Розповідь «Васюткіне озеро»: формування характеру головного героя. Конспект уроку з літератури на тему: «Творчість В.П.Астаф’єва

Головний герой оповідання Віктора Астаф’єва “Васюткіне озеро” – Вася Шадрін, син рибалки. Його батько, Григорій Панасович, разом зі своєю бригадою ловив рибу на Єнісеї. Іноді рибалкам доводилося відпливати далеко вдома, щоб отримати добрий улов. В одному з таких походів у пониззі Єнісея разом із Григорієм Опанасовичем вирушила вся родина: дружина, син Васютка та батько, старий рибалка, дід Афанасій.

В одному з місць рибалки вирішили пристати до берега та організувати стоянку. У цьому місці збереглася стара хатинка, в якій оселилася вся бригада. Васютка без діла не сидів, він став ходити в тайгу за кедровими горіхами, які вечорами любили клацати рибалки.

Якось, наприкінці літа, Васютка, як завжди, вирушив за горіхами. З собою він взяв рушницю та край хліба. Раніше йому не траплялася серйозна дичина в тайзі, але цього разу хлопчик, що вже набрав мішка горіхів, натрапив на великого глухаря. Васютці вдалося поранити птаха, і він кинувся за нею в погоню. Коли глухар ослаб, Васютка вистрілив повторно і вбив птаха.

Він потішився успіхом і вже відчував, як повернеться додому зі здобутим глухарем, коли зрозумів, що заблукав. Зазвичай він орієнтувався в тайзі по засічках на деревах, але в гонитві за пораненим птахом далеко відхилився від звичних маршрутів і не зміг знайти знайомі засічки.

Довго блукав Васютка тайгою. У нього були з собою сірники, рушниця та трохи солі, тому голод та холод хлопцеві не загрожували. Найголовнішим для нього було вийти до Єнісея.

Одного дня він натрапив на маленьке озеро в тайзі і з подивом виявив, що в ньому багато великої риби. Васютка почав думати, звідки в озері могла взятися промислова риба, і згадав, що таке буває, коли озеро є проточним і з нього витікає річка. Якщо це так, річка могла привести його до Єнісея.

Хлопчик почав шукати річку і виявив, що маленьке озеро з’єднується зі значно більшим за розміром озером, у якому теж було багато риби. За непрямими ознаками Васютка визначив, що в озері є течія. Незабаром він знайшов і річку, що випливає з озера.

Ідучи вздовж берега річки, Васютка зумів вийти до Єнісея, де його підібрали рибалки. Від них він дізнався, що стоянка бригади його батька знаходиться за шістдесят кілометрів вище за течією. Рибалки доставили хлопчика до батьків, яким він розповів про свої поневіряння і про велике озеро, багате рибою.

Через кілька днів батько Васютки разом із бригадою дістався цього озера і переконався, що в ньому дійсно вигідно вести промисел риби. А озеро рибалки прозвали Васюткіним. Так воно з тих і позначається на картах.

Такий короткий зміст оповідання.

Головна думка оповідання Астаф’єва «Васюткіне озеро» полягає в тому, що в критичних ситуаціях не можна панікувати, необхідно спокійно та холоднокровно шукати шляхи до порятунку. Васютка, заблукавши в тайзі, не розгубився. Він грівся біля вогнища, полював птахів, харчувався кедровими горіхами і шукав шлях до Єнісею. Виявлене хлопчиком проточне озеро допомогло хлопцеві вибратися з тайги та повернутися додому.

Оповідання вчить бути уважним та спостережливим. Тільки спостережливість Васютки дозволила йому знайти озеро у тайзі, і ця знахідка врятувала йому життя.

В оповіданні мені сподобався головний герой, хлопчик Васютка, який не тільки вижив один у тайзі, а й знайшов озеро, багате на рибу.

Які прислів’я підходять до оповідання Астаф’єва «Васюткіне озеро»?

Тайга, що море, хто її не знає, тому лихо.
На ловця та звір біжить.
Хто шукає той завжди знайде.
Успіх – супутник сміливого.

МБОУ «Школа №174» Радянського району м. Казані

Вчитель російської мови та літератури

Конспект уроку з літератури на тему:

«Творчість В.П.Астаф’єва. Розповідь «Васюткіне озеро»: формування характеру головного героя»

5 клас (за програмою Т.Ф.Курдюмової)

1. Пізнавально-навчальні :

Розпочати вивчення біографії В.П. Астаф’єва, оповідання «Васюткіне озеро», зацікавити творчістю В.П. Астаф’єва; продовжити формування вміння вести навчальний діалог, виділяти головну думку, відповідати питання.

2 . Розвиваючі:

Продовжити розвивати вміння порівнювати, узагальнювати, вміння знаходити у тексті підтвердження своїх висловлювань.

Виховувати інтерес до творчості В.П.Астаф’єва; сприяти вихованню моральних якостейшколярів, активної життєвої позиції

Тип уроку: урок-розмова

Обладнання: фотографії Віктора Астаф’єва, текст оповідання «Васюткіне озеро».

Здрастуйте, хлопці. Сьогодні ми з вами розпочинаємо вивчення творчості Віктора Петровича Астаф’єва (на дошці написані його прізвище та дата народження та смерті). Знайоме вам це ім’я? В початкових класахви вже читали його оповідання «Стрижя скрип», «Капалуха».

