Що таке церковний обряд у православ ‘ї

У православній церкві встановлено традицію здійснення безлічі обрядів, які по-різному впливають на життя віруючої людини, але при цьому завжди встановлюють її зв ‘язок з Богом. Частина їх прийшла до нас з біблійних часів і згадана у Святому Письмі, інші мають більш пізнє походження, але всі вони, в сукупності зі святими таїнствами, є складовими частинами загального духовного фундаменту нашої віри.

• Відмінність від таїнств
• Види православних обрядів
• Елеопомазання
• Соборування – що це таке?
• Обряди, пов ‘язані з кінцем земного життя людини
• Освячення осель, їжі та добрих починань
• Водопостачання
• Як сповідатися, щоб отримати відпущення гріхів?

Відмінність від таїнств

Перш ніж почати розмову про те, що таке церковні обряди в православ ‘ї, необхідно підкреслити їх принципову відмінність від інших форм священнодіїв, які називаються таїнствами, і з якими їх нерідко плутають. Господь дарував нам 7 таїнств – це хрещення, покаяння, миропомазання, шлюб, причащення, елеосвящення, священство. При їхньому вчиненні віруючим незримо повідомляється благодать Божа.

Водночас церковний обряд є лише частиною земної дійсності, що зводить людський дух до прийняття таїнства і спрямовує його свідомість на подвиг віри. Слід пам ‘ятати, що всі обрядові форми отримують своє священне значення виключно завдяки супровідній їхній молитві. Тільки завдяки їй дія може стати священнодією, а зовнішній процес – перетворитися на обряд.

Види православних обрядів

З великою часткою умовності всі православні обряди можна розділити на три категорії. До першої належать богослужбові обряди, що входять до загального порядку літургійного церковного життя. Серед них здійснюваний у Велику п ‘ятницю винос святої плащаниці, цілорічне освячення води, а також освячення артоса (квасного хліба) на Великодній седміці, церковний обряд помазання єлеєм, що здійснюється на ранкові, і ряд інших.

До наступної категорії належать так звані життєві обряди. У їх число входить освячення житла, різних продуктів, у тому числі насіння і саджанців. Потім слід назвати освячення добрих починань, таких як початок посту, подорожі або будівництва будинку. Сюди ж слід віднести і церковні обряди за покійним, які включають в себе широкий спектр обрядово-ритуальних дій.

І нарешті, третя категорія – це символічні обряди, встановлені в православ ‘ї для вираження певних релігійних ідей і які є символом єднання людини з Богом. У цьому випадку яскравим прикладом може бути хресний знак. Це теж церковний обряд, що символізує собою пам ‘ять про страждання, перенесені Спасителем, і одночасно службовець надійною огорожею від дії демонічних сил.

Елеопомазання

Зупинимося на деяких обрядах, що часто зустрічаються. Кожен, кому доводилося бувати в церкві на ранку (богослужіння, що здійснюється вранці), ставав свідком, а може, і учасником обряду, при якому священик здійснює хрестоподібне помазання лоба віруючого освяченим маслом, званим єлеєм.

Цей церковний обряд носить назву елеопомазання. Він символізує собою Божу милість, що виливається на людину, і прийшов до нас він із старозавітних часів, коли Мойсей заповідав помазувати священним маслом Аарона і всіх його нащадків – служителів Єрусалимського храму. У Новому Завіті апостол Яків у своєму соборному посланні згадує його зціляючу дію і каже, що це дуже важливий церковний обряд.

Соборування – що це таке?

Щоб попередити можливу помилку в розумінні двох священицтв – обряду елеопомазання і таїнства соборування, – потрібне деяке пояснення. Справа в тому, що в кожному з них використовується освячена олія – ялин. Але якщо в першому випадку дії священика носять чисто символічний характер, то в другому вони спрямовані на покликання Божої благодаті.

Відповідно до цього, таїнство соборування є більш складною священнодією і здійснюється, згідно з церковними канонами, сімома священиками. Лише в крайніх випадках допускається його вчинення одним ієреєм. Помазання єлеєм відбувається сім разів, при цьому читаються уривки з Євангелія, глави з Послання апостолів і особливі, призначені для цього випадку молитви. У той же час церковний обряд миропомазання, як було сказано вище, полягає лише в тому, що священик, благословляючи, наносить маслом знак хреста на лоба віруючого.

Обряди, пов ‘язані з кінцем земного життя людини

Важливе місце займає також церковний обряд похорону і наступні поминання покійних. У православ ‘ї цьому надається особливе значення через важливість того моменту, коли душа людини, розлучившись з бренною плоттю, переходить у вічність. Не торкаючись усіх його сторін, зупинимося лише на найбільш суттєвих моментах, серед яких особливої уваги заслуговує відспівування.

