетичної форми ДЦП.

2. Гостре порушення кровопостачання головного мозку
Зазвичай основою для цієї причини є супутні захворювання, які не завжди можливо рано виявити. До таких захворювань можна віднести аномальний розвиток судин головного мозку, вади серця, а також захворювання крові. При такій ситуації виникає ризик розвитку ДЦП через крововилив у головний мозок, який може трапитись спонтанно.

3. Травма головного мозку
Травма головного мозку дитини (наприклад, під час падіння чи ДТП) може призвести до симптомів, характерних для дитячого церебрального паралічу.

4. Інфекційне ураження головного мозку дитини
Бактеріальний менінгіт та вірусний енцефаліт – це інфекційні захворювання з ураженням головного мозку. Вони можуть спричиняти затримку рухового та психічного розвитку і навіть втрату вже набутих навичок.

Фактори ризику розвитку ДЦП після народження дитини:
1. Різний резус-фактор або група крові у матері та дитини (див. тут).
2. Відсутність вакцинації. Багато інфекційних захворювань, які можуть призвести до запального процесу головного мозку та його оболонок, у тому числі менінгококову інфекцію, туберкульоз, поліомієліт, кір, можливо попередити за допомогою створення активного імунітету шляхом вакцинації.

3. Захворювання крові у дитини
Деякі рідкісні хвороби крові, наприклад, тромбофілія або серповидноклітинна анемія, можуть стати причиною гострого порушення кровопостачання головного мозку, що буває першим сигналом хвороби, який, на жаль, не завжди вдається запідозрити у дитини раннього віку.

4. Недостатня профілактика дитячого травматизму
Навіть звичайна побутова ситуація може стати передумовою травматичного ушкодження голови, такого небезпечного для головного мозку, який розвивається. Тому потрібно пам’ятати, що відмова від використання автокрісел при перевезенні дитини, високі пеленальні столики та відсутність бортиків та бар’єрів у ліжечку можуть призвести до серйозної травми.

Варто зазначити, що складно, а деколи навіть неможливо визначити точну причину народження дитини з ДЦП як і час виникнення цієї патології. Причини та фактори ризику, наведені вище, необов’язково діють окремо,- можлива їхня комбінація, яка й спричинятиме кожну окрему клінічну картину.

Чи можна визначити ДЦП ще в перший рік життя дитини?

Здебільшого лікарі ставлять діагноз дітям від 12 до 24 місяців. Проте, навіть якщо не можливо визначити ДЦП раніше, з допомогою детального неврологічного обстеження у поєднанні з найновішими методами діагностики, вже в перші місяці життя можна виявити загрозу й розпочати лікування та реабілітацію дитини.

Не потрібно впадати у відчай через те, що у Вашої дитини запідозрили ДЦП. Чим раніше відомо про можливість виникнення патології, тим швидше можна розпочинати заходи для покращення здоров’я, рухового та психомовного розвитку Вашого малюка.

Міфи щодо причин виникнення ДЦП

Наостанок, розглянемо кілька міфів щодо причин виникнення ДЦП.

Міф № 1. ДЦП є рідкісним захворюванням.
Деколи батькам, у яких народжуються діти з ДЦП, може здатись, що це рідкісне захворювання. Проте церебральний параліч є найбільш популярною причиною рухового порушення у дітей, що викликає неповносправність. Буває зовсім неочевидно, що у людини діагностовано ДЦП, бо прояви можуть бути мінімальними.

Міф № 2. Якщо в сім’ї народилась дитина з ДЦП, існує велика ймовірність захворювання для майбутнього братика чи сестрички.
ДЦП не є генетично обумовленим захворюванням. Сімейна форма ДЦП не є розповсюдженою. Існує ймовірність лише 1 %, що у майбутньому дітки з даною хворобою матимуть братиків чи сестричок з таким же захворюванням.

Міф № 3. Вакцинація спричиняє ДЦП.
Не існує жодних клінічних та експериментальних доказів щодо взаємозв’язку між вакцинацією та ДЦП. Водночас, інфекція, розвиток якої можна попередити за допомогою вакцинації, є однією з причин церебрального паралічу.

