Народи корінні

НАРОДИ КОРІННІ — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або у період встановлення наявних державних кордонів.

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients=ab origine — від початку) — корінні жителі певної території, які мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування.

Автохтони (від гр. autos — сам і chthon — земля) — первісне населення тієї чи іншої землі. Тубільці — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему, відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй.

За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов’язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.

У ході колонізації світу, що почалася у XV ст. та тривала до XX ст., більшість корінних народів, особливо корінних нечисленних народів планети, виявилися під загрозою зникнення. Корінні народи, як сказано у резолюції 61/295 Генеральної Асамблеї ООН від 13 вересня 2007 р., «стали жертвами історичних несправедливостей у результаті, серед іншого, їх колонізації та позбавлення їх своїх земель, територій і ресурсів, що перешкоджає здійсненню ними, зокрема, свого права на розвиток згідно з їх потребами й інтересами. ».

Навіть коли мова не йшла про фізичне зникнення корінних народів, їх автохтонні мови у переважній більшості випадків піддавалися загрозі суттєвої деформації або навіть вимиранню — як у формі спонтанної асиміляції, так і навмисного лінгвоциду з боку мов (найчастіше — з боку так званих світових мов), є державними у тих країнах, до складу яких потрапили території корінних народів. Загрозі суттєвої деформації або зникнення піддавалися і досі піддаються всі автохтонні культури — як через тиск з боку культур титульних націй, так і з причини стихійної глобалізації.

Початок міжнародного визнання особливих прав у корінного населення було покладено у 1957 р., коли було прийнято Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 107 «Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах».

За права корінних народів раніше виступали в основному екологічні організації.

З середини 1970 рр. корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях. У 1994 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день корінних народів світу.

На даний час представники корінних народів регулярно беруть участь у роботі Організації Об’єднаних Націй та багатьох інших міжнародних органів, як, наприклад, Арктичної ради.

З 26 по 29 березня 2012 р. у Кеутукейну (Фіннмарк) у будівлі Саамської вищої школи пройшла Міжнародна конференція тележурналістів корінних народів.

У її рамках відбулися семінари та майстер-класи для журналістів, що працюють в редакціях, що віщають на мовах корінних народів. У конференції брали участь делегати понад десяти країн, у тому числі від Канади, Фінляндії, Швеції, Росії, США.

Корінні народи України

В Україні, корінними народами (що не мають власної держави), вважаються кримські татари, караїми, кримчаки, котрі походять з території Криму і також гагаузи з Одеської області. Решта національних меншин України є діаспорою народів, котрі мають свої етнічні батьківщини чи національні утворення за межами України.

Корінні (малі) народи у Росії

У Російської Федерації — Росії проживає 97 корінних народів, загальна чисельність яких становить близько 500 тисяч осіб, або 0,3% населення країни. 35 з цих народів чисельністю 275 осіб розселені у 28 суб’єктах Росії, становлячи лише два відсотки всього населення цих регіонів. З них 13 — нечисленні народи, тобто нараховують менше тисячі осіб. Найбільш численним серед корінних народів є ненці (41 тисяча чоловік), а найбільш нечисленним — кереки (8 осіб).

Корінні (малі) народи Росії слід відрізняти від власне корінних (автохтонних) народів Росії: росіян, татар, башкирів, чувашів, мордви, якутів, корінних народів Північного Кавказу та інші. За даними Всеросійської перепису населення 2002 р., росіяни становлять трохи менше 80% населення Російської Федерації. Близько 10% населення країни становлять сім інших великих етносів, споконвічні землі більшості з яких знаходяться на території сучасної Росії.

Енциклопедичний словник економіки та права. — 2005.; Ямальскі журналісти беруть участь в міжнародній конференції журналістики корінних народів//Інформаційне агентство Мангазея. — 27 березня 2012. (Перевірено 28 березня 2012).; Кряжков В. А. Коренные малочисленные народы Севера в российском праве. Грег Пельцер, Хізер Екснер. Формування сучасної держави і корінні народи//University of the Arctic, 2011.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Корінні народи в Україні та їх правовий статус

Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Редакція затверджена Ivanenko.yuliia.