Це заупокійне богослужіння можна здійснювати над померлим лише один раз, на відміну від панахиди, літії, поминань тощо. Полягає воно в прочитанні (співі) встановлених богослужбових текстів, причому для мирських людей, ченців, священиків і немовлят їх порядок різний. Мета відспівування – випросити у Господа відпущення гріхів Його новопреставленому рабу (рабе) і дарувати спокій душі, яка покинула тіло.

Крім відспівування, православна традиція передбачає і такий важливий обряд, як панахида. Він також є молитовним співом, але за тривалістю він набагато коротший, ніж відспівування. Здійснювати панахиду прийнято на 3-й, 9-й і 40-й день після смерті, а також в її річницю, тезоіменитство і день народження покійного. При виносі тіла з дому, а також при церковному поминанні покійного відбувається ще один обряд заупокійного богослужіння – літію. Вона дещо коротша за панахиди і проходить також відповідно до встановлених правил.

Освячення осель, їжі та добрих починань

Освяченням в православній традиції називаються обряди, в результаті яких на людину і на все, що супроводжує її в цьому земному житті, спадає Боже благословення. Згідно з ученням церкви, аж до другого пришестя Христового в навколишньому нас світі незримо буде творити свою чорну справу ворог роду людського – диявол. Зовнішні прояви його діяльності ми приречені бачити повсюдно. Протистояти ж йому без допомоги Небесних сил людина не може.

Саме тому так важливо церковними обрядами очистити наші оселі від присутності в них темних сил, перешкодити лукавому увійти в нас разом зі вкушуваною сніддю або поставити незримі перепони на шляху наших добрих починань. Однак слід пам ‘ятати, що будь-який обряд, так само як і таїнство, набуває благодатної сили лише за умови неухильної віри. Освячувати що-небудь, сумніваючись при цьому в дієвості і силі обряду, є порожнім і навіть гріховним діянням, на яке нас незримо підштовхує все той же ворог роду людського.

Водопостачання

Не можна не згадати і обряд освячення води. Згідно з традицією, водоосвящення (водосвяття) буває малим і великим. У першому випадку воно відбувається багато разів протягом року під час молебнів і при таїнстві Хрещення. У другому цей обряд проводиться раз на рік – під час свята Хрещення Господнього.

Встановлено його в пам ‘ять найбільшої події, описаної в Євангелії – занурення Ісуса Христа у води Йордану, що став прообразом обмивання всіх гріхів людських, що відбувається у святій купелі, що відкриває людям шлях у лоно Христової церкви.

Як сповідатися, щоб отримати відпущення гріхів?

Церковне покаяння в гріхах, незалежно від того, навмисне вони були скоєні або за невіданням, називається сповіддю. Будучи таїнством, а не обрядом, сповідь не має прямого відношення до теми даної статті, і тим не менш коротко ми зупинимося на ній через її надзвичайну важливість.

Свята церква вчить, що кожен, хто йде на сповідь, зобов ‘язаний насамперед примиритися зі своїми ближніми, якщо мав з ними будь-які розбрати. Крім того, він повинен щиро журитися у скоєному, інакше як сповідуватися, не відчуваючи за собою провини? Але і цього недостатньо. Важливо ще мати твердий намір виправитися і надалі прагнути до праведного життя. Головним фундаментом, на якому будується сповідь, є віра в милосердя Боже і надія на Його всепрощення.

За відсутності цього останнього і найважливішого елемента марно і саме покаяння. Прикладом цього може служити євангельський Іуда, який розкаявся в тому, що зрадив Ісуса Христа, але вдався через відсутність віри в Його безмежне милосердя.

Християнські релігійні свята і обряди

Релігійні свята і обряди пішли від первісних вірувань та магічних дій. Люди докласового суспільства, безсилі перед могутньою природою, намагаючись забезпечити собі успішне полювання або рибальство, хороший приплід від тварин або врожай, зверталися до колективних обрядових дій, через які вони розраховували вплинути на надприродне, в певні дні, які мали важливе господарське значення. В умовах класового суспільства поступово склався календар релігійних свят і обрядів.

Християнські релігійні обряди і свята численні. Попри всю їх різноманітність, у них є загальна функція: вони зміцнюють віру в надприродне, в дива, безсмертя душі, загробне життя. Релігійні свята і обряди — важлива складова частина релігійного культу, спосіб інтелектуального та емоційно-психологічного впливу на віруючих, засіб формування релігійних стереотипів у їхній свідомості й поведінці.

Серед обрядових дій у християнстві значне місце посідають таїнства, в яких “під видимим образом передається віруючим невидима благодать Божа”. Слід зазначити, що з усіх християнських таїнств більшість протестантських течій здійснюють лише хрещення і причастя.

Хрещення — прилучення до християнства шляхом занурення у воду або окроплення. Слово “хрещений” рівнозначне слову “християнин”.