Міф № 4. ДЦП може «передатись» від однієї дитини іншій.
Через важливу роль вірусів та бактерій у розвитку дитячого церебрального паралічу, може сформуватись хибна думка про те, що цим захворюванням можна «заразитись». Але, звісно, це зовсім не так, адже у ДЦП неінфекційна природа.

Ми підготували цю статтю спеціально для Вас – батьків дитини з церебральним паралічем. Сподіваємось, що інформація була корисною та хоч трохи допомогла відповісти на такі важливі запитання. Будемо чекати на Ваші відгуки та пропозиції щодо наступної теми нашого блогу.
Дякуємо за увагу та бажаємо здоров’я Вашим дітям.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – що це таке, причини виникнення, як лікуватися?

ДЦП — це група захворювань головного мозку, які проявляються стійкими руховими, мовними і психічними порушеннями. Абревіатура означає як дитячий церебральний параліч. Подібний діагноз всі батьки сприймають як вирок до довічного позбавлення страждань, так як він не лікується до кінця.

Серед хронічних дитячих захворювань ДЦП займає провідне місце у всіх країнах світу. В середньому в світі з таким захворюванням народжуються від 1 до 8 дітей на 1000 здорових.

Точної статистики про кількість хворих на ДЦП в РФ немає. За даними різних відомств, які займаються лікуванням і реабілітацією хворих, їх число коливається в межах 160-170 тисяч. Вважається, що зростання кількості хворих дитячим церебральним паралічем можна пояснити не тільки загальним погіршенням екологічної обстановки в країні, але й успіхами в розвитку технологій виходжування недоношених немовлят вагою 500 р. Недоношеність і екологія — імовірно основні причини виникнення ДЦП.

Основні симптоми ДЦП

Перші ознаки дитячого церебрального паралічу може розпізнати сама мати, якщо знає норми розвитку дитини по місяцях:

  • в 2 місяці дитина вже повинна вміти підводити голову і грудку (лежачи на животі) на короткий час, захоплювати долонькою іграшки, розслабляти м’язи;
  • в 3 місяці після народження перевертається зі спини на живіт, піднімає голову, упирається ногами, коли його утримують вертикально, намагається привернути до себе увагу і т. д.

Календар розвитку дитини до року по місяцях можна знайти в спеціальній літературі або попросити в дитячій поліклініці. При цьому слід мати на увазі, що розвиток кожної дитини індивідуально, залежить від багатьох факторів і невеликі відхилення в ту або іншу сторону не обов’язково свідчать про наявність саме ДЦП. Всі сумніви батькам необхідно вирішувати на консультаціях з лікарем-педіатром, який у разі підозри на захворювання обов’язково направить до дитячого невролога для детального обстеження.

До ознак наявності дитячого церебрального паралічу слід віднести такі:

  • утруднене смоктання і ковтання їжі, слинотеча;
  • затримка моторного розвитку — дитина пізніше однолітків починає перевертатися, повзати, сидіти, ходити;
  • дитина переважно діє однією рукою через значну слабкості іншої половини тіла;
  • неприродне положення рук і ніг з-за підвищеного м’язового тонусу;
  • дитина не вміє контролювати свої рухи (дуже повільні або занадто різкі);
  • на одній стороні тіла рука і нога коротша, ніж на інший;
  • викривлення хребта, порушення постави;
  • порушення слуху і (або) зору (косоокість, короткозорість приблизно у 75% дітей з ДЦП);
  • порушення розумового розвитку;
  • судоми (страждають близько 30% дітей з ДЦП), які можуть з’явитися через кілька років після народження;
  • карієс через вродженої недостатності зубної емалі, неможливість правильного догляду за ротовою порожниною через паралічів м’язів губ, щік, мови;
  • неконтрольовані сечовиділення і випорожнення.

Ознаки ДЦП можуть бути явними і змазаними, їх прояв може бути одиничним і комбінованим. Для уточнення діагнозу обов’язково слід звернутися до фахівця.

