Зміст:

Соняшник: вирощування з насіння, посадка у відкритий ґрунт і догляд

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 квітня 2017 🕒 20 хвилин 👀 40796 разів 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за соняшником
  • Рослина соняшник – опис
  • Вирощування соняшника з насіння
    • Посів насіння соняшника
    • Вирощування розсади соняшника
    • Пікірування соняшника
    • Коли садити соняшник у ґрунт
    • Грунт для подсолнечника
    • Як садити соняшник у відкритий ґрунт
    • Що садити після соняшника
    • Як виростити соняшник
    • Полив соняшника
    • Підживлення соняшника
    • Хвороби соняшника
    • Шкідники соняшника
    • Обробка соняшника
    • Коли і як збирати соняшник
    • Способи зберігання соняшника
    • Корисні властивості соняшника
    • Насіння соняшника – протипокази
    • Коментарі

    Соняшник (лат. Helianthus) – рід родини Складноцвіті, що налічує близько п’ятдесяти видів, які ростуть у природі в Північній, Центральній Америці та в Перу. Обробіток соняшника здійснювали ще індіанці, які використовували рослину для зняття болю в грудях і лікування лихоманки, пекли з неї хліб, а пилок і пелюстки рослини слугували в ті часи сировиною для пурпурно-фіолетової фарби, якою аборигени робили на тілі татуювання. Олією соняшника змащували волосся, а суцвіттями прикрашали вівтарі й храми.

    Деякі види роду, що представляють олійні або декоративні рослини, в XVI столітті були вивезені в Іспанію, потім потрапили у Францію та Італію, а до кінця століття їх уже вирощували в Бельгії, Швейцарії, Німеччині, Голландії та Англії. На території України ця рослина, котра незабаром стала її народним символом, з’явилась у середині XVIII століття – спершу як декоративна культура. Сьогодні рослина соняшник є найціннішою сільськогосподарською культурою і вирощується по всьому світу.

    Посадка й догляд за соняшником

    • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у кінці квітня або на початку травня, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 8-12 ˚C.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: будь-які, окрім кислих, болотистих і засолених, але більше підходять родючі ґрунти з умістом глини.
    • Полив: частий і рясний. Найбільше потрібна волога до того, як рослина сформує 4 пари листя, а потім під час бутонізації, цвітіння й наливу насіння. У спеку полив має бути щоденним, а в посуху ділянку потрібно поливати 2-3 рази на день.
    • Підживлення: регулярні впродовж усього періоду вегетації із застосуванням як органічних, так і мінеральних добрив. Спосіб унесення основних елементів – кореневий, мікроелементами рослина забезпечується при позакореневих підживленнях.
    • Розмноження: насіннєве – розсадне та безрозсадне.
    • Шкідники: степові цвіркуни, довгоносики, підгризаючі совки, піщані смерди, лугові метелики, дротяники, хрущі та їхні личинки, рослиноїдні блішки, попелиці.
    • Хвороби: пероноспороз (несправжня борошниста роса), ембелізія (чорна плямистість), фомопсис (сіра плямистість), фомоз стебла, вугільна (попеляста) гниль, суха гниль, вертицильозний вілт, сіра гниль, альтернаріоз (бура плямистість), склерозатінкуоз (біла гниль), аскохітоз, борошниста роса, іржа, вовчок, бактеріоз, вірусна мозаїка та позеленіння квіток.

    Рослина соняшник – опис

    Культура соняшник олійний (лат. Helianthus annuus) є однорічною рослиною заввишки до 2,5 м зі стрижневою кореневою системою, що проникає на глибину 2-3 м. Стебло у соняшника прямостояче, вкрите жорсткими волосинками, не гілкується, з пружною і м’якою серцевиною. Листки чергові, довгочерешкові, причому верхні сидячі, а нижні супротивні, овально-серцеподібні, з загостреними верхівками. Довжина листової пластини з пильчастими краями, опушеної жорстким ворсом, сягає 40 см. Квітки зібрані в дуже великі кошики, оточені обгортковим листям. Бутони і молоді кошики повертаються за сонцем, змінюючи упродовж дня орієнтацію зі сходу на захід, але з дозріванням рослина фіксує положення кошика, хоча листя, як і раніше, повертається за сонцем. Крайові квітки кошиків завдовжки від 4 до 7 см язичкові, безплідні, а численні внутрішні – трубчасті, двостатеві.

    Зазвичай олійний соняшник утворює тільки одне суцвіття, але іноді виникають додаткові відростки з маленькими кошиками. Цвіте соняшник місяць – із липня по серпень, запилюється перехресно за допомогою вітру та комах. Плоди – довгасті, злегка стислі сім’янки зі слабо вираженими гранями, завдовжки від 8 до 15 і завширшки від 4 до 8 мм, зі шкірястим насінником і сірою, білою, смугастою або чорною шкіркою (лушпинням). Усередині насіння розташовані білі ядра в насіннєвий оболонці. Соняшник є чудовим медоносом.

    Вирощування соняшника з насіння

    Посів насіння соняшника

    Вирощувати соняшник через розсаду не має сенсу, оскільки його сходи здатні зносити невеликі заморозки. Але якщо ви все-таки вирішили виростити розсаду соняшника, то сійте насіння за 20-25 днів до висадки на город відразу в окремі посудини – в горщики або, наприклад, в обрізані пластикові пляшки заввишки 28-30 см із проробленими в дні дренажними отворами. Змішайте родючу землю з перегноєм у рівних пропорціях, наповніть вологою сумішшю посуд, посадіть у кожну посудину по одній або дві насінини на глибину 3-4 см і обов’язково притисніть ґрунт, щоб він охопив насіння зусібіч. Помістіть посіви в тепле місце і накрийте їх плівкою.

    Вирощування розсади соняшника

    Щойно з’являться сходи, посіви переміщують на світле підвіконня. Догляд за сіянцями полягає в зволоженні субстрату, обережному розпушуванні ґрунту і регулярному провітрюванні. За тиждень до висадки у відкритий ґрунт сіянці загартовують, виставляючи їх щодня на відкрите повітря і поступово збільшуючи тривалість процедури.

    Пікірування соняшника

    Річ у тім, що соняшник погано зносить пересадку, тому пікірування сіянців краще не проводити. У відкритий ґрунт розсада соняшника висаджується на початку червня разом із земляною грудкою способом перевалки. Схема посадки соняшника передбачає розміщення сіянців на відстані метра один від одного. Будьте дуже обережні й не ушкодьте при пересадженні кореневу систему.

    Посів соняшника у відкритий ґрунт

    Коли садити соняшник у ґрунт

    Висівають соняшник у кінці квітня або на початку травня, коли ґрунт прогріється до 8-12 ºC. До умов вирощування культура невибаглива – сходи можуть витримувати і заморозки до -5 ºC, і посуху. Однак є кілька застережень:

    • не вирощуйте соняшник кілька років на одному місці, робіть перерву 3-4 роки;
    • не саджайте соняшник там, де в минулому сезоні росли помідори, буряк або бобові культури;
    • найкращими попередниками для соняшника є кукурудза і зернові;
    • висаджуючи соняшник, майте на увазі, що в діаметрі його кореневої системи не зможе повноцінно рости жодна культура.

    Грунт для подсолнечника

    Оптимальними для соняшника будуть родючі ґрунти з деякою кількістю глини в коренях і вологою під ними. Взагалі ж соняшник здатен пристосуватися до будь-яких видів ґрунту – і до легких, і до важких. Зовсім не підходять культурі кислі, болотисті і засолені ґрунти.

    Перед посівом соняшника слід підготувати ділянку: звільніть її від бур’янів і внесіть під перекопування комплексні мінеральні добрива. Деякі городники не вважають за необхідне удобрювати ґрунт спеціально під цю культуру, вважаючи, що якщо на ділянці добре ростуть інші овочі, то виросте і соняшник.

    Як садити соняшник у відкритий ґрунт

    Насіння соняшника перед посівом потрібно відкалібрувати, а потім протруїти упродовж 14 годин в одновідсотковому розчині марганцівки або потримати ніч у часниково-цибульному настої, для приготування якого 100 г часнику подрібнюють, змішують із цибулевим лушпинням, заливають двома літрами окропу, добу настоюють і проціджують через марлю. Використання для протруєння насіння часникового настою не тільки вбиває всі хвороботворні мікроорганізми, а й попервах відлякує від насіння шкідників і гризунів.

    Посів соняшника здійснюється в вологий ґрунт на глибину близько 8 см, залишаючи в гнізді по 2-3 насінини. Між великими соняшниками дотримуються дистанції близько метра, а між сортами середньої висоти – близько 60 см. Що більшою буде відстань між рослинами, то більшим буде насіння нового врожаю.