Зміст

Нормативна база

Поняття корінного народу України

У статті 1 Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів від 13.09.2007 визначено право корінних народів колективно та індивідуально, на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визнаними у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини та в нормах міжнародного права, які стосуються прав людини. Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Саме такі положення містяться у частині 1 статті 1 Декларації прав національностей України від 01.11.1991. Відповідно до статті 92 Конституції України, права корінних народів і національних меншин мають визначатися виключно законами України. У зв’язку з цим у спеціальному законі про права корінних народів України має бути визначено поняття корінного народу України, встановлені засади його правового статусу. Даний закон було прийнято задля сприяння консолідації та розвитку української нації, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів України, відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 01.07.2021 року було прийнято Закон України Закон України «Про корінні народи України», яким було визначено права корінних народів України та особливості їх реалізації в Україні. Корінний народ України – автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України ( ч. 1 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України»). Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки( ч. 2 ст. 1 Закону України «Про корінні народи України»). Представницькі органи корінних народів України – відповідні представницькі інститути, що створюються корінними народами і відповідно до Конституції та законів України наділяються правом представляти корінні народи та приймати рішення від їх імені (далі по тексту- представницькі органи).

Правосуб’єктність корінних народів

Правосубʼєктність корінних народів полягає в наявності у них прав та обовязків та можливості їх реалізації і визначена статтею 2 Закон України «Про корінні народи України». Так, відповідно до вказаної статті, корінні народи України мають право на самовизначення у складі України, встановлюють свій політичний статус у межах Конституції та законів України, вільно здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвиток( ч. 1 ст. 2 Закону України «Про корінні народи України»). Корінні народи України, реалізуючи своє право на самовизначення, мають право на самоврядування в питаннях, що належать до їхніх внутрішніх справ, у тому числі щодо шляхів створення їх представницьких органів, що утворюються та діють у межах Конституції та законів України. Корінні народи України мають право відповідно до Конституції та законів України зберігати і зміцнювати свої особливі політичні, правові, соціальні та культурні інститути, зберігаючи при цьому свою участь в економічному, соціальному та культурному житті. Держава сприяє представництву корінних народів України у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Держава сприяє формуванню спроможностей територіальних громад, які б відповідали місцям компактного проживання корінних народів України. Держава гарантує захист корінних народів України від актів геноциду чи будь-яких інших актів колективного примусу чи насильства.

Права корінних народів

Основоположні права корінних народів

Відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України» корінні народи України та їх представники мають право колективно та індивідуально на повне володіння всіма правами людини і основоположними свободами, визначеними у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини, Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів та в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також передбаченими у Конституції та законах України. Корінні народи України мають право на рівний правовий захист. Будь-яка дискримінація корінних народів України при реалізації ними своїх прав забороняється. Держава реалізує заходи посиленої підтримки корінних народів України – тимчасові заходи, що вживаються державою для подолання негативних для корінних народів явищ соціального, правового чи культурного характеру через створення спеціальних сприятливих механізмів реалізації прав, свобод і потреб корінних народів. Заходи посиленої підтримки запроваджуються Кабінетом Міністрів України за запитом та після проведення консультацій з представницькими органами. Корінним народам України гарантується право на правовий захист від будь-яких дій, спрямованих на:

• 1) позбавлення ознак етнічної приналежності та цілісності як самобутніх народів, позбавлення культурних цінностей;
• 2) виселення або примусове переміщення із місць компактного проживання у будь-якій формі;
• 3) примусову асиміляцію або примусову інтеграцію у будь-якій формі;
• 4) заохочення або розпалювання расової, етнічної чи релігійної ненависті, спрямованої проти них( ч. 4 ст. 3 Закону України «Про корінні народи України»).

Корінні народи України визначають власну національну символіку та порядок її застосування з дотриманням законів України. Корінні народи України мають право відроджувати, використовувати, розвивати і передавати майбутнім поколінням свої історію, мови, традиції, писемність і літературу, відновлювати та зберігати об’єкти матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Заперечення етнічної приналежності чи етнічної самобутності корінних народів України забороняється.

Культурні права корінних народів України

Корінні народи України мають право на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Перелік місць та об’єктів релігійного та культурного значення корінних народів України, порядок користування цими об’єктами, їх фінансування та отримання доходів від такої діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій із представницькими органами. З метою відновлення історичної топоніміки корінних народів України Кабінет Міністрів України після консультацій з представницькими органами вносить в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проекти постанов про перейменування населених пунктів ( ч. 3 ст. 4 Закону України «Про корінні народи України»).