Діагностика захворювання

Перший медичний огляд проходить відразу після народження дітей, коли уважний лікар може оцінити стан новонародженого і помітити перші ознаки й основні симптоми ДЦП. Але хвороба може бути відразу і не помічена: деякі моторні порушення цілком характерні для новонародженої дитини, а патологічні не проявляються в перші години і навіть місяці життя. Вони можуть бути помічені лише через 1-2 роки, коли відбувається бурхливе становлення рухових функцій і психічних процесів.

Особливо ретельному огляду на предмет виявлення прихованих форм дитячого церебрального паралічу піддаються діти в наступних випадках:

  • вроджені захворювання;
  • інфіковані під час внутрішньоутробного розвитку;
  • з низькою оцінкою за шкалою Апгар (до 5 балів);
  • зазнали штучної вентиляції легенів;
  • недоношені діти.

При планових регулярних оглядах і при підозрах на ДЦП оцінюється як фізична (стан м’язів, постави, рефлексів, зору, слуху, наявність супутніх захворювань), так і інтелектуальний розвиток малюка, призначаються лабораторні та інструментальні дослідження. Фахівець проводить бесіду з батьками, з’ясовуючи історію розвитку дитини, наявність патологій під час вагітності і пологів.

Уточнюється діагноз при сумніви в результатах первинного обстеження, призначаються додаткові діагностичні методи і їх розшифровка фахівцями: УЗД (ультразвукове обстеження) головного мозку, МРТ (магнітно-резонансна томографія), ЕЕГ (електроенцефалографія), генетичний аналіз і дослідження ДНК — для виключення генетичних захворювань.

Щоб виключити інфекційні захворювання, метаболічні та гормональні порушення, проводять загальний і біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі.

Причини і фактори ризику

Вчені всього світу визнають, що до цих пір не встановлена остаточна причина виникнення ДЦП у дітей. Однак більшість фахівців сходиться на думці, що існує довгий список факторів, що ведуть до серйозних уражень центральної нервової системи під час вагітності, пологів і післяпологовий період:

  • хронічні (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, гіпертонія, вади серця тощо) та інфекційні захворювання матері, прееклампсія та еклампсія (підвищений артеріальний тиск, набряки у матері, білок в сечі), зловживання при вагітності курінням, алкоголем, наркотичними речовинами, недостатнє харчування, несприятлива психологічна обстановка;
  • ускладнення під час пологів (передчасні пологи, великий плід, багатоплідність, асфіксія плода при тугому обвитті пуповини, вузькі родові шляхи тощо);
  • патології внутрішньоутробного розвитку плода (неправильний розвиток головного і спинного мозку, недостатня вага (менше 1 кг), порушення кровообігу, внутрішньоутробні інфекції).

За темою: Сірководневі ванни: показання, протипоказання у дітей і дорослих, користь та шкоду, як приймати

На розвиток майбутньої дитини чинять негативний вплив резус-конфлікт матері і плоду, погана екологія, нестача або надлишок вітамінів і мікроелементів, сонячного світла, лікування матері в період вагітності серйозними ліками.

Причиною ДЦП можуть стати в післяпологовий період травми та забиття головного мозку, поганий догляд, недостатнє харчування немовляти.

Але самим небезпечним в цьому відношенні є пренатальний період (тобто до народження дитини), коли формується до 80% випадків захворювання на дитячий церебральний параліч.

Типологія: види і форми

Форму захворювання дитячим церебральним паралічем у конкретної дитини можна визначити, узагальнивши ступінь, тип і локалізацію порушень. Діагностика здійснюється консиліумом фахівців, які розрізняють три групи ДЦП:

  1. ДЦП істинний (не набутий). Мозок дитини недорозвинений, не відповідає нормальним показникам за обсягом і вагою і т. д., його нормальне функціонування неможливо. Таких дітей з ДЦП приблизно 10%.
  2. ДЦП істинний придбаний (також близько 10%). Дитина отримала нормальний внутрішньоутробний розвиток, але мозок грубо травмований під час пологів або внаслідок важкого інфекційного захворювання і т. д.
  3. ДЦП неистинный, придбаний. Страждають 80% хворих дитячим церебральним паралічем. Його називають хибним, псевдо-ДЦП, придбаний ДЦП-синдром внаслідок пологової травми та інших зовнішніх несприятливих впливів на мозок. На відміну від дітей з істинним ДЦП, у них збережений інтелект, перспективи для повноцінної соціалізації сприятливі.