    Що садити після соняшника

    Вирощування соняшника сильно виснажує ґрунт, тому садити після нього овочі безглуздо, краще посадити якусь бобову культуру – сою, квасолю, горох, вику, люпин. Бобові дозволять ґрунту відпочити і наситять його азотом. На наступний рік після бобових на цьому місці можна вирощувати огірки.

    Догляд за соняшником

    Як виростити соняшник

    Якщо ви хочете отримати велике насіння, доведеться за соняшником доглядати. Що це означає? Необхідно регулярно проводити поливання, видаляти бур’яни і розпушувати ґрунт навколо рослин і в міжряддях, вносити підживлення, захищати рослини від хвороб і шкідників.

    Полив соняшника

    Поливають соняшник у міру необхідності. Особливо рослина потребує вологи до моменту формування 4 пар листя. Наступний етап підвищеної потреби у волозі припадає на формування суцвіть, а потім – у період цвітіння і наливу насіння. При зволоженні соняшника важлива не тільки частота поливань – необхідно просочувати ґрунт на глибину залягання коренів рослини. У літню спеку соняшник поливають щодня, але якщо настає посуха, то доведеться зволожувати ґрунт двічі або навіть тричі на день – соняшник дуже вологолюбний.

    Підживлення соняшника

    Оскільки соняшнику необхідна велика кількість поживних речовин, після формування третьої пари листя його слід підживити: на кожен м² ділянки вносять по 20-40 г суперфосфату, розкидаючи сухе добриво по поверхні. Потім гранули закладають у ґрунт на глибину 10 см, після чого ділянку поливають.

    Тільки-но сформуються кошики, внесіть у ґрунт калійно-азотне підживлення: додайте в відро розчину коров’яку (1:10) столову ложку сульфату калію. Повторно удобріть рослини таким же розчином у період дозрівання насіння.

    Іноді на листках соняшника з’являються пухирчасті викривлення, на стеблах утворюються тріщини, і він стає ламким. Це ознаки нестачі в ґрунті бору. У такому випадку потрібно провести обробку рослини по листю борвмісним препаратом.

    Шкідники і хвороби соняшника

    Хвороби соняшника

    Соняшник при неправильному догляді і недотриманні агротехніки може вразити безліч хвороб.

    Пероноспороз, або несправжня борошниста роса – грибкове захворювання, збудником якого є гриб Плазмопара. Хвора рослина виглядає недорозвиненою, її стебла стають тонкими й тендітними, а листя – маленьким і хлоротичним, із білим нальотом на споді пластини. Але існує форма захворювання, при якій стебла коротшають і товщають. За один сезон можливе повторне зараження пероноспорозом соняшника, що вже майже завершив свій розвиток. У цьому випадку на листках з’являються невеликі маслисті плями неправильної форми, на їхній нижній стороні утворюється білуватий наліт, а стебла стають світло-зеленими. Потім інфекція проникає в кошик, який унаслідок ураження перестає розвиватися.

    Ембелізія, або чорна плямистість – шкідлива хвороба, що вражає не тільки соняшник, але навіть дуже стійкі бур’яни. Ознаки захворювання з’являються на рослинах у стадії розвитку 5-6 листків: на пластинах виникають темні некрозні плями розміром 3-5 мм, які розростаються і зливаються, утворюючи плями завбільшки 4-5 см, обведені жовтою облямівкою. На черешках з’являються темні витягнуті плями неправильної форми, в місці кріплення черешка до стебла виникають численні тріщини, а на стеблі навколо черешка утворюються чорні некрози. На уражених ембелізією кошиках теж можна розгледіти темно-коричневі цятки.

    Фомопсис, або сіра плямистість – одна з найнебезпечніших грибкових хвороб, що вражає всі частини рослини. На листках з’являються темно-коричневі некрози кутастої форми, як від опіку, і листя разом із черешками всихає і відмирає. На стеблах навколо уражених черешків теж утворюються коричневі некрози з чітким контуром, які з часом сіріють і вкриваються пікнідами. Стебла стають крихкими і легко ламаються. Прогресує хвороба при підвищеній вологості в теплу погоду.

    Фомоз стебла викликається грибком і проявляється на молодих рослинах у стадії розвитку у них 6-8 листків. На листі виникають коричневі плями з яскраво-жовтим обідком, вони збільшуються, охоплюючи весь листок і навіть черешок. Потім грибок вражає тканини стебла, а якщо зараження відбувається під час цвітіння, то незабаром на кошику утворюються коричневі плями неправильних обрисів, насіння розвивається погано, виявляється напівпорожнім, а потім теж буріє.

    Вугільна, або попеляста гниль – грибкова хвороба, що вражає також буряк, картоплю і кукурудзу. Збирається інфекція на шийці кореня і, розвиваючись, просувається вгору по стеблу, блокуючи надходження по ньому корисних речовин, через що листя і верхівка починають в’янути, засихати, і рослина може загинути. Прогресує хвороба в спеку при тривалій відсутності опадів.

    Суха гниль викликається грибком і поширена повсюдно. На передній стороні кошики виявляються гниючі темно-коричневі плями, які поступово всихають і тверднуть. При сильному ураженні осередки з зернами легко відходять від основи цілими пластами. Насіння виглядає плоским, недорозвиненим, злиплим, а смак у нього гіркий. Найчастіше хвороба розвивається в затяжну посуху і після ураження соняшника градом.

    Сіра гниль теж викликається грибком, який може довгий час зберігатися в ґрунті, на насінні, коренях рослин і в післяжнивних рослинних рештках. Активною інфекція стає у вологу погоду на тлі зниження температури. На молодих рослинах з’являються коричневі плями, що незабаром вкриваються сіруватим нальотом. На стеблах утворюються темні штрихи з таким же нальотом. Уражає грибок і кошики, що зріють, від чого на їхній тильній стороні виникають маслисті плями, тканина в цих місцях розм’якшується, вкривається нальотом, гниє і відмирає. За сприятливих для грибів умов він може негативно вплинути на врожайність соняшника.

    Вертицильозний вілт може призвести до поступового в’янення тканин і навіть до відмирання рослин. Збудником хвороби є грибок, що вражає судинну систему соняшника. Перші ознаки хвороби помітні вже при цвітінні, потім вертицильоз проявляється на листках, які втрачають між жилками тургор, після чого листя викривлюються і відмирають, але ще довго можуть не опадати. Інфекція вражає судини стебла, погіршуючи якість генеративних органів – якщо зробити зріз стебла ураженої рослини, то можна побачити м’якоть, що стала коричневою. Активізується грибок під час тривалої посухи і спеки.

    Альтернаріоз, або бура плямистість, що викликається грибком, вражає стебла, листя і насіння соняшника. Спочатку на листках з’являються коричневі некрозні цятки, які збільшуються і набувають неправильні форми. Іноді альтернаріоз проявляється тільки в кінці вегетації. Розвивається захворювання на тлі високої вологості і температури повітря.

    Склеротініоз, або біла гниль вражає соняшник протягом упродовж вегетаційного періоду, але проявлятися може по-різному. Характерна для цього захворювання стрімкість розвитку. Сходи, уражені білою гниллю, гинуть відразу. У молодих рослин із 5-6 листками при температурі повітря 16-18 ºC на тлі підвищеної вологості на листках утворюється білий повстяний наліт. При розвитку захворювання хворі тканини відмирають, стебла ламаються і рослини гинуть. На тильній стороні кошика з’являються мокрі світло-коричневі плями, тканина під якими стає м’якою. Прикореневе ураження соняшника білою гниллю скорочує надходження в листя і стебла поживних речовин, що наближає загибель рослини.

    Аскохітоз може проявитися у будь-який момент періоду вегетації, але більш явними симптоми стають у другій половині літа: на листках, стеблах і кошиках виникають дуже темні, майже чорні плями округлої або неправильної форми, діаметром 1-2 см, а згодом у центрі плям з’являються пікніди. Інфекція має грибкове походження.

    Борошниста роса поширена в південних районах. Проявляється вона білим борошнистим нальотом на поверхні листя, який поступово темніє і перетворюється на щільну буру плівку. При інтенсивному розвитку захворювання знижується врожайність рослин і зменшується вміст олії в насінні.

    Іржа – грибкове захворювання, поширене у всіх місцях, де вирощується соняшник. Навесні на нижній, а іноді і на верхній стороні листя з’являються опуклі помаранчеві утворення в формі подушечок – пустули, при розтріскуванні яких розсипається іржавий порошок, який є спорами грибка. Іржа викликає загибель листя, а при сильному зараженні потерпають і інші органи. В уражених рослин спостерігається втрата вологи, порушення обміну речовин і відставання в розвитку.