Освітні та мовні права корінних народів України

Корінні народи України мають право створювати свої заклади освіти або співпрацювати із закладами освіти усіх форм власності з метою забезпечення вивчення мови, історії, культури відповідного корінного народу та навчання мовою відповідного корінного народу. Застосування мов корінних народів у сфері освіти визначають Закон України “Про освіту” та спеціальні закони у цій сфері. Центральні органи виконавчої влади у взаємодії з представницькими органами визначають порядок включення відомостей про мови, історію та культуру корінних народів України у навчальний процес відповідно до законів України у сфері освіти. Держава гарантує можливість вивчення мов корінних народів України. Держава гарантує дослідження, збереження та розвиток мов корінних народів України, що перебувають під загрозою зникнення ( ч. 4 ст. 5 Закону України «Про корінні народи України»).

Інформаційні права корінних народів України

Корінні народи України через представницькі органи мають право відповідно до законів України створювати свої засоби масової інформації ( ч. 1 ст. 6 Закону України «Про корінні народи України»). Держава може надавати підтримку засобам масової інформації, в яких представницькі органи самостійно прямо володіють щонайменше 51 відсотком статутного капіталу та/або права голосу часток (паїв, акцій) засобу масової інформації, у разі якщо такі засоби масової інформації відповідно до ліцензії на мовлення чи дозволу на тимчасове мовлення здійснюють не менше 50 відсотків мовлення мовами корінних народів України та/або присвячують не менше 50 відсотків мовлення питанням реалізації прав корінних народів України згідно з цим Законом. Порядок надання такої підтримки визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами. Держава забезпечує належну інформаційну політику щодо культурного різноманіття корінних народів України. Державна політика у сфері освіти та державна інформаційна політика базуються на принципі поваги до ідентичності корінних народів України, до їх цілісності як самобутніх етнічних спільнот та їхньої національної символіки.

Право корінних народів України на сталий розвиток

Корінні народи України через свої представницькі органи мають право визначати пріоритети і розробляти стратегії з метою здійснення свого права на розвиток. Таке право включає участь у розробці та реалізації державних та регіональних програм, а також інших стратегічних та програмних документів на засадах вільної, попередньої та поінформованої згоди з тих питань, які стосуються прав та законних інтересів корінних народів України, а також процесів інтеграції до українського суспільства( ч. 1 ст. 7 Закону України «Про корінні народи України»).. Корінні народи України через представницькі органи взаємодіють з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективного та справедливого користування земельними, водними, лісовими та іншими природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Порядок такої взаємодії визначається Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами. Корінні народи України мають право на спрямування частини доходів, отриманих бюджетами всіх рівнів від користування природними ресурсами, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, на потреби корінних народів України, які встановлені цим Законом. Перелік наведених доходів та розмір їх частки, що зараховується до відповідного бюджету, вид видатків, що здійснюються за рахунок таких доходів, встановлюються Бюджетним кодексом України. Порядок резервування для представників корінних народів України, що повертаються на територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, земель сільськогосподарського та іншого призначення, виділення земельних ділянок та їхній облік встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення консультацій з представницькими органами

Міжнародне представництво корінних народів України

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про корінні народи” держава повинна сприяти розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності корінних народів України та дбати про задоволення національно-культурних і мовних потреб їх представників, які проживають за межами України. Представники корінних народів України за погодженням з представницькими органами можуть включатися до складу делегацій України для участі у роботі міжнародних організацій, міжнародних конференцій, у міжнародних переговорах з питань, що стосуються прав корінних народів. Представницькі органи можуть делегувати своїх представників до участі в роботі міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції, за умови, що правила діяльності такої міжнародної організації, її органу та міжнародної конференції передбачають можливість самостійної участі представників корінних народів України.

Корінні народи України в особі їх представницьких органів мають право на доступ до фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб відповідно до законів України. Фінансове забезпечення діяльності представницьких органів відбувається за рахунок Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою. Фінансові потреби представницьких органів визначаються щорічно за їх мотивованими запитами. Порядок звітування за кошти, отримані з Державного бюджету України, визначається Кабінетом Міністрів України та передбачає оприлюднення інформації про надходження і витрати.

Представницькі органи щоквартально оприлюднюють на власному вебсайті інформацію щодо фінансового забезпечення, передбаченого частиною другою цієї статті, отриманої фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання.

У разі відсутності вебсайту представницького органу інформація щодо отриманої корінними народами України фінансової, технічної, благодійної та гуманітарної допомоги від іноземних держав, міжнародних організацій, юридичних і фізичних осіб, а також щодо її використання щоквартально передається представницьким органом центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України, який оприлюднює її на власному вебсайт