Для характеристики форми ДЦП часто застосовують опис порушень в кінцівках хворого. Термін «геміпарез» (від латинського «парез» — ослаблення) говорить про те, що ослаблення м’язів є з одного боку тіла, «тетраплегія» (лат. «плегія» — параліч) позначає паралізацію та верхніх і нижніх кінцівок.

Спастична форма ДЦП характеризується ступенем напруженості м’язів. Атетоїдна — наявністю мимовільних судомних рухів. Атаксическая — порушенням рівноваги та координації.

Спастичний геміпарез (параліч) може бути викликаний геморагічним інфарктом (частіше однобічним), вродженої мозкової аномалією або ішемічним інфарктом.

Внутрішньомозковий крововилив може бути причиною ДЦП у доношених дітей. Такі діти пізніше починають ходити і навшпиньки, кінцівки розвиваються недостатньо. Руки і ноги коротше і тонше, ніж у здорових дітей. Можливі судоми, епілептичні напади, уповільнений розвиток мови. Інтелектуальний розвиток в нормі. При правильному вихованні соціальна адаптація таких дітей протікає благополучно.

При спастичній диплегії (дипарез), або хвороби Літтла, спостерігається м’язова скутість кінцівок, в основному, нижніх, коли ноги рухаються подібно ножиць. Стопи поступово деформуються. Руки постійно зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба. Скутість м’язів рук призводить до вигинання пальців вгору. Судоми бувають рідко. Розвивається деформація хребта і суглобів. Можливі мовні порушення (дизартрія), зниження слуху, атрофія зорових нервів, косоокість. Пам’ять знижена, дитина з працею зосереджується на заняттях. У сприятливих умовах соціальна адаптація таких дітей з збереженим інтелектом і мовленням відбувається благополучно. Спастична диплегія найбільш поширена серед дітей з ДЦП — приблизно 40% випадків.

Спастична тетраплегія (тетрапарез) через обширних пошкоджень або вад розвитку головного мозку веде до розумової відсталості. Її причини — внутрішньоутробні інфекції та гіпоксія. Приблизно половина дітей з тетрапарезом страждає епілепсією, порушеннями слуху і зору, розуміння мови. Порушена моторика рук не дає можливості займатись самообслуговуванням і виконувати трудові дії.

Дискенетический церебральний параліч, як правило, є наслідком дитячої гемолітичної хвороби і жовтяниці. Його характеризують такі ознаки: гіперкінези, мимовільні рухи, порушення постави, паралічі, слинотеча, порушення зору і слуху, дизартрія. Однак інтелект страждає рідко, діти можуть успішно закінчити школу, отримати професію.

Атаксический церебральний параліч — найбільш рідкісна форма ДЦП, імовірно, виникає внаслідок родової травми лобових часток мозку і мозочка, вроджених аномалій розвитку, гіпоксії, крововиливів, несприятливої спадковості. Хода у хворого розхитані при широко розставлених ногах. Рухи супроводжуються тремтінням у кінцівках, що ускладнює ручну діяльність і самообслуговування. Мова утруднена, спостерігається помірна затримка розумового розвитку (олігофренія в ступені імбецильності).

Змішані типи ДЦП характеризуються поєднанням ознак, властивих різним типам, наприклад, частина надмірно напружених м’язів поєднується з іншими, надто розслабленими.

Можливі наслідки

Завдяки сучасному розвитку медицини та реабілітаційних методик до 90% дітей з ДЦП доживає до зрілого віку і веде повноцінне сімейне та суспільне життя.Тілесні деформації і додаткове напруження при виконанні звичайних для здорової людини дій негативно позначається на серцево-судинній і дихальній системі. Як наслідок, до 40 років життя спостерігається їх передчасне старіння.