Обряд окроплення водою, як магічна дія, виник ще в далекому минулому. V багатьох народів вважалося, що вода має здатність відганяти від людини “нечисту силу”. Тому ще до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при зануренні в неї давати йому ім’я.

Раннє християнство не знало обряду хрещення. Він впроваджувався поступово і тільки рішеннями перших вселенських соборів (IV ст. н.е.) хрещення було оголошене обов’язковим. Форма обряду у різних християнських церков різноманітна: католики обливають хрещеною водою, протестанти — окроплюють або занурюють у воду. У православній церкві обряд хрещення здійснюється над немовлям, якого в перші дні народження приносять до церкви, де священик тричі занурює Його в “святу” воду. Цією дією він нібито змиває “первородний гріх”, наслідуваний дитиною від “прабатьків людства” і відкриває перед ним шлях до спасіння. Служителі культу створюють під час обряду хрещення атмосферу урочистості і наділяють його особливою, священною силою, запевняючи, що хрещення “святою” водою оберігає від хвороб, “нечистої сили” тощо.

Здійснюючи обряд хрещення, віруючі вважають, що вода і проголошені заклинання визволять хрещеного від “злісного впливу сатани”. Ідеї про злу владу непокірного Богу сатани і про “первородний гріх”, від якого слід очищатися окроплениям водою, і лежить в основі церковного обряду хрещення.

Причастя, або Євхаристія — з’їдання хліба та вина, які сприймають як тіло та кров Христа. Причащаючись, вчить церква, віруючий приймає “подячну жертву” і “прилучається до божественного єства”. В деяких протестантських церквах і сектах специфічною формою причастя є хлібопереломлення. Але на відміну від православ’я та католицизму причастя не вважається таїнством, а обрядом, що символізує духовну єдність віруючих у їхній вірі в друге пришестя Христа.

Першоджерелами таїнства причастя є ті ж самі стародавні вірування та обряди.

З появою землеробства хліб і вино почали вважатися кров’ю рослинницьких духів і божеств, до яких люди “причащалися”. Християни запозичили своє таїнство причастя із стародавніх релігій, пов’язавши його з ученням про спокусливу жертовну смерть Ісуса.

Миропомазання — передавання хрещеному “благодаті святого духа”, змазування Його ароматичною речовиною — миро.

Обряд змазування тіла маслянистими речовинами виник набагато раніше християнства. Люди того часу вірили в магічні властивості речовин. Пізніше помазання здійснювалося, наприклад, в Індії при хрещенні, на весіллях і похоронах. В Єгипті застосовували помазання при освяченні жерців; змазували голову при освяченні первосвящеником згідно з обрядом іудаїзму.

Запозичивши із стародавніх релігій обряд миропомазання, християни оголосили його таїнством. У ранніх християнських церквах миропомазання здійснювалося лише на пасху. Таїнство миропомазання виконували, як правило, над немовлям.

Сповідь — це розповідь віруючих про свої гріхи священикові, щоб одержати через нього прощення Бога.

Джерела таїнства сповіді або покаяння — в первісних віруваннях про зло і гріх, “бісові сили”, котрі переслідують людину і яких можна позбутися, розповівши про свої гріхи іншим людям або промовляючи слова закляття.

У християнстві сповідь спочатку була прилюдною і лише в кінці IX ст. замінена таємною, тобто сповідаю віруючого тільки священику, хоча в православ’ї поряд з таємною існує і загальна сповідь

Якщо в православ’ї і католицизмі сповідь вважається таїнством, то протестанти започаткували прилюдне покаяння і не вважають його таїнством. У багатьох протестантських громадах покаяння здійснюють люди, що вирішили вступити до секти, а також віруючі, які мають “гріхи” перед релігійною общиною або єдиновірцями.

Православні обряди, обряди і традиції

Таїнства, обряди і традиції — це не те ж саме. Православний людина розбирається у всіх тонкощах, а ось невоцерковлені не завжди може відрізнити одне від іншого. Тим не менш, навіть якщо ви не маєте ніякого відношення до церкви, то загальну інформацію знати все одно зобов’язані. Давайте поговоримо про це.

Відміну від таїнств обрядів

Почнемо з того, що православні обряди принципово відрізняються від інших форм священнодійства. Нерідко таїнства і обряди плутають.

Всевишній подарував людям сім таїнств, серед яких хрещення, миропомазання, покаяння, причастя, шлюб, священство, єлеосвячення. Під час них на віруючих проливається Божа Благодать.

До православного обряду відносяться дії, які спрямовані на те, щоб звести людський дух до таїнства і звести свідомість у віру. Важливо розуміти, що всі церковні обряди вважаються священними тільки в тому випадку, якщо супроводжуються молитвою. Саме через молитви звичайне дію стає священнодійством, а зовнішній процес — православним обрядом.