А сьогодні ми з вами познайомимося з біографією Астаф’єва і поговоримо про ще одну його розповідь, яка називається «Васюткіне озеро».

Почну розповідь зі слів критика Ал. Михайлова про письменника: «. хочеться сказати, що він. багато випробував і вистраждав, перш ніж спробував розповісти про пережите, про видно» (Також написано на дошці).

«Я народився і ріс у Сибірському селі на березі величного і для мене найкрасивішої у світі річки – Єнісєї»,- говорив Астаф’єв.

Показую фотографії Астаф’єва біля річки Єнісей.

– Подивіться, хлопці, де зображений письменник? (на березі річки). – Правильно! Ця річка називається Єнісей. Саме про неї так захоплено каже письменник.

– Про що це говорить? про те, що він любив природу).

– Вірно, він писав так: «Землю свою люблю і не втомлююся дивуватися красі її, невичерпному терпінню і доброті . Рано втратив мати – вона потонула в Єнісеї навесні 1932 року, я, природно, тягнувся до другої моєї і незмінної матері-землі. І життя давало мені постійну можливість бути на природі та з природою».

– Що ми можемо сказати про нього? Який у нього погляд, вираз обличчя? (У нього добрі, щирі очі, приємний вираз обличчя). – Певно, хлопці. Я теж так думаю. Коли я дивлюся на його фотографії, я бачу доброї, щирої людини, яка всією своєю душею любить природу.

Віктор Петрович Астаф’єв – щирий і правдивий письменник. Він народився 1 травня 1924 року в Сибіру, ​​на Єнісеї, в селі Красноярського краю. Важким було дитинство та юність Астаф’єва. Хлопчику було 7 років, коли потонула його мама Лідія Іллівна в Єнісеї. Хлопчика взяли до себе дідусь та бабуся. Коли батько з мачухою переїхали до Ігарки, Астаф’єв втік з дому, безпритульно виховувався в дитячому будинку. Багато професій він змінив: слюсар, вантажник, ливарник, сторож, журналіст. Три роки був на фронті, де отримав тяжке поранення. Після війни оселився на Уралі, змінив багато професій і в 1951 р. став співробітником газети «Чусовий робітник», почав писати та друкувати свої оповідання, потім повісті та романи. Перша збірка оповідань «До майбутньої весни» була надрукована у 1953 р.
– Як ви вважаєте, хлопці, чому Астаф’єв почав писати? Як ви розумієте слова: «. Я твердо знаю одне – змусили писати мене книги та життя»? (Астаф’єва змусили писати важке життята любов до книг).
– Правильно! А ось як сам письменник казав:
«. думав я, думав, і вийшло, що мені треба розповідати про своїх земляків, в першу голову про своїх односельців, про бабусю і дідуся та іншу рідню. Вони були цікаві мені і кохані мною такими, які вони є на насправді” (В. П. Астаф’єв) .

В основі творів Астаф’єва – історія його власного життя. Дитинству присвячено багато книг письменника. Майбутній письменник жив у єднанні з природою та сільським побутом. Хлопчик рибалив, і озеро приймало його, але скінчилися рибальські дні Астаф’єва, він опинився в дитбудинку, де йому хотілося розповісти про озеро, «відкрити його таким, яким бачив колись, щоби написане і не відчувалося зовсім, а душа читача танула, знобило би шкіру в нього, і від захоплення, від любові захотілося б йому перецілувати. кожне деревце в лісі, кожен лист. І був би він щасливий тим, що є світ прекрасний навколо нього, і він у цьому світі є. .»

Віктор Петрович залишив спогади про створення твору, з яким вам належить познайомитися: «Доля оповідання «Васюткіне озеро» цікава. У місті Ігарці викладав колись російську мову та літературу Ігнатій Дмитрович Різдвяний, відомий згодом сибірський поет. Викладав він, як я тепер розумію, свої предмети добре, змушував нас “ворушити мізками” і не злизувати з підручників викладу, а писати твори на вільні теми. Ось так він якось запропонував написати нам, п’ятикласникам, про те, як минуло літо. А я влітку заблукав у тайзі, багато днів провів один, і ось про все це й написав. Твір мій був надрукований у рукописному шкільному журналі під назвою «Живий». Через багато років я згадав про нього, спробував відновити в пам’яті. Так от і вийшло «Васюткіне озеро» – моя перша розповідь для дітей».

На будинок я вам задавала самостійно прочитати розповідь «Васюткіне озеро». Усі прочитали його?

II . Розмова з питань:

Які почуття викликало у вас розповідь?

Хто є героєм оповідання? (Героєм оповідання є хлопчик Васютка, 13 років)

Чому занудьгував Васютка у бригаді рибалок? (Васютка занудьгував у бригаді рибалок, бо були одноманітні дні, траплявся тільки спокійний лов, та й пограти йому було нема з ким)

Яка була пора року? Знайдіть текст і прочитайте . (Це був кінець серпня. На початку розповіді йдеться про часті осінні дощі, а потім читаємо: «коротка серпнева ніч»).