У хворих середнього віку регулярна робота із звичайною тривалістю робочого дня стає відчутно складною, а інколи буває і неможливою. Деякі дорослі з ДЦП знаходять вихід у надомну роботу, коли самі можуть регулювати свій графік праці і відпочинку.

Батьки дитини з ДЦП повинні дбати не тільки про його фізичний розвиток та оздоровлення, а й про зміцнення психічного здоров’я. У міру дорослішання він почне порівнювати себе з оточуючими, оцінювати свої перспективи і можливості життя в суспільстві, часто приходячи до невтішних висновків. Він може страждати від заздрості до інших дітей з-за того, що не такий як усі, егоїзму, незадоволеності у відносинах з оточуючими людьми протилежної статі, вважати себе зайвим, перешкодою в житті близьких і т. д. Наскільки добре він навчений переносити стреси і негаразди власного положення, настільки міцним буде його психічне здоров’я в майбутньому. За статистикою, дорослі з ДЦП страждають від депресії в 3-4 рази частіше, ніж здорові люди.

У зрілому віці у людей, які страждають на ДЦП, з’являються виражені больові відчуття в м’язах, суглобах, хребті, так як вони витрачають на елементарні рухи значно більше зусиль, ніж здорові люди. У них частіше, ніж у однолітків, що розвиваються артрит, остеоартроз, захворювання хребта, м’язів та ін. Неможливість змінити положення тіла, повноцінно дихати і рухатися, зайнятися фізкультурою викликають болі в різних частинах тіла і важко піддаються опису і локалізації.

Поєднання ДЦП з іншими захворюваннями вимагає особливого догляду, ретельного дотримання вимог гігієни, систематичного спостереження у лікарів різної спеціалізації.

Методи лікування

Лікування ДЦП починається відразу після встановлення діагнозу. Мета — розвиток збережених функцій мозку і організму в цілому, пом’якшення спастичних симптомів (спастична диплегія), попередження атрофії м’язів і розвитку контрактур. Методи і прийоми лікування підбираються з урахуванням віку і стану хворого. За необхідності використовуються спеціальне ортопедичне взуття і костюми, гіпсування, протезування.

Коригують хірургічні операції використовуються як методи усунення укорочення м’язів і контрактур, нейростимуляції спинного мозку і т. д. Суть сучасного методу лікування дитячого церебрального паралічу стовбуровими клітинами полягає в тому, що в пошкоджений мозок імплантуються здорові стовбурові клітини, які стимулюють часткове або повне відновлення пошкоджених нервових клітин, що забезпечує позитивну динаміку у фізичному і психоемоційному розвитку дитини.

Харчування дитини з ДЦП має бути повноцінним, з обов’язковим включенням м’яса, риби, молочних продуктів, овочів, фруктів (з урахуванням віку). Практикується прийом препаратів кальцію, вітаміну С, вітамінно-мінеральних комплексів (за рекомендаціями лікаря). Для поліпшення метаболізму мозку та його живлення, зняття спазмів мускулатури застосовуються відповідні лікарські засоби.

Батькам рекомендується створення для дитини режиму дня, аналогічного режиму дня для здорових дітей, що включає в себе прогулянки на свіжому повітрі, посильні ігри, читання, спостереження за оточуючими, спілкування зі здоровими дітьми і дорослими, гартуючі і лікувальні процедури. Поступово, з відновленням і розвитком функцій організму інтелектуальні і фізичні навантаження повинні збільшуватися за часом, ускладнюватися за змістом.

Для кожної дитини індивідуально повинна бути розроблена програма фізичної, соціальної та психологічної реабілітації. У неї можуть бути включені основні, наявні за місцем проживання, в спеціалізованих клініках і санаторіях засоби:

  • відвідування «сенсорної кімнати», центрів (кабінетів) реабілітації для людей з обмеженими можливостями, заняття в басейні, спортзалі, екскурсії;
  • іпотерапія (лікувальна верхова їзда), зоотерапія (контакти з тваринами);
  • масаж, заняття З діяльністю, рукоділлям та ін.

Невід’ємна частина лікування — фізіотерапія, магнітотерапію, грязелікування, гідромасаж, парафінотерапія.

Як правило, у хворого дитячим церебральним паралічем дитини порушується і мовна функція. Педагог-логопед організовує спеціальний курс логопедичних занять та лікувального масажу для м’язів мовного апарату.

З психологічної точки зору, для хворого важливо змінити власне ставлення до свого захворювання, змусити його перестати жаліти себе, ображатися на свою долю і шукати винних. В подальшому це допоможе йому знайти внутрішню впевненість в собі і своїх силах, мотивує до здобуття освіти, професії, створення сім’ї.

Велика частина сучасних реабілітаційних методик досить ефективна за умови правильного і своєчасного використання. Їх інтенсивне застосування дозволяє відновити на 60-80% мовні і рухові функції у хворої дитини. Спеціальні пристосування роблять заняття з дитиною цікавими для нього, безпечними та ефективними при відновленні рухових функцій. Застосовуються ходулі, крісла, підйомники, утримуючі пристрої.

Психолого-педагогічна реабілітація

У дошкільний період увагу корекційних педагогів і батьків акцентується на проблемах підготовки дитини з ДЦП до школи, до його адаптації в дитячому колективі, включення в суспільно-корисну діяльність та її види. Їх зусилля спрямовані на формування навичок самообслуговування, спілкування з дорослими і дітьми. Його слід навчити пересуватися самостійно в колясці, з допомогою милиць або палиць, користуватися столовими приладами, туалетом, самостійно одягатися і перевзуватися, дотримувати правила поведінки в школі й на вулиці і т. д. Позитивне ставлення до оточуючих, до занять творчістю, навчальної діяльності, праці забезпечить максимально повну адаптацію до нових умов життя в шкільному колективі.

Корекційно-педагогічна робота виявляється в комплексному підході, і повинна бути забезпечена спадкоємністю і тісним взаємозв’язком всіх учасників — батьків хворої дитини, психолога, соціального педагога, логопеда, вихователя в дитячому садку, шкільного вчителя. Зміст, методи і прийоми роботи з дитиною вибираються з урахуванням віку, а рівня його фізичного, психоемоційного та мовленнєвого розвитку.

У програму корекційно-педагогічної роботи включаються завдання розвитку ігрової, навчальної, пізнавальної, трудової, творчої діяльності, психічних, сенсорних функцій, розвиток дрібної моторики рук і підготовка до письма, корекція просторових і тимчасових порушень і т. д. Центральний корекційний процес включає в себе 3 важливих складових:

Це триєдиний процес. Жодна з цих ланок не може існувати окремо від двох інших. В результаті дитина з вадами розвитку повинен навчитися розумової, моральної, фізичної саморегуляції. Патологічні психічні і фізичні функції перебудовуються, і формується новий соціальний досвід.

Додаткова інформація

Один з напрямків корекційної роботи — робота з батьками, з сім’єю дитини-інваліда. Як правило, вони знаходяться в стресовому стані, в постійних пошуках нових засобів відновлення здоров’я дитини. Вся життя сім’ї повністю зосереджується навколо нього, обмежується його потребами. Не маючи досвіду і спеціальної освіти, батьки не можуть надати дитині дієвої допомоги, не знають, як його виховувати і чому навчати, перебувають у стані розгубленості. На цьому ґрунті часті сімейні конфлікти, роз’єднаність, взаємні звинувачення, виникає загроза розпаду сім’ї.

Сімейний педагог-психолог повинен:

  • вивчити особливості навіть зовні благополучній сім’ї, яка виховує дитину з ДЦП, а також її потреби, оточення;
  • визначити напрями, форми, методи надання допомоги членам сім’ї;
  • знайти шляху встановлення тісних контактів з іншими фахівцями, громадськими організаціями для надання повної допомоги сім’ї, відновлення її соціальних функцій.

Поліпшення сімейного клімату неодмінно позитивно позначиться на психоемоційному стані дитини і дозволить якщо не вилікувати, то поліпшити стан пацієнта.

Поради батькам

Типова характеристика стану батьків дитини з ДЦП — розгубленість через нерозв’язності проблем, що звалилися і страх за його майбутнє. Щоб оптимізувати власний стан і обстановку в сім’ї, слід, перш за все, взяти себе в руки і ретельно вивчити стан малюка, основні перспективи його розвитку.

Потрібно поговорити з лікарем, вивчити спеціальну літературу. Необхідно намітити план лікування, розвитку та виховання дитини з урахуванням його реального стану з тим, щоб симптоми ДЦП та їх вираженість зійшли нанівець, наскільки це можливо.

Бажано знайти шляхи спеціалізованої та спонсорської допомоги.

Додатково потрібно зрозуміти і засвоїти правила взаємодії з дитиною і навчити їм інших членів сім’ї:

  1. Неухильно сприяти розвитку самостійності і активності малюка, нічого не робити замість нього.
  2. Піклуватися не тільки про фізичний розвиток, але і емоційному, моральному, розумовому, тому що в майбутньому оточуючі будуть оцінювати його особистість саме за цими показниками.
  3. Не применшуйте і не перебільшуйте можливості дитини, реально оцінюйте їх. Тільки за цієї умови він зможе максимально адаптуватися в суспільстві, відчути себе повноцінною особистістю, хоч це завдання і не дуже легка. Гіперопіка після року формує у дитини споживче відношення до оточуючих і очікування сторонньої допомоги там, де цілком можливо обійтися власними силами. Гипоопека, тобто брак уваги і сторонньої допомоги, формує почуття занедбаності, сприяє виникненню комплексів, розвиває невпевненість, низьку самооцінку.
  4. Демонструйте дитині свою любов і радість з приводу його успіхів, повністю підтримуйте в разі невдач, організуйте повноцінне спілкування з членами сім’ї та однолітками, залучайте до сімейних справах.
  5. Не відмовляйтеся від особистого життя і не позбавляйте своєї любові і турботи інших членів сім’ї, постарайтеся зрозуміти їх ставлення до ситуації.

Завжди радьтеся з фахівцями з питань розвитку і виховання дитини, обмінюйтеся досвідом з іншими батьками дітей-інвалідів. Не можна залишатися зі своєю бідою наодинці. Спілкування з людьми, у яких схожі проблеми, може допомогти у вихованні дитини з ДЦП.

Схожі записи:

Розділи сайту

  • COVID-19 (3)
  • Алергія (5)
  • Аналізи (149)
  • Бактеріологія (431)
    • Гонококи (5)
    • Диплококи (5)
    • Клебсієлла (24)
    • Лептоспіроз (9)
    • Стафілококи (78)
    • Стрептококи (26)
    • Трихомоніаз (41)
    • Уреаплазма (58)
    • Хламідії (69)
    • Аборт (31)
    • Вагітність (94)
    • Захворювання (1 189)
      • ЗПСШ (20)
      • Молочниця (71)
      • Цистит (37)
      • Герпес (175)
      • Гіпергідроз (168)
      • Грибок (159)
      • Зморшки (236)
      • Пітниця (17)
      • Попрілість (29)
      • Препарати (374)
      • Аналізи (28)
      • Гормони (255)
      • Цукровий діабет (183)
      • Щитовидна залоза (307)
      • Дихальні захворювання (4)
      • Захворювання очей (1)
      • Захворювання ротової полості (2)
      • Захворювання шкіри (2)
      • Паразити і інфекції (13)
      • Про вітаміни (1)
      • Про харчування (1)
      • Сердечні захворювання (1)
      • Травми і переломи (4)
      • Дитячі (27)
      • Діагностика (11)
      • Жіночі (36)
      • Лікування (84)
      • Чоловічі (13)
      • Тромбоз (190)
      • Аскариди (48)
      • Глисти (589)
      • Гострики (49)
      • Діагностика (36)
      • Лікування (81)
      • Лямблії (79)
      • Очищення (56)
      • Препарати (322)
      • Рецепти (1 443)
      • Спина (506)