Зміст:

Дресирування лабрадора

Лабрадори при досить потужній статурі відрізняються доброзичливим характером, особливо ласкаві з дітьми, відрізняються прагненням догодити господарюі й абсолютно несхильні до агресії. Так що охоронця з лабрадора не вийде, у нього зовсім інша спеціалізація – підрушничний мисливський собака. На полюванні його обов’язок полягає в тому, щоб за запахом відшукувати підстрелену дичину й акуратно, не пошкодивши, приносити господарю. Також з лабрадора можна виховати нишпорку, рятувальника, поводиря.

Дресирування лабрадора самостійно

За здатністю до навчання лабрадори займають 7 місце, вони легко розуміють, що від них вимагається, швидко освоюють нові команди. Так що їх дресирування в домашніх умовах особливої складності не представляє, собака не тільки розумний, але і слухняний, поступливий, стараний.

Але в жодному разі не можна намагатися переламати доброзичливу вдачу лабрадора та виховувати його за програмою, що призначена для захисно-вартових службових собак, дресирувати як представника бійцівських порід. Це вірний спосіб перетворити собаку на невротика, придушити кращі особливості характеру. А з неприродними для нього обов’язками лабрадор все одно не впорається.

Потрібно враховувати не тільки особливості породи в цілому, але й темперамент конкретного собаки. Вибираючи цуценя, потрібно звернути увагу на особливості його поведінки, підібрати власника темпераменту, який найкраще підходить для ваших цілей. Сангвініки успішно справляються з найширшим колом обов’язків, зокрема, придатні для полювання, пошуково-рятувальної служби. Лабрадор-холерик може виявитися дуже непосидючим для мисливської собаки, зате це відмінний спортсмен. Серед лабрадорів досить рідко зустрічаються флегматики. Такий собака може здатися недостатньо кмітливим, але команди він запам’ятовує відмінно, просто на їх засвоєння потрібно більше часу. Врівноважений темперамент, незворушний характер доречні для підрушничних собак, які повинні проявляти витримку, терпляче чекати на постріл, а також для поводирів, няньок. Меланхоліка найкраще виховувати як собаку-компаньйона, з іншими завданнями йому буде складно впоратися.

При дресируванні лабрадора варто врахувати ряд специфічних моментів:

  • більшість лабрадорів – харчовики, так що найкращим заохоченням для них є ласощі, хоча зустрічаються представники цієї породи, які в якості нагороди надають перевагу улюбленій грі;
  • через пристрасть до їжі та закладену від природи довірливість особливо важливо виробити 2 табу: їжу не можна підбирати з землі та брати у сторонніх;
  • лабрадори схильні до повноти, тому шматочки ласощів повинні бути якомога меншими, з часом потрібно намагатися замінювати харчове заохочення похвалою, ласкою;
  • у цієї породи дуже висока потреба в русі, якщо лабрадора не вигуляти як слід перед початком тренування, змусити його зосередитися та підкорятися командам практично нереально, особливо якщо йдеться про молодого собаку. Крім 2-3 щоденних прогулянок мінімум годинної тривалості вихованцеві необхідна можливість хоча б раз на тиждень побігати без повідця на природі або закритій території;
  • у перелік заборон для цуценяти лабрадора слід включити спроби вітати господаря або гостей стрибками й «обіймами». Якщо не присікти вчасно цю звичку, вона спричинить чимало неприємних хвилин, коли вихованець виросте у великого масивного собаку;
  • пускати лабрадора плавати самостійно та відпрацьовувати прийоми апортировки у воді можна тільки після того, як вироблена дисципліна, досконало засвоєна команда «До мене!». Зберегти контроль над водоплавним собакою, що опинився у воді, складно;
  • дресируючи лабрадора, не варто захоплюватися апортуваннями, або собаці набридне ця команда, або приведе до його перезбудження;
  • ігри на перетяжку теж не повинні бути занадто частими та тривалими. Здатність відвойовувати видобуток не входить до переліку якостей, що необхідні лабрадору. А відбираючи у нього ганчірку, канат в період зміни зубів, легко зіпсувати прикус. Для підрушничних собак важливий «м’який рот», а не жорстка хватка, як для захисно-вартових;
  • у лабрадорів слабо розвинута підозрілість до сторонніх і взагалі здатність ділити людей на своїх і чужих, її необхідно виробляти через рефлекси (чужий підкликає і карає, господар кличе та гладить). При цьому завдання прищепити агресію щодо чужих не ставиться.

Дресирування цуценяти лабрадора

Виховання та навчання цуценяти лабрадора починається з того, що воно повинно звикнути сприймати господаря як головного, виконувати його вимоги, підкорятися заборонам. З 1,5-2 місяців малюка привчають до тимчасового туалету (ходити на пелюшку), місця для відпочинку та місця для їжі.

З 2 місяців можна починати привчання до клички та команди «До мене!». Вже в цьому віці цуценя вчать спокійно реагувати на шум, а також закладають основи витримки. Собака повинен починати їсти не в той момент, коли перед ним ставлять миску з їжею, а коли господар дасть відповідну команду «Їж!» («Можна!»). Для початку очікування повинно тривати буквально кілька секунд, поступово часовий інтервал між появою їжі та дозвільною командою збільшують. У цей же період цуценя знайомлять з командами «Місце!», «Стояти!» , «Лежати!», «Фу!». Приблизно з 3 місяців, через 2 тижні після ревакцинації, цуценя можна виводити на прогулянки. До цього моменту воно повинно знати та виконувати базові команди, спокійно реагувати на нашийник і повідець.

З 3 місяців лабрадора вчать виконувати команди, що були засвоєні в домашніх умовах, на вулиці, в незнайомій обстановці з великою кількістю відволікаючих факторів. Привчають малюка ходити в туалет під час прогулянки. Поки навичка не буде остаточно закріплена, для підстраховки вдома продовжують стелити пелюшку, але переміщують її ближче до дверей. До вивчених команд додається нова – «Дай лапу!». Багато хто вважає за доцільне крім команди «Фу!» навчити лабрадора команди «Плюнь!» («Кинь!»), яка застосовується, якщо собака підбирає їжу та інші предмети з землі.

В 4 місяці прогулянки стають більш тривалими, збільшуються фізичні навантаження, цуценя вчать долати невеликі, посильні для його віку перешкоди за командою «Вперед!». Інші нові команди – «Стояти!», «Поруч!», «Гуляй!», «Апорт!», «Дай!», «Покажи зуби!». Дії, які потрібно виконувати за звичними командами, ускладнюються. Так, за командою «До мене!» собака повинен не просто підбігти до господаря, а зайняти позицію біля лівої ноги, обігнувши його з правого боку. «Місце!» означає не тільки лежанку в будинку, але взагалі будь-яке вказане господарем місце, що зазвичай позначено якоюсь з його речей. Починається привчання до сильних подразників (пострілів, вибухів, шуму транспорту, спалахів світла).

У 5 місяців має бути чітко відпрацьований навик припинення небажаних дій за командою «Фу!». Раніше вивчені команди закріплюються, команда «Вперед!» доповнюється командою «Бар’єр!», поступово підвищується складність перешкод (висота бар’єру або глибина канави 25-30 см, її ширина – 30 см). Варіюється форма, вага, матеріал предметів, на яких відпрацьовується апортировка. Для майбутніх мисливських собак використовують, зокрема, засушені крила, щоб привчити до відчуття пір’я в пащі. Навички апортування відпрацьовуються не тільки на землі, але і на воді.

З 6 місяців команди «Сидіти!», «Лежати!», «Стояти!» собака повинен виконувати не тільки за голосом, але і за жестами. Починається їх відпрацювання в комплексі з командою «Чекати!». Висота (глибина, ширина) перешкод збільшується до 35-40 см.

У другому півріччі життя засвоєні навички поступово ускладнюються, молодий лабрадор повинен максимально чітко виконувати всі вивчені команди в незвичних, екстремальних умовах, за комплексом голосу та жестів, тільки за жестами. Нарощується складність перешкод, тривалість витримки в положеннях сидячи, лежачи та стоячи.

Якщо собаку готують для службової роботи, з цуценям також освоюються спеціальні команди «Голос!», «Повзи!».

Особливості дресирування лабрадорів

Після проходження загального курсу дресирування можна приступати до відпрацювання спеціальних навичок, профільної підготовки собаки. Для собаки-компаньйона досить курсу слухняності, спеціальне дресирування зайве. Якщо лабрадора планується використовувати на полюванні, його можна навчати самостійно, а ось підготовка собак-поводирів-дуже складне та відповідальне завдання, її здійснюють у спеціальних школах.

Дресирування нишпорки

Якщо лабрадора готують до використання в якості нишпорки, вже з 7 місяців відпрацьовуються пошукові навички, команда «Нюхай!»:

  • пошук господаря по запаховому сліду (гра в хованки);
  • пошук захованих, кинутих предметів із заданим запахом;
  • вибірка речей за запахом;
  • якщо собака не піднімає знайдений предмет, в момент виявлення використовується команда «Апорт!», поки потрібна послідовність дій не закріпиться.

Для початку навички пошуку та вибірки відпрацьовуються на предметах із запахом господаря, з часом собаку привчають відшукувати предмет із заданим запахом, який може належати незнайомій людині. Причому спочатку використовуються об’єкти зі свіжим, чітко вираженим запахом, потім – з ослабленим. Час і місце тренувань потрібно періодично міняти, поступово ускладнювати обстановку. До факторів, що утруднюють пошук, відносяться вітер, дощ, велика кількість сторонніх запахів. Завдання обшуку місцевості ускладнюється за рахунок збільшення:

  • числа предметів, які потрібно знайти;
  • відстані між ними, розмірів ділянки, появи порожніх кутів;
  • часового інтервалу між розкиданням предметів і початком пошуку.

Найскладніше завдання – пошук предмета з добре знайомим запахом без попереднього занюхування, по пам’яті. Спочатку пошукові навички відпрацьовуються на повідцю, потім собаку відпускають.

За рахунок гострого тонкого нюху (чуття) лабрадори можуть успішно обшукувати територію, багаж, людей і привертати увагу до своєї знахідки гавкотом. Але не варто натаскувати їх на охорону території, затримання та конвоювання злочинців.

Дресирування для пошуково-рятувальної служби

Специфічна особливість дресирування за даною програмою – навчання роботі з двома дресирувальниками, до яких собака відчуває однакову прихильність. Для цього за ним доглядають, вигулюють, годують, пестять поперемінно та використовують однакові методи навчання. Після формування прихильності дресирувальники починають вигулювати лабрадора удвох і по черзі підкликають його. У цей момент собака повинен знаходитися поруч з одним із дресирувальників, а другий, який дає команду «До мене!», на відстані 10-15 метрів.

Після закріплення навички переміщення між двома дресирувальниками собаку навчають команді «Пост!». При цьому другий дресирувальник, до якого він повинен рухатися, знаходиться поза полем його видимості (ховається), і знайти його потрібно по запаховому сліду. На перших порах лабрадор пересувається на довгому повідцю, потім без нього. Поступово збільшується відстань між постами, ускладнюються умови, тренування проводять на пересіченій місцевості.

Для пошуку людей, що заблукали, відпрацьовуються команди «Нюхай!» і «Слід!». Поступово формуються навички самостійно знаходити залишений слід, відрізняти потрібний запах від безлічі сторонніх і впевнено йти саме за цим слідом, не відволікаючись на інші. Збільшуються протяжність і давність сліду, на завершальному етапі тренування проводяться в населених пунктах і на локаціях з водними перешкодами.

Зазвичай в цю програму також входить вироблення вміння переносити на спині вантаж. Починають з порожньої сумки, привчають до неї, як до нашийника, намордника. Потім переходять до вантажу 0,5 кг, поступово доводять вагу в’юка до 20% від маси тіла тварини. Збільшуються дальність, тривалість пробіжок, їх число.

Найскладніший навик – пошук людини під завалом, відпрацьовується на закопаних речах. Відшукавши потерпілого під сніговим завалом, лабрадор повинен подавати голос, лягати поруч і обігрівати людину до прибуття рятувальників.

Дресирування мисливського собаки

Мисливського собаку необхідно привчити до лісу, починають з рідколісся, узлісь, поступово переходять на ділянки з більш густою рослинністю. Спочатку виробляється навичка пошуку за запахом в простих умовах. Лабрадора привчають до запаху дичини. У польових умовах ховають убиту качку та подають умовний сигнал, команду, за якою собака повинен приступити до пошуку.

Крім уміння відшукувати дичину за запахом мисливського собаку необхідно навчити дотяжки. Це навик просуватися вперед повільно, обережно, з зупинками, щоб не злякати дичину. Зазвичай його виробляють за допомогою свистка Гальтона – за одним сигналом вихованець повинен припинити рух, за іншим – відновити. Формується навичка нерухомо стояти або лежати в момент пострілу, підготовки до нього, та починати пошук підстріленої дичини після пострілу.

Дресирування собаки-поводиря

При навчанні поводиря для незрячих використовується спеціальна шлейка та інший інвентар. Виробляються навички:

  • йти перед господарем і підлаштовувати темп власного руху під його темп;
  • зупинятися перед перешкодами й огинати їх;
  • здійснювати повороти;
  • підніматися та спускатися сходами;
  • слідувати певним маршрутом.

Секрети успішного дресирування лабрадора

Лабрадора можна починати дресирувати в будь-якому віці, але виховання найбільш ефективне, якщо було розпочате у 6-8 тижнів, після року складно домогтися слухняності, якщо собака не привчений до нього з дитинства. Найбільш сприятливий період для засвоєння більшості команд ОКД, а також ряду спеціальних команд – 4-10 місяців. Лабрадори можуть шукати предмети та людей, приносити підстрелену дичину на полюванні, переносити на собі легкі вантажі, допомагати незрячим.

Спеціальне дресирування буде максимально успішним, якщо його напрямок відповідає особливостям темпераменту собаки та його фізичним даним – гостроті чуття, витривалості, швидкості руху та іншим. Оцінку цих якостей необхідно проводити ще на етапі загального дресирування, щоб підібрати оптимальний метод впливу, силу подразників, рівень навантажень.

Наскільки корисним був цей пост?

Лабрадор-ретрівери линяють? Так, і ось скільки

Лабрадор-ретрівер скидає пальто? Так, вони абсолютно так роблять , і їх подвійне пальто може пролити зовсім небагато. Якщо ви плануєте взяти на озброєння лабрадор-ретрівер, вам захочеться трохи зрозуміти подвійні пальто. Лабораторії справді линяють, але це некеровано.

Ви хочете озброїтися розумінням лабораторного пальто, вимоги до чищення зубів і які продукти можуть допомогти вам зменшити пролиття до мінімуму. Ви можете зробити кілька речей, які допоможуть тримати волосся під контролем. Регулярний догляд рекомендується у всіх порід з подвійним покриттям. Сюди входить випадкове знежирення та використання шампуню проти сміття в крайніх випадках.

Лабрадор-ретрівер може стати ідеальним вихованцем . Вони є найпопулярнішою породою в США неспроста. Як і більшість лабораторій, змішані лабораторії може успадковують однакові якості шерсті як їхній батько-лабрадор. У статті нижче ми висвітлюємо всі аспекти линяння лабрадорів, щоб ви могли тримати свій будинок скрипучим у чистоті. Давайте стрибнемо!

  • один Лабрадор-ретрівер пальто
  • два Чорне, жовте та шоколадне лабораторне линяння
  • 3 Частота линьки лабрадора
  • 4 Коли лабораторії проливають найбільше
  • 5 Тригери линяння
  • 6 Керування пролиттям вашої лабораторії
    • 6.1 Щітка
    • 6.2 Шампуні
    • 6.3 Дієта
    • 6.4 Добавки
    • 6.5 Продукти для деширування

    Лабрадор-ретрівер пальто

    Лабрадор-ретрівер має подвійне пальто. Це означає, що існує верхній шар хутра та підшерстя . Верхній шар генетично вирощений як захисний шар, тоді як підшерсток призначений для збереження тепла лабрадора. Між ними створюється потужний захисний бар’єр навколо вашого лабрадора. Це також означає, що залежно від того, де ви живете, у вашій лабораторії, швидше за все, відбудуться дві великі події пролиття, коли вони «обдують» верхній шар.

    Лабрадор-ретрівери бувають трьох основних поєднань кольорів. Ці кольори є Жовтий, шоколадний і чорний . Тут є також Червоні лабрадори і Срібні лабрадори , але це не прийняті кольори шоу.

    Чорне, жовте та шоколадне лабораторне линяння

    Одне загальне запитання, яке ми бачимо, полягає в тому, чи має поєднання кольорів лабораторії якусь різницю, коли справа доходить до їхньої частоти пролиття. Відповідь – ні. Лабрадор – це та сама порода собак, з однаковим генетичним макіяжем. Навіть Англійські та американські лабрадори – одна і та ж порода , хоча їх зовнішній вигляд різниться.

    Шоколадні лабораторії, жовті лабораторії та чорні лабораторії скинуть однакову кількість. Різниця буде лише в тому, скільки хутра ви можете насправді «побачити». Як правило, якщо у вас світліша підлога, темне волосся буде легше побачити, коли воно на землі. Отже, якщо у вас вдома темна підлога, подрібнене волосся шоколаду або Black Lab буде менш помітним . Якщо у вас світліша підлога, то Yellow Lab, швидше за все, розумніший вибір .

    Те саме стосується вибору меблів. Якщо у вас світлі кольори меблів, Chocolate and Black Labs залишатимуть їх частини кожного разу, коли вони прийдуть, щоб сказати «привіт». Якщо у вас темніші меблі (як це робить більшість домогосподарств), то підготуйтеся побачити волосся Yellow Lab повсюди, якщо ви неправильно керуєте їх линькою.

    Частота линьки лабрадора

    Лабораторії – це цілорічні сараї. Але коли вони «видувають» шерсть двічі на рік, ви помітите, що ваше цуценя линяє набагато більше, ніж зазвичай. Це стандартно для лабораторій, але також для всіх інших порід собак з подвійним покриттям.

    Сезонні зміни відіграють важливу роль у линянні, і найчастіше на рік ви спостерігаєте надмірну шерсть собак – це весна та зима. З урахуванням цього, Лабрадори просто багато линяють . Цілий рік вони линяли пальто. Не чекайте, що ви зможете відмовитись і перестати доглядати за цуценям у міжсезоння. Якщо ви хочете успішно керувати волоссям свого цуценя, регулярний догляд є обов’язковим.

    Коли лабораторії проливають найбільше

    Лабрадор-ретривери линяють найбільше у весняний та зимовий час. Лабораторії линяють взимку, щоб виробляти новий шар хутра захистити від зимових стихій . Вони влітку линяють, щоб охолонути і не нести такого щільного другого шару. Це називається ‘видування’ пальто або сезон линьки. Про це часто говорять як про досаду для більшості власників лабрадорів.

    Поки лабрадори линяють цілий рік, саме в цей час року вам потрібно буде бути найбільш пильним при догляді. Лабрадори линяють більше, ніж інші породи з подвійним покриттям, оскільки їх підшерсток густіший. Але вони линяють менше, ніж ньюфаундленди, маламути та інші собаки з пухнастими шерстями.

    Тригери линяння

    Лабораторії – це цілий рік проливаючі монстри. Хоча вони не линяють стільки, скільки кажуть кавказька вівчарка, вони линяють зовсім небагато. Після того, як я сам був власником лабрадора протягом 13 років, я можу сказати вам, що ми очистили нашу неабияку частку собачої шерсті . Однак існують інші причини, через які ваша лабораторія може пролити, тому вам потрібно це пам’ятати. Деякі причини, через які ваш лабрадор може почати линяти, включають бліх, вошей, кліщів або паразитів. Шкірні захворювання також можуть сприяти осипанню.

    Ще одним важливим фактором, на який слід остерігатись линьки у свого лабрадора, є стрес. Це стосується будь-якої собаки. Ми помітили це з нашим лабрадором у будь-який час вона потрапила в стресову ситуацію , її хутро просто починало скидати. Алергія також може зіграти свою роль, особливо якщо ваша лабораторія має алергію на дуже поширені мирські елементи, такі як трава, сіно чи бур’яни.

    Керування пролиттям вашої лабораторії

    Є кілька речей, які ви можете зробити керуйте линькою свого лабрадора . Серед найпоширеніших засобів – регулярне чищення щіткою, купання та використання депротектора кілька разів на рік. Дієта також може зіграти свою роль. Алергени в їжі можуть сприяти шкірним станам, тому за цим слід стежити.

    Якщо у вашого цуценя алергія на пшеницю або глютен, існує ймовірність виникнення захворювання шкіри. Як тільки це станеться, стан шкіри, швидше за все, сприятиме певному лишенню, принаймні на моєму особистому досвіді. Якщо ви помітили зміну нормального випадіння, рекомендується проконсультуватися з вашим ветеринаром перед початком будь-якого виду самодіагностики.

    Щітка

    Щотижня рекомендується чистити щітки лабрадорам. Бажано принаймні двічі на тиждень. Отримання вашої лабораторії комфортно під час чищення зубів значно зменшить кількість шерсті собак, що укладається навколо вашого будинку. Рекомендуємо чистити собаку на вулиці принаймні раз на три дні. Отримати хорошу собачу щітку важливо, і є конкретні моделі, розроблені спеціально, щоб допомогти зменшити линьку у вашого цуценя.

    Шампуні

    У лабрадорів може бути чутлива шкіра. Ми рекомендуємо переглянути шампунь з вівсяних пластівців для вашої лабораторії. Ви не хочете надмірно купати свого лабрадора. Зазвичай раз на місяць – це добре , щоб ви не позбавляли свою лабораторію природних масел, які містяться в їхніх шарах. Якщо ви виявите, що a стандартний вівсяний шампунь не ефективно зменшувати частоту линьки, зверніться до формули Anti-shed допомагати. Якщо ваша лабораторія має чутливу шкіру, є і такі шампуні, які допомагають заспокоїти стан шкіри це може сприяти збільшенню линьки.

    Дієта

    Збалансована дієта є обов’язковою умовою для будь-якого лабрадора-ретрівера. Ви хочете переконатися, що вони їдять Кіблі, сформульовані для лабрадорів що багата омега жирними кислотами. Омега жирні кислоти допоможе полегшити здоров’я шкіри та шерсті . Це допоможе зберегти їх шерсть блискучою та гладкою, а також потенційно допоможе полегшити шкірні захворювання, які можуть бути у вашої собаки.

    Також рекомендується час від часу змішувати з їжею собаки деякі натуральні інгредієнти. Овочі, такі як цукіні та варена солодка картопля, можуть допомогти внести вітаміни та мінерали, які допоможуть зберегти шерсть вашого цуценя здоровою.

    Добавки

    Добавки також можуть бути хорошим способом допомогти зменшити линьку в лабрадорах. Якщо ваше щеня вже їсть собачу їжу, яка не багата омегами, це може бути розумно додати добавку до риб’ячого жиру до їх дієти, яка допоможе. Зазвичай ви можете знайти добавки до риб’ячого жиру як у рідкій, так і у формі таблеток.

    Існують також різні жувальні добавки, які можуть допомогти пальто вашої лабораторії. Ми великі шанувальники жувальних добавок, оскільки вони можуть покращити здоров’я шерсті, а також використовуватися для тренувань. Більшість формул для здоров’я пальто та шкіри містять жирні кислоти Омега, які допоможуть пальто вашої лабораторії залишатися здоровим і зменшувати линьку.

    Продукти для деширування

    Інструменти деширування рекомендуються для того, щоб допомогти вам управляти пролиттям. Це особливо важливо протягом двох разів на рік, коли це робитиме ваш лабрадор «Підірвати» пальто . Використання щітка для деширування відрізняється від звичайного чищення щіткою. Ці інструменти коштують приблизно стільки ж, скільки щітка, тому це бюджетний спосіб утримати настирливу собачу шерсть від меблів та підлоги.

    Щітки для деширування розчісують верх пальто вашої лабораторії, щоб видалити зайве хутро, а також вкопують у другий шар будь-яке з тих м’якших волосся, які чекають, що опуститься. Оскільки щітки для розтирання можуть бути більш абразивними, ми не рекомендуємо що ви використовуєте щітки для зняття линяння більше ніж кілька разів на рік.

    Часті запитання

    З: Чому Лабораторії так сильно линяють?
    В: Лабораторії так сильно линяють, тому що це собаки з подвійним покриттям. Собаки з подвійним покриттям линяють більше, ніж собаки з одним покриттям. Як уже згадувалося раніше, це пов’язано з тим, що ви генетично готові жити в будь-якому кліматі.

    З: Чому лабораторії линяють взимку?
    В: Лабораторії працюють цілий рік. Зазвичай це найгірше саме перед зимою та перед весною.

    З: Коли Лабораторії линяють найбільше?
    В: Лабораторії линяють найбільше під час сезону линьки, коли двічі обдувають пальто. Але лабрадори линяють цілий рік, тому будьте готові до послідовного режиму догляду.

    З: Коли лабораторії скидають щеняче пальто?
    В: Лабораторії скидають свої щенячі шубки у віці від 4 до 5 місяців. Ви почнете бачити, як їх довші шуби надходять у цей час, коли вони починають наближатися до дорослого віку.

    З: Чи проливають лабораторії навесні, влітку чи восени?
    В: Лабораторії працюють цілий рік. Але найгірше взимку та навесні, як уже згадувалося раніше.

    Заключні думки

    Так чи линяють лабрадорські ретрівери? Ця відповідь є рішучий ТАК . Але більшість собак певною мірою линяють, тому це насправді зводиться лише до управління шерстю. Підтримувати чистоту вдома, коли у вас є лабрадор, не складно. Вам просто потрібно регулярно доглядати свою лабораторію і годувати свого лабрадора правильним харчуванням. Це точно не зашкодить вам вибрати лабрадора з кольором пальто, який відповідає вашим підлогам або меблям!

    «Професійні» хвороби лабрадорів – види, симптоми, лікування

    У всіх собак великих порід є свої, характерні хвороби, і лабрадор не є винятком. До найбільш поширених спадкових патологій відноситься інсульт, колапс, гістіоцитома, компартмент.

    Для того щоб попередити або вчасно виявити серйозне захворювання, власник повинен знати, які проблеми зі здоров’ям можуть загрожувати його вихованцеві.

    Колапс у лабрадорів

    Лабрадори – активні собаки, яким потрібні регулярні фізичні навантаження. Але іноді буває так, що пес без видимих ​​причин непритомніє. Так проявляється синдром непереносимості фізичного навантаження (колапс, EIC, КВФН), пов’язаний з посиленням збудження ЦНС (центральної нервової системи).

    Патологія відноситься до вроджених захворювань нервової системи і передається у спадок.

    ознаки

    До візуальних симптомів синдрому EIC відносяться наступні:

    1. Синдром EIC проявляється у лабрадорів віком від 5 міс. до 3-х років (частіше в області 14 міс.), виключно в момент підвищення фізичного навантаження, зазвичай на 3-5 хвилині, тому виявити його звичайними аналізами неможливо.
    2. При навантаженні вище, ніж «середня / помірна», на її піку, лабрадор слабшає, втрачає свідомість. При важкій формі захворювання навіть помірна навантаження здатна викликати непритомність. Приступ проходить в кілька стадій:
      • Спостерігається хиткість ходи, відмовляють задні лапи.
      • Відзначається слабкість кінцівок, частіше тазових. Лабрадор продовжує рух «завалюючи зад», подволаківая лапи. Якщо в процес залучені і передні лапи, то здатність до пересування втрачається повністю.
      • Під час нападу мускулатура лап розслаблена, безболісна, колінний рефлекс відсутній.
      • Після нападу, в період відновлення, якийсь час лабрадору важко утримувати рівновагу і володіти своїм тілом, але лапи вже не відмовляють, ні задні, ні передні.

    Важливо! Такий напад для лабрадора може виявитися летальним. Тому при найменшій підозрі на синдром EIC слід негайно припинити навантаження.

    Більшість хвороб нервової системи у лабрадорів мають свої «тригери», синдром EIC не виняток. До сприяючих чинників відносять:

    1. Температуру навколишнього середовища. У спекотну погоду колапс у лабрадорів реєструють частіше, ніж в прохолодну. Купання в дуже холодній воді також може спровокувати пріступEIC.
    2. Збудливість ЦНС. Чим темпераментнєє пес, тим частіше реєструють напади синдрому EIC. Легко збудливі лабрадори емоційніші і швидше «відгукуються» на стресові ситуації, наприклад, тренування в польових умовах, використання електронашийника і так далі.
    3. Тип навантаження. Легка прогулянка без будь-яких вимог з боку господаря не змусить лабрадора нервувати і відчувати стрес. Але вивчення нових команд, вправ, що вимагають напруги нервової системи, що включають процеси збудження і гальмування в ЦНС, цілком здатні викликати колапс у собаки.
    4. Температура тіла. Один з найпоширеніших ознак нападу синдрому EIC – це підвищена температура тіла. У собак нормальної вона вважається в межах від 38 до 39,5 ° С.

    Відновлення після колапсу у лабрадорів відбувається по-різному. Одним достатньо 5 хв., Іншим може знадобитися 20-25 хв. Після відновлення собака виглядає абсолютно здоровою, скутості і хворобливості м’язів не відмічається.

    діагностика

    В даний час синдром EIC виявляється за допомогою генетичного тесту, який точно визначає відсутність / наявність даної патології у собаки.

    ДНК-тест дає можливість визначити, чи хвора лабрадор (визначається 2 копії мутації), або він є тільки носієм (1 копія мутації). Якщо мутацій не виявляється, то собака здорова.

    Як матеріал для досліджень підходить кров, сперма або букальний епітелій (з внутрішньої поверхні щоки). У деяких лабораторіях пропонують також діагностику методом ПЛР (з рестрикції).

    Можна спробувати виявити синдром EIC методом виключення. Раніше це був єдиний спосіб виявити це захворювання. Але на тлі ДНК-тестування він менш точний і займає більше часу і сил.

    Суть методу виключення полягає в диференціації синдрому EIC від інших захворювань лабрадора, що мають схожі з ним симптоми.

    спадкування

    Синдром непереносимості фізичного навантаження у лабрадорів передається у спадок. Отримати його собака може від будь-якого з батьків або від обох відразу. У 2007 р було виділено дінамін-1 – ген, який передає цю мутацію.

    лікування

    Інформації про те, як лікувати колапс у лабрадорів, небагато. Повністю вилікуватися від генетичного захворювання неможливо. Поліпшити загальний стан тварини допоможуть наступні рекомендації:

    1. Виключити інтенсивні тренування, що вимагають значного навантаження на центральну нервову систему (полювання, виставки, змагання).
    2. При обмеженою рухової активності застосовувати фенобарбітал в дозі 2 мг / 1 кг ж.в. 1 раз о 12 годині. Цей препарат має заспокійливу дію на центральну нервову систему.
    3. Псам, що страждають синдромом EIC, показана кастрація для зниження збудливості тварини.

    З профілактичних заходів можна назвати тільки дві:

    1. Ретельно вибирати цуценя, завчасно перевіряючи інформацію про здоров’я батьків.
    2. У віці від 6-7 тижнів провести генетичне обстеження свого вихованця, не чекаючи прояву синдрому непереносимості фізичного навантаження.

    Спадкові генетичні захворювання

    Хвороби лабрадорів, що зустрічаються в породі, найчастіше є генетичними. При появі симптомів спадкового захворювання потрібно відразу вживати відповідних заходів.

    Лікування таких хвороб неефективно, але дотримання рекомендацій ветеринара і відповідна медикаментозна підтримка допоможуть забезпечити собаці комфортну повноцінне життя.

    гістіоцитома

    Хвороба проявляється в патологічному розростанні гистиоцитов – клітин сполучної тканини, які виконують захисну функцію. Дана патологія є найпоширенішою серед новоутворень шкірного покриву у лабрадорів, і далеко не завжди має доброякісний перебіг.

    інсульт

    Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу. Це важке захворювання нервової системи, залишає після себе масу неприємних наслідків. Хвороба за своїми симптомами дуже схожа з інсультом у людини, але причини найчастіше інші.

    Прогноз дуже обережний або несприятливий. Лікування тривале, копітка і на першому етапі тільки в умовах клініки, під наглядом ветеринара.

    Даних про те, що інсульт у лабрадорів є генетичним захворюванням, немає.

    Захворювання опорно-рухової системи та хребта

    Ця група хвороб насичена різними генетичними вадами, які викликають спадкові патології.

    Дисплазії кульшового та колінного суглобів

    Дисплазія – це вроджене аномальне розвиток суглоба. Вона призводить до раннього руйнування хрящів, зв’язок, а потім і самих кісток, які формують суглоб. Без відповідного лікування запальні процеси в суглобі переходять в дегенеративні.

    Вилікувати дісплазіюу лабрадорів дуже важко. Консервативне лікування зазвичай неефективно, тому частіше вдаються до хірургічного лікування.

    остеохондроз

    Термін «остеохондроз» дослівно означає «Не запальне руйнування хряща». У лабрадорів при остеохондрозі зазвичай страждають хрящі в суглобах кінцівок і хребта. Це відбувається внаслідок вікових змін в хрящовій тканині, тому частіше зустрічається у старих лабрадорів.

    Рідше зустрічаються посттравматичні остеохондрози, коли суглоб ушкоджувався в результаті травми.

    Справжніх і однозначних причин остеохондрозу поки що не виявлено, але до таких прийнято відносити:

    • вікові зміни;
    • неправильне годування і утримання;
    • спадковість (дисплазії);
    • травми явні і приховані.

    Лікування остеохондрозу тривалий, але більш ефективне, на відміну від дисплазії. В основному це консервативні методи, спрямовані на усунення запалення і болю в суглобі, і відновлення хрящової тканини.

    Остеохондроз не відноситься до спадкових захворювань, оскільки причини його виникнення не передаються від батьків до потомства.

    медіальний компартмент

    Ерозивно поразку хряща ліктьового суглоба в медіальному відділі називають синдромом медіального компартмента (MCD). Зазвичай його реєструють при дисплазії ліктьового суглоба і рідше як самостійне захворювання.

    Справжніх причин розвитку MCD не встановлено, але найбільш ймовірними вважають підвищене навантаження і неконгруентність ліктьового суглоба (анатомічне невідповідність суглобових поверхонь).

    Медіальний компартмент у лабрадорів зустрічається найчастіше в сукупності з дисплазією ліктьового суглоба (іноді як одна із самостійних форм дисплазії). Це захворювання відносять переважно до спадковим, ніж до придбаним. Але буває, що MCD розвивається у лабрадорів після перенесеної травми ліктя або внаслідок надмірних фізичних навантажень, травмуючих суглоб.

    Синдром медіального компартмента у лабрадорів виражається в кульгавості на передню кінцівку, гостру або хронічну, що підсилюється після фізичного навантаження. Іноді собака не кульгає, але проявляє виражену скутість рухів вранці або після тривалого відпочинку.

    MCD проявляється, починаючи з 5-місячного віку, але частіше – в середньому віці. Лікування може бути консервативним або хірургічним, залежно від ступеня ураження та віку лабрадора.

    проблеми шлунково-кишкового тракту

    Патології ШКТ у лабрадорів вкрай рідко відносяться до спадкових хвороб. Якщо їх реєструють, то причини зазвичай криються ваномаліях розвитку органів системи травлення.

    Хвороби шлунково-кишкового тракту у лабрадорів, що супроводжуються проносом і блювотою, мають наступні причини:

    • отруєння;
    • неправильне годування;
    • інфекційні захворювання;
    • внутрішні хірургічні хвороби, наприклад заворот шлунка;
    • захворювання ендокринної системи.

    Це велика група хвороб і практично кожна з них у своїй симптоматиці має діарею, блювоту, запори, нудоту, рясне виділення слини, ознаки інтоксикації.

    Харчова алергія

    Алергія у лабрадора – це аутоімунне захворювання, при якому імунна система собаки знаходиться в стані сенсибілізації. При цій патології у тварини розвивається гіперчутливість до якого-небудь речовини, на яке імунна система реагує як на чужорідного шкідливого агента.

    При харчової алергії такими речовинами виступають певні продукти харчування або їх інгредієнти, які називаються алергенами.

    Немає доказів, що алергія передається у спадок – це набуте захворювання, але схильність до нього у лабрадорів може передаватися від батьків до потомства.

    Основні симптоми алергії у собак:

    Алергічна реакція у лабрадора може викликати ускладнення у вигляді наступних захворювань:

    • отит;
    • дерматит;
    • діарея;
    • риніт;
    • кон’юнктивіт;
    • кропив’янка;
    • набряк Квінке.

    Увага! Алергія – небезпечне захворювання, яке лікується дуже довго і вимагає особливих умов утримання собаки.

    харчові розлади

    Різні короткочасні нездужання, які пов’язані з похибками годування у лабрадорів, можна швидко усунути лікарськими средствамі.Ветерінари відносять їх до категорії харчових розладів. Ці хворобливі стани не можуть бути спадковими.

    Лабрадори мають прекрасний апетитом і ніколи не відмовлять собі в «посиленому» харчуванні або в тій їжі, яка для них смачна, але не корисна. Наслідки такого «годування» виражаються в окремих епізодах переїдання, блювання, діареї, які усуваються одноразовим застосуванням ферментативних препаратів, вітрогонних або адсорбентів.

    Захворювання очей і вух

    Лабрадори часто страждають від хвороб очей і вух. Але далеко не всі з них є спадковими. Наприклад, хвороби вух генетично не передаються (якщо тільки це не вроджена глухота) .До спадкових захворювань очей у цієї породи відносяться:

    • катаракта;
    • микрофтальмия (у собаки ненормально маленькі очі);
    • виворіт / заворот століття;
    • прогресуюча атрофія (руйнування) сітківки.

    Лабрадори часто хворіють кон’юнктивіту. До їх симптомів відносять червоні очі, сльозотеча, припухлість і набряклість вік. Також при запаленні або подразненні кон’юнктиви очі можуть гноїтися (при приєднанні умовно-патогенної мікрофлори).

    катаракта

    Помутніння кришталика – чи не найпоширеніша хвороба очей у лабрадорів. Неможливо точно сказати, чи є вона спадкової, набувається з віком або іншими адекватними причинами, але порода має до неї виражену схильність.

    Катаракта виглядає як біляста пляма в центрі зіниці. Лікується консервативно-оперативним способом.

    Існують і інші хвороби очей, за симптомами схожі на катаракту, але точний діагноз може поставити тільки ветеринарний лікар після відповідного обстеження.

    отит

    Отитом називають запальні хвороби вух. Схильність до отиту у лабрадорів пов’язана з формою вух. Захворювання не є спадковим, але постійно супроводжує цю породу. Також причиною отитів часто стає алергія.

    Отит у лабрадора виражається в хворобливості вушної раковини (вухо стає гарячим, червоним зсередини, з’являється неприємний запах) і стійкому свербінні в її області. Собака намагається чесати хворі вуха, скиглить. Лікування призначає ветеринар з урахуванням причини виникнення хвороби.

    Захворювання шкірних покривів

    Ця група хвороб часто супроводжує лабрадорів. До спадкових відносяться тільки ті з них, які починаються зі щенячого віку і зачіпають всю систему шкірного покриву, порушуючи її цілісність і захисну функцію.

    Шерсть у представників цієї породи густа, щільно прилегла, з коротким підшерстям, тому побачити лисого лабрадора практично неможливо. Але при системних порушеннях або місцевих запаленнях шкірного покриву шерсть може обламатися (як при стригучий лишай) або зовсім випасти (як при алопеції або демодекозе).

    У весняний період велику небезпеку становлять іксодові кліщі, які є переносниками інфекційного енцефаліту. Для захисту від них активно використовуються репеленти, але і вони не дають 100% -ої гарантії від кліщових атак.

    Якщо собаку вкусив такий кліщ, то його необхідно акуратно витягнути (тому що вони надовго впиваються в шкіру), ранку обробити розчином йоду, а самого кліща перевірити в лабораторії на енцефаліт. Це вкрай небезпечна хвороба і для людини, і для тварини.

    сильна линька

    Двічі на рік всі собаки линяють. Лабрадори – не виняток. Більш того, якщо вихованець живе в будинку (квартирі), то линька може не припинятися. Це пов’язано з температурним режимом зовнішнього середовища. Але іноді звичайна линька у лабрадорів переростає в патологічну.

    Шерсть в такому випадку випадає дуже сильно, аж до утворення залисин. Коли сильно лізе шерсть, особливо на спині, у лабрадора може з’явитися лупа.

    Основними причинами збою в процесі линьки є:

    • неправильне годування;
    • нестача вітамінів і мікроелементів;
    • порушення обміну речовин (метаболізму).

    Рідко причина може ховатися в наявності такої інфекції, як стригучий лишай. Але ця хвороба має ряд специфічних ознак, які важко переплутати з чимось іншим. Тому, якщо лабрадор став сильно линяти, потрібно відвідати ветеринарну клініку. Діагностика позбавляючи проводиться протягом 1 хв. за допомогою лампи Люм.

    Тут же ветеринар роз’яснить, що робити в такому випадку, і дасть всі необхідні рекомендації для відновлення вовни і нормальної линьки.

    Надмірна линька не має відношення до спадкових хвороб.

    дерматит

    Патології шкіри у лабрадорів найчастіше проявляються у вигляді дерматитів, пододерматиту, екзем, дерматофітозів (грибкове запалення шкіри).

    Дерматит – набуте захворювання, яке найчастіше розвивається з таких причин:

    • незбалансоване харчування;
    • екто- і ендопаразити;
    • неправильний догляд і утримання.

    Пододерматіт – хвороба «міських» лабрадорів. Найбільш часта причина його розвитку – реагенти для танення снігу на дорогах в зимовий період. Але нерідко причиною стає алергія. Особливо неприємна ця хвороба тим, що вилікуватися до повної ремісії вкрай важко.

    При пододерматит у лабрадора лапи стають червоними. Особливо помітно це у собак палевого окраса. Призначити ліки для лікування пододерматита може тільки ветеринарний лікар, а самолікування погіршить ситуацію.

    Ще одна проблема зимового періоду – освітлення (депігментація) шкіри на мордочці у лабрадорів. Особливо помітно це у собак чорного і коричневого забарвлення – їх носи виглядають порозовевшими.

    Точної причини цього явища поки ніхто не назвав, але припускають, що це пов’язано з браком сонячного світла, через що не виробляється потрібний пігмент.

    думка експерта Чепа Наталія Семенівна Ветеринарний лікар Запитати експерта Одним з частих захворювань шкіри у лабрадорів є атопічний дерматит – алергічна реакція на компоненти зовнішнього середовища (кліщі домашнього пилу, пилок рослин і т.п.). Виявляється сверблячкою, почервонінням шкіри навколо очей, губ, в області паху і під пахвами, між пальцями. Часто свербіж виникає в області ануса, і власники помилково пов’язують його з глистной інвазією, а лікарі – із запаленням періанальних залоз. Характерним симптомом атопічного дерматиту є отит. Атопічний дерматит є діагнозом винятком і може бути поставлений тільки після виключення паразитарних захворювань, харчової алергії. Алгоритм діагностики займає досить багато часу, тому власникам необхідно запастися терпінням.

    Хвороби цуценят лабрадора і їх ознаки

    Щенячий вік триває до 1 року. До 3-ох років собака «дозріває» – це вже не щеня, але ще й не дорослий пес. Саме в цей період виявляються всі спадкові захворювання.

    До істинно щенячим хвороб лабрадорів відносять:

    1. Рахіт. Виникає при нестачі вітамінаD, Са (кальцію) і порушення їх засвоєння. Рахітний щеня має неправильні пропорції тіла – голова і живіт великі, лапи тонкі, хребет начебто вигнутий (сутулий), лапи слабкі, можуть мати форму дуги. На зап’ястних / заплюсневий суглобах і ребрах відзначаються характерні специфічно нарости – «браслети» і «чотки». Хвороба до спадкових не відноситься.
    2. Пупкову грижу. Дана патологія найчастіше буває вродженою, але до генетичних хвороб відношення не має. Швидше це аномалія розвитку, що виражається в незакритих до кінця пупковому кільці. Виглядає як м’який шкіряний мішечок в області пупка. Лікується хірургічно.
    3. Вірусні інфекції – в разі ігнорування профілактичних щеплень щеня може захворіти вірусної чумою м’ясоїдних або ПАРВОВІРУСНИЙ ентеритом. Ці хвороби протікають стадийно, часто з летальним результатом.
    4. Остеосаркому. Це злоякісне новоутворення кісткової тканини. Локалізація можлива в будь-якій частині тіла – на морді, на ліктях, на задніх лапах. Зовні виглядає як тверда хвороблива шишка. Іноді пухлина може бути неоперабельний. Лікується ампутацією ураженої кінцівки. Прогноз несприятливий.
    5. Акральний дерматит (разлізиванія шкіри). Може виникнути на тлі стресу і перерости в погану звичку. Для отучения цуценя від разлізиванія призначають заспокійливі препарати, рекомендують відволікаючі гри, ласощі, а сам дерматит лікують симптоматично. Дане захворювання не відноситься до спадкових.

    Іноді власників бентежить те, що щеня лабрадора часто гикає (підросли собаки гикавкою вже не страждають). Причин у гикавки може бути кілька:

    • різке і швидке наповнення шлунка їжею;
    • надмірна активність;
    • переохолодження;
    • недолік води;
    • іноді – спроба відригнути повітря, що потрапило з їжею в шлунок;
    • коли щеня проковтнув чужорідне тіло (в цьому випадку гикавка буде більше нагадувати позиви до блювоти);
    • гикавка як симптом гострого гастриту або глистової інвазії.

    Перш ніж прийняти рішення про покупку маленького лабрадора, слід ознайомитися з особливостями змісту цієї породи і характерними хворобами. Якщо підійти до вибору цуценя грамотно і відповідально, можна знайти здорового і вірного друга.