    Вовчок є одностебловим паразитом із квітками світло-фіолетового відтінку і плодами у формі коробочки. Росток вовчка прикріплюється до кореня соняшника, вживається в нього і розвивається за рахунок рослини, сильно знижуючи його врожайність.

    Бактеріоз, як зрозуміло з назви хвороби, має бактеріальну природу. Уражені хворобою тканини соняшника гниють і стають слизовими, в’януть і сохнуть.

    Мозаїка викликається вірусом кучерявої смугастості тютюну і проявляється зміною листя соняшника – воно стає строкатим, потім деформуються та відстає у рості та розвитку.

    Позеленіння квіток проявляється хлорозом листя, карликовість, утворенням тонких вторинних пагонів і стерильністю квіток, які набувають зеленого забарвлення. Захворювання викликають мікоплазмові тіла, які переносять цикадки;

    Шкідники соняшника

    Вплинути на урожай соняшника можуть не тільки хвороби, а й шкідники. Наприклад:

    • степові цвіркуни – дорослі комахи, які пошкоджують рослину в період появи перших листків і знищують точку росту. Велика частина шкідників зосереджується на краях ділянок;
    • підгризаючі совки – небезпеку становить перше покоління шкідників: гусінь, що перебуває у ґрунті, підгризає стебло у кореневої шийки;
    • піщані смерди – ці жуки перегризають сходи і з’їдають їх;
    • довгоносики – найбільшу небезпеку представляють види південний сірий, сірий і сірий буряковий довгоносики, які поїдають сім’ядольне листя, перекушують стебла і завдають шкоди паросткам, які ще не з’явилися з-під землі;
    • лугові метелики вирізняються великою ненажерливістю і всеїдністю: личинки можуть з’їсти всю листову поверхню, залишивши лише великі жилки, знищують вони також епідерміс у кошиках і стеблах;
    • рослиноїдні блощиці висмоктують із рослини соки. Найнебезпечніше ураження шкідниками сім’янок, яке призводить до їхньої загибелі;
    • попелиця пошкоджує молоде листя, від чого пластина зморщується, жовтіє і буріє. Рослини, уражені попелицею, відстають у розвитку;
    • дротяники – личинки жука-ковалика (лускуна) – виїдають посіяне насіння, паростки, підгризають під землею сходи. Небезпечні дротяники доти, доки у соняшника не розвинеться 2-3 пари листя;
    • хрущ – його личинки, перебуваючи в землі, пошкоджують соняшник та інші культури, харчуючись на першому етапі свого розвитку корінням рослин.

    Обробка соняшника

    Аби захистити посіви соняшника від хвороб і шкідників, необхідно:

    • дотримуватися сівозміни;
    • вибирати для вирощування стійкі до хвороб і шкідників сорти соняшника;
    • перед посівом обов’язково проводити протруєння насіння соняшника фунгіцидами та інсектицидами;
    • дотримуватися термінів і схеми посіву;
    • регулярно знищувати бур’яни на ділянці;
    • проводити профілактичні обробки рослин фунгіцидами та інсектицидами;
    • видаляти з ділянки після збору врожаю рослинні залишки;
    • проводити восени глибоку оранку або перекопування ділянки.

    Якщо упродовж вегетації на рослинах з’являються ознаки грибкових хвороб, знищувати інфекцію слід розчинами фунгіцидів системної дії, наприклад, Апрон або Круйзер. Припиняють обробки як мінімум за місяць до збору врожаю. Вірусні хвороби невиліковні, тому екземпляри, уражені мозаїкою, слід негайно видалити і спалити.

    Обробка насіння перед посівом інсектицидами захищає сходи від шкідників упродовж 5-7 тижнів, але потім слід час від часу проводити профілактичне обприскування соняшника розчинами інсектицидів і акарицидів широкого спектра дії, як-от: Залп, Акарін, Актеллік або Агравертін. Особливо небезпечними є сисні комахи – попелиці й блощиці, оскільки вони не тільки ушкоджують рослини і висмоктують із них соки, а й є переносниками невиліковних вірусних хвороб.

    Збирання і зберігання соняшника

    Коли і як збирати соняшник

    Забирають соняшник у період його повної стиглості, коли листя та кошики підсихають і буріють – саме в цей час у насінні завершується процес накопичення олії, ядра насіння тверднуть, шкірка набуває характерного для сорту забарвлення, а насіння розколюються при стисненні з обох боків. Коли на ділянці залишиться не більше 15 % соняшників із жовтими язичковими квітками, можна братися до збирання.

    Але іноді дозрівання насіння збігається з початком сезону дощів, і кошики не встигають висихати на корені. Не можна збирати на зберігання насіння з підвищеною вологістю. У таких випадках напередодні початку дощів рослини в суху погоду обробляють десикантами, що забезпечують швидке дозрівання – насіння в кошиках достигає на тиждень раніше. Цей захід підвищує врожайність соняшника, насіння виходить якісним, і його вологість не перевищує 9 %.

    Збір урожаю соняшника має завершитися за шість днів, інакше насіння почне обсипатися. При збиранні головки зрізають на 2-3 см нижче по стеблу, потім із них за допомогою тертя витягують насіння і здувають сміття.

    Можна, не зрізуючи, нахиляти головки над відром і вибивати з кошиків насіння, постукуючи з тильного боку чимось важким. Зріле насіння саме вислизає з гнізд у посудину.

    Третій спосіб збирання дозволяє зберегти урожай зовсім без втрат: кошики зрізують із 10 см стебла, коли дозріло тільки 2/3 насіння. На головки надягають тканинні або паперові мішки і підвішують їх на 2-3 тижні під стелею в добре провітрюваному приміщенні, після чого з легкістю вилущують стигле і сухе насіння з гнізд.

    Решту стебел на ділянці необхідно висмикнути і спалити, а ділянку зорати або перекопати на глибину штиха лопати.

    Способи зберігання соняшника

    Лежкість насіння соняшника залежить від цілісності його оболонок – зерна з пошкодженою шкіркою не захищені від проникнення інфекції і швидко псуються. Скорочують термін зберігання насіння й органічні домішки, оскільки мають підвищену порівняно з насінням гігроскопічність.

    На тривале зберігання можна закладати тільки очищене від сміття і провіяне насіння з вологістю не більше 7 %, охолоджене до 10 ºC. Сушать насіння в сухому приміщенні з гарною вентиляцією. Якщо вологість перевищує 12 %, необхідно при просушуванні посилити вентилювання.

    Сухе насіння може зберігатися півроку. Тримають його у чистому, сухому неопалюваному приміщенні в мішках із тканини в підвішеному до стелі положенні.

    Види і сорти соняшника

    У комерційних цілях соняшник класифікують за кольором лушпиння. Наприклад, сорти соняшника з чорним лушпинням відносять до олійних, оскільки вони містять до 50 % олії, а сорти зі смугастою шкіркою використовують для виробництва продуктів харчування, зокрема кондитерських виробів. Олійні сорти, своєю чергою, залежно від кількості та якості кислот, що містяться в насінні, поділяються на поліненасичені, мононенасичені і середньоолеїнові.

    За тривалістю вегетаційного періоду сорти та гібриди соняшника поділяються на ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі та середньопізні. Пропонуємо вам знайомство з найкращими сортами соняшника:

    • Люкс – високопродуктивний, великоплідний, стійкий до захворювань, посухи й бур’янів кондитерський сорт раннього терміну дозрівання. Рослини цього сорту сягають у висоту 185 см, діаметр їхнього кошика 25-27 см, великі ядра прилягають до стінок сім’янок нещільно;
    • Горішок – високоврожайний ранньостиглий універсальний сорт, стійкий до погодних умов, бур’янів та деяких хвороб і шкідників. У рослин заввишки до 170 см великі овально-довгасті чорне насіння зі шкіркою в подовжню темно-сіру смужку;
    • Ласунка – великоплідний середньостиглий урожайний універсальний сорт, стійкий до бур’янів, посухи, деяких хвороб і шкідників. Рослина сягає у висоту майже 2 м, кошик у нього опуклий, опущений, насіння велике й витягнуте;
    • Олівер – високопродуктивний скоростиглий олійний гібрид сербської селекції, стійкий до хвороб і посухи. Рослина невисока – до 145 см, не гілляста, з могутнім корінням. Середніх габаритів кошики мають плоску форму, яйцеподібне темне насіння теж середніх розмірів;
    • Форвард – стійкий до різних гнилей, склеротинії, фомопсису, пероноспорозу та бур’янів високоврожайний олійний гібрид середньораннього терміну дозрівання заввишки до 190 см, із випуклої форми опущеними вниз кошиками діаметром 15-20 см і темними смугастими сім’янками;
    • Рімісол – стійкий до вилягання середньоранній олійний гібрид, що вирізняється імунітетом до деяких хвороб і шкідників. Це рослини заввишки до 160 см із товстим, густо облистяним стеблом, розвиненою кореневою системою, нахиленими опуклими кошиками діаметром до 22 см із подовженими чорними насінинами;
    • Флагман – ранньостиглий урожайний олійний сорт, стійкий до борошнистої роси і бур’янів, але вражається фомопсисом. Рослини цього сорту заввишки до 2 м із подовженим овальним насінням;
    • Прометей – надранній і високопродуктивний олійний сорт, стійкий до посухи, бур’янів, іржі та борошнистої роси. Висота рослин цього сорту не більше 140 см, а діаметр їхніх кошиків 18-22 см;
    • Аттіла – теж надранній і високоврожайний олійний сорт, стійкий практично до всіх грибкових захворювань і несприятливих умов. Рослини заввишки до 165 см із напівсхиленими плоскими кошиками діаметром до 24 см;
    • Вранац – високоврожайний кондитерський середньопізній гібрид, стійкий до хвороб, посухи, вилягання та осипання. Рослини цього сорту високі й потужні, кошики середнього розміру, дуже опуклі, загорнуті донизу, сім’янки широкояйцеподібні, великі, чорні з темно-сірими смужками по краях;
    • Алмаз – ранньостиглий урожайний кондитерський сорт, відносно стійкий до вилягання, посухи та грибкових хвороб. Стебло у нього заввишки до 190 см, кошики опуклі, великі, нахилені, сім’янки великі, чорні з сірими смужками;
    • Запорізький кондитерський – середньостиглий високопродуктивний сорт, стійкий до бур’янів, осипання, вертицильозу і пероноспорозу. Висота стебла сягає 210 см, кошики діаметром 20-25 см плоскі або ледь опуклі.

    Властивості соняшника – шкода і користь

    Корисні властивості соняшника

    До складу насіння соняшника входять такі речовини:

    • каротин, що підвищує захисні сили організму за рахунок нейтралізації шкідливого впливу вільних радикалів;
    • бетаїн, що активізує ліпідний обмін, що сприяє виробленню енергії, нормалізує кислотність шлунка, поліпшує діяльність травної системи і перешкоджає відкладенню жиру;
    • холін, що сприяє засвоєнню жирів, знижує вміст холестерину, зміцнює центральну нервову систему, стимулює серцеву діяльність і уповільнює старіння;
    • смоли, які надають бактерицидну, бактеріостатичну, в’яжучу й антигнильну дію;
    • жирні олії, які беруть участь у регенерації тканин, усувають вогнища запалення, прискорюють процес загоєння ран, захищають організм від впливу канцерогенів;
    • флавоноїди, які зміцнюють і покращують еластичність капілярів та стінок судин, нейтралізують дію вільних радикалів і знижують артеріальний тиск;
    • органічні кислоти, що підвищують апетит та імунітет, активізують обмінні процеси, виводять токсини і нормалізують травлення;
    • дубильні речовини, які мають бактерицидну, бактеріостатичну і в’язку дію;
    • глікозиди, які мають сечогінну, седативну, відхаркувальну, судинорозширювальну, протимікробну і дезінфікуючу дію;
    • антоціани, що знижують ламкість капілярів і судин, уповільнюють процес старіння, зупиняють кровотечу, зміцнюють серцевий м’яз, нормалізують обмін речовин і роботу центральної нервової системи, знімають запалення;
    • гіркоти, що стимулюють апетит, нормалізують травлення, зміцнюють імунітет і допомагають відновлювати організм при слабкості, втомі, виснаженні, занепаді сил і неврастенії;
    • фітин, що стимулює роботу печінки, знижує рівень холестерину, нормалізує стан нервової системи й активізує жировий обмін;
    • лецитин, що прискорює окислювальні процеси, забезпечує жировий обмін, поліпшує роботу мозку, нормалізує роботу серцево-судинної системи, стимулює жовчовиділення;
    • пектин, який виводить радіонукліди і солі важких металів, пригнічує гнильну флору в кишківнику;
    • сапоніни, що розріджують мокротиння, виводять слиз із бронхів і легень, запобігають синтезу ДНК в пухлинних клітинах.

    Крім перерахованих речовин, насіння містить білки, вуглеводи, вітаміни, кальцій і цинк.

    Насіння соняшника – протипокази

    Від уживання насіння соняшника може бути не тільки користь, а й шкода. Наприклад, від них потерпає зубна емаль, яку поступово руйнує міцна шкірка, що вкриває насіння. Зерна соняшника калорійні, тому у великих кількостях протипоказані тим, хто прагне знизити свою вагу. Крім того, в їжу використовують зазвичай смажене насіння, в якому вже майже не залишилося нічого корисного.

    Негативно позначається вживання насіння на голосових даних – у горлі утворюється жирна плівка, яка заважає співати й говорити. Якщо ви купуєте насіння для їжі, то маєте розуміти, що довге коріння соняшника вбирало не тільки корисні речовини, але також отрути і токсини, тому варто переконатися, що рослина вирощувалася в екологічно благополучному районі, а насіння перед смаженням очистили від пилу і бруду.

    Соняшник

    Рослина соняшник (Helianthus) являє собою рід сімейства Складноцвіті. Цей рід об’єднує приблизно 50 видів. У природних умовах така рослина можна зустріти в Центральній і Північній Америці, а також в Перу. Ще індіанці почали культивувати соняшник, вони його застосовували при лікуванні лихоманки, а ще для того щоб зняти болі в грудях, також таку рослину використовували для приготування хліба, а з його пелюсток і пилку виготовляли сировина для фарби фіолетово-пурпурного кольору, за допомогою неї аборигени на своєму тілі робили татуювання. Масло, здобуте з такої рослини, використовували для змазки волосся, при цьому суцвіття використовували як прикраси для храмів і вівтарів. Частина видів, які представляли декоративні та олійні рослини, 16 потрапили на територію Іспанії, після чого їх завезли в Італію і Францію. До кінця 16 в їх культивуванням займалися вже в Швейцарії, Голландії, Бельгії, Німеччини й Англії. На території Росії ця культура розповсюдилася лише тоді, коли вона була визнана православною церквою пісним продуктом харчування. На сьогоднішній день така рослина вважається дуже цінною сільськогосподарською культурою, а вирощують її майже в усіх країнах.

    • 1 Короткий опис вирощування
    • 2 Особливості соняшнику
    • 3 Вирощування з насіння соняшнику
      • 3.1 Посів
      • 3.2 Вирощування розсади соняшнику
      • 3.3 Пікіровка
      • 4.1 В який час садити
      • 4.2 відповідний грунт
      • 4.3 Правила посіву
      • 4.4 Що посадити після соняшнику
      • 5.1 Як поливати
      • 5.2 Підживлення соняшнику
      • 6.1 Хвороби соняшнику з фото і назвами
      • 6.2 Шкідники соняшнику з фото і назвами
      • 6.3 Обробка соняшнику
      • 7.1 Основні правила збирання врожаю
      • 7.2 Методи зберігання
      • 9.1 Корисні властивості соняшнику
      • 9.2 Протипоказання

      Короткий опис вирощування

      1. Посадка. Висів насіння у відкритий ґрунт проводять в останні дні квітня або перші травня після того, як грунт на глибині 10 см прогріється до 8-12 градусів.
      2. Освітленість. Ділянка має бути відкритим і сонячним.
      3. Грунт. Може бути будь-яким, крім болотистого, кислого і засоленого. Краще всього росте на поживному грунті, до складу якої входить глина.
      4. Полив. Поливати треба рясно і часто. Найбільше така рослина потребує вологи до того, як у нього виросте 4 пари справжніх листових пластин, а потім в період формування бутонів, цвітіння, а ще наливу насіння. У спекотні дні поливати соняшник необхідно щодоби, а під час тривалої посухи полив проводять 2 або 3 рази на добу.
      5. Добриво. Підгодовувати треба систематично протягом усього вегетаційного періоду, при цьому можна використовувати і мінеральні добрива і органіку. Метод внесення основних елементів ― кореневий, а за допомогою позакореневого підживлення кущ забезпечується мікроелементами.
      6. Розмноження. Насінням: через розсаду і безрозсадним способом.
      7. Шкідливі комахи. Степові цвіркуни, довгоносики, подгрызающие совки, піщані медляки, лучні метелики, дротянки, травневі жуки та їх личинки, рослиноїдні клопи, попелиці.
      8. Захворювання. Пероноспороз (несправжня борошниста роса), эмбеллизия (чорна плямистість), фомопсис (сіра плямистість), фомоз стебла, вугільна (еш) гниль, суха гниль, вертициллезный вилт, сіра гниль, альтернаріоз (бура плямистість), склеротиніоз (біла гниль), аскохітоз, борошниста роса, іржа, вовчок, бактеріоз, вірусна мозаїка і позеленіння квіток.

      Особливості соняшнику

      Рослина соняшник олійний (Helianthus annuus) є однолетником. Висота куща близько 250 см, він має стрижневу систему коренів, яка проникає в ґрунт на глибину від 200 до 300 див. Негіллясте прямостояче стебло має м’яку і пружну серцевину, на його поверхні є жорсткі волоски. Верхні листові пластини сидячі очереднорасположенные, а нижні ― супротивнорасположенные довгочерешкові. Форма у них овально-серцеподібна з загостреною верхівкою, кромка у них пильчатая, а на поверхні є опушення, представлене жорстким ворсом. Довжина листя близько 0,4 м. Зібрані у великі кошики квітки оточені обгортковими листочками. Особливість соняшнику в тому, що його бутони і молоді кошики здатні повертатися за сонцем, при цьому протягом дня вони змінюють свою орієнтацію з сходу на захід. Однак у міру росту і дозрівання куща відбувається фіксація положення кошики, однак листя продовжує повертатися за сонцем. Довжина крайових язичкових квіток 40-70 мм, вони є безплідними. Внутрішніх квіток дуже багато і вони є трубчастими двостатевими. Як правило, у олійного соняшнику виростає лише 1 суцвіття, проте в деяких випадках формуються додаткові відростки з невеликими кошиками. Цвітіння триває близько 4 тижнів і спостерігається в липні–серпні. Запилення перехресне за допомогою комах і вітру. Плоди являють собою трохи стислі сім’янки довгастої форми зі слабко вираженими гранями, їх довжина 0,8–1,5 см, а ширина ― 0,4–0,8 див. Шкірястий околоплодник покритий лушпинням (шкіркою) білого, чорного, сірого або смугастого забарвлення. Всередині кожної насінини розташовується ядро білого кольору, вкрите насінною оболонкою. Така рослина вважається прекрасним медоносом.

      Вирощування з насіння соняшнику

      Посів

      Соняшник не рекомендується вирощувати розсадним способом, так як з’явилися сіянці в грунті можуть витримати не дуже великі заморозки. Однак якщо виростити розсаду такого рослини просто необхідно, то слід пам’ятати, що висів насіння проводять за 20-25 діб до того, як рослинки будуть пересаджені у відкритий ґрунт. Для посіву використовують індивідуальні ємності (наприклад, обрізані пластикові пляшки або горщики), висота яких повинна бути від 28 до 30 сантиметром, при цьому на їх дні обов’язково повинні бути отвори для дренажу. Заповніть ємності живильним грунтом, змішаної з перегноєм, при цьому субстрат повинен бути обов’язково вологим. В кожну ємність треба висадити по 1-2 насінини, поглибивши їх в субстрат на 30-40 мм, не забудьте добре ущільнити грунтосуміш, тому що сім’я має бути охоплено їй з усіх сторін. Ємності зверху вкривають плівкою і переносять у тепле місце.

      Вирощування розсади соняшнику

      Після того як здадуться сіянці, ємності треба буде перенести в добре освітлене місце. Доглядати за сходами дуже просто, для цього їх потрібно своєчасно поливати, акуратно спушувати поверхню субстрату і систематично провітрювати. Коли до пересадки у відкритий грунт залишиться близько 7 днів, розсаду треба буде почати гартувати, для цього її щодоби виносять на вулицю, при цьому тривалість процедури треба збільшувати поступово.

      Пікіровка

      У зв’язку з тим, що таке рослина дуже болісно переносить пересадки, пікірувати розсаду не рекомендується. Висадку розсади у відкритий ґрунт проводять у перші дні червня разом з грудкою землі методом перевалки. При висадці рослинки треба дотримуватися наступної схеми: 100х100 сантиметрів. Висадку треба проводити дуже акуратно, для того щоб уникнути травмування системи коренів рослинок.

      Посів соняшнику у відкритий грунт

      В який час садити

      Висів насіння соняшнику у відкритий ґрунт проводять в останні дні квітня або перші ― травня, при цьому грунт повинна прогрітися до 8-12 градусів. Ця рослина відрізняється невибагливістю до умов вирощування, так, сіянці здатні витримати заморозки до мінус 5 градусів, а також їм не страшна і посуха. Але існує кілька правил, на що треба обов’язково звернути увагу:

      • на одному і тому ж ділянці соняшник не можна вирощувати кілька років поспіль, треба обов’язково робити перерви в 3-4 року;
      • поганими попередниками такої культури є буряк, томати і бобові рослини;
      • кращі попередники соняшнику: зернові та кукурудза;
      • при посадці такої культури треба враховувати, що в діаметрі її системи коренів не може нормально рости і розвиватися жодна рослина.

      Відповідний грунт

      Така культура найкраще росте в живильному грунті, при цьому в системі коренів має бути якась кількість глини, а під нею повинна знаходитися волога. Така рослина відрізняється здатністю пристосовуватися і до інших видів ґрунту як тяжкі, так і до легким. Однак потрібно пам’ятати, що для вирощування соняшнику не слід вибирати заболочені, кислі або засолені ґрунти.

      Перш ніж приступитися до посіву, ділянка треба підготувати. Для цього з нього видаляють всю бур’янисту траву і перекопують, внісши при цьому в грунт комплексне мінеральне добриво. Частина городників впевнені в тому, що вносити в грунт добриво безпосередньо перед посівом даної культури не обов’язково, вони вважають, що якщо в даній грунті прекрасно ростуть інші рослини, то в ній успішно можна вирощувати і соняшник.

      Правила посіву

      Перш ніж приступити до висіву, посівний матеріал необхідно піддати калібрування, а потім його протруюють, для цього зануривши в розчин марганцевого калію (1%) на 14 год або на ніч занурюють в цибульно-часниковий настій. Щоб його приготувати, треба з’єднати лушпиння цибулі з 100 грамами подрібненого часнику і парою літрів тільки що скипіла води. Через 24 год настій потрібно процідити через марлю. Такий настій зможе не тільки знищити всі патогенні мікроорганізми, але і перший час буде відлякувати від посівного матеріалу гризунів і шкідливих комах.

      Висів насіння проводять у зволожений ґрунт, заглиблюючи їх у неї на 80 мм, при цьому в одне гніздо треба помістити по 2 або 3 штуки. При посадці високорослих сортів між кущами треба дотримуватися відстань близько 100 сантиметрів, а між середньрослими сортами дистанція повинна бути близько 60 сантиметрів. Чим менше буде дистанція між кущами, тим дрібнішими будуть насіння нового врожаю і навпаки.

      Що посадити після соняшнику

      Соняшник сильно виснажує грунт, у зв’язку з цим після нього рекомендується вирощувати бобові культури (квасоля, вику, сою, горох і люпин), а овочеві рослини для цього не підійдуть. Завдяки бобовим грунт зможе відпочити, і він насититься азотом. Після бобових на наступний рік на даній ділянці можна буде посадити огірки.

      Догляд за соняшником

      Для того щоб насіння соняшнику були великими, такій рослині треба буде забезпечити правильний догляд. Для цього його потрібно систематично поливати, полоти, спушувати поверхню грунту навколо кущів та між рядами, підгодовувати, а також захищати при необхідності від шкідливих комах і хвороб.

      Як поливати

      Полив слід проводити тоді, коли це необхідно. Найбільше кущі потребують вологи до формування чотирьох пар справжніх листових пластин, а ще під час росту суцвіть, а також в період цвітіння і наливу насіння. При поливі треба враховувати частоту такої процедури, так і рясність. Вода повинна просочити грунт на глибину залягання кореневої системи кущів. Влітку в жаркий період полив повинен бути щодобовим. А під час тривалої посухи полив необхідно проводити двічі або тричі на добу. Справа в тому, що дана культура відрізняється вологолюбністю.

      Підгодівля соняшнику

      Так як ця рослина має потребу у великій кількості поживних речовин, то після формування третьої пари справжніх листових пластин його потрібно підгодувати, для цього використовують суперфосфат (на 1 квадратний метр ділянки від 20 до 40 грам), добриво в сухому вигляді розкидають по поверхні грунту. Потім проводять закладення гранул в землю на глибину близько 10 сантиметрів, потім треба провести полив ділянки.

      Після того як закінчиться формування кошиків, кущі потрібно підгодувати калійно-азотним добривом, для цього використовують розчин, що складається з 1 великий ложки сульфату калію та 10 літрів розчину коров’яку (1:10). Повторну підгодівлю тим же добривом проводять під час дозрівання насіння.

      У деяких випадках на листі утворюються пухирчасті викривлення, на поверхні стебла з’являються тріщинки, а сам він стає дуже крихким. Дані симптоми говорять про те, що в ґрунті недостатня кількість бору. У такому разі кущі обприскують по листю засобом, що містить у своєму складі бор.

      Хвороби та шкідники соняшнику

      Хвороби соняшнику з фото і назвами

      Якщо за соняшником неправильно доглядати, а також дотримуватися правил агротехніки цієї культури, то це може призвести до того, що рослина захворіє.

      Пероноспороз, або несправжня борошниста роса

      Несправжня борошниста роса (пероноспороз) є грибковою хворобою, її збудник ― гриб Плазмопара. Вражений кущ виглядає недорозвиненим, його стебла стоншуються і стають дуже крихкими, при цьому листові пластини виглядають хлоротичними і дрібнішають, а на їх виворітній поверхні утворюється наліт білого забарвлення. Однак існує і така форма хвороби, при ураженні якої відбувається укорочення і потовщення стебла. Протягом одного сезону соняшник, який практично закінчив свій розвиток, може заразитися несправжньої борошнистої росою повторно. В даному випадку у ураженого куща на листових пластинках утворюються маслянисті плями, форма яких неправильна, на виворітній поверхні з’являється білуватий наліт, при цьому пагони змінюють своє забарвлення на зеленуватий. Після цього хвороба вражає і кошик, розвиток якої зупиняється.

      Эмбеллизия, або чорна плямистість

      Чорна плямистість (эмбеллизия) ― це дуже небезпечне захворювання, яке здатне вразити як культурна рослина, так і бур’янисту траву, яка відрізняється високою стійкістю до багатьох хвороб. Перші симптоми хвороби можна побачити під час формування на кущі п’ятої або шостої цієї листової пластини. На листі утворюються некрозні плями темного кольору величиною від 0,3 до 0,5 см, по мірі розвитку хвороби спостерігається їх розростання та злиття один з одним, в результаті чого формуються плями розміром від 40 до 50 мм, що мають жовте облямівка. На поверхні черешків утворюються витягнуті цятки неправильної форми темного забарвлення, при цьому в місці, де листової черешок прикріплюється до стебла, з’являється безліч тріщин, при цьому на самому втечу біля черешка спостерігається поява чорних некрозів. У хворих кущів на поверхні кошиків також утворюються плями темно-коричневого кольору.

      Фомопсис, або сіра плямистість

      Сіра плямистість (фомопсис) є дуже небезпечним грибковим захворюванням, при цьому воно вражає всі частини куща. На поверхні листя утворюються кутастої форми некрози темно-коричневого кольору, як від опіку, ще спостерігається всихання і відмирання листя і черешків. На поверхні стебла навколо зараженого черешка з’являються некрози коричневого кольору, володіють чітким контуром, з часом вони стають сірими, а на їх поверхні утворюються пікніди. Пагони стають дуже крихкими і порівняно легко травмуються. Найбільш активно захворювання розвивається в теплу погоду за високої вологості.

      Фомоз стебла

      Збудником фомозу стебла є грибок. Перші симптоми такої хвороби можна побачити у молодих кущів під час формування у них 6-8 цієї листової пластини. На листі утворюються плями коричневого кольору з насичено-жовтою облямівкою, у міру розвитку захворювання вони стають більше, в результаті вони охоплюють всю листову пластину і навіть її черешок. Після цього відбувається ураження тканин пагона. Якщо кущ буде вражений в період цвітіння, то через короткий час на його кошику з’являться неправильної форми плями коричневого кольору, розвиток насіння погіршується, вони виростають напівпорожніми, а потім змінюють свій колір на бурий.

      Вугільна, або попеляста гниль

      Попеляста, або вугільна гниль є грибковим захворюванням, яке вражає ще картоплю, буряк і кукурудзу. Спочатку хвороба уражує кореневу шийку і з часом просувається вгору по втечі, при цьому відбувається блокування надходження по ньому поживних речовин, з-за чого спостерігається в’янення і засихання листя і верхньої частини куща, це може призвести до загибелі соняшнику. Найбільш активно захворювання розвивається під час тривалого і жаркого посушливого періоду.

      Суха гниль

      Суха гниль широко поширена, її розвиток відбувається за грибка. У ураженої куща на передній стороні кошики з’являються загнили плями темно-коричневого кольору, з часом відбувається їх всихання і затвердіння. Якщо рослина уражена дуже сильно, то клітинки семеян починають легко відходити від підстави пластами. Насіння виростають недорозвиненими, плоскими і злиплими, на смак вони гіркі. Найбільш часто розвиток захворювання спостерігається під час тривалого посушливого періоду і після того, як кущі будуть травмовані градом.

      Сіра гниль

      Сіра гниль так само є грибковим захворюванням, його збудники здатні тривалий час жити в грунті, на кореневій системі, на посівному матеріалі, а також в рослинних залишках, які залишаються після збирання врожаю. Найбільш інтенсивно хвороба розвивається у вологу прохолодну погоду. На молоденьких кущах утворюються плями коричневого кольору, на поверхні яких через короткий час утворюється наліт блідо-сірого кольору. При цьому на поверхні пагонів з’являються штришками темного забарвлення, а на них утворюється той самий наліт. Так само спостерігається ураження і дозрівання кошиків, з-за чого на їх виворітній поверхні утворюються маслянисті плями, на даних ділянках тканина стає м’якою, на них з’являється наліт, а потім спостерігається їх гниття і відмирання. Якщо умови для розвитку грибка будуть сприятливими, то це негативно позначиться на врожайності культури.

      Вертициллезный вилт

      Вертициллезный вилт може стати причиною того, що тканини соняшнику почнуть поступово в’янути, а це в підсумку може стати причиною загибелі рослини. Це грибкове захворювання сприяє ураження судинної системи куща. Перші симптоми захворювання можна виявити під час цвітіння куща, після чого ця хвороба вражає листя, у них втрачається тургор між жилками, потім вони зморщуються, і спостерігається їх відмирання. Проте уражені і відмерлі листя ще тривалий час можуть залишатися на гілках. Хвороба так само вражає судини стебла, що призводить до погіршення стану генеративних органів. Так, якщо обрізати стебло хворого куща, то стане помітно, що м’якоть змінила свій колір на коричневий. Найбільш інтенсивно хвороба поширюється в період тривалого і жаркого посушливого періоду.

      Альтернаріоз, або бура плямистість

      Бура плямистість, або альтернаріоз є так само грибковим захворюванням, яке призводить до ураження стебла, насіння та листя. Спочатку на поверхні листових пластин з’являються некрозні точки коричневого кольору, з часом спостерігається їх збільшення, при цьому їх форма стає неправильною. У деяких випадках ознаки такого захворювання можна виявити лише в кінці вегетаційного періоду. Найбільш інтенсивно розвиток альтернаріозу відбувається в спеку при високій вологості повітря.

      Склеротиніоз, або біла гнилизна

      Біла гниль, або склеротиніоз здатний вразити соняшник на протязі всього періоду вегетації, однак перші симптоми такого захворювання можуть бути різні. Характерна особливість білої гнилі ― це дуже швидкий розвиток. Хворі такою гнилизною сіянці гинуть відразу. У молоденьких кущиків з розвиненими п’ятьма або шістьма листовими пластинами при температурі повітря від 16 до 18 градусів і при підвищеній вологості повітря на поверхні листя з’являється повстяний наліт білого кольору. З часом спостерігається відмирання уражених тканин, стебла переламуються, що призводить до загибелі кущів. У кошики на виворітній стороні утворюються мокрі плями коричневого кольору, тканина, розташована під ними, стає м’якою. Із-за того що у рослини спостерігається прикореневе поразку таким захворюванням, помітно зменшується кількість поживних речовин, що надходять у пагони і листя, що так само стає причиною швидкої загибелі куща.

      Аскохітоз

      Прояв перших симптомів аскохітозу може спостерігатися на протязі всього вегетаційного періоду, однак найбільш яскраві ознаки ураження соняшнику проявляються з середини до кінця літнього періоду. На пагонах, листках і кошиках з’являються практично чорні цятки, форма яких може бути неправильної або округлої, в діаметрі вони досягають 10-20 мм. Через час в серединці плям утворюються пікніди. Така хвороба так само є грибкової.

      Борошниста роса

      Борошниста роса поширена в південних регіонах. Спочатку на листках утворюється борошнистий наліт білого кольору, з часом він змінює своє забарвлення на темніший, а потім він і зовсім стає бурою щільною плівкою. Активний розвиток хвороби вкрай негативно впливає на врожайність соняшнику, при цьому в насінні значно скорочується кількість масла.

      Іржа

      Така грибкова хвороба як іржа широко поширена там, де культивується соняшник. У весняний час на виворітній, а в деяких випадках і на лицьовій поверхні листових пластин з’являються опуклі освіти оранжевого кольору подушкообразной форми, які іменуються пустулами, коли вони розтріскуються, з них висипається іржавий порошок, який представляє собою спори грибка. Іржею уражується листя, в результаті вона гине, однак якщо зараження дуже сильне, то можуть постраждати й інші частини куща. Хворі рослини поступово втрачають вологу, у них порушуються обмінні процеси, а ще вони відстають у розвитку.

      Вовчок

      Вовчок ― це одностебельной паразит, квітки якого пофарбовані в блідо-фіолетовий колір, а плоди мають форму коробочки. Росток такого паразита прикріплюється до корінця соняшнику і впроваджується в нього. Він живе за рахунок соняшнику, що вкрай негативно впливає на його урожайність.

      Бактеріоз

      Бактеріоз є бактеріальним захворюванням. Хворі тканини загнивають і стають слизькими, в’януть і засихають.

      Мозаїка

      Збудниками є вірус мозаїки кучерявою смугастості тютюну. У ураженої куща змінюються листові пластини, вони набувають строкатого забарвлення, потім спостерігається деформація і відставання в рості і розвитку.

      Позеленіння квіток

      При позеленении квіток у хворих кущів спостерігається хлороз листя, освіта тоненьких вторинних стебел, карликовість і стерильність квіток, які стають зеленими. Збудниками хвороби є мікоплазмові тіла, переносимі цикадками.

      Шкідники соняшнику з фото і назвами

      На соняшниках так само можуть селитися і шкідливі комахи, наприклад:

      Степові цвіркуни

      Дорослі особини травмують кущ під час утворення перших справжніх листових пластин, вони знищують точку росту. Більшість особин зосереджені на кромках ділянки.

      Подгрызающие совки

      Для соняшнику є небезпечним перше покоління совок: гусениці, які живуть у грунті, підгризають стебло в області кореневої шийки.

      Піщані медляки

      Дані шкідники являють собою жуків, які перегризають сіянці і поїдають їх.

      Довгоносики

      Найбільш небезпечними вважаються види: сірий, південний сірий та сірий буряковий. Такі шкідники з’їдають сім’ядольні листові пластини, перегризають стебла, при цьому вони травмують паростки ще тоді, коли вони знаходяться під землею.

      Лучні метелики

      Такі шкідники є ненажерливими і всеїдними, їх личинки з’їдають листову пластину повністю, при цьому від неї залишаються тільки великі прожилки, а ще вони знищують епідерміс на кошиках і пагонах.

      Рослиноїдні клопи

      Вони живляться рослинним соком, висмоктуючи його з тканин куща. Якщо уражаються шкідниками сім’янки, то це стає причиною їх загибелі.

      Попелиця

      Вона вражає молоденькі листові пластини, з-за чого відбувається їх зморщування, пожовтіння, а потім вони стають бурими. Якщо на кущі живе попелиця, то у нього спостерігається відставання у розвитку.

      Дротянки

      Вони є личинками жука-щелкуна. Вони вигризають висіяне насіння, поїдають паростки, а ще підгризають сіянці під землею. Соняшнику це комаха здатна нашкодити тільки до тих пір, поки у куща не сформується дві або три пари справжніх листових пластин.

      Травневий жук

      Личинки такого шкідника, що знаходяться в ґрунті, травмують різні культури, в тому числі і соняшник. Спочатку свого розвитку вони поїдають коріння різних рослин.

      Обробка соняшнику

      Для того щоб на соняшнику не оселилися шкідники і щоб захистити його від різних хвороб, треба зробити ряд профілактичних заходів:

      • суворо дотримуватися правил сівозміни;
      • ростити тільки ті сорти, які відрізняються стійкістю до шкідників і хвороб;
      • посівний матеріал потребує обов’язкової передпосівної підготовки, його обробляють розчином інсектицидної або фунгіцидної препарату;
      • після збирання врожаю ділянку треба очистити від рослинних решток;
      • в осінній час ділянку потрібно глибоко зорати або перекопати.

      Якщо протягом вегетаційного періоду на кущах виявляються симптоми грибкового захворювання, то їх необхідно обробити розчином фунгіцидної препарату системної дії, наприклад, Круйзером або Апроном. Коли до збирання врожаю залишиться 4 тижні, слід припинити всі обробки. Вірусні захворювання можна вилікувати, у зв’язку з цим хворі мозаїкою кущі треба викопати і знищити.

      Щоб захистити соняшник від шкідливих комах, посівний матеріал перед висівом необхідно піддати обробці інсектицидним препаратом. У цьому випадку сходи будуть захищені від шкідників протягом 5-7 тижнів. Однак по закінченню цього часу фахівці радять проводити систематичні профілактичні обробки кущів розчином акарицидної або інсектицидного препарату широкого спектру дії, наприклад, Акарином, Агравертином, Залпом або Актеліком. Найбільшу небезпеку представляють клопи і тля, є сисними шкідниками. Справа в тому, що вони не тільки шкодять кущах, висмоктуючи з них сік, але і вважаються головними переносниками небезпечних вірусних захворювань, які на сьогоднішній день є невиліковними.

      Прибирання і зберігання соняшнику

      Основні правила збирання врожаю

      Прибирання соняшнику проводять в період його повної стиглості. У цей час листя і кошики повинні підсохнути і побуреть. Справа в тому, що в даний період спостерігається завершення процесу накопичення олії в насінні, їх ядра тверднуть, шкірка набуває характерний для даного сорту колір. Якщо здавити зрілу насіння з боків зубами, то лушпиння розколеться. Після того як на ділянці рослин з жовтими язичковими квітками буде не більше 15 відсотків, можна починати прибирати урожай. Однак у деяких випадках дозрівання насіння припадає на сезон дощів, і тоді висихання кошиків на корені відбувається більш повільно. А насіння з підвищеною вологістю не підходять для тривалого зберігання. Саме тому в цих випадках, перш ніж почнеться сезон дощів, соняшник в суху погоду обприскують десикантами, які прискорюють процес дозрівання (насіння в кошиках выспевают на 7 днів раніше). Завдяки цій мірі вдається домогтися підвищення врожайності, збільшення якості насіння, а також зменшення їх вологості до 9 відсотків і навіть менше. Однак у цьому випадку прибрати урожай потрібно за 6 діб, в іншому випадку почнеться осипання насіння.

      Під час збирання врожаю головки обрізають на 20-30 мм нижче по стеблу, після цього з них витягуються насіння за допомогою тертя, а потім відбувається здування сміття. Можна не обрізати головки, а нахиливши їх над ємністю постукати з тильної сторони за ним чимось важким, що дозволить вибити насіння з кошика. Добре доспілі насіння самі випадуть з гнізд в ємність. Існує ще один спосіб збирання врожаю, завдяки якому вдасться зібрати все насіння без втрат, для цього головки треба обрізати з 10 сантиметрами стебла після того, як визріє лише 2/3 насіння. Потім на кошики слід надіти мішки з паперу або тканини, після чого їх підвішують до стелі в приміщенні на 15-20 днів. Потім можна буде досить швидко і легко вилущити насіння з гнізд, так як вони до цього часу доспеют і висохнуть. Після збирання врожаю стебла на ділянці висмикують і знищують, потім проводять оранку або перекопування на глибину багнета лопати.

      Методи зберігання

      Саме від цілісності оболонок насіння залежить їх лежкість. Справа в тому, що насіння з травмованою шкіркою позбавляються захисту від проникнення патогенних мікроорганізмів і тому досить швидко псуються. Якщо у насінні є органічні домішки, то вони так само не будуть зберігатися дуже довго. Справа в тому, що такі домішки в порівнянні з самими насінням відрізняються підвищеною гігроскопічністю.

      При підготовці для тривалого зберігання насіння видаляють весь сміття, а потім їх провіюють, в результаті їх вологість повинна бути не більше 7 відсотків, а ще перед закладкою їх треба охолодити до 10 градусів. Щоб висушити насіння, їх поміщають в сухе добре вентильоване приміщення. У тому випадку, коли вологість насіння більше 12 відсотків, фахівці рекомендують, під час сушіння посилити вентилювання. Добре висушене насіння можна зберігати протягом 6 місяців. Їх зсипають у тканинні мішки, які підвішують до стелі в сухому неопалюваному і чистому приміщенні.

      Види і сорти соняшнику

      Класифікація соняшнику по забарвленню лушпиння використовується тільки в комерційних цілях. Наприклад, сорти, що мають лушпиння чорного кольору, є олійними, так як до складу насіння входить до 50 відсотків масла, при цьому сорти з смугастої лушпинням застосовують при виробництві продуктів харчування, наприклад, кондитерських виробів. Олійні ж сорти поділяють на поліненасичені, мононенасичені і среднеолеиновые, що залежить від якості і кількості кислот, входять до складу насіння. Також гібриди і сорти по тривалості періоду вегетації поділяють на ранні, середньоранні, середні та середньопізні.

      До кращих сортів такої культури відносять наступні:

      1. Люкс. Цей ранньостиглий кондитерський сорт відрізняється високою врожайністю, великоплідністю, а ще стійкістю до смітної траві, посухи та морозів. Висота куща близько 1,85 м в поперечнику кошики сягають від 25 до 27 сантиметрів. Великі ядра не дуже щільно прилягають до стінок сім’янок.
      2. Горішок. Це ранній універсальний сорт, відрізняється високою врожайністю і стійкістю до деяких шкідливих комах і хвороб, а ще до смітної траві і погодних умов. Висота куща близько 1,7 м, великі чорні насіння довгасто-овальної форми, на поверхні лушпиння мають поздовжньо розташовані смуги темно-сірого забарвлення.
      3. Ласунка. Середнього терміну дозрівання універсальний великоплідний сорт має врожайністю і стійкістю до деяких захворювань та шкідливих комах, а ще до посухи і смітної траві. Висота куща близько 2 метрів, в опущеній опуклої кошику знаходяться витягнуті великі насіння.
      4. Олівер. Цей скоростиглий масляний сербський гібрид відрізняється високою врожайністю і стійкістю до посухи і захворювань. Не гіллястий кущик, володіє потужною кореневою системою, у висоту досягає близько 1,45 метрів. Плоскі кошики так само, як і темні яйцевидні насіння володіють середньою величиною.
      5. Форвард. Середньоранній масляний гібрид характеризується високою врожайністю і стійкістю до склеротинії, пероноспорозу, різноманітним гнилей, фомопсису та смітної траві. Висота куща близько 1,9 м. Опущені вниз опуклі кошики в діаметрі досягають від 15 до 20 сантиметрів, забарвлення насіння темний смугастий.
      6. Римисол. Середньоранній масляний гібрид стійкий до вилягання, а ще до деяких комах і захворювань. Висота куща близько 1,6 м, густі стебло порівняно товстий, а система коренів добре розвинена. Опуклі нахилені кошики в діаметрі досягають близько 22 сантиметрів, в них знаходяться чорні насіння подовженої форми.
      7. Флагман. Такий ранній сорт олійний є врожайним і володіє стійкістю до смітної траві і борошнистої роси, однак він уражається фомопсисом. Висота куща близько 200 см, насіння мають подовжено-овальної форми.
      8. Прометей. Цей надранній сорт олійний є високоврожайних, він відрізняється стійкістю до смітної траві, посухи, борошнистої роси та іржі. Висота куща близько 1,4 м, при цьому головки в діаметрі досягають від 18 до 22 сантиметрів.
      9. Атілла. Цей масляний надранній високопродуктивний сорт володіє стійкістю до несприятливих умов і до більшості грибкових хвороб. Висота куща до 1,65 м, плоскі полунаклоненные головки в діаметрі досягають близько 24 сантиметрів.
      10. Вранац. Середньопізній кондитерський гібрид характеризується високою врожайністю та стійкістю до посухи, хвороб, осипання та вилягання. На потужних і високих кущах виростають середньої величини дуже опуклі кошики обгорнені донизу. По краях великих чорних насіння широкояйцевидної форми розташовані темно-сірі смуги.
      11. Алмаз. Цей кондитерський продуктивний ранній сорт характеризується відносною стійкістю до посухи, вилягання та грибкових захворювань. Висота куща близько 1,9 м, у великих нахилених опуклих кошиках знаходяться великі насіння чорного кольору з сірими смужками.
      12. Запорізький кондитерський. Середнього терміну дозрівання, високоврожайний сорт відрізняється стійкістю до осипання, смітної траві, несправжньої борошнистої роси та вертицильозу. Висота куща близько 2,1 м, трохи опуклі або плоскі кошики в діаметрі досягають від 20 до 25 сантиметрів.

      Властивості соняшнику: шкода і користь

      Корисні властивості соняшнику

      У насінні соняшнику містяться такі речовини:

      1. Каротин. Він нейтралізує дію вільних радикалів, тим самим зміцнюючи імунітет організму.
      2. Бетаїн. Він активізує ліпідний обмін, сприяє нормалізації кислотності шлунка і вироблення енергії, а також перешкоджає відкладенню жирів і покращує роботу травної системи.
      3. Холін. Сприяє зниженню кількості холестерину, засвоєнню жирів, стимуляції роботи серця, зміцненню ЦНС і уповільнення старіння.
      4. Смоли. Мають бактеріостатичну, антибактеріальну, протиглистовою і в’яжучим ефектом.
      5. Жирні олії. Вони беруть участь у відновних процесах тканин, сприяють усунення вогнищ запалення, прискоренню загоєнню ран і забезпечення захисту організму від дії канцерогенів.
      6. Флавоноїди. Вони сприяють поліпшенню еластичності і зміцненню судинних стінок і капілярів, зниженню артеріального тиску і нейтралізації вільних радикалів.
      7. Органічні кислоти. Сприяють зміцнення імунних сил організму, підвищення апетиту, активізації метаболізму, а також нормалізації травлення і виведенню токсичних речовин.
      8. Дубильні речовини. Відрізняються бактеріостатичну, антибактеріальним і в’яжучим ефектом.
      9. Глікозиди. Відрізняються заспокійливу, судинорозширювальну, антимікробну, сечогінну, відхаркувальну і дезинфікуючим ефектом.
      10. Антоціани. Сприяють зниженню ламкості судин і капілярів, зупинці кровотечі, нормалізації обмінних процесів, зняттю запалення, уповільнення процесів старіння, зміцненню серця, а ще приводять у норму діяльність ЦНС.
      11. Гіркоти. Сприяють стимуляції апетиту, зміцненню імунної системи, нормалізації травлення, а ще відновленню організму при втомі, занепаді сил, слабкості, виснаженні або неврастенії.
      12. Фітин. Сприяє зниженню рівня холестерину, активізації жирового обміну, стимуляції діяльності печінки та нормалізації стану нервової системи.
      13. Лецитин. Сприяє активізації жирового обміну, нормалізації діяльності серцевої та судинної системи, прискорення окислювальних процесів, поліпшенню роботи мозку і стимуляції жовчовиділення.
      14. Пектин. Сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів, а ще придушення гнильної флори в кишечнику.
      15. Сапоніни. Сприяють виведенню слизу з легень і бронхів, розрідженню мокротиння і запобігання синтезу ДНК у пухлинних клітинах.

      Крім даних речовин в насінні присутні вуглеводи, білки, вітаміни, цинк і кальцій.

      Протипоказання

      Насіння такого рослини можуть нанести певну шкоду здоров’ю людини. Приміром, міцна лушпиння, якою покриті насіння, здатна травмувати емаль зубів. Зерна володіють високою калорійністю, у зв’язку з цим їх не можна у великій кількості є тим, хто бажає позбавитися від зайвих кілограмів. Крім цього, як правило, для їжі використовують смажене насіння соняшника, а вони не містять у собі практично ніяких корисних речовин. Також вживання в їжу насіння негативно впливає на голосові дані: у цьому випадку в горлі з’являється жирна плівка, яка заважає не тільки співати, але й говорити. Як відомо соняшник володіє потужними довгими коренями, здатними увібрати в себе як корисні, так і шкідливі речовини (отрути і токсини). У зв’язку з цим під час придбання насіння для їжі треба переконатися в тому, що соняшник ростили в екологічно благополучному районі, а перш ніж посмажити насіння, з них видалили бруд і пил.