Навіщо Васютка пішов у ліс? (Васютка пішов у ліс за горіхами для рибалок)

Що взяв із собою? (Він узяв із собою їжу, сірники, рушницю)

Чому мама наполягала, щоб Васютка взяв із собою край хліба? (Такий старовинний порядок: ідеш у ліс, бери їжу, бери сірники)

Коли Васютка зрозумів, що заблукав? (Васютка зрозумів що заблукав, коли втратив з уваги затеси на деревах)

Як вдалося автору передати його емоційний стан? Прочитайте цей опис. (Заціпеніння тривало доти, поки Васютка не почув якийсь таємничий шерех у глибині потемнілого лісу. Він скрикнув і кинувся бігти. Скільки разів він спотикався, падав, вставав і знову біг, Васютка не знав. Нарешті він заскочив у бурелом та почав з тріском продиратися крізь сухі колючі гілки. Потім упав із валежин обличчям вниз у сирий мох і завмер. Розпач охопив його, і одразу не стало сил. «Будь що буде», – подумав він. У ліс безшумно, як сова, прилетіла ніч. А з нею й холод. Васютка відчував, як холоне змоклий від поту одяг»).

Чи є в цьому описі незрозумілі вам слова, хлопці? Бурелом – дерева, зламані вітром. Валежник – це з вуха дерева лежить на землі.

Навіщо автор подібним чиномописує стан Васютки? (Автор таким чином описує стан Васютки для того, щоб показати його напруженість, схвильованість, первісний відчай та паніку).

Що згадалося Васютці, коли він зрозумів, що заблукав? (Коли Васютка зрозумів, що заблукав, він одразу згадав слова дідуся та батька: «Тайга, наша годувальниця, кволих не любить»)

Чому він згадав саме ці слова ? (Васютка згадав ці слова, бо відчув свою беззахисність)

Скільки днів Васютка шукав дорогу додому? (Васютка шукав дорогу додому 4 дні, на 5-й день знайшовся)

А тепер, хлопці, давайте складемо з вами таблицю, яка виглядатиме так:

ІІІ. Складання таблиці

Стан та поведінка Васютки

– Що ви можете сказати про Васютку, прочитавши докладний описйого першого дня (ночі) у тайзі? (працюємо за текстом)

Заціпеніння; завмер, розпач охопив його, і одразу не стало сил; холод; через силу посміхнувся: “Живемо!”; самотність; але варто було лягти і замислитися, як тривога почала долати з новою силою; і все-таки було страшно.

-А тепер знайдемо у тексті опис сибірської тайги.

«Тайга… Тайга… Без кінця і краю тяглася вона на всі боки, мовчазна, байдужа. З висоти вона здавалася величезним темним морем. Небо не обривалося одразу, як це буває в горах, а тягнулося далеко-далеко, дедалі ближче притискаючись до вершин лісу. Довго Васютка відшукував очима жовту смужку модрини серед нерухомого зеленого моря (модриновий ліс зазвичай тягнеться по берегах річки), але навколо темнів суцільний хвойник. Видно, Єнісей і той загубився в глухій, похмурій тайзі. Маленьким-маленьким відчув себе Васютка і закричав з тугою та розпачом…».

Все наростаюче самотність; туга; розпач.

-А Як поводиться Васютка?

Руки робили свою справу, а в голові вирішувалося питання, одне-єдине питання: «Куди йти?»; «Васютка правильно розсудив, куди йти: у південний бік тайга тягнеться на тисячі кілометрів, у ній зовсім загубишся. А якщо йти на північ, то кілометрів за сто ліс скінчиться, почнеться тундра. Васютка розумів, що вийти у тундру – це ще не порятунок. Поселення там дуже рідкісні. Але йому хоча б вибратися з лісу, який загороджує світло і тисне своєю похмурістю»;

«з тріском продирався вперед».

-У Який момент він розплакався? Знайдіть цей опис.

Знайшов озеро-«Губи Васютки затремтіли: ; потім він сів, стомленим рухом зняв мішок, почав було витирати кепкою обличчя і раптом, вчепившись в неї зубами, розплакався.

– Чому хлопчик розплакався?

Хлопчик розплакався, бо його очікування не виправдалися. Замість Єнісея він знайшов невідоме озеро. Йому стало прикро.

-Порівняйте лісове та озерне життя Васютки. Що йому більше подобалося та чому?

«І все-таки біля озера було куди веселіше, ніж у гущавині тайги». Тайга темна, похмура.

-Про що думав хлопчик другої ночі?

Хлопчик думав спочатку про будинок, а потім згадалася школа, товариші.

-Чому він згадує все це? Чи тільки «щоб відігнати худі думки»?

«Шкода йому самого себе стало, почало дошкуляти каяття»- він починає усвідомлювати почуття своєї провини, згадуючи свої помилки, погану поведінку. «Зовсім гірко стало Васютці»

-Що відбувається з хлопчиком у 3-й день?

Намагається не поспішати з думками: Ні, краще не думати. Вчора він зрадів Єнісей, Єнісей, а побачив шиш болотяний. Ні, вже краще не думати». Побачив, що озеро велике, у ньому повно білої риби, хоче вибратися, розповісти всім, підбадьорює себе: «А що? І вийду!

“Його навіть лихоманити початок (озеро проточне), і радісно, ​​і якось боязно було вірити в це”.

Побачив здоровенького глухаря, але більше не гнався за ним; побачив жовту смужку листяного лісу – хвилювання.

Дощ: Васютка скорчився і забув важким сном.

Який день, на вашу думку, виявився для Васютки найважчим: день, коли він заблукав, або день, коли почався дощ (тобто 3-й день)?

Найважчим був день, коли зчинився вітер, і почався дощ. Хлопчик хотів їсти, його починало нудити. Він з’їв залишки окрайця. Не було сил навіть розвести багаття. Сили хлопчика закінчувалися.

-За якими прикметами Васютка знайшов шлях до Єнісея?

Спочатку Васютка здогадався, що озеро проточне. Якщо озеро проточне, то воно впадає у велику річку.

-Чому для нього було так важливо вийти до сибірської річки?

Тому що річкою пропливають човни, пароплави, є надія, що його хтось побачить і врятує.

-Як описує автор зустріч із Єнісеєм? «Хлопчик застиг. У нього навіть дух захопило – така гарна, така широка була його рідна річка! А раніше вона чомусь здавалася звичайною і не дуже привітною. Він кинувся вперед, упав на край берега і жадібними ковтками став хапати воду, човгати по ній руками, занурювати в неї обличчя. Від радості Васютка зовсім отямився. Почав стрибати, підкидати жменями пісок».

– Чому остання ніч на березі була особливо тривожною?

Остання ніч на березі була особливо тривожною, бо хлопцеві здавалося, що хтось пливе Єнісеєм. То він чув шльопання весел, то стукіт моторів. Васютка боявся, що його не помітять.

-Як хлопчик досяг свого порятунку?

Хлопчик розпалив багаття, здогадався, що біля вогнища його швидше помітять. Потім згадав про рушницю, почав курити.

Все це говорить про його стійкість, бажання будь-що врятуватися.

– Як Васютка поводиться вдома?

«Лежить Васютка на тапчані розімлілий…»; “Робко стежив за батьком”.

– Чому хлопчик так поводиться?

Васютка нарешті повернувся додому, він стежить за матір’ю і дідусем, чекає на те, що скаже йому батько, чи лаятиме.

-Як дідусь, мати та батько зустріли Васютку?

Дідусь, мати та батько зустріли Васютку радісно, ​​несподівано, вони думали, що він не вижив.

-Чому ніхто його не лаяв?

Його ніхто не сварив, бо рідні вже не сподівалися побачити його живим. Васютка і так багато чого натерпівся. Головне, що він знайшовся і врятував собі життя.

Чи відрізняється стан, поведінка Васютки у кожному з днів? Порівняйте.

(Відрізняється. Спочатку намагався не плакати, на душі – страх, розпач, проте рішуче рухається вперед, сам себе підбадьорює. Єдиний перелом – коли замість Єнісея він побачив незнайоме озеро. Він заплакав від образи. Чим далі він іде, тим впевненіше почувається)

Порівняйте за таблицею, як змінюються випробування з його шляху за рівнем складності?

(З кожним днем ​​випробування на шляху Васютки стають все складнішими)

(Це говорить про те, що незважаючи на все складніші випробування, Васютка знаходить у собі сили, щоб урятуватися, він не здається)

Які якості йому допомогли?

(Васютці допомогли мужність, терпіння, любов до природи, знання природи, винахідливість)

Так що ж, на вашу думку, виявилося головним в оповіданні? Виходьте з того, про що ми говорили щойно.

(У оповіданні «Васюткіне озеро» автор хотів показати, що складні життєві випробування допоможуть пройти такі якості характеру, як мужність, терпіння, винахідливість, знання природи, любов до неї. «Тайга кволих не любить». У оповіданні ми бачимо, як складається особистість , починається людина).

Дуже вірні думки, хлопці. Давайте їх запишемо.

Оцінки сьогодні отримують…

Намалювати ілюстрацію до одного із запропонованих епізодів:

Зустріч із лісовим озером

Дякуємо всім за роботу на уроці. До побачення.

Історію про те, як у критичної ситуаціїне розгубитися, піддавшись паніці, і, мобілізувавши сили, зробити все, що від тебе залежить, розповідає у своєму творі «Васюткіне озеро» В. П. Астаф’єв.

Сюжет розповіді взято з дитинства письменника, який провів свої учнівські роки у Красноярському краї. Навіть прізвище бригадира є реальним і належить відомої династіїсибірських промисловців.

Історія створення

Написано «Васюткіне озеро» було в 1952 році, а опубліковано – в 1956. Але початком появи розповіді на світ став той рік, коли п’ятикласник Вітя, виконуючи завдання вчителя літератури, розповів у творі, присвяченому минулому літу, про те, як загубившись у тайзі , провів віч-на-віч із природою багато тривожних діб, виявив невідоме старожилам озеро і, зрештою, зміг самостійно вибратися до річки. Яскраве і правдиве переказ переживань хлопчика призвело до того, що його робота була надрукована в шкільному журналі.

Створене по пам’яті дитячий твірта стало основою для письменника.

Опис оповідання

Простим, але образним мовою оповідач розповідає про будні рибальського табору в Сибіру. Тринадцятирічний Васютка, син бригадира, намагається в міру своїх сил допомагати дорослим, видобуває для них кедрові горіхи.

В один із днів, захопивши рушницю та провіант, хлопчина зайшов подалі в ліс, сподіваючись на багатий урожай, і заблукав. Після марних спроб знайти дорогу Васютка розуміє, що допомоги чекати ні звідки, розраховувати треба тільки на себе. Страх, паніка і розгубленість поступово поступаються місцем спокійної розсудливості. Не дарма хлопець ріс у цьому суворому краю, змалку чуючи настанови старих людей про те, як поводитись у подібному випадку. Застосовуючи поради бувалих мисливців і власні навички, хлопчику вдається не тільки протриматися в жорстких умовах кілька днів, поборів у собі страх, а й добути собі їжу, обігрітися, виявити загублене водоймище з цінною рибою, і, згадавши уроки географії, вийти до берега Єнісея, до людей.

Шістдесят кілометрів пройшов школяр за п’ять довгих, сповнених невідомості та тривоги, днів. Знаючи, що рибалки давно сумують без улову, Васютка, прибувши додому, негайно повідомив про побачене озеро. Вказавши шлях бригаді заповітний маршрут, підліток відчуває причетність до спільної справи. Згодом водоймище було нанесено на карту і названо ім’ям Василя.

Головний герой

Василь Шадрін – звичайний сільський школяр, бешкетник і хвалько. Він любить пригоди, вважає себе цілком дорослою та самостійною людиною. Його характер склався під впливом батька, небагатослівних жителів тайгового села. Звичаї та традиції сибірського краю також наклали свій відбиток. Автор не дає докладної характеристикиголовного героя, його особистість розкривається у процесі розповіді.

Потрапивши у безвихідне, лякаюче становище, знаючи, чим може обернутися втрата дороги в лісі, ясно уявляючи наслідки, Васютка виявив мужність і витримку, практичну змітку та розважливість, не втративши при цьому почуття гумору. Не піддавшись страху, відважно долаючи перешкоди, хлопчина думає не лише про себе, а й про спільні інтереси.

Аналіз оповідання

У вступі, що ведеться від третьої особи, автор говорить про нове озеро та про роль Васютки у цьому відкритті. Глибока любов до батьківщини і переконаність, що на кожного з нас чекають великі та малі перемоги, прозирає у початкових рядках.

Зав’язка відбувається, коли, захопившись полюванням на глухаря, підліток заблукав. Кульмінацією виступає момент, коли тайговики рятують зневіреного Васютку. Розв’язка оповідання – це повернення хлопця до матері та початок промислу у відкритому озері.

Оповідач застосовує традиційну композицію з послідовною розповіддю та мінімальною кількістюгероїв. Неквапливість та подробиця викладу дозволяє уявити себе на місці центрального персонажа, читач співчуває Васі, переживає за нього.

Для Астаф’єва характерне використання порівнянь. Завдяки барвистим описам природа низовини Єнісея оживає. Образності дійовим особамдодає застосування у прямій мові місцевого діалекту.

Подолати труднощі, завжди шукати вихід із непростої ситуації, використати всі можливості – ось чому вчить ця історія. Величезне бажання жити допомогло маленькому сибіряку вибратися з тайги.

«Васюткіне озеро» Головна думкаі чого вчить розповідь Астаф’єва Ви дізнаєтесь у цій статті.

«Васюткіне озеро» головна думка

Головна думка— вміти знаходити вихід у самій важкої ситуації, сподіватися на краще, не опускати руки)

Чому вчить оповідання «Васюткіне озеро» Астаф’єва?Цей твір викликає бажання вивчати та берегти живу природусвого краю

Про що розповідь «Васюткіне озеро»?

Сибір. Пізня осінь. 13-річний хлопчик Васютка вирушив у тайгу за кедровими горіхами та заблукав. Тайга не жарт, звичайно, дорослому і то страшно, а тут дитина.

Не розгубившись, Васютка став згадувати все, що хоч колись чув від рибалок про те, які прикмети можуть допомогти йому вийти з глухої тайги, він виявив неабияку мудрість і мужність, він протримався в тайзі довгих п’ять днів, добуваючи собі їжу, полюючи, не падав духом.

На п’ятий день він вийшов до невідомого озера, де було дуже багато риби, і за його течією вийшов до Єнісея, де його знайшли друзі батька. Озеро, яке знайшов хлопчик, назвали на його честь – озером Васютки.

У оповіданні «Васюткіне озеро» письменник показує, що проблеми можуть бути корисні людині, тому що вони загартовують характер. У критичній ситуації Васютка діє зібрано та рішуче, як справжній чоловік. Весь час, який він провів у лісі, хлопчик пам’ятав слова батька та дідуся: «Тайга наша, годувальниця, хлипких не любить!» Тому як не страшно було Васютці, яким безвихідним не здавалося його становище, він тримався в руках, не розкисав, не падав духом. Кмітливість і спостережливість допомогли Васютці знайти вірний шлях додому і розповісти про незвичайне озеро з білою рибою. За цю знахідку хлопцеві були вдячні дорослі рибалки. Виявлене озеро – гідна нагорода хлопчику за сміливість і витримку, виявлену ним у незабутні дні, які він провів віч-на-віч з тайгою

У 1952 році написав Астаф’єв “Васюткіне озеро”. Короткий змістцієї розповіді ви дізнаєтеся з цієї статті. Твір починається описом озера. Воно отримало назву на честь одного хлопчика, Васютки, який його знайшов та показав людям.

Погані новини

Васютка влітку жив у тайзі з батьком та матір’ю. Його батько був начальником місцевої рибальської бригади. У чоловіків справи йшли погано. Річку спухали часті осінні дощі, і риба перестала ловитися. Чоловіки ходили похмурі, вони знемагали від вимушеного неробства. Бригада вирішила спускатися вниз за течією Єнісея. Однак улови залишалися, як і раніше, мізерними.

Рибалки йдуть до Єнісея

Рибалки зупинилися в пониззі Єнісея у хатинці, яку побудувала вчена експедиція кілька років тому. Почалися дні, схожі один на одного. Хлопчик нудьгував. Йому було нікуди сходити і нема з ким пограти. Він чекав з нетерпінням початку учбового року. Вечорами було трохи веселіше. Рибалки збиралися всі разом у хатці, курили, вечеряли, розповідали історії з життя та небилиці, клацали горіхи, якими рибалок постачав Васютка. Хлопчик оббив вже всі кедри, розташовані поблизу, і щоразу забирався все далі. Однак йому не була тяжка ця робота.

Васютка вирушає за горіхами

Васютка, поснідавши, знову зібрався до лісу за горіхами. Мати сказала йому невдоволено, що слід готуватися до навчання замість того, щоб бродити лісом. Потім вона нагадала Васютці, щоб той не йшов далеко, і спитала, чи взяв він із собою в дорогу хліба. Хлопчик сказав, що йому ні до чого хліб. Проте мати все одно сунула йому край, сказавши, що так заведено “споконвіку”, а Васютка ще занадто малий для того, щоб переінакшувати “тайгові закони”. Хлопчик вирішив не сперечатися і зник у лісі. Він йшов весело насвистуючи і звертаючи увагу на позначки на деревах. Зрештою він придивився кедр і вирішив залізти на нього. Потім Васютка почав бити по гілках ногами. Посипалися шишки. Васютка зліз, зібрав свою здобич у мішок, а потім вирішив оббити ще один кедр, який він уподобав.

Зустріч із глухарем

Раптом щось сильно заплескало перед головним героєм, якого створив Астаф’єв (“Васюткіне озеро”). Від несподіванки він здригнувся і раптом побачив перед собою глухаря – великого чорного птаха. Завмерло серце хлопчика. Йому жодного разу не вдавалося підстрелити глухаря.

Птах перелетів через галявину і опинився на сухостіні. Було складно до неї підібратися. Васютка згадав, як мисливці казали, що глухаря треба брати із собакою. Птах розглядає її, що заливається гавкотом, а мисливець тим часом підходить із тилу і стріляє.

Васютка вилаяв себе за те, що пішов у ліс без Дружка. Він упав на четвереньки і, наслідуючи собаку, затягав, а потім обережно став просуватися вперед. Хлопчик не помічав, що порвав тілогрійку і подряпав обличчя. Він був охоплений азартом. Птах завмер і з цікавістю за ним спостерігав.

Погоня за птахом

Хлопчик, вибравши момент, піднявся на одне коліно, вирішивши зловити на мушку глухаря. Коли вщухла тремтіння в руках, він вистрілив. Пляскаючи крилами, птах упав униз. Однак, не торкнувшись землі, глухар випростався і полетів кудись у глибину лісу. Хлопчик кинувся за пораненим птахом.

Все сильніше слабшав глухар. Незабаром він побіг, бо вже не міг злетіти. Було неподалік птаха. Хлопчик на кілька стрибків наздогнав глухаря і животом упав на нього. Васютка, радісно посміхаючись, гладив птаха, милуючись його пір’ям, чорним з блакитним відливом. Хлопчик зважив у руці здобич і зрозумів, що настав час вирушати додому.

Васютка заблукав

Він йшов гордий своїм успіхом і щасливий. Однак невдовзі Васютка зрозумів, що заблукав. Він озирнувся у пошуках затіс і повернув назад, придивляючись уважно до кожного дерева. Проте зарубок на них не було.

У пошуках дороги

Стиснулося серце хлопчика. Щоб відігнати страх, він почав міркувати вголос, переконувати себе, що неодмінно знайде дорогу. Проте страх підступав до нього дедалі сильніше. Васютка знову почав розмірковувати про те, що треба йти на південь. Він просувався, але затів не було видно. Кілька разів хлопчик міняв напрямок. Він висипав шишки з мішка і йшов уперед, поки не зрозумів, що заблукав.

Багато разів хлопчик чув розповіді про те, як люди блукають у лісі. Проте він уявляв це якось інакше. Надто вже просто все вийшло. Васюткою опанував розпач.

Вночі він зупинився, засмажив глухаря, проте хліб вирішив приберегти на крайній випадок. Прокинувшись, він вліз на високе дерево, щоб зрозуміти, де знаходиться Єнісей, проте не виявив жовтої смуги модрини, що оточувала річку. Набравши повні кишені горіхів, хлопчик рушив у дорогу. Цікаво, чим же закінчиться розповідь “Васюткіне озеро”, чи не так? Не хвилюйтесь, фінал його благополучний. Незабаром ви дізнаєтеся, яку кінцівку приготував читачам автор твору “Васюткіно озеро”. Відгук про нього, а також вашу думку про головних героїв ви можете залишити у коментарях.

Васютка виявляє озеро

Васютка надвечір вийшов до великого озера, повного неляканої дичини та риби. Тут він підстрелив качок і розташувався на нічліг. Дуже страшно та сумно було хлопцеві. Згадавши школу, він покаявся, що хуліганив, курив, не слухав на уроках. Придивившись до риби вранці, він зрозумів, що вона річкова, отже, з озера має витікати річка.

Вдень хлопець заліз на ялицю, з’їв край хліба і задрімав. Він прокинувся на заході сонця. Все ще йшов дощ. Васютка розвів багаття, а потім почув гудок пароплава – десь поруч був Єнісей. Він вибрався до річки другого дня. Поки він розмірковував, у який бік йти, повз нього проплив пасажирський теплохід. Васютка дарма кричав і махав руками – його прийняли за місцевого жителя.

Порятунок головного героя та заслужена нагорода

Про що ж далі розповідає Астаф’єв (“Васюткіне озеро”)? Переходимо до опису фіналу. Хлопчик улаштувався на ніч. Вранці він почув звук рибозбірного катера. Хлопчик почав кричати, розвів велике багаття, і його помітили. Коляда, знайомий дядька, доставив його до рідних, які шукали його вже 5-й день по тайзі.

Хлопчик через 2 дні відвів рибальську бригаду до місця, яке отримало назву Васюткине озеро. Короткий зміст не визначає подробиць фіналу. Зазначимо лише, що у водоймі виявилося дуже багато риби. На районній карті невдовзі з’явилося “Васюткіне оз.”. Вже без напису воно перекочувало на крайову, а на карті країни знайти його міг лише хлопчик, який його виявив. Так закінчується твір, який створив Астаф’єв (“Васюткіне озеро”). Розповімо тепер про головних героїв.

Природа в оповіданні

Природа та людина (Васютка) – ось головні герої. “Васюткіне озеро” – це оповідання, в якому природа – це не просто тло або декорація. Це окремий світ, який живе за власними законами. Він перевіряє сутність людей і визначає, на що здатна людина. Природа змушує головного героя пройти випробування, дає можливість краще оцінити турботу та любов матері, близьких, сім’ї. Вона загрожує, заплутує, лякає, але й відкриває завіси, підказує. Потрібно лише зрозуміти, побачити, помітити, а для цього слід бути чуйним та пильним не лише на слух та очі, а й у серці.

Хлопчик Васютка з оповідання “Васюткіне озеро”

Короткий зміст, який ви прочитали, не дозволяє докладно описати характер цього хлопчика. Проте загальне уявленняпро нього ви цілком можете скласти. Людська сутність, як відомо, найкраще розкривається в екстремальних ситуаціях. Це і є головна думка оповідання, яку написав Віктор Астаф’єв. Васютка опинився в одній із них. І він зміг виявити мужність, винахідливість, рішучість. Звичайно, хлопчик дуже злякався, зрозумівши, що означало загубитись у лісі. Однак природа не любить боягузливих і слабких, і Васютка це добре усвідомлював. Звичайно, він багато разів був у лісі і знав із оповідань рибалок, як треба чинити в таких ситуаціях. Водночас Васютка розумів, як легко зникнути навіки у просторах суворої тайги. Тому йому знадобилася вся його воля, мужність та самовладання для того, щоб не піддатися паніці. Віктор Астаф’єв зазначає, що Васютка, як досвідчений дорослий, обмірковував кожен крок, кожну дію, влаштовуючись на нічліг, вибираючи напрямок, видобуваючи їжу. Завдяки мужності він вийшов переможцем із лісу. Його перемога полягала в тому, що він подолав у собі страх і розгубленість, і це допомогло Васютка повернутися додому. Він витримав випробування, а нагородою стало озеро, повне риби, про яке хлопчик розповів рибалкам.

Чи не правда, цікаву історіюрозповів нам Астаф’єв (“Васюткіне озеро”)? Головні герої – це лише одна сторона аналізу цього твору. Можна продовжити розмірковувати про нього, чого ми і закликаємо читача.

Рекомендуємо статті на тему

Як Васютка вижив в тайзі? (за оповіданням Астафєва «Васюткіни озеро»)

В оповіданні Астаф’єва, тринадцятирічний підліток Васютка за фатальною випадковістю заблукав у тайзі, коли пішов туди за кедровими шишками, і погнався за глухарем. З першого ж пострілу, він поранив птицю, але та, ще якийсь час кидався по лісі. Весь цей час хлопчик намагався наздогнати «здобич».

Опинившись в незнайомих місцях, хлопець поспішив знайти дорогу додому, однак це дало лише негативний результат – він ще далі заглибився в ліс.

Не знаючи куди йти, він логічно розсудив, і вирішив рухатися строго на північ. В будь-якому іншому напрямку він ризикував залишитися в лісах назавжди, а так існувала ймовірність рано чи пізно вийти до людей.

У Васютки з собою був хліб, який перед дорогою змусила взяти мати. А він навіть сперечався з нею про його непотрібність, адже завжди приносив окраєць назад. Однак цього разу він узяв хліб дуже до речі, але, не поспішав його з’їдати. Він розумів, що швидко з лісу не вибратися, а скільки часу пройде, поки його знайдуть – не відомо. Тому, на вечерю пішов запечений глухар.

Хлопчик до речі згадав, що його мішок з горіхами, раніше був з-під солі, і з великою радістю виявив в куточках маленькі білі грудочки.

Погода починала псуватися. Хлопчикові все важче було в холодній і безлюдною тайгою, але він продовжував свій шлях. Патрони і сірники були на межі, але треба було шукати собі прожиток.

За оточуючим його ознаками, Васютка зрозумів, що наближається до водойми. Він знайшов озерце і вбив на ньому трьох качок. Двох, він дістав відразу, а третя залишилась у воді. Але на наступний ранок він знайшов свою відсутню видобуток в більш великому озері, і зрозумів, що воно проточне. До того ж у ньому водилася річкова риба. Ця думка за рибу, не давала спокою хлопчику весь час, і він став шукати, де може бути проток.

Але погода зовсім зіпсувалася, до того ж швидко темніло. Вранці стояв густий і беспроглядную туман і сил, щоб іти – зовсім не залишилося. Однак, пересилюючи втому, хлопчина йшов далі. Він розводив багаття тільки ввечері, не витрачаючи даремно сірників і сушив промоклі чоботи й онучі.

І ось, через 4 дні перебування в лісі, він вийшов до Єнісею. Але як задати маршрут далі? Куди рухатися вгору, або вниз по річці? Він вирішив не ризикувати, а залишатися на місці і почекати проходить судно. Довго чекати не довелося – по річці йшов пароплав. Але, надії на пароплав були безглузді. На борту, Васютку не взяли за людину, який потрапив у біду, і пропливли мимо.

Хлопчик зрозумів, потрібно розводити багаття, адже дим, видно дуже далеко. Але як ще привернути до себе увагу? Хлопчина зрозумів – потрібно стріляти.

На щастя, через деякий час, на горизонті здалося ще одне судно, але на цей раз рибальське. Васютка почав стріляти з рушниці, і його помітили і врятували.

Те, що він вижив у тайзі без сторонньої допомоги, означало лише одне, він вже не хлопчик, а справжній чоловік. Адже навіть не кожному дорослому людині, що опинилася в цій ситуації, вдасться не піддатися паніці і самостійно вибратися з тайги.

Хлопчик вижив в лісі тільки завдяки тому, що не падав духом. Він згадав те, про що розповідали рибалки і суворо дотримувався чіткі правила встановлені тайгою.

Дивіться також:

Дивіться також

• Дон Кіхот – короткий зміст твору по главах: хто написав, список подвигів і характеристика лицаря
• Образ Сантьяго в повісті Хемінгуея «Старий і море»
• «Лускунчик і мишачий король» – короткий зміст для читацького щоденника
• «Матуся Кураж та її діти» – короткий зміст (переказ)
• Твір-опис за картиною А. В. Куїнджі «Рання весна»
• Що це таке строфа вірша: види, 4 – це скільки рядків, як називається строфа з 5 віршованих рядків
• «Ромео і Джульєтта» – короткий зміст для читацького щоденника
• Реформи імператора Петра 1: таблиця, причини основних економічних, військових і церковних перетворень
• Вірність і зрада в повісті Гоголя «Тарас Бульба»
• У чому виявився реалізм письменника при створенні образу Гобсека?
• Плюси і мінуси економіко-географічного положення Росії: коротко про особливості та основні недоліки
• Твір-роздум за прислівям «За двома зайцями поженешся — жодного не зловиш»
• Висота ширина довжина – латинські позначення: як правильно пишуться розміри і чим відрізняються величини
• Як знайти площу і сторону рівностороннього трикутника, вписаного в коло, формула
• Людину можна знищити, але неможливо перемогти (за повістю Хемінгуея «Старий і море»)
• «Гобсек» – короткий зміст (переказ)
• Образ Дервіля в повісті Бальзака «Гобсек»
• Про що змушує задуматися повість Хемінгуея «Старий і море»?
• Чи можна пробачити зраду?
• Гіпербола – що це в літературі: приклади з художніх творів, способи визначення
• Історія написання повісті Бальзака «Гобсек»
• Що значить бути хоробрим?
• Шпаківня (твір-опис процесу праці)
• Що головне в житті людини: матеріальне або духовне? (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Відгук про проходження виробничої практики: зразок написання характеристики і висновки про стажування студента
• Твір-опис дії: «Як я пекла торт»
• Опис картини Едварда Мунка «Крик»
• Твір-роздум за прислівям «Вік живи – вік учись»
• Образ Елізи Дуліттл у пєсі Б. Шоу «Пігмаліон»
• Чому не можна в математиці ділити на нуль і множити на нескінченність 0 – правило
• Віденський конгрес 1814-1815 років і його підсумки: таблиця, причини і мета форуму, хто представляв Росію
• Художні особливості повісті Бальзака «Гобсек»
• Твір мініатюра на тему Золота осінь: опис осінньої природи в художньому стилі
• Що таке дружба?
• Як Ви розумієте вислів Бальзака: «Щоб дійти до мети, треба насамперед іти»?
• Образ Гекльберрі Фінна в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
• Кращі друзі (твір-міркування)
• Аналіз сцени смерті Гобсека (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Чи можна залишатися людиною, маючи гроші? (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Образ тітки Поллі в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
• Дружба Тома Сойєра і Гельберри Фінна (за повістю Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»)
• Образ Генрі Хіггінса у пєсі Б. Шоу «Пігмаліон»
• Закон Гесса та наслідки з нього: тепловий ефект хімічної реакції, як розрахувати – формула, приклади розвязання задач
• Образ Чорта в повісті Гоголя «Ніч перед Різдвом»
• Опис картини Дієго Веласкеса «Меніни»
• Підкорювачі космосу 20 і 21 століття – порівняльна таблиця: хто був перший, роль російської космонавтики
• Які проблеми піднімає Б. Шоу у пєсі «Пігмаліон»
• Чому треба поважати старших?
• Карибська криза: коротко про причини, підсумки розміщення радянських ракет на Кубі і початку холодної війни
• Коротка біографія Бернарда